Нормативно-правова регламентація повноважень слідчого у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Нормативно-правова регламентація повноважень слідчого у кримінальному провадженні

Мудрецька Г.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Одеського державного університету внутрішніх справ

Статтю присвячено дослідженню сучасного стану нормативно-правового регулювання повноважень слідчого з розслідування кримінальних правопорушень за чинним законодавством України. Проаналізовано окремі повноваження слідчого з точки зору їх законодавчого закріплення. Акцентовано увагу, що на рівень та якість діяльності органів досудового слідства впливає низка негативних факторів: недосконалість певних положень кримінального процесуального законодавства, які здебільшого мають вибірковий і безсистемний характер; неналежний стан взаємодії органів досудового розслідування з окремими службами; перевантаження слідчих підрозділів; неукомплектованість професійних кадрів.

Досліджено сутність і значення процесуальної самостійності слідчого у кримінальному провадженні, встановлено роль процесуальної самостійності слідчого у всебічному, повному і неупередженому розслідуванні. Встановлено, що інтерес слідчого полягає в викритті винного, повідомленні йому про підозру, складанні обвинувального акту і направленні матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до прокурора для порушення ним державного обвинувачення.

Визначено, що окремі повноваження слідчого передбачені в КПК України, а також у різних відомчих інструкціях і наказах, але деякі положення не завжди передбачені в КПК України. В той же час акцентовано увагу на тому, що правові колізії виникають між нормами КПК України, які регламентують повноваження слідчого при проведенні досудового розслідування в Україні (ч. 4 ст. 40 і ст. 311 КПК України) окремими положеннями нормативно-правових актів. Зокрема щодо приписів Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України в частині права слідчого оскаржувати рішення, дію чи бездіяльність прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду такий прокурор.

Аналіз проблемних ситуацій, в яких виникли колізії між нормами КПК України та зазначеними нормативно-правовими актами, дозволив сформулювати пропозиції про внесення змін як в КПК України, так і в інші нормативно-правові акти.

Ключові слова: слідчий, повноваження, органи досудового розслідування, процесуальна самостійність, досудове розслідування, кримінальне провадження, правове забезпечення слідчої діяльності.

LEGAL REGULATION OF INVESTIGATOR'S POWERS IN CRIMINAL PROCEEDINGS

The article is devoted to the investigation of the current state of regulatory regulation of the powers of the investigator to investigate criminal offenses under the current legislation of Ukraine. The individual powers of the investigator in terms of their legislative consolidation are analyzed. It is emphasized that the level and quality of the activity of pre-trial investigation bodies are influenced by a number of negative factors, such as: the imperfection of certain provisions of criminal procedural legislation, which are mostly selective and unsystematic; inadequate interaction of pre-trial investigation bodies with individual services; overload of investigation units; lack of professional staff.

The essence and importance of the procedural autonomy of the investigator in criminal proceedings were investigated, the role of the procedural autonomy of the investigator in the comprehensive, complete and impartial investigation was established. It was established that the investigator's interest lies in exposing the perpetrator, notifying him of the suspicion, drafting the indictment and sending the materials of the criminal proceedings with the indictment to the prosecutor for violation of the state prosecution.

It is determined that certain powers of the investigator are provided in the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as in various departmental instructions and orders, but some provisions are not always stipulated in the Criminal Procedure Code of Ukraine. At the same time, attention is drawn to the fact that legal conflicts arise between the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which regulate the powers of the investigator in conducting pre-trial investigation in the whole of Ukraine and concerning certain provisions of the legal and regulatory ones. acts. In particular, the provisions of the Regulations on Pre-trial Investigation Bodies of the National Police of Ukraine concerning the right of the investigator to appeal against the decision, action or omission of the prosecutor conducting the pre-trial investigation to the higher-level prosecutor's office in which the prosecutor is seated.

The analysis of the problematic situations in which there were conflicts between the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine and the mentioned normative legal acts, allowed to formulate proposals for amendments to both the Criminal Procedure Code of Ukraine and other legal acts.

