Правові вимоги щодо певних елементів об’єктного складу органічного господарювання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Факультету № 3 Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України

Правові вимоги щодо певних елементів об'єктного складу органічного господарювання в Україні

Legal requirements for elements of the object composition of organic farming in Ukraine

Піддубна Д.С.,

кандидат юридичних наук

Визначений оновлений напрям для України, а саме органічне господарювання, формує потребу до наявності придатних до використання у такому виді діяльності природних ресурсів. Адже саме в органіці є вимоги до тих елементів, які використовуються у процесі її здійснення. Такі вимоги і породжують розгляд стану природних ресурсів та визначення дій щодо подальшого забезпечення їхньої придатності до використання, а відповідно, збереження, охорони, несення відповідальності у разі порушення. Оскільки органічне господарювання може охоплювати будь-яку нішу діяльності, використовуючи будь-який об'єкт, і виникає потреба до такого розгляду. Адже якщо раніше прийнято було визначати як приклад тільки земельні ресурси, то нині це є досить звуженим напрямом, який не характерний для органічного виробництва. Додатково розгляд інших природних ресурсів пов'язаний з тим, що неможливо здійснювати органічне виробництво ізольовано від природи загалом та інших природних ресурсів зокрема. Відповідно, природні ресурси можна розподілити на ті, які безпосередньо використовуються у господарській діяльності, та ті, які доповнюють його. Такий підхід значно розширює об'єктний склад, до якого можна включити: ситуацію щодо зміни клімату; ситуацію зі спалюванням сухої трави, інших решток рослинності; ситуацію у сфері використання агрохімікатів та пестицидів; визначення рослин, у тому числі і тих, що розглядаються як бур'яни у режимі лікарських; вирощування органічних ягід; горіхівництва; рекультивації земель; організації екологічного бізнесу; садівництва, виноградарства, хмелярства; органічних трав, а також безпосередньої ролі держави та її органів на шляху підтримки, сприяння розвитку аграрного сектору. Зазначені об'єкти органічних відносин не презентують своєї вичерпності. На міжнародному рівні щодо них прийняті відповідні вимоги та передбачена відповідна правова регламентація. На шляху удосконалення національного законодавства з метою його уніфікації визначається потреба до вивчення всіх вимог європейського та міжнародного законодавства, використання методології на шляху як наукового подальшого вивчення, так і формування пропозиції нормативно-правового характеру задля удосконалення.

Ключові слова: зміна клімату, органічне господарювання, правові вимоги, державна підтримка, фермерство, власник земельної ділянки, спалювання, агрохімікати та пестициди.

The identified renewed focus for Ukraine, namely organic farming, is shaping the need for natural resources suitable for use in this type of activity. After all, in the organics there are requirements for those elements that are used in the process of its implementation. Such requirements also give rise to consideration of the state of natural resources and determination of actions to further ensure their suitability for use and, accordingly, preservation, protection, and liability in cases of disturbance. Just as organic farming can cover any niche of activity using any facility, there is a need for such consideration. After all, if earlier it was customary to define as an example only land resources, now it is a rather narrow direction, which is not typical for organic production. Additionally, consideration of other natural resources is due to the fact that it is impossible to carry out organic production in isolation from nature in general and other natural resources in particular. Accordingly, natural resources can be allocated to those that are directly used in economic activity and those that supplement it. This approach greatly expands the object composition, which may include: the climate change situation; the situation with burning dry grass and other vegetation remains; the situation in the use of agrochemicals and pesticides; identification of plants, including those considered as weeds in the medicinal regime; growing organic berries; nutrition; land reclamation; organization of environmental business; horticulture, viticulture, hops; organic herbs, as well as the direct role of the state and its organs in supporting, promoting the development of the agricultural sector. These objects of organic relations do not represent their completeness. At the international level, the relevant requirements have been adopted and legal regulations are in place. On the way of improvement of national legislation, in order to unify it, the need to study all the requirements of European and international legislation, to use the methodology on the way of both scientific further study and to formulate a proposal of normative legal character for improvement is determined.

Key words: climate change, organic farming, legal requirements, government support, farming, landowner, burning, agrochemicals and pesticides.

