Початковий етап розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, та відповідний алгоритм дій слідчого

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Початковий етап розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, та відповідний алгоритм дій слідчого

Шеленіна К.Г.

Шеленіна К.Г., ад'юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ

У сучасних умовах докорінного реформування кримінального процесу України значної трансформації набуває діяльність органів досудового розслідування. Таке реформування кримінального процесу зумовлює внесення змін щодо окремих положень чинного законодавства, які прослідковуються в порядку проведення слідчих (розшукових) та інших дій, призначення експертиз, залучення експертів та спеціалістів; розширення повноважень осіб - учасників кримінального провадження; часткову видозміну заходів забезпечення кримінального провадження тощо. Значне місце в періодизації процесу розслідування цілком справедливо належить початковому етапу, адже від того, наскільки якісно буде організована робота з розслідування кримінального правопорушення в цей період, від правильного вибору напряму розслідування, криміналістичних і процесуальних засобів і методів, виконання потрібних слідчих (розшукових) дій залежить, зокрема, і збір доказової бази (слідів) тощо. Від цієї організаційної роботи буде залежати і кінцевий результат досудового розслідування злочину. Тому що помилки на початковому етапі, такі як неправильна оцінка слідчої ситуації, неуважність правоохоронних органів, експертів, спеціалістів щодо збору доказової бази, можуть привезти до негативного результату розслідування кримінального провадження, а надалі - і судового розгляду. Тобто початковий етап розслідування посідає важливе місце в діяльності слідчого. Його фундаментальні основи допомагають встановити об'єктивну істину у кримінальному провадженні, виявити та зібрати велику кількість доказів. У результаті цього відбувається висування версій, визначаються завдання розслідування, приймаються певні рішення та забезпечується їхнє виконання. Зрозуміло, що під час виконання цих завдань, які можуть певною мірою коригуватись під час розслідування, слідчий може прогнозувати процес розслідування кримінального провадження загалом.

Ці обставини створюють нову координацію порядку розгляду кримінального провадження, чим зумовлюють необхідність доповнення такої наукової категорії, як криміналістична методика, що й зумовлює актуальність поставленого питання.

Ключові слова: початковий етап розслідування, особа злочинця, вбивство, місця позбавлення волі, кримінальне правопорушення.

THE INITIAL STAGE OF THE INVESTIGATION OF KILLINGS COMMITTED BY CONVICTS IN DETENTION FACILITIES AND THE CORRESPONDING ALGORITHM OF ACTIONS BY INVESTIGATORS

In the current conditions of radical reform of the criminal process of Ukraine significant transformation is becoming the activity of pre-trial investigation bodies. Such reform of the criminal process causes changes to be made to certain provisions of the current legislation, which are followed in the procedure of investigative (investigative) and other actions, appointment of expertise, involvement of experts and specialists; the extension of the powers of persons involved in criminal proceedings; partial modification of measures to ensure criminal proceedings, etc. Significant place in the periodization of the investigation process quite rightly belongs to the initial stage, because the quality of work will be organized to investigate a criminal offense during this period, the correct choice of the direction of investigation, forensic and procedural tools and methods, the implementation of the necessary investigative (investigative) actions, including the collection of evidence (traces), etc. The outcome of the pretrial investigation of the crime will also depend on this organizational work. Because, mistakes at the initial stage, such as incorrect assessment of the investigative situation, the inattention of law enforcement agencies, experts, specialists in the collection of evidence base can lead to a negative result of the investigation of criminal proceedings, and in the future, the trial. That is, the initial stage of the investigation plays an important role in the investigator's activities. Its fundamental fundamentals help to establish objective truth in criminal proceedings, to identify and gather a large amount of evidence. As a result, there is a release of versions, the tasks of the investigation are determined, certain decisions are made and their execution is ensured. It is clear that in the performance of these tasks, which may to some extent be corrected in the course of the investigation, the investigator can anticipate the process of investigation of criminal proceedings as a whole.

These circumstances create a new co-ordination of the criminal proceedings procedure, which necessitates the addition of such a scientific category as the forensic methodology, which determines the urgency of the question.

Key words: initial stage of investigation, identity of the offender, murder, places of imprisonment, criminal offense.

