Кримінологічний аналіз корпоративної злочинності у сфері охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кримінологічний аналіз корпоративної злочинності у сфері охорони здоров'я

Пивоваров Б.Б., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Анотація

Стаття присвячена кримінологічному аналізу змісту, структури, специфіки, детермінант корпоративних злочинів у сфері охорони здоров'я, їх впливу на реалізацію конституційного права громадян на гарантовану медичну допомогу. Визначені пріоритетні напрями удосконалення запобігання злочинності у вказаній сфері.

Високий рівень злочинності, корупція у сфері охорони здоров'я, корпоратизація злочинних проявів у сфері охорони здоров'я - різноманітні злочинні схеми у фармацевтичній галузі, проведення медичних експериментів та випробування нових ліків без згоди пацієнта тощо ведуть до стрімкого погіршення стану здоров'я населення. Одним із найважливіших прав людини, задекларованим у Конституції України (ст. 49), є право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Метою статті є кримінологічний аналіз змісту, структури, специфіки, причин корпоративних злочинів у галузі охорони здоров'я, порушення конституційного права громадян на безплатну, своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу, а також визначення стану та шляхів удосконалення профілактики злочинів у цій галузі. Серед службових злочинів медичних працівників найбільш поширеними є злочини, вчинені внаслідок неналежного виконання цими особами своїх професійних обов'язків, із різних, у тому числі, корисливих мотивів. Найпоширенішими службовими злочинами, вчиненими в системі охорони здоров'я, є прийняття пропозиції, обіцянки або отримання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 Кримінального кодексу України), службова підробка (ст. 366 ст. 368 Кримінального кодексу України), зловживання владою чи службовим становищем (ст. 364 ст. 368 Кримінального кодексу України). Встановлено корпоративний характер таких злочинів та зв'язок із проблемою фармацевтичного фальсифікату.

Правопорушник, який здійснює злочини в галузі охорони здоров'я, характеризується низкою особливостей, які необхідно враховувати у процесі розробки способів запобігання вчиненню правопорушення.

Суспільство має сприяти нетерпимості до корупції. Звичайно, ефективність такої пропаганди можлива, якщо пацієнт чітко знає, що його життя і здоров'я не залежать від рівня добробуту лікаря. Домогтися останнього можна лише за умови докорінної реформи системи охорони здоров'я та значного підвищення заробітної плати медичним працівникам.

Ключові слова: корпоративна злочинність у сфері охорони здоров'я, корупційні злочини у медичній сфері, кримінологія.

Abstract

CRIMINOLOGICAL ANALYSIS OF CORPORATE CRIME IN HEALTH

The article is devoted to the criminological analysis of the content, structure, specifics, determinants of corporate crimes in the field of healthcare, their impact on the implementation of the constitutional right of citizens to guaranteed medical care. Priority areas for improving crime prevention in this area have been identified.

High crime rates, corruption in healthcare, corporatization of criminal manifestations in healthcare - various criminal schemes in the pharmaceutical industry, conducting medical experiments and testing new drugs without the consent of the patient, etc., lead to a rapid deterioration in the health status of the population. One of the most important human rights declared in the Constitution of Ukraine (Article 49) is the right to health care, medical care and health insurance. The purpose of the article is the criminological analysis of the content, structure, specifics, causes of corporate health crimes, violating the constitutional right of citizens to free, timely and qualified medical assistance, as well as determining the state and ways of improving the prevention of crime in this area. Among the service crimes of medical workers, the most common are crimes committed as a result of improper performance of these persons by their professional duties, from various, including selfish motives. The most widespread official crimes committed in the healthcare system are the acceptance of a proposal, a promise, or the receipt of an unlawful benefit by an official (Article 368 of the Criminal Code), official forgery (Article 366 of the Criminal Code), abuse of power or official position (Article 364 of the Criminal Code). The corporate nature of such crimes and the connection with the problem of pharmaceutical counterfeiting have been established.

An offender committing healthcare crimes is characterized by a number of peculiarities that must be taken into account in developing ways to prevent the offense being committed.

Society should promote intolerance of corruption. Of course, the effectiveness of such propaganda is possible only if the patient clearly knows that his life and health do not depend on the level of well-being of the doctor. It is possible to achieve the latter only under the condition of radical reform of the health care system and a significant increase in wages to health care workers.