Key words; investigator, authority, pre-trial investigation bodies, procedural independence, pre-trial investigation, criminal proceedings, legal support of investigative activity.

Постановка проблеми

Оптимізація функціонування органів досудового розслідування може бути досягнута лише за умов належного правового забезпечення слідчої діяльності. На відміну від інших видів діяльності, діяльність слідчого вимагає ефективного здійснення досудового розслідування, від якої залежить результативність всього кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК слідчий зобов'язаний здійснити всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Саме слідчий безпосередньо збирає інформацію, яка має значення для кримінального провадження, оцінює її з точки зору достатності й достовірності, встановлює можливі форми її зберігання для подальшої фіксації з метою використання як доказу.

Однак на рівень та якість діяльності органів досудового слідства впливає низка негативних факторів: недосконалість певних положень кримінального процесуального законодавства, які здебільшого мають вибірковий і безсистемний характер; неналежний стан взаємодії органів досудового розслідування з окремими службами; перевантаження слідчих підрозділів; неукомплектованість професійних кадрів.

Справедливо зазначають А.О Ляш та О.В. Баулін, що, зважаючи на завдання і засади кримінального провадження, кримінально-процесуальні функції і повноваження владних суб'єктів досудового розслідування, найвідповідальнішим суб'єктом на цьому етапі є прокурор, який є стороною обвинувачення. Але прокурор є досить віддаленим від процесу безпосереднього збирання, перевірки й оцінки доказів, в якому природно домінує слідчий. Опосередковане керівництво процесом кримінально-процесуального доказування у досудовому розслідуванні потенційно закладає можливість поширення слідчих помилок, що може негативно позначитися на якості кримінального правосуддя і завданнях всієї кримінально-правової політики держави [1, с. 4].

Проте в змагальній формі кримінального провадження, до якого прагне вітчизняне судочинство, без якісного розслідування не може бути ефективного правосуддя. З огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 22 КПК України принцип змагального кримінального судочинства визначає необхідність подальшого законодавчого вдосконалення процесуального статусу слідчого як суб'єкта кримінального провадження з боку обвинувачення.

Зазначені та інші чинники зумовлюють своєчасність теоретичної розробки питань, пов'язаних із поглибленим аналізом проблем законодавчого регулювання процесуального статусу слідчого, його повноважень, оскільки від їх вирішення залежить удосконалення правової регламентації і практики всієї кримінальної процесуальної діяльності, а також здійснення правосуддя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми визначення процесуального статусу слідчого, його повноважень стали предметом уваги в наукових працях Ю.П. Аленіна, О.М. Бандурки, О.В. Бауліна, В.Г Гончаренка, О.В. Капліної, В.Т. Нора, В.А. Осмолян, С.С. Охрі- менко, М.А. Погорецького, А.А. Рева, С.В. Слинька, О.А. Солдатенко, С.М. Стахівського, З.Д. Смітієнко, Ю. Татарова, В.М. Тертишника, В.І. Фаринника, В. Чурікової, Г.В. Юркової та інших вчених.

Здебільшого в цих дослідженнях увага була присвячена питанням процесуального статусу слідчого або засновувалася на законодавстві, яке втратило чинність. Окремо слід звернути увагу на дослідження О.О. Кіпера на тему «Процесуальна самостійність слідчого як гарантія всебічного, повного й неупередженого розслідування у кримінальному провадженні», де автор розглядав слідчого як суб'єкта кримінального провадження, його процесуальне становище в сучасному кримінальному провадженні України та функціональну спрямованість його процесуальної діяльності [2, с. 8].

Окремим проблемним питанням унормування повноважень слідчого органу досудового розслідування присвячено дослідження О.О. Лисецького на тему: «Слідчий як суб'єкт кримінального провадження», де автор аргументував, що важливою ознакою характеристики процесуальних функцій слідчого є те, що вони закріплені в законі як певні види, напрями його процесуальної діяльності, пов'язані з реалізацією завдань кримінального провадження, та здійснюються слідчим у межах повноважень [3, с. 5]. Проте в названих та низці інших наукових доробок не повністю знайшли своє висвітлення окремі аспекти, які стосуються піднятої проблематики.