Постановка проблеми

Змінність вектора розвитку аграрної сфери, а саме щодо поширеного застосування та здійснення органічного господарювання, з одного боку, а також збереження деяких об'єктів - з іншого, породжують доцільність наукового звернення. Адже нині таких об'єктів є чимала кількість, а їхній стан визначається не тільки у межах критичного, а й у межах створення складнощів до їх відновлення, тобто можна отримати ефект стовідсоткового знищення. Причому така втрата знайде свій наслідок і на низці інших об'єктів, які необхідні один одному задля свого існування. Варто враховувати й те, що навколишнє природне середовище, його складники та людина - це нерозподілені елементи, які можуть використовувати один одного і забезпечувати своє існування окремо, а взаємопов'язані елементи доповнюють один одного. Лише у гармонії, взаємодії та співіснуванні можна говорити про життя планети Земля в цілому. Саме такі позиції і передбачає органічне господарювання, а відповідно, збереження для використання у ньому природних об'єктів є запорукою сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Певні теоретико-правові питання щодо органічного сільського господарства розглядаються у працях таких науковців: Н.А. Берлач, С.І. Бугери, В.М. Єрмоленка, В.М. Корнієнко, Н.В. Кравець, П.Ф. Кулинича, Т.В. Курман, С.О. Лушпаєва, О.Л. Мініної, С.М. Романко, А.М. Статівки, В.Ю. Урке- вича та ін. Однак за їхніми напрацюваннями визначається, що до уваги потрапляють саме аспект рослинництва, тваринництва, аквакультури та агролісівництва, що натепер є значно розширеним уже спектром.

Метою статті є певний розгляд об'єктів, які використовуються безпосередньо чи з якими опосередковано пов'язаний процес органічного господарювання, врахування їхнього практичного стану, досвіду врегулювання на міжнародному рівні, а також співпраці між Україною та міжнародними організаціями щодо уніфікації законодавства та здійснення спільних дій задля виконання Україною низки взятих на себе зобов'язань, а також надання безпосередньої фінансової підтримки.

правовий органічне господарювання

Виклад основного матеріалу

Сучасні показники складників навколишнього природного середовища визначаються негативними характеристиками. Оскільки органічне господарювання пов'язане не лише із виключно конкретним якимось природним ресурсом, а являє собою взаємодію різних природних ресурсів, визначається потреба до розгляду стану їхньої придатності. Позаяк такі вимоги передбачаються у межах його здійснення. Таке врахування має відбуватися не тільки з позиції практичного стану, а й у відповідності до наявних нормативно-правових вимог. Так, нині можна констатувати низку таких прикладів. Зокрема, перевищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері Землі, що сприяє всесвітньому потеплінню [1]. На шляху змінності такої ситуації відбувається міжнародна співпраця. Між Україною та Німеччиною вона реалізується через запуск кліматичного компонента проєкту «Німецько-Український Агрополітичний діалог», який спрямовується на підтримку Уряду України у питаннях адаптації агросектору до зміни клімату з урахування того, що «сільське господарство в Україні є однією з ключових і водночас ризикованих галузей економіки. Тому для Мінагрополітики питання пом'якшення наслідків від зміни клімату в аграрному виробництві є дуже важливим і актуальним. Нині міністерство спільно з ФАО опрацьовує Стратегію адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 року. Крім загальностратегічних питань, визначено отримання практичних рекомендацій з міжнародного досвіду щодо адаптації сільського господарства до зміни клімату» [2].

Реформування національного законодавства без урахування міжнародних позицій, досягнень, векторів удосконалення, а особливо із українською євроінтеграцією, стає недоцільним. Відповідно, можна відзначити, що у деяких країнах, зокрема Польщі, держава переймається проблемами, які спричинені погодними умовами для аграрної сфери та вводять дії відповідної підтримки. Безпосередньо у постраждалих від посухи місцях Міністерством сільського господарства Польщі був запропонований блок підтримки для польських фермерів, що полягає у зупиненні чи продовженні низки аграрних обов'язків, наданні пільгових кредитів, частковому скороченні сільськогосподарського податку у регіонах, де визначено посуху [3].