Key words: corporate crime in health sector, corruption crimes in medical to the sphere, criminology.

Одним із найважливіших прав людини, що задеклароване у Конституції України (ст. 49), є право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Вказана норма Конституції визначає, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, та гарантує, що в державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Однак реалії буття вказують на те, що зазначена норма Конституції містить, скоріш, декларативне право, яке за роки незалежності України дедалі звужується як у частині одержання безоплатної медичної допомоги, так і в частині скорочення лікувальних і реабілітаційних установ охорони здоров'я. Високий рівень злочинності, корупція у сфері охорони здоров'я, корпоратизація злочинних проявів у сфері охорони здоров'я - різноманітні злочинні схеми у фармацевтичній галузі, проведення медичних експериментів та випробування нових ліків без згоди пацієнта тощо роблять негативний внесок у стрімке погіршення стану здоров'я населення. окремі кримінологічні аспекти злочинності у сфері охорони здоров'я досліджували у своїх працях такі українські та закордонні вчені, як А.М. Бойко, О.М. Варигін, М.І. Галюкова, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, О.М. Джужа, В.М. Дрьо- мін, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, О.Г. Кальман, М.П. Клейменов, О.М. Костенко, О.М. Лит- вак, М.І. Мельник, А.В. Мусієнко, І.О. Нікітіна, В.С. Овчинський, В.П. Пєтков, В.М. Попович, Є.М. Сейбол, О.П. Соловйов, Є.В. Фесенко, О.В. Червонних, В.І. Шакун та ін. Водночас у вітчизняній науці не було проведено кримінологічних досліджень, предметом яких ставали характерні особливості сучасної корпоративної злочинності у сфері охорони здоров'я, з'ясовувались детермінанти її існування, відтворення, інтеграції в рамки вітчизняної злочинності. Вказані обставини, а також відсутність позитивних тенденцій на зниження рівня корпоративної злочинності у сфері охорони здоров'я, зумовлюють актуальність дослідження.

Метою статті є кримінологічний аналіз змісту, структури, специфіки, детермінант корпоративних злочинів у сфері охорони здоров'я, їх вплив на реалізацію конституційного права громадян на безоплатну, своєчасну і кваліфіковану медичну допомогу, а також визначення шляхів удосконалення запобігання злочинності у вказаній сфері.

За даними Генеральної прокуратури України, ще у 2016 році було обліковано 561 кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності в галузі охорони здоров'я та надання соціальної допомоги, а вже у 2017 році цей показник збільшився до 735 зафіксованих кримінальних правопорушень [1;. З-поміж службових злочинів медичних працівників найпоширенішими стали злочини, які вчинялись внаслідок неналежного виконання вказаними особами своїх професійних обов'язків, із різних, у тому числі, корисливих мотивів.

Чинний Кримінальний кодекс України визначає перелік злочинів, які можуть вчинятися медичними працівниками під час їхньої діяльності. Зокрема, це такі склади злочинів, як зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368), пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369) та інші [3].

Однією із найгостріших проблем і вагомих детермінант злочинності у цій сфері виступає корупція, стабільно високий рівень якої в Україні має місце фактично в усіх сферах суспільних відносин. Система охорони здоров'я не лише не є винятком, а й належить до найкорумпованіших галузей. Поряд із цим слід констатувати, що корупція у сфері охорони здоров'я не є виключно українським феноменом. Так, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в більшості країн світу система охорони здоров'я вважається найбільш корумпованим інститутом державного апарату. Щорічно у всьому світі витрати на охорону здоров'я становлять 4,1 трлн дол., при цьому від 10 до 25% витрат на державні закупівлі втрачаються через корупцію в галузі [4].

Наукове дослідження кримінологічної характеристики злочинів у сфері охорони здоров'я з ознаками корпоративної злочинності потребує проведення відповідної класифікації. так, у науковій літературі пропонувались різні класифікації злочинів у сфері охорони здоров'я. На думку В.О. Глушкова, злочини медичних працівників у сфері охорони здоров'я варто поділяти на злочини у сфері надання медичної допомоги та злочини, пов'язані з вилученням такими працівниками нетрудових доходів, незаконним їх збагаченням [5, с. 39-40]. Як зазнає М.М. Яковлєв, у запропонованій В.О. Глушковим класифікації додатковий акцент має ставитись як на злочини, вчинювані через злочинну недбалість або самовпевненість, тобто необережні за формою вини діяння, так і на злочини, вчинювані умисно [6, с. 35-36].

