Проблеми правового регулювання права комунальної власності: конституційно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут державного будівництва Національної академії правових наук України

Проблеми правового регулювання права комунальної власності: конституційно-правовий аспект

Гришко Л.М.,

кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник та місцевого самоврядування

Анотація

У статті розглянуто проблеми конституційно-правового регулювання права комунальної власності в Україні. На підставі аналізу законодавства та доктринальних джерел досліджено існуючі проблеми правового режиму права комунальної власності та запропоновано шляхи удосконалення конституційно-правового регулювання даного права. Нагальним завданням сьогодення є розроблення єдиного концептуального підходу до реформування правового режиму права комунальної власності. Конституційні положення щодо комунальної власності слід змінювати лише у випадку реальної необхідності конституційно-правової модернізації даного інституту. До конституційних засад права комунальної власності слід віднести принципи: законності; гарантування захисту на рівні з іншими формами власності; соціальної спрямованості економіки; законодавчого рівня регулювання; розмежованості управління об'єктами комунальної власності між представницькими органами місцевого самоврядування першого і другого рівнів; розрізнення об'єктів власності територіальної громади та об'єктів спільної власності територіальних громад тощо.

Висловлюється пропозиція про необхідність прийняття Закону України «Про комунальну власність» або ж внесення змін та доповнення до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким обов'язково мають бути врегульовані такі питання: основні поняття; принципи здійснення права комунальної власності; об'єкти права комунальної власності (види; об'єкти, які не підлягають приватизації та/або відчуженню; природні об'єкти права комунальної власності та особливості їх використання під час здійснення місцевого самоврядування або передачі до державної власності; безпосередня участь територіальних громад у реалізації права комунальної власності (гарантії прав територіальної громади; форми участі територіальної громади; перелік об'єктів, щодо яких рішення приймаються за обов'язкової участі територіальної громади (природні ресурси, особливо важливі об'єкти життєдіяльності громади); підстави набуття та припинення права комунальної власності; гарантії права комунальної власності.

Ключові слова: комунальна власність, управління комунальною власністю, право комунальної власності, територіальна громада, конституційні принципи права комунальної власності.

Abstract

Problems of legal regulation of the right of communal property: constitutional-legal aspects

The article deals with the problems of constitutional and legal regulation of communal property rights in Ukraine. On the basis of the analysis of legislation and doctrinal sources, the existing problems of the legal regime the right of communal property are investigated and the ways of improving the constitutional and legal regulation of this right are proposed. The urgent task of today is to develop a unified conceptual approach to reforming the legal regime the right of communal property. Constitutional provisions on communal property should be changed only if there is a real need for a constitutional and legal modernization of the institution. The constitutional principles of communal property rights include: legality; guaranteeing protection on a par with other forms of ownership; social orientation of the economy; the legislative level of regulation; the separation of municipal property management between first and second level local governments; distinguishing between territorial community property and community property territorial communities, etc.

The proposal is made for the adoption of the Law of Ukraine «On Communal Property» or the amendment of the Law of Ukraine «On Local Self-Government in Ukraine», which must be resolved the following issues: basic concepts; principles of communal property rights; objects of communal property rights (types; objects not subject to privatization and/or alienation; natural objects of communal property rights and peculiarities of their use in the exercise of local self-government or transfer to state ownership; direct participation of territorial communities in the exercise of the right of communal property (guarantees of the rights of the territorial community; forms of participation of the territorial community; list of objects on which decisions are made with the obligatory participation of the territorial community (natural resources, special Important features of the community); grounds of the acquisition and termination of communal property, guarantees the right of communal property.

Key words: communal property, communal property management, right of communal property, territorial community, constitutional principles the right of communal property.

Основна частина

Постановка проблеми. Усунення сучасних проблем конституційно-правового регулювання права комунальної власності має відбуватися на вже визначених Конституцією України засадах. Водночас без істотних змін вже не обійтися, оскільки постає нагальна потреба створення спроможних територіальних громад, що є важливим завданням сучасних процесів добровільного об'єднання територіальних громад та децентралізації. Норми Конституції України були впроваджені в поточне законодавство та відображали основні конституційні засади місцевого самоврядування та права комунальної власності.

Метою статті є розкриття проблем конституційно - правового регулювання права комунальної власності й визначення шляхів їх вирішення.

