Проблеми формування комплексних експертних досліджень у галузі криміналістичного документознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

документ експертиза кримінальний

Сезонов В.С.,

кандидат юридичних наук, старший судовий експерт Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру

Міністерства внутрішніх справ України

Види та форми документів, які досліджуються експертами-криміналістами, нині суттєво відрізняються від подібних об'єктів, наприклад, десятиріччя тому. Завдання криміналістичних досліджень суттєво змінились, а усталені форми їх проведення не завжди можуть давати потрібний результат.

Практичний досвід експертної роботи дав змогу дійти висновку про необхідність звертатись до комплексних експертних досліджень у зв'язку з використанням новітніх науково-технічних засобів і методів, дослідження складних об'єктів, які одночасно є джерелами різної інформації, зафіксованої у різні способи.

У сучасних умовах регламентації судово-експертної діяльності й розвитку теорії судової експертизи комплексне експертно-криміналістичне дослідження документів являє собою відповідний напрям практичної експертної діяльності комплекс взаємопов'язаних досліджень.

Класифікація судових експертиз за спеціальним об'єктом (документом) дасть змогу, не порушуючи системності пропонованих родів, видів експертиз, витримати наукові вимоги (одна підстава поділу, конкретний предмет або явище мають перебувати тільки в обсязі одного видового поняття і не входити в обсяг іншого), а також за необхідності доповнити класифікацію новими виникаючими експертизами у разі появи принципово нових об'єктів дослідження або додати їх у вже наявну.

Криміналістичні дослідження документів нині мають усі ознаки комплексних експертиз або досліджень залежно від процесуального використання. Обґрунтовано комплексний характер дослідження документів, який здійснюється не тільки шляхом вивчення змісту, реквізитів, елементів захисту та ін. криміналістичних ознак документа за допомогою наявних методик, а й потребує залучення до дослідження інших об'єктів (фізичних, електронних, дублюючих зміст документа, що досліджується) та методик.

Поняття комплексної експертизи має більше процесуальний характер. Комплекс досліджень, які проводяться нині під час дослідження документів, є найбільш поширеним видом комплектування та потребує суттєвого удосконалення правового поля.

Ключові слова: криміналістична експертиза документів, комплексне дослідження, документознавство, спеціальний об'єкт експертизи.

The types and forms of documents being investigated by forensic experts today differ significantly from such objects, for example, decades ago. The tasks of forensic research have changed significantly, and the established forms of conducting them may not always produce the desired result.

The practical experience of the expert work has led to the conclusion that it is necessary to turn to complex expert researches in connection with the use of the latest scientific and technical means and methods, to study complex objects, which are simultaneously sources of various information, recorded in different ways.

In the current context of the regulation of forensic expertise and the development of forensic theory, comprehensive forensic examination of documents is an appropriate area of practical expert activity a complex of interrelated research.

Classification of judicial examinations by special object (document) will allow, without violating the systematicity of the proposed genera, types of examinations, to withstand scientific requirements (one basis of division, a specific subject or phenomenon should be within the scope of one specific concept and not be included in the scope of another), and, if necessary, supplement the classification with new emerging expertise in the event of the emergence of fundamentally new research objects or add them to existing ones.

Forensic investigations of documents today have all the hallmarks of complex expertise or research, depending on the procedural use. The article substantiates that forensic expert examination of the document is complex and is carried out not only by studying the content, details, elements of protection, etc. forensic features of the document using existing techniques, but also require involvement in the study of other objects (physical, electronic, duplicate contents of the document being investigated) and techniques.

The concept of integrated examination is more procedural in nature. The complex of research conducted today in the study of documents is the most common type of complexation and requires a significant improvement in the legal field.

Key words: forensic examination of documents, complex research documentary science, special object of examination.

