Тактичні особливості встановлення психологічного контакту під час проведення допиту неповнолітнього підозрюваного
Допит як безпосереднє спілкування з учасниками або очевидцями події - ефективна слідча дія для швидкого отримання необхідної інформації. Умови, необхідні для встановлення стабільного психологічного контакту та довіри з неповнолітнім підозрюваним.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.03.2021 |
| Размер файла | 24,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Тактичні особливості встановлення психологічного контакту під час проведення допиту неповнолітнього підозрюваного
Шахрай К.В., Курман О.В.
Шахрай К.В., студентка V курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Курман О.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
У статті окреслюються передумови посилення криміналізації особливо незахищеної вікової групи населення - неповнолітніх, яка зумовлює необхідність удосконалення існуючої тактики проведення слідчих дій задля досягнення мети кримінального провадження. З метою оптимізації та підвищення ефективності проведення допиту, як найбільш інформативної слідчої дії, визначаються та детально аналізуються всі найважливіші аспекти та етапи перебігу слідчої дії. Одним із них виступає встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, як обов'язкова умова швидкого отримання правдивої інформації про вчинене правопорушення. У статті досліджується поняття та особливості психологічного контакту з погляду різних науковців. Також розглядаються необхідні умови, навички та дії слідчого задля встановлення стабільного психологічного контакту. У статті визначаються типові психологічні бар'єри у спілкуванні та шляхи їх усунення залежно від ситуації. Розглядається ключова роль слідчого під час визначення тактичних особливостей проведення допиту, його особисті якості, навички та вміння задля підвищення якості слідчої дії. Окрім того, у статті досліджуються можливості оптимального застосування методів психологічного впливу на допитуваного, зважаючи на його вікові, психологічні особливості сприйняття дійсності з метою уникнення психологічної деформації свідомості та відповідно правильного відтворення необхідної інформації для кримінального провадження. Всі ці аспекти враховуються та аналізуються в статті, зважаючи на індивідуальний характер кожного неповнолітнього підозрюваного, його комунікативні навички, а також його поведінку в цілому. Акцентується увага на важливості формування у неповнолітнього просоціальних поглядів під час спілкування зі слідчим задля полегшення подальшої співпраці та ресоціалізації. У статті пропонуються певні систематизовані прийоми ефективної взаємодії слідчого та неповнолітнього допитуваного, які сприятимуть психологічній адаптації останнього при проведенні слідчої дії, а саме допиту в умовах стресової ситуації.
Ключові слова: слідчий, слідчі дії, психологічні бар'єри, методи психологічного впливу, психологічна адаптація.
TACTICAL FEATURES OF ESTABLISHING PSYCHOLOGICAL CONTACT FOR INTERROGATION OF A JUVENILE SUSPECTS
The article outlines the prerequisites for increasing the criminalization of a particularly vulnerable population of minors, which necessitates the improvement of existing investigative tactics in order to achieve the purpose of criminal proceedings. In order to optimize and improve the effectiveness of the interrogation, as the most informative investigative action, all the important aspects and stages of the course of the investigative action are identified and analyzed in detail. One of them is the establishment of psychological contact with a juvenile suspect as a prerequisite for the prompt receipt of truthful information about a crime. This article explores the concepts and features of psychological contact from the perspective of various scholars. Also, the necessary conditions, skills and actions of the investigator to establish stable psychological contact are considered. The article identifies the typical psychological barriers to communication and how to eliminate them depending on the situation. The key role of the investigator in determining the tactical features of the interrogation, his personal qualities, skills and abilities to improve the quality of the investigative action is considered. In addition, this article explores the possibilities of optimal use of methods of psychological influence on the interviewee, taking into account his age, psychological features of perception of reality in order to avoid psychological deformation of consciousness and accordingly correct reproduction of necessary information for criminal proceedings. All of these aspects are taken into account and analyzed in the article, taking into account the individual nature of each minor suspect, his or her communication skills, and his or her behavior as a whole. Emphasis is placed on the importance of juvenile prosocial views in communicating with the investigator, to facilitate further cooperation and re-socialization. This article proposes some systematic methods of effective interaction between the investigator and the juvenile interrogator, which will facilitate the psychological adaptation of the latter during the conduct of the investigative action, namely interrogation in a stressful situation.