Аналіз досліджень. Слід відзначити значну кількість різногалузевих досліджень у цій сфері. Проте зміни галузевого законодавства не забезпечать якісного перетворення інституту комунальної власності. Тому важливо розпочати з оновлення конституційно-правового регулювання. І.О. Бондаренко розглядає право комунальної власності як інститут конституційного права [1, с. 4]. Вчений звертає увагу на особливості правового статусу територіальних громад як суб'єктів права комунальної власності. Крім того, увага також звертається на наукові позиції щодо статусу територіальної громади та питання наділення її правомочностями безпосередньої реалізації права комунальної власності. На думку вченого, пропозиція наділити територіальні громади правом юридичної особи є дискусійною та досить суперечливою. Слід відзначити наукову дискусію щодо ролі та статусу територіальної громади в управлінні об'єктами комунальної власності [2, с. 138]. У наш час немає єдиного бачення форм безпосередньої участі громад у реалізації права комунальної власності. Законодавством передбачено, що рішення щодо комунальної власності територіальна громада може прийняти шляхом проведення місцевого референдуму, однак організацію та порядок проведення референдуму законодавчо не врегульовано.

Т.В. Волинець досліджує питання підстав набуття права комунальної власності [3, с. 99]. На думку Р.Б. Бедрія, надзвичайної важливості набуває дослідження проблем матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування та ефективного управління об'єктами комунальної власності. Розкриття комунальної власності в конституційно-правовому аспекті як форми публічної власності має надзвичайний науковий інтерес та значення [4, с. 75]. Вже існує низка досліджень комунальної власності як форми публічної власності. У межах монографічного дослідження «Публічна власність: проблеми теорії і практики» розкривається конституційно-правове регулювання відносин публічної власності [5]. Досліджувалися також питання особливостей об'єктів права публічної власності [6] та багато інших аспектів. Водночас поняття «публічна власність» не передбачено діючим законодавством.

Питання розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності досліджувала О.С. Комарова в межах колективної монографії, присвяченій праву комунальної власності [7, с. 93-120]. А.К. Соколова висвітлює основні проблеми права комунальної власності на об'єкти рослинного світу [8]. М.В. Троїцька розкриває класифікацію підстав виникнення права комунальної власності на природні ресурси, зазначаючи, що значна частина природних ресурсів, хоч і може перебувати у комунальній власності, але ці питання не одержали належного правового регулювання (надра, води та ін.) [9, с. 311]. На природних ресурсах як ресурсах розвитку територіальних громад зосереджує увагу Ю.В. Боковикова. Звертається увага на важливість тріади децентралізації: повноваження, ресурси, відповідальність. Вчена акцентує увагу на комплексному підході до проблеми раціонального та економічно-ефективного природокористування [10, с. 66, 67].

На думку Р.Б. Бедрія, видається за доцільне уніфікувати чинне законодавство України в контексті закріплення єдиних підходів щодо складу та структури об'єктів комунальної власності. Висловлюється ідея запровадження окремої глави Конституції України з назвою «Економічна система» або «Економічна основа», в якій слід урегулювати питання права комунальної власності [11, с. 163, 165].

Представлені дослідження яскраво демонструють наукову дискусію по багатьох аспектах права комунальної власності.

Для розкриття проблем конституційно-правового регулювання права комунальної власності насамперед слід звернути увагу на положення Конституції України та їх відображення в законодавстві.

Перш за все слід навести положення ч. 3 ст. 13 Основного Закону України, за яким власність «не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству»; у відповідності до ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі [12]. Для порівняння, у ст. 14 Конституції Федеративної Республіки Німеччини закріплено постулат, відповідно до якого «Власність зобов'язує. Її використання має водночас слугувати загальному благу». Подібні положення міститься в конституціях інших держав [13, с. 82; 14].

А.М. Мірошниченко, А.І. Ріпенко на підставі аналізу ст. 13 Конституції України роблять висновок, що від імені Українського народу розпорядження землями народу здійснюють як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. На думку вчених, термін «землі Українського народу» охоплює і комунальні, і державні землі. Землями комунальної власності розпоряджаються органи місцевого самоврядування [15, с. 7-8].

З аналізу ст. 41 Конституції України Р.Б. Бедрій доходить висновку, що комунальна власність не входить до складу державної власності [4, с. 77]. Конституція України визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктами якої є територіальні громади села, селища, міста, району в місті [5, с. 93-94].

У наш час поняття «державна власність» та «комунальна власність» охоплюються поняттям «публічна власність». Реалізація правомочностей публічної власності спрямована насамперед на забезпечення суспільного блага й добробуту населення. Зведення змісту права власності в його конституційному значенні до тріади правомочностей з володіння, користування й розпорядження майном буде спрощеним розумінням проблеми [5, с. 85].