Постановка проблеми

Стрімкий інформаційно-технічний розвиток суспільства дещо скоригував поняття документа та загальні методики криміналістичного документознавства зокрема. Види та форми документів, які досліджуються експертами-криміналістами, нині суттєво відрізняються від подібних об'єктів, наприклад, десятиріччя тому. З появою електронних документів, цифрових електронних підписів, чіпованих пластикових карток, нових елементів захисту документів завдання криміналістичних досліджень суттєво змінились, а усталені форми їх проведення не завжди можуть давати потрібний результат. Для вирішення складного завдання щодо осучаснення сутності експертно-криміналістичних досліджень документів слід вирішити кілька важливих питань, зокрема щодо співвідношення понять судової експертизи та експертного дослідження, підстав для диференціації різних видів і підвидів експертних досліджень, а також розуміння комплексної експертизи та комплексного експертного дослідження.

Стан опрацювання

Загалом питання комплексних судових експертиз досить широко обговорюється в науковій літературі відомими науковцями, такими як: Т.В. Аверьянова, А.І. Вінберг, Р.С. Бєлкін, Н.П. Майліс, Н.Г Малаховська, О.Р. Росинська, М.Я. Сегай, Е.Б. Сімакова-Єфремян, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський та ін.

При цьому представлено досить суперечливі думки з цього приводу. Немає єдиного підходу і в нормативноправових актах.

У відомчій інструкції про призначення та проведення судових експертиз встановлено, що «комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання)» [1, п. 1.2.11]. Водночас у ст. 110 КАС України визначено, що «Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань» [2]. Разом із тим науковці і практики слушно зауважують, що в чинному КПК України, як і в Законі України «Про судову експертизу», взагалі немає положень щодо комплексної судової експертизи [3].

На нашу думку, ці прогалини слід усунути та передбачити єдиний підхід до розуміння комплексної експертизи в усіх галузях судочинства, закріпивши його в Законі України «Про судову експертизу», і таким чином запобігти плутанині в умовах конкуренції норм.

Проблемним залишається і питання щодо розроблення та впровадження методик проведення комплексних експертиз. Як зауважує В. В. Арешонков, «розробка методологічних засад комплексних криміналістичних досліджень має не лише теоретичне, але й велике практичне значення, оскільки спрямована на повне і всебічне дослідження об'єктів (груп взаємопов'язаних між собою об'єктів) і вирішення складних експертних завдань. Саме тому, щоб закрити це питання, зусилля експертних установ у галузі наукових розробок має бути особливо акцентовано на цьому напрямі» [4, с. 97].

У літературі підкреслюється, що комплексна експертиза має призначатись тільки тоді, коли вирішення поставлених питань неможливо в результаті проведення кількох послідовних, не залежних одна від одної експертиз. Комплексною є експертиза, під час проведення якої вирішення питання неможливе без одночасної участі спеціалістів з різних галузей знань і формулювання ними спільного висновку.

Отже, найбільш жвава дискусія має місце у питанні кількості експертів, котрих слід залучати до проведення комплексної експертизи. Одні автори вказують, що вона може проводитись не менш ніж двома експертами. Інші ведуть мову про можливість її проведення одним експертом.

І.В. Гора вказує, що «комплексні експертизи можуть проводитися лише за умов, коли в дослідженні беруть участь не менше двох експертів; у разі проведення комплексної експертизи дослідження проводиться експертами різних спеціальностей; кожний з експертів під час проведення комплексної експертизи діє в зоні своєї компетенції і не може втручатися в чужу зону знань, тобто фактично компетенції надається деякий абсолютний і обмежувальний характер; експерт дає висновок від свого імені на підставі досліджень, проведених ним відповідно до його спеціальних знань, і несе за такий висновок відповідальність у встановленому законом порядку» [5, с. 147-148].

Як бачимо, нормативно-правове розуміння відображає обидва широко представлені у науковій літературі підходи щодо комплексної експертизи і тому є суперечливим. Якщо у відомчій інструкції Міністерства юстиції України основною ознакою комплексної експертизи визначено тільки різницю у галузі або напрямі спеціальних знань, то у процесуальних кодексах встановлено ще й вимогу щодо участі кількох експертів.

