Право на зміну по батькові: практика ЄСПЛ та досвід України

Як свідчить практика, законодавчо закріплені норми щодо зміни по батькові та уповноважені органи не завжди забезпечують реалізацію цього права. У деяких випадках, використавши всі законні способи захисту прав у державі, особа не може реалізувати своє право та змушена звертатися до ЄСПЛ.

Як наслідок, у 2013 році ЄСПЛ було постановлено рішення у справі «Garnaga v. Ukraine» [20]. Заявниця скаржилася, що державні органи влади втрутилися в її приватне життя, відхиливши її заяву про зміну по батькові.

Порушення своїх конституційних прав та свобод заявниця обґрунтовувала тим, що проживаючи з вітчимом протягом довгого часу, вона відчула необхідність створення тіснішого правового зв'язку із ним, а тому мала на меті взявши його прізвище, змінити по батькові. Крім того, було вказано на те, що біологічний батько, чиє ім'я як по батькові носить заявниця, не брав участі у її житті та не дбав матеріально, коли вона була дитиною. Тобто тісного сімейного зв'язку з біологічним батьком у заявниці не було.

Виходячи із цього, нею була подана заява про зміну її по батькові до уповноваженого органу державної реєстрації актів цивільного стану. Однак у цьому їй було відмовлено на підставі законодавчого регламентування. Отримавши відмову на вказану заяву, звернувшись на підставі цього до судів всіх інстанцій, заявниця використала всі можливі способи захисту свого порушеного права. У заяві до ЄСПЛ було зосереджено увагу на те, що по батькові, як і її ім'я та прізвище, є складовою частиною повного імені, тому особа має право змінити його.

Заслухавши доводи заявниці та проаналізувавши національне законодавство, ЄСПЛ визнав порушення органами публічної влади ст. 8 ЄКПЛ, оскільки державні органи влади втрутилися в приватне життя заявниці, відхиливши її заяву про зміну по батькові [20].

Таким чином, це рішення підкреслює проблему відсутності законодавчо регламентованого механізму зміни по батькові на теренах України. Для вирішення проблеми зміни по батькові у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт № 2450 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо права фізичної особи на зміну по батькові» [21]. Законопроєктом передбачено створити загальний механізм зміни по батькові шляхом внесення змін до ЦК України та СК України.

Законопроєктом запропоновано змінити підстави зміни по батькові, а саме надати право фізичній особі, яка досягла 16 років, на власний розсуд змінити по батькові, а особі, яка досягла чотирнадцяти років, - змінити своє по батькові за згодою батьків (піклувальників). За згодою одного з батьків по батькові особи, яка досягла чотирнадцяти років, може бути змінено в особливих випадках, таких як: визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим або недієздатним іншого з батьків. Позбавлення батьківських прав щодо дитини можуть також бути підставою для зміни її по батькові.

Такі зміни законодавства є доцільними в тому разі, коли батько дитини не бере участі у її вихованні, не надає матеріальну допомогу, тобто не здійснює обов'язків батька, передбачених СК України. У такому випадку участь батька в житті дитини зводиться лише до існування згадки про нього у по батькові дитини.

Законопроєктом передбачено, що «в разі заперечення одним із батьків щодо зміни по батькові дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини» [21].

Відповідно до запропонованої редакції ЦК України пропонується також приведення у відповідність норм СК України. Проаналізувавши матеріали законопроєкту, можна вказувати на певні позитивні зрушення в законодавстві, а саме на те, що вказаний законопроєкт спрямований на надання фізичним особам права на зміну по батькові та узгодження чинного законодавства України зі ст. 8 ЄКПЛ. Упровадження норм цього закону в життя дадуть можливість запобігти та уникнути в майбутньому проблем зміни по батькові.

Проте існують і деякі недопрацювання у згаданому законопроєкті. Пропозиція проєкту про можливість зміни по батькові фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, за згодою матері в разі визнання батька безвісно відсутнім та визнання обмежено дієздатним чи недієздатним не враховує того, що втрата або обмеження цивільної дієздатності батька і цих випадках не є остаточними і його цивільна правоздатністьможе бути поновлена. Механізму дії у таких випадках законопроєктом не передбачено.

Висновок

Пройшовши низку етапів історичного розвитку, інститут права на ім'я віднайшов своє закріплення в нормативно-правових актах багатьох держав та сформував певну соціальну цінність для людини. Право на ім'я як невідчужуване особисте благо покликане виокремити людину в суспільстві, забезпечити персоналізацію її особистості та вчинків.

У світовій практиці ім'я фізичної особи - одне з перших особистих немайнових благ - стало об'єктом законодавчої нормотворчості. Сьогодні право на ім'я найбільш широко представлено цивільним законодавством різних країн, закріплене конституціями, а також знайшло своє відображення в низці міжнародно-правових договорів. Серед міжнародних документів окреме місце слід виділити ЄКПЛ, яка вказує на право на ім'я в контексті ст. 8 Конвенції.

