Особливості пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України

Особливості пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років

Радченко О.М., аспірант відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права

Стаття присвячена висвітленню особливостей пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років. Проаналізовано поняття «вислуга років» як основна підстава виникнення пенсійних правовідносин. Встановлено, що важливою умовою пенсійного забезпечення військовослужбовців є їхня участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також обґрунтовано, що вислуга років є видом спеціального стажу, яка завжди пов'язана з професійною втратою працездатності і зі змогою змінити сферу діяльності, що справляє негативний вплив на здоров'я. Для виникнення пенсійних правовідносин за вислугу років в обов'язковому порядку необхідне волевиявлення особи, яка має пенсійну правоздатність, інколи наявність певного віку та рішення органу про призначення пенсії.

Доведено, що орган пенсійного забезпечення не може самостійно, на власний розсуд вирішувати, які документи є необхідними для призначення пенсій, крім передбачених законодавством. Тобто якщо у процесі реалізації права на пенсію виявляються певні прогалини, то уповноважений орган не може застосовувати аналогію права та аналогію закону, а тільки керуватись нормами законодавства.

Виокремлено два види пенсій за вислугу років: пенсії за вислугу конкретної кількості календарних років та пенсії за вислугу років з урахуванням загального страхового стажу.

Встановлено, що основним принципом пенсійного забезпечення військовослужбовців є пряма пропорційна залежність розмірів призначених пенсій від рівня грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які проходять військову службу. Визначено, що розмір пенсій може змінюватись залежно від тривалості вислуги років та, в окремих випадках, від загального страхового стажу роботи.

Також виділено характерні особливості правовідносин із пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, військова служба, вислуга років, стаж, пенсія за вислугу років.

Features of pensions provision for long service of servicemen

The article is devoted to the highlighting of features of pensions provision for long service of servicemen. Installed that the pensions provision for long service of servicemen is one of the main and most stable elements of the social security of persons who were in military service. It is determined that an important prerequisite for pension provision is the participation of servicemen in the system of compulsory state social insurance.

The concept of “length of service” as the basis for the as the main reason for the emergence of pension legal relationships is also analyzed. And it was found that length of service is a kind of special experience. The conditions for the appointment of a pension are also examined.

For the emergence of pension legal relationships for years of service, the will of the person who has the pensionable capacity, sometimes the availability of a certain age and the decision of the body on the appointment of a pension is mandatory.

It is proved that the pension authority cannot decide, at its own discretion, which documents are necessary for the appointment of pensions, in addition to those provided for by law. That is, if there are certain gaps in the realization of the right to a pension, the authorized body cannot apply the analogy of law and the analogy of the law, but only to be guided by the norms of legislation.

Two types of long-service pensions are allocated. In particular: pensions for a period of service of specific number of calendar years and long-service pensions taking into account the general insurance experience.

It is also determined that the basic principle of pension provision for servicemen is a direct proportional dependence of the size of the assigned pensions on the level of monetary provision for the corresponding categories of servicemen who are in military service. It is established that the amount of pensions may vary depending on the length of service years and, in some cases, on the overall insurance record.

Key words: pension security, military service, length of service, seniority, long-service pension.

Вступ

Належне пенсійне забезпечення військовослужбовців, особливо в умовах сьогодення, коли на території України відбувається військовий конфлікт, спричинений Російською Федерацією, є надзвичайно важливим. Адже йдеться про осіб, які захищали суверенітет України, її територіальну цілісність та недоторканість. Тому держава зобов'язана забезпечити таким особам високий рівень матеріального забезпечення - і під час виконання ними професійних обов'язків, і після звільнення зі служби у разі настання соціальних ризиків, передбачених законодавством, тому що військова служба належить до найбільш складних та відповідальних видів професійної діяльності людини, що зумовлено ненормованою тривалістю робочого часу; суворою регламентацією встановленого порядку та правилами їх дотримання, вона вимагає повної самовіддачі, високого професіоналізму та особливої відповідальності за виконання широкого кола обов'язків [1, с. 469].

Окремі аспекти пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років розглядали такі науковці, як Н.В. Антип'єва, М.М. Клемпарський, А.В. Курилова, Т.В. Колеснік-Омельченко, П.Д. Пилипенко, І.М. Сирота, Б.І. Сташків, І.А. Філіпова, М.М. Шумило та ін.

