Місце та роль державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні діяльності вищого суду з питань інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru

Місце та роль державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні діяльності вищого суду з питань інтелектуальної власності

THE PLACE AND ROLE STATE JUDICIAL ADMINISTRATION

OF UKRAINE IN ORGANIZATIONAL SUPPORT OF THE HIGH COURT OF INTELLECTUAL PROPERTY

Курява В.В.,

аспірант кафедри адміністративного, господарського права

та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Ефективність влади, в тому числі й судової, залежить від її чіткої організації, впорядкування діяльності її органів. Саме на удосконалення діяльності судової гілки влади та її органів спрямована судово-правова реформа в Україні. Важливим завданням судової реформи є удосконалення механізму забезпечення судової системи матеріальними та фінансовими ресурсами, технічними засобами супроводження судового процесу. В умовах найбільш масштабного і комплексного реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів нашої держави особливої актуальності набирає питання взаємодії всіх гілок влади. Принцип поділу влади на три гілки є основоположним у розбудові демократичної правової держави і є захисним щитом від узурпації влади та зосередження її в руках однієї посадової особи чи органу. Важливим є питання взаємовпливу однієї гілки влади на іншу, важелів їх впливу, практична реалізація принципу стримування і противаг. Особливо важливу роль із боку судової влади в цих правовідносинах відіграє Державна судова адміністрація України, яка здійснює забезпечення судової влади усім необхідним для здійснення правосуддя та надання якісних адміністративних послуг, що вимагає змін і доповнень до її функцій, обов'язків і прав, відповідальності. В умовах створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності особливо загострюється потреба удосконалення адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України у напрямі її компетенції шодо новоствореного суду, для уникнення перешкод і проблем в організаційному забезпеченні діяльності вказаного суду. У статті розглянуто особливості категоріального апарату щодо визначення поняття «організаційне забезпечення», запропоновано дефініцію «організаційне забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності». Визначено роль Державної судової адміністрації України в організаційному забезпеченні діяльності новоствореного суду.

Ключові слова: організаційне забезпечення, Державна судова адміністрація, Вищий суд із питань інтелектуальної власності, адміністрування в судовій системі.

The effectiveness of the authorities, including the judiciary, depends on its clear organization and streamlining the activities of its authorities. Judicial reform in Ukraine is aimed at improving the activity of the judicial branch and its bodies. An important task of judicial reform is to improve the mechanism of providing the judicial system with material and financial resources, technical means of supporting the judicial process. In the context of the most extensive and comprehensive reform of the judicial system, the judiciary and related legal institutions of our state, the issue of interaction of all branches of power becomes especially relevant. The principle of dividing power into three branches is fundamental in building a democratic rule of law, and is a shield against the usurpation of power and its concentration in the hands of one official or body. Important is the question of the mutual influence of one branch of government on another, the levers of their influence, the practical implementation of the principle of deterrence and counterbalance. A particularly important role on the part of the judiciary in these legal relationships is played by the State Judicial Administration of Ukraine, which provides the judiciary with everything necessary for the administration of justice and the provision of quality administrative services, which requires changes and additions to its functions, duties and rights, responsibilities. In the context of the creation of the High Court of Intellectual Property, the need to improve the administrative and legal status of the State Judicial Administration of Ukraine in the direction of its competence with respect to the newly created court is especially acute, in order to avoid obstacles and problems in the organizational support of the activity of the said court. The article deals with the peculiarities of the categorical apparatus for defining the concept of “organizational support”, and defines the definition of “organizational support for the activities of the High Court of Intellectual Property”. The role of the State Judicial Administration of Ukraine in the organizational support of the activity of the newly created court is determined.