З огляду на викладене та враховуючи найбільш наближені до теми позиції І.В. Кирилюка [7, с. 110], пропонуємо класифікувати злочини корпоративного характеру у сфері охорони здоров'я, виокремивши кілька суттєвих груп:

«підношення» за надання різноманітних медичних довідок: про непридатність до військової служби, придатність до керування транспортним засобом, допуск до виконання тих чи інших робіт, вагітність, «потрібний» психічний стан пацієнта тощо;

платежі за надання гарантованих державними коштами медичних послуг;

платежі членам медико-соціальної експертної комісії за встановлення групи інвалідності, отримання пільгового статусу та подібних пільг медичного характеру;

призначення такого медикаментозного лікування, коли з низки ліків-аналогів обирається не ефективний і дешевший засіб вітчизняного виробництва, а дорогий імпортний аналог, за призначення якого фармацевтична корпорація за «взаємовигідною» домовленістю сплачує лікарю відсоток від виручки за реалізовані за його рецептами ліки, преміює його туристичною поїздкою чи для прикриття організовує семінар у курортній місцевості.

Перша група злочинів являє собою чи не найбільш поширене явище. Спеціально проведене в Харківській області за підтримки Харківської обласної державної адміністрації в 2017 році регіональне дослідження з приводу існування корупції в медичній сфері показало, що неправомірна вигода з боку пацієнтів чи їх близьких надавалась, зокрема, за отримання листка тимчасової непрацездатності чи інших довідок - таку відповідь надали 75% респондентів, при цьому в опитуванні взяли участь 48% жінок і 51% чоловіків, понад 90% із них були особами працездатного віку. Контент-аналіз слідчої практики дає змогу висунути обґрунтоване припущення, що така категорія злочинів, як «підношення» за медичні довідки, є поширеною, проте вироків із цієї категорії справ небагато. Порівняно невисокий кількісний показник проаналізованих матеріалів зумовлений високим рівнем латентності вказаних злочинів, складністю розслідування і відомими недоліками закону.

Другу групу злочинів формують випадки з отримання неправомірної вигоди, оплат за фінансовані державою види медичних послуг, а також супутні дії: за пологи; за якісне проведення хірургічної операції; за якісний доопераційний й післяопераційний догляд; за призначення і надання кращих медичних препаратів, шовних й перев'язочних матеріалів; за дострокову виписку пацієнта з лікарні або, навпаки, за продовження його перебування в ній; за направлення на спеціальне, відновне лікування (в санаторії та ін.); за виписування «потрібного» рецепта; за підтвердження або приховання тих чи інших медичних фактів (наприклад, побоїв та інших тілесних ушкоджень), констатацію в медичних документах непід- твердженого діагнозу тощо. Результати дослідження вказують, що сплачували за якісне проведення операції пацієнту, надання медичних послуг, консультацій близько 50% респондентів, за умови гарантування якісного доопераційного та післяопераційного догляду, застосування кращих препаратів, медичних виробів, обстеження поза чергою, кращі умови перебування в медичному закладі; за виписування лікарем потрібного рецепта - 10% респондентів; за підтвердження або приховування тих чи інших медичних фактів - менше 10% (підтвердження чи приховання тілесних ушкоджень, побоїв тощо); за дострокову виписку пацієнта з лікарні або, навпаки, продовження його перебування - 5%; за видачу потрібних довідок про психічний стан пацієнта - 15%. корпоративний злочин конституційний медичний

Наступна група злочинів, вчинюваних медичними працівниками, - продаж довідок щодо встановлення групи інвалідності (довідка до акта огляду МСЕК). Це чи не найдорожча «послуга» на корпоративному медичному «ринку злочинів». Дедалі резонансні- шими стають випадки отримання неправомірної вигоди медиками спеціалізованих комісій - медико- соціальних експертних комісій, які без належних підстав надають висновок про надання громадянину статусу особи з інвалідністю. Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що, користуючись заплутаністю процедур і прикриваючись незрозумілістю медичних висновків, платити змушують й тих, чий стан здоров'я повністю відповідає тій чи іншій групі інвалідності [7, с. 118].

