Аморальність та невідповідність поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння, вимогам (критеріям) доброчесності як обов’язкові ідентифікуючі ознаки такого діяння

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Аморальність та невідповідність поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння, вимогам (критеріям) доброчесності як обов'язкові ідентифікуючі ознаки такого діяння

Гедульянов В.Е.

Гедульянов В.Е., здобувач кафедри адміністративного права і процесу та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України

У статті обґрунтовано доцільність доповнення ідентифікуючих ознак корупції ознаками аморальності поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння, та невідповідність поведінки такої особи вимогам (критеріям) доброчесності. Зазначено необхідність врахування інших ідентифікуючих ознак корупції, сформульованих ученими: мета - задоволення особистого, групового чи корпоративного інтересу всупереч інтересам держави, суспільства; зв'язок із публічно-владною діяльністю; суб'єктом може бути одна або декілька осіб; матеріальний характер корупційних діянь; девіантний характер поведінки суб'єктів.

Отже, до ідентифікуючих ознак корупції віднесено такі, як: мета - задоволення особистого, групового чи корпоративного інтересу всупереч інтересам держави, суспільства; зв'язок із публічно-владною діяльністю; суб'єктом може бути одна або декілька осіб; матеріальний характер корупційних діянь; девіантний характер поведінки суб'єктів; аморальність поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння; невідповідність вимогам (критеріям) доброчесності. З урахуванням наукових положень, запропонованих О.М. Костенком, наголошено на необхідності виділення аморального аспекту корупційних дій як обов'язкової ідентифікуючої ознаки корупції.

Під час порівняння переліку вимог щодо доброчесності судді із критеріями доброчесності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду виділено спільні положення (твердження, вимоги, критерії): відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам; законність джерел походження майна (щодо кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду) та достовірність задекларованих відомостей (щодо судді). Обґрунтовано думку, що правова вимога відповідності критеріям доброчесності стосується як осіб, уповноважених на виконання функцій держави, так і осіб, яким такі функції делеговані (зокрема, йдеться про члена Громадської ради доброчесності). Ураховуючи зазначене, доцільно передбачити серед ознак корупції ознаку вчинення дій, які не відповідають вимогам (критеріям) доброчесності.

Ключові слова: аморальність поведінки, недоброчесність, корупційне діяння, ідентифікуюча ознака, Вищий антикорупційний суд.

AMORALITY AND NON-CONFORMITY OF BEHAVIOR OF A PERSON WHO INVOLVES OR PARTICIPATING IN THE EVALUATION OF CORRUPTION, THE REQUIREMENTS (CRITERIA) OF DIVERSITY AS A SPECIFIC IDENTIFYING CHARACTERISTICS OF SUCH AN ACTION

The article substantiates the expediency of completing identifying signs of corruption as signs of immorality of behavior of a person who commits or participates in committing a corrupt act and mismatches the behavior of such person to the requirements (criteria) of integrity. The necessity of taking into account other identifying signs of corruption, as formulated by scientists, is indicated: the purpose is to satisfy personal, group or corporate interests in spite of the interests of the state and society; communication with public authorities; the subject may be one or more persons; material nature of acts of corruption; deviant behavior of subjects.

Thus, identifying signs of corruption are as follows: the purpose is to satisfy personal, group or corporate interests contrary to the interests of the state, society; communication with public authorities; the subject may be one or more persons; material nature of acts of corruption; deviant behavior of subjects; the immorality of the behavior of a person who commits or participates in committing a corrupt act; inconsistency with the requirements (criteria) of integrity. Taking into account the scientific provisions proposed by O.M. Kostenko stressed the need to highlight the immoral aspect of corruption as a mandatory identifying feature of corruption.

By comparing the list of requirements regarding the integrity of the judge with the criteria for the integrity of the candidates for the position of a judge of the Supreme Anticorruption Court, a general provision (statements, requirements, criteria) can be identified: the living standards of the candidate or members of his family for declared income; the legality of sources of property (regarding candidates for the position of a judge of the Supreme Anticorruption Court) and the authenticity of the declared information (regarding the judge). It is substantiated that the legal requirement for compliance with the criteria of integrity applies both to persons authorized to perform functions of the state and to those who are delegated such functions (in particular, it is a member of the Public Council of Integrity). Taking into account the above, it is expedient to foresee among signs of corruption a sign of committing actions that do not meet the requirements (criteria) of integrity.

Key words: immorality of behavior, unfairness, corruption act, identifying sign, Highestanticorruption court.

Вступ

Актуальність проблеми включення аморального аспекту корупційних дій до ідентифікуючих ознак корупції зумовлена пошуком сучасних шляхів і способів запобігання корупційним діям.

