Поняття, сутність та особливості жіночої злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра адміністративного і кримінального права

Юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Поняття, сутність та особливості жіночої злочинності

Concept, essence and features of female criminality

Слюсар Д.Ю., аспірант

У статті розглядаються поняття та сутність жіночої злочинності, її особливості. Проведений аналіз зміни і стану соціально-економічних і психологічних процесів, а також побутових умов українських жінок дав змогу виділити ряд причин злочинності серед жінок в Україні. Робиться висновок про те, що жіноча злочинність є стійкою складовою частиною загальної злочинності, розвивається паралельно з нею і має специфічні тенденції та закономірності.

Ключові слова: злочинність, жіноча злочинність, тенденції злочинності, причини злочинності, специфіка злочинності.

В статье рассматриваются понятие и сущность женской преступности, ее особенности. Проведенный анализ изменения и состояния социально-экономических и психологических процессов, а также бытовых условий украинских женщин позволил выделить ряд причин преступности среди женщин в Украине. Делается вывод о том, что женская преступность является устойчивой составной частью общей преступности, развивается параллельно с ней и имеет специфические тенденции и закономерности.

Ключевые слова: преступность, женская преступность, тенденции преступности, причины преступности, специфика преступности.

The article deals with the concept and essence of female crime, its features. The analysis of the changes and the state of socio-economic and psychological processes, as well as the living conditions of Ukrainian women, allowed highlighting a number of causes of crime among women in Ukraine. It is concluded that female crime is a sustainable component of general crime, develops in parallel with it and has specific tendencies and regularities.

Key words: crime, female crime, crime trends, causes of crime, specificity of crime.

Постановка проблеми

Жіноча злочинність як самостійна проблема стала формуватися лише в останні роки. Пов'язано це, мабуть, з накопиченням і, головне, збагаченням кримінологічної інформації, прагненням не тільки поглибити, але й розширити масштаби досліджень. Поява проблеми жіночої злочинності визначається не тільки логікою розвитку кримінології, але й потребами громадської практики, насамперед масштабами і небезпечними наслідками антигромадських дій жінок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На початку ХХ століття і в перші післяреволюційні роки жіноча злочинність не привертала до себе особливої уваги: жінки вчиняли мало злочинів та їх соціальна активність була невелика. Сьогодні ж ситуація змінилася, у зв'язку з чим питання жіночої злочинності характеризуються підвищеною актуальністю.

Говорячи про поняття жіночої злочинності, насамперед, слід розглянути категорію злочинності як такої, а також тенденції та закономірність її розвитку, що і є метою статті.

Виклад основного матеріалу

жіноча злочинність

У підручнику за редакцією академіка В.М. Кудрявцева злочинність визначається як «негативне соціально-правове явище, що існує в людському суспільстві, має свої закономірності, кількісні та якісні характеристики, що спричинюють негативні для суспільства і людей наслідки та вимагають специфічних державних і суспільних заходів контролю за ним» [1, с. 47]. Не важко помітити, що в цитованому визначенні відсутня будь-яка згадка про кримінально-правову оцінку цього «негативного» явища, проте запроваджено такі формально-невизначені ознаки як «соціально-правове», «що спричиняє негативні наслідки», «що вимагає специфічних заходів контролю». Якщо абстрагуватися від терміна «правове», то всі названі ознаки можуть бути використані для характеристики будь-якого негативного явища, в тому числі й природного походження, що робить неможливим використання даного визначення для сутнісного вивчення злочинності.

