Механізми вирішення спорів в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МЕХАНІЗМИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ В УГОДІ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

Костюченко Я.М., кандидат юридичних наук, адвокат,

докторант кафедри порівняльного та європейського права

Анотація

спір угода асоціація арбітражний

Стаття присвячена висвітленню видів механізмів вирішення спорів. Доведено актуальність проведення досліджень положень реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо вирішення спорів. Встановлено, що на цей час немає узагальненої моделі механізму вирішення спорів, а наявні механізми відрізняються між собою зазвичай структурою, процедурами та юридичною силою ухвалення рішень. Також з'ясовано, що виникнення спорів зазвичай пов'язано із проблемами роз'яснення, реалізації, застосування положень цієї Угоди, а також інших сторін взаємовідносин між Україною та ЄС. Проаналізовано методи вирішення спорів, передбачені в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Так, розкрито порядок проведення консультацій як доволі ефективного механізму вирішення спорів. Встановлено, що проведення консультацій має на меті вирішувати спори без апеляції до арбітражу, а відповідно до своєї природи консультації є своєрідними переговорами. Розкрито й інший механізм врегулювання спорів, відповідно до Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, який передбачає спрощену процедуру. Розглянуто особливості застосування арбітражної процедури у вирішенні спорів. З'ясовано, що арбітражна процедура використовується за умови, коли сторони Угоди не вирішили спір за допомогою проведених консультацій. Виділено механізм примирення у разі термінових спорів, пов'язаних з енергоносіями, який полягає у притягненні голови арбітражної групи, який відіграє роль посередника для винесення рішення у спорах. Досліджено порядок застосування механізму посередництва у процесі вирішення спорів. Встановлено, що посередник покликаний сприяти сторонам у кращому розумінні суті застосованих заходів та їх потенційний несприятливий вплив і допомогти прийняти взаємовигідне рішення. Наведено порядок використання особливого порядку вирішення спорів у різних сферах, передбаченого Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Ключові слова: угода про асоціацію, спір, вирішення спорів, рішення, консультації, арбітраж, примирення, посередництво.

Annotation

DISTRIBUTION MECHANISMS IN THE AGREEMENT ON ASSOCIATION BETWEEN UKRAINE AND THE EU

The article is devoted to the coverage of types of dispute resolution mechanisms. The relevance of conducting research on the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the EU in resolving disputes has been proved. It is established that at present there is no generalized model of the mechanism for resolving disputes, and the existing mechanisms differ, usually by structure, procedures and legal force of decision-making. It was also found that the emergence of disputes is usually due to the problems of clarifying, implementing, applying the provisions of this Agreement, as well as other aspects of the relationship between Ukraine and the EU. The methods of resolving disputes provided for in the Association Agreement between Ukraine and the European Union are analyzed. Thus, the procedure for conducting consultations as a rather effective mechanism for resolving disputes is disclosed. It was established that consultations are intended to resolve disputes without appeal to arbitration, and, according to their nature, consultations are peculiar negotiations. Another dispute settlement mechanism is also established, in accordance with the In-depth and Comprehensive Free Trade Agreement between Ukraine and the EU, which provides for a simplified procedure. The peculiarities of application of the arbitration procedure in resolving disputes are considered. It was clarified that the arbitration procedure is used on condition that the parties of the Agreement have not resolved the dispute through the consultations. The mechanism of reconciliation in case of urgent disputes related to energy sources is allocated, which consists in bringing the chair of the arbitration group, which plays the role of mediator for settling disputes. The order of application of mediation mechanism in the process of dispute resolution is explored. It has been established that the mediator is intended to assist the parties in a better understanding of the nature of the measures taken and their potential adverse effects and help to make a mutually beneficial solution. The order of the use of a special procedure for resolving disputes in various spheres, provided by the Association Agreement between Ukraine and the European Union, is outlined.

Key words: association agreement, dispute, settlement of disputes, decision, consultation, arbitration, conciliation, mediation.