Постановка проблеми

Початковий етап розслідування вбивства, вчиненого засудженим в місцях позбавлення волі, має досить суттєвий характер. Необхідність правильно провести певні слідчі (розшукові) дії на початку розслідування буде сприяти повному отриманню інформації з приводу вчиненого злочину, будуванню конкретної слідчої версії, визначенню підозрюваних, а надалі - і формуванню доказової бази, яка свідчитиме про винність у вчиненні вбивства особи, яка саме притягається як обвинувачена особа.

Враховуючи специфіку початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, що, безсумнівно, посідає важливе місце щодо його дослідження та аналізу. Кінцевим результатом є розроблення методичних рекомендацій щодо розслідування правоохоронними органами кримінальних правопорушень зазначеної категорії вбивств.

Стаття присвячена саме початковому етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, чим виокремлює цю категорію злочинів із загальної структури вбивств.

Стан дослідження проблеми

Нині низка вчених- юристів досліджувала початковий етап розслідування злочинів. Серед них є такі: Г.В. Москаленко, І.М. Лузгін, Р.С. Бєлкін, М.Г. Шурухнов, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, Л.Я. Драпкін, В.І. Лунгу, В.О. Малярова, І.І. Когутич, О.В. Шмонін та інші. Вченими досить обширно було досліджено питання щодо початкового етапу розслідування окремих видів злочинів. Результатом цього є розроблення обґрунтованих рекомендацій щодо початкового етапу розслідування окремих видів злочинів. Але досі залишається недослідженим питання, що стосуються початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі. На усунення цієї прогалини й спрямована стаття.

Мета дослідження полягає, беручи до уваги позиції окремих авторів, у розкритті особливостей початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі.

Завдання дослідження спрямоване на дослідження сутності та змісту початкового етапу розслідування вбивств, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі, а також аналіз проведення конкретних слідчих (розшукових) дій.

Наукова новизна дослідження

В Україні дотепер не було досліджено початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі. У статті на основі положень теорії криміналістики, узагальнюючи кримінальні провадження вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, враховуючи досвід слідчого апарату визначено початковий етап розслідування вбивств зазначеної категорії, досліджено його сутність і зміст.

Виклад основного матеріалу

Важлива роль зазначеного періоду в діяльності слідчого зумовлює до нього увагу з боку науковців. Етапність розслідування злочинів є тим питанням, яке зумовлює чимало дискусій і суперечок у криміналістичній науці, у різний час криміналісти розробили чимало концепцій і щодо визначення самого поняття «етап розслідування», і щодо їхньої кількості, змісту та меж.

Г.В. Москаленко, обґрунтовуючи важливість поділу процесу розслідування на етапи, слушно вказує на його суттєве методичне значення, бо кожен етап має певну специфіку в обсязі та методах цієї криміналістичної діяльності. Тому для більш вдалого розслідування злочину всі дії слідчого розробляються за методикою, зважаючи на особливості етапів [1, с. 379].

Р.С. Бєлкін зазначав, що етап розслідування - це частина процесу розслідування, під час якого вирішуються певні завдання [2, с. 271]. Учений надав досить вузьке поняття, де розділив етапи розслідування на частини та узагальнив завдання, які необхідно виконати в певній частині процесу розслідування.

А.Ф. Волобуєв вважає, що етап розслідування є певним проміжним пунктом у процесі розслідування злочину, що характеризує стан слідства з погляду повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями з кримінального провадження [3, с. 14].

На думку В.К. Гавло, етап розслідування являє собою просторово-часовий відрізок, що об'єктивно фіксується в загальній системі розслідування, яка характеризується настанням якісно визначених змін, пов'язаних зі встановленням (не встановленням) обставин предмета доказування в результаті здійснення слідчих та інших дій, об'єднаних єдністю завдань і ситуацій розслідування [4, с. 8]. Вчений намагається встановити конкретні межі переходу від одного етапу розслідування до іншого, як-от певні зміни в загальній системі розслідування, що зумовлені провадженням окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій із метою встановлення всіх обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні (час, місце, обраний спосіб вчинення злочину, мотив, мета, форма вини тощо). Допускається можливість часткового встановлення вказаних обставин, що також залишає за собою якісні зміни у кримінальному провадженні у вигляді прийняття слідчим органу досудового розслідування відповідних процесуальних рішень, що не забезпечили настання очікуваного результату.

