Методичні основи вирішення ідентифікаційних завдань криміналістичних портретних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Служби безпеки України

Методичні основи вирішення ідентифікаційних завдань криміналістичних портретних досліджень

Івасишин Т.М., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики

Ничитайло І.М., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри національної безпеки

Руснак О.В., кандидат юридичних наук, викладач кафедри оперативно-розшукової діяльності

Анотація

Стаття присвячена проблемам ототожнення особи за ознаками зовнішності, оскільки основні зусилля вчених здебільшого акцентувалися на обґрунтованості сутності криміналістичної ідентифікації, загальній її характеристиці та проблемних аспектах практики здійснення ідентифікаційних дій. Що ж до непроцесуального (оперативного чи контррозвідувального) аспекту даної проблеми, то він, на нашу думку, досліджений недостатньо. Адже існують прогалини й у дослідженні питань портретної ідентифікації особи. Це й породжує, з одного боку, теоретичні дискусії, а з іншого - украй важливі проблеми практичного характеру. Саме тому зазначені аспекти проблеми потребують самостійного дослідження з урахуванням загальнотеоретичних досягнень науки криміналістики загалом і габітології зокрема для того, щоби стати основою для вироблення й теоретичного обґрунтування рекомендацій практичного характеру, спрямованих на підвищення ефективності контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності. Саме із цією метою нами розглянуто проблему розвитку теоретичних і методичних основ криміналістичної портретної ідентифікації, оскільки зусилля діяльності органів Служби безпеки України спрямовані на своєчасне виявлення осіб, причетних до підривної діяльності іноземних спецслужб, а також тих, що готують або вчиняють злочини проти основ національної безпеки України. Зважаючи на те, що теорія ідентифікації вивчає найзагальніші прийоми, методи і принципи, які притаманні всім випадкам встановлення тотожності, нами проаналізовано методичний аспект побудови експертного ідентифікаційного дослідження фотопортретних зображень людини з метою вирішення завдань, пов'язаних з ідентифікацією осіб (чинників, що впливають на процес ідентифікації). До теперішнього часу невизначеною залишається система властивостей особи, що використовуються у процесі ототожнення людини, не вивчена їхня взаємозалежність і не вироблено чіткого поняття особи як об'єкта криміналістичної ідентифікації. У статті також запропоновано схеми вирішення ідентифікаційних завдань з урахуванням їхніх видів і типових експертних ситуацій.

Ключові слова: контррозвідка, ідентифікаційні портретні дослідження, експертиза, ідентифікація особи, спеціальні криміналістичні методи.

Abstract

THE METHODICAL BASIS OF RESOLVING THE IDENTIFICATION TASKS OF PORTRAIT RESEARCHES

The article is devoted to one of the actual problems - the problems of identification of a person on the grounds of appearance, since the main efforts of scientists mostly focused on the validity of the nature of forensic identification, its general characteristics and problematic aspects of the practice of identification actions. As for the non-procedural (operational or counterintelligence) aspect of this problem, in our opinion, it has not been sufficiently investigated. After all, there are gaps in the study of issues of portrait identification. This, on the one hand, gives rise to theoretical discussions and, on the other, extremely important problems of a practical nature. That is why these aspects of the problem require independent research, taking into account the general theoretical achievements of the science of forensics in general and gabitology in particular, in order to become the basis for the development and theoretical substantiation of recommendations of a practical nature aimed at improving the effectiveness of counterintelligence and other special operations. For this purpose, we have considered the problem of developing the theoretical and methodological foundations of forensic portrait identification, since the efforts of the Security Service of Ukraine are concentrated on identification of persons who are involved in subversive activity of foreign special services, as well as those who prepare or commit crimes against the bases of national security. Given that the theory of identification studies the most common techniques, methods and principles that are inherent in all cases of identification, we have analyzed the methodological aspect of the construction of expert identification research of photographic portraits of a person in order to solve problems related to the identification of persons (factors, influencers, factors). Actually, the system of properties of the person used in the process of identification of the person, their interdependence and the clear concept of the person as the object of forensic identification have not been determined. The article also offers schemes for solving identification problems, taking into account their types and typical expert situations.