Key words: organizational support, State Judicial Administration of Ukraine, High Court of Intellectual Property, administration in the judicial system.Ефективне функціонування будь-якої соціальної системи, в тому числі й судової, істотно залежить від належного рівня забезпечення організації її діяльності. Дослідження норм адміністративного права, що закріплюють та впорядковують значну кількість внутрішньо організаційних (внутрішньо системних, внутрішньо апаратних) відносин для практичного забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності на сьогодні просто необхідно, оскільки Україна знаходиться в пошуку механізмів практичної реалізації Указу Президента «Про утворення вищого суду з питань інтелектуальної власності» від 29.09.2017 р. № 299/2017 [11]. Нормами адміністративного права закріплено та впорядковано значну кількість внутрішньо організаційних (внутрішньо системних, внутрішньо апаратних) відносин у діяльності новоствореного Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Йдеться про відносини з питань кадрового забезпечення, державно-службові, відносини позапроцесуального характеру, які є основним змістом організаційного забезпечення діяльності вищого суду з питань інтелектуальної власності. Такі правовідносини є фундаментальними для здійснення судом головної його функції - правосуддя. Як доцільно зазначають автори А.М. Клочко та А.О. Дігтяр, в Україні створено абсолютно нову модель судового захисту прав інтелектуальної власності, що здійснює свій вплив і на стан правової охорони зазначених прав. По-перше, створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності дасть змогу сформувати сталу і єдину судову практику щодо правопорушень у сфері інтелектуальної власності. По-друге, відповідний рівень судового захисту прав інтелектуальної власності, сприятиме активізації уваги іноземних інвесторів до України, оскільки забезпечення права інтелектуальної власності власника торгової марки, продукції або твору дасть змогу не лише гарантувати їх високу якість, однак й отримати законний прибуток від їх реалізації та споживання. Зазначене вище зумовлює як теоретичне, так і практичне значення обраної тематики для науки та практики, а також роботи правоохоронних та судових органів, діяльність яких спрямована на виявлення, запобігання та припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності та вирішення правових спорів щодо них, як і притягнення винних осіб до відповідальності [5, с. 51]. Разом із тим Україна стоїть на шляху до адміністративно-правового забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності, яке станом на сьогодні не відповідає вимогам часу, у зв'язку з чим виникає необхідність у його подальшому удосконаленні для практичної реалізації та початку діяльності новоствореного суду.

за останні роки вітчизняні науковці перебувають в активному пошуку моделі судового захисту прав інтелектуальної власності. Безліч наукових дискусій, обґрунтувань, міжнародні зобов'язання нашої держави призвели до поспішного кроку законодавця та глави держави, яким утворено Вищий суд із питань інтелектуальної власності. До теми проблем адміністративно-правового статусу вказаного суду зверталися такі науковці, як А.О. Дігтяр, Ю.С. Кана- рик, М.І. Логвиненко, В.О. Петлюк, О.П. Орлюк. звертаючись до аналізу сучасної науки адміністративного права, можна стверджувати, що з моменту здобуття незалежності Україною та побудови державної влади з врахуванням самостійності органів правосуддя, проблеми організації забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності поки що не отримали достатнього і всебічного аналізу, залишаються поза увагою вчених- адміністративістів. Подекуди з'являються окремі публікації, що стосуються вказаних питань організації роботи суду, що посилює актуальність розгляду порушеної проблематики.

Метою дослідження є визначення місця та ролі Державної судової адміністрації в організаційному забезпеченні функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання: визначити адміністративно-правовий статус Державної судової адміністрації України; з'ясувати сутність та зміст організаційного забезпечення діяльності суду, його складники; встановити зв'язок адміністративно- правового статусу ДСА України з організаційним забезпеченням діяльності вищого суду з питань інтелектуальної власності та визначити проблеми у зазначеній сфері.