Метою статті є вивчення сучасного стану нормативної регламентації повноважень слідчого органу досудового розслідування за КПК України, виявлення недоліків із цього питання та формулювання пропозицій щодо їх усунення. Для досягнення мети були поставлені такі задачі: проаналізувати положення КПК України та відомчих нормативно-правових актів, які стосуються повноважень слідчого органу досудового розслідування; виокремити проблемні аспекти в частині регламентації повноважень слідчого органу досудового розслідування; надати можливі шляхи усунення існуючих законодавчих прогалин і суперечностей із піднятої проблеми.

Виклад основного матеріалу

досудовий розслідування повноваження

Однією з особливостей роботи слідчого є те, що вона врегульована нормами кримінального процесуального законодавства, міжвідомчими та відомчими нормативно-правовими актами. В чинному КПК слідчого віднесено до сторони обвинувачення, що, скоріш за все, не може сприяти його об'єктивності під час доказування та неупередженості під час прийняття й обґрунтування процесуальних рішень.

На думку Б.В. Романюк, щоб забезпечити демократичне відправлення правосуддя, слідчий не повинен бути представником жодної зі сторін у змагальному процесі [4, с. 134]. В науковій літературі щодо цього питання існують різні точки зору. Одні вчені вважають, що слідчий виконує функцію розслідування [5, с. 210; 6, с. 159], інші вважають, що слідчий здійснює функцію кримінального переслідування (обвинувачення) [7, с. 92; 8, с. 13].

Автор підтримує позицію Л.М. Лобойка, який зауважує, що змагальність процесу передбачає участь в ньому протилежних за інтересами сторін. Інтерес слідчого, покликаного протидіяти злочинності, полягає в викритті винного, повідомленні йому про підозру, складанні обвинувального акту і направленні матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до прокурора для порушення ним державного обвинувачення [9, с. 109]. Отже, слідчий, як і прокурор у кримінальному провадженні, є суб'єктом виконання процесуальної функції кримінального переслідування (обвинувачення). Причому прокурор відносно слідчого є головним суб'єктом реалізації кримінального переслідування, оскільки саме йому в суді необхідно підтримувати обвинувачення [10, с. 190].

Обсяг процесуальних повноважень і процесуальне положення слідчого визначається насамперед нормами кримінального процесуального законодавства України, зокрема ч. 2 ст. 40 КПК України. Окремі повноваження слідчого передбачені також в різних відомчих інструкціях і наказах, але деякі положення не завжди передбачені в КПК України.

Так, повноваження слідчого визначено у 126 статтях КПК України: п. 17 ст. 3, п. 14 ст. 3, ст.ст. 9, 20, ч. 4 ст. 22, ст. 25, п. 3 ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 29, ст. 36, ст. 39, ст. 40, п. 11 ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 44, ч. 6 ст. 46, ст. 48, ст. 49, ч.ч. 5, 7 ст. 55, п. 12 ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 83, ст. 84, ст. 94, ч. 7 ст. 97, ч. 2, 5, 7 ст. 100, ст. 106, ст. 109, ст. 110, ст. 111, п. 1 ч. 2 ст. 131, ч. 3 ст. 132, ст. 133, ч. 6 ст. 135, ст.ст. 141, 145, ч. 2 ст. 147, ст. 148, ч. 2, 3 ст. 149, ст. 150, ст. 152, ст. 155, ст. 157. ст. 160, ч. 3 ст. 168, ст. 171, ст. 175, ч. 3 ст. 176, ч. 3 ст. 179, ч. 6 ст. 180, ч. 3 ст. 184, ч. 2 ст. 187, ст. 188, ст. 192, ст. 194, ст. 195, ст.ст. 199, 200, ч. 3 ст. 208, ч. 2, 7 ст. 223, ч. 2, 5 ст. 236, ч. 3 ст. 210, ст. 214, ст. 216, ст. 218, ст. 220, ст. 221, ст.ст. 222, 223, ч. 9 ст. 224, ч. 3 ст. 227, ст. 228, ст. 229, ст. 232, ст. 233, ст. 235, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ст. 240, ст.ст. 241, 242, ст. 246, ч. 3 ст. 248, ст. 249, ст. 253, ст. 258, ст. 262, ст. 266, ст. 267, ст. 271, ст. 272,

