Захист свободи слова в інтернет-просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захист свободи слова в інтернет-просторі

Дашковська О.Р.,

доктор юридичних наук, професор кафедри теорії та філософії права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Свобода слова - це можливість публічно висловлювати свої переконання і думки, отримувати і поширювати інформацію без будь-якого втручання з боку державних органів незалежно від державних кордонів. Свобода слова завжди тісно пов'язується зі свободою думки та свободою совісті й релігії.

Зростаюча роль сервісів соціальних мереж та інших засобів комунікації надає великі можливості для активізації участі приватних осіб у політичному, соціальному та культурному житті. Комітет міністрів Ради Європи наголошує, що цінність публічних сервісів Інтернету разом з іншими інформаційними та комунікаційними технологіями полягає у забезпеченні реалізації прав і основних свобод своїх користувачів.

Поширення прав людини на віртуальну сферу є непрямим підтвердженням еквівалентності й законності тих відносин, дій і процесів в Інтернеті, які відбуваються в реальному середовищі. Свобода зібрань, яка здійснюється в Мережі, може бути прирівняна до реальної свободи зібрань. Використання Інтернету для реалізації прав людини та вирішення соціальних та економічних проблем є важливою функцією суспільної комунікації. При цьому важливо забезпечити баланс між реалізацією свободи слова та асоціацій з недопущенням екстремістських проявів у суспільстві.

Свобода слова і свобода доступу до інформації є основними правами людини в інформаційну епоху. Інтернет як один із найцінніших і найдоступніших суспільних ресурсів є ефективним каналом реалізації цих прав. Реалізація права на свободу слова в Інтернеті характеризується низкою особливостей, коли кожен суб'єкт отримує можливість передавати інформацію невизначеному колу осіб, зазвичай масовій аудиторії, не вступаючи у відносини з редакцією засобу масової інформації. Таким чином, технічні можливості, зумовлені Всесвітньою мережею, розширюють діапазон використання конституційного права на свободу слова.

Отже, з політичної точки зору Інтернет - це форум для ефективного самовираження, реалізації права на свободу слова, відкритий для кожного, хто пропонує інноваційні засоби вирішення будь-яких політичних питань, у тому числі конфліктних, з метою захисту прав і свобод людини.

Ключові слова: свобода слова, свобода доступу до інформації, свобода асоціацій, інформаційно-комунікаційні технології, інформаційне суспільство.

PROTECTION OF FREEDOM OF SPEECH IN THE INTERNET

Freedom of expression is an opportunity to express our beliefs and opinions publicly, to receive and impart information without any intervention by public authorities, regardless of national borders.

The growing role of social networking services and other communication media provides great opportunities to enhance the participation of individuals in political, social and cultural life. The promotion of human rights in the virtual sphere is an indirect confirmation of the equivalence and legitimacy of those relationships, actions and processes on the Web that occur in a real environment. Freedom of assembly, which is exercised on the Web, can be equated with real freedom of assembly. право свобода слово

Using the Internet to promote human rights and solve social and economic problems is an important function of public communication. At the same time, it is important to strike a balance between the exercise of free speech and associations with the prevention of extremist manifestations in society.

Freedom of expression and freedom of access to information are fundamental human rights in the information age. The Internet, as one of the most valuable and accessible public resources, is an effective channel for exercising these rights. Being in cyberspace is an interesting and informative process that expands horizons and increases the potential for the development of both the individual and society as a whole.

The exercise of the right to freedom of expression on the Internet is characterized by a number of peculiarities when each subject is given the opportunity to transmit information to an indefinite circle of people, usually to the mass audience, without having to enter into relations with the editorial staff of the media. Thus, the technical capabilities of the World Wide Web extend the scope of the constitutional right to free speech.

From a political point of view, therefore, the Internet is a forum for effective expression open to anyone who offers innovative solutions to any political issue, including conflict, to protect human rights and freedoms.

Key words: freedom of speech, freedom of access to information, freedom of association, information and communication technologies, information society.

