Принципи адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні: до питання про термінологічне визначення концепту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приходько A.A.,

кандидат юридичних наук, адвокат

Стаття присвячена принципам адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні. Автор звернув увагу саме на термінологічний аспект досліджуваної проблеми, оскільки вважає, що від правильного трактування окремого явища залежить повне й системне відбиття знань про нього.

З метою визначення властивостей, притаманних концепту «принципи адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні» досліджено доктринальні думки щодо таких категорій, як «принципи» (галузева приналежність до публічної сфери), «адміністративно-правове забезпечення» й «запобігання та протидія корупції». Остання категорія розглядається як системне явище, що узагальнено позначає процес викорінення корупційних проявів у публічному та приватному секторах.

Зазначено, що принципи - це категорія міжгалузева й застосовується науковцями для позначення багатьох явищ, а запобігання та протидія корупції - це відповідна діяльність уповноважених суб'єктів (зокрема, це застосування превентивних заходів, тобто запобігання корупції, репресивних заходів, тобто протидії корупції, ліквідаційних заходів, тобто усунення наслідків корупційних дій).

На основі отриманих результатів надане власне трактування принципів адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні. Вважається, що це сукупність термінів, які наділені власними характеристиками, однак у сукупному використанні позначають нормативно сформований перелік міжнародних та національних гарантій, засад та антикорупційних стандартів, а також систему звичаєвих правил ефективної дії встановлених законодавством превентивних, репресивних та наслідково-ліквідаційних антикорупційних механізмів.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, антикорупційні механізми, викорінення корупції, запобігання, корупція, принципи, протидія.

ADMINISTRATIVE-LEGAL PRINCIPLES FOR PREVENTING AND ANTI-CORRUPTION IN UKRAINE: TOWARDS THE TERMINOLOGICAL DEFINITION OF THE CONCEPT

The article is devoted to the principles of administrative and legal support of preventing and combating corruption in Ukraine. The author drew attention to the terminological aspect of the problem under study, because he believes that the full and systematic reflection of knowledge about it depends on the correct interpretation of a particular phenomenon. In order to determine the properties inherent in the concept under consideration, the article examines doctrinal opinions regarding such categories as “principles”, or rather, its industry affiliation with the public sphere, as well as “administrative and legal support” and “corruption prevention and combating” as a systemic phenomenon generically refers to the process of eradicating corruption in the public and private sectors.

It is stated that "principles" are a cross-sectoral category and are used by scientists to refer to many phenomena, while “prevention and counteraction to corruption” is the relevant activity of authorized entities, in particular: preventive measures - that is, prevention of corruption; repressive measures - that is, counteraction to corruption; liquidation measures - that is, eliminating the consequences of corruption as part of the counteraction. Based on the results obtained, an own interpretation of the principles of administrative and legal support for preventing and combating corruption in Ukraine is provided. It is believed that this is a set of terms that are endowed with their own characteristics, but in aggregate use they designate a normatively formed list of international and national guarantees, principles and anti-corruption standards, as well as a system of customary rules for the effective operation of preventive, repressive and investigative liquidation anti-corruption mechanisms established by law.

Key words: administrative and legal support, anti-corruption mechanisms, corruption eradication, corruption, prevention, principles, counteraction.

Постановка проблеми

адміністративний правовий протидія корупція термінологічний

Активізація інтеграційних процесів кінця ХХ - початку ХХІ ст. у світі і на європейському континенті для вироблення єдиних правових стандартів, що відповідають сучасним потребам цивілізаційного суспільного розвитку, вимагає упорядкування та унормування, а також переструктурування національної юридичної термі- носистеми [1, с. 99].

Наголосимо, що термінологія існує в мові не ізольовано, а в діалектичній єдності та взаємозв'язку з усіма шарами загальнонародної мови, тому найменування спеціальних понять, закріплених у конкретній терміносистемі, розглядається як відносно самостійний процес термінологічної номінації, що є різновидом загальномовного механізму [2, с. 83; 3, с. 58].

