Державна підтримка кінематографії в Україні: інноваційний вектор, стан і перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Державна підтримка кінематографії в Україні: інноваційний вектор, стан і перспективи розвитку

State support for cinematography in Ukraine: innovative vector, state and prospects for development

Шутова О.С.

кандидат юридичних наук

асистент кафедри державного будівництва

Пісоцький А.Ф.

студент II курсу факультету адвокатури

Новицький Д.В.

студент II курсу факультету адвокатури

Сисова А.І.

студентка II курсу факультету адвокатури

Анотація

кінематограф інноваційний підтримка держава

Стаття присвячена ролі держави у підтримці різних сфер економіки, зокрема, кінематографу та інноваційної діяльності. Досліджено процес виникнення цих галузей в світі та початок такої діяльності в Україні. Проаналізовано історичний аспект цього процесу, зміну та розвиток законодавства про кінематографію, інноваційну діяльність та інвестиції (від проголошення незалежності до сьогодення). Також окреслено основні зміни законодавства, які здійснювалися протягом останніх років. Визначено головні проблеми цих сфер, зокрема, проблеми врегулювання законодавством цієї сфери, підтримка з боку держави, оподаткування, інвестування, суспільного інтересу щодо кінематографу та інновацій. Аналізуються правила інвестицій у інноваційну діяльність, визначено основні з них та охарактеризовано, чому та як вони працюють, які правила застосовуються в Україні, з якими є певні проблеми та, які взагалі відсутні для ефективного функціонування системи. Розглядається судовий захист приватних осіб, які працюють у цих галузях, а також взаємовідносини між ними та державою, можливість отримання підтримки та ефективність використання цих коштів, їх повернення у бюджет. Досліджено, які проекти підтримуються державою та які умови необхідні для одержання такої підтримки. Проаналізовано фінансовий механізм як важлива передумова ефективної інноваційної діяльності, що включає фінансове забезпечення та фінансове регулювання. Цим поняттям надається визначення та з'ясовується їх ефективність, рівень розвитку фінансового механізму в Україні. Розглядається закордонний досвід країн у цих сферах економіки, рівень розвитку такої діяльності та місце серед інших галузей у цих державах. Окремо приділено увагу досвіду США як лідера і в кінематографії та інноваційній діяльності. Аналізуються та порівнюються аспекти такої діяльності в США і в Україні, зокрема законодавче забезпечення, оподаткування, допомога з боку держави. Також розглядаються основні напрями вирішення проблем, наявних в Україні, можливі зміни до законодавства, оподаткування та заохочення інвестицій у кінематографію та інновації, з'ясовуються основні моменти можливості впровадження закордонного досвіду у систему державного регулювання.

Ключові слова: кінематографія, інвестиції, інноваційна діяльність, кіноіндустрія, державна підтримка, державне агентство з питань кіно.

Abstract

The article focuses on the role of the state in supporting various sectors of the economy, including cinema and innovation. The process of emergence of these industries in the world and the beginning of such activity in Ukraine are researched. The historical aspect of this process, the change and development of the legislation on cinematography, innovation and investment from the declaration of independence to the present, are analyzed. Also authors are investigated the basic legislative changes, that made during these years. The main problems of these spheres are identified, in particular the problems of regulation of this sphere, state support, taxation, the problem of investment and public interest in cinematography and innovation. The rules for investing in innovative activities are analyzed, the main ones are defined and the why, how they work, what rules are applied in Ukraine, what are the problems and what are absent for the effective functioning of the system. Consideration is given to the judicial protection of individuals working in these fields, as well as the relationship between them by the state, the possibility of obtaining support and the effective use of these funds, their return to the budget. It is investigated which projects are supported by the state and what conditions are needed to receive such support. The financial mechanism is analyzed as one of the main prerequisites for effective innovation activity, which includes two concepts: financial security and financial regulation, reveals these concepts and clarifies the efficiency and level of development of the financial mechanism in Ukraine. The foreign experience of the countries in these spheres of economy, the level of development of such activity and the place among other branches in these states are considered. In particular, the US experience as a leader in cinematography and innovation is explored. All aspects of such activity in the USA and in Ukraine are analyzed and compared, including legislative support, taxation, government assistance. It also examines the main directions of solving problems in Ukraine, possible changes to the legislation, taxation and encouragement of investments in cinematography and innovations, clarifies the main points of the possibility of introducing foreign experience in the system of state regulation.

