Правові аспекти ефективного функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліський національний університет

Правові аспекти ефективного функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні

Бондарчук Н.В., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правознавства

Дубенкова М.А., здобувач освітнього рівня «Магістр» спеціальності «Право»

Історія мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення розпочалася водночас із запровадженням права приватної власності на землю, Верховна Рада України неодноразово, зазвичай конституційною більшістю голосів продовжувала його дію. Так, 18 січня 2001 року ухвалений Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)», який запровадив мораторій; під час ухвалення Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року мораторій був відтворений і розширений. Як відомо, надалі мораторій практично став безстроковим, оскільки його зняття пов'язувалося з ухваленням закону про ринок земель. Протягом дев'ятнадцяти років власники земель сільськогосподарського призначення були позбавлені права вільно розпоряджатися своїм майном. У 2018 році Європейський суд з прав людини визнав, що мораторій порушує права власників (справа «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № № 846/16, 1075/16)).

Зі спливом дев'ятнадцяти років дії мораторію нинішній уряд, ураховуючи теперішні економічні реалії, вдався до активних дій, що спрямовані на зняття мораторію, у результаті чого у другому читанні парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». На думку авторів, дані нововведення є позитивними та сприятимуть розвитку аграрного сектора й економіки України загалом. Передусім позитивним є те, що власники паїв нарешті отримають права власників у повному обсязі, що передбачено статтею 41 Конституції України (з липня 2021 року). Встановлено, що неоднозначність сприйняття суспільством ідеї лібералізації базових засад розвитку земельного ринку стримує формування ринку земель сільськогосподарського призначення. Запропоновано практичні рекомендації для вирішення проблемних аспектів запровадження та розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення, які передбачають попереднє формування відповідного економіко-правового середовища, що дасть змогу нівелювати негативні соціально-економічні наслідки лібералізації земельних відносин і сформувати сприятливий інвестиційний клімат для залучення фінансових ресурсів у сферу аграрного виробництва.

Ключові слова: земельні відносини, земельна реформа, ринок земель сільськогосподарського призначення, земельні паї, обіг земель, ціна землі, мораторій на продаж землі.

LEGAL ASPECTS OF THE EFFECTIVE FUNCTIONING OF THE AGRICULTURAL LAND MARKET IN UKRAINE

The history of the moratorium on the alienation of agricultural and began simultaneously with the introduction of land private-property rights, and the Verkhovna Rada of Ukraine has repeatedly, as a rule, continued its validity by constitutional majority vote. Hence, January 18, 2001, the Law of Ukraine “On Agreements on the Alienation of Land Partition (Share)” was adopted, which introduced the moratorium; as the Land Code of Ukraine was adopted on October 25, 2001, the moratorium was restored and extended. It is known that in the future the moratorium virtually became indefinite, since its removal was connected with the adoption of the law on the land market.

For 19 years, landowners of agricultural and were denied the right to freely dispose of their property. In 2018, the European Court of Human Rights found that the moratorium violated the rights of owners (“Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine” (applications № № 846/16, 1075/16)). As the 19-year moratorium is to expire, the current government, taking into account the current economic realities, has taken active action aimed at lifting the moratorium, which resulted in the Parliament adopting in the second reading in the whole the Law of Ukraine “On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Circulation of Agricultural Land”. The authors believe that these innovations are definitely positive and will contribute to the development of the agricultural sector and the economy of Ukraine as a whole. First of all, the positive thing is that owners of shares will finally receive the rights of owners in full, as provided for in Article 41 of the Constitution of Ukraine (since July 2021). It is established that ambiguous perception of the idea of liberalization of the basic principles of the land market development by the society hinders the formation of the agricultural land market. Practical recommendations are offered to address the problematic aspects of introduction and development of the agricultural land market, which provide for preliminary formation of appropriate economic and legal environment, which will help to offset negative socio-economic consequences of the liberalization of land relations and create a favorable investment climate for attracting financial resources to the agricultural sector.

Key words: land relations, land reform, agricultural land market, land shares, land turnover, land price, moratorium to the sale of land.

Вступ

Постановка проблеми. Світовий досвід функціонування ринку землі демонструє, що реалізація повноцінних ринкових відносин між суб'єктами землекористування сприяє оптимізації площ землекористування в розрізі кожного суб'єкта господарювання. Сьогодні ринок земель сільськогосподарського призначення в нашій країні перебуває на стадії становлення. 31 березня 2020 р. ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» (далі - Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення). Через надмірну заполітизованість та неоднозначність сприйняття громадськістю ідеї запровадження вільного обігу земель сільськогосподарського призначення проблемні аспекти формування цивілізованого ринку землі й досі залишаються невирішеними. Для зниження рівня соціально-політичної напруги у сфері сільськогосподарського землекористування необхідно розробити науково обґрунтовану систему заходів, спрямованих на подальше впровадження ринкового обігу земель на засадах правової визначеності, прозорості та справедливості, а також нівелювати будь-які негативні соціально-економічні наслідки у зв'язку з лібералізацією земельних відносин.

Виклад основного матеріалу

Суспільні відносини, пов'язані з перерозподілом земельних ресурсів, завжди вимагатимуть пильної уваги з боку держави, передусім щодо їхньої відповідності суспільним інтересам, адже одне лише існування інституту власності на землю можливе лише в тому разі, коли ця власність визнається суспільством, а її існування виправдовується високою соціальною, економічною й екологічною ефективністю використання землі як основного національного багатства [1, с. 42]. Перехід економіки України до ринкових відносин мав супроводжуватися розвитком ринку землі та створенням необхідної ринкової інфраструктури [2, с. 4].

В українському суспільстві довгий час тривали дискусії щодо зняття обмежень на продаж земель сільськогосподарського призначення та надання права продавати або іншим способом відчужувати належні громадянам земельні ділянки та земельні частки (паї). Усе частіше поставало питання щодо порушення права власності, яке закріплене ст. 13 Конституції України [3]. Відповідно до цієї статті, держава охороняє право власності та забезпечує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом. Що стосується права власності на землю, то протягом дев'ятнадцяти років власники земель сільськогосподарського призначення були позбавлені права вільно розпоряджатися своїм майном. На цьому наголосив у 2018 р. Європейський суд з прав людини, визнавши, що мораторій порушує права власників (справа «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № № 84б/16, 1075/16)).

Багаторазова пролонгація мораторію призвела до того, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення фермерського господарства й іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не мали права продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), окрім міни, передачі їх у спадщину та в разі вилучення земель для суспільних потреб. Отже, мораторієм були обмежені конституційні права українських громадян щодо розпорядження належним їм майном шляхом його продажу на земельному ринку.

Гальмування впровадження земельної реформи не дало можливості задіяти найбільш важливі чинники ринкового конкурентного механізму розвитку сільського господарства й ефективного його інтегрування до світової аграрної системи. До таких чинників можна віднести: надання селянам виключного права самостійного розпорядження власною земельною ділянкою, упровадження земельно-іпотечного кредитування, кооперації, інтеграції та інших форм організації спільної підприємницької діяльності на добровільних засадах; регулювання діяльності функціонування великотоварних аграрних підприємств; охорону земель і збереження родючості земель; привабливість інвестування в аграрну сферу й ін. Розвиток і ефективність функціонування економіки України значною мірою залежать від того, наскільки ефективними у країні є земельні ресурси, яким чином їх правове регулювання закріплено в законі.

Основою земельних відносин є право власності, тобто привласнення і належність певної земельної ділянки конкретному суб'єкту. У такому статусі землевласник наділяється певними правомочностями щодо володіння, користування і розпорядження своєю земельною ділянкою. Невід'ємним атрибутом системи правомочностей землевласника є право відчуження земельної ділянки, тобто передачі у спадщину, дарування чи продажу [4, с. 1].