Правильною, на нашу думку, є позиція Л.Я. Драпкіна, який зазначає, що етапи розслідування злочинів треба розглядати не як прості часові відрізки, що послідовно змінюють одне одного (хоча ця формально-логічна ознака також наявна), а як підсистему слідчих, оперативно-розшукових та інших дій, що поєднані на підставі єдності завдань, що вирішуються за їхньою допомогою та зумовлені стійкою повторюваністю типових слідчих ситуацій [5, с. 8].

Одна з перших найпоширеніших позицій стосовно кількості і змісту етапів розслідування була запропонована Р.С. Бєлкіним. Учений поділив розслідування злочинів на два етапи: початковий і наступний. Для кожного з цих етапів характерні свої специфічні завдання, які можна вирішити за допомогою особливих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів [6, с. 238].

Деякі вчені-криміналісти виділяють третій етап досудового розслідування, обґрунтовуючи це тим, що така періодизація відповідає структурі будь-якої людської діяльності, а сукупність указаних етапів створює єдиний послідовний процес діяльності. Отже, виокремлення початкового, наступного й заключного етапів розслідування має міцне філософське підґрунтя. Як бачимо, універсальна періодизація розслідування суттєво впливає на побудову окремих криміналістичних методик, їхню структуру [7, с. 69; 5, с. 8-11; 8, с. 306].

Сьогодні щодо питання поділу процесу розслідування на етапи, найпоширеніші дві позиції, за якими науковці виділяють два (початковий і наступний) або три (початковий, наступний, заключний) етапи, хоча жодна з них не отримала загальновизнаної підтримки. Питання досі залишається актуальним і дискусійним.

Наприклад, В.О. Малярова, визначаючи зміст і межі етапів розслідування злочину, зазначає, що початковий етап починається з моменту внесення відомостей про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується винесенням письмового повідомлення про підозру, що робиться за наявності достатніх доказів (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України) [9].

І.І. Когутич, описуючи етапізацію процесу розслідування злочинів (зокрема, вбивств), зауважує наявність трьох етапів, а саме: 1) початкового - період проведення слідчих (розшукових) дій (гласних і негласних), часовому чиннику яких властива так звана невідкладність. Початок цього етапу збігається, на думку вченого, з початком досудового розслідування, визначеним ч. 1 ст. 214 КПК, а завершується виконанням завдань, зумовлених цим етапом; 2) наступного (подальшого) етапу - період провадження всіх інших слідчих (розшукових) дій, скерованих на ґрунтовне і системне збирання й дослідження доказів у провадженні; 3) завершального етапу - заключний період розслідування, що розпочинається моментом прийняття слідчим (прокурором) рішення про закінчення розслідування і завершується прийняттям уповноваженою особою одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України [10, с. 235-236]. Як бачимо, різні підходи до періодизації процесу розслідування злочинів породжують наявність не лише різних позицій до трактування поняття «етап розслідування», а й зумовлюють численні розбіжності в підходах до меж цих етапів.

Досліджуючи межі початкового етапу, зокрема його початок, вважаємо недоцільним ототожнювати його з початком досудового розслідування як стадії кримінального провадження, що відповідно до п. 5 ч. 1. ст. 3 КПК України починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. На нашу думку, початковий етап проведення слідчих (розшукових) дій починається раніше, ніж внесення кримінального правопорушення до ЄРДР. Тобто вчиняється злочин, після чого повідомляють органи Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення - у нашому випадку вбивства. Слідчо-оперативна група виїжджає на місце скоєння злочину, де проводить інформаційно-пізнавальну діяльність. Тобто слідчий проводить огляд місця події, огляд трупу, збирання речових доказів, опитування свідків та/або очевидців тощо.

Початкові слідчі дії завжди здійснюються невідкладно, в кожному разі, коли з первинною інформацією достовірно вбачаються ознаки складу злочину, порушується кримінальне провадження і негайно проводяться слідчі дії. Невідкладні слідчі дії проводяться в короткий, обмежений термін. Цей термін для різних злочинів неоднаковий, він коливається від декількох годин до декількох діб. Первинні слідчі дії повинні проводитися безперервно, за винятком, коли для проведення окремих слідчих дій повинні наступити певні умови (наступ ранку, закінчення дощу тощо). Такий підхід підтверджується нормами чинного КПК України, а саме: ч. 3 ст. 214, ст. 208, ч. 7 ст. 223, ст. 236.

