Роль прокурора у вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

РОЛЬ ПРОКУРОРА У ВИРІШЕННІ ПИТАННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (IN ABSENTIA) ТА СПЕЦІАЛЬНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

THE ROLE OF THE PROSECUTOR IN RESOLVING THE ISSUE OF CONDUCTING OF A SPECIAL PRE-TRIAL INVESTIGATION (IN ABSENTIA) AND SPECIAL JUDICIAL PROCEEDINGS

Шишман Д.М.,

здобувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

У статті досліджено проблемні аспекти вирішення питання щодо здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження, ролі прокурора у даному процесі.

Автор зауважує, що реалізація прокурором своїх повноважень у даному випадку має певну специфіку та може викликати труднощі з огляду на відсутність усталеної практики застосування інституту спеціального кримінального провадження (in absentia) та недоліки його нормативно-правового регулювання.

Можливість здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), а також хід та результати усього кримінального провадження безпосередньо залежать від ефективної реалізації прокурором своїх повноважень та належного виконання покладних на нього обов'язків. Вказане зумовлюється тим, що рішення слідчого судді, суду про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) або спеціального судового провадження приймається виключно на підставі відповідного клопотання, що подається прокурором або слідчим, але обов'язково погоджується першим (ст. 297-4, ч. 3 ст. 323 КПК України).

У статті автор вказує на виключність здійснення кримінального провадження в такому порядку та визначає перелік підстав, наявність яких є необхідною для здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia).

Особлива увага звертається на таку підставу здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), як переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У статті доводиться, що переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності не є тотожним ухиленню від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду, що в якості підстави для здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) визначається частиною п'ятою ст. 139 КПК України.

Автор обґрунтовує, що з огляду на положення ч. 2 ст. 297-1 КПК України прокурору слід довести слідчому судді, суду саме факт переховування особи від правоохоронних органів та суду поза розумним сумнівом.

Ключові слова: спеціальне кримінальне провадження (in absentia), прокурор, підстави здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

провадження досудове розслідування приховування обвинувачений

The article explores the problematic aspects of resolving the issue of conducting special pre-trial investigation (in absentia), special court proceedings and the role of the prosecutor in this process.

The author notes that exercise of the prosecutor's powers in this case has some specifics and may cause difficulties due to the lack of established practice of applying the institute of special criminal proceedings (in absentia) and the disadvantages of its legal regulation.

The possibility of implementing special criminal proceedings (in absentia), and, as a result, the course of all criminal proceedings, are directly dependent on the effective exercise by the prosecutor of his powers and the proper performance of his duties. This is due to the fact that the decision of the investigating judge, the court, to conduct a special pre-trial investigation (in absentia) or special court proceedings is settled on the basis of a petition filed by the prosecutor or investigator, but agreed with the former (art. 297-4, part 3 of art. 323 CCP of Ukraine). In the article, the author points out the exclusivity of the criminal proceedings in this order and defines the list of grounds which are necessary for the execution of special criminal proceedings (in absentia).

Particular attention is pointed out to such a ground of special criminal proceedings (in absentia) as the hiding of a suspect, accused, from the investigative authorities and the court in order to avoid criminal liability.

The article proves that the hiding of a suspect, accused from the authorities and the court with the purpose to evade criminal responsibility is not equivalent to evading of appearing on the summon of an investigator, prosecutor or court, that is a ground for conducting special criminal proceedings (in absentia) according to part five of Art. 139 of the CPC of Ukraine. The author argues that, considering the provisions of Part 2 of Art. 297-1 of the CPC of Ukraine, the prosecutor is to prove to the court the fact of hiding of the person from law enforcement agencies and the court beyond a reasonable doubt.

Key words: special criminal proceedings (in absentia), prosecutor, grounds for special criminal proceedings (in absentia), hiding of a suspect, accused, from the investigation authorities and the court in order to evade criminal responsibility.

Постановка проблеми

Застосування інституту спеціального кримінального провадження (in absentia) надає змогу притягнути особу до кримінальної відповідальності у разі її переховування від органів слідства та суду. Однак використання такої процедури кримінального провадження в окремих випадках може призвести до порушення засад кримінального провадження, а також прав та інтересів відсутнього підозрюваного, обвинуваченого.

Важливу роль у вирішені питання про здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) та забезпеченні його законності відіграє прокурор у відповідному кримінальному провадженні, який виконує надані йому чинним кримінальним процесуальним законодавством повноваження. Реалізація прокурором своїх повноважень у такому разі має свою специфіку та може викликати труднощі з огляду на відсутність усталеної практики застосування спеціального кримінального провадження (in absentia) та недоліки нормативно-правового регулювання.

Стан дослідження. Проблемні аспекти здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (in absentia) висвітлювалися у наукових працях таких вчених, як Ю.І. Азаров, І.В. Гловюк, В.О. Гринюк, М.П. Клим- чук, В.Т. Маляренко, Г.В. Матвієвська, О.О. Нагор- нюк-Данилюк, Р.Г. Пєсцов, І.І. Сливич, О.Ю. Тата- ров, В.М. Трофименко, С.Л. Шаренко, О.Г. Шило. статус прокурора у кримінальному провадженні досліджувався О.В. Бауліним, Р.Н. Гасановим, ю.М. дьоміним, П.М. каркачем, н.в. Марчук, н.з. рогатинською, в.М. юрчишиним та іншими науковцями. однак питання реалізації прокурором наданих йому повноважень та його ролі у вирішені питання про здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) не були відображені у наукових працях вчених та не отримали належного дослідження.

Завданням вказаної статті є дослідження ролі прокурора у вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального кримінального провадження.

Виклад основного матеріалу

Притягнення особи до відповідальності в міру її вини є одним із завдань, передбачених ст. 2 КПК України. Згідно із загальним правилом, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такої особи (ч. 1 ст. 281 КПК України), а після виконання всіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе, у тому числі для розшуку підозрюваного, досудове розслідування може бути зупинене (ч.ч. 1, 2 ст. 280 КПК України). Однак в окремих випадках, передбачених КПК України, переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження.

Слід зауважити, що у чинному КПК України відсутній термін «спеціальне кримінальне провадження (in absentia)», який використовувався вище. Однак з огляду на те, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, а також процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України «Про кримінальну відповідальність» (окремі статті КПК передбачають можливість проведення як спеціального досудового розслідування (in absentia), так і спеціального судового провадження), вважаємо, що вказаний термін прийнятний для використання як синонім терміна «кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia)» [2, с. 124].

Спеціальне кримінальне провадження (in absentia) є самостійним кримінальним провадженням з особливою диференційованою формою, що застосовується за наявності підстав та з дотриманням умов, передбачених чинним КПК України, за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності [2, с. 125-126].

Попри фактичну відсутність підозрюваного, обвинуваченого під час спеціального кримінального провадження (in absentia), уповноважені органи державної влади повинні забезпечити дотримання загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом, а також прав та інтересів такої особи.

Прокурор у кримінальному провадженні є стороною обвинувачення, однак саме на нього законодавець покладає обов'язок забезпечити нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (ч. 1 ст. 36 КПК України). Прокурор від імені суспільства та в інтересах держави повинен гарантувати застосування закону, коли його порушення веде до кримінальних санкцій, враховуючи не тільки права фізичної особи, а й необхідну ефективність системи кримінального судочинства. Завданням прокурорів, як і суддів, є застосування закону або нагляд за його виконанням. Однак судді здійснюють це реактивно, тобто у відповідь на вже порушені справи, тоді як прокурор активно забезпечує застосування закону [3].

Як зазначає Н.В. Марчук, процесуальне керівництво за своєю природою та характером є складною і багатоаспектною діяльністю, що включає як імперативне спрямування, так і вжиття заходів для узгодження, скоординованості діяльності органів досудового розслідування [4, с. 372].

Прокурорський нагляд у цій найгострішій сфері соціальної практики - гостре знаряддя боротьби з кримінальними правопорушеннями, однак при цьому він також виступає гарантією своєчасного і надійного захисту прав людини як від протиправних дій особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, так і від можливого свавілля та беззаконня з боку посадових осіб органів досудового розслідування, які активно застосовують у своїй діяльності широкий арсенал примусових заходів процесуального характеру [5, с. 661].

Перелік повноважень прокурора у кримінальному провадженні закріплений у ст. 36 КПК України та не є вичерпним. Такими ж повноваженнями прокурор наділений і під час спеціального кримінального провадження (in absentia).

Частиною другою ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор повинен всебічно, повно і неупе- реджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті з них, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупе- реджених процесуальних рішень. Крім того, у кримінальному провадженні за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) сторона обвинувачення (зокрема, прокурор) зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, на таємницю спілкування, невтручання у приватне життя тощо) у разі здійснення кримінального провадження у такому порядку (ч. 2 ст. 7 КПК України).

Як слушно зазначає В.М. Юрчишин, необгрунтованими є побоювання деяких науковців, що в умовах реалізації засад змагальності прокурор як основний представник сторони обвинувачення зацікавлений у отриманні лише обвинувальних доказів, а тому він може діяти упереджено. Науковець зауважує, що сторона в кримінальному процесі завжди є певним чином упередженою з метою зробити свою позицію виграшною. З огляду на це законодавець зобов'язує сторону обвинувачення фіксувати виправдувальні докази, що виявлені в ході досудового розслідування. згідно із законом прокурор завжди залишається прокурором, оскільки він виконує особливі функції нагляду, процесуального керівництва й підтримання публічного обвинувачення незалежно від того, які свої повноваження він використовує на тому чи іншому етапі [6, с. 17-18].

Крім того, особливу роль прокурор відіграє на початковому етапі при вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження, оскільки відповідне рішення приймається слідчим суддею, судом лише на підставі клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження, що подається прокурором, або ж клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), що погоджується прокурором в обов'язковому порядку (ст. 297-4, ч. 3 ст. 323 КПК України). з огляду на це можливість здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), а також хід та результати усього кримінального провадження безпосередньо залежать від ефективної реалізації прокурором своїх повноважень та належного виконання покладних на нього обов'язків.

Вирішуючи питання про можливість звернення з клопотанням про здійснення спеціального досу- дового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження до слідчого судді, суду, на нашу думку, прокурор повинен усвідомлювати винятковість проведення кримінального провадження у такому порядку та бути переконаним у наявності достатніх для цього підстав.

Ми вважаємо, що саме підстави здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) визначають підґрунтя та зумовлюють необхідність проведення кримінального провадження в такому порядку. Отже, тільки коли прокурор переконається у їх наявності, він має право звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень (in absentia) та спеціального судового провадження.

За результатами комплексного аналізу норм глави 27-1 та ч. 3 ст. 323 КПК України, що регламентують особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень (in absentia) та спеціального судового провадження, можна виокремити такі підстави здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia):

1) вчинення особою принаймні одного зі злочинів, передбачених ст. 297-1 КПК України;

2) повідомлення особі про підозру, вручення копії обвинувального акта у вчиненні одного або декількох із злочинів, передбачених ст. 297-1 КПК України;

3) переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

4) оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міждержавний та/або міжнародний розшук;

5) досягнення підозрюваним, обвинуваченим повноліття;

6) наявність матеріалів про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження (для спеціального судового провадження);

7) наявність ухвали слідчого судді, суду про задоволення клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження.

Для фактичного здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) наявною повинна бути кожна з вказаних підстав, а відсутність хоча б однієї з них виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.

Однак, як зазначалося вище, ухвала слідчого судді, суду про задоволення клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження як одна з підстав для здійснення кримінального провадження у такому порядку виноситься за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, що обов'язково погоджує прокурор, або ж клопотання самого прокурора. Отже, вирішення питання про можливість здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) можна розділити на такі етапи: 1) встановлення слідчим, прокурором наявності підстав для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження; 2) звернення слідчим, прокурором з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження до слідчого судді, суду; 3) розгляд клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження слідчим суддею, судом; 4) вирішення слідчим суддею, судом питання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження.

Детальне дослідження вказаних вище підстав спеціального кримінального провадження (in absentia) є доволі об'ємним завданням, реалізація якого в рамках даної роботи є неможливою з огляду на обмеженість її обсягу. Проте вважаємо за необхідне звернути увагу на таку підставу, як переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Вказана підстава здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) є однією з ключових, оскільки являє собою основну причину здійснення провадження в такому порядку. На нашу думку, прокурор навіть не повинен розглядати можливість здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), якщо в ході кримінального провадження факт переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду не був встановлений.

Про необхідність встановлення належного обґрунтування та доведення переховування особи від органів слідства та суду також свідчить практика слідчих суддів, які у разі відсутності відповідних підтверджуючих доказів відмовляють у задоволені клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) [7; 8; 9].

Перед з'ясуванням наявності переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду слід з'ясувати, в чому саме полягають вказані дії.

Тлумачний словник юридичних термінів переховування визначає як суспільно небезпечну діяльність, що полягає в активних діях, спрямованих на приховування злочинця, а також знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів, здобутих злочинних шляхом [10, с. 196].

«Новий тлумачний словник української мови» містить термін «переховувати», який він визначає як «ховати кого-, що-небудь від когось, укривати якийсь час, перетримувати» [11, с. 313]. Аналогічне визначення терміна «переховувати» наведене й у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови», однак вказаний словник також містить термін «переховуватися», який він визначає як «ховати де-небудь, укриватися який час» [12, с. 750].

З огляду на наведені вище визначення термінів «переховувати» та «переховуватися», на нашу думку, словосполучення «переховування від органів слідства та суду» слід розуміти як умисне вжиття підозрюваним, обвинуваченим заходів для неможливості встановлення його місця перебування.

Водночас слід звернути увагу, що частиною п'ятою ст. 139 КПК України як підстава для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) чи спеціального судового провадження визначене ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більше двох разів) підозрюваним, обвинуваченим.

«Новий тлумачний словник української мови» термін «ухилятися» визначає як «намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось, уникати» [11, с. 659]. Аналогічне визначення вказаного терміна міститься й у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» [12, с. 1310].

Як зазначає О.М. Сіверський, ухилення від явки на виклик являє собою неприбуття без поважної причини більше двох разів поспіль учасника кримінального провадження для виконання процесуальних дій за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду з причин, не зазначених у статті 138 кПк України [13, с. 200].

Під час ухилення від явки на виклик, на наше переконання, особа не вживає ніяких заходів, щоб її місцезнаходження не було відомим уповноваженим правоохоронним органам та суду. Таке ухилення полягає лише у невиконанні обов'язку з'явитися до відповідних органів, що не свідчить про її наміри переховуватися й уникнути кримінальної відповідальності. Не з'являючись на виклик, особа продовжує вести звичайний спосіб життя, не змінюючи ані його уклад, ані коло спілкування. до такої особи може застосовуватися привід відповідно до ст. 140 кПк України, що забезпечить її явку до уповноважених правоохоронних органів, слідчого судді чи суду.

Про необхідність відрізняти намір підозрюваного, обвинуваченого, підсудного щодо ухилення від слідства і суду від неявки цих осіб до органів досудового слідства і суду зазначається і в «Юридичній енциклопедії» [14, с. 240].

З огляду на вказане вважаємо, що переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів слідства та суду не є тотожним його ухиленню від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду. З урахуванням положень ч. 2 ст. 297-1 кПк України слід встановлювати та доводити саме факт переховування особи від правоохоронних органів та суду. Вказане слід враховувати прокурору при вирішенні питання про можливість здійснення спеціального кримінального провадження (in absnetia).

При цьому у ч. 2 ст. 297-2 кПк України вказується, що необхідно встановити та довести не тільки сам факт переховування підозрюваного, обвинуваченого, а й мету переховування, тобто ухилення від кримінальної відповідальності. Як зазначає О.В. Геселев, доведення вказаних обставин на практиці становить певні проблеми для слідчих та прокурорів. На факт переховування від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, крім іншого, можуть вказувати такі обставини: виїзд особи в іншу країну безпосередньо після вчинення злочину або після початку досудового розслідування злочину, про що особі стало відомо; залишення особою постійного місця проживання після направлення їй виклику слідчого, прокурора; неодноразове неприбуття на такі виклики без поважних причин; факти знищення перед виїздом речей та документів, які мають доказове значення; також факти незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших учасників провадження. З цією метою потребують обов'язкової перевірки показання свідків або інша інформація про те, що особа була лише тимчасово відсутня за місцем постійного проживання, виїхала за межі України нібито для зустрічі з родичами або діловими партнерами, на заробітки тощо [15, с. 176].

Встановлення вказаної мети, на нашу думку, дає підстави говорити про те, що особа вбачає пріоритетним ухилитися від кримінальної відповідальності, а тому не бажає брати участі у кримінальному провадженні та особисто захищати свої права та інтереси. Доведення таких обставин є додатковим підтвердженням доцільності та справедливості здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.

на нашу думку, переховування може вчинятися особою одразу після вчинення злочину, а також коли така особа дізнається про кримінальне переслідування. водночас для мінімізації випадків відмови у задоволенні клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), спеціального судового провадження вважаємо за доцільне прокурору уникати формалізму при викладені обставин, що підтверджують переховування підозрюваного, обвинуваченого від уповноважених правоохоронних органів та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та підтверджувати вказані обставини відповідними доказами. При цьому слід зауважити, що в деяких випадках здобути прямі докази вказаного може бути досить складно. У такому разі непрямі докази у своїй сукупності повинні бути достатніми, щоб можна було стверджувати, що факт переховування особи від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності перебуває поза розумним сумнівом.

Належний виклад та доведення наявності кожної підстави здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia) має проводитись не тільки у відповідному клопотанні слідчого, прокурора, але й в ході судового розгляду даного питання. Прокурор повинен чітко й вмотивовано доводити свою позицію щодо законності та необхідності здійснення спеціального кримінального провадження (in absentia), посилаючись на відповідні матеріали кримінального провадження та зібрані докази. При цьому в ході досудового розслідування, керуючись ч. 3 ст. 297-3 КПК України, до участі у розгляді клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) прокурор має право залучати свідків, що можуть надати пояснення на підтвердження його заяв. Прокурору слід мати на увазі, що від рівня його підготовки та переконливості позиції залежить те, яким буде рішення слідчого судді, суду за результатами розгляду відповідного клопотання.

Висновки

Таким чином, вбачається, що прокурор займає важливе місце у вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) та спеціального судового провадження. на прокурора покладається обов'язок встановити, перевірити та довести слідчому судді, суду факт переховування особи від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також наявність сукупності інших підстав, передбачених чинним КПК України. від якісного виконання прокурором своїх функцій у кримінальному провадженні залежить обґрунтованість та законність здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (in absentia).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. Ст. 88.

2.Шишман Д.М. Спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia) як різновид заочного кримінального провадження. Науковий вісник Херсонського державного університету. Херсон, 2017. Вип. 6. Т 3. С. 123-126.

3.Щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя : Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2000_19_2000_10_6.pdf (дата звернення: 25.08.2019).

4.Марчук Н.В. Щодо визначення змісту діяльності прокурора зі здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. 2012. № 2. С. 369-375.

5.Юрчишин В.М. Процесуальна функція прокурора в теорії кримінального процесу. Філософські, методологічні, соціологічні та психологічні проблеми права : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції, м. Чернівці, 28-29 травня 2011 року. Чернівці, 2011. С. 659-663.

6.Юрчишин В.М. Проблеми державного та приватного обвинувачення в судах України : автореф. дис ... канд. юрид. наук. Київ, 2004. 19 с.

7.Ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 04 травня 2018 р., судова справа № 591/2347/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73796387 (дата звернення: 02.02.2019).

8.Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 р., судова справа № 761/32873/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76258372# (дата звернення: 02.02.2019).

9.Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 р., судова справа № 757/11965/17-к. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77099234 (дата звернення: 02.02.2019).

10.Юридичні терміни : тлумачний словник / В.П Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін. ; за ред. В.Г. Гончаренка. Київ : Либідь, 2003. 320 с.

11.Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. Київ: Видавництво «АКОНІТ», 2001. Т 3. 927 с.

12.Великий тлумачний словник сучасної української мови / редкол.: В.Т. Бусел (голова) та ін. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун». 2003. 1440 с.

13.Сіверський О.М. Злісне ухилення від явки за викликом для участі у процесуальних діях. Молодий вчений. № 2 (17).

2014.С. 198-201. URL: http://molodyvcheny.in.Ua/files/journal/2015/2/162.pdf (дата звернення: 17.09.2018).

14.Юридична енциклопедія : у 6 т / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ : «Українська енциклопедія», 2004. Т. 6. 768 с.

15.Геселев О.В. Особливості та проблемні питання спеціального досудового розслідування у звичайних та особливих умовах. Протидія злочинності: теорія та практика : матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції (19 жовтня 2016 року). Київ, 2016. С. 174-180.

Размещено на Allbest.ru