ст. 276, ст. 277, ст. 278, ст. 279, ст. 280, ст. 281, ст. 282,

ст. 284, ст. 290, ст. 291, ст. 195, ст. 297, ст. 301, ст. 302,

ст. 305, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ч. 7 ст. 469, ч. 2 ст. 503,

ст. 504, ст. 509, ст. 511, ст. 523, ст. 531, ст. 558, ст. 564, ст. 569, ст. 575, ст. 594.

Правову основу діяльності слідчого також становлять відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, які деталізують порядок проведення окремих слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, прийняття процесуальних рішень та здійснення процесуальних дій. Зокрема Наказ МВС від 06.07.2017 № 570 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України [11]; Наказ МВс України 07.07.2017 р. № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» [12]; Наказ МВС України 13.07.2016 р. № 654 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту» [13]; Наказ МВС України 08.06.2017 № 480 «Про затвердження Порядку застосування електронних засобів контролю» [14]; Наказ МВС від

№ 1044 «Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» [15]; Наказ МВС України, Мін.Юстиції від

р. № 806/3105/5 «Про затвердження Інструкції про заходи щодо дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу - тримання під вартою під час досудо- вого розслідування» [16]; Наказ Генерального прокурора України 28.03.2019 № 51 «Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні» [17]; Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України [18]; Наказ МВС України 24.07.2017 № 621 «Про затвердження Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов'язаних з пожежами» [19]; Наказ МВС України, МОЗ, ГПУ від 29.09.2017 № 807/1193/279 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини» [20]; Наказ Генеральної прокуратуриУкраїни від 06.04.2016 № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досу- дових розслідувань» [21]; Наказ ГПУ, МВС України від 17.11.2012 № 115/1046 «Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ» [22]; Наказ МВС України ГПУ, МВС України, СБУ, МФУ, НАБУ від 24.10.2017 р. № 298/875/593/866/200-О «Про затвердження Інструкції зі складання звітності про роботу слідчих» [23]; Постанова КМУ від 19.11.2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» якою затверджено «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» [24]; Наказ МВС України від 18.12.2003 № 1561 «Про затвердження Положення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ України» [25]; та інші нормативно-правові акти, зокрема з відповідним грифом «цілком таємно» та «таємно».

Не вдаючись до розгорнутого розгляду положень законів і нормативно-правових актів, які тією чи іншою мірою складають правову основу діяльності слідчого та визначають його повноваження, зазначимо, що вони, в окремих випадках суперечать як нормам КПК України, так і один одному. Так, у розділі V п. 11 Наказу МВС від

р. № 570 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України» визначено, що керівник слідчого підрозділу органів Національної поліції вивчає кримінальні провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких у 10-ден- ний строк після внесення слідчим відомостей до ЄРДР не складено письмове повідомлення про підозру, за результатами надає слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора, контролює їх виконання. У п. 3 ч. 2 ст. 39 КПК України встановлено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування. Проте, в КПК відсутні підстави для здійснення такої перевірки, що вносить в роботу слідчого елемент невизначеності, оскільки неясно скільки саме часу керівник буде із ним ознайомлюватися. Внаслідок цього обмежується право слідчого самостійно спрямовувати хід розслідування. Натомість, однозначної відповідні на це питання не має ані в КПК України, ані в Положенні про органи досудового розслідування Національної поліції України, яке, за своїм призначенням, мало б більш детально розкривати подібні організаційно-правові питання [26, с.45].