Вступ

В умовах формування громадянського суспільства і правової держави актуальність теоретичного дослідження проблем свободи слова визначається низкою чинників. Цивілізовані відносини між владою і індивідами вимагають відкритості та широкого публічного обговорення суспільно важливих проблем, безперешкодної реалізації конституційних прав і свобод людини в галузі отримання інформації і користування нею з метою всебічного розвитку особистості, збереження і зміцнення моральних цінностей, забезпечення безпеки конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності, політичної, економічної та соціальної стабільності країни, а також в інтересах захисту людини від протиправних інформаційно- психологічних впливів.

Для європейської цивілізації свобода слова - це природне право людини, яке, починаючи з XVIII ст., закріплене практично в усіх конституційних актах європейських країн і США. Прийнята в 1791 р. перша поправка до Конституції США проголошує, що Конгрес не повинен видавати жодного закону щодо встановлення релігії чи заборони її вільного сповідування або обмежувати свободу слова чи друку, право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про задоволення скарг [1, с. 340].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання правового забезпечення свободи вираження поглядів та свободи слова досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Різні аспекти цієї проблематики проаналізовані у працях Іваненка В., Жуковської О., Захарова Є., Кравченко С., Кравчука О., Кушакової Н., Мазепи В., Муратова М., Нестеренко О., Постульги В., Романова Р., Трошкіна Ю. та ін.

Усвідомлення ціннісного змісту права на свободу слова стало важливою частиною проведених в Україні радикальних перетворень. Значним досягненням у цьому відношенні є Конституція України, яка закріпила інститут прав і свобод людини і громадянина, положення щодо їх природного, невідчужуваного характеру, необхідність дотримання у правотворчій, правозахисній та правозастосовній діяльності держави.

Метою статті є аналіз забезпечення права на свободу слова та доступу до інформації в Інтернет-мережі з метою вдосконалення реалізації свободи слова та інституційних механізмів його забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Свобода слова - це можливість публічно висловлювати свої переконання і думки, отримувати й поширювати інформацію без будь-якого втручання з боку державних органів і незалежно від державних кордонів. Свобода слова завжди тісно пов'язується зі свободою думки та свободою совісті й релігії [2].

Зазвичай у конституційних актах свобода слова, думки, доступу до інформації закріплені в одній конституційній нормі або групі тісно пов'язаних норм. У більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право, передбачається наявність певного юридичного обов'язку. Коли ж йдеться про свободу, мається на увазі заборона обмежувати правові можливості уповноваженого суб'єкта, що адресується невизначеному колу осіб, які зобов'язані поважати цю свободу. Якщо свобода слова проголошена на конституційному рівні, людина має право вимагати захисту держави від будь-яких посягань або перешкод публічно висловлювати те, що вона бажає [3, с. 146].

Американський економіст лібертаріанських поглядів У Блок вважає, що свобода слова дуже вразлива й недостатньо захищена, оскільки завжди існує небезпека її обмеження. Він вважає, що навряд чи існує тактика, яка краще підходить для знищення свободи слова, ніж створення штучного конфлікту між правом вільно висловлювати свою думку та іншими правовими цінностями. У. Блок стверджує, що не існує правомірних обмежень свободи слова і випадків, коли право на свободу слова суперечить будь-якому іншому важливому для нас праву [4, с. 104].

Існує кілька підходів для визначення свободи слова і похідних від неї прав і свобод людини. Так, свобода думки виступає більш узагальненим поняттям по відношенню до свободи слова. Вона надає можливість особі думати, розмірковувати і висловлювати свої погляди з різних питань у різний спосіб. До останніх належать слово, друк, трансляція по радіо і телебаченню та інші способи комунікації, в тому числі через Інтернет. Перше юридичне закріплення права на свободу думки відбулося у статті 11 Французької Декларації прав людини і громадянина 1789 р.: "Вільне висловлювання думок є одним із найдорожчих прав людини; кожний громадянин через це може висловлюватися, писати й друкувати вільно, під загрозою відповідальності лише за зловживання цією свободою у випадках, передбачених законом" [1, с. 70].