Вперше спроба легалізувати поняття «публічна власність» була здійснена проектом Конституції України, винесеним Верховною Радою України на всенародне обговорення (01.07.1992 р.), де було передбачено главу «Власність», в якій розрізнялася публічна і приватна власність. До категорії публічної власності було віднесено державну та комунальну (муніципальну власність) [7, с. 10].

Важливим конституційним положенням є визначення правового режиму власності виключно законами (ст. 92) [12]. У відповідності до ст. 13 Конституції України органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією. Частина п'ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує суб'єкта, закріплюючи, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради [16]. Таким чином, у залежності від подальших реформ місцевого самоврядування та подальшої децентралізації повноваження рад можна корегувати на законодавчому рівні без внесення змін до Конституції України.

У статті 14 Конституції не згадуються поняття «територіальна громада» або «органи місцевого самоврядування». Статтею передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14). Водночас Конституцією прямо передбачено, що земля виступає матеріальною основою місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 142). У свою чергу ч. 3 ст. 41 Конституції України передбачає, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права комунальної власності відповідно до закону. Таким чином, законодавець закріплює гарантії окремого громадянина щодо користування об'єктами комунальної власності, що слід розглядати як особливості правового режиму даної форми власності.

Розпорядження й управління об'єктами комунальної власності має здійснюватися з урахуванням принципу економічної доцільності. Сфера публічної власності перебуває переважно під впливом принципу обмежувального режиму правового регулювання, сутність якого зводиться до можливості «здійснювати лише те, що прямо дозволено законом» [7, с. 18].

Специфіка об'єктів комунальної власності, на думку Р.А. Джабраілова, полягає в їх цільовому призначенні - вирішенні питань місцевого значення. Територіальна громада як власник майна має право визначати якісні та кількісні показники з приводу майна, яке знаходиться в комунальній власності, встановлювати для нього відповідний правовий режим, обмеження на його відчуження тощо [17, с. 224-225]. Водночас питання безпосередньої участі територіальних громад в управлінні природними ресурсами теж сьогодні потребує більш системного наукового погляду, який передбачає концептуальні зміни в реалізації права громади на управління природними ресурсами. Реформування інституту комунальної власності без розуміння цілей та потреб громади не призведе до позитивних результатів [18, с. 1-2].

Т.В. Волинець вважає, що правовідносини щодо отримання майна в комунальну власність потрібно здійснювати за наявності згоди територіальної громади відповідного населеного пункту або її представницьким органом [3, с. 101]. Проте можливе і більш широке залучення територіальної громади до безпосередньої реалізації права комунальної власності. І.О. Бондаренко також звертає увагу на необхідність перегляду безпосередньої участі територіальних громад у реалізації права комунальної власності [1, с. 9]. На думку вченого, згоду на відчуження, придбання, реорганізацію об'єктів права комунальної власності має надавати територіальна громада шляхом прийняття відповідного рішення на референдумі [1, с. 9]. Висловлюються пропозиції щодо забезпечення права територіальних громад на управління об'єктами комунальної власності шляхом закріплення в актах органів місцевого самоврядування переліку найважливіших об'єктів, розпорядження якими здійснюється за згодою територіальної громади [1, с. 4].

З точки зору конституціоналізму і природи економічних прав захист права публічної власності з боку приватних осіб забезпечується гарантіями рівного доступу до інформації про власність, доступу до природних ресурсів та підзвітності й підконтрольності органів місцевого самоврядування [5, с. 88].

У наш час у сфері управління об'єктами права комунальної власності ключовими є повноваження місцевих рад. З-поміж них слід відзначити право переважного придбання (ч. 9. ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 6-7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні) [16].

Конституцією гарантовано захист права комунальної власності на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Установлено гарантії недопущення безпідставного вилучення об'єктів права комунальної власності. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. (ст. 13 Конституції України; ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») [12; 16].

Ще слід звернути увагу на те, що окремі об'єкти права комунальної власності можуть перебувати у спільній власності територіальних громад. На конституційному рівні розмежовано управління об'єктами комунальної власності між представницькими органами місцевого самоврядування першого і другого рівнів. Зокрема, об'єкти спільної власності громад перебувають в управлінні районних і обласних рад. Водночас Основний Закон розрізняє об'єкти власності територіальної громади та об'єкти спільної власності територіальних громад (ч. 1-2 ст. 142 Конституції України).