Використовуючи довколишній світ як об'єкт та мову як засіб, термінологія представляє фрагменти знань в усій їх складності та зумовленості зв'язків. З погляду представлення знань термінологія робить це засобами мови. Основними об'єктами є терміни. Якщо пильніше подивитись, можна зауважити різне інформаційне наповнення термінів. Деякі з термінів позначають прості поняття, а деякі - поняття, які мають набагато більше інформаційне наповнення. Останні часто називають концептами. Концептами вважають фрагменти знань, які дають змогу моделювати та пізнавати світ. З погляду значущості концепти є основними одиницями термінології, а системи концептів формують обсяги знань. З цього погляду терміни - це лексичні одиниці, що допомагають означити концепти. Можна сказати, що терміни - це лексичні одиниці, що вживаються в обмежених галузях і слугують для точного й лаконічного означення знань [4, с. 25].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Принципи - категорія міжгалузева, що застосовується науковцями для позначення багатьох явищ. Зокрема, питанню принципів адміністративно-правового забезпечення у окремих галузях та сферах присвячені праці таких вчених, як Ю. Битяк, М. Вишневський, В. Галунько, А. Колодій, А. Кравцов, В. Кузьмишин, А. Кучук, О. Орловський, Н. Саглаєва, В. Семенов, О. Уварова, П. Фомін. Однак до заявленої нами проблеми їх наукові пошуки звернені не були, а стосувались загальних чи суміжних аспектів.

Отже, з метою визначення властивостей, притаманних досліджуваному концепту, вважаємо за необхідне дослідити доктринальні думки щодо даного явища й на їх основі надати власне трактування принципам адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні.

Виклад основних положень

Однією з найважливіших умов існування терміна є системність, тобто існування його як окремого елемента серед інших, із якими він вступає в певні зв'язки й відношення, фіксуючи у своєму поняттєвому обсязі визначений фрагмент дійсності й у такий спосіб разом з іншими термінами забезпечуючи повне й системне відбиття системності знань, що накопичені наукою стосовно певної галузі людської діяльності [3, с. 58].

Ми прибічники думки, що концепт - це сукупність термінів, які наділені власними характеристиками, однак у сукупному використанні позначають окреме явище чи процес, наділяючи його виключними властивостями, які й відрізняють його від суміжних об'єктів пізнання.

Говорячи про досліджуваний концепт, необхідно зазначити, що до його складу входить, по-перше, термін «принципи», тобто його галузева приналежність до публічної сфери; по-друге, термін «адміністративно-правове забезпечення»; по-третє, термін «запобігання та протидія корупції» як системне явище, що узагальнено позначає процес викорінення корупційних проявів у публічному та приватному секторах.

Що стосується першого, то уточнимо, що загальноприйнятим еквівалентом слів «основа», «початок», «першоджерело» є слово «принцип», котре отримало свою назву від латинського слова “ргіпсіршт”, що буквально перекладається як те, з чого все починається [5], на підтвердження чого в латинській мові існує багато таких крилатих фраз: “Ab Joveprincipium” (початок від Юпітера), “Flebileprincipiummeliorfortunasequentur” (після сумного початку прийде велике щастя), “Quodnonhabetprincipium, nonhabetfinem” (те, що не має початку, не має кінця), “Scribendi recte sapere est et principium et fons” (бути мудрим - ось початок і джерело того, щоб правильно писати), “Flagiti principium est nudare inter cives corpora” (оголювати тіло на очах у громадян є початком розбещення). водночас цікаво, що в одному з етимологічних словників слово «принцип» визначається через слово “principium”, однак містить покликання на слово «принц», яке походить від слів “princеps”, “primus” і “capio” (букв. «перший беру/отримую», «проводир», «перший», «головний», «кращий») [6, с. 256; 7, с. 47-48].

Однак зазначене не є дивиною, оскільки, як наголошував ще наприкінці XVIII ст. І. Бейтам, термін «принцип» дуже неясний і має дуже широке значення. його надзвичайна важливість виявляється в тому, що він застосовується до будь-чого, що мислиться як основа або початок якої-небудь серії дій [8; 9, с. 23]. При цьому стверджувати, що принцип - це тільки основоначальність певного явища як основи його функціонування, зовсім не доцільно, оскільки його зміст охоплює й морально-етичні аспекти певної діяльності, виступає гарантом законності та втіленням якісного процесу конкретної дії. тобто за допомогою категорії «принципи» розкривається «ядро» запланованого діяння, стає зрозумілою його спрямованість [10, с. 104].

З філософського погляду принципи - це вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. вони відображають основи буття й пізнання, виражають їх найфундаменталь- ніші особливості й відношення, виконують нормативну та регулюючу функції, орієнтуючи і спонукаючи людей до дії. Принципи виводяться з пізнання й супроводжують його, є способом розгляду й розуміння предметів [11].

водночас ані в загальній теорії права та галузевих юридичних науках, ані в міжнародному праві немає однозначної відповіді на питання про сутність, зміст і форми існування принципів права, що загалом негативно впливає на практику правозасто- сування [9, с. 22].

Як стверджує о. уварова, значення принципів для права полягає в тому, що саме в них найяскравіше виражена його сутність у всій багатоманітності утворюючих її сторін і закономірностей, відображені найбільш істотні риси змісту правового регулювання суспільних відносин [12, с. 49], отже, у них мають у концентрованій формі відображатись ознаки права [13, с. 5].

До речі, в. семенов зауважив: «нерідко принципи права називають і вважають принципами правового регулювання. Це вірно лише частково» [14, с. 27]. На думку А. Колодія, принципи права та принципи правового регулювання не можна ототожнювати, оскільки принципи правового регулювання - «це принципи зовсім іншого рівня, форми, соціального спрямування дії права» [15, с. 37]. У триланковій системі принципів А. Колодія на першій позиції знаходяться загальносоціальні принципи, на другій - принципи права (системні і структурні), на третій - принципи правового регулювання [15, с. 38-39]. Далі вчений поглиблює уявлення про принципи правового регулювання: «Загальноправові, міжгалузеві, галузеві, принципи інститутів права, структури права (загаль- носоціального і юридичного, публічного і приватного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, об'єктивного і суб'єктивного), що відбиваються у принципах правоутворення, правореалізації і правоохорони, слід вважати принципами правового регулювання. Така якість цих принципів відображає особливу залежність їх від сутності права, специфіки правового регулювання суспільних відносин, що теж їх об'єднує та наближає один до одного.

Отже, принципи правового регулювання - це специфічні юридичні принципи, які виражають характер регульованих відносин (їх предмет), зміст регулювання (його сутність) і його засоби (методи)» [15, с. 109-110; 16, с. 111].

Говорячи про принципи адміністративного права, Ю. Битяк визначає їх як вихідні й об'єктивно зумовлені основоположні засади, відповідно до яких формується й функціонує система та зміст цієї галузі права [17, с. 29]. А. Кравцов пропонує розглядати їх у природно-правовому та позитивному сенсі. У природно-правовому розумінні принципи адміністративного права України - це основоположні ідеї, які є першоосновою для формування системи галузі, існують у правосвідомості і мають стати переконаннями для всіх суб'єктів (учасників) суспільних відносин у сфері публічного управління та є за своїм змістом ідеями природного права. У позитивному розумінні принципи адміністративного права України - це керівні положення, закріплені в Конституції України, законах і підзаконних нормативно-правових актах, що перестали бути правовими ідеями і стали незаперечними вимогами для всіх суб'єктів (учасників) суспільних відносин у сфері публічного управління та є за своїм змістом нормами позитивного права [18]. На його думку, зазначений підхід найкраще показує ґенезу правових ідей, їх вплив на законодавця та закріплення в нормативно-правових актах держави [19, с. 265]. В. Галунько вважає, що загальні принципи українського адміністративного права, закріплені в Конституції України, конкретизуються й розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести такі: принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина; принцип верховенства права; принцип законності; принцип рівності громадян перед законом; принцип демократизму правотвор- чості й реалізації права; принцип взаємної відповідальності держави і людини; принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою та людиною [20, с. 64-65; 21, с. 60].

Зокрема, при формулюванні системи аналізованих принципів не можна обмежуватися виключно напрацюваннями українських вчених та національних нормотворців. такі принципи фактично закладають підґрунтя та напрями для подальшого розвитку як науки адміністративного права, так і законодавства про запобігання та протидію корупції, тому до них важливо включити і принципи права Європейського Союзу [22, с. 161].

Про наступний складник аналізованого концепту необхідно зазначити, що він має власну структуру, тобто також складається із низки складників.

Щодо цього А. Замрига зазначає таке: «1) прислівник «адміністративно» використовується науковцями для позначення приналежності категорії до відомчого поля врегульовчих процесів адміністративного характеру - суспільних відносин, що складаються у сфері державного управління та захисту основних прав, інтересів та благ публічного поля, в тому числі із приватною приналежністю. В досліджуваному контексті словосполучення «адміністративно-правове забезпечення» означає приналежність даної категорії до науки адміністративного права та відповідної галузі права з усіма притаманними для неї особливостями (наявністю орієнтування державного управління на засадах людиноцентризму, гуманізації та пріоритету захисту громадських законних потреб; багатоаспектністю охоплення відомчого впливу (від рівноправних публічних суб'єктів до ієрархічних та юридично нерівних стосунків, що підлягають врегулюванню нормами адміністративного права); постійним динамізмом та модернізацією під виклики сучасного розвитку державних та суспільних благ; необхідністю запровадження дієвих механізмів, процедур та організаційних засад діяльності публічної адміністрації); 2) прикметник «правове» в контексті досліджуваного поняття охоплює перелік охоронюваних цінностей, які за допомогою нормативності репрезентують справедливість, рівність, свободу, повагу та захищеність в межах адміністративно-господарських взаємозв'язків; 3) термін «забезпечення» позначає: а) комплекс економічних, соціальних, організаційних, технічних, правових та інших заходів, активних дій та рішень уповноважених суб'єктів; б) стратегічну, планову, систематичну діяльність публічної адміністрації з чітким спрямуванням; в) цілеспрямованість на отримання запланованого результату; г) вказівку на реалізацію прямих обов'язків; ґ) сформовану програму необхідних цілей. У контексті аналізованого словосполучення забезпечення - це комплекс заходів, що виявляються у стратегічних планах публічної адміністрації з метою досягнення бажаного результату у публічному адмініструванні окремої сфери чи галузі» [23].

Отже, адміністративно-правове забезпечення варто розглядати у широкому та вузькому розуміннях. У широкому розумінні адміністративно-правове забезпечення - це упорядкування суспільних відносин уповноваженими на те державою органами, їх юридичне закріплення за допомогою правових норм, охорона, реалізація і розвиток. Вузьке визначення буде змінюватися залежно від того, проякі суспільні відносини буде вестися мова [24, с. 49].

Останнім складником аналізованого концепту є термін «запобігання та протидія корупції», тобто діяльність уповноважених суб'єктів, що має наметі її викорінення усіма доступними способами. Зокрема, це превентивні заходи, тобто запобігання корупції, репресивні заходи, тобто протидія корупції, ліквідаційні заходи, тобто усунення наслідків корупційних дій як складова частина протидії.

Додамо, що законодавчий акцент на запобіганні корупції зумовлений пріоритетністю застосування саме запобіжних заходів - ефективної дії встановлених законодавством превентивних антикорупційних механізмів. Це підвищує рівень правової обізнаності громадян, зменшує ризик порушення їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, а також сприяє формуванню у населення нетерпимого ставлення до проявів корупції [25]. Застосування репресивного антикорупційного законодавства, спрямованого лише на покарання публічних службовців, без усунення факторів, що живлять та породжують корупцію, не призводить до жодних відчутних результатів щодо зниження її рівня [26].