Постановка проблеми

З роками Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода про асоціацію) все більше позначається на системі правового регулювання суспільних взаємовідносин. Угодою про асоціацію передбачається застосування мирних та позасудових механізмів вирішення спорів, які для України є своєрідним нововведенням. Проте варто зауважити, що на цей час відсутня узагальнена модель механізму вирішення спорів. Такі механізми стосовно роз'яснення та реалізації положень для усіх Угод про асоціацію володіють певними схожими особливостями, але водночас й різняться між собою. Тому сьогодні доволі великої актуальності набуває дослідження змісту та прикладних положень реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно вирішення спорів.

Стан дослідження

Виникнення спорів та їх вирішення відповідно до Угоди про асоціацію досліджували такі науковці, як Я.П. Любченко, Н.А. Мазаракі, В.І. Муравйов. Проте ця проблематика не повністю висвітлена в напрацюваннях вказаних науковців.

Саме тому метою статті є розкриття усіх механізмів вирішення спорів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Виклад основного матеріалу

Зазвичай спори є невіддільним елементом системи договірних взаємовідносин, що зумовлює потребу у визначенні результативних, швидких та неупереджених механізмів їх вирішення. Правове регулювання міжнародних торгівельних відносин набуває виняткової унікальності, оскільки ця сфера дозволяє передбачати в угодах певні положення стосовно механізмів вирішення спорів, не апелюючи до сторонніх установ.

Як було зазначено вище, на цей час немає узагальненої моделі механізму вирішення спорів. Водночас наявні механізми відрізняються між собою зазвичай структурою, процедурами та юридичною силою ухвалення рішень. Одними з механізмів передбачається застосування політичних інструментів вирішення спорів, а іншими навпаки - судових.

В Угоді про асоціацію наведено:

- доволі великий перелік методів та порядок їх впорядкування і деталізації залежно від природи спору;

- порядок формування і регулювання спеціальних інституцій, які покликані вирішувати спори;

- механізм регламентації порядку реалізації рішень у спорах та результатів їх невиконання.

Так, відповідно до статті 478 Угоди про асоціацію: «сторона може вжити відповідних заходів, якщо питання не вирішено протягом трьох місяців з дати надіслання офіційного запиту щодо вирішення спору відповідно до статті 477 цієї Угоди і якщо Сторона, яка подала скаргу, продовжує вважати, що інша Сторона не виконала своїх зобов'язань за цією Угодою. Вимога стосовно проведення консультацій протягом трьох місяців не застосовується у виняткових випадках, зазначених у пункті 3 цієї статті» [1].

Досліджуючи положення Угоди про асоціацію, можна помітити, що виникнення спорів зазвичай пов'язано із проблемами роз'яснення, реалізації, застосування положень Угоди, а також інших сторін взаємовідносин між Україною та ЄС.

Відповідно до Угоди про асоціацію з метою вирішення спорів можна застосовувати такі методи:

1. Консультації (стаття 305 Глави 14 Угоди про асоціацію) покликані вирішувати спори в сфері використання способів захисту торгівельних взаємовідносин, застосування методів розрахунку демпінгової маржі та її зміни, використання статистичної інформації, а також у сфері роз'яснення та реалізації положень Угоди про асоціацію;

2. Арбітражна процедура (статті 306-308 Глави 14 Угоди про асоціацію) використовується за умови, коли сторони Угоди не вирішили спір за допомогою проведених консультацій.

3. Примирення у випадку термінових спорів, пов'язаних з енергоносіями (стаття 309 Глави 14 Угоди про асоціацію) полягає у притягненні голови арбітражної групи, який відіграє роль посередника для винесення рішення у спорах.

4. Взаємопогоджене рішення стосовно спору (стаття 317 Глави 14 Угоди про асоціацію).

5. Посередництво (Глава 15 Угоди про асоціацію) покликане вирішувати спори в сфері реалізації заходів, які здійснюють негативний вплив на різні аспекти взаємовідносин між Сторонами.