О.В. Шмонін поряд із початковим, наступним і заключним пропонує виокремлювати попередній, так званий нульовий етап розслідування, аргументуючи це значимістю дослідчої перевірки, оскільки вона створює фундамент для успішного й ефективного розслідування [11, с. 109-110].

Натомість Є.П. Іщенко, виділяючи наявність попереднього етапу, зазначає, що попередню перевірку, яку проводять до порушення кримінального провадження, не можна вважати самостійним етапом розслідування, оскільки слідства як такого не було, процесуальні засоби виявлення обставин події не використовувалися. На його думку, така перевірка повинна розглядатися лише як підготовча стадія до початку досудового розслідування [4, с. 304].

Вважаємо це питання дискусійним, адже, з одного боку, перевірочна діяльність органу Національної поліції до початку кримінального провадження не входить до стадії досудового розслідування, а отже - і самостійним етапом не може бути (прикладом може слугувати звернення громадянина до дільничного про порушення його прав. Під час перевірки не встановлено складу кримінального правопорушення. Отже, початкового етапу досудового розслідування не вбачається). З іншого боку, якщо ж під час проведення перевірки все ж таки буде встановлено склад злочину, то в такому випадку теоретично можна виділити попередній (перевірочний, нульовий) етап розслідування.

Сьогодні немає чіткого встановлення кількості етапів досудового розслідування. На цю тему досі проводяться дискусії. На нашу думку, доцільно виділити як підетап початкової стадії досудового розслідування - це дослідчу перевірку, на якому відбуваються збір та аналіз матеріалів про подію, оскільки відповідні дії та завдання повною мірою охоплює початковий етап розслідування, криміналістичні межі якого, як уже зазначалось, можуть дещо виходити за процесуальні. Тим паче, якщо виділяти окремим етапом дослідчу перевірку, то буде відбуватись повторність дій і зміщення етапів початкового розслідування.

Криміналістичний розподіл процесу розслідування на етапи відображає процес накопичення інформації, в результаті чого відбувається зміна умов провадження попереднього розслідування. З моменту отримання повідомлення про злочин, починається процес накопичення інформації, набуваючи доказового значення. Після того, як цієї інформації стає досить для викриття злочинця, слідчий виносить повідомлення про підозру у вчиненні конкретного злочину цією особою.

Отже, можна зробити висновок про те, що початковий етап розслідування закінчується з моменту накопичення достатньої доказової бази для пред'явлення обвинувачення.

Розмежовуючи етапи розслідування, О.Г. Філіпов зазначав, що початковий і подальший етапи розслідування відрізняються одне від одного не тільки завданнями, що стоять перед слідчим, але й їхньою інтенсивністю. На початковому етапі слідчий зазвичай працює в дуже напруженому ритмі, характерному для розслідування злочинів по «гарячих слідах», без письмового плану, оскільки для його складання немає часу. На подальшому етапі роботи темп слідчого дещо зменшується. Межею між початковим і подальшим етапами часто стає момент, коли слідчий, виконавши невідкладні слідчі дії та зібравши значний доказовий матеріал, приступає до його аналізу й складання розгорнутого плану розслідування із провадження. Але ця межа є умовною, початковий етап може закінчитися, наприклад, після затримання підозрюваного, отримання якого-небудь важливого доказу, що визначає подальший напрям розслідування тощо [12, с. 511]. Слушною є і позиція Р.С. Бєлкіна, який зазначає, що момент закінчення початкового етапу розслідування «не можна зафіксувати в загальному вигляді, пов'язавши його категорично з яким-небудь певним процесуальним рішенням у справі. Він може завершитися з накопиченням достатньої для пред'явлення обвинувачення доказової інформації, однак може закінчитися і раніше, коли характерний для цього етапу прискорений темп дій буде з якихось причин втрачений» [2, с. 409].

Немає одностайності у криміналістичній літературі щодо того, де проходить межа між початковим і наступним (подальшим) етапом розслідування.

Проаналізувавши різні підходи криміналістів, вважаємо, що відмежування меж між етапами не можна пов'язувати з конкретною процесуальною дією. Залежно від виду злочину, ситуації, в якій було вчинено це кримінальне правопорушення, враховуючи його особливості, слідчий ставить перед собою певні завдання на початковому етапі розслідування, вони не завжди збігаються. Також для вирішення конкретних завдань на початковому етапі розслідування може виникнути несприятлива слідча ситуація, що зумовлює перенесення цього завдання на наступний етап розслідування.