Key words: counterintelligence, identification, portrait examinations, face identification, special forensic methods.

Постановка проблеми

Удосконалюючи механізм реалізації прав і свобод людини, співробітникам Служби безпеки України варто враховувати надбання соціальних демократичних процесів і особливості та специфіку виконуваних завдань. Це зумовлює підвищення ролі сучасної науки, потребує активізації взаємодії науки і практики, створення новітніх форм реалізації завдань щодо гарантування державної безпеки. Основні зусилля контрроз- відувальної діяльності органів Служби безпеки України (далі - СБУ) спрямовані на своєчасне виявлення осіб, причетних до підривної діяльності іноземних спецслужб, а також тих, що готують або вчиняють злочини проти основ національної безпеки України. У розробленні науково обґрунтованих методів і засобів виявлення таких осіб допомагає криміналістика, зокрема теоретичні положення та практичні рекомендації вчення про криміналістичну ідентифікацію.

Стан опрацювання

Питання теорії та практики криміналістичної ідентифікації в роботі правоохоронних органів були предметом розгляду багатьох відомих вітчизняних і закордонних учених, зокрема: Т.В. Аверьянової, І.А. Алієва, В.Д. Арсєньєва, А.І. Вінберга, В.Г Гончаренка, З.І. Кірсанова, Ю.Г Корухова, Н.Т. Малаховської, В.С. Мітрічева, Т.В. Сахнової, М.Я. Сегая, М.О. Селі- ванова, В.О. Снєткова, М.В. Терзієва, В.І. Шиканова, О.Р. Шляхова й ін.

Проте праці цих учених здебільшого присвячені використанню криміналістичних знань із метою здійснення ідентифікаційних досліджень у кримінальному процесі, а такі сфери діяльності правоохоронних органів, як опе- ративно-розшукова та контррозвідувальна, залишалися поза увагою провідних фахівців у галузі криміналістики. Це свідчить про актуальність подальшого розроблення системи теоретичних положень і заснованих на них практичних рекомендацій одного з важливих видів криміналістичної ідентифікації - ідентифікації особи за ознаками зовнішності.

Проблемам ототожнення особи за ознаками зовнішності присвячена низка дисертаційних досліджень, що здійснені як в Україні, так і в інших країнах ближнього та далекого зарубіжжя. Так, ґрунтовними науковими працями є докторські дисертації В.О. Жбанкова, Ю.П. Дубя- гина, О.М. Зініна, З.І. Кірсанова, В.О. Снєткова й ін. Однак увага вчених акцентувалася передусім на обґрунтованості сутності криміналістичної ідентифікації, загальній її характеристиці та проблемних аспектах практики здійснення ідентифікаційних дій. Що ж до непроцесуаль- ного (оперативного, контррозвідувального) аспекту даної проблеми, то він досліджений недостатньо. Існують прогалини й в дослідженні питань портретної ідентифікації особи. Це й породжує, з одного боку, теоретичні дискусії, а з іншого - проблеми практичного характеру. Саме тому зазначені аспекти проблеми потребують самостійного дослідження з урахуванням загальнотеоретичних досягнень науки криміналістики загалом і габітології зокрема для того, щоб стати основою для вироблення й теоретичного обґрунтування рекомендацій практичного характеру, спрямованих на підвищення ефективності контррозвіду- вальної й оперативно-розшукової діяльності.

Мета статті - вивчення проблеми розвитку теоретичних і методичних основ криміналістичної портретної ідентифікації та пропозиція схеми вирішення ідентифікаційних завдань з урахуванням їхніх видів і типових експертних ситуацій.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні основна увага у криміналістиці зосереджується на розробленні конкретних методів проведення ідентифікаційних портретних досліджень. Водночас не надається належного значення тому, що різноманітні види досліджень портретного зображення людини мають єдині методологічні основи, оскільки в усіх випадках вивчаються взаємопов'язані властивості особи. Тому до теперішнього часу невизначе- ною залишається система властивостей особи, що використовуються у процесі ототожнення людини, не вивчена їхня взаємозалежність та не вироблено чіткого поняття особи як об'єкта криміналістичної ідентифікації.