Певні позиції міжнародного співробітництва щодо забезпечення реалізації відповідних проєктів здійснюються на рівні держави, а саме через Міністерство аграрної політики та продовольства України. Так, передбачається реалізація проєкту зі сприяння виробництву органічних ягід шляхом участі у масштабному грантовому проєкті «Формування підприємницького середовища з виробництва органічних ягід», який здійснюється за підтримки Європейського Союзу, Програми Eastem Partnership Territorial Cooperation (EaPTC) та Deutsche Gesellschafter Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH [4]. З метою успішної його реалізації передбачається «проведення навчання населення і представників бізнесу щодо організації органічного виробництва; розвиток професійних контактів і транскордонного ділового середовища; спільні дослідження і обмін досвідом з оптимізації переходу до органічного виробництва; організація кластерів з вирощування нішевих культур; розробка проєктів із переробки продукції; сприяння для об'єднаних територіальних громад у розробці бізнес- планів і проєктів з органічного й традиційного ягідівництва, горіхівництва, рекультивації земель, організації екологічного бізнесу тощо; розробка Програми розвитку і сайту органічного виробництва ягідної продукції та інші споріднені види діяльності; проведення семінарів та тренінгів на теми органічного ягідництва, розвитку бізнесу, переходу зі звичайного землеробства на органічне; культивування ягід, їх збут тощо» [4]. Однією з умов грантової програми є досягнення трьох із п'яти передбачених результатів, а саме: «створення доданої вартості як результат впровадження сучасних або поліпшення наявних технологій; збільшення частки експортованої продукції як мінімум на 30%; впровадження міжнародних стандартів НАССР; залучення додаткових інвестицій, лізингу або кредитів для придбання нового обладнання для поліпшення переробки фруктів у розмірі не менше 50% загального бюджету проєкту; залучення не менше 20 малих і середніх підприємств і не менше 100 домогосподарств - учасників маркетингового ланцюга» [4].

Детальне ознайомлення із будовою такої програми визначає, що насамперед йдеться саме про сприяння розвитку юридичним особам, які створюються у відповідних видах. Проте поза увагою та підтримкою залишаються власники земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок (паїв), які, незважаючи на всі наявні складнощі в Україні, все ж таки намагаються здійснювати самостійно господарювання на земельних ділянках. Із контексту зазначеного можемо передбачити, що таких осіб відносять до розуміння «домогосподарства», але виникає питання: наскільки це перебуває у межах чинної нормативно-правової бази України? Окрім того, кожна юридична особа вільна у виборі, напрямі своєї діяльності. У випадках, коли така особа має бажання здійснювати реалізацію своєї продукції за кордон, вона має забезпечити виконання всіх міжнародних вимог, які є та розрізняються залежно від виду продукції, сировини. Поміж таких вимог є і питання дотримання НАССР. У разі, коли таке дотримання ставлять у грантову програму, виникає низка незрозумілостей і питань. Окрім того, враховуючи все ж позицію того, що власник земельної ділянки більш зацікавлений у забезпеченні виконання поєднання економічного та екологічного напрямів під час своєї діяльності, вважаємо за доцільне здійснювати таке грантове забезпечення саме для такої категорії суб'єктів діяльності. Додатково потрібно забезпечити спрощені механізми створення ведення об'єднаного господарювання, зокрема через об'єднання у кооперативи, спрощення механізмів реєстрації, а головне - створити підтримку через механізм оподаткування та забезпечення можливості здійснення міжнародної торгівлі.

Кроком у забезпеченні міжнародної торгівлі має стати не лише створення можливостей суб'єкту господарської діяльності перевозити через кордон сировину чи продукцію до європейських країн, а й максимально сприяти у заходженні на український ринок різних міжнародних суб'єктів діяльності, які на території України самостійно будуть здійснювати закупівельну діяльність у виробників безпосередньо, тим самим це збільшить отримання прибутку, оскільки зникне такий суб'єкт, як перекупник.

