Психофізіологічні дослідження за допомогою поліграфа та їх значення в публічних відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психофізіологічні дослідження за допомогою поліграфа та їх значення в публічних відносинах

Шевченко Сергій Сергійович - здобувач МАУП

АНОТАЦІЯ

SUMMARY

Постановка проблеми

Становлення нових правових інституцій та демократичні перетворення існуючих в Україні вимагають пошуку нових засобівта методів удосконалення суспільних відносин. Оскільки право є основним соціальним регулятором, воно не може не враховувати осо- бистісні якості та характеристики людини як живої істоти, здатної до пізнання навколишніх, у тому числі, правових процесів. За допомогою цього можливо зафіксувати, встановити або спростувати певні юридичні факти (процеси) за участю тієї чи іншої людини та застосувати відповідні правові наслідки. Так, на підставі індивідуальних характеристик поведінки людини встановлюються її наміри, бажання та воля на вчинення діяння. Психофізіологічний чинник особи є ключовим елементом інституту дієздатності, принципу детермінізму, правосвідомості загалом тощо. Тому вивчення психофізіологічних реакцій у результаті дії зовнішніх чинників на людину має широку сферу правозастосування, де адміністративні правовідносини, що пов'язані із здійсненням публічно-владної діяльності, не є виключенням.

Мета статті полягає у з'ясуванні сутності психофізіологічних досліджень за допомогою поліграфа та обгрунтування значимості їх проведення в сфері відносин адміністративного права.

Результати дослідження

Феномен «людської особистості» в правових процесах розглядають як сукупність соціальних, фізіологічних та психологічних показників людини, які у своїй сукупності характеризують її як самостійного інтелектуального учасника правових відносин, здатного або нездатного своєю волею, бажанням чи свідомістю якимось чином впливати на певні соціальні процеси, що можуть породжувати правові наслідки.

Діяльнісний зміст психофізіологічних досліджень за допомогою поліграфа розмножений широким термінологічним апаратом.

Якщо розглядати зміст терміну «психофізіологічні дослідження (перевірки) за допомогою поліграфа» для цілей адміністративно- правових відносин, то можна стверджувати, що під такими дослідженнями слід розуміти вид нормативно-регламентованої, науково- дослідної, професійної діяльності, що здійснюється експертом-поліграфологом, змістом якої є фіксація фізіологічних показниківта реакцій організму людини у відповідь на зовнішні подразнення за допомогою багатоканального контрольно-вимірювального пристрою (поліграфа).

Відносини, які регламентуються нормамиадміністративного права, охоплюють участь осіб у владних, управлінських та організаційних процесах, що характеризуються:

- офіційною професійною діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, як реалізація компетенції посадових та службових осіб у сферах державоправового життя;

- реалізацією державно-управлінського впливу шляхом прийняття нормативних актів, актів індивідуальної дії, в тому числі, шляхом застосування адміністративно-правових санкцій;

- участю в процесах державного управління особами не наділеними владними повноваженнями;

- прийняттям адміністративних договорів тощо;

- необхідністю відмежування публічного та приватного інтересу;

- професійністю, добросовісністю та належним відношенням до функцій держави та державницьких завдань.

Слід погодитись із класифікацією Д.Н. Бахрах, що найчастіше адміністративно-правові відносини виникають в апараті державного управління та супроводжуючими процесами, поза апаратом при взаємодії публічних адміністрацій та посадових осіб із невладними суб'єктами, а також у сфері відносин адміністративного судочинства [1, с. 36]. Внутріш- ньоуправлінські процеси - це організація відносин між особами, яким властивий особливий статус - публічність. У нормативних актах термінологічний ряд по-різному називає владних суб'єктів: «публічні особи», «посадові особи», «службові особи», «суб'єкти владних повноважень» «державні службовці», «офіційні особи» тощо. Наприклад, у Кодексі адміністративного судочинства міститься найбільш узагальнене, на наш погляд, поняття, яким охоплюється інституційна та функціональна діяльність владних суб'єктів - здійснення публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг [3]. У цьому ж таки Кодексі під публічною службою розуміють діяльність фізичних осіб на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, іншу державну службу, патронатну службу в державних органах, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування [3]. За будь-яких умов, вступаючи у подібного роду професійну діяльність, вона завжди передбачає настання певних наслідків - правообмежень для особи.