А.І. Долгова, послідовна прихильниця системного аналізу злочинності й соціуму, в одній зі своїх праць пише: «Практично термін «злочинність» вживають у тих випадках, коли йдеться про сукупність злочинів і осіб, які їх вчинили, в певних тимчасово-просторових межах. Це - найбільш простий і зрозумілий підхід, тим більше що злочинність дійсно проявляє себе через злочини, що здійснюються конкретними особами» [1, с. 47]. В.М. Коган також характеризує злочинність як «сукупність злочинів і злочинців» [2, с. 37]. Г.А. Аванесов стверджував, що «в реальній дійсності злочинність характеризується як вельми строката сукупність різних актів індивідуальної злочинної поведінки. Враховуючи єдність злочину і особи, яка його скоїла, злочинність слід оцінювати як сукупність не лише злочинів, а й злочинців» [3, с. 159].

В українській кримінології теоретичні проблеми злочинності детально досліджено І.Н. Даньшиним. В одній з останніх праць автор характеризує злочинність як «відносно масове, історично мінливе, таке, що має певну територіальну і тимчасову поширеність соціальне явище, що являє собою цілісну, засновану на статистичних закономірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом» [4, с. 45]. Отже, автор, як і багато інших, відмовився від терміна «сукупність» злочинів, замінивши його іншим «система», хоча говорить про статистичні закономірності «одиничних» діянь.

На думку В.В. Голіни, становлення в кримінології загального поняття злочинності пов'язане із концепцією соціального детермінізму, згідно з якою злочинність слід розглядати як самостійне соціальне явище, що піддається кількісно-якісній інтерпретації [5, с. 48-49].

Отже, поняття злочинності є досить вивченим у літературі. Що ж до проблеми вивчення явищ і процесів, які зумовлюють злочини, вона є актуальною, оскільки від її вирішення залежить ефективність і результативність заходів протидії злочинності.

Своєрідність жіночої злочинності полягає в такому [6, с. 117]:

- незважаючи на зміну соціального становища жінок, особливо в останнє десятиліття, кількість зареєстрованих злочинів, вчинених жінками, нижче такого ж показника серед чоловіків в 5-7 разів. Ця тенденція представляє особливий інтерес, з огляду на те, що кількість жінок у країні перевищує кількість чоловіків;

- жіноча злочинність змінюється в відмінному від чоловічої злочинності руслі. Так, насильницька злочинність жінок завжди росте повільніше чоловічої злочинності. Заслуговує на особливу увагу той факт, що останнім часом спостерігається високий зріст тяжкої злочинності серед жінок;

- в жіночій злочинності співвідношення злочинів складається у відмінній від чоловічої злочинності пропорції. На злочинах жінок в найбільшій мірі відбивається стереотип їх поведінки, який склався під впливом характерного мікросередовища або ситуації в певний період.

Зазначена значно менша частка жінок, серед насильницьких злочинів, в порівнянні з чоловіками. Особливо це стосується бандитизму, розбоїв, грабежів. Жіноча злочинність за своєю структурою відрізняється від чоловічої злочинності і ні в якому разі не повторює її [7, с. 97].

Жіночій злочинності здебільшого притаманні корисливі злочини, зокрема, пов'язані з професійною діяльністю. Число таких злочинів, вчинених жінками, постійно зростає. У радянський період до найбільш характерних жіночих злочинів відносилося розкрадання майна (привласнення, розтрата, зловживання службовим становищем).

Спостерігається значне випередження зростання числа жінок, засуджених за крадіжки, в порівнянні з ростом аналогічних злочинів, вчинених чоловіками [3, с. 444].

Популярним злочином серед жінок стало умисне тяжке тілесне ушкодження, зростання таких злочинів значно випереджає зростання вбивств. Насильницькі злочини вчиняються жінками, головним чином, в сімейно-побутових відносинах, в разі, коли жінка стає жертвою насильства.

Насильницькі злочини вчиняються жінками в більшості своїй по відношенню до чоловіків, співмешканців, дітей, близьких родичів. Мотиви - недозволені сімейні конфлікти, бажання покинути сім'ю, отримати користь.