Черговим підтверджуючим фактом може стати позиція Кабінету Міністрів України щодо запровадження підтримки для фермерів, які забезпечують розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства. Така підтримка має реалізовуватися шляхом видачі компенсації у розмірі 80% від вартості саджанця. Процедура такої компенсації полягає у поданні заяви до Міністерства аграрної політики та продовольства України та перевірки її наявності у реєстрі на сайті, і друга позиція полягає у поданні заяви до районної комісії. Надалі після відповідного наказу кошти мають надійти на банківський рахунок підприємця [5]. Однак таке висвітлення інформації вміщує низку неточностей. Зокрема, на початку визначалося про фермерів, надалі - про підприємців. У відповідності до чинної нормативно-правової бази України підприємець та фермер - це все ж таки різні за правовими статусами особи діяльності. Залежно від статусів діяльності по-різному буде здійснюватися і сплата податків та взагалі будуватися господарська діяльність. Додатково виникає головне питання: куди поділи власників земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок (паїв), які самостійно здійснюють господарську діяльність на них? А також: де ті особи, які отримали земельні ділянки для ведення садівництва, городництва чи особистого селянського господарства?

У червні 2019 року на державному рівні була «розроблена дорожня карта допомоги дрібним українським виробникам ягід у розвитку підприємств, підвищенні конкурентоспроможності та експорту через виконання санітарних, фітосанітарних заходів, технічних стандартів, проведення сертифікації, вдосконалення інфраструктури та підвищення рівня знань про сучасні технології; <...> галузь садівництва, ягідництва та виноградарства та хмелярства підтримується в Україні на державному рівні. У 2018 році 96% ягідних насаджень були закладені завдяки державній підтримці, зокрема, 167 суб'єктів господарювання заклали 3 690 га плодово-ягідних культур, з яких - 902 га ягідників. У 2019 році на бюджетну програму «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» для компенсації витрат на садивний матеріал передбачено 400 млн грн» [6]. З приводу такої підтримки, яка видається через районні комісії, досить складно власнику земельної ділянки її отримати. Адже члени таких комісій досить часто зазначають про якусь невідповідність, необґрунтування і таке подібне, а в результаті кошти отримують наближені особи. Зазначене засвідчує потребу розмежування влади не тільки на національному рівні, а й на місцевому, а також розгляд низки питань, які можна віднести до правопорушень з елементами корупції.

Наступним проблемним фактом на шляху збереження безпосереднього природного ресурсу є ситуація щодо спалювання сухої трави та безпосередньо стерні. Зазначена проблематика настільки тривалий час існує в Україні, що все ж таки почалися певні дії щодо звернення уваги та забезпечення якогось реагування. Можна зазначити ініціативність Міністра екології та природних ресурсів України щодо розробки законопроєкту, яким передбачити збільшення розміру штрафів: «розмір штрафу за випалювання рослинності зараз становить від 170 до 340 гривень і зовсім не лякає паліїв. У новій постанові штрафи за самовільне випалювання рослинності або її залишків пропонують встановити у розмірі від 3060 до 6120 грн (від 180 до 360 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» [7]. З одного боку, така пропозиція нібито є виправданою, але якщо подивитися на неї зі сторони практичного застосування: передбачена норма є загальною, без будь- якої деталізації на суб'єктний склад. Таким чином, контролюючий суб'єкт може використати норму до кожного, починаючи від звичайного громадянина (про що нині і так складаються відповідні протоколи порушення у межах паління листя на власному подвір'ї) та закінчуючи великим аграрним підприємством. Можна зіштовхнутися з тим, що підприємства будуть платити у межах найвищого покарання, але знову ж таки: де це передбачено і хто на таке погодиться. Їхні дії полягатимуть у тому, що через суд вони будуть доводити свою невинуватість чи зменшення винесеного розміру штрафу. Також потрібно все ж таки говорити про те, що в Україні діяльність у аграрній сфері вважається дотаційною галуззю господарювання. Така позиція уже викликає значну кількість питань. Однак нині у межах розгляду питання несення відповідальності суб'єктом - власником земельної ділянки, враховуючи мізерність можливості отримання доходу, виникає питання: якими коштами він зможе сплатити винесений штраф, чи зможе він найняти собі адвоката для захисту себе щодо виписаного штрафу, щодо перевірки його на відповідність і т.д., тобто маємо ситуацію незахищеності таких осіб з боку державних органів. І якщо все ж таки винесена постанова про накладення штрафу за спалювання буде передана на виконання до виконавчої служби, виникає питання: де знайти кошти? Відповідно, пошук коштів буде здійснюватися у рамках нормативно-правового регулювання виконавчого провадження, що за найгіршим розкладом може визначитися і питанням продажу через аукціон земельної ділянки. Тобто такий елемент якоюсь мірою може стати нормативно-врегульованим аспектом на шляху відбору у власників земельних ділянок, про що думається тривалий час, а механізми втілення мають характеристику міни уповільненої дії. Економічну сторону, а саме відсутність ринків збуту, наявність трей- дерів та відсутність реальної ціни на продукцію та сировину, також можна віднести до механізму знищення власників земельних ділянок. При цьому світова практика визначає і надання саме власникам земельних ділянок державної підтримки, і створення ціни у період збору врожаю чи у період перевищення виробництва певного виду продукції, сировини тощо; маючи виноградники на 1 га земельної ділянки, отримуваний дохід дає можливість рік утримувати сім'ю. В Україні ж, маючи у власності 6,7 га землі, у випадках отримання у спадок то 14 га, 21 га, 29 га земельної ділянки, відповідні суб'єкти лише ледве зводять кінці з кінцями. Складності набирає і проблематика виробництва органічної сировини та продукції. Адже її показники врожайності все ж таки менші, ніж ті, які особи отримують внаслідок застосування пестицидів та агро- хімікатів. Проте цінова політика в Україні не має жодної різниці, знову ж таки мінус на шляху підтримки та розвитку органічної продукції та сировини. Отримання дотацій виключно для великих аграрних компаній не створює рентабельність для власників земельних ділянок чи так званих малих та середніх суб'єктів господарської діяльності. Саме тому будь-яка нормативно-правова пропозиція має базуватися на врахуванні практичної та реальної ситуації. Несення відповідальності у межах спалювання рослинності має розрізнятися перш за все за суб'єктним складом.