Отже, найбільш прийнятною уявляється двохетапна структура процесу досудового розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі. У зв'язку з цим слід підкреслити змістовні та часові межі цих етапів розслідування: 1) початковий (розпочинається з моменту внесення уповноваженою особою відомостей про вчинення злочинів до ЄРДР до повідомлення особі про підозру), але перед внесенням відомостей до ЄРДР необхідне проведення інформаційно-пізнавальної діяльності слідчого, прокурора, оперативних співробітників (огляд місця події, огляд трупа, опитування очевидців чи свідків, збір матеріальних доказів тощо), цю діяльність співробітників необхідно виділити як підетап початкової стадії розслідування - дослідча перевірка; 2) наступний (розпочинається з прийняття обґрунтованого процесуального рішення у вигляді повідомлення особі про підозру й триває до моменту вирішення всіх основних і проміжних завдань, пов'язаних із закінченням процесу досудового розслідування цього роду протиправних діянь).

У сучасному розумінні побудова рекомендацій із досудового розслідування певних видів і груп кримінальних правопорушень на певних етапах має ґрунтуватись на ситуаційному підході. Це надає можливість розробити найбільш конкретні системи дій слідчого, врахувавши найважливіші фактори, що впливають на формування слідчої ситуації.

Доцільно розкрити етимологічний зміст таких основних понять, як «алгоритм» і «ситуація». Зокрема, з філософського погляду поняття алгоритму трактують як чітку схему певної, переважно інтелектуальної дії. Термін інколи подається як синонім слів «спосіб дії», навіть «технологія» [13, с. 12]. У науці філології термін «алгоритм» тлумачать як систему правил виконання обчислювального процесу, що приводить до розв'язання певного класу задач після скінченного числа операцій [14, с. 21].

Отже, можна дійти висновку, що поняття «алгоритм» у загальному розумінні циклу правових наук визначається як чітка послідовність дій індивіда, що часто знаходять своє відображення в технологіях правомірної (спрямована на попередження, виявлення та розслідування кримінальних правопорушень) або антисуспільної (злочинної) діяльності, як закономірний і властивий кожному розумовий, інколи навіть на підсвідомому (навички, отримані внаслідок життєвого досвіду, професійної діяльності, тобто багаторазового повторення) рівні, процес.

«Великий тлумачний словник сучасної української мови» визначає термін «ситуація» як сукупність умов та обставин, що створюють певне становище, викликають ті чи інші взаємини людей [14, с. 1321]. Отже, в юридичному розумінні ситуація - це сукупність умов, даних та інших сторонніх факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на особу, яка наділена правовим статусом, у момент або ж протягом прийняття останньою будь-якого процесуального рішення.

Термін «слідча ситуація» у криміналістичний літературі розглядається як у широкому, так і у вузькому значеннях [15, с. 52]. У широкому розумінні слідча ситуація - це складна система взаємозв'язків, що створюють конкретні обставини роботи слідчого та процес розслідування кримінального правопорушення загалом. На думку Р.С. Бєл- кіна, вона складається з декількох груп компонентів: а) психологічний характер: результат конфлікту між слідчим і особою, що протистоїть йому; прояви психологічних властивостей слідчого та осіб - учасників кримінального провадження тощо; б) інформаційний характер: обізнаність слідчого про обставини вчинення злочину; обізнаність осіб, що набули процесуального статусу у кримінальному провадженні, про стан розслідування та його можливості, наміри слідчого тощо; в) процесуальний і тактичний характери: стан провадження; можливість застосування запобіжного заходу; ізоляція одне від одного осіб-учасників; можливість проведення конкретної слідчої (розшукової) дії тощо; г) матеріальний та організаційно-технічний характери: наявність зв'язку між черговою частиною та слідчо-оперативною групою; можливість мобільного маневрування наявними силами й засобами тощо [2, с. 136-137; 3, с. 201]. Учений застосовує широкий підхід для визначення поняття слідчої ситуації, що вміщує в собі значну кількість складових елементів. Такий підхід широко розкриває значення виокремлення конкретних слідчих ситуацій у певний момент провадження окремих видів злочинів з урахуванням можливостей органів слідства, що створюють емпіричне підґрунтя та суттєво впливають на розроблення науково обґрунтованих теоретичних положень і дієвих практичних рекомендацій щодо їх розслідування. Можливості органів досудового розслідування залежать від існуючої зараз реальності, а саме: а) інформації про особу, що вчинила кримінальне правопорушення; б) предмета злочинного посягання; в) обстановки, що склалася навколо протиправного діяння (час, місце тощо); г) обраного способу вчинення злочину; ґ) залишених матеріальних та ідеальних слідів злочину.