Key words: hvestigator, investigative actions, psychological barriers, methods of psychological influence, psychological adaptation.
Постановка проблеми
Процеси та явища геополітичного, економічного, ідеологічного, культурного, демографічного характеру визначають в загальній формі умови життя в суспільстві, впливають на особливості взаємовідносин осіб, а також, що не менш важливо, впливають на таке негативне явище як злочинність.
Світова фінансова та економічна криза, соціальна дестабілізація, гібридна війна та інші вагомі фактори призвели до зниження рівня життя більшості українських сімей. Це, безумовно, вплинуло на зростання рівня злочинності в цілому, в тому числі серед неповнолітніх. Такі негативні явища вимагають ефективного втручання з боку правоохоронних органів через впровадження в практичну діяльність новітніх прийомів, розробок щодо методик розслідування та застосування вдосконалених тактичних рекомендацій проведення слідчих дій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблематику досліджували такі науковці, як: Кунтій А., Лукашевич В., Шепітько В., Чуфаровский Ю., Коновалова В., Дулов А., Порубов Н. та інші. З огляду на те, що ефективність тактичних прийомів, розроблених раніше, які ґрунтуються на світоглядних позиціях неповнолітніх, знижується, сьогодні органи досудового розслідування потребують їх обов'язкового оновлення та удосконалення. Метою статті є визначення та детальний аналіз тактичних особливостей встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, дослідження ефективності застосування психологічних методів впливу для швидкого отримання правдивої інформації про вчинене правопорушення та удосконалення оптимальних шляхів усунення психологічних бар'єрів у спілкуванні.
Виклад основного матеріалу
Під час досудового розслідування, особливо на початковому етапі, існують різноманітні перепони встановлення істини, яка полягає в об'єктивному відтворенні всіх фактичних обставин злочину. Саме тому найбільш ефективною слідчою дією для швидкого отримання необхідної інформації є допит як безпосереднє спілкування з учасниками або очевидцями події. Вагомого значення набуває дослідження механізму формування психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним з метою отримання правдивих показань під час допиту [1, с. 23].
Сучасні дослідження в сфері криміналістики свідчать про стійку необхідність інтегрування психологічних парадигм в процес досудового розслідування, перш за все, це доречно під час допиту неповнолітніх. Отже, актуалізується проблема застосування психологічних знань і методів не тільки психологом під час досудового розслідування, але й безпосередньо слідчими під час допиту неповнолітніх.
Особливості характеру людських взаємовідносин зумовлює різноманітність постійних та тимчасових психологічних контактів, зміст яких у процесі розслідування зводиться до концепції «панування-підпорядкування» чи ж до суто ділових контактів константи «взаємне слідування своїм обов'язкам» [2, с. 58].
Будь-який вид допиту - свідка, потерпілого, підозрюваного - необхідно розпочинати із встановлення психологічного контакту. Проведення допиту без установлення психологічного контакту може призвести до виникнення конфліктних ситуацій, зокрема відмови від давання свідчень, надання неповних чи неправдивих показань допитуваною особою.
Допит не може забезпечити досягнення мети, якщо не встановлено психологічний контакт між слідчим і допитуваним. Такий контакт багато в чому визначає спрямованість і зміст усього допиту, його результатів. Не менш важливим є фактор встановлення довіри неповнолітнього до слідчого.