Розглянемо їх детальніше. Першим етапом вирішення спорів є проведення консультацій, що має на меті вирішувати спори без апеляції до арбітражу. Відповідно до своєї природи консультації є своєрідними переговорами. Однією із договірних сторін повинен надсилатися запит у письмовій формі іншій стороні, а його дублікат має направлятися у Комітет з питань торгівлі. У запиті потрібно розкрити спірне питання і положення даної Угоди, які, на думку такої сторони, потрібно застосовувати. Зазвичай проведення консультацій передбачається впродовж 30 днів з моменту одержання такого запиту і повинні проходити на теренах сторони, яка виступає відповідачем у даному спорі. Будь-які дані конфіденційного характеру, які стали відомими в процесі проведення консультацій, залишаються таємними.

Також, відповідно до Поглибленої та всеохо- плюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (ПВЗВТ), існує й інший механізм врегулювання спорів, який передбачає спрощену процедуру. Органом, який представлятиме Україну під час консультацій, визначено Міністерство закордонних справ України. Усі повідомлення, у тому числі запити стосовно консультацій, надсилаються Міністерству закордонних справ України і Генеральному директору Європейської Комісії «Торгівля» відповідно до п. 5 додатку XXIV до глави 14 «Правила процедури вирішення спорів». У разі неможливості врегулювання сторонами спору шляхом проведення консультацій сторони можуть звернутись до арбітражної процедури. Сторона-скаржник подає запит відповідачу та Комітету з питань торгівлі про створення арбітражної групи, у якому вона має визначити відповідний конкретний спірний захід та надати стислий узагальнений опис правових підстав скарги, достатній, щоб чітко представити це питання [2].

За умови, коли договірні сторони не можуть вирішити спір, то одна з них має право подати позов із вимогою сформувати арбітражну палату (відповідно до статті 305 Угоди про асоціацію). Позов повинен складатися у письмовій формі та посилатися на суперечність заходу відповідним положенням Угоди про асоціацію з повним обґрунтуванням претензій.

Впродовж десяти днів з моменту відправлення запиту стосовно формування арбітражної групи до Комітету з питань торгівлі договірні сторони зобов'язані здійснити консультації стосовно погодження організації арбітражної групи.

До складу арбітражної групи входять 3 арбітри. За умови, коли сторони не можуть узгодити між собою склад арбітражної групи, Голова Комітету з торгівлі повинен самостійно їх обрати шляхом жеребкування всіх трьох членів з відповідного списку, передбаченого статтею 323 цієї Угоди: одного - зі списку, запропонованого Стороною-скаржником, одного - зі списку, запропонованого Стороною-відповідачем, одного - зі списку осіб, обраних Сторонами в якості голів [3]. Всі арбітри повинні бути неупередженими та не одержувати будь-яких настанов від інших інституцій.

За 90 днів після свого утворення арбітражна палата має передати сторонам попередню доповідь, в якій викладаються факти, можливість застосувати відповідні положення, обґрунтування зроблених висновків і рекомендації сторонам. Після отримання попередньої доповіді кожна зі сторін має надати свої коментарі стосовно отриманих матеріалів. Отримавши коментарі сторін на попередню доповідь, арбітражна палата може її змінити, а також провести будь-яке дослідження, яке вона вважає за необхідне. Через 120 днів після свого заснування арбітражна палата має винести своє рішення стосовно суперечки між сторонами. Свої рішення арбітражна палата направляє сторонам і Комітету з торгівлі. Рішення є обов'язковими для сторін, яким надається 30 днів для їх виконання (ст. 310). За умови невиконання рішень, прийнятих арбітражною групою, сторона, яка виграла спір, може застосувати санкції до іншої сторони, які можуть включати призупинення виконання своїх зобов'язань за Угодою, надання тимчасових компенсацій тощо. У випадках необхідності термінового вирішення спорів у сфері енергетики, сторони можуть просити голову арбітражної палати виступити посередником [4].