На нашу думку, доцільним є твердження О.Н. Колесніченка та В.О. Коновалової про те, що слідча ситуація - це характеристика положення розслідування злочину, зумовлена наявністю (відсутністю) доказової та оперативно-розшукової інформації про обставини предмета доказування, й елементи криміналістичної характеристики, що визначають систему безпосередніх завдань і напрямів розслідування [16, с. 64].

У криміналістичній літературі слідча ситуація характеризується найчастіше як сукупність даних, сума інформації, як картина, яка відображає процес розслідування. Не підлягає сумніву, що, перш ніж приступити до будь-якої раціональної діяльності, слідчий прагне отримати хоча б мінімум інформації про істотні риси зовнішнього середовища, проаналізувати ці дані та створити адекватну модель реального положення у провадженні.

Отже, слідча ситуація - це сума значимої для розслідування інформації (доказів, а також відомостей, отриманих не процесуальним шляхом), наявної в розпорядженні слідчого до певного моменту розслідування. Змістом слідчої ситуації є: 1) зібрані по провадженню докази; 2) інша інформація, що має значення для розслідування; 3) відомості про джерела отримання такої інформації. Ці фактичні дані в їхній сукупності являють собою повну і об'єктивну картину розслідуваної події на будь-який конкретний момент і дають змогу слідчому дати їм належну оцінку та прийняти конкретне рішення про свої подальші дії. На думку деяких криміналістів, слідча ситуація - це сукупність умов, в яких зараз здійснюється розслідування, тобто та обстановка, в якій протікає процес доказування.

Є багато наукових спроб розширення понятійного апарату та теоретичного роз'яснення терміна «типова слідча ситуація». На думку А.Ф. Волобуєва, типова слідча ситуація - це сукупність інформації (доказів та оперативно-розшукових відомостей), яка найбільш характерна для певного етапу розслідування у кримінальних провадженнях окремих категорій [3, с. 203].

Однак різні автори включають у це поняття різний зміст. Зауважимо, що у зміст слідчої ситуації входять: зібрані із провадження докази, інша інформація, яка має значення для успішного розслідування, а також відомості про джерела цієї інформації.

Розслідування вбивств, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі, має низку особливостей, які можуть бути зумовлені своєрідністю ситуацій, що складаються. Специфічність створення слідчих ситуацій пояснюється індивідуальністю злочинів - криміналістична характеристика злочину розкриває індивідуальні риси того, що сталося. Елементи криміналістичної характеристики разом або по окремо, впливають на характер слідчих ситуацій. Наявність достатньої інформації про той чи інший елемент криміналістичної характеристики вбивства сприятливо впливає на хід розслідування, тоді як відсутність інформації негативно впливають на його хід. Здається, що на початковому етапі розслідування вбивств, скоєних засудженими в місцях позбавлення волі, найбільш підходящою для нашого дослідження є класифікація слідчих ситуацій, побудована на наявності даних про особу злочинця. Ми вважаємо, що такий елемент криміналістичної характеристики вбивства, як інформація про особу злочинця, є одним із ключових під час розслідування справ цієї категорії. Крім того, зазначимо, що метою початкового етапу розслідування злочину є встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений.

Безпосереднім завданням початкового етапу розслідування є швидке встановлення наявності або відсутності достатніх даних, що вказують на ознаки кримінального правопорушення, або обставин, що виключають провадження, у зв'язку з чим вся робота на цій стадії спрямовується на збирання фактичних даних, які надалі мають бути визнані достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Тобто на початковому етапі визначають загальний напрям розслідування, висувають і перевіряють перші слідчі версії, планують подальші дії. Відповідно до отриманої первинної інформації, наслідків її перевірки та логічної оцінки орган досудового розслідування визначає першорядні завдання, розробляє стратегію і скеровує весь хід подальшого розслідування.

Отже, ми виділяємо такі завдання початкового етапу розслідування убивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі: - невідкладний збір криміналістично-значимої інформації, характеризується визначенням кола невідкладних слідчих дій; - проведення оперативно-розшукових заходів; - оцінка достатності доказів для прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого.