Однією з основних проблем досягнення вищезгаданої мети є встановлення особливостей психологічного стану неповнолітнього під час проведення досудового слідства. Здійснення психологічної взаємодії з неповнолітніми допитуваними пов'язане з певними труднощами зумовленими, насамперед, їх віковими особливостями, що виражаються в специфічній динаміці протікання психічних процесів (сенсорних, перцептивних, інтелектуальних), емоційним і поведінковим реагуванням підлітків у складних ситуаціях, до категорії яких належить допит. Отже, важливо досягти зниження рівня тривожності та страху у неповнолітнього, адже допитуваний може замкнутись у собі, що унеможливить отримання необхідної інформації [3, с. 103].
Досі поняття психологічного контакту є досить дискусійним серед науковців. Одні вчені під психологічним контактом розуміють результат діяльності слідчого під час допиту, інші - позитивне ставлення допитуваного до слідчого [4, с. 427].
А. Дулов визначає психологічний контакт як цілеспрямовану, плановану діяльність зі створення умов, що забезпечують розвиток спілкування в потрібному напрямі й досягнення його мети [5, с. 107].
М. Порубов зазначав, що психологічний контакт є, перш за все, системою взаємодії людей між собою в процесі їх спілкування, що ґрунтується на довірі та певному інформаційному процесі, під час якого люди можуть і бажають сприймати інформацію, що виходить від одного до іншого суб'єкта [6, с. 124-139].
Науковці також вважають, що психологічний контакт являється засобом відображення істинних почуттів та думок допитуваного задля безпосереднього впливу на них слідчого, як наслідок отримання найбільш точних та об'єктивних свідчень про кримінальне правопорушення [7, с. 2].
Зараз найбільш точною дефініцією поняття психологічного контакту є визнання його процесом співпереживання і взаємного розуміння. Психологічний контакт повинен супроводжувати весь хід допиту, але для його встановлення необхідно провести низку тактичних прийомів, що зумовлюються під час допиту наявними доказами, а також особистістю винного.
На думку вітчизняних учених, психологічний контакт із допитуваним неповнолітнім є явищем одностороннім, адже слідчий, намагаючись отримати більше інформації, має одночасно зі свого боку якнайменше формувати в допитуваного уявлення про предмет допиту задля запобігання деформації свідчень [8, с. 206].
Проявлення комунікативних якостей слідчого повинен призводити до того, що в допитуваної особи з'явиться живий інтерес до майбутнього спілкування, що зосереджує увагу на самому допиті.
Можливості та шляхи встановлення психологічного контакту суттєво залежать від психічних особливостей як слідчого, так і допитуваного, від ступеня їх обізнаності, від мети, яка ставиться перед спілкуванням і, нарешті, від установки допитуваного на свою поведінку перед допитом. Суттєво відрізняється встановлення психологічного контакту з уперше затриманим та з особою, яка вже не одноразово була допитана.
Аналізуючи позиції науковця Енікеєва М., необхідно зазначити, що залежно від вікового періоду й індивідуальної характеристики неповнолітнього, сама процедура допиту може сприйматися як конфліктна ситуація. Крім того, участь у допиті неповнолітніх третіх осіб (законного представника, захисника, педагога) у певних ситуаціях може перешкоджати встановленню та пролонгації позитивного психологічного контакту слідчого з підлітком, суттєво ускладнюючи весь комунікативний процес.
Важливо зазначити, що психологічна взаємодія з підлітком під час проведення допитів має бути спрямована не лише на встановлення істини, а й на формування в неповнолітнього підозрюваного просоціальних поглядів й установок через усвідомлення своєї кримінальної поведінки як недопустимої з моральної, соціальної та правової точок зору. Правильно організована психологічна взаємодія з неповнолітнім як з особою, яка потрапила у важку життєву ситуацію, сприяє створенню з ним спільної діяльності в межах проведення розслідування, підштовхуючи підлітка до щирого каяття, що в подальшому полегшує процес його ресоціалізації особи.