О.М. Костенко презентував концепцію «активної кримінальної юстиції» у протидії корупції та концепцію «морально-правової протидії корупційній злочинності». Концепція «активної кримінальної юстиції» передбачає не тільки спрямованість діяльності державних органів щодо протидії злочинності на виявлення злочинів, а й застосування інструментів сучасних соціальних технологій, зокрема «аналітичного скринінгу» злочинності, корупційної також (виявлення ознак ураженості певних сфер суспільного життя); кримінологічної експертизи не лише законодавства, а й різних сфер суспільного життя, що полягає у виявленні в них ознак злочинної діяльності, на підставі результатів якої мають здійснюватися заходи із протидії злочинності. О.М. Костенко зазначає, що протидія злочинності засобами кримінальної юстиції не може бути ефективною без підвищення рівня моральності та духовності в суспільстві засобами соціального виховання [1, с. 330-334].

Зазначені наукові положення запропоновані О.М. Костенком у 2010 р., проте не втрачають актуальності. Про це свідчить норма ст. 55 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-УП, якою передбачено проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів і проектів нормативно-правових актів із метою виявлення чинників, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень. Така експертиза здійснюється щодо законів, підзаконних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, сфера врегулювання нормами яких стосується: 1) прав та свобод людини і громадянина; 2) повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) надання адміністративних послуг; 4) розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 5) конкурсних (тендерних) процедур (ч. 4 ст. 55 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-УП [2]).

Урахування наукових положень, запропонованих О.М. Костенком щодо напрямів і шляхів протидії корупції, під час формування переліку ідентифікуючих ознак корупції дозволяє наголосити на необхідності виділення аморального аспекту корупційних дій як обов'язкової ідентифікуючої ознаки корупції.

Огляд останніх досліджень і публікацій

У наукових дослідженнях з адміністративного права і процесу проблема структури адміністративного делікту аналізувалась у роботах: Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, В.М. Гаращука, Є.В. Додіна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, Д.М. Лук'янця, О.І. Остапенка, Х.П. Ярмакі й інших учених. Напрацювання вказаних та інших дослідників щодо зазначеної проблеми, особливо в частині характеристики його ознак, змісту окремих елементів, є основою подальших досліджень актуальних питань юридичної кваліфікації адміністративних деліктів взагалі та корупцій- них дій зокрема. Серед таких особливого значення набувають питання формування наукового підходу до включення до ідентифікуючих ознак корупційних дій їхнього аморального аспекту.

Мета статті - обґрунтування доцільності доповнення ідентифікуючих ознак корупції ознаками аморальності поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння, та невідповідність поведінки такої особи вимогам (критеріям) доброчесності.

Виклад основного матеріалу

Організація Об'єднаних Націй (далі - ООН) одним зі стратегічних напрямів запобігання організованій злочинності вважає дослідження проблем боротьби з корупцією. В ухвалених у 1990 р. Восьмим конгресом ООН «Керівних принципах для запобігання організованій злочинності і боротьби з нею» прямо зазначено, що «необхідною умовою розробки програм із запобігання злочинності є дослідження проблем корупції, її причин, характеру, наслідків, взаємозв'язку з організованою злочинністю і заходів із боротьби з нею». У доповіді Генерального секретаря ООН «Вплив організованої злочинної діяльності на суспільство загалом» на другій сесії Комітету із запобігання злочинам та кримінального правосуддя Економічної і соціальної ради ООН у квітні 1993 р. відзначалося, що корупція посадових осіб держави завжди була одним із засобів, яким віддавали перевагу організовані злочинні угруповання, складовою частиною їхньої стратегії і тактики [3, с. 336-337]. Міжнародний день боротьби з корупцією відзначається 9 грудня, згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН. 14 грудня 2005 р. набула чинності Конвенція ООН проти корупції [4, с.76].

Активна позиція ООН щодо протидії корупції є незмінною, а її презентація відбувається в доповідях і виступах експертів. Так, у доповіді незалежного експерта ООН з питань зовнішнього боргу та прав людини Хуана Пабло Богославскі на підтримку створення в Україні Вищого антикорупційного суду підкреслено повсюдність серйозного занепокоєння з погляду прав людини щодо корупції через «привласнення держави невеликою групою еліти, що має велике значення, бо це підриває довіру до інституцій, перешкоджає притягненню винних до відповідальності та послаблює демократію» [5].

Утворення Вищого антикорупційного суду закріплено Законом України від 21 червня 2018 р. № 2470-УШ. Його місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус визначаються Законом України «Про Вищий антикорупційний суд», відповідно до ст. 2 Закону України «Про утворення Вищого антикорупційного суду» [6].

Визнання суспільством високого рівня небезпеки корупції, визнання аморальності вчинених корупційних дій вплинули на встановлення вимоги відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду як постійно діючого вищого спеціалізованого суду в системі судоустрою критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності). До таких критеріїв віднесено: законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата його статусу, наявність знань і практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 7 червня 2018 р. № 2447-УШ [7]).