Крім того, викликає деякі питання процедура оскарження слідчим рішень прокурора. Для розуміння проблематики оскарження слідчим рішень прокурора варто навести положення § 3 глави 26 КПК України, де передбачено, що під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному кримінальному провадженні, крім випадків, передбачених КПК України. Як бачимо, законодавець, надавши право слідчому на оскарження рішень прокурора, разом з тим встановив не досить ефективні процедури такого оскарження. Першим свідченням цього є приписи ч. 3 ст. 312 КПК України, де зазначено, що оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання. Відповідні положення КПК України зобов'язують слідчого виконати доручення прокурора, навіть якщо їх виконання може зашкодити виконанню завдань кримінального провадження [10, с. 193]. Такі самі приписи містяться і в розділі VI п. 5 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, де зазначено, що рішення слідчого судді, суду, письмові доручення і вказівки прокурора та вказівки керівника органу досудового розслідування, які не суперечать рішенням та вказівкам прокурора, надані в межах їх компетенції і в установленій законодавством формі, є обов'язковими для виконання слідчим, при цьому у п.3 зазначено, що слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі. В такому разі, навіть незважаючи на ініціацію процедури оскарження, слідчий зобов'язаний виконати доручення прокурора, якщо це навіть призведе до неможливості виконання завдань кримінального провадження [10, с. 193].

Крім того, залишається незрозумілою потреба в попередньому вивченні керівником органу досудового розслідування заперечень проти відмови прокурора у здійсненні процесуальних дій, адже вказані положення містять вичерпний порядок рішень, які може оскаржити слідчий. Так, ч. 3 ст. 40 КПК України зазначено, що слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. Проте, у розділі VI п. 6. Положення про органи досудо- вого розслідування Національної поліції України зазначено, що при незгоді з рішенням, дією чи бездіяльністю прокурора у відповідному досудовому провадженні слідчий самостійно, в установленому порядку, подає скаргу до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Теж саме зазначено і ч. 2 ст. 312 КПК України, відповідно до приписів якої, слідчий має право самостійно звернутися зі скаргою до прокурора вищого рівня, яку не треба погоджувати з керівником органу досудового розслідування. Однак, відповідно до розділу V ч. 3 п. 16 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, ініціювання розгляду питань перед керівником регіональної прокуратури, у випадку відмови керівника місцевої прокуратури або прокурора регіональної прокуратури у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (роз- шукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій за зверненням слідчого після вивчення клопотання за необхідності, покладено на Начальника слідчого управління, а не на керівника органу досудового розслідування.

Отже, проаналізувавши положення ч. 3 ст. 40 КПК України та ч. 2 ст. 312 КПК, а також приписів Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, доходимо висновку, що вони не узгоджені між собою. При цьому ст. 40 КПК України є загальною, а ст. 312 КПК України - спеціальною, з огляду на що пріоритет має остання. Положення ч. 3 ст. 40 КПК України залишаться декларативними. Таке твердження пояснюється тим, що законодавець фактично позбавив слідчого можливості відстояти власну позицію та прийняті процесуальні рішення [26, с.45 ]. У цьому контексті небезпідставними виглядають зауваження О.О. Кіпера про те, що значне звуження повноважень слідчого й обмеження його самостійності у прийнятті процесуальних рішень на практиці призводить до затягування досудового слідства та його неефективності [2, с. 8].

Висновки. Підсумовуючи, можна констатувати, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України, а зокрема положення, що визначаються роль та місце слідчого в його кримінальній процесуальній діяльності, потребує суттєвого корегування. Погоджуючись із науковцями Ляш А.О. та Бау- ліним О.В., вважаємо, що в чинному КПК України слідчому необхідно привести у відповідність ч. 4 ст. 40 і ст. 311 КПК України і таким чином відновити його право заперечувати проти будь-яких вказівок прокурора прокурору вищого рівня [1, с. 5]. Крім того, для ефективного функціонування слідчий повинен мати більше коло повноважень, які реалізуються ним самостійно, адже слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій і саме на нього покладено обов'язок забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків. Відповідно, правове забезпечення діяльності слідчого потребує термінового моніторингу й визначення шляхів його вдосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Ляш А.О., Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого за новим КПК України. Часопис Академії адвокатури України. 2013. № . 1. С. 1-6. URL: http://e-pub.aau.edu.ua/index.php/chasopys/article/view/167/189.