Key words: cinematography, innovations, investments, financial mechanism, state support, state bodies.

Постановка проблеми

Сучасна світова економіка характеризується абсолютними змінами у визначенні пріоритетних напрямів економічного розвитку. Саме інноваційний курс забезпечує впровадження оновлених технологій, вироблення нових товарів та послуг, та в першу чергу ефективне використання науково-технічного потенціалу. Одним із таких напрямків є кіноіндустрія. У роботі буде проаналізовано кіноіндустрію та пов'язані з нею проблеми державного фінансування. Сучасний стан законодавства потребує суттєвих змін та заповнення прогалин.

Подолати проблеми у цій сфері можливо, через дослідження досвіду інших країн та врахування недоліків із якими стикалися такі держави як Сполучені Штати Америки та країни Європейського Союзу. Проблема пошуку найбільш оптимальних шляхів ефективного витрачання коштів та ресурсів є актуальним питанням для теорії державного управління та сучасного стану галузі кіноіндустрії. Ці зміни мають здійснюватися на базі вже наявної закордонної системи, особливо на досягненнях держав Європейського союзу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Задля того, аби більш повно розкрити вищезазначені питання та висвітлити окреслену проблематику, було проаналізовано останні публікації щодо дослідження питання кінематографії в Україні та інноваційну й інвестиційну діяльність. У роботі було використано роботи правників та фахівців у сфері інноваційної діяльності: Микитюк П.П., Онишко С.В., Петров І.Л., та інші. Окрім того, цією проблематикою займалися й зарубіжні фахівці: Poort, J., Hugenholtz, P.B., Lindhout, P. & Til.

Постановка завдання

Метою статті є дослідження нормативно-правової бази у сфері кіноіндустрії, інноваційної діяльності та інвестицій у зазначеній сфері. Дослідити практику зарубіжних країн у сфері кіноіндустрії та фінансова підтримка її діяльності з боку держави.

Виклад основного матеріалу

Нині роль держави в стимулюванні різних сфер економіки дуже вагома, від тієї чи іншої її політики залежить яка саме галузь буде ефективніше та швидше розвиватися. У ХХІ столітті тяжіє загальносвітова тенденція направлення основного вектору розвитку - на третинний сектор економіки, тобто сферу послуг Однак проблема полягає в тому, що її специфіка не передбачає виробництво жодного продукту. Однак під час залучення бюджетних коштів передбачено відповідальність за їх використання перед державою. Інколи, важко прослідкувати на що саме були витрачені кошти та який результат, чи можливо це взагалі зробити - усі ці питання залишаються відкритими на сьогодні.

Кажучи про сферу послуг, ми розуміємо широкий спектр різноманітних галузей господарської діяльності, тому доцільніше буде зосередити увагу на одній з них. У роботі буде проаналізовано кіноіндустрія та пов'язані з нею проблеми державного фінансування.

Свою історію український кінематограф починає з серпня 1991 року, коли був створений Державний фонд української кінематографії при Кабінеті Міністрів України, проіснував цей орган до 1993 року [1]. Сам термін «кіно» в українському законодавстві з'явився 13 січня 1998 року з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про кінематографію». В цьому нормативно-правовому акті визначено що саме вважати фільмом взагалі, та що є його виробництвом - процес створення кінофільму, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб'єктів кінематографії. Також, в ньому були визначені правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулювання суспільних відносини, пов'язаних з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів. У цьому ж законі визначені основні засади ролі держави у підтримці та фінансуванні кінематографії, одним з джерел є кошти Державного бюджету України, також тут зазначено, що контроль у цій галузі здійснює відповідний центральний орган виконавчої влади [2]. Окрім цього на законодавчому рівні були прийняті ще багато нормативно- правових актів, які тим чи іншим чином регулюють відносини у цій сфері. Так, за даними сайту Верховної Ради їх існує близько двох тисяч, деякі звісно вже втратили чинність, або лише опосередковано впливають на галузь кінематографії, проте не можна сказати, що цього замало для регулювання подібних суспільних відносин [3].