Якщо звернутись до судової практики, можна зазначити судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який у 2019 р. ухвалив чотири рішення у справах, предмет яких стосувався питань проходження кандидатами на посаду судді Вищого антикорупційного суду конкурсу (рішення від 1 квітня 2019 р. № 9901/91/19 [8], від 2і березня 2019 р. № 9901/940/18 [9], від 18 лютого 2019 р. № 9901/910/18 [10], від 29 січня 2019 р. №9901/870/18 [11]). Предмет спору стосувався переважно визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно зобов'язання вчинити дії щодо результатів перевірки на відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, передбаченим у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Наведена судова практика у справах щодо оскарження рішення уповноваженого органу щодо участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду дозволяє вказати на доцільність уведення до переліку рис (ознак) корупції ще однієї - недоброчесності поведінки. Поняття «доброчесність» розкривається у значенні, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», критеріями доброчесності виступають: законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата його статусу, наявність знань і практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Правові вимоги, дотримання яких свідчить про доброчесність судді, передбачено в ч. 3 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де міститься перелік тверджень, які зазначаються в декларації доброчесності судді: 1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім'ї майну й одержаним ними доходам; 2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей; 3) невчинення корупційних правопорушень; 4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 5) сумлінне виконання обов'язків судді та дотримання ним присяги; 6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями; 7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати; 8) відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Цей перелік відкритий, оскільки відповідно ч. 4 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402-УШ передбачено, що декларація доброчесності судді може містити інші твердження, метою яких є перевірка [12].

Якщо порівняти перелік вимог щодо доброчесності судді із критеріями доброчесності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, можна виділити спільні положення (твердження, вимоги, критерії): відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам; законність джерел походження майна (щодо кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду) та достовірність задекларованих відомостей (щодо судді).

Випадки, за яких член Громадської ради доброчесності повинен відмовитися від участі в розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, зазначено в ч. 8 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402--УШ. Такі випадки стосуються наявного конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у неупередженості. Термін «доброчесність» стосовно члена Громадської ради доброчесності вживається у смислі відсутності конфлікту інтересів.

Якщо звернутися до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889--УШ [13], то зміст правової вимоги, що стосується доброчесної поведінки, розкривається у значенні, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700--УП. У ст. 51 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700--УП передбачено моніторинг способу життя суб'єктів декларування, який здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції. Такий моніторинг має вибірковий характер і здійснюється з метою встановлення відповідності їхнього рівня життя наявним у них і членів їхніх сімей майну й одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування [2].

Отже, правова вимога відповідності критеріям доброчесності стосується як осіб, уповноважених на виконання функцій держави, так і осіб, яким такі функції делеговані (зокрема, йдеться про члена Громадської ради доброчесності). Ураховуючи вказане, доцільно передбачити серед ознак корупції ознаку вчинення дій, які не відповідають вимогам (критеріям) доброчесності.

Висновки

Отже, до ідентифікуючих ознак корупції доцільно віднести такі: мета - задоволення особистого, групового чи корпоративного інтересу всупереч інтересам держави, суспільства; зв'язок із публічно-владною діяльністю; суб'єктом може бути одна або декілька осіб; матеріальний характер корупційних діянь; девіантний характер поведінки суб'єктів; аморальність поведінки особи, яка вчиняє або бере участь у вчиненні корупційного діяння; невідповідність вимогам (критеріям) доброчесності.

Література

кримінальний юстиція корупція моральність

1. Костенко О.М. Про модернізацію протидії корупційній злочинності. Правова держава. Вип. 21.2010. 632 с.

2. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700--VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056.

3. Кваша О.О. Корупція та організована злочинність: обґрунтування взаємозв'язку. Правова держава. Вип. 21. 2010. 632 с.

4. Курко Н.М. Антикорупційна діяльність зарубіжних країн: адміністративно-правові засади. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2014. Вип. 5-2. Т 4. Ч. 1. С. 75-79.

5. Хуан Пабло Богославскі. Україна: економічні реформи повинні захищати права людини і боротися з корупцією. United Nations Ukraine: офіційний веб-сайт ООН в Україні. URL: http://www.un.org.ua(дата звернення: 21.07.2019).

6. Про утворення Вищого антикорупційного суду: Закон України від 21 червня 2018 р. № 2470-VIN. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 29. Ст. 237.

7. Про Вищий антикорупційний суд: Закон України від 7 червня 2018 р. № 2447-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 24. Ст. 212.

8. Справа 9901/91/19 від 01.04.2019. Рішення від 1 квітня 2019 р. № 9901/91/19. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд. Доступ з інформ.-правової системи «ЛіГА-ЗАКОН».Verdictum.

9. Справа 9901/940/18 від 21 березня 2019 р. Рішення від 21 березня 2019 р. № 9901/940/18. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд. Доступ з інформ.-правової системи «ЛіГА-ЗАКОН».Verdictum.

10. Справа 9901/910/18 від 18 лютого 2019 р. Рішення від 18 лютого 2019 р. № 9901/910/18. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд. Доступ з інформ.-правової системи «ЛіГА-ЗАКОН».Verdictum.

11. Справа 9901/870/18 від 29 січня 2019 р. Рішення від 29 січня 2019 р. № 9901/870/18. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд. Доступ з інформ.-правової системи «ЛіГА-ЗАКОН».Verdictum.

12. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIN. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 31. Ст. 545.

13. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43.

Размещено на Allbest.ru