Становлення права на ім'я пройшло значний історичний розвиток. Національне законодавство закріплює право особи на ім'я та на його зміну в передбачених законом випадках, при цьому вбачає під поняттям «ім'я» не лише особисте ім'я особи, а й прізвище та по батькові. Це право забезпечує соціальне буття фізичної особи та є закріпленим у ст. 294-296 ЦК України, нормами СК України. Правове регулювання права ім'я здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915 «Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи».

Важливе місце в системі гарантій права на ім'я належить органам реєстрації актів цивільного стану, які здійснюють реєстрацію імені, його зміну та інше. Проте законодавчо закріплені норми щодо зміни по батькові та уповноважені органи не завжди забезпечують реалізацію цього права, що підтверджується справою «Gamaga v. Ukraine» (20і3 р.).

Механізм зміни по батькові в Україні є недосконалим, а тому ЄСПЛ було визнано порушення органами публічної влади ст. 8 ЄКПЛ, оскільки державні органи влади втрутилися у приватне життя заявниці, відхиливши її заяву про зміну по батькові.

З огляду на вищевикладене право на зміну по батькові має місце. Очевидно, що наявний механізм зміни по батькові є недієвим та застарілим у сучасних умовах. Законодавство, що регулює дані правовідносини, потребує змін.

Запропоновані законопроєктом зміни більшою мірою є позитивними, адже дають змогу особі за власним бажанням змінити по батькові. Проте більш доцільним було б надання такого права особі не з шістнадцяти, а з вісімнадцяти років, коли особа не вважається дитиною і в неї є сформовані підстави для такої зміни. Це зумовлено можливістю батька змінити модель своєї поведінки по відношенню до дитини, а саме почати брати участь у вихованні дитини та виконувати інші обов'язки, передбачені СК України, до її вісімнадцятиріччя (повноліття).

Також важливо відкоригувати підстави зміни по батькові за згодою одного з батьків, а саме виключити з переліку підстав обмеження дієздатності чи визнання недієздатним, адже втрата або обмеження цивільної дієздатності батька в цих випадках не є остаточною, і його цивільна правоздатність може бути поновлена.

Список використаних джерел

1. Молчанов РЮ. Здійснення та цивільно-правовий захист особистого немайнового права на ім'я: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2009.179 с.

2. Агарков М.М. Право на имя.Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти профессора Габриэля Феликсовича Шершеневича.Москва, 2005. С. 71-92.

3. Стефанчук РО. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія / за ред. Я. М. Шевченко. Київ: КНТ, 2008. 626с.

4. Статут Організації Об'єднаних Націй та Статут Міжнародного Суду: Статут Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (дата звернення: 31.03.2020 року).

5. Декларація прав дитини: Декларація Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 20 листопада 1959 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384(дата звернення: 31.03.2020 року).

6. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Пакт Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Наційвід 16 грудня 1966 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043(дата звернення: 31.03.2020 року).

7. Конвенція про права дитини: Конвенція Ради Європи від 20 листопада 1989 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021/ ргігї(дата звернення: 31.03.2020 року).

8. Case of Bosphorus Hava Yollari Turizm ve Ticaret Anonim Sirketi v. Ireland. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-69564 (дата звернення: 31.03.2020 року).

9. Європейська конвенція з прав людини: Конвенція Ради Європивід 04 листопада 1950 року. URL: https://www.echr.coe.int/Docu- ments/Convention_UKR.pdf (дата звернення: 31.03.2020 року).

10. Case of Burghartz v. Swizerland. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57865(дата звернення: 31.03.2020 року).

11. Case of Stjerna v. Finland. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57912 (дата звернення: 31.03.2020 року).

12. Case of Guillot v. France. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58069(дата звернення: 31.03.2020 року).

13. Case of Dudgeon v. The United Kingdom. hUdOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57473(дата звернення: 31.03.2020 року).

14. Case of Laskey, Jaggard and Brown v. The United Kingdom. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58021(дата звернення: року).

15. Case of P.G. and J.H v. The United Kingdom. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-59665(дата звернення: 31.03.2020 року).

16. Case of Znamenskaya v. Russia. HUDOC. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-69239(дата звернення: 31.03.2020 року).

17. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15(дата звернення: 31.03.2020 року).

18. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року № 2947-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14(дата звернення: 31.03.2020 року).

19. Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF(дата звернення: року).

20. Case of Garnaga v. Ukraine. HUDOC. URL:http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-119681(дата звернення: 31.03.2020 року).

21. «Про внесення змін до деяких законодавчих актівщодо права фізичної особи на зміну по батькові»: Проєкт Закону України від 15 листопада 2019 року № 2450. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67410 (дата звернення: 31.03.2020 року).

Размещено на Allbest.ru