Злочинність, вчинена жінками, є частиною загальної злочинності, являє собою сукупність злочинів жінок, що володіє певною специфікою, яка залежить від соціальної ролі і функції жінки, що визначається способом життя і професійною діяльністю, особливими біологічними і психофізіологічними характеристиками. Жіноча злочинність визначається її історично зумовленим місцем в системі суспільних відносин. Склад злочинної поведінки жінки змінюється внаслідок впливу мінливих громадських і побутових умов жінки, її соціальної ролі [8, с. 146].

Проведений аналіз зміни і стану соціально-економічних і психологічних процесів, а також побутових умов українських жінок дає змогу виділити такі причини злочинності серед них сьогодні:

збільшена активність жінок в суспільному виробництві;

деяке ослаблення головних соціальних інститутів, в першу чергу сім'ї;

зростання напруженості і конфронтації в суспільстві, конфліктні і ворожі відносини між людьми, яке сприймається жінками найбільш гостро;

зростання пристрасті до наркотиків, алкоголю, зростання проституції, бродяжництва та жебрацтва серед жінок [9, с. 4].

Жінки сьогодні набагато активніше залучені в суспільне виробництво і в суспільне життя. Сьогодні близько 50% числа робітників і службовців припадає на жінок. Переважання жінок відзначено в охороні здоров'я, освіті, культурі та мистецтві, науці та науковому обслуговуванні, торгівлі та громадському харчуванні, підприємництві, постачанні, збуті, заготівлях, кредитуванні тощо. Жінки все частіше стають керівниками підприємств, установ, організацій. Все більше жінки обіймають посади керівників цехів, дільниць, відділів та інших структурних підрозділів. Дезорганізація, яка відбувається в цих сферах в останні роки, здійснює на жінок незабутній вплив - як психологічний, так і фізіологічний. Притаманні такі чоловічі риси характеру і фізичного стану, як жорсткість, непримиренність, агресивність витривалість та інші.

Розкрадання відбуваються жінками не стільки через легкодоступність матеріальних цінностей, скільки через неможливість заробити достатню кількість грошей для придбання різних благ. У складних економічних умовах сучасного суспільства саме жінка стає «годувальником» сім'ї, що, звичайно ж, накладає на неї додаткові психічні та фізичні навантаження, які часто ведуть до нервового зриву.

Поряд із керівними посадами все більша частка важких і малокваліфікованих робіт в промисловості і будівництві доводиться на працівників-жінок, так як їх праця нижче оплачується. А також жінки рідше за чоловіків «страждають» такими недугами, як пияцтво, наркоманія, ігроманія тощо. Це не є нормою вже тільки тому, що деморалізує жінок. За експертними оцінками, багато жінок обирають професію будівельника, при тому, що рівень механізації в галузі в середньому 50%. Також через низький рівень механізації в торгівлі і громадському харчуванні жінки змушені виконувати важкі вантажно-розвантажувальні роботи, тому велика ймовірність відмови жінок від таких умов роботи і обрання ними шляху правопорушень [3, с. 104].

Відповідно до сучасного трудового законодавства, перелік обмежень і заборон використання жіночого праці дуже обмежений. При цьому жінки дуже сильно схильні до впливу негативних факторів. Кримінологічна значимість зазначених причин полягає в тому, що багато жінок, не витримавши фізичних перевантажень, а також непрестижність роботи, кидають роботу. За оцінками експертів, значна частка жінок-бродяг до заняття бродяжництвом була зайнята саме на перерахованих видах робіт.

Особливим є становище сільських жінок. Тут умови праці в рази важче, ніж в місті, а соціальне обслуговування (медичне, торгове, культурно-побутове) знаходиться на значно нижчому рівні. Віддаленість від великих культурних і промислових центрів впливає на психічний розвиток жінок, відтворює у них комплекс зайвої або гіршої людини. Сільська місцевість України відрізняється низькою тривалістю життя, високою смертністю дітей та осіб працездатного віку, високим рівнем деградації населення через відсутність роботи і матеріальних благ. Це служить причинами того, що жінки з села приєднуються до міських бродяг, жебраків, повій, злодійок. При переїзді в місто вони часто стикаються з неможливістю влаштуватися на роботу, з'являється агресія і бажання «покарати» більш вдалих конкурентів.