Суперечливість у цьому питанні потребує окремого дослідження для вирішення не тільки загальнотеоретичних задач, а й задач практичної діяльності, зокрема, для осучаснення комплексних експертно-криміналістичних досліджень документів.

Мета статті окреслення проблем щодо уточнення наявних підходів до здійснення експертної діяльності і розширення сфери застосування криміналістичної експертизи документів. Для цього слід обґрунтувати, що експертно-криміналістичне дослідження документа має комплексний характер і здійснюється не тільки шляхом вивчення змісту, реквізитів, елементів захисту та ін. криміналістичних ознак документа за допомогою наявних методик, а й потребує залучення до дослідження інших об'єктів (фізичних, електронних, дублюючих зміст документа, що досліджується) та методик. Тоді можна вести мову про формування окремого виду криміналістичної експертизи, яка у процесуальному сенсі є комплексною, але проводиться одним експертом з використанням спеціальних знань у галузі криміналістичної техніки.

Виклад основного матеріалу

Переходячи до розгляду практичного значення комплексного експертно-криміналістичного дослідження документів, відзначимо, що криміналістичні знання, засоби та методи насамперед застосовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Проте нині загальновизнано, що досягнення криміналістики та судової експертизи мають активно застосовуватись і в адміністративному, цивільному, господарському судочинстві. Вони цілком слушно використовуються й у сервісній діяльності державних органів, наприклад, під час здійснення реєстрації транспортних засобів, нотаріальних процедур та ін.

Щодо першого питання, то слід зазначити, що у нормативних актах, які регулюють експертну діяльність, останнім часом спостерігається досить однозначний підхід до диференціації судової експертизи та експертного дослідження залежно від процесуальної природи. Так, поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду [6]. Тобто судова експертиза по суті є дослідженням, яке проводиться у зв'язку із вирішенням завдань у певній галузі судочинства.

Водночас для позначення експертизи, що проводиться поза сферою судочинства, в нормативно-правових актах вжито поняття експертного дослідження. Зокрема, в п. 1 розділу I Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 17 липня 2017 року, вказано, що експертне дослідження це дослідження, що проводиться експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини події, за зверненням юридичних або фізичних осіб [7].

С.І. Перлін відзначає неоднозначність питання про співвідношення термінів «судова експертиза» та «експертне дослідження», які у різних джерелах вживаються як синоніми, як ціле і частина або як зовсім різні відокремлені поняття. На думку вченого, ці поняття відрізняються передусім залежно від підстав проведення. Судова експертиза проводиться у кримінальному провадженні за зверненням спеціально уповноваженого суб'єкта (слідчого, прокурора, судді чи суду) або сторони захисту, тоді як безпосередньо експертні дослідження проводяться у всіх інших випадках, не пов'язаних із кримінальним судочинством [8, с. 283, 286].

З точки зору сутності слід визнати, що поняття судової експертизи та експертного дослідження все ж таки мають співвідноситись як форма та зміст. Адже проведене експертом дослідження для вирішення завдань судочинства є судовою експертизою, а експертне дослідження поза сферою судочинства також є експертизою, проте не судовою. Будь-яка судова експертиза є дослідженням, тоді як не всяке експертне дослідження судовою експертизою. Тому видається некоректним протиставлення судової експертизи та експертного дослідження, адже вони не є однопорядковими категоріями. Правильніше говорити про те, що поняття експертного дослідження, яке відображає зміст будь-якої експертизи, є загальним. Своєю чергою експертизи слід класифікувати насамперед залежно від сфери застосування (судочинство або інші галузі суспільного життя), а потім за іншими підставами (галуззю спеціальних знань, суб'єктами, часом тощо).

У галузі нормативно-правового регулювання експертної діяльності слід переглянути підходи до термінології. Поняття експертного дослідження є відображенням змісту діяльності експерта, тоді як поняття експертизи означає форму її реалізації (судову та позасудову). Тобто можна виокремити два типи експертиз судову та позасудову.