Варто вказати, що вагомий комплекс зловживань у сфері охорони здоров'я становлять корпоративно- корупційні зв'язки між практикуючими в державних і комунальних закладах охорони здоров'я лікарями та представниками вагомих на ринку медпрепаратів корпорацій. Як відомо, у фармацевтичних компаніях працюють значні штати працівників, котрі об'їжджають лікарні й домовляються з медиками про умови, за якими останні лікуватимуть пацієнтів їх продукцією [8, с. 28], про прописування пацієнтам дорогих, брендованих імпортних ліків замість дешевших аналогів, серед яких - препарати першої лінії споживання вітчизняного виробництва. Лікувальний ефект, отже, той самий, а отриманий фармацевтами прибуток значно більший. За такі «послуги» лікарі отримують відсотки. розрахунок у таких осіб простий: пацієнт, коли мова йтиме про його здоров'я, віддасть останні гроші, аби покращити свій стан. наслідком таких оборудок є бажаний для великих корпоративних утворень - фармацевтичних гігантів результат: витіснення вітчизняних аналогічних ліків із ринку фармацевтичної продукції через штучно утворену неринкову конкуренцію й узгоджені дії. отже, серйозною проблемою є й схиляння до коруп- ційних дій лікарів представниками фармацевтичних компаній, що призводить до прописування пацієнтам дорожчих ліків замість не менш якісних, але дешевших аналогів, прописування ліків понад міру тощо. Поряд стоїть також проблема стимулювання персоналу, відповідального за закупівлі, в обмін на маніпуляцію з цінами на препарати, або закупівлю занадто великої кількості препаратів. Останніми роками у вітчизняній сфері охорони здоров'я спостерігається нова тенденція - примус до здійснення корупційних дій рядовими медиками з боку керівництва. Цілком ймовірно, що має рацію російська дослідниця Є.Л. Дмитрієва, котра зазначає, що керівники медичних закладів часто вимушені займатися вимаганням, адже потоку «конвертів» із грошима від них чекають на самому верху корупційного ланцюга [9, с. 47]. Це стійка, глобалізована тенденція, на яку варто звернути увагу.

наведена нами класифікація корупційних проявів у сфері охорони здоров'я є далеко не повною. Існують у цій сфері й інші діяння корпоративної і корупційної спрямованості, які становлять значну суспільну небезпеку. вони пов'язані, перш за все, із корупцією «верхівки» в органах охорони здоров'я, органах державного управління та контролю, яка вирізняється високою ціною корупційних угод, участю в них чиновників більшого рангу і потужних фармацевтичних корпорацій світу.

ретроспективно зазначимо, що проблема кримінальних зловживань у сфері охорони виникла не сьогодні. Як відомо, «підносили» лікарям і в радянські часи, хоча тоді лікарям «дарували» здебільшого не гроші, а дрібні подарунки. Уже тоді лікарська зарплата була не з високооплачуваних і час від часу поповнювалась коштом вдячних пацієнтів. Однак вимагання з пацієнтів були скоріше винятком, ніж правилом. Упродовж останніх двох десятиліть зарплатня звичайного лікаря була значно нижчою від реального прожиткового мінімуму. Часто гроші затримувала держава, не перераховувала їх медичним установам, а в багатьох випадках гроші з бюджету надсилались, але адміністрація виплату їх затримувала, а передавала банкам під депозитні проценти. Загальновідомо: якщо людині не дають зароблені гроші або дають лише частину засобів для існування, а вона якось живе, це означає, що друга частина необхідних коштів звідкись має бути узята.