Під час обговорення спору арбітражною групою сторони можуть ухвалити взаємовигідне вирішення спору. За умови прийняття подібного рішення сторони повинні повідомити про це не лише Комітет з торгівлі, але й голову арбітражної групи.

Для всіх методів вирішення спорів встановлено граничні терміни застосування, наприклад, ст. 50 - 21 день із моменту повідомлення Сторони про порушення спеціального розслідування, п. 3 ст. 304 - 30 днів із моменту отримання Стороною письмового запиту щодо спірного заходу та положення Угоди, п. 4 ст. 304 - 15 днів щодо спорів із питань, що потребують негайного вирішення, зокрема, щодо швидкопсувних або сезонних товарів, п. 5 ст. 304 - 3 дні щодо спорів, які стосуються енергоносіїв [5].

Крім цього, Угодою визначено інституції, які наділені повноваженнями вирішувати спір, зокрема, ухвалення рішення, яке є обов'язковим для виконання усіма сторонами. Це, зокрема, Комітет із питань торгівлі, Рада асоціації, Комітет асоціації, а також підкомітети задля прийняття взаємовигідного рішення протягом якомога стислих термінів.

Наступним механізмом вирішення спорів є механізм посередництва. Перед застосуванням даного механізму одна із сторін має право надіслати запит іншій стороні на отримання інформації стосовно заходів, які негативно позначаються на взаємовідносинах між ними. Дана сторона може порекомендувати іншій стороні використати посередника. Така рекомендація повинна бути письмовою із чітким визначенням переліку заходів, які негативно позначаються на взаємовідносинах між сторонами, аргументуванням їх несприятливого впливу та відображенням причинного взаємозв'язку між даними заходами та їх впливом. Інша сторона вправі як прийняти пропозицію, так і відмовитися від неї, але лише у письмовій формі. Під час прийняття пропозиції застосування механізму посередництва сторони повинні вибрати самого посередника. За умови, коли сторони не можуть узгодити кандидата посередника, будь-яка з них вправі апелювати до Голови Комітету з торгівлі, щоб той визначив за допомогою жеребкування такого посередника. Посередник покликаний сприяти сторонам у кращому розумінні суті застосованих заходів та їхнього потенційного несприятливого впливу і допомогти прийняти взаємовигідне рішення. Проте посередник не має права надавати рекомендації або зауваження щодо узгодження заходів із положеннями Угоди про асоціацію.

Мета застосування посередництва полягає не в дослідженні правового аспекту певного питання, а у забезпеченні прийняття швидкого та ефективного вирішення проблемного питання. Такий механізм вирішення спорів повинен допомагати досягти взаємовигідного рішення, враховуючи всезагальні та пришвидшені процедури за рахунок посередника.

Угода про асоціацію містить винятки: спори, що стосуються Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля», Глави 7 «Поточні платежі та рух капіталів», Глави 8 «Державні закупівлі», Глави 9 «Інтелектуальна власність» та Глави 13 «Торгівля та сталий розвиток». Посередництво має ті самі початкові етапи, що й арбітражні групи, а саме: сторона може запитати інформацію стосовно заходу, що негативно впливає на торгівлю або інвестування між сторонами. У разі недосягнення консенсусу будь-яка зі сторін може вимагати порушення процедури посередництва. Сторони мають погодити кандидатуру посередника. Якщо сторони не можуть дійти згоди стосовно посередника, вони звертаються до голови Комітету з питань торгівлі або вповноваженої головою особи з вимогою обрати посередника шляхом жеребкування. Сторони вправі домовитись про те, що посередник може бути громадянином однієї зі сторін [6].