Метою статті є вивчення особливостей пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років та аналіз умов, за яких особа матиме право на такий вид пенсіонування.

Пенсійне забезпечення військовослужбовців за вислугу років - це один з основних і найбільш стабільних елементів соціального забезпечення осіб, що проходили військову службу.

А.В. Курилова вважає, що, враховуючи конституційно-правовий зміст поняття «пенсії за вислугою років», можна стверджувати, що цей вид пенсіонування в системі чинного нормативно-правового регулювання пенсійного забезпечення є державною гарантією матеріального забезпечення осіб, що проходили військову службу, яка сприяє підтримці соціального статусу військовослужбовців у разі залишення служби за бажанням самого громадянина або з об'єктивних обставин, що перешкоджають її продовженню, в тому числі, коли громадянин вже не відповідає підвищеним вимогам, які пред'являються до осіб, які проходять військову службу [2, с. 193].

Нині важливою передумовою пенсійного забезпечення за вислугу років є участь військовослужбовців у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, адже саме таким чином військовослужбовець набуває необхідний стаж (вислугу років). Це передбачено і Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ГУ [3], і Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-УІ [4]. Отож, єдиний соціальний внесок для зазначеної категорії платників нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи.

В науці права соціального забезпечення можна зустріти позиції науковців, які вважають, що поширення на військовослужбовців загальнообов'язкового державного соціального страхування неефективне та необов'язкове. Зокрема, Н.В. Антип'єва вважає, що сплата страхових внесків має проводитися за рахунок бюджетних коштів. важливо зазначити, що під час здійснення соціального забезпечення військовослужбовців принцип солідарності має реалізовуватись саме за участі всього суспільства в фінансуванні відповідних заходів. військовослужбовці виконують соціально значиму функцію, ризикуючи життям в ім'я захисту всіх громадян країни. Під час несення служби вони охороняють і інтереси юридичних осіб. Незважаючи на те, що функції наймача виконує держава, армія створюється для захисту суспільства загалом. Окрім того, на думку науковця, характер військової служби передбачає вищу ймовірність виникнення страхового випадку. це пов'язано з обов'язками, що виконуються громадянами в процесі військово-службової діяльності. Отже, розмір внесків для військовослужбовців має бути вищим за загальновстановлений [5, с. 79-80].

Для того щоб стати пенсіонером, військовослужбовцю необхідно звернутись до уповноваженого органу Пенсійного фонду України, діяльність якого регулюється Постановою КМУ «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» від 23 липня 2014 р. [6]. Саме Пенсійний фонд призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує її повномірність, здійснює перерахунки. Варто зазначити, що такі повноваження були покладені на Пенсійний фонд України у 2006 р., коли була прийнята Постанова кМУ від 2 листопада 2006 р. № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функції з призначенням і виплати пенсії деяким категоріям громадян» [7], якою визначено механізм передачі органам Пенсійного фонду України функції з призначення і виплат пенсії військовим пенсіонерам. П. 3 цієї Постанови було визначено у термін до 1 січня 2007 р. Міністерству оборони України та іншим органам, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів і передати їх органам Пенсійного фонду України.

Порядок звернення та перелік документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, регламентується затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. № 3-1 Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [8], де передбачений чіткий та вичерпний перелік документів, які необхідні особі для реалізації права на пенсію. Орган пенсійного забезпечення не може самостійно, на власний розсуд вирішувати, які документи є необхідними для призначення пенсій, крім передбачених законодавством. Тобто якщо у процесі реалізації права на пенсію виявляються певні прогалини, то уповноважений орган не може застосовувати аналогію права та аналогію закону, а тільки керуватись нормами законодавства. пенсійний правовідносини військовослужбовець

Оскільки ми вивчаємо та аналізуємо особливості пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років, то розглянемо поняття «вислуги років» більш детально.