У комплекс початкових слідчих дій доцільно включити такі: 1) дії, які безпосередньо пов'язані з джерелом перших відомостей про кримінальне правопорушення, спрямовані на ефективне використання можливостей цього джерела, а також забезпечення його перевірки (наприклад, проведення огляду місця події, де можуть бути виявлені матеріальні сліди злочинця; допитати заявника про виявлення ним події злочину; провести огляд, призначити судово-медичну експертизу); 2) дії, які є можливість зробити після виявлення кримінального правопорушення, за необхідності зробити це на місці злочину з метою отримати інформацію щодо істотних обставин (наприклад, допитати осіб, яким відомо що-небудь про те, що сталося, встановити особу трупа, організувати переслідування злочинця «по гарячих слідах»); 3) дії, які безпосередньо випливають із головного напряму розслідування (наприклад, з'ясування причини і часу настання смерті, призначення експертизи для встановлення причини пожежі тощо); 4) дії, які мають невідкладний характер, але не належать до діянь, описаних вище; 5) дії щодо попередження та припинення нових злочинів із боку винуватця цього злочину.

Послідовність початкових слідчих дій залежить безпосередньо від слідчої ситуації.

Під час виникнення невідкладного характеру якої-небудь дії, вони повинні бути негайно здійснені, оскільки зволікання може призвести до незворотної втрати можливості отримання доказів.

Висновки

Початковий етап розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, є досить важливим, тому що становить взаємозалежну систему дій, об'єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів. Деякі вчені етапи розслідування розподіляють на три види. Вважаємо необхідним встановити межі між етапами розслідування, тому що це дасть змогу виокремити і завдання слідчого під час проведення досудового розслідування вбивств.

Під час дослідження початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі, ми виділяємо такі завдання початкового етапу розслідування вбивств, учинених засудженими в місцях позбавлення волі: невідкладний збір криміналістично-значимої інформації, характеризується визначенням кола невідкладних слідчих дій; проведення оперативно-розшукових заходів; оцінка достатності доказів для прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого.

Література

розслідування правовий криміналістичний

1. Москаленко Г.В. Поняття та особливості етапів розслідування злочинів. Актуальні проблеми держави і права. 2009. С. 376-379.

2. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3тт. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. Москва: Юрист, 1997.

3. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2002. 42 с.

4. Гавло В.К. Проблемы теории и практики криминалистической методики расследования преступлений: автореф. ... д-ра юрид. наук: «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза». Москва, 1988. 32 с.

5. Драпкин Л.Я. Ситуационный подход в криминалистике и проблема периодизации процесса расследования преступлений. Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений. Свердловск. 1988. С. 8-11.

6. Белкин Р.С. Криминалистика / под ред. А.И. Винберга. Москва, 1959. 330 с.

7. Возгрин И.А. Методика расследования отдельных видов преступлений. (Краткий исторический очерк). Вопросы профилактики преступлений / редкол.: И.А. Возгрин (отв. ред.) и др. Ленинград: НИиРИО ВПУ МВД СССР 1978. С. 62-101.

8. Косарев С.Ю. История и теория криминалистических методик расследования преступлени. / под ред В.И. Рохлина. Санкт-Петербург.: Юрид. центр «Пресс», 2008. 495 с.

9. Малярова В.О. Етапізація процесу розслідування злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків. Право і безпека. 2013. № 3 (50). С. 86-91.

10. Когутич І.І. Типові ситуації початкового етапу розслідування вбивств та обумовлені ними алгоритми дій слідчого. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». 2013. № 1. С. 233-247.

11. Шмонин А.В. Методология криминалистической методики: монография. Москва: Юрлитинформ, 2010. 416 с.

12. Криминалистика: учебник для студентов высших учебных заведений / под общ. ред. А.Г. Филиппова. 4-е изд., перераб. и доп. Москва: Высшее образование, 2009. 835 с.

13. Петрушенко В. Філософський словник: терміни, персоналії, сентенції. Львів: Магнолія 2006, 2011. 352 с.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.

15. Селиванов Н.А. Типовые версии, следственные ситуации и их значение для расследования. Социалистическая законность. 1985. № 7. С. 52-55.

16. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: учеб. пособие. Харьков: Харьк. юрид. ин-т. 1985. 92 с.

Размещено на Allbest.ru