Угода про асоціацію передбачає використання особливого порядку вирішення спорів стосовно:

- вживання заходів захисту торгівельних взаємовідносин, де акцентовано увагу на потребі у забезпеченні якомога швидкого вирішення спору і забезпеченні дотримання принципу прозорості;

- відносно роз'яснення і застосування положень Розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди, де передбачено скорочені терміни вирішення спорів із питань, що потребують негайного вирішення, зокрема, щодо швидкопсувних або сезонних товарів, а також енергоносіїв через мережі. Крім того, спори у рамках положень Розділу IV можуть вирішуватися у порядку арбітражної процедури;

- нормативно-правової апроксимації. Так, спори щодо тлумачення положення права ЄС вирішуються винятково Судом ЄС: «якщо у спорі виникає питання щодо тлумачення положення права ЄС, згаданого в п. 1, арбітражна група не повинна вирішувати це питання, але повинна подавати до Суду Європейського Союзу прохання винести рішення із цього питання. У таких випадках строки, що застосовуються до постанов арбітражної групи, повинні призупинятися до ухвалення Судом Європейського Союзу своєї постанови. Ця ухвала Суду Європейського Союзу є обов'язковою для арбітражної групи» [7; 8].

Реалізація положень Угоди про асоціацію, якщо вони не стосуються функціонування зони вільної торгівлі, може вимагати взаємних консультацій щодо тлумачення, імплементації чи добросовісного виконання Угоди. За умови виникнення суперечок з цих питань може бути задіяна Рада асоціації. У випадку суперечки Україна або ЄС надають іншій стороні і Раді запит з вимогою вирішити спір. На першому етапі сторони можуть вдатися до консультацій в Раді та інших органах, як це передбачено статтями 461, 465, 466 Угоди про асоціацію з метою досягнення компромісу. До свого вирішення спір має обговорюватися на кожному засіданні Ради. Спір вважається вирішеним, коли Рада заявить про те, що суперечки більше не існує, або коли Рада ухвалить з приводу суперечки обов'язкове рішення (стаття 475 Угоди про асоціацію) [9].

Варто зазначити, що відповідно до Угоди про асоціацію Україна взяла на себе певні зобов'язання. Так, Україна зобов'язана проводити відбір та надавати перелік осіб-арбітрів, які будуть представляти інтереси нашої держави під час арбітражного розгляду спірного питання. Відбір кандидатів має здійснюватися Міністерством юстиції України та з урахуванням критеріїв, прописаних в Угоді.

Висновки

Таким чином, використання вище- наведених механізмів вирішення спорів, передбачених Угодою про асоціацію, повинне забезпечити чіткі терміни вирішення спорів (у тому числі заборону блокування вирішення спору стороною спору), високий рівень професіоналізму у прийнятті рішення у вирішенні спору, а також формування сприятливого середовища для ефективного розвитку співпраці у взаємовідносинах між сторонами Угоди.

Список використаних джерел

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011 (дата звернення: 29.05.2017).

2. Любченко Я.П. Зобов'язання України у сфері альтернативних способів вирішення правових спорів, пов'язаних з укладенням Угоди про асоціацію. Часопис Київського університету права. 2015. № 4. С. 370-374.

3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011 (дата звернення: 29.05.2017).

4. Муравйов В. Способи і механізми врегулювання спорів в Угодах Європейського Союзу про асоціацію. URL: https:// instzak.com/index.php/joumal/artide/download/524/543+&cd=1&hl=nj&ct=dnk&gl=ua (дата звернення: 29.05.2017).

5. Мазаракі Н.А. Механізми вирішення спорів у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Право і суспільство. 2018. № 5. С. 212-216.

6. Любченко Я.П. Зобов'язання України у сфері альтернативних способів вирішення правових спорів, пов'язаних з укладенням Угоди про асоціацію. Часопис Київського університету права. 2015. № 4. С. 370-374.

7. Мазаракі Н.А. Механізми вирішення спорів у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Право і суспільство. 2018. № 5. С. 212-216.

8. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011 (дата звернення: 29.05.2017).

9. Муравйов В. Способи і механізми врегулювання спорів в Угодах Європейського Союзу про асоціацію. URL: https:// instzak.com/index.php/joumal/artide/download/524/543+&cd=1&hl=nj&ct=dnk&gl=ua (дата звернення: 29.05.2017).

Размещено на Allbest.ru