Також потрібно зауважити, що в 23 березня 2017 року Верховна Рада прийняла закон «Про державну підтримку кінематографії». Він додав багато нових положень, що регулюють цю сферу. Щодо основних пунктів, то це по-перше, збільшення жанрового діапазону фільмів, які можуть претендувати на фінансування за рахунок державних коштів; по-друге, розвиток кінопромоції, створення умов для співпраці із закордонними колегами та запровадження першої національної кінопремії. Державне агентство України з питань кіно у відповіді на запит інтернет-порталу <^еЛе» стосовно частки національного продукту у кінотеатрах відповіло: «до 1 січня 2022 року ця частка становить не менше 15% загального щомісячного часу демонстрації фільмів, а після 1 січня 2022-го - не менше 30% часу. В «український кінопродукт» входять: національні фільми, стрічки, виготовлені суб'єктами кінематографії України і твори національної кінематографічної спадщини [4].

Однак, ще й досі трапляються випадки, коли механізм державного регулювання не в змозі впоратися з виникаючими складностями. Так, за даними Державного агентства України з питань кіно (далі - Держкіно), кожного року виникає багато непорозумінь з виконавцями державних замовлень. Велика кількість цивільних справ вирішуються у судовому порядку. Не дивлячись на те, що зазвичай після винесення судом рішення виконавець здійснює усі покладені на нього контрактом обов'язки - все одно важко стверджувати, що бюджетні кошти, які надаються з метою отримання результату, виправдовують цілі їх залучення.

Така ситуація складається через численні затримки у часі, судові позови та взаємні претензії сторін один до одного. Одним із таких прикладів є контракт Державної служби кінематографії та державним підприємством «Національна кінематека України», стосовно виробництва національного фільму «Костянтин Степанков. Спомини після життя». Йшлося про порушення умов контракту, а саме строків його виконання. Стосовно цього Держ- кіно виставило претензію про відшкодування шкоди [5]. Таких прикладів існує ще дуже багато. Ці факти ставлять під сумнів раціональність залучення бюджетних коштів у цю сферу. У цьому випадку доречно буде звернутися до практики країн Європейського Союзу (далі - ЄС) та Сполучених Штатів Америки (далі - США) та спробувати використовувати їх досвід, механізми та політику державного регулювання у цій галузі. Адже, кінематограф США та країн ЄС є успішним, а головне налагодженим, у сфері незалежної діяльності та меж втручання у це держави.

Станом на 2019 рік в законодавчому регулюванні кіноіндустрії на території Європейського союзу можна простежити перехід від протекціоністської політики до адміністративного нагляду. Законопроекти, що поширюються на кінематографію і телебачення, а також інтелектуальну власність в кожній з країн ЄС, мають своє відображення в підтримці кінематографу, що здійснюється державними організаціями, стосовно різних проектів. У всіх країнах ЄС роль держави в основному полягає в організації взаємодії між телевізійними компаніями і студіями - виробниками кіно. В останній час зростають обсяги фінансування виробництва кінофільмів з боку приватних телекомпаній, іноді спільно з державою, яка, в разі своєї фінансової участі, здійснює координацію і контроль за проектами, що фінансуються. Терміни повернення інвестицій є однією з головних проблем, рішення якої можливо за допомогою державного регулювання. Так як фінансування виробництва і прокат картини необхідно здійснювати в досить короткі терміни, а отримання прибутку може бути розтягнуто на кілька років, для галузі є необхідним кредитування та відповідна допомога міністерства культури, міністерства фінансів та парламенту - в галузі створення відповідних законів та наказів [6, с. 19].

У Великобританії і Німеччині державна підтримка кіноіндустрії здійснюється паралельно зі стимулюванням приватного фінансування галузі. ефективність таких заходів обумовлюється узгодженістю дій всіх учасників процесу кіновиробництва. В цілому для кожної з європейських країн характерні різні підходи до участі держави у якості спонсора кіноіндустрії, проте практика показує, що її роль найкраще відображає себе у відомому економічному принципу «невидимої руки» Адама Сміта, який являє собою не безпосереднє втручання держави на ринок, а лише її опосередкована участь через створення сприятливих умов для існування вільної конкуренції [7, с. 1].

Говорячи про Сполучені Штати Америки, потрібно наголосити, що там є сотні спеціалізованих фондів, які займаються інвестуванням у кіно. Загальна капіталізація таких фондів у США рахується мільярдами доларів. Звісно ці гроші не подарунок, проте такі інвестиції, що підтримуються урядом, не аби як допомагають приватним кінокомпаніям, розпочати свою діяльність та вивести процес кіновиробництва на отримання прибутків. Крім того, поширеною є практика часткового фінансування кіно- проекту майбутніми дистриб'юторами картини, які також зацікавлені у її майбутньому успіху [8]. Окрім цього, однією з характерних особливостей системи фінансування кіноіндустрії в США є відсутність законодавчо встановлених державних джерел фінансування. Пошук приватних капіталовкладень, як правило, здійснюється за допомогою фахівців з інвестицій та фінансових ринків. Уряд також усіма силами намагається залучати різні субсидії, гранти і пожертвування [9, с. 34-35].