Судові експертизи проводяться у зв'язку із вирішенням завдань судочинства і є більш суворо регламентованими, зважаючи на виключно велике значення їх результатів у доказуванні.

Позасудова експертиза застосовується у повсякденній діяльності державних органів, суспільних інституцій тощо. Прикладом позасудових експертиз можуть бути всі різновиди позасудової діяльності експертних установ і приватних експертів, які зараз іменуються експертними дослідженнями. Також ними є антикорупційні експертизи нормативних актів, санітарно-епідеміологічні експертизи продукції і т.п., експертні дослідження, не пов'язані з вирішенням завдань судочинства. Такі експертизи не мають ознак, що притаманні експертизі судовій, вони характеризуються досить вузьким функціональним призначенням у певній сфері суспільного життя.

У науковій літературі значну увагу приділено питанням класифікації та диференціації судових експертиз. М.Г Щербаковський обґрунтовує позицію про те, що критерієм розмежування родів (видів) експертиз є спеціальний об'єкт дослідження (інформаційні поля). Саме він вимагає застосування спеціальних методів (методик) дослідження, які зумовлюються певними спеціальними знаннями, що в цілому визначає умови вирішення поставленого перед експертом завдання. Саме спеціальний об'єкт дослідження є системоутворюючим елементом, який вимагає використання відповідних спеціальних знань і методів та інтегрує рішення експертних завдань [9, с. 125].

Підтримуючи вказану позицію, відзначимо, що стосовно експертно-криміналістичного дослідження документів можна чітко визначити, що таким є її спеціальний об'єкт документ. Цей об'єкт має нормативно-правове закріплення, що встановлює його ознаки, які мають юридичне значення.

У теорії судової експертизи широко відомо, що виділення видів експертиз можливо за умови виникнення нових наукових відомостей (досягнень) у галузі криміналістичної техніки. Свого часу, коли відбувалась дискусія з приводу віднесення до числа криміналістичних експертиз матеріалів, речовин та виробів, прихильники такого кроку обґрунтовували цю доцільність тим, що вказані дослідження вийшли за межі звичайних технічних досліджень, одержали криміналістичну спрямованість, потребували застосування специфічних методів і мали на меті допомогу органам правосуддя у досягненні істини. Своєю чергою противники такого підходу заперечували, зважаючи на те, що не можна штучно змішувати знання з різних наук, і пропонували вирішувати питання не шляхом інтеграції знань в одну експертизу, а через широке впровадження комплексних експертиз. Проте в результаті було реалізовано перший підхід, адже інтегративна функція криміналістики якраз і полягає у пристосуванні цих природничих і технічних наук до вирішення поставлених завдань. Тому виникнення нового напряму експертних досліджень, що обслуговує кримінальне провадження, закономірно зумовлює потребу у розгляді питання про розширення кола криміналістичних експертиз.

Із процесуальної точки зору комплексні дослідження не відрізняються від звичайної одноосібної експертизи.

С.Й. Гонгало до сфери комплексної експертизи відносив експертні дослідження новітніх документів (через необхідність використання програмних засобів, прийомів, методів та технічних засобів, необхідних для вирішення поставлених задач). Зокрема, електронних документів, а також документів, які містять у собі ознаки як аналогових, так і електронних [10, с. 15].

Криміналістичні дослідження документів нині мають усі ознаки комплексних експертиз або досліджень залежно від процесуального використання. Прикладом можуть слугувати, на наш погляд, дослідження документів, що супроводжують транспортні засоби під час проведення реєстраційних процедур. Проведені наукові дослідження свідчать, що вказані документи становлять 13,4% від загальної кількості проведених експертиз [11, с. 11]. Велике значення під час проведення вищезазначених досліджень має порівняння даних, відображених на вузлах та агрегатах транспортного засобу, з відомостями в документах на цей засіб. Тому, якщо призначати різні експертизи, може знижуватись якість проведеного дослідження через відсутність у експерта достатньої кількості об'єктів. Водночас криміналістичні дослідження транспортних засобів і документів до них, проведені в комплексі, дають змогу досягнути максимальної ефективності.