Судова влада як самостійний вид державної влади не може обмежитися тільки системою загальних і спеціалізованих судів, і тому вона функціонує у двох формах: організації судового ладу і судового устрою. До судового ладу можуть входити й такі суб'єкти, які безпосередньо не здійснюють функції правосуддя. Важливим є те, що чинний Закон чітко розмежовує повноваження органів, які безпосередньо беруть участь у правосудді, і тих, що наділені суто організаційними функціями в судовій системі. Такими функціями закон наділив, зокрема, Державну судову адміністрацію України [1]. Конституційною основою організації забезпечення функціонування будь- якого суду є гарантія щодо «забезпечення державою фінансування та належних умов функціонування судів і діяльності суддів» [6]. Ефективне функціонування будь-якого суду, в тому числі й Вищого суду з питань інтелектуальної власності, прямо залежить від правильної, чіткої організації робочого часу працівників, що унеможливлюють виникнення затримок на будь-якій стадії функціонування суду. Від такої організації роботи суду формується рівень довіри до судової влади та рівень задоволеності громадян роботою суду. Р. Ігонін та Д. Приймаченко, зазначаючи, що «категорія «організаційне забезпечення діяльності органів судової влади» нині не є в достатній мірі визначеною як на рівні законодавства, так і на рівні теоретичних досліджень. Так, поняття «організаційне забезпечення судів», на думку науковців, включає в себе різні заходи адміністративного, фінансового, інформаційного, матеріально-технічного характеру, спрямовані на створення повноцінних умов для діяльності органів судової влади. Хоча ця забезпечувальна діяльність має додатковий, допоміжний характер стосовно процесуальної діяльності суду, проте є обов'язковою і необхідною для його ефективного функціонування» [7, с. 60]. Такої думки дотримується і В.В. калініченко, вважаючи, що завданням забезпечення судів є створення належних умов для ефективного функціонування судів та здійснення судочинства [3]. Крім того, О.Ю. Дудченко виокремлює поняття «адміністрування в судовій системі» і пропонує його розуміти як «практичну діяльність осіб, які обіймають адміністративні посади, що полягає в технологічному процесі підготовки, прийняття і виконання управлінських рішень, спрямованих на належне функціонування суду з метою забезпечення ефективного здійснення правосуддя» більш точно відображає правову природу управлінських відносин у судовій системі [2]. Натомість А.А. Стрижак ототожнює поняття «судове управління» з поняттям «державне управління судовою системою», яке визначає як діяльність адміністративно-розпорядчого характеру уповноважених державних органів і посадових осіб по організаційному забезпеченню і керівництву судами, спрямуванню їх роботи, що здійснюється на виконання Конституції і законів України за неухильного дотримання принципу незалежності суддів, їх підзвітності й підкорення тільки закону [13, с. 22]. З цього приводу дуже слушною є думка В.О. Кібець, що «ефективне здійснення судочинства, окрім дотримання процесуального законодавства, залежить від багатьох інших чинників: чіткої правової регламентації, матеріально-технічного забезпечення, професіоналізму працівників апарату, дотримання виконавської дисципліни тощо» [4, с. 222]. судовий адміністрація організаційний

з цього випливає, що забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності - це передбачені чинним законодавством положення щодо створення належних умов функціонування вказаного суду, визначена компетенція уповноважених органів щодо організації забезпечення діяльності суду. Незважаючи на стрімкий розвиток сфери адміністрування, нині не сформовано єдиного підходу до визначення забезпечення судів, що, відповідно, впливає на проблеми забезпечення діяльності новоствореного Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Держава не просто передбачила фінансування судової системи коштом державного бюджету. для організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади діє державний орган у системі правосуддя - Державна судова адміністрація України. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно- технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду [8]. С. Рудниченко зазначає, що адміністративно-правовий статус ДСА полягає в тому, що вона є забезпечувальним органом судової влади, який здійснює виконавчо-розпорядчі функції та надає адміністративні послуги в ній із метою реалізації громадянами України права на справедливий, гуманний суд. До її структури входять функції та завдання, суб'єктивні адміністративні права, юридичні обов'язки (адміністративна компетенція) та адміністративна відповідальність у цій сфері [12, с. 148]. Відповідно до ст. 152 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» ДСА України уповноважена:

1) представляти суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах своїх повноважень;