Розглядаючи сферу кіноіндустрії, потрібно наголосити на певній інноваційності цього поняття та самої сфери. Саме інноваційний курс забезпечує впровадження оновлених технологій, вироблення нових товарів та послуг, та в першу чергу ефективне використання науково-технічного потенціалу. Сьогодні ні в кого не залишається сумніву, що інноваційна діяльність виступає вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності, як економічної системи, так і країни загалом.

Поняття «інновація» ввів в обіг австрійський Й.А. Шумпетер, а в дослівному перекладі це слово означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу»[10]. Визначення поняття міститься в законодавстві, саме у частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [12].

Відношення держави до інноваційної діяльності найкраще відображується в її законодавстві, бюджетній та податковій політиці. Україна взяла курс на інноваційну діяльність у різних сферах суспільного життя. Проте, крім проголошення гучних намірів, такий пріоритет повинен відповідати чіткій державній політиці, конкретизуючи ці наміри у реалізації цілей [11]. Безперечно, рух інноваційного функціонування потребує фінансування, кіно- індустрія не виключення. Ціль має бути ідентичною для будь-якої діяльності - розвиток. Під час інвестування коштів і ресурсів потрібно додержуватись деяких правил, їх можна охарактеризувати як:

можливість забезпечення повного фінансування проекту;

надавання ресурсів лише для обґрунтованих та чітко спланованих ініціатив;

контроль за ефективним використанням коштів;

оперативна змінюваність фінансування при зміні напрямку наукового дослідження, для того щоб кошти ефективно використовувались;

комплексність (тобто надання таких ресурсів і послуг, які потрібні саме для цього проекту);

надходження коштів, з одного джерела (це зменшить протиріччя між інвесторами та підвищить стабільність);

- митні пільги. Однак цей перелік не є вичерпним, суспільні відносини розвиваються і завжди потребують оновлення [13].

Ефективність інноваційної діяльності в першу чергу залежать від фінансового механізму. Його можна охарактеризувати двома поняттями: фінансове забезпечення та фінансове регулювання. Якщо говорити про кожен з структурних елементів, то до фінансового забезпечення можна віднести державу, корпорації, приватний сектор, іноземні інвестори тощо. До фінансового регулювання можна віднести, крім податків, ефективність законодавчого забезпечення, субсидії, позики тощо [14]. Очевидно, що саме держава відіграє головну роль в розвитку цієї сфери і тільки від неї залежить, в якому положенні ці відносини будуть «завтра».

Щоб проаналізувати ефективність та рівень розвитку деяких фінансових механізму в нашій державі, що можуть стосуватися кіноіндустрії, насамперед, потрібно проаналізувати законодавчу базу. Законодавство щодо інноваційної діяльності в Україні спирається на Закони України «Про інноваційну діяльність» [12], «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [24], «Про наукову і науково-технічну діяльність» [18], «Про наукову і науково-технічну експертизу» [19], «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [22], «Про спеціальну економічну зону «Яворів»[23], та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Розділом 17 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [12] передбачено, як безвідсоткове кредитування (часткове і повне), так і компенсація затрат на проекти. Аналізуючи історію цього нормативно-правового акту, можна стверджувати, що стаття 21 та 22 були «зупинені» ще з початку 2003 року, при тому, що закон набрав чинності 07.08.2002 року В даних статтях було зазначено пільгове оподаткування, а саме 50% податку на додану вартість і на прибуток переходили на спеціальний рахунок новатора та могли використовуватись лише на інноваційні та науково-технічні проекти. В статті 22 було зазначено про пільгові умови митного ввозу устаткування та засобів для інноваційних планів [16]. Своє відображення вони частково знайшли в Податковому кодексі. Оподаткування не проводиться, якщо ці кошти надані з державного бюджету.

Щодо митного контролю, то тут зміни знайшли свій вияв у тому, що тепер звільняються від мита лише предмети конкретних галузей новацій, це космічна та літакобудівна інноваційна діяльність. Тому стосовно податкової політики ситуація зрозуміла - як ефективний регулятор економіки та напрямку її напрямку, в Україні вона майже відсутня та не спрямовує на інвестиції в наукову сферу [15]. Щодо витрат на виконання наукових і дослідницьких розробок, то цей показник у 2018 році сягав 16773,7 мільйонів гривень, більшість з яких власні кошти вкладників. Це надзвичайно низький показник, якщо аналізувати світову практику. Держава ніяким чином не стимулює інноваційну діяльність та інвестицій в неї [17].