Отже, традиція давати лікарям є досить давньою. Вона починалася як зовсім невинна практика щирої подяки за одужання, трансформувавшись згодом у набагато серйознішу проблему. Тепер виникає загрозлива тенденція: дехто без грошей і лікувати не збирається, і до хворих навіть не підходить. засоби масової інформації рясніють такими історіями. Нині не є рідкісними випадки, коли пацієнт, який неспроможний заплатити лікареві, потрапляє в катастрофічну ситуацію, наслідком якої є смерть. Інші пацієнти, які не мають особливих фінансових проблем, часто воліють платити там, де цього можна не робити, при цьому, як справедливо зазначають окремі дослідники, «самі точно не знають, за що вони платять» [10, с. 46]. Іноді хабарі дають лікарям, щоб гарантувати якість послуг, «щоб краще лікували», чи прискорити їх одержання. Рідше, як це не прикро визнавати, має місце пряме вимагання з боку лікаря. з огляду на супутню проблему, а саме тиск ринку фармацевтичного фальсифікату в Україні, де майже половина ліків широкого цінового спектра фальсифікується, як розрекламованих препаратів вільного доступу, так препаратів із вираженими лікувальними властивостями, антибіотиків [11, с. 104-105], можемо констатувати значний корпоративно-кримінальний тиск на сферу охорони здоров'я. До речі, ця проблема певною мірою загрожує майже всім країнам світу [11].

варто констатувати: у сучасному суспільстві наявний стан справ із неофіційними «подяками» лікарям фактично задовольняє значну частину як потенційних пацієнтів-жертв, так і самих лікарів. Показово, що за 2017 рік понад 90% із більш ніж 120 млн грн збитків, завданих державі та викритих детективами Національного антикорупційного бюро України під час розслідувань корупційних кримінальних правопорушень у соціальній сфері, стосувались так чи інакше злочинів у сфері охорони здоров'я. тому вкотре варто підкреслити, що настав час виховувати масову суспільну нетерпимість, нульову толерантність до корупційної поведінки. зрозуміло, що ефективність такої пропаганди можлива лише за умови, коли пацієнт чітко знатиме, що його життя та здоров'я не залежать від рівня благополуччя лікаря. досягти останнього можна лише за умови кардинальної реформи системи охорони здоров'я, зокрема істотного підвищення матеріального забезпечення медичних працівників.

важливою площиною в розробленні механізмів протидії злочинності в будь-якій сфері є вивчення особи злочинця. Серед науковців-кримінологів побутує думка, що важливість і необхідність кримінологічного вивчення особи злочинця випливає з того, що саме особа є безпосереднім об'єктом впливу на неї причин та умов вчинення злочину, які поряд з особою злочинця є елементами предмета кримінології й основними складниками причинно-наслідкового механізму, котрий зумовлює девіантну поведінку особи або створює умови, за яких така протиправна поведінка особи стає можливою.

Як свідчить офіційна статистика останніх 20 років, злочини вчиняють переважно чоловіки, частка жінок у контингенті осіб, які вчинюють кримінально карані діяння, є значно меншою й коливається в межах 13-16%. Водночас злочинність у сфері охорони здоров'я вирізняється в цьому контексті явною специфікою. Кількість жінок, засуджених за розглядувані злочини, становить 57%, відповідно, частка чоловіків - 43%. Це пов'язано із тим, що на вибір професії часто впливають статево-рольові фактори, адже жінки віддають перевагу професіям, котрі традиційно вважаються жіночими, - професії лікаря, педагога, вихователя. Таким чином, більша питома вага жінок серед зайнятих у сфері охорони здоров'я прямо впливає на тендерну структуру контингенту осіб, котрі вчинюють злочинні діяння у вказаній сфері. Однією із найважливіших кримінологічних ознак, що характеризує особу злочинця, є його вік. В осіб, які вчиняють злочини у сфері охорони здоров'я, цей показник також має особливості. Дослідженнями

І.В. Кирилюка переконливо доведено, що найбільший відсоток (35%) медичних працівників, які вчинили злочини у сфері охорони здоров'я, припадає на вікову групу 46-55 років. Досить значною є також частка засуджених серед медичних працівників у віці 30-39 років (29%) та у віці 40-45 років (26%). Найменшою є кількість медичних працівників, визнаних винними у вчиненні розглядуваних злочинів, у віці 18-29 років (4%) та 55 років і старших (6%) [7, с. 125].

Варто зазначити, що показники і співвідношення різних вікових груп злочинності не відповідають загальній картині вікової характеристики злочинців, в якій, як відомо, переважають особи віком 18-29 років. Такий стан справ, на наш погляд, можна пояснити специфікою підготовки кадрів для сфери охорони здоров'я. Так, якщо йдеться про лікарів, то відомо, що через тривале навчання в медичному вузі та інтернатурі право на лікування вони отримують доволі пізно (як правило, не раніше 23-25 років).