На думку І.О. Бондаренка, повноваження обласних та районних рад щодо управління такими об'єктами не є похідними від повноважень сільських, селищних, міських рад, що підтверджує публічно-правову природу такої власності [1, с. 7]. Водночас О.Ю. Лялюк та І.О. Бондаренко роблять висновок, що обласні та районні ради здійснюють лише управління майном комунальної власності і не наділяються правами власника щодо неї. І.О. Бондаренко звертає увагу, що у разі створення територіальними громадами спільних підприємств обласні та районні ради не мають відношення до управління ними [1, с. 7-8]. Проблема невизначеності спільної власності територіальних громад, на думку І.О. Бондаренка та О.Ю. Лялюк, є однією з найактуальніших та потребує термінового врегулювання [1, с. 10; 19, с. 9-11].

Перелік об'єктів права комунальної власності не може бути вичерпним. Проте є дуже важливим перелік об'єктів, що не підлягають приватизації. Так, у відповідності до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перелік об'єктів комунальної власності, що не підлягають приватизації, затверджується виключно на пленарному засіданні місцевої ради. Сама ж сутність приватизації комунального майна зводиться до трансформації суб'єкта власності, який надалі буде здійснювати публічну функцію і нести відповідальність за її належне використання [11, с. 162, 164].

І.О. Бондаренко пропонує в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» деталізувати способи формування спільної власності територіальних громад, що сприятиме налагодженню ефективного функціонування спільної власності територіальних громад [1, с. 10-11]. На думку Т.В. Волинець, слід доповнити коло підстав набуття права комунальної власності. Також вона наводить орієнтовний перелік, який не носить вичерпного характеру [3, с. 100]. Слід зазначити, що це далеко не повний перелік проблем конституційно-правового регулювання права комунальної власності, на які звертається увага вченими. Так, Т.В. Волинець зазначає, що слід удосконалити механізм набуття права комунальної власності об'єднаної територіальної громади [3, с. 102]. Р.Б. Бедрій поділяє думку, що багато проблем у сфері правового режиму комунальної власності можна вирішити, прийнявши закон «Про комунальну власність» [4, с. 78]. На думку О.Ю. Лялюк, розвитку правової основи сприяло б закріплення на конституційному рівні необхідності прийняття Законів «Про комунальну власність», «Про спільну власність територіальних громад», «Про статус місцевих рад» тощо [19, с. 11].

Слід згадати про Проекти Закону «Про право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності, об'єктами спільної власності територіальних громад» №1306 від 04.08.2006 р. та «Про комунальну власність» №2617 від 06.06.2008 р. Щодо обох Проектів висновки Головного науково-експертного управління містять значну кількість зауважень стосовно дублювання законодавства, в тому числі конституційного, та відсутність суттєвих новел. Тому у зв'язку з цим було надано такі рекомендації: більш доцільним, ніж прийняття окремого закону «Про комунальну власність», було б вирішення вказаних питань у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом внесення до нього відповідних змін та доповнень [20]; більш доцільним, ніж прийняття окремого Закону про комунальну власність та управління об'єктами цієї власності, було б вирішення вказаних питань у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом включення до нього окремого розділу «Право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності, а також об'єктами спільної власності територіальних громад». Крім того, висловлюється позиція про неприпустимість ототожнення понять «управління комунальним майном» та «здійснення права власності на це майно» [21].

І.О. Бондаренко пропонує закріпити в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» такі переліки об'єктів комунальної власності: об'єкти, які обов'язково мають належати до комунальної власності; об'єкти перебування яких у комунальній власності вбачається доцільним; види об'єктів комунальної власності, стосовно яких є обмеження для органів місцевого самоврядування щодо їх відчуження. Крім того, вчений вбачає за доцільне передбачити обов'язок органів місцевого самоврядування виокремити перелік об'єктів комунальної власності, які мають найважливіше значення для забезпечення інтересів територіальних громад та ін. [1, с. 8-9]. Висловлені пропозиції заслуговують на увагу в разі оновлення конституційно-правових норм.

Висновки. З огляду на проведене дослідження слід зробити такі висновки:

1. Нагальним завданням сьогодення є розроблення єдиного концептуального підходу до реформування право - вого режиму права комунальної власності. Конституційні положення щодо комунальної власності слід змінювати лише у випадку реальної необхідності конституційно-правової модернізації даного інституту.

2. До конституційних засад права комунальної власності слід віднести принципи: законності; гарантування захисту на рівні з іншими формами власності; соціальної спрямованості економіки; законодавчого рівня регулювання; розмежованості управління об'єктами комунальної власності між представницькими органами місцевого самоврядування першого і другого рівнів; розрізнення об'єктів власності територіальної громади та об'єктів спільної власності територіальних громад та ін.