Можна зазначити важливі умови, необхідні для встановлення стабільного психологічного контакту та довіри з неповнолітнім підозрюваним:
- він має побачити моральну та інтелектуальну перевагу слідчого;
- немає бути ні найменшого сумніву щодо неупередженості, чесності слідчого і його незацікавленості в отриманні певних показань [9, с. 31].
Для встановлення і підтримки психологічного контакту важливе значення має поведінка слідчого, уміння ясно і лаконічно висловлювати свої думки та відчуття, його ерудиція. Усі ці якості свідчать про інтелект слідчого, який є одним з елементів виховного впливу на неповнолітнього.
Іноді під час допиту неповнолітній підозрюваний не відмовляється від давання показань, але унаслідок пережитого напруження не може логічно і послідовно передати інформацію. Одним неповнолітнім заважає це зробити хвилювання, незвична обстановка, відчуття тривоги, іншим - страх сказати щось зайве. Унаслідок цього допитуваний перебуває у стані емоційного напруження, стриманий у своїх відповідях і намагається розгадати наміри слідчого. У першому випадку слідчий повинен впливати на допитуваного певними показаннями, допомагаючи, таким чином, звикнутися з обстановкою, дати підлітку можливість заспокоїтися та відволіктися. Полегшення, що настало в неповнолітнього підозрюваного, дозволяє слідчому поступово перейти до самої сутності допиту. В іншому випадку вплив має бути скерований на те, щоб переконати допитуваного в нереальності його планів [10, с. 82].
Процес встановлення психологічного контакту залежить переважно від слідчого, його професійної підготовки, стажу, авторитету й особистих якостей. Його ефективність визначається лінією поведінки слідчого стосовно допитуваного. Важливо, щоб допит проводився рівним і спокійним тоном, без грубих й образливих висловлювань зневаги до допитуваного. У жодному разі не можна виражати задоволення або розчарування після отримання відповіді на запитання. Це може справити те чи інше навіювання на допитуваного, що негативно позначиться на показаннях останнього.
Виявляючи свої інтелектуальні можливості, слідчий не повинен забувати і про те, що сила виховного впливу залежить ще й від психічних можливостей самого підлітка. Результатом взаємного оцінювання є прийняття підлітком рішення про початок відкритого спілкування зі слідчим чи відмова від нього. Внутрішні критерії, що відповідають за прийняття підлітком рішення, формуються лише у 18-21 років, а отже, об'єктивно прийняти рішення і зробити серйозний вибір підліток сам не може. У такому разі допомогти і слідчому, і підлітку може залучений до участі в допиті психолог або педагог, який згладжує внутрішні суперечності підлітка щодо слідчого, стосовно своєї подальшої поведінки, шляхом рефлексивного управління він допомагає дитині зробити вибір, зважаючи на її особисті якості і ситуацію, в яку вона потрапила [11, с. 48].
Проте трапляються ситуації, коли ні слідчий, ні спеціаліст не можуть зруйнувати недовіру, байдужість і підозрілість підлітка, і в такому випадку виникає психологічний бар'єр, який неможливо подолати.
На встановлення психологічного контакту з допитуваним впливає й обстановка, в якій проводиться допит, оскільки вона позначається на психічних процесах і стані як слідчого, так і допитуваного. Завоювати довіру допитуваного, схилити його до відвертості простіше наодинці, коли нічого не відволікає. На встановлення психологічного контакту, який сприяв би досягненню мети допиту, витрачається дуже багато сил і часу слідчого, а зруйнувати його можна дуже швидко. Тому слідчий повинен постійно контролювати психічний стан допитуваного, усуваючи все те, що негативно впливає на їх правильні взаємовідносини [12, с. 386].