забезпечувати належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень;

вивчати практику організації діяльності судів, розробляти і вносити у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

вивчати кадрові питання апарату судів, прогнозувати потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

забезпечувати необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створювати систему підвищення кваліфікації;

організовувати роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролювати стан діловодства в судах;

готувати бюджетний запит;

організовувати комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно- нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи; забезпечувати суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів;

забезпечувати впровадження електронного суду; здійснювати заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами й установами;

забезпечувати ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових та службових осіб, забезпечувати функціонування системи відеоконференц-зв'язку для участі осіб у засіданні суду в режимі відеоконференції;

взаємодіяти з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, із метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;

розробляти та затверджувати за погодженням із Вищою радою правосуддя Типове положення про апарат суду;

організовувати діяльність служби судових розпорядників;

контролювати діяльність Служби судової охорони;

затверджувати положення про бібліотеку суду;

здійснювати управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління державної судової адміністрації України [10].

Відносини, що виникають між Державною судовою адміністрацією та Вищим судом із питань інтелектуальної власності можна назвати позапроцесу- альними та внутрішньо-організаційними і залежно від змісту питання, з приводу якого вони виникають їх можна розділити на такі групи відносин щодо: кадрового забезпечення, державно-службові відносини, контрольні, охоронні, щодо розгляду звернень громадян, інші (статистика, діловодство, архівна справа). У цьому контексті особливої актуальності набирають положення Указу Президента України Про стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки від 20.05.2015 р. № 276/2015 [9], яким визначено систему завдань і заходів запланованої реформи та отримання яких результатів від цього очікується. У напрямі підвищення ефективності правосуддя та оптимізації повноважень судів різних юрисдикцій, серед яких навіть не згадується юрисдикція Вищого суду з питань інтелектуальної власності, але доцільно було б згадати, передбачено такі заходи:

по-перше, абсолютний перегляд структури нинішньої судової системи України, з метою удосконалення критеріїв і механізму розмежування юрисдикції судів, серед яких не згадується юрисдикція спеціалізованих судів із питань інтелектуальної власності та антикорупційного суду, і, на нашу думку, це є першим недоліком зазначеної стратегії. На базі цієї стратегії побудована судова реформа, в системі якої з'явилися дві нові юрисдикції, які не можуть знайти відображення в зазначеній системі, оскільки вони не мають свого стратегічного підґрунтя;

по-друге, вдосконалення системи кадрового забезпечення судів за рахунок обґрунтованої кількості суддів у судах та адміністративних посад, з урахуванням навантаження суду. Зазначений напрям нині є дуже актуальним для новоутвореного суду з питань інтелектуальної власності, оскільки кількість зареєстрованих за попередні роки судами справ у цій сфері явно перевищує навантаження, передбачене для 21 судді, тому першою проблемою, з якою новостворений орган зіштовхнеться, на нашу думку, і є перевантаженість суду;

по-третє, досить позитивним, на нашу думку, є той факт, що в указаній реформі достатня увага приділена впровадженню та розширенню можливостей сучасних інформаційних технологій та систем у діяльності суду, для надання більшої кількості послуг «електронного правосуддя»; створення в судах інформаційних систем електронного менеджменту, зокрема введення повноцінних електронних систем, у тому числі системи електронного документообігу, та відстеження справ (до вищих інстанцій), електронних повідомлень, електронних викликів, електронного розгляду справ (у деяких випадках), електронних платежів, аудіо- та відеофік- сації засідань, інформаційної системи внутрішньої бази даних, інформаційної системи законодавчої бази даних, удосконалення системи забезпечення рівного та неупередженого розподілу справ між суддями, зокрема, визначення судді та (або) складу колегії суддів на всіх стадіях судового провадження;