Для України прогресивним напрямом визначається і вирощування органічних трав, що складе великий потенціал для сільськогосподарських виробників, при цьому наводяться певні економічні показники: «у 2018 році Україна експортувала 4450 т лікарських трав, що на 700 тонн більше, ніж рік тому. У грошовому еквіваленті це виглядає так: 334 млн грн - минулого року, 197 млн грн - у 2017-му. Середня вартість експортного кілограма з України - $2,79 за кг, з Польщі - $4,28. Спеціаліст з вирощування лікарських трав рекомендує виробникам одночасно займатися 4-6 культурами, а це простіше робити спільно, об'єднавшись у кооператив» [8].

Додатковою проблемою для України є аспект зберігання та транспортування агрохімікатів, адже досить часто трапляються аварії, витоки, у результату чого агрохімікати потрапляють до земельних, водних, повітряних ресурсів, а відповідно, показники санітарно-епідеміологічної служби у таких випадках перевищують у 3-20 разів норми; порушуються кримінальні справи, які розглядаються і дотепер, а вплив на складники навколишнього природного середовища та саму людину уже відбувся [9; 10].

Усі зазначені позиції здійснюють безпосередній вплив і на земельні ресурси. Так, відповідно до показників останніх досліджень з приводу стану ґрунтів в Україні: «близько 6,5 млн га українських ґрунтів вже непридатні для сільськогосподарських робіт. Загалом же в Україні налічується близько 800 видів ґрунтів, понад 60% земельного фонду країни становлять унікальні чорноземні ґрунти. Проте, як стверджують експерти із земельних питань та науковці, сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Розораність земель в Україні є найвищою в світі й досягає 57% території країни та майже 80% сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель впливає на зменшення родючості ґрунтів у зв'язку з їхнім переущільненням, руйнуванням структури, водопроникністю та аераційною здатністю з усіма екологічними наслідками» [11].

Отже, на шляху забезпечення відповідностей з приводу здійснення дій щодо виконання вимог європейського законодавства, у галузі продовольчої продукції за різними її сегментами, необхідно враховувати наявні нормативно- правові акти. Зокрема, Рішення Комісії від 25 червня 2005 року про робочу групу з питань обміну та координації інформацією щодо співіснування генетично модифікованих організмів, традиційних та органічних сільськогосподарських культур [12] вміщує термін безхімічного фермерства, а вся отримана інформація у процесі роботи Комісії є конфіденційною.