Поняття «вислуга років» є похідним від слів «служба», «служіння» і, з одного боку, відображає характер діяльності особи, спрямованої на службу країні під час здійснення загальнодержавних завдань (охорона від посягань на державний суверенітет і т.п.). З іншого боку, вислуга років окреслює межі відповідної діяльності, тобто передбачається, що з часом, у зв'язку з характером служби і під впливом певних факторів (інтенсивністю служби, небезпекою для життя і здоров'я, нервово- психологічними навантаженнями, місцевістю, де вона здійснюється) об'єктивно знижується професійна придатність особи до здійснення діяльності того чи іншого виду.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Зокрема, такої позиції дотримується М.М. Шумило, який у монографічному дослідженні зазначає, що спеціальним є стаж на посадах, які визначені законодавством як такі, що мають власне правове регулювання пенсійного забезпечення, наприклад військовослужбовці [9, с. 128]. І.А. Філіпова також вважає вислугу років особливим видом спеціального стажу [10, с. 267]. Т.О. Луценко стверджує, що вислуга років є не тільки спеціальним стажем, але й виступає власне юридичним фактом у складі, який породжує пенсійні правовідносини за вислугою років, оскільки іноді законодавством передбачені додаткові вимоги (вік та стаж) [11, с. 114].

З цього приводу, на наш погляд, правильною є точка зору П.Д. Пилипенка, який вважає вислугу років основною підставою, адже без неї пенсійні правовідносини за вислугою років не зможуть виникнути, крім того, право на пенсію за вислугу років виникає за наявності повної вислуги, тобто якщо не вистачає хоча б одного дня стажу, такий вид пенсії не може бути призначено. П.Д. Пилипенко вказує, що важливою рисою вислуги років є те, що вона, як і вік та страховий стаж, належить до основних підстав, що зумовлюють право на пенсію. Таке її значення безпосередньо випливає із законодавчої презумпції про втрату професійної працездатності чи придатності внаслідок тривалого виконання того чи іншого виду діяльності до настання віку, який дає право на пенсію за віком на загальних підставах [12, с. 58].

Оскільки вислуга років є одним із видів спеціального стажу, її наявність дає право на певні переваги і пільги, зокрема, як вже зазначалось вище, військовослужбовцю, як правило, не потрібно досягати пенсійного віку для отримання пенсії, окрім того, тривалість вислуги років суттєво знижена порівняно із загальним страховим стажем для цивільних громадян. так, наприклад, пенсія за вислугу років у розмірі не меншому, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних громадян, буде виплачуватись військовому пенсіонерові за наявності від 20 до 25 років вислуги. Якщо ж говорити про осіб, умови пенсійного забезпечення яких передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ГУ, то для отримання мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, необхідно 30 років страхового стажу для жінок та 35 років -- для чоловіків. в цьому аспекті, вважаємо правильною позицію Д.Г. Вихрова, який зазначає, що особливість вислуги років як спеціального стажу полягає в тому, що, на відміну від загального стажу, він дає змогу враховувати, крім кількісної сторони трудового вкладу, також і якісну його сторону. Цим спеціальний стаж вигідно вирізняється від страхового стажу, який дає змогу врахувати лише кількісну сторону трудового вкладу тієї чи іншої особи [13, с. 35].

Отже, вислуга років є видом спеціального стажу, яка завжди пов'язана з професійною втратою працездатності, а також змогою змінити сферу діяльності, що справляє негативний вплив на здоров'я. Її характерною рисою є те, що вона є основною підставою виникнення пенсійних правовідносин за вислугою років, адже для виникнення пенсійних правовідносин за вислугу років також в обов'язковому порядку необхідне волевиявлення особи, яка має пенсійну правоздатність, інколи наявність певного віку та рішення органу про призначення пенсії.

Аналізуючи ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 19 квітня 1992 р. № 2262- XII [14], можна виділити два види пенсій за вислугу років:

1) пенсії за вислугу конкретної кількості календарних років;

2) пенсії за вислугу років з урахуванням загального страхового стажу.

У першому випадку право на пенсію за вислугу років виникає за наявності сукупності двох обов'язкових умов:

1) факт звільнення з військової служби;

2) наявність на день звільнення законодавчо визначеної тривалості календарних років вислуги. Варто зазначити, що нині тривалість вислуги диференціюється залежно від часу звільнення особи з військової служби.