На нашу думку, необхідно розрізняти комплексну судову експертизу як процесуальну категорію та комплексне експертне дослідження як фактичний прояв змісту експертної діяльності. Щодо першої обов'язковою умовою є не просто застосування різних галузей спеціальних знань, а участь кількох експертів, що формулюють спільний висновок. Водночас комплексне експертне дослідження, як поняття іншого порядку, може бути застосовано і щодо випадків його проведення одним експертом, який володіє спеціальними знаннями у різних галузях науки, техніки чи мистецтва або є фахівцем у різних напрямах однієї галузі знань.

Отже, в сучасних умовах регламентації судово-експертної діяльності й розвитку теорії судової експертизи комплексне експертно-криміналістичне дослідження документів являє собою відповідний напрям практичної експертної діяльності комплекс взаємопов'язаних досліджень. Водночас судова експертиза як одна із форм такого дослідження у процесуальному сенсі не буде вважатись комплексною.

Слід зауважити, що реалізація цієї пропозиції дасть можливість удосконалювати методики проведення вказаної експертизи шляхом інтеграції методів із трасології та криміналістичного документознавства, а в перспективі й інших галузей криміналістичної техніки.

Висновки

Необхідно передбачити єдиний підхід до розуміння комплексної експертизи в усіх галузях судочинства, закріпивши його в Законі України «Про судову експертизу», і таким чином запобігти плутанині в умовах конкуренції норм.

Необхідність чіткого розрізнення поняття «комплексна судова експертиза» як процесуальної категорії та «комплексне експертне дослідження» (або, іншими словами, комплексу досліджень) як сфери практичної діяльності є актуальною та потребує законодавчої підтримки.

Криміналістичні дослідження документів, що проводяться із залученням декількох об'єктів, вимагають звернення до спеціальних знань у галузі криміналістичної техніки, тобто одному експерту цілком під силу володіти всіма необхідними методиками. Тому досить затвердити їх комплексний характер, здійснити розробку (або затвердження) відповідної методики та визнати в правовий спосіб доцільність здійснення цих досліджень одним експертом.

Список використаних джерел

1. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень : затв. наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 (дата звернення: 23.08.2019).

2. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 5 липня 2005 року № 2747-М. URL : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/2747-15/print1509546039340631 (дата звернення: 28.08.2019).

3. Головченко Л.М. Проблемні питання законодавчого регулювання судово-експертної діяльності. / Вебсайт Міністерства юстиції' України. URL : http://www.minjust.gov.ua/42772 (дата звернення: 07.08.2019).

4. Арешонков В.В. Проблеми призначення та проведення комплексних експертиз під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Юридична психологія. 2015. № 1. С. 90-100.

5. Гора І.В. Комплексна судова експертиза в аспекті дослідження міжгалузевого інституту судових експертиз у судочинстві України. Вісник Академії адвокатури України. Т 11. Число 3 (31). 2014. С. 145-153.

6. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 (дата звернення: 14.01.2019).

7. Інструкція з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України : затв. наказом МВС України від 17 липня 2017 року № 591. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1024-17/ (дата звернення: 23.08.2019).

8. Перлін С. Співвідношення судової експертизи та експертного дослідження в діяльності Експертної служби МВС України. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 283-287.

9. Щербаковський М.Г. Проведення та використання судових експертиз у кримінальному провадженні : монографія. Харків : В деле, 2015. 560 с.

10. Гонгало С.Й. Судова техніко-криміналістична експертиза документів: сучасні можливості дослідження та перспективи розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України. Київ, 2013. 21 с.

11. Будзієвський М.Ю. Техніко-криміналістичне дослідження документів на транспортні засоби : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. Запоріжжя : Класич. приват, ун-т, 2009. 21 с.

Размещено на Allbest.ru