Кіпер О.О. Процесуальна самостійність слідчого як гарантія всебічного, повного й неупередженого розслідування у кримінальному провадженні; автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Одеса. 2017. 26 с.

Лисецький О.О. Слідчий як суб'єкт кримінального провадження: автореф. дис. ... докт. юрид. наук.: 12.00.09. Київ. 2018.25 с.

Романюк Б.В. Спадковість та новизна у процесі формування кримінального судочинства стосовно процесуальної незалежності слідчого. Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства: матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 7 грудня 2007 р.). К. :Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. С. 134-135.

Колеснік Г.Р Процесуальне положення слідчого за кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року: недоліки і прора- хунки. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Право. 2016. Вип. 22. С. 209-211.

Рева А.А. Функція слідчого в кримінальному провадженні. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2014. Вип. 2. С. 153-160.

Цуцкірідзе М.С. Досудове розслідування: процесуальна функція слідчого чи різновид пізнавальної діяльності? Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2017. Вип. 30 (2). С. 90-93.

Гринюк В.О. Функція обвинувачення в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та практичні проблеми реалізації:автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.09 / Київ, 2017. 36 с.

Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник. Київ: Істина, 2014. 432 с.

Дрозд В. Г Процесуальна самостійність слідчого: питання теорії та практики // Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 5. С. 190-194.

Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України: Наказ МВС від 06.07.2017 № 570. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17#n42

Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні: Наказ МВС України 07.07.2017. № 575. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17

Інструкція про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту: Наказ МВС України від 13.07.2016 р. № 654 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1087-16

Про затвердження Порядку застосування електронних засобів контролю: Наказ МВС України від 08.06.2017 р. № 480. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-17

Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України: наказ МВС від

р. № 1044. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0686-18#n7

Інструкціяпрозаходищододотриманнявимогзаконодавствапризатриманнібезухвалислідчогосудді, судуосіб, підозрюванихувчиненнізлочину, таобранністосовнопідозрюванихзапобіжногозаходу - триманняпідвартоюпідчасдосудовогорозслідування. НаказМВСУкраїни / Мін.Юстиціївід 01.10.2018 р № 806/3105/5 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1190-18

Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні: Наказ Генерального прокурора України 28.03.2019 № 51. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0363-19

Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12

Про затвердження Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов'язаних з пожежами. Наказ МВС України від 24.07.2017 № 621. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0998-17

Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини: Наказ МВС України, МОЗ, ГПУ від 29.09.2017 р. № 807/1193/279. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1299-17

Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань: Наказ Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 р. № 139. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16

Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ: Наказ ГПУ/МВС України 17.11.2012 № 115/1046. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0115900-12

Про затвердження Інструкції зі складання звітності про роботу слідчих Наказ МВС України, ГПУ, МВС України, СБУ, МФУ, НАБУ від 24.10.1017 р.. № 298/875/593/866/200. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1401-17

Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України: Постанова КМУ від 19.11.2012 р. № 1104. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-п

Про затвердження Положення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ мВС України від 18.12.2003 № 1561. URL:http://umdpl.info/police-experts.info/orders/nakaz-mvs-vid-18-12-2003-1561-pro- zatverdzhennya-polozhennya-pro-kimnaty-dlya-provedennya-slidchyh-dij-ta-inshyh-zahodiv-v-orhanah-i-pidrozdilah-vnutrishnih-sprav-ukrajiny/

Абламський С. Є., Абламська В. В. Окремі дискусійні питання унормування повноважень керівника органу досудового розслідування. Journal «ScienceRise: Juridical Science» № 4(10)2019.