Певний інтерес у процесі вивчення особи злочинця медичного працівника становить також його сімейний стан. У кримінологічній літературі усталено повторюється думка, нібито наявність сім'ї стабілізує поведінку особи, зміцнює її соціально-рольові функції, а отже, є стримуючим від вчинення злочину фактором. Водночас, вивчаючи особу злочинця медичного працівника, що вчиняє злочинні діяння у сфері охорони здоров'я, ми стикаємось із певними специфічними особливостями. Зокрема, катастрофічно низькі офіційні доходи медиків бюджетних закладів охорони здоров'я, апріорі не придатні для утримання й задоволення потреби сім'ї, можуть бути каталізатором вимагань, хабарництва, корупційних діянь щодо виписки рецептів і протежування таким чином реалізації неякісних, нав'язаних, непотрібних ліків чи вчинення інших правопорушень корпоративного змісту. Спираючись на проведені дослідження, зазначаємо, що переважна частина (69%) медичних працівників на момент вчинення ними кримінально караних діянь перебувала у шлюбі. Підтверджено також наведені раніше в літературі дані, що одружені медичні працівники найбільш схильні до вчинення службових злочинів [7, с. 128].

Наведений кримінологічний аналіз критеріїв і ознак особи злочинця дає підстави зробити таку узагальнену кримінологічну характеристику особи злочинця медичного працівника: це переважно особа жіночої статі віком 30-55 років, яка перебуває у шлюбі, з формально високим освітнім рівнем, зумовленим тривалим терміном професійної підготовки і високими вимогами у професії, та неадекватно низьким офіційним рівнем доходів і соціального забезпечення, проявляє ознаки морально-професійної деформації через низьку заробітну плату медиків на фоні різкого, демонстративного майнового розшарування суспільства, корупційно-накопичувальної системи суспільних відносин, схиляється до вчинення правопорушень корпоративного характеру у сфері професійної діяльності.

Встановлено, що різноманіття корупційно-корпо- ративних діянь у сфері охорони здоров'я є вельми широким - від «платежів» за отримання листків тимчасової непрацездатності до «топової» корупції в органах охорони здоров'я, органах державного управління та контролю за вказаною сферою. Найпоширенішими в слідчій та судовій практиці службовими злочинами, вчинюваними в системі охорони здоров'я, залишаються такі: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), за наявності ознак корпоративного характеру вчинення такого злочину. Особа злочинця - медичного працівника, який вчиняє злочини корпоративного характеру у сфері охорони здоров'я, характеризується низкою специфічних особливостей, котрі варто враховувати в комплексі заходів протидії корпоративній злочинності у сфері охорони здоров'я.

Список використаних джерел

1. Звіт про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності за січень-грудень 2016 року.

2. Звіт про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності за січень-грудень 2017 року.

3. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

4. Пашков В.М. Правовий господарський порядок у забезпеченні антикорупційної діяльності у сфері охорони здоров'я. Щотижневик Аптека. 2010. № 741.

5. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. Київ, 1987. 200 с.

6. Яковлев М.М. Расследование отдельных категорий преступлений, связанных с профессиональной деятельностью : учебно-практическое пособие. Москва, 2006. 124 с.

7. Кирилюк І.В. Злочинність у сфері охорони здоров'я : кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2012. 236 с.

8. Сандул И. Холодильник или смерть. Фармацевты теперь платят врачам, рекомендующим их лекарства, не только наличными, но и бытовой техникой. За усердие медиков расплачиваются их пациенты - собственным здоровцем. Корреспондент. 2008. № 40 (329). С. 50-52.

9. Дмитриева Е.Л. Медицина взяток и откатов. Следователь. 2007. № 7. С. 44-50.

10. Комаров А.А. Коррупция в отечественной медицине. Следователь. 2010. № 4. С. 45-48.

11. Пивоваров В.В. Деякі питання корпоративної злочинності у сфері фармацевтики. Науковий вісник Ужгородського нац. ун-ту. Серія: Право. 2018. Вип. 52. Т 2. С. 101-105.

Размещено на Allbest.ru