по-четверте, передбачена спроба поетапного запровадження інструментів «електронного правосуддя», що дасть змогу користувачам звертатися до суду, сплачувати судовий збір, брати участь у провадженнях та отримувати необхідну інформацію і документи електронними засобами. з урахуванням тієї обставини, що нині утворення вищого суду з питань інтелектуальної власності передбачене лише у Києві, на нашу думку, запровадження вищезгаданих можливостей «електронного правосуддя» саме і уможливить ефективне досягнення мети ново- створеного суду, не порушивши при цьому принципу доступності правосуддя;

- по-п'яте, передбачається розширення способів альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, що, на нашу думку, є не менш важливим для спорів із питань інтелектуальної власності, зокрема, шляхом практичного впровадження інституту медіації і посередництва, розширення переліку категорій справ, які можуть вирішуватися третейськими суддями або розглядатися судами у спрощеному провадженні; запровадження ефективних процесуальних механізмів для попередження розгляду справ за відсутності спору між сторонами; вивчення доцільності введення мирових суддів; такий стан речей однозначно приведе до розвантаження судів та ефективнішого вирішення окремих категорій спорів у сфері інтелектуальної власності.

Більшість цих стратегічних завдань є безпосередньою компетенцією Державної судової адміністрації України. Тому дуже важливим на шляху до практичного впровадження в дію Вищого суду з питань інтелектуальної власності є врегулювання завдань та повноважень ДСА України, щоб уникнути перешкод на шляху забезпечення нею своїх завдань щодо організаційного забезпечення діяльності суду.

таким чином, організаційне забезпечення Вищого суду з питань інтелектуальної власності можна розуміти як сукупність адміністративних, інформаційних, економічних, фінансових, матеріально-технічних заходів позапроцесуального характеру, які уповноважена здійснювати державна судова адміністрація України, головною метою і завданням яких є забезпечення належних умов функціонування ВСПІВ. Центральне місце в системі організаційного забезпечення діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності належить державній судовій адміністрації України. тому за умови вирішення проблем з адміністративно-правовим статусом самого суду та ефективного його впровадження у практику, перед державною судовою адміністрацією постане низка питань щодо організаційного забезпечення діяльності вказаного суду, до якого вона має бути готова в рамках правового забезпечення (наявність компетенції та завдань).

Список використаних джерел

Дігтяр А.О. Місце та роль Державної судової адміністрації України в судово-правовій реформі. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/28969/1/Judiciary.pdf.

Дудченко О.Ю. Про понятійний апарат у сфері адміністрування в судовій системі. URL: http://nauka.iiulau.org.Ua/ download/el_zbimik/l/Dudchenko.pdf.

Калініченко В.В. Окремі проблеми організаційного забезпечення функціонування Вищого господарського суду України. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2014. № 2(10). URL: http://lj.oa.edu.ua/ artides/2014/n2/14kvvhsu.pdf.

Кібець В.О. Організація діловодства як складова частина ефективної діяльності суду. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 2. С. 222-224.

Клочко А.М., Дігтяр А.О. Розмежування банківської та комерційної таємниці як об'єктів кримінально-правової охорони та забезпечення права інтелектуальної власності. Форум права. № 5. 2018. С. 50-58.

Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Приймаченко Д., Ігонін Р Співвідношення понять «організаційне забезпечення судів», «організаційне управління в судах» та «судове управління». Слово Національної школи суддів. 2013. № 1. С. 57-66.

Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України : Рішення Вищої Ради правосуддя від 17.01.2019 р. № 141/0/15-19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr141910-19.

Про стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки : Указ Президента України від 20.05.2015 р. № 276/2015.

Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VMI. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2016. № 31. Ст. 545.

Про утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності : Указ Президента України від 29.09.2017 р. № 299/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299/2017

Рудниченко С. Адміністративно-правовий статус Державної судової адміністрації. Visegrad Journal on Human Rights. 2016. № 5. С. 143-149.

Стрижак А.А. Державне управління забезпеченням діяльності судів загальної юрисдикції : автореф. дис. ...канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2005. 21 с.

Размещено на Allbest.ru