Свободу друку можна розглядати щонайменше в трьох аспектах. З точки зору створення та діяльності підприємств, які видають або поширюють друковану продукцію, що передбачає вільне, без попередньої згоди держави, створення друкарень, бібліотек та організацій, що поширюють друковану продукцію.

Свобода друку в сучасних умовах є не просто ознакою цивілізованого суспільства, а й невід'ємним елементом розвинутої системи засобів масової інформації. Висловити власну думку, зробити її загальнодоступною, бути почутою суспільством і державою людина може тільки за допомогою засобів масової інформації, які є важливою умовою повноцінної реалізації свободи слова. Засоби масової інформації зобов'язані не тільки надавати можливість отримання і передачі інформації, але й ставитись із повагою до прав і свобод усіх суб'єктів інформаційних відносин.

Свобода друку передбачає існування певних правових бар'єрів, ігнорування яких тягне зловживання свободою, що може призвести до численних правопорушень. Найбільш небезпечні і шкідливі наслідки спостерігаються в разі використання засобів масової інформації для втілення необмеженої свободи слова.

Як указують експерти ЮНЕСКО М. Рандл і К. Конлі в коментарі до Загальної декларації прав людини, право на свободу думки і слова в сучасному суспільстві тісно пов'язане з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, у межах яких можливо вільно обмінюватися інформацією і висловлювати свої думки і переконання. Без розвитку таких технологій або в умовах обмежених можливостей право на свободу переконань та їх вираження втрачає своє значення. При цьому інформаційно-комунікаційні технології можливо використовувати подвійно: як для створення громадських форумів, на яких буде відбуватися спілкування з іншими людьми, так і для обмеження спілкування шляхом закриття джерел певної інформації, втручання в приватне життя, виявлення осіб, які висловлюють альтернативні погляди шляхом установлення різних фільтрів [5, с. 16-20].

Слід мати на увазі, що досить часто технологічні можливості сучасних інформаційно-комунікаційних технологій породжують конфлікт між правом на пошук, отримання і поширення інформації та правом на таємницю та недоторканність приватного життя (прайвесі). Норми "м'якого права" такої авторитетної міжнародної організації, як ООН, є важливим джерелом міжнародного права у сфері забезпечення свободи ЗМІ.

У "Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй" визначаються напрямки розвитку людства в першій чверті XXI століття, а саме: "...необхідність забезпечити засобам масової інформації свободу виконувати властиву їм функцію, а також право громадськості на доступ до інформації" [6]. Згідно зі статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на свободу вираження поглядів, яке включає право на свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без будь-якого втручання з боку державних органів і незалежно від державних кордонів [7].

Реалізація права на свободу слова в Інтернеті характеризується низкою особливостей, коли кожен суб'єкт отримує можливість передавати інформацію та судження невизначеному колу осіб за допомогою засобів масової інформації, не вступаючи у відносини з редакцією будь- якого ЗМІ. Таким чином, технічні можливості, зумовлені Всесвітньою мережею, розширюють діапазон використання конституційного права на свободу слова.

Право на доступ до інформації - найважливіше конституційне право людини і громадянина, яке в умовах формування і розвитку інформаційного суспільства виступає одночасно ідеологічною основою і технологічною умовою реалізації як свободи слова в Інтернеті, так й інших конституційних прав людини.

Право на доступ до інформації та право на свободу думки і слова в багатьох конституційних актах виступає як комплексна правомочність. У Конституції України це стаття 34, яка гарантує в пункті 1 свободу думки і слова та свободу вираження поглядів, а в пункті 2 - право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію будь-яким законним способом.

Зарубіжні конституційні акти містять аналогічні норми, як за формою вираження, так і за змістом. Наприклад, згідно зі статтею 16 Федеральної Конституції Швейцарської Конфедерації будь-яка особа має право вільно отримувати інформацію, добувати її з доступних джерел і поширювати її [8].