Умовно, з метою оптимізації тактичних прийомів впливу на допитуваного, діяльність слідчого із встановлення психологічного контакту можна поділити на три відносно самостійних етапи (стадії):
- перша стадія, що передує спілкуванню, яка складається з прогнозування процесу встановлення психологічного контакту під час підготовки до допиту, створення зовнішніх умов, що полегшують встановлення психологічного контакту;
- друга стадія спілкування, що складається з прийомів, спрямованих на виявлення зовнішніх комунікативних якостей на початку безмовного спілкування (зорово-кінестетичного), вивчення психічного стану, відношення самого допитуваного до спілкування, що розпочалося;
- третя стадія спілкування, пов'язана з підтриманням психологічного контакту і подоланням негативної позиції. Вона складається з дій з ліквідації перешкод у спілкуванні; тактичних прийомів, спрямованих на спонукання інтересу до спілкування, яке почалося, і до його продовження в подальшому. [13, с. 515-517].
Для встановлення і підтримання психологічного контакту з неповнолітніми підозрюваними під час допиту слідчі можуть використовувати такі прийоми:
- створення первинних позитивних психологічних умов для вирішення завдань спілкування. Необхідно будувати спілкування у спокійній, діловій обстановці. До цього прийому належить правило діалогічності.
- самопрезентація особистості слідчого, справедливе доброзичливе ставлення до неповнолітнього, відмова від демонстрації своєї переваги.
- вивчення особистості неповнолітнього, його психологічних особливостей і психічних станів. Вивчення психофізіологічних особливостей неповнолітніх дозволяє слідчому гнучкіше вести допит, вносити свої корективи у процес спілкування без порушення психічного й емоційного настрою дитини;
- демонстрація довіри. Не можна спочатку виявляти недовіру, антипатію до підлітка, прагнення будь як, аби швидше закінчити розмову;
- підпорядкування спілкування рішенню завдань правового виховання неповнолітніх. Виховну енергію несе не лише зміст висловлювання слідчого а й те, як він це говорить, яку позицію при цьому займає, як будує взаємовідносини, як спілкується;
- демонстрація щирості слідчого. Цей прийом важливий як демонстрація того, що слідчий перший повірив підлітку, з повагою ставиться до його думки та з розумінням до його труднощів;
- пошук взаєморозуміння в розв'язуваній проблемі. Переходити до з'ясування інформації, що становить інтерес для слідчого, необхідно без поспіху, коли він відчує, що психологічних бар'єрів немає, а психологічна близькість реально наросла;
- сумісний пошук взаємоприйнятого рішення проблеми має подвійне призначення. Ставши на шлях участі у вирішенні завдання, яке стоїть перед слідчим, підліток психологічно зближується з ним за намірами і спрямуванням думок, у зв'язку з чим зростає взаєморозуміння;
- актуалізація мотивів щирості. Процес встановлення психологічного контакту іноді супроводжується боротьбою позитивних і негативних мотивів. [14, с. 140-144].
Звичайно, немає і не може бути готових схем встановлення психологічного контакту. Необхідно враховувати індивідуальні особливості психіки допитуваного неповнолітнього, характер його зацікавленості та інші фактори. Встановлення психологічного контакту необхідне, насамперед, для того, щоб неповнолітній був налаштований сприймати запитання слідчого, здійснювати розумові процеси в напрямі стимулювання бажання і рішучості, розказати про обставини, які цікавлять слідство.
Висновки
Отже, встановлення психологічного контакту є ключовим моментом в отриманні слідчим показань неповнолітньої особи. Успішність налагодження та розвитку психологічного контакту з неповнолітніми зумовлена психологією людських відносин, віковими та індивідуально-психічними особливостями неповнолітніх, розвитком психологічних зв'язків між особами та подоланням бар'єрів. Отже, слідчий має не тільки володіти психологічними прийомами впливу, основами вікової психології, але й успішно застосовувати їх на практиці.
Література
психологічний неповнолітній підозрюваний слідчий
1. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. Изд-во УАВД, 1993. 194 с.
2. Чуфаровский Ю.В. Психология в оперативно-розыскной деятельности правоохранительных органов. Право и закон. 1996. 128 с.
3. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: монографія. Гриф, 2002. 349 с.
4. Баранчук В.В. Роль рефлексивного управління в установленні психологічного контакту при допиті. Осінні юридичні читання. С. 426-428.
5. Дулов А.В. Тактика следственных действий. М; Вышэйш. шк., 1971. 272 с.
6. Порубов Н.И. Допрос: процессуальные и криминалистические аспекты: монографія. Москва: Юрлитинформ, 2013. 304 с.
7. Лосев Д.М. Тактика допроса несовершеннолетних обвиняемых и подозреваемых: автореф. 1982. 17 с.
8. Кушнірова Т.В. Актуальні проблеми кримінального провадження у справах неповнолітніх. Проблеми загальної та педагогічної психології. 2009. С. 205-212.
9. Еникеев М.И. Психология допроса. Практикум по юридической психологии: навч. посібн. Москва, 1994. 120 с.
10. Еникеев М.И. Психология следователя. Практикум по юридической психологии: навч. посібн. Москва, 1988. 142 с.
11. Банчук О.А. 35 неформальних практик у кримінальному судочинстві Київ: «Арт-Дизайн», 2014. 48 с.
12. Кунтій А.І. Тактика допиту неповнолітнього свідка під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2013. № 3. С. 386-393.
13. Береський Я. Безконфліктна ситуація в процесі допиту обвинуваченого на попередньому слідстві (аналіз і оцінка) 202 Вісник Львівського університету. Серія: Юридична. 2000. Вип. 35. С. 515-517.
14. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: підручник. 2-е вид., перероб. і доп. Харків: Право, 2008. 240 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого. Пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого. Тактичні особливості допиту обвинуваченого. Допит під час проведення розслідування. Соціальний і професійний статус допитуваних.
реферат [32,2 K], добавлен 19.03.2007Допит як регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, його призначення та цілі. Підготовка, проведення допиту не неповнолітніх. Дитина згідно норм міжнародного права.
реферат [19,4 K], добавлен 28.09.2014Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу. Затримання та тримання під вартою. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного. Участь захисника у кримінальному провадженні.
курсовая работа [29,1 K], добавлен 16.05.2013Особливості проведення тих чи інших слідчих дій по відношенню до умов розслідування конкретних видів злочинів. Поняття, загальні правила та різновиди допиту. Психологічний контакт під час допиту як система взаємодії людей в процесі їх спілкування.
контрольная работа [101,4 K], добавлен 22.02.2008Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.
методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010Досягнення продуктивного контакту слідства з потерпілим з урахуванням його особистості, особливостей екстремістської організації, до якої входять підозрювані, забезпечення його безпеки з метою отримання інформації про подію, яка є предметом розслідування.
статья [18,3 K], добавлен 19.09.2017Визначення місця, цілі і ролі допиту свідка в сучасному кримінальному процесі. Аналіз психологічних особливостей формування показань свідків. Характеристика тактичних прийомів проведення допиту і особливості допиту неповнолітніх, глухих і німих свідків.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 21.02.2011Тактичні прийоми основної діяльності слідчих працівників. Особливості психологічного аналіза слідчої тактики. Психологічні основи розробки тактичних прийомів розв’язання конфліктних ситуацій на стадіях розслідування злочину, в процесі судочинства.
контрольная работа [363,4 K], добавлен 11.03.2012Правова характеристика статусу потерпілого. Визначення вмісту і значення допиту в криміналістиці: підготовка, тактика, вибір часу і місця допиту. Основні особливості допиту окремих категорій потерпілих. Фіксація і способи перевірки свідчень потерпілого.
курсовая работа [34,0 K], добавлен 21.02.2011Підозрюваний, його права та обов’язки. Затримання підозрюваного. Показання підозрюваного. Допит підозрюваного. Особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину. Особа, до якої застосовано запобіжний захід.
реферат [21,8 K], добавлен 15.08.2007