Висновки

Усе викладене дає можливість сформулювати висновок, згідно з яким концепт «принципи адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні» - це сукупність термінів, які наділені власними характеристиками, однак у сукупному використанні позначають нормативно сформований перелік міжнародних та національних гарантій, засад та анти- корупційних стандартів, а також систему звичаєвих правил ефективної дії встановлених законодавством превентивних, репресивних та наслідково-ліквіда- ційних антикорупційних механізмів.

Список використаних джерел

1. Яцишин Н.П. Юридична термінологія як спеціалізована система правових понять. Термінологічний вісник. 2013. Вип. 2 (2). С. 99-103.

2. Лазарєва Л.К. До питання про актуальні процеси сучасної термінологічної номінації. Наука і освіта :матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 2003. Дн. : Наука і освіта, 2003.Т. 13 : Філологія. 112 с.

3. Книшенко Н. Наукова рецепція понять «термінологія» і «термінологічна система» (на матеріалі термінології дорожньо-будівельної галузі). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2014. № 791. С. 57-61.

4. Іленков А. Термінологія та її роль у представленні знань. Вісник: Проблеми української термінології. Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». 2009. № 648.С. 24-29.

5. Алеев РЮридический этимологический словарь. Москва : Викон, 2002.

6. Шанский Н.М. Школьный этимологический словарь русского языка: происхождение слов : 4-е изд., стереотип. Москва : Дрофа, 2001. 400 с.

7. Прийма С.В. Поняття принципу в аспекті співвідношення з суміжними категоріями. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2014. Вип. 28. С. 46-55.

8. Bentham J. An introduction to the principles of morals and legislation. Oxford : Clarendon Press; London : Oxford University Press Warehouse, Henry Frowde, Amen Corner, E. C.,1823. XXXIIN, 389 p.

9. Кучук А. М. Принципи права як категорія внутрішньодержавного й міжнародного права. Право і суспільство. 2015. № 3 (3). С. 22-26.

10. Кузьмишин В. Принципы администрирования апелляционных судов. Право и политика. 2016. №4. С. 103-108.

11. Щерба С.П., Заглада О.А. Філософія : підручник: 5-е вид. Київ: Кондор, 2011. 548 с.

12. Полежай П.Т Сущность права. Харьков : Юрид. ин-т, 1964. 73 с.

13. Уварова О.О. Принципи права як загальнотеоретична категорія. Юрист України.2011. № 4. С. 5-10.

14. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. Москва : Юрид. лит., 1982. 150 с.

15. Колодій А.М. Принципи права України:монографія. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 208 с.

16. Саглаєва Н.О. Принципи правового регулювання як самостійна юридична категорія. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 64. С. 110-116.

17. Адміністративне право України : підручник / за ред. Ю.П. Битяка. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 544 с.

18. Кравцов А.С. Реалізація принципу пріоритету прав і свобод людини в адміністративному праві України (теоретично-правове дослідження) : монографія. Луган. держ. унт внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 200 с.

19. Фомін П.П. До питання про принципи адміністративного права. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2013. Вип. 4. С. 264-268.

20. Адміністративне право України : навчальний посібник / за заг. ред. В.В. Галунька. Херсон : ХМТ, 2011. 320 с.

21. Вишневський М.В. Адміністративно-правове регулювання діяльності апарату суду в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 ; Науково-дослідний інститут публічного права. Київ, 2019. 219 с.

22. Орловський О.С. Принципи сучасного українського муніципалізму: постановка проблеми. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 64. С. 160-165.

23. Замрига А.В. Поняття адміністративно-правового забезпечення господарської діяльності в Україні. НДІПП. 2019. URL: http://sipl.com.ua/

24. Гумін О.М. Адміністративно-правове забезпечення: поняття та структура. Наше право. 2014. № 4. С. 46-50.

25. Методичні рекомендації «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування» : Рекомендації Мін'юсту України від 16.10.2013 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0020323-13

26. Реформування антикорупційної політики держави: мета та шляхи реалізації : Роз'яснення Мін'юсту України від 07.09.2011 р. uRl:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0063323-11.

Размещено на Allbest.ru