У літературних джерелах ці експертні дослідження називають по-різному: портретними [1, с. 324; 2, с. 118], фотопортретними ідентифікаційними [3], ототожнення особи за ознаками зовнішності [4, с. 143] тощо. Проте, незалежно від назви цих видів експертних досліджень, сутністю їх є встановлення спеціалістом ідентичності зображених на фотознімках осіб. Для проведення таких досліджень використовують тільки об'єктивні відображення людини - фотознімки, кіно- та відеокадри, які містять зображення, що відображають ознаки зовнішності конкретної людини. Як і в будь-якому іншому виді ідентифікації людини за ознаками зовнішності, у фотопортретній експертизі ідентифікаційним об'єктом у всіх випадках є конкретна фізична особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об'єктами даної експертизи можуть бути лише геометрично точне (зменшене, у натуральну величину або збільшене) зображення голови особи (здебільшого обличчя), кістяк голови (череп) або його знімок. підривний оперативний розшуковий ідентифікація

В.О. Снєтков, підкреслюючи, що носіями інформації в портретній експертизі можуть бути лише об'єктивні зображення, поділяє її на два види:

експертне ототожнення людини з використанням фотокарток;

комплексні її види (ідентифікація за кістковими рештками, за зліпком з обличчя, за рентгенівським знімком) [3, с. 107].

Ю.Г. Корухов виокремлює такі види судово-портретної експертизи:

ототожнення невпізнаного трупа за фотографічними зображеннями;

експертиза черепа трупа та прижиттєвих зображень зниклої особи;

експертиза посмертної маски трупа невідомої людини та прижиттєвого зображення зниклої людини [5, с. 81-86].

На наш погляд, залежно від характеру об'єктів дана експертиза може бути класифікована на такі підвиди:

експертиза зображень людини за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох і більше фотознімках ту саму особу;

експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого надані) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

експертиза прижиттєвих фотозображень зниклої безвісти людини та черепа трупа для встановлення, чи міг знайдений череп належати даній особі;

експертиза посмертної маски трупа невідомої особи та прижиттєвих фотографічних зображень зниклої безвісти людини з метою встановлення особи трупа.

У процесі експертної ідентифікації особи за ознаками зовнішності, як і в будь-якій іншій пізнавальній діяльності, застосовуються загальні методи пізнання - методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент) та методи, що застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, історичний та логічний методи, системно-структурний підхід, моделювання, застосування приладів тощо). Неабияке значення в ідентифікації особи за ознаками зовнішності мають спеціальні криміналістичні методи.

Візуальний метод - найпоширеніший традиційний метод фотопортретної ідентифікаційної експертизи, що застосовується в дослідженні як одноракурсних, так і різноракурсних фотопортретів. Водночас порівнюють візуально спостережувану своєрідність форм, співвідношень розмірів, положення й взаємного розташування ознак зовнішності, зображених на досліджуваних фотознімках. Проте візуальна оцінка ознак зовнішності не позбавлена від впливу суб'єктивних чинників. Ідентифікація особливо утруднюється, якщо немає особливих прикмет, оскільки за візуального методу не використовуються повною мірою якісні характеристики ознак зовнішності, а ідентифікаційна значущість таких показників, як форма, розмір і положення, навіть за п'яти- або семичленній градації ознак незначна [6, с. 13-15].