Правова складова публічного службовця доповнюється його внутрішніми психологічними особливостями, які відіграють першочерговий вплив на його професійну діяльність. Так, відповідно до п. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання [3]. Вивчаючи сутність внутрішнього переконання, О.К. Черновський приходить до думки про її елементи: наявність емпіричних життєвих установок добра та справедливості; цілеспрямованість, прагнення встановити об'єктивну істину; усвідомлення права й обов'язку постановляти обґрунтовані правові рішення; ґрунтовність на впевненості у своїй незалежності й самостійності; необхідність брати на себе всю повноту відповідальності за законність, обгрунтованість і справедливість кожного рішення [9, с. 153].

Роль психологічної складової особистості в зазначених правовідносинах не можливо не відмітити, аналізуючи норми адміністративного права. Наприклад, у Законі України «Про державну службу» наголошується на необхідності наявності психічно-розумових якостей, а саме здатність застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного та особистісного розвитку [4]. У Загальних правилах етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування встановлено вимоги до поведінки державного службовця, які включають вольовий фактор. Поведінка державних службовців має забезпечувати довіру суспільства до державної служби, а державний службовець повинен відповідати етичним нормам, бути доброзичливим, ввічливим, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об'єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужості [6]. Закон України «Про запобігання корупції» вимагає від державного службовця неприховування своїх статків, відмову від отримання подарунків та неправомірних вимог [5], чим зобов'язує його умисно вчинити певні дії, які можуть не відповідати його внутрішньому бажанню чи інтересам. Зазначені норми та багато інших вимагають певної психологічної, розумової волі, яка спрямована на вчинення певної поведінки, або ж навпаки - утримання від дій. Як і в першому, так і в другому випадку, при- чинно-наслідковий зв'язок розпочинається із внутрішніх переконань особи та закінчується прийняттям рішення, яке сприяє настанню правових наслідків.

З'ясування зазначених обставин суттєвим чином мінімізує виникнення конфліктних ситуацій на державній службі, які в майбутньому можуть як породити негативні наслідки длясамої особи, так і завдати підриву авторитету державній інституції.

В.С. Ковальов та Т.М. Брус наголошують на ефективності застосування поліграфа, в першу чергу, як додаткового засобу перевірки професійності добору кадрів поліції, органів державної влади, урядових установ, органів безпеки та установ, пов'язаних із роботою з секретною інформацією, та деяких інших організацій, робота в яких висуває підвищені вимоги до чесності й порядності працівника [2].

Незважаючи на те, що адміністративні правові відносини у більшій мірі спрямовані на вироблення стереотипних правил поведінки для публічних службовців, які мінімізують сферу власного розсуду, психічний аспект, що відображається у прийнятті управлінських рішень, відношенні до повноважень та добросовісності виконання професійних обов'язків, неможливо не враховувати. Особа державного службовця завжди залишається індивідуумом зі своїм внутрішнім психологічним світом, мотивацією, самостійною здатністю оцінювати та сприймати зовнішні фактори та чинники.

Окрім цього, важливим для становлення професійної та мотивованої сучасної служби в органах влади та місцевого самоврядування є якісний добір кандидатів на посади у відповідних відомствах. Відповідно до Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації, основними напрямами реалізації заходів реформування державної служби є удосконалення механізму забезпечення рівного доступу громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, усунення корупційного механізму шляхом проведення виключно відкритого конкурсу на зайняття вакантних посад, добір висококваліфікованих та здатних на реалізацію державницьких функцій публічних службовців [8].

Слід зазначити, що помітне посилення стратегічної та нормативно-правової уваги до процедур відбору кандидатів на посади в органах влади стало усвідомленням необхідності не тільки усунення корупційного чинника, як гальма розвитку державної служби, а й добору якісного складу службовців.

Втім, не всі відомості про особу-канди- дата чи державного службовця, що обіймає посаду, можуть бути отримані в безпосередній формі із його досьє, характеристик з попереднього місця роботи чи навіть за результатами спілкування з психологом. Як зазначається, наприклад, в Інструкції про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України метою проведення опитування за допомогою поліграфа є отримання ймовірної та орієнтувальної інформації, яку іншим шляхом отримати неможливо, для з'ясування ступеня її правдивості та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватись у службовій діяльності [7].

Можна класифікувати основні цільові сфери охопленості використання поліграфа в публічних правовідносинах:

- перша - перевірка кандидатів на посади, що передує здійсненню публічності діяльності в органах державної влади (до моменту отримання статусу публічної особи або отримання фактичного відношення до реалізації публічних функцій);

- друга - перевірка відомостей, що мають значення для оцінки фактів, подій, явищ, які стосуються суб'єктів, пов'язаних із безпосередньою реалізацією публічної владної діяльності.

Важливе значення стосовно першої сфери відіграє наявність попереднього досвіду публічної діяльності. У такому випадку експерт-поліграфолог повинен оцінити доброчесність державно-владної діяльності та рішень попереднього досвіду.