Директива Ради 2001/112/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових соків та деяких подібних продуктів, призначених для споживання людьми [13], визначила, що з метою уникнення створення нових бар'єрів для вільного пересування державам-членам слід утримуватися від ухвалення стосовно зазначених продуктів національних положень, не передбачених цією Директивою.

Директива Ради 2001/113/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових джемів, желе та мармеладів та каштанових пюре з додаванням цукру, призначених для споживання людьми [14], вміщує досить цікаві до застосування положення, адже першочергово звертається увага на те, що з метою прийняття до уваги існування певних національних традицій щодо виробництва фруктових джемів, желе та мармеладів та каштанових пюре на основі цукру необхідно сприяти існуванню національних регламентів, що авторизують продаж таких продуктів зі зменшеним вмістом цукру; у відповідності до принципів субсидіарності та пропорційності, встановлених статтею 5 Договору, метою встановлення спільних визначень та правил щодо продуктів, про які йдеться, та узгодження цих положень із загальним законодавством Співтовариства щодо продуктів харчування не може бути досягнуто достатньою мірою державами-членами і по призначенню Директиви краще досягатись Співтовариством. Щоб запобігти виникненню нових перешкод вільному пересуванню, держави-члени мають утриматися від ухвалення національних положень стосовно продуктів, про які йдеться, які не зазначені у цій Директиві. Для продуктів, визначених у Додатку І, дер- жави-члени не мають приймати національних положень, не зазначених у цій Директиві. Держави-члени ухвалюють закони, регламенти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви до 12 липня 2003 року. Вони мають обов'язково повідомлятися Комісії. Заходи мають впроваджуватися таким чином, щоб: надавати дозвіл на продаж продуктів, визначених у Додатку І, якщо вони узгоджуються з визначеннями та правилами, зазначеними у цій Директиві, що набирає чинності з 12 липня 2003 року; забороняти продаж продуктів, якщо вони узгоджуються з цією Директивою, що набирає чинності з 12 липня 2003 року. Щодо зазначеної Директиви в Україні проводяться круглі столи з метою ознайомлення з європейськими вимогами та приведення у відповідність національне законодавство. Натепер в Україні діють за зазначеним напрямом добровільні стандарти до джемів, фруктового желе та мармеладу (ДСТУ: 4900:2007 Джеми. Загальні технічні умови, ДСТУ 4333:2018 Мармелад. Загальні технічні умови, ДСТУ 6094:2009 Желе фруктові. Технічні умови), а отже, національним законодавством не встановлені обов'язкові вимоги до таких продуктів. Задля приведення національного законодавства у відповідність до європейського планується розробка на рівні Міністерства аграрної політики та продовольства України проєкту Наказу «Про затвердження Вимог до фруктових джемів та подібних продуктів», проте напрям є позитивним, але уже від самого початку закладається розбіжність у розумінні термінів, адже Директива чітко визначає елементи, на регулювання яких вона спрямована.

Директива Комісії 2002/63/ЄС від 11 липня 2002 року про встановлення методів відбору Співтовариства для офіційного контролю залишків пестицидів у та на продуктах рослинного та тваринного походження та скасування Директиви 79/700/ЄЕС [15] вміщує норму, за якою держави-члени ухвалюють закони, підзаконні та адміністративні положення для забезпечення виконання цієї Директиви до 01 січня 2003 року та мають негайно інформувати про це Комісію.

