Повноваження Державного бюро розслідувань України та адміністративно-правові форми їх здійснення

Різновидом організаційної форми є матеріально-технічне забезпечення, яке, як зазначає А.А. Манжула, є комплексом визначених на нормативно-правовому рівні заходів із постачання суб'єктам ресурсів фінансового та матеріально-технічного характеру для забезпечення їх нормального функціонування, підвищення ефективності їх діяльності та виконання покладених на них завдань [13, с. 43]. Законом України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є ДБР, затвердження звіту про виконання цих рішень приймає директор ДБР і його заступники, колегіально вирішується й питання про надання дозволу на використання коштів фонду спеціальних оперативно-розшукових і слідчих дій ДБР [2].

Висновки

Повноваження ДБР є сукупністю визначених підзаконними актами та законами прав і обов'язків бюро, які визначають межі його компетенції, місце серед державних органів та є обов'язковими для виконання визначених у ст. 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» завдань.

Закон України «Про Державне бюро розслідувань» дає підстави класифікувати повноваження ДБР за змістом на інформаційно-аналітичні, правоохоронні, правосприяючі, нормотворчі, кадрові, повноваження щодо взаємодії і співробітництва з іншими суб'єктами. ДБР, діючи як суб'єкт кримінально-правових відносин, одночасно реалізує також адміністративні повноваження, які за сферою їх здійснення запропоновано поділити на внутрішньоорганізаційні та зовнішньоуправлінські. Зовнішнім вираженням вказаних адміністративних повноважень ДБР, які здійснюються ним в межах, наданих законом, і спрямовані на організацію власної діяльності з метою виконання покладених завдань є адміністративно-правова форма їх здійснення.

Положення наукової доктрини та зміст Закону України «Про Державне бюро розслідувань» дозволяють виділяти правові та неправові форми діяльності ДБР.

Список використаних джерел

1. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. Київ: Алерта, 2009. 520 с.

2. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12.1І.2015 № 794^Ш. Відомості Верховної Ради. 2016. № 6. Ст. 55.

3. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань: Закон України від 16.05.2019. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 22. Ст. 84.

4. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.

5. Телешун С.О., Рейтерович І.В. Інформаційно-аналітична діяльність в державному управлінні: навч.-метод. матеріали. Київ: НАДУ, 2013. 36 с.

6. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 № 2939^1. Відомості Верховної Ради України, 2011. № 32. Ст. 314.

7. Аванесян В.В., Андреева С.В., Белякова Е.В. Большая юридическая энциклопедия. Москва: Изд-во «Эксмо». 2007. 688 с.

8. Носач А.В. Адміністративно-правові форми діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму: дис. канд. юрид. наук: 07. Суми, 2017. 222 с.

9. Петров В.Г. Форми адміністративно-правової діяльності правоохоронних органів. Наукові праці НУ ОЮА. 2015. С. 442-447.

10. Кривий А.О. Адміністративно-правова діяльність чергової служби органів внутрішніх справ: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Дніпропетровськ, 2011. 301 с.

11. Михалюк С. Правотворчість як складник державного управління. Вісник НАДУ при Президентові України. 2009. № 1. С. 191-197.

12. Адміністративна діяльність поліції в питаннях і відповідях: навч. Посібник за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків: ХНУВС. 2017. 242 с.

13. Манжула А.А. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності науково-дослідних установ в Україні: поняття та сутність. Науковий вісник УжНУ. 2015. Вип. 35. Ч. 1. Т 2. С. 40-43.

Размещено на Allbest.ru