3. Необхідно прийняти Закон України «Про комунальну власність» або ж внести зміни та доповнення до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким обов'язково мають бути врегульовані такі питання: основні поняття: право комунальної власності; об'єкти права комунальної власності; виключна власність територіальної громади, право управління комунальною власністю тощо; принципи здійснення права комунальної власності; об'єкти права комунальної власності (види; об'єкти, які не підлягають приватизації та/або відчуженню; природні об'єкти права комунальної власності та особливості їх використання під час здійснення місцевого самоврядування або передачі до державної власності; безпосередня участь територіальних громад у реалізації права комунальної власності (гарантії прав територіальної громади; форми участі територіальної громади; перелік об'єктів, щодо яких рішення приймаються за обов'язкової участі територіальної громади (природні ресурси, особливо важливі об'єкти життєдіяльності громади); підстави набуття та припинення права комунальної власності; гарантії права комунальної власності.

Питання формування цілісної конституційно-правової концепції реформування правового режиму комунальної власності є перспективним напрямом подальших наукових досліджень.

Список використаних джерел

право комунальний власність конституційний

1. Бондаренко І.О. Комунальна власність як матеріальна основа місцевого самоврядування в Україні: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.o2. Одеса, 2013. 17 с.

2. Бондаренко І.О. Особливості правового статусу територіальних громад як суб'єктів права комунальної власності. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 61. С. 136-144. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2011_61_18

3. Волинець Т.В. Підстави набуття права комунальної власності територіальними громадами. Європейські перспективи. 2016. №2. С. 99-104.

4. Бедрій РБ. Об'єкти комунальної власності в Україні: конституційно-правовий аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. №4. С. 75-83.

5. Публічна власність: проблеми теорії і практики: монографія / під заг. ред. В.А. Устименка; НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень. Чернігів: Десна Поліграф, 2014. 308 с.

6. Устименко В., Джабраілов Р Загальні та спеціальні ознаки публічної власності як предмет наукових досліджень. Вісник Академії правових наук України. 2012. №4. С. 185-200. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2012_4_18

7. Право комунальної власності: сучасний погляд та перспективи розвитку: монографія / за заг ред. В.А. Устименка; НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень. Донецьк: ІЕП НАН України, 2013. 524 с.

8. Соколова А.К. Основні проблеми права комунальної власності на об'єкти рослинного світу. Державне будівництво та місцеве самоврядування. Харків: Право, 2004. Вип. 8. С. 98-108.

9. Троцька М.В. Класифікація підстав виникнення права комунальної власності на природні ресурси. Форум права. 2016. №4. С. 309-312. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2016_4_50

10. Боковикова Ю.В. Природні ресурси - ресурси розвитку територіальних громад. Актуальні проблеми державного управління. 2017. №1. С. 66-71. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2017_1_12

11. Бедрій Р Комунальна власність в Україні: конституційно-правове забезпечення. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2014. Випуск 60. С. 162-167.

12. Конституція України: Конституція від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР (зі змін.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80

13. Конституційні засади економічної системи України: монографія / В.А. Устименко та ін.; за ред. В.А. Устименка; НАН України; Ін-т економіко-правових досліджень. Донецьк: Юго-Восток, 2011.219 с.

14. Конституції зарубіжних країн: навчальний посібник / авт.-упоряд.: В.О. Серьогін та ін.; за заг. ред. В.О. Серьогіна. Харків: ФІНН, 2008, 664 с.

15. Мірошниченко А.М., Ріпенко А.І. Чи є в Україні землі комунальної власності? Адвокат. 2012. №2 (137). С. 6-10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2012_2_1

16. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон від 21.05.1997 р. №280/97-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0% B2% D1% 80

17. Джабраілов РА. Господарська правосуб'єктність міста: теорія і практика: монографія; НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. Донецьк: Ноулідж, 2010. 455 с.

18. Lars T Soeftestad Community-based natural resource managements Eastern Europe: introduction to the cases. URL: https://www.academia.edu/7937152/Community-Based_Natural_Resource_Management_in_Eastem_Europe_Introduction_to_the_Cases

19. Лялюк Олексій Юрійович. Основи організації і діяльності місцевих рад в Україні: дис…. канд. юрид. Наук: 12.00.02; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2007. 20 с.

20. Проект Закону про комунальну власність в Україні №2617 від 06.06.2008 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_2? pf3516=2617&skl=7

21. Проект Закону про право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності, об'єктами спільної власності територіальних громад: №1306 від 04.08.2006 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2? pf3516=1306&skl=6

Размещено на Allbest.ru