Додатковим підтвердженням нагальності саме таких дій можна навести результати проведеного Організацією Об'єднаних Націй в Україні екологічного форуму, на якому було констатовано: «Питання екології та зміни клімату ще ніколи не були такою нагальною проблемою, як тепер. За даними останнього квітневого звіту ООН, понад мільйон видів тварин перебувають на стадії вимирання внаслідок дій людини <...> для вирішення проблем необхідно приймати рішення як на місцевих, так і на глобальних рівнях <...> ООН запровадила нову Конвенцію в 2015 році, а саме Паризьку хартію, яка регулює заходи щодо зниження вуглекислого газу в атмосфері з 2020 року. Багато залежить від політичної волі. <...> Україна - дуже багата природними ресурсами країна, але водночас тут дуже високий рівень неефективного використання енергетики <...> нова Стратегія по екології до 2030 року зазнала значних якісних змін порівняно з аналогічним документом, який регулював стратегічні екологічні рішення держави до 2020 року. Запровадити нові підходи міністерству допомогли умови Угоди про асоціацію з ЄС. У рамках запровадження Угоди про асоціацію діє окремий закон про стратегічну екологічну оцінку, який регулює рішення парламенту і місцевих органів влади у цій сфері» [16].

Висновки

Складники навколишнього природного середовища в усьому світі мають загалом негативні показники. Будь-яка господарська діяльність має піддаватися змінам, які полягають у переорієнтації з отримання швидкого та максимального прибутку на забезпечення екологічності. Навколишнє природне середовище, його складники та людина - взаємопов'язані елементи, які сприяють існуванню один одного. В основі будь-якої діяльності перебувають економічні показники, саме тому перед державою стоїть завдання забезпечити досить високий економічний показник, який дасть можливість здійснити переорієнтацію діяльності на забезпечення її екологічності. Під час отримання державної допомоги на обласному, районному чи місцевому рівнях виникають ситуації відмови, що досить часто пов'язано з отриманням коштів наближеними особами, саме тому необхідне здійснення подальшого вивчення щодо правопорушень на місцевому рівні з елементами корупції. У питанні спалювання стерні та залишків рослинності відсутнє розмежування за суб'єктним складом та питання несення відповідальності у разі недотримання нормативно-правових вимог. Спалювання рослинності у лісосмугах створює загрозу до знищення рослинності, яка за природними властивостями є лікарськими засобами, а відповідно, може бути об'єктом фармацевтичних відносин. Лікарські рослини є потенційним елементом розвитку для України.

Для України не лише використання агрохімікатів викликає значні негативні наслідки, а й питання зберігання, перевезення та утилізації також визначають низку проблем. Під час аварій, витоків і тому подібне зазначені речовини потрапляють до природних ресурсів, які і так в Україні характеризуються значними показниками за негативним напрямом. Окрім того, звернено увагу на структуру Грунту, яка визначає потребу до свого збереження, у тому числі і через техніку, яка здійснює його обробіток. Якщо держава Україна втручається у господарську діяльність, вона відповідно має і гарантувати його існування, якщо все ж відбувається у одному напрямі, без взаємодії матимемо і надалі знищення галузей аграрного виробництва, знищення сільської місцевості, відсутність забезпечення продовольчої безпеки країни, втрату природних ресурсів і багато яких інших від'ємних показників. Проте, якщо здійснити аналіз втручання держави у головне питання - цінову політику та з урахуванням проведеної земельної реформи, яка визначала власника земельної ділянки, досить виправданим є таке втручання на шляху завуальованого здійснення відбору земельних наділів через те, що власники будуть залишати їх чи здавати в оренду, мотивуючи неможливістю здійснювати на ній діяльність та відсутністю прибутку.

У межах зміни ситуації із забезпечення контролю щодо використання пестицидів та агрохімікатів; здійснення контролю щодо наявності сухих чи таких, що стали розчахнутими під час вітру, сильного дощу дерев; забезпечення боротьби на шляху з необгрунтованими підпалами з урахуванням європейського досвіду можна запровадити правову основу щодо використання безпілотників в Україні.

Список використаних джерел

1. Крок у прірву. Концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі перевищила 415 ppm, 2019. URL: https://techno.nv.ua/ukr/ popscience/koncentraciya-vuglekislogo-gazu-v-atmosferi-zemli-perevishchila-415-ppm-5o021235.html (дата звернення: 21.08.2019).

2. Україна спільно з Німеччиною буде вирішувати питання співпраці щодо адаптації агросектору до зміни клімату, 2019. URL: https://agronews.ua/node/131239?fbclid=IwAR0guT0RGWWQlqGonk_EoA_rEFU4KWWBmR8-iFLU8bebMrQf8EA6zOTsKEg (дата звернення: 21.08.2019).