Метод лінійних і кутових вимірів застосовується в дослідженні одноракурсних портретних знімків. У процесі експертизи під час виділення антропометричних точок на фотопортреті необхідно орієнтуватися на такі, які не піддаються викривленню під впливом умов фотозйомки. У практиці експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності не часто трапляються випадки надання на експертизу декількох фотопортретів, виконаних в абсолютно однаковому ракурсі. Тому застосування вимірювального методу в експертній практиці залишається обмеженим, доки не будуть визначені залежності (коефіцієнти викривлень) лінійних і кутових величин від ракурсу зйомки й інших умов фотографування. Графічний метод полягає в побудові й порівнянні в системі координат графіків, що характеризують лінійні величини прямих, які з'єднують відповідні антропометричні точки, і ступінь вигину контурних ліній відповідних елементів рис особи. Довжина прямих, що з'єднують антропометричні точки, вимірюється за допомогою циркуля й лінійки, ступінь вигину контурних кривих - спеціальним приладом. За даними вимірів порівнюваних фотопортретів у системі координат будуються графіки, відповідність або невідповідність яких дає підставу для позитивного або негативного висновку спеціаліста. Метод координатних сіток, як і методи зіставлення й накладання, застосовується головним чином у разі дослідження однакових за масштабом одноракурсних портретних фотознімків, виконаних за однакових умов освітлення. Даний метод може бути використаним і в дослідженні фотопортретів, виготовлених із незначною розбіжністю в ракурсі зйомки за умов, якщо вони не викликали істотних змін ознак, сукупність яких необхідна для висновку про тотожність.

Метод зіставлення зображень полягає в тому, що на одній із порівнюваних фоторепродукцій роблять вирізи за лініями, що перетинають найбільш інформативні й чітко виражені ознаки, після чого цю репродукцію накладають на іншу, експерт визначає, збігаються або не збігаються ознаки зовнішності за лініями розрізання. Цілковитий збіг ознак є підставою для позитивного ідентифікаційного висновку. Метод накладання діапозитивів (фотоаплікація) полягає в тому, що рівномасштабні одноракурсні плівкові діапозитиви (або негативи), виготовлені з наданих на експертизу портретних фотознімків, накладають один на одного за однойменними антропометричними точками. Збіжність усіх однойменних точок свідчить про те, що на знімках зображена та сама особа. Накладені один на одного діапозитиви можна досліджувати у збільшувальній проекції на екрані із застосуванням проекційного апарата. Різновидом цього методу є фотоаплікація знімка черепа й зажиттєвого зображення людини на фотокартці. За фото- портретного ідентифікаційного дослідження його важливою складовою частиною є оцінка виявлених збіжностей і розбіжностей в ознаках зовнішності й оцінка достатності комплексу цих ознак для категоричного висновку. Також для визначення тотожності особи за ознаками зовнішності застосовують низку методів, серед яких найпоширеніші такі: визначення індивідуальності ознак шляхом дослідження їх частотності прояву, метод деталізації і так званий емпіричний метод. З огляду на те, що процес виокремлення й аналізу ознак зовнішності, які здійснюються прийомами зіставлення, суміщення, накладення, має значну долю суб'єктивізму, під час проведення експертних досліджень застосовують методи, які засновані на математичній теорії імовірностей. Ці методи засновані на використанні показників, які відбивають частотність прояву ознак, їхню взаємозалежність і статичний розподіл [7].

З метою об'єктивізації висновку спеціаліста за результатами портретних досліджень криміналістами запропоновані методи проєктивної геометрії та створення графічних ідентифікаційних алгоритмів. Ці методи ґрунтувалися на тому, що обличчя та голова загалом є одним із видів геометричних просторових структур. Зображене на фотознімку за законами оптики, воно (обличчя) піддається обробці за принципом центрального проєктування. Сутність цього методу полягає у вивченні перспективної відповідності (невідповідності) порівнюваних систем точок одного й іншого об'єктів. Перспективна відповідність систем точок одного й іншого об'єктів вказує на те, що вони можуть належати двом зображенням того ж самого об'єкта [8]. Проте цей метод не може вважатися цілком об'єктивним, на чому наголошують і самі розробники. Вони застерігають, що цей метод можна використовувати в поєднанні з іншими відомими методами. В.О. Снєтков зазначає, що обрані точки можуть бути недостовірними через вікові зміни обличчя та його рухливість, тому обрана система точок не може вважатися доказаною як індивідуальна система. Він слушно підкреслює, що не можна виключати можливість повторення такої тотожної сукупності взаємних точок на обличчі іншої людини [3, с. 114].

Важливим складником фотопортретного ідентифікаційного дослідження є оцінювання спