Імплементація європейських стандартів боротьби з фінансуванням тероризму в законодавство України

The article deals with the fight against terrorism as one of the priority activities of the UN and all relevant international organizations. The main directions of the long-term strategy of cooperation of all countries of the world in this area should be to identify and effectively block the various manifestations of financial support for the activities of terrorists and their organizations. International cooperation on the destruction of funding schemes for various terrorist activities is an important element in the fight against terrorism in all countries. The Council of Europe Convention on the Prevention of Terrorism and a number of other international instruments are aimed at achieving greater unity between the members of the Council of Europe on the implementation of measures to prevent public incitement to commit acts of terrorism and to involve citizens in terrorist activities. It is established that in Criminal Code of Ukraine interpretation of the concept of “financing of terrorism” does not correspond to Art. 2 of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism. Based on this legislative shortcoming, terrorists have the ability to raise funds from legitimate sources (support from charitable organizations, the media, etc.).

The concept that Ukraine, as a State party to international relations, counteracts the financing of various acts of terrorism, in accordance with the principles of its domestic law, takes the necessary measures to identify, detect, block or arrest any funds used or committed for the purpose of committing of such offenses, as well as the proceeds of such offenses, and provides for the seizure of such funds. It suggested that Ukraine, like a number of other States Parties, should further co-operate in preventing terrorist acts by taking all possible measures, in particular by amending, if necessary, domestic legislation to prevent and counteract within its territory the preparation and perpetration of terrorist activity.

Key words: domestic law, States Parties, sources of financing, prevention and counteraction to terrorism, international standard, international conventions and protocols, Council of Europe, terrorist financing.

Найбільш актуальною проблемою для кожної держави світу на сучасному етапі є забезпечення миру та безпеки, що реалізується, у тому числі, шляхом протидії різним проявам тероризму. Виходячи із зазначених нагальних потреб сьогодення у світі, боротьбу з тероризмом визначено одним із пріоритетних напрямів діяльності Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) та усіх профільних міжнародних організацій. У цій царині головними напрямами довгострокової стратегії співробітництва усіх країн світу має стати виявлення та ефективне блокування різних проявів фінансової підтримки діяльності терористів та їх організацій. Адже наявність фінансових (матеріальних) ресурсів є головним базисом, на основі якого забезпечується вчинення терористичних актів із метою досягнення певних політичних та інших цілей. Міжнародна співпраця щодо руйнування схем фінансування різних проявів терористичної діяльності та погроз щодо її вчинення є важливим елементом у боротьбі з тероризмом в усіх країнах.

Аналіз стану наукового дослідження місця і ролі адміністративно- та кримінально-правових засобів протидії фінансуванню тероризму в загальній системі протидії терористичній діяльності показує, що вітчизняні учені-правознавці здійснили дослідження широкого комплексу елементів означеної проблематики. Зокрема, у працях таких науковців, як В. Абрамов, А. Антощак, І. Гаєвський, О. Губар, Л. Демидова, В.П. Ємельянов, В. Коростиленко, В. Крутов, А. Ковальчук, Г Панасенко, Т. Процюк, Г Синтик, досліджено загальні засади протидії фінансуванню тероризму, а також проблеми вітчизняного антитерористичного законодавства та недоліки його правозастосування тощо. однак питання міжнародної співпраці та впровадження міжнародних стандартів боротьби з фінансуванням тероризму в норми та приписи нормативно-правових актів вітчизняного законодавства залишається актуальним завданням та визначає напрями наукових досліджень.

Отже, метою статті є аналіз норм міжнародних нормативно-правових актів, що забезпечують протидію фінансуванню тероризму та формування пропозицій щодо вдосконалення антитерористичного законодавства України з метою узгодження його основних положень із міжнародним досвідом протидії терористичній діяльності.

Інтеграційні прагнення України до міжнародного співтовариства наштовхуються на значну кількість перешкод різного характеру. Насамперед потребує вдосконалення національне законодавство в частині його наближення до тих міжнародно-правових документів, до яких наша держава офіційно приєдналася.

Як приклад зазначимо, що Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» від 31 липня 2006 р. № 54-У [1] ратифікована Конвенція ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р., основною метою якої є досягнення більшої єдності між членами Ради Європи (далі - РЄ) по вжиттю ефективних заходів запобігання тероризму та протидії, зокрема, публічному підбурюванню до вчинення терористичних злочинів, а також залученню до терористичної діяльності й навчанню її, враховуючи збільшення кількості терористичних злочинів і зростання терористичної загрози та підтверджуючи свою глибоку солідарність із жертвами тероризму [2].

З метою розширення власної участі в міжнародній співпраці Україна 28 жовтня 2015 р. підписала додатковий протокол до Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму [3]. Згідно із положеннями Конвенції до Кримінального кодексу України (далі - КК України) були внесена ст. 258-5 «Фінансування тероризму», за якою фінансуванням тероризму вважають дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації) [4].

У межах дослідження загальних тенденцій побудови системи антитерористичного законодавства в Україні та його гармонізації з міжнародними нормативно-правовими актами варто зазначити, що удосконалення вітчизняного кримінального законодавства не відповідає повною мірою спрямованості міжнародно-правового регулювання суспільно-політичних відносин та додатково породжує неузгодженість та протиріччя у системі вітчизняного законодавства.

Зокрема, ст.258-5 КК України поняття «фінансування тероризму» визначено як злочин. однак із тексту цієї статті неможливо зробити чіткий та однозначний висновок, чи підпадає під ознаки цього складу злочину фінансування будь-яких терористичних діянь протиправного характеру чи тільки фінансування терористичних злочинів. Крім того, не надане у ст.258-5 КК України таке поняття «фінансування тероризму», яке чітко визначене у ст.2 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, відповідно до якої будь-яка особа чинить злочин за змістом цієї Конвенції, якщо вона «будь-якими методами, прямо чи опосередковано, незаконно та умисно надає активи або здійснює їх збір із наміром, щоб вони використовувались, або при усвідомленні того, що вони будуть використані, повністю чи частково, для вчинення терористичних злочинів» [5].

Аналіз окремих епізодів законодавчої кримінально-правової невизначеності в проблематиці фінансування тероризму вимагає також аналогічного подальшого дослідження міжнародного досвіду адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у межах зазначеної проблематики. Таке дослідження нами здійснюється на підставі аналізу міжнародних документів, які визначають нагальну необхідність зміцнювати міждержавне співробітництво у справі розробки та вжиття ефективних заходів по недопущенню різних проявів фінансування тероризму. на нашу думку, важливим моментом у цьому процесі є боротьба з таким фінансуванням шляхом переслідування та покарання осіб, що його вчиняють. отже, до ключових міжнародних документів протидії фінансування тероризму належать ратифіковані Верховною Радою України:

1) Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999) [5];

2) Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (2005) [6].

Національним законодавством України, на виконання відповідного міжнародного стандарту, також запроваджено нормативно-інституційну основу боротьби з фінансуванням тероризму. Згідно із п.50 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», фінансування тероризму - це надання чи збір будь-яких активів з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково:

1) з будь-якою метою окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією;

2) з метою організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного КК України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій [7].

Таким чином, визначення терміна «фінансування тероризму», що міститься у зазначеному вище законі, загалом відповідає побудові ст.258-5 КК України («Фінансування тероризму») [4]. Вказане визначення, відповідно до міжнародного стандарту, охоплює фінансування окремого терориста, терористичної групи або терористичної організації. При цьому таке фінансування охоплюється будь-якими цілями - від прямих витрат на здійснення терактів, до зарплат/витрат на проживання та зв'язок, навчання, проїзд і матеріально-технічне забезпечення, розвиток інфраструктури забезпечення, пропаганду своєї ідеології тощо. Витрати на інфраструктуру можуть включати кошти на підтримку благодійних організацій та засобів масової інформації, що належать терористичній організації або контролюються такою організацією.

Проведені дослідження вітчизняного нормативно-правового забезпечення протидії терористичній діяльності, а також результатів досліджень вітчизняних науковців сучасності дають підстави дійти висновку, що терористи можуть залучати кошти, використовуючи для цього законні джерела. У межах дослідження такої проблематики А. Антощак деталізує нашу авторську позицію, зазначаючи, що легальні видатки для фінансування заходів терористичної діяльності можуть залучати:

1) благодійні організації та законні діючі різні види підприємницьких структур;

2) самі терористи можуть залучати кошти, отримані в результаті неправомірної діяльності;

3) держави, які заохочують тероризм, заробляючи гроші в недієздатних державах і на територіях, безпечних для терористичних організацій [8, с. 24].

Досліджуючи напрями використання фінансових ресурсів сучасними терористами, І. Гаєвський стверджує, що метою фінансування тероризму можуть бути такі дії або спроби вчинення таких дій:

1) організація, підготовка і вчинення терористичного акту;

2) втягнення у вчинення терористичного акту;

3) публічні заклики до вчинення терористичного акту;

4) створення терористичної групи чи терористичної організації;

5) сприяння вчиненню терористичного акту;

6) провадження іншої терористичної або будь-якої іншої діяльності [9, с. 63].

З метою більш наочної ілюстрації необхідності подальшого удосконалення антитерористичного законодавства України та поглиблення її міжнародної співпраці пропонуємо більш детальний порівняльний аналіз норм Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму [5] (далі - Конвенції), яку ратифіковано із заявою Законом №149-ГУ від 12 вересня 2002 р. [10] та норм чинного вітчизняного антитерористичного законодавства. міжнародний україна правовий фінансування тероризм

Отже, Україна як кожна держава, яка є учасницею міжнародних договорів щодо протидії тероризму та має вживати заходів, які можуть бути необхідними для:

а) визначення кримінальними злочинами згідно з її внутрішнім законодавством діянь терористичного характеру, зазначених у ст.2 Конвенції [5];

б) встановлення за ці злочини відповідних покарань з урахуванням тяжкого характеру цих злочинів.

Крім того, органи законодавчої влади нашої держави відповідно до принципів свого внутрішнього законодавства мають вживати необхідних заходів для того, щоб можна було притягнути будь-яку юридичну особу, яка здійснює діяльність на її території або заснована згідно з її законодавством, до відповідальності в разі вчинення фізичною особою, яка відповідальна за управління цією юридичною особою або здійснює контроль за нею, виступаючи у своєму офіційному статусі, протиправного діяння, передбаченого ст.2 Конвенції [5].

З цього приводу слушно зазначає вітчизняний науковець у галузі фінансового права В.В. Мушенок: оскільки поступальний рух нашої держави до європейського соціально-економічного простору нерозривно пов'язаний з удосконаленням правового регулювання вітчизняних відносин юридичної відповідальності, визначена ст.2 Конвенції відповідальність може мати адміністративний, кримінальний або цивільний характер [11, с. 41].

Зазначене вище варто узагальнити таким чином, що Україна як держава -- учасниця міжнародних відносин протидії фінансуванню різних проявів тероризму має вживати, відповідно до принципів свого внутрішнього законодавства, необхідних заходів для того, щоб визначити, виявити, заблокувати або заарештувати будь-які кошти, які використовуються або виділяються з метою вчинення вказаних правопорушень, а також надходжень, отриманих у результаті таких правопорушень, та забезпечує можливість конфіскації таких коштів.

Проведені дослідження правового забезпечення міжнародного антитерористичного досвіду дають підстави висловити пропозицію про необхідність Україні, як іншим державам-учасницям, налагодити подальшу співпрацю щодо запобігання терористичним діянням шляхом вжиття усіх можливих заходів, зокрема шляхом зміни, за необхідності, вітчизняного законодавства для протидії підготовці та вчинення в межах території України терористичних дій будь-якого характеру:

а) заходів, які забороняють на власній території діяльність осіб або організацій, які навмисне заохочують, підбурюють, організовують або вчиняють дії, які можуть становити терористичну загрозу;

б) заходів, що зобов'язують фінансові установи та інші організації, які беруть участь у здійсненні фінансових операцій, вживати найефективніших із наявних у них у розпорядженні заходів для ідентифікації їхніх постійних чи випадкових клієнтів, а також клієнтів, на користь яких відкрито рахунки, та звертати особливу увагу на незвичайні чи підозрілі операції і повідомляти про операції, які, можливо, пов'язані із злочинною діяльністю.

З цією метою нормативно-правові акти антитерористичного законодавства України мають містити норми про можливість:

а) прийняття правил, які забороняють відкриття рахунків, власники або бенефіціари яких не ідентифіковані або не можуть бути ідентифіковані, та заходів для забезпечення такими установами перевірок особи дійсних учасників таких операцій;

б) щодо ідентифікації юридичних осіб - пред'явлення до фінансових установ вимоги, коли це необхідно, вживати заходів щодо перевірки юридичного статусу та структури клієнта шляхом отримання від державного реєстраційного органу, клієнта або від обох осіб доказів оформлення клієнта як юридичної особи, включаючи дані про найменування клієнта, його юридичну форму, адресу, керівників та положення, що регулюють повноваження щодо прийняття зобов'язань від імені цієї юридичної особи;

в) прийняття правил, що накладають на фінансові установи зобов'язання повідомляти компетентним органам про усі складні, незвичайно великі операції та про незвичайну динаміку операцій, які не мають явної економічної або очевидної законної причини, не побоюючись при цьому кримінальної чи цивільної відповідальності за порушення будь-яких обмежень на розголошення інформації, якщо вони добросовісно повідомляють про такі підозри;

г) пред'явлення до фінансових установ вимоги зберігати протягом п'яти років всі необхідні документи по внутрішніх та міжнародних операціях;

ґ) вжиття заходів із нагляду за роботою всіх агентів, які здійснюють грошові перекази шляхом їх ліцензування;

д) забезпечення заходів щодо виявлення або від- слідкування фізичного переміщення готівкових коштів або оборотних документів на пред'явника через кордон за умови суворого дотримання гарантій належного використання інформації і без обмеження в будь-якій формі свободи переміщення капіталу тощо.

Вступаючи у 1995 р. до РЄ, Україна взяла на себе зобов'язання щодо низки політико-правових питань, зокрема, щодо імплементації європейських стандартів боротьби з фінансуванням тероризму та найкращих практик формування антитерористичного законодавства передових зарубіжних країн. Увесь спектр заходів із реформування вітчизняної системи виявлення, попередження та протидії різних проявів терористичної діяльності має наблизити Україну до кінцевої мети - забезпечення верховенства права та безпечного існування своїх громадян як важливого чинника в системі національної безпеки. вивчення стандартів організації протидії фінансуванню тероризму, розроблених міжнародними організаціями, є частиною механізму забезпечення успішної інтеграції до європейського співтовариства будь-якої країни. Для України як країни з яскраво вираженими європейськими намірами інтеграції імплементація відповідних норм є одним із ключових завдань реформування національної правової системи відповідно до європейських стандартів.

Список використаних джерел