Перевірка відомостей та формування заключення стосовно суб'єкта, який уже перебуває на службі, охоплює досить різноманітне коло питань, які можуть включати як пряму його службову діяльність, так і відношення до певних подій, що могли мати місце за його безпосередньої участі.

У загальному застосування методу полі- графного тестування в публічно-правових відносинах може передбачати отримання відомостей про:

- деталі та факт відношення до дії (події) особи, що опитується;

- обставини, які можуть свідчити про особливості отримання особою відомостей, що становлять предмет дослідження;

- рівень поінформаності особи, яка опитується.

Висновки

Отже, сфера публічно-правової діяльності людини потребує на системному та інсти- туційному рівні залучення поліграфних технологій як засобів додаткової перевірки професійності, доброченості реалізації публічно- владної діяльності, забезпечення якісного складу державних службовців, попередження та виявлення конфлікту інтересів та правопорушень при здійсненні функцій держави тощо.

Помітне посилення стратегічної та нормативно-правової уваги до процедур відбору кандидатів на посади в органах влади детермінувало усвідомлення необхідності: усунення корупційного чинника, як гальма розвитку державної служби; добору якісного складу службовців; прийняття незалежних управлінських рішень; мінімізації конфлікту приватних інтересів особи та публічного інтересу держави; отримання достатніх відомостей про особу публічного службовця чи кандидата на посаду.

Поліграфні дослідження можуть відігравати суттєве значення для оцінки здатності особи брати участь у публічному управлінні. Предметом такого оцінювання можуть бути факти, події, вчинки з минулого, наявність або відсутність яких не може забезпечити ефективне виконання особою своїх функціональних обов'язків: корупційні схильності (в минулому) чи факти скоєння корупційних правопорушень, отримання неправомірної вигоди; факти участі чи роботи на конспіративних засадах в іноземних розвідувальних органах; скоєння тяжких злочинів (що особливо актуально для роботи в правоохоронних органах); наявність близького оточення в органах влади; наявність особистого бізнесу, підконтрольного особі, яка є членом сім'ї; участь у роботі політичних партій, організацій; зайняття діяльністю, що заборонена законом; наявність громадянства іншої держави; факти розголошення конфіденційних та таємних відомостей; факти використання службових, адміністративних повноважень у власних інтересах; спроби підкупу суб'єктів владних повноважень тощо.

До переліку ознак соціальних відносини, які регламентуються нормами адміністративного права та можуть бути піддані дії психологічного внутрішнього чинника суб'єкта таких відносин належить: офіційна, професійна, оплачувана діяльність в органах державної влади та місцевого самоврядування як реалізація компетенції посадових та службових осіб у сферах державо-правового життя; здатність чинити державно-управлінський вплив шляхом застосування заходів примусу, який може обмежувати права, свободи та інтереси інших осіб; потреба у необхідності відмежування публічних та приватних потреб; необхідність професійного, добросовісного, вольового відношенням до функцій держави та державницьких завдань.

Література

1. Административное право: Учебник для вузов. - 3-е изд., пересмотр, и доп. - М.: Норма, 2007. - 816 с.

2. Ковальов В. Г. Брус Т. М. Використання поліграфа як інструмента запобігання та боротьби з корупцією державних службовців. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування, 2016, №1. - [иКЦ. - http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ігЬК_пЬ^^іігЬЬ_64.єхє?С21СОМ=2&І2Ш ву=и}ктР2тву=и|ктімАОЕ_ьікЕ_

DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/

Ttpdu_2016_1_8.pdf.

3. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекс України; Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-ІУ // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.иЯЕ: https://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15.

4. Про державну службу : Закон Укра

їни від 10.12.2015 № 889-УІІІ // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.иЯЕ:https://zakon.rada.gov.ua/

go/889-19.

5. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-УІІ // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.иЯЕ: https://zakon.rada.gov.ua/go/1700-18.

6. Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовцівта посадових осіб місцевого самоврядування: Наказ; НАДС від 05.08.2016 № 158 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.иЯЕ: https://zakon.rada.gov.ua/go/z1203-16.

7. Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України : Наказ; Міноборони України від 14.04.2015 № 164 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.иЯЕ: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0477-15.

8. Про схвалення Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації : Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія, План, Заходи від 18.03.2015 № 227-р // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. иЯЕ: https://zakon.rada.gov.ua/go/227-2015-%D1%80.

9. Черновський О. К. Вплив внутрішньо-психологічних чинників на прийняття суддею рішень по кримінальній справі. Європейські перспективи, 2013, №11. - С. 150153.

Размещено на Allbest.ru