У другому випадку для набуття права на пенсію мають бути дотримані три умови (в сукупності):

1) звільнення з військової служби;

2) досягнення на день звільнення 45-річного віку;

3) наявність на день звільнення загального страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше 12 років і шести місяців становить військова або правоохоронна служба (служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи державній кримінально-виконавчій службі України) або ж 20 календарних років і більше у разі звільнення зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України.

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов позбавляє військовослужбовця права на пенсію за вислугу років.

Щодо розміру пенсій за вислугою років, то основним принципом пенсійного забезпечення військовослужбовців є пряма пропорційна залежність розмірів призначених пенсій від рівня грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які проходять військову службу. також розмір пенсій може змінюватись залежно від тривалості вислуги років та, в окремих випадках, від загального страхового стажу роботи.

Як правило, розмір пенсійного забезпечення за вислугу років військових становить 50% їхнього грошового забезпечення (ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» від 19 квітня 1992 р.), однак якщо тривалість вислуги більше мінімальної, то розмір пенсії збільшується на 3% за кожен повний рік вислуги понад 20 років. Якщо особі призначається пенсія за вислугу років з урахуванням загального страхового стажу, то її розмір за кожен повний рік стажу понад 25 років збільшується на 1% відповідних сум грошового забезпечення.

Отже, правовідносини з пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років характеризуються такими особливостями.

1. суб'єктами правовідносин є військовослужбовці, перелік яких чітко визначений у законах, та уповноважені органи пенсійного забезпечення;

2. основним юридичним фактом, що зумовлює їх виникнення, є спеціальний стаж, тобто вислуга років;

3. в окремих випадках вимагаються такі юридичні факти, як досягнення пенсійного віку та загальний страховий стаж;

4. для призначення цієї пенсії необхідним є звільнення з військової служби, яка дає право на такий вид пенсіонування;

5. термін призначення пенсії за вислугою років - довічний.

Сума нарахованої пенсії не оподатковується незалежно від її розміру.

Список використаних джерел

1. Вітик І.Р Окремі аспекти пенсійного забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України. Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці та соціального забезпечення: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників ІІ Міжнародної науково-практичної конференції; м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р. / За ред. к.ю.н., доц. В. Жернакова. Харків: Кроссроуд, 2010. С. 469-471.

2. Курилова А.В. Реализация прав и свобод военнослужащих и их семей. Наука, образование и инновации: сборник статей Международной научно-практической конференции, г. Саратов 13 мая 2016 г В 4 ч. Ч. 3. Уфа: МЦИИ ОМЕГА САЙНС, 2016. 240 с.

3. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-^ Відомості Верховної Ради України. 2003. № 49-51. Ст. 356.

4. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 08.07.2010 р. № 2464^1. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 2-3. Ст. 11.

5. Проблемы правового регулирования социального обеспечения военнослужащих: монография / Н.В. Антипьева. Омск: Изд-во Ом.гос.ун-та, 2009. С. 79-80.

6. Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України: Постанова КМУ від 23.07.2014 р. № 280. Офіційний вісник України. 2014. № 60. С. 38. Ст. 1652.

7. Про передачу органам Пенсійного фонду України функції з призначенням і виплати пенсії деяким категоріям громадян: Постанова КМУ від 02.11.2006 р. № 1522. Офіційний вісник України. 2006. № 44. С. 126. Ст. 2927.

8. Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: Постанова правління ПФУ від 30.01.2007 р. № 3-1. Офіційний вісник України. 2007. № 13. С. 46. Ст. 486.

9. Шумило М.М. Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців: монографія. Київ: Ніка- Центр, 2010. 272 с.

10. Филипова И.А. Трудовой стаж как категория права социального обеспечения и трудового права. Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. 2011. № 3 (1). С. 267-273

11. Луценко Т.О. Спеціальний стаж та його значення в системі пенсійного забезпечення. Право і безпека. 2004. № 3. 113-117.

12. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / За заг. ред. П.Д. Пилипенка. Вид. 3-є, змін. і доп. Київ: Істина, 2012. 232 с.

13. Вихров Д.Г Страховой стаж и его юридическое значение в праве социального обеспечения: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. Москва, 2001. 58 с.

14. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 29. Ст. 399.

Размещено на Allbest.ru