3. Правительство Польши поможет фермерам в засушливых регионах, 2018. URL: https://charter97.org/ru/news/2018/6/21/294660/?f bclid=IwAR1Ubi7bJ2OabetNIFfLLfQ_kTkxz06PT8F7vLXm_voGCr8RycIko64R6UQ (дата звернення: 21.08.2019).

4. В Україні запускають проєкт зі сприяння виробництву органічних ягід, 2018. URL: https://www.growhow.in.ua/v-ukrayini-zapuskayut- proekt-zi-spryyannya-vyrobnytstvu-organichnyh-yagid/ (дата звернення: 21.08.2019).

5. Уряд видає компенсації за саджанці, 2018. URL: https://www.growhow.in.ua/uryad-vydaye-kompensatsiyi-za-sadzhantsi/ (дата звернення: 21.08.2019).

6. Під час АГРО-2019 презентували дорожню карту розвитку ягідництва України, 2019. URL: https://www.growhow.in.ua/pid-chas- ahro-2019-prezentuvaly-dorozhniu-kartu-rozvytku-iahidnytstva-ukrainy/?fbcNd=IwAR0YY8n0TbFN8FjuJTvAnmeWx3evjSeMIToLa9vnUF0wfkE FYyMRq0wX1PU (дата звернення: 21.08.2019).

7. Штрафи за спалювання сухої трави планують збільшити до 3-6 тисяч гривень, 2018. URL: https://www.growhow.in.ua/shtrafy-za- spalyuvannya-suhoyi-travy-planuyut-zbilshyty-do-3-6-tysyach-gryven/ (дата звернення: 21.08.2019).

8. Скільки коштує 1 кг українських експортних лікарських трав, 2019. URL: https://agronews.ua/node/131323?fbclid=IwAR1b2dgaP2cd nD65hc8Dp1bcuX5W1sAD4XLhgyQsmeFBpgsdwp7TalsV9dQ (дата звернення: 21.08.2019).

9. Після нас хоч потоп, або Чому екологічні катастрофи стали в Україні нормою життя? 2019. URL: http://khpg.org/index.php?id=1560 328526&fbclid=IwAR2qm70STZYYkFDyz88bVifs7CR_DZX_HWi4JugK2H8f3lk-kQv8gMRztFE (дата звернення: 21.08.2019).

10. Оперативна інформація щодо забруднення водойм гербіцидами та стимуляторами росту для сільгоспрослин, 2019. URL: https://www.dsns.gov.ua/ua/Ostanni-novini/94795.html?fbclid=IwAR10AVKdl1kdSnSbKUAlyAiOcJH98FmQEGQ-4vTvk3W-HI73scV0YH-T5UY (дата звернення: 21.08.2019).

11. Ґрунтові ресурси України: сучасний стан, деградація, охорона, 2019. URL: https://agropolit.com/infographics/view/93?fbcNd=IwAR1U- Qvz3oJ6oPgzo_KB_W5jEg4q7pmx1qLXpDKF9JeUBvIo37BxeX6uK2g (дата звернення: 21.08.2019).

12. Рішення Комісії від 25 червня 2005 року про робочу групу з питань обміну та координації інформацією щодо співіснування генетично модифікованих організмів, традиційних та органічних сільськогосподарських культур. URL: https://minjust.gov.ua/rn/str_45835 (дата звернення: 21.08.2019).

13. Директива Ради 2001/112/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових соків та деяких подібних продуктів, призначених для споживання людьми. URL: https://minjust.gov.ua/mi/str_45835 (дата звернення: 21.08.2019).

14. Директива Ради 2001/113/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових джемів, желе та мармеладів та каштанових пюре з додаванням цукру, призначених для споживання людьми. URL: https://minjust.gov.ua/mi/str_45835 (дата звернення: 21.08.2019).

15. Директива Комісії 2002/63/ЄС від 11 липня 2002 року про встановлення методів відбору Співтовариства для офіційного контролю залишків пестицидів у та на продуктах рослинного та тваринного походження та скасування Директиви 79/700/ЄЕС. URL: https://minjust.gov.ua/mi/str_45835 (дата звернення: 21.08.2019).

Размещено на Allbest.ru