Важкі умови праці, низько кваліфікована робота робить жінку грубою, черствою, позбавляє її жіночності, м'якості, слабкості, чутливості. Жінці стають притаманні такі риси, як різкість, агресивність, схильність вирішувати виникаючі ситуації силовими методами. Сказане є однією з найважливіших причин зростання питомої ваги жіночих злочинів проти особистості, агресивності і жорстокості жінок.

Всупереч природному устрою відбувається соціальна перебудова жіночої сутності, що переростає в негативні наслідки для соціуму, морального, духовного і культурного життя, порушуються відносини між людьми. Особливо значна шкода наноситься вихованню дітей. З великим сумом доводиться констатувати, що стан справ з умовами жіночої праці, жіночої зайнятості і рівнем оплати жіночої праці в перспективі може ще більше погіршитися [10, с. 89].

У цьому разі виникає протиріччя між прагненням до збагачення і необхідністю відповідати проголошеним принципам соціальних пріоритетів. Питання про соціальну захищеність жінок і забезпечення їм можливості виконання своєї основної функції - материнства потребує вдосконалення правового регулювання даних суспільних і господарських відносин.

Соціальними протиріччями, які впливають на злочинність, є прискорене залучення жінок до суспільного виробництва. Наростає антагонізм між високим рівнем зайнятості жінок і недостатнім рівнем їх кваліфікації. Виконання складної і важкої суспільної функції, пов'язаної з професійною діяльністю, поряд зі збереженням завантаженості домашньою працею і турботами про виховання підростаючого покоління призводить до важких наслідків, які виражаються в постійних робочих перевантаженнях, високій втомі, відсутності нервової рівноваги.

Висновки

Отже, можна констатувати постійну зміну жіночої злочинності, яке має відмінності в залежності від регіону. Водночас ця динаміка підпорядковується загальній закономірності, яка полягає в тому, що в регіонах, де загальна злочинність вища, жіноча злочинність теж вища. Можна зробити висновок, що жіноча злочинність є стійкою складовою частиною загальної злочинності, розвивається паралельно з нею і має специфічні тенденції та закономірності.

Список використаних джерел

1. Долгова А. Преступность и общество. Москва, 1992. 190 с.

2. Коган В. Социальные свойства преступности: учебное пособие. Москва, 1977. 340 с.

3. Аванесов Г. Криминология и социальная профилактика. Москва: Академия МВД СССР, 1980. 340 с.

4. Даньшин И. Общетеоретические проблемы криминологии: монография. Харьков: Прапор, 2005. 340 с.

5. Голина В. О понятии «преступность». Преступность, социальный контроль и защита прав личности: материалы 2-го Международного причерноморского социально-девиантологического симпозиума. Т 1. Одесса, 1996. С. 48-49.

6. Белікова А. Основні причини та умови жіночої злочинності Юридичний журнал. 2016. № 1/2. С. 116-118.

7. Перелигіна Р Жіноча участь в тероризмі: кримінологічний аспект. Безпека людини, суспільства, держави: правові, криміналістичні і психофізіологічні засади: зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (17 листопада 2015 р.) / НАН України, Київ. ун-т права. Львів: Галиц. вид. спілка, 2016. С. 96-98.

8. Євдокімова М. Історичний аналіз жіночої злочинності. Підприємництво, госп-во і право: наук.-практ. госп.-прав. журн. 2018. № 3. С. 140-142.

9. Лагоцька В. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності жінок: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.0. 08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / кер. роботи О. Кваша; офіц. опон.: Б. Голо- вкін, А. Гусак; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ: [б. в.], 2016. 20 с.

10. Антонян Ю. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления. Москва: ЮНИТИ, 2009. 195 с.

Размещено на Allbest.ru