Відповідно до Конституції Латвійської Республіки кожен має право на свободу слова, яка включає право на отримання, володіння та поширення інформації, а також висловлювання своїх поглядів. Цензура заборонена [9].

Стаття V Конституції Угорщини проголошує, що кожна людина має право на захист персональних даних, а також право на доступ і поширення інформації, що становить суспільний інтерес. У статті VIII передбачається, що кожен має право на свободу слова. Угорщина визнає і захищає свободу ЗМІ. Закон кваліфікованої більшості встановлює докладні правила про свободу ЗМІ, а також правила нагляду за електронними засобами масової інформації та за новинами ринку засобів масової інформації. Таким чином, свобода слова як можливість висловлювати власну точку зору незалежно від позиції влади тісно пов'язана з правом доступу до інформації. У мережі Інтернет ці права підтримують і доповнюють один одного [10].

Отже, свобода слова і свобода доступу до інформації фактично стали основними правами людини в інформаційну епоху. Інтернет як один із найцінніших і найдоступніших суспільних ресурсів став найбільш ефективним каналом для реалізації цих прав. Перебування в кіберпрос- торі є цікавим і пізнавальним процесом, який розширює горизонти і збільшує потенціал для розвитку як окремого індивіда, так суспільства в цілому. З політичної точки зору Інтернет - це форум для ефективного самовираження, відкритий для кожного, хто пропонує інноваційні засоби вирішення будь-яких політичних питань, у тому числі конфліктних, і захисту прав і свобод людини.

Інтернет, й особливо соціальні мережі, відіграли чималу роль у революційних подіях під час так званої "арабської весни" 2011 р. По-перше, технічно Інтернет був найдоступнішим каналом зв'язку для поширення інформації та революційних закликів. По-друге, Інтер- нет як відкритий і вільний інформаційний простір став для закритого суспільства формальним виразом свободи слова та ідеологічним орієнтиром для прозахідної, ліберальної частини політичного дискурсу країни. Керівництво Єгипту прийняло рішення відключити не тільки соціальні мережі, але й увесь Інтернет, а також стільниковий зв'язок. Ця акція була визнана експертами безпрецедентною в історії Інтернету, проте роль Інтернету в подіях "арабської весни" суттєво переоцінена.

Поширення прав людини на віртуальну сферу є непрямим підтвердженням еквівалентності й законності тих відносин, дій і процесів у Мережі, які відбуваються в реальному середовищі. Свобода зібрань, яка здійснюється в Мережі, може бути прирівняна до реальної свободи зібрань. Якщо припустити, що віртуальні прояви свободи зібрань і висловлювань думки дійсно мають ту ж саму цінність і законність, як їх фізичні прояви, тоді дії уряду Єгипту з відключення Інтернету повинні вважатися очевидним порушенням прав людини відповідно до статті 20 Загальної декларації прав людини [11].

З іншого боку, експерти припускають, що, враховуючи роль, яку відіграють цифрові ЗМІ в організації соціальних рухів, влада може використовувати ті ж самі інструменти для придушення інакомислення. Так, під час "арабської весни" 2011 р. було створено спеціальний "кіберполіцейський" підрозділ, щоб контролювати сайти користувачів, які уряд розглядав як "підривні". У багатьох країнах була встановлена і поширена система діалогового спостереження: поряд із затриманням даних і контролем електронного листування між людьми здійснювалося і перехоплення інформації [12].

Інтернет є засобом трансляції народних протестів, які особливо актуалізуються під час кризових станів. В умовах авторитарного правління інші можливості для артикуляції та трансляції політичного протесту відсутні. Інтернет (особливо соціальні медіа) - це швидкий і зручний засіб поширення необхідної інформації, оскільки анонімність спілкування через Інтернет зводить до мінімуму ризики настання юридичної відповідальності.

Ініціатори соціальних груп використовують Інтер- нет як майданчик для обміну інформацією, завдяки чому легко забезпечується співучасть у певних процесах усіх небайдужих людей. При цьому припинити поширення інформації через Інтернет не так просто, оскільки блокування окремих сайтів за ІР-адресою легко оминається використанням програм-анонімайзерів, що приховують реальну ІР-адресу, а відключення Інтернету в країні означає певну зупинку суспільного і політичного життя цієї країни, що відбулося в ході революційних подій в Єгипті. Потенціал сучасних інформаційних технологій в умовах соціального середовища забезпечує проведення революційної мобілізації людських ресурсів за години і хвилини, в буквальному сенсі "з нічого" створюючи угруповання, здатні колективно діяти без участі сформованих у колишній історичній парадигмі політичних партій [12].

У присвяченій цим подіям доповіді Спеціального доповідача з питань заохочення і захисту права на свободу думки та її вільне вираження Франка Ла Рю зазначено, що право на свободу думки є не тільки основним правом людини, а й "активатором" інших прав, у тому числі економічних, соціальних і культурних - таких, як право на освіту, право на участь у культурному житті, право на використання результатів наукового прогресу та їх практичне застосування, а також громадянських і політичних прав, зокрема права на свободу асоціацій. Таким чином, Інтернет як каталізатор реалізації права на свободу думки та її вільне вираження сприяє реалізації низки інших прав людини [13].

У резолюції Ради ООН з прав людини від 8 жовтня 2013 року "Право на свободу мирних зібрань і право на свободу асоціації" наголошується про обов'язок держав поважати і в повній мірі захищати право на свободу мирних зібрань і свободу асоціації як у режимі онлайн, так і в режимі офлайн, у тому числі в контексті виборів, включаючи осіб, які дотримуються поглядів, що не поділяються більшістю населення, або є відмінними від загальноприйнятих поглядів чи переконань, що висловлюють правозахисники, члени профспілок та інші особи, в тому числі мігранти, які прагнуть здійснювати або заохочувати реалізацію цих прав, і вживати необхідних заходів з метою забезпечення того, щоб будь-які обмеження вільної реалізації права на свободу мирних зібрань та асоціацій відповідали їхнім зобов'язанням відповідно до міжнародного права прав людини [14].

У Доповіді Спеціального доповідача з питань про право на свободу мирних зібрань та асоціацій М. Кіаї вказується, що в деяких державах закони загальної дії здатні непропорційно обмежувати права тих чи інших груп на зібрання як цілеспрямовано, так і ненавмисно. Наприклад, закони, що регулюють попередження і припинення злочинів, пов'язаних з інформаційно-комунікаційними технологіями, можуть потенційно застосовуватися з метою перешкоджання організації мирних зібрань. Обмежувальна політика у сфері доступу до Інтернету особливо пов'язана з інтересами молоді, яка є демографічно найчисленнішою групою серед користувачів соціальних мереж. Спеціальний доповідач попереджає, що обмеження інформаційно-комунікаційних технологій повинні застосовуватися за виняткових обставин. Загальною нормою повинен бути дозвіл відкрито і вільно користуватися Інтернетом та іншими комунікаційними засобами [15].

У рекомендації № СМЖес (2015) 6 Комітету міністрів Ради Європи "Про вільний транскордонний рух інформації в Інтернеті" вказується, що держави зобов'язані забезпечити кожній людині в межах їхній юрисдикції право на свободу вираження поглядів і право на свободу зібрань та об'єднань у повній відповідності зі статтями 10 і 11 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується в тому числі Інтернету. Зазначені права і свободи повинні бути гарантовані без дискримінації за такими підставами, як стать, сексуальна орієнтація, раса, колір шкіри, мова, майно, релігія, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, належність до національної меншини, походження або інший статус [16].

Держави повинні заохочувати, сприяти розвитку і забезпечувати розроблення відповідних саморегулюючих кодексів поведінки, щоб усі зацікавлені особи поважали приватне і сімейне життя, право на свободу вираження поглядів і право на свободу зібрань та об'єднань у повній відповідності до статей 8, 10 і 11 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, особливо щодо вільного руху інформації в Інтернеті. Держави повинні підтримувати багатосторонню взаємодію в процесі розвитку та імплементації найкращих технологічних практик, які гарантують право на свободу вираження поглядів, право на свободу зібрань та об'єднань і право на повагу до приватного і сімейного життя, включаючи оцінку потреб у діях і пропорційність заходів, які можуть мати транскордонний вплив на інтернет-трафік [16].

У Рекомендації № СМЖес (2014) 6 Комітету міністрів Ради Європи "Про Керівництво з прав людини для користувачів Інтернету" вказується, що кожен має право, користуючись Інтернетом, мирно збиратися і об'єднуватися в групи з іншими, що означає свободу вибору будь-якого веб-сайту, додатка або іншої послуги, щоб створювати соціальні групи, брати участь у соціальних групах і об'єднаннях, а також залучати до участі всіх бажаючих незалежно від офіційного визнання державними органами [17].

Окремо підкреслюється право на мирний протест в онлайн-режимі. Проте необхідно розуміти: якщо онлайн-протест веде до блокування, до проблем із наданням послуг і/або пошкодженням майна інших осіб, є ризик зіткнутися з правовими наслідками. Також закріплена свобода використовувати наявні онлайн-інструменти для участі в місцевих, національних та світових політичних дискусіях, законодавчих ініціативах та контролі з боку громадськості за процесами прийняття рішень, включаючи право підпису петицій і участі у виробленні політики, пов'язаної з управлінням роботою Інтернету [17].

Нерідко зустрічається точка зору, що саме соціальні мережі є організаторами маніфестацій і демонстрацій. Ця точка зору досить наївна: навіть через роки після популяризації Інтернету реальні відносини виникають на вулиці, за межами екранів ноутбуків і дисплеїв мобільних телефонів. Більшість друзів у соціальних мережах є і залишаються лише "френдами", яких користувач жодного разу не бачив; гучні фрази залишаються лише статусами, а не революційними гаслами.

У зв'язку з цим цікавим є ще один документ - Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи "Про захист прав людини стосовно сервісів соціальних мереж" [18]. У документі підкреслюється, що соціальні мережі є інструментом реалізації прав людини і каталізатором демократії. Сервіси соціальних мереж - це важлива частина щоденного життя переважної більшості людей. Існують інструменти для вираження як зв'язку між фізичними особами, так і для прямої масової комунікації, що надає операторам сервісів або платформ соціальних мереж великі можливості для просування і реалізації прав і основних свобод людини, зокрема свободи слова, створення й обміну інформаційними матеріалами та ідеями, а також свободи зібрань. Сервіси соціальних мереж мають дуже високий потенціал у наданні широкому колу користувачів можливості отримувати й поширювати інформацію.

Висновок

Глобальне поширення Інтернету і легкість, з якою користувачі можуть створювати та споживати цифровий контент, надає Всесвітній мережі вирішальне значення для підвищення комунікативних можливостей кожної людини, вдосконалення навичок їх ефективного використання. Зростаюча роль сервісів соціальних мереж і послуг інших засобів спілкування надає великі можливості для посилення потенціалу участі індивідів у політичному, соціальному та культурному житті. Комітет міністрів Ради Європи усвідомлює, що цінність публічних сервісів Інтернету полягає в тому, що разом з іншими інформаційними та комунікаційними технологіями вони служать реалізації прав і основних свобод своїх користувачів. Як ціннісний складник публічних сервісів Інтернету соціальні мережі сприяють демократизації суспільства та соціальному зближенню різних верств населення.

Використання Інтернету для реалізації прав людини та вирішення соціальних і економічних проблем є важливою функцією суспільної комунікації, при цьому важливо забезпечити баланс між реалізацією свободи слова, свободи асоціацій, права доступу до інформації та ліквідацією екстремістських проявів у суспільстві.

Список використаних джерел