Якщо аналізувати законодавство далі, то можна знайти ще доволі багато суперечливих норм та позицій. Зокрема, ст. 59 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає можливість фінансової підтримки декількома грантами. Вище наведено аргументація неефективності такої позиції, договори укладаються різні з кожним інвестором, вони в деяких питаннях або в більшості можуть відрізнятися, що може призвести до негативних наслідків (припинення або завершення) [18].

Ефективно реформувати українське законодавство у сфері інновацій та застосування його сфери кіноіндустрії можна лише, використовуючи світовий досвід. Світовий лідер у цьому аспекті за різними рейтинговими оцінками є США. Аналізуючи політику США можна виділити такі: пільгове оподаткування до 20% витрат компаній фундаментальних наукових досліджень та розробок, які виконуються університетами за контрактами, установлення пільгового режиму амортизаційних відрахувань, вирахування з доходу вартості устаткування і апаратури, яке було надано університетам на безоплатній основі, надання пільгових кредитів на інвестиції, а саме: зменшення податку на прибуток від 6% до 10% від вартості інвестування в устаткування. Інноваційна діяльність США характеризується підтримкою ризикових проектів за допомогою стимулювання створення венчурних фірм, дрібних та середніх інноваційних підприємств, спеціальних лабораторій при корпораціях, пільгового та безкоштовного супроводу цих суб'єктів з боку Національного наукового фонду США [20].

Звертаючись до українських реалій та можливості запозичення зарубіжного досвіду у сфері кіноіндустрії є певні зрушення та зміни. Так, станом на 01.12.2019 Україна підтримує дебютне кіно, дитяче кіно, авторське кіно в обсязі до 100% фінансування. Ігрове кіно, документальні та анімаційні фільми держава може фінансувати в обсязі до 80%. До 50% державної підтримки передбачено для творців українських серіалів, про що зазначено у Законі України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» [25]. Також дане питання регулюється національним законодавством (законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства культури України), але ми вважаємо, що наша нормативна база - ще слабка, якщо брати до уваги світову практику.

Для визначення суб'єктів, яким буде надане державне фінансування у вигляді субсидії, проводиться конкурс. Для оцінювання кінопроектів створюється спеціальний колегіальний орган - Експертна комісія з питань кінематографії, основними завданнями якої є: 1) всебічна професійна оцінка кінопроектів, що претендують на отримання державного фінансування за державним замовленням та державною фінансовою підтримкою; 2) експертиза кінопроектів; 3) проведення конкурсного відбору кінопроектів; 4) внесення пропозиції щодо формування програми виробництва і розповсюдження національних фільмів; 5) надання рекомендацій Держкіно про прийняття завершених виробництвом національних фільми; 6) розгляд пропозицій щодо заміни режисера-постановника фільмів, продовження строку виробництва фільмів, заміни Виробника фільмів, формування переліку фільмів, що потребують відновлення та реставрації [26].

Комісія складається з шістнадцяти членів, персональний склад Експертної комісії схвалюється на засіданні колегії Держкіно, після чого затверджується відповідним наказом Держкіно. Членами Комісії можуть бути громадяни України, які є суб'єктами кінематографії або посадовими особами суб'єкта кінематографії, або здійснюють наукові дослідження чи професійну діяльність у галузі кінематографії, авторського права та суміжних прав, мають вищу освіту, досвід роботи за спеціальністю не менше п'яти років [26].

Враховуючи що склад комісії затверджує Держкіно, то є підстави вважати, що будуть підтримуватись проекти, в яких зацікавлені саме члени Держкіно та які не відповідатимуть викликам кіноіндустрії сьогодення в Україні. Вважаємо за необхідне:

На законодавчому рівні закріпити статус членів Експертної комісії, порядок їх призначення. До вимог, закріплених у пункті 5 Положення «Про Експертну комісію з питань кінематографії» додати ще положення про: неупередженість, доброчесність, відсутність зв'язків з органами, які здійснюють контроль конкурентоспроможності кінофільмів та їх фінансування, також залучити абсолютно незалежних членів комісії. Склад має затверджувати інший орган (не Держкіно).

Використовувати позитивним досвідом зарубіжних країн, насамперед США, де на нашу думку існує оптимальна модель та найсприятливіші умови для створення аудіовізуальних творів.

Удосконалити нормативно-правову базу України (передусім Податковий кодекс та Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», адже створення належних правових та фінансових умов сприятимуть активному розвитку вітчизняного кінематографу), заповнити прогалини та колізій у законодавстві, в цілому.

Створити механізм чи платформу, до якої матимуть доступ усі бажаючі та зацікавлені суб'єкти, де буде зазначено кількість коштів, що були передані виробникам для реалізації кінопроекту, таким чином забезпечити прозорість. Платники податків, мають право знати, чи доцільно використовуються наші кошти, чи розвивають належним чином культуру нашого суспільства шляхом створення аудіовізуальних творів.

І цей перелік не є вичерпним, адже громадянин, який є споживачем кінопродукту, має право вимагати щоб він був високої якості, тому що саме за його кошти, як платника податків, його було вироблено.

Висновки

Світовий досвід кіноіндустрії та інноваційної діяльності - можна розглядати як підґрунтя для формування власного правового середовища. Країни Європейського Союзу та Сполучені Штати Америки є найкращім прикладом поєднання сучасних технологій, ефективної правової основи діяльності та збалансованої підтримки з боку держави сфери кіноіндустрії. Тож на нашу думку найбільш раціональним рішенням питання фінансування кінопроектів є розробка відповідних нормативно-правових актів, які регламентують чіткий механізм регулювання та створення органів, що контролюють фінансування стандартів у сфері кінематографії за рахунок державного бюджету.

Список використаних джерел

1. Закон України від «Про кінематографію» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/9/98-%D0%B2%D1%80/ed19980113.

2. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР «Про утворення Державного фонду української кінематографії при Кабінеті Міністрів» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/l61-91-%D0%BF.

3. Інформаційно-пошукова система «Законодавство України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/index.

4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://weche.info/blog/analitika-16/post/shcho-vi-znaiete-pro-zakonodavstvo-u-sferi-ukrayinskogo-kino-4350.

5. Офіційний веб-сайт Державного агентства України з питань кіно [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http:// dergkino.gov.ua/ua/text/information_claim_related_2012.html.

6. Poort, J., Hugenholtz, P.B., Lindhout, P. & Til, G. van 2019, Research for CULT Committee - Film Financing and the Digital Single Market: its Future, the Role of Territoriality and New Models of Financing, European Parliament, Policy Department for Structural and Cohesion Policies, Brussels [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2019/629186/IPOL_STU(2019)629186_EN.pdf.

7. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://seinst.ru/page559/McKenzie J. The Economics of Movies: A Literature Survey // Journal of Economic Survey 2012. - No. 26. - P. 42-70.

8. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/User/Downloads/zarubezhnyy-i-otechestvennyy-opyt-finansirovaniya-kinoproizvodstva-i-diversifikatsii-riskov-pri-investirovanii-v-kino.pdf.

9. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития. - Москва: Директ-Медиа, 2008. - 400 с.

10. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України : в 3 т. Т 1: Економіка знань - модернізаційний проект України / за ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка. - К. : Фенікс, 2007. - 520 с.

11. Закон України Про інноваційну діяльність // Редакція від 05.12.2012 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

12. Микитюк П.П. Інноваційна діяльність: навч. посібник / П.П. Микитюк, Б.Г. Селів. - К.: ЦУЛ. 2009. - 392 с.

13. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності: навч. посібник / С.В. Онишко, Т.В. Паєтенко, Н.І. Швабій. - К. : КНТ, 2008. - 256 с.

14. Податковий Кодекс України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

15. Закон України Про інноваційну діяльність // Редакція від 04.07.2002 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15/ed20020704.

16. Статистична інформація Державної служби статистики України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2017/ni/vvndr_vr/vvndr_vr_u.htm.

17. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-19.

18. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/51/95-вр.

19. Петрова І.Л. Інноваційна діяльність: стимули і перешкоди: монографія / І.Л. Петрова, Т.І. Шпильова, Н.П. Сисоліна. - К.: Дорадо, - 320 с.

20. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12.

21. Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/991-14.

22. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/402-14.

23. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3715-17.

24. Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1977-19#n154.

25. Положення «Про Експертну комісію з питань кінематографії Державного агентства України з питань кіно» [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0243766-15.

Размещено на Allbest.ru