Окремі питання застосування досудової пробації у кримінальному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі питання застосування досудової пробації у кримінальному процесі України

Демура М.І.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

У статті розглядається застосування інституту досудової пробації у кримінальному процесі України. Варто зазначити, що завдання, покладені на служби пробації, в різних державах неоднакові і є відмінності у спрямованості інституту пробації у кожній країні, що знаходиться в прямій залежності від природи виникнення цього інституту (правових звичаїв або законодавчого оформлення), правової системи відповідної держави тощо. В Україні пробація застосовується як засіб, за допомогою якого суд приймає рішення про міру відповідальності особи. Досудова пробація - це забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності. З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Спираючись на викладений матеріал, можна запропонувати механізм по вдосконаленню норм кримінального процесуального закону в аспекті врегулювання інституту досудової доповіді: після повідомлення особі про підозру прокурор зобов'язаний вирішити питання про необхідність складення органом пробації досудової доповіді і визначити строк її підготовки. Складення такої доповіді є обов'язковим щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі; щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років. В інших випадках це питання вирішується на розсуд прокурора з урахуванням думки сторони захисту, яка може подати клопотання про складення досудової доповіді у загальному порядку за ст. 220 КПК України. У разі доручення органу пробації складення досудової доповіді, слідчий та прокурор звільняються від обов'язку доказувати обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України. На орган пробації відповідний обов'язок покладається і його здійснення має бути забезпечене у визначений прокурором строк. досудова пробація кримінальний процес

Ключові слова: пробація, досудова доповідь, прокурор, досудове розслідування, орган пробації, доручення, строк.

SOME QUESTIONS OF THE APPLICATION OF PRE-TRIAL PROBATION IN THE CRIMINAL PROCESS OF UKRAINE

The article deals with the use of the institute of pre-trial probation in the criminal process of Ukraine. It should be noted that the tasks assigned to probation services in different states are different and there are differences in the orientation of the probation institute in each country, which is directly dependent on the nature of the institution (probation or legal form), the legal system of the respective state, etc. In Ukraine, probation is used as a means by which a court makes a decision on the extent of a person's liability. Pre-trial probation is to provide the court with formalized information that characterizes the accused in order to make a decision about the extent of his responsibility. In order to provide the court with the information that characterizes the accused, as well as to make a decision on the punishment, the representative of the competent probation authority prepares a pre-trial report upon the court order. Based on the above material, it is possible to propose a mechanism for improving the rules of criminal procedural law in the aspect of settling the institute of pre-trial report: after informing the person about suspicion, the prosecutor is obliged to decide on the necessity of drawing up the pre-trial report by the body and to determine the term of preparation. In doing so, the making of such report shall be binding on the person accused of a small or medium-sized crime or a serious crime, the lower limit of which is not more than five years' imprisonment; concerning a minor accused aged 14 to 18 years. In other cases, this issue is decided at the discretion of the prosecutor, taking into account the opinion of the defense party, which may file a petition for drafting a pre-trial report in the general manner under Art. 220 CPC of Ukraine. In the case of commission of the probation authority the preparation of the pre-trial report, the investigator and the prosecutor shall be released from the obligation to prove the circumstances provided for in paragraph 4 of Part 1 of Art. 91 of the CPC of Ukraine. At the same time, the probation authority is entrusted with a duty and its implementation must be ensured within the period specified by the prosecutor.

Key words: probation, pre-trial report, prosecutor, pre-trial investigation, probation authority, warrant, term.

Постановка проблеми

Пробація з'явилася в Англії ще у 1887 р. на базі класичного умовного засудження у зв'язку з прийняттям закону «Про випробування вперше засуджених». Сьогодні служба пробації єнайважливішим інститутом сфери кримі- нальногоправосуддя і попередження злочиніву багатьох країнах світу (Англії, Німеччини, Данії, Латвії, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції, Естонії і т д.) [1, с. 24-25].

Ефективне функціонування інституту пробації у світі привернуло увагу і українського суспільства.

Так, у 2015 р. було прийнято Закон України «Про пробацію», який визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб'єктів пробації. Однак зміни до КПК було внесено у вересні 2016 р., а положення щодо застосування пробаційних програм набули чинності з 1 січня 2018 р. Також варто зазначити, що сам Порядок складення досудової доповіді був затверджений Міністерством юстиції України у січні 2017 р. Викладене дає підстави стверджувати, що інститут пробації, та, зокрема, досудової пробації, є новелою кримінального процесуального законодавства України, що викликає науковий і практичний інтерес у її дослідженні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження інституту досудової пробації здійснювали такі вітчизняні науковці, як: О.І.В. Бондар, В.М. Дрьомін, Н.В. Глинська, О.В. Єні, А.В. Лап- кін, А.Х. Степанюк, В.М. Трубников, О.Г. Шило, І.С. Яковець та ін.

Метою статті є виявлення проблемних питань застосування досудової пробації у кримінальному процесі України та запропонування шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Розпочинаючи дослідження з обраної теми, цікаво зауважити, що міжнародний експерт з розвитку волонтерства в пробації і щодо поліпшення співпраці з громадськими організаціями проекту Європейського Союзу «Право- Justice» Валері МакНерні у своїй доповіді зазначає, що «за даними Європейського центру захисту прав людини, Україна на першому місці серед 50 європейських країн за кількістю довічно ув'язнених. У країні таких налічується 1 541 осіб. Всього ж у тюрмах - 55 000 чоловік». Така статистика лякає і викликає запитання «Як цьому запобігти?». Відповіддю на це запитання має стати пробація. Як зазначає міжнародний експерт «суть її полягає в наступному: після винесення вироку, якщо санкції статті не перевищують п'яти років позбавлення волі, людині дається право продовжувати звичне життя замість перебування у в'язниці. Можна працювати, вчитися, жити вдома. Але всі, хто уникне в'язниці, повинні регулярно з'являтися на реєстрацію до відділу пробації. Його основне завдання - з'ясувати, що змушує таку людину скоювати злочин, і як допомогти уникнути скоєння нового. Окремих правопорушників можуть зобов'язати проходити пробаційну програму для зміни мислення або подолання агресії» [2].

Проведений аналіз наукової літератури та зару-біжного законодавства дозволив встановити, що завдання, покладені на служби пробації, в різних державах неоднакові і є відмінності у спрямованості інституту пробації у кожній країні, що знаходиться в прямій залежності від природи виникнення цього інституту (правових звичаїв або законодавчого оформлення), правової системи відповідної держави тощо.

У Швеції, Фінляндії, Латвії пробація використо-вується як покарання. У Великій Британії та Данії - як захід кримінально-правового характеру. В Естонії пробація сприяє вирішенню питання про звільнення від покарання [3, с. 13-14]. З урахуванням положення ст. 4 ЗУ «Про пробацію», де визначено, що метою пробації в Україні є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності [4], можна дійти висновку, що в Україні пробація застосовується як засіб, за допомогою якого суд приймає рішення про міру відповідальності особи. Вказану мету планується досягти за допомогою викорис-тання трьох видів пробації: досудової, наглядової та пенітенціарної (ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про пробацію»).

Звужуючи межі дослідження, пропонуємо звернути увагу саме на окреміпитання застосування досу- дової пробації у кримінальному процесі України. Перш за все слід зазначити, що досудова пробація- це забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про пробацію»).З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених КПК України (ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України). Питання про необхідність складення досудової доповіді вирішується судом у підготовчому судовому засіданні (п. 6 ч. 3 ст. 314 КПК України).Викладені законодавчі норми свідчать, що вирішення питання про необхідність складення досудової доповіді здійснюється на стадії підготовчого провадження, а сама доповідь є предметом розгляду на стадії судового розгляду. У зв'язку із чим виникає досить логічне зауваження, пов'язане із найменуванням відповідного різновиду пробації як «досудової» і формою, в якій вона втілюється «досудова доповідь». Фактично у її назві вживається прикметник «досудова», що наштовхує на таку стадію кримінального провадження як «досудове розслідування». Як зазначаютьнауковці, «назва досудової доповіді резонує з назвою стадії кримінального провадження - досудове розслідування [5, с. 137-143]». Тому логічніше було б назвати «судова пробація» та «судова доповідь», або ж розпочинати досудову пробацію ще на стадії досудового розслідування. До речі, остання теза активно під-тримується вченими-процесуалістами. Так, науковці визначають, що «доречніше було б справді розпочинати процес здійснення досудовоїпробації ще на стадії досудового розслідування за постановою слідчого (прокурора). Оскільки це дало би змогу представнику персоналу органу пробації, прискладанні досудової доповіді більш ефективно підійти до вивчення особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального право-порушення, і не ставити в цейтнотані суд, ані орган пробації при обмеженні часу для складання досудової доповіді» [6, с. 109-112].

Інші автори під час дослідження ролі прокурора у застосуванні досудової пробації у кримінальному провадженні підтримують позицію щодо складення досудової доповіді саме на стадії досудового розслі-дування. За такого підходу досудова доповідь буде реалізуватися як досудова пробація. Окрім того, пропонується змінити суб'єкта прийняття рішення про застосування пробації, зокрема, на прокурора. Вбачається, що такий підхід відповідатиме функці-ональному призначенню прокурора як процесуального керівника досудовим розслідуванням і допоможе використати напрацювання інших країн у цій сфері, зокрема Естонії, Данії, Латвії, де аналог досу- дової доповіді готується службою пробації за запитом прокурора [7, с. 115-118]. На підтримку запропонованого положення наведемо додаткові аргументи:

1) в Рекомендації Комітету міністрів державам- членам СМЖес (2010)1 Правил Ради Європи про Правила Ради Європи про пробацію визначено, що служба пробації відповідно до національного зако-нодавства повинна взаємодіяти із судами та надавати їмінформацію, а, за можливості, і з іншими компе-тентними органами (п. 35) [8]. Таким чином, пропозиції по наділенню прокурора повноваженнями по здійсненню запиту до органу пробації не суперечить наведеним Рекомендаціям Комітету міністрів і служба пробації має співпрацювати не тільки із судом, але і з органами, які здійснюють досудове розслідування;

2) підготовка досудової доповіді на стадії досудо- вого розслідування сприятиме додержанню розумних строків судового розгляду, оскільки здійснюватиметься в межах стадії досудового розслідування паралельно із проведенням слідчих (розшукових) дій. Такий висновок ґрунтується на проведеному дослідженні. Так, питання про необхідність складення досудової доповіді вирішується судом у підготовчому судовому засіданні (п. 6 ч. 3 ст. 314 КПК України). Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення як цього вимагає ч. 2 ст. 316 КПК України. Правозастосовна практика свідчить про те, що суди, провівши підготовче засідання, призначають дату судового розгляду та зобов'язують орган пробації скласти та надати досудову доповідь на дату початку судового розгляду. Якщо говорити про досудову доповіду, яку органу пробації необхідно під-готувати у 10-денний строк (або менше) та її зміст, то необхідно звернутися до п. 3 розділу 3 Порядку складення досудової доповіді, в якому визначено, що досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити: 1) соціально-психологічну характеристику обвинуваченого; 2) оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення; 3) висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства. Цитовані вище норми дають підстави стверджувати, що для з'ясування всіх складових елементів досудової доповіді органу пробації відводиться досить короткий строк. Таке твердження ґрунтується на тому, що перераховані елементи вимагають витрати значного часу для їх дослідження і оформлення у певні висновки. В якості додаткового обґрунтування слід зауважити той факт, що підготовка досудової доповіді щодо неповнолітніх має свої особливості і сама досудова доповідь містить більшу кількість складових, що потребують більш довгострокового дослідження. Однак, в кримінальному процесуальному законодавстві відсутня диференціація строків в залежності від того, щодо якої особи складається досудова доповідь, що ставить під сумнів ефективність застосування пробації загалом.

Як стверджують працівники Державної установи «Центр пробації», за наявною практикою, у 47% ухвал суду, які надійшли до органів пробації,зазначений строк на складання досудової доповіді становив менше ніж 10 діб (іноді це 1-2 дні). Бувають випадки, коли ухвала суду надходить до органу пробації після закінчення визначеного терміну складання досудової доповіді, що унеможливлює її виконання. У таких випадках працівники органу пробації відповідно до п. 3 ст. 72-1 КПК України повідомляють суди про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді, та подають клопотання про продовження строку її складання [9, с. 53-55]. У п. 11 Листа ВССУ від 16 січня 2017 р. № 223-66/0/4-17 закріплено, що доручення скласти досудову доповідь не перешкоджає призначенню судового розгляду та його проведенню[10]. Однак правозастосовна практика свідчить, що судді досить часто відкладають розгляд справи у зв'язку з неотриманням від органу пробації досудової доповіді. Тим самим затягується судовий процес і порушується засада розумності строків.

Таким чином, законодавчі норми унеможливлюють збір інформації про обвинуваченого та подання досудової доповіді у визначений в ухвалі строк, тим самим, нівелюється призначення досудової пробації та порушуються розумні строки здійснення судового розгляду. В свою чергу, пропозиція по складенню досудової доповіді на стадії досудового розслідування дозволить уникнути відкладення судових засідань через очікування доповіді від органів пробації;

3) підготовка досудової доповіді на стадії досудового розслідування дозволить уникнути дублювання дій слідчого, прокурора по збиранню доказів, оскільки згідно з положенням п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відносяться також обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Тим самим забезпечуватиметься процесуальна економія сил і засобів, які використовують органи досудового розслідування.

Варто звернути увагу, що задля виконання завдань, які покладені на орган пробації, представник уповноваженого органу з питань пробації зобов'язаний забезпечити суд інформацією, що характеризує обвинуваченого. Виникає запитання: «Яким чином орган пробації має збирати таку інформацію?». Якщо звернутися до ст. 93 КПК України, представник уповноваженого органу з питань пробації не зазначений як суб'єкт доказування. Водночас звернення до Порядку складення досудової доповіді дає підстави стверджувати, що для складення досудової доповіді орган пробації наділений наступними повноваженнями: виклик обвинуваченого до органу пробації; проведення з ним бесіди; отримання від обвинуваченого усної інформації, якаоформлюється у письмовій формі з підписом обвинуваченого; отримання інформації про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, громадян шляхом направлення запитів або під час особистої зустрічі тощо. Фактично мова йде про дії, які за своєю природою є дуже близькими до таких слідчих (розшукових) та процесуальних дій як виклик слідчим, прокурором, допит особи, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей. Іншими словами, дії органу пробації по підготовці досудової доповіді у певній мірі дублюють дії слідчого, прокурора по збиранню доказів. Окрім того, можна виділити загальну мету збирання фактичних даних органом пробації та слідчим, прокурором. Йдеться про п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, а саме,складову предмета доказування - обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Викладене дає можливість стверджувати, що досудова доповідь буде дублювати інформацію, яку на стадії досудового розслідування вже зібрав слідчий або прокурор, що викликає певні сумніви у доцільності роботи служби пробації або в необхідності слідчому, прокурору збирати докази, які підтверджують обставини, які характеризують особу обвинуваченого. В якості порівняльного аналізу цікаво відмітити, що в Естонії і в Латвії прокурор уповноважений замовити у працівника відділу кримінального нагляду досудову доповідь, яка є допоміжним інструментом. В свою чергу, поліція займається збиранням доказів, що стосуються злочину, а матеріал стосовно соціальної характеристики обвинуваченого має збирати чиновник відділу кримінального нагляду, щоб поліція не витрачала часу длязвернення до місць роботи, сусідів, школи, лікарів тощо.

Висновки

Спираючись на викладений матеріал, можна запропонувати механізм по вдосконаленню норм кримінального процесуального закону в аспекті врегулювання інституту досудової доповіді: після повідомлення особі про підозру прокурор зобов'язаний вирішити питання про необхідність складення органом пробації досудової доповіді і визначити строк її підготовки. Складення такої доповіді є обов'язковим щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі; щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років (пропонуються випадки підготовки досудової доповіді, що закріплені у ч. 2 ст. 314-1 КПК України). В інших випадках це питання вирішується на розсуд прокурора з урахуванням думки сторони захисту, яка може подати клопотання про складення досудової доповіді у загальному порядку за ст. 220 КПК України. У разі доручення органу пробації складення досудової доповіді, слідчий та прокурор звільняються від обов'язку доказувати обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України. При цьому на орган пробації відповідний обов'язок покладається і його здійснення має бути забезпечене у визначений прокурором строк.

Список використаних джерел

1. Воронова Е.Л. Создание службы пробации в России. Вопросы ювенальной юстиции. 2009. № 3. С. 24-25.

2. 5 рисков с введением в Украине системы пробации. URL: https://www.Nga.net/sodety/artides/5-rizikiv-iz-wedennyam- v-ukraini-sistemi-probatsii (дата звернення 10.10.2019).

3. Шатанкова Е.Н. Условное осуждение и пробация за рубежом (сравнительно-правовой анализ) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2008. 23 с.

4. Про пробацію : Закон України. Голос України. 2015. № 35.

5. Петровська Л. Досудова доповідь у кримінальному провадженні: практичне впровадження та розвиток. Інститут пробації в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку : матеріали міжнародного круглого столу (16 квітня 2019 р.). Київ : Національна академія прокуратури України, 2019

6. Севрюков В.В., Полегенька О.Р Практичні аспекти впливу досудової пробації на розгляд кримінальних проваджень в суді першої інстанції. Теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні : матеріали міжнародного круглого столу (22 червня 2018 р.). Київ : Національна академія прокуратури України, 2018. 164 с.

7. Лапкін А. Роль прокурора у застосуванні досудової пробації у кримінальному провадженні. Інститут пробації в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали міжнародного круглого столу (16 квітня 2019 р.). Київ : Національна академія прокуратури України, 2019. 196 с.

8. Рекомендація Комітету міністрів державам-членам СМ^ЄС (2010)1 Правил Ради Європи про пробацію: міжнародний документ. URL: https://rm.coe.int/16806f4097 (дата звернення 10.10.2019).

9. Карандюк І.В. Досудова доповідь як складова пробації. Теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні : матеріали міжнародного круглого столу (22 червня 2018 р.). Київ : Національна академія прокуратури України, 2018. 164 с.

10. Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх : лист ВССУ від 16 січня 2017 р. № 223-66/0/4-17. URL: http://zib.com.ua/ua/print/127476-list_vssu_vid_16012017_223-6604-17_pro_praktiku_zdiysnennya_. html (дата звернення 10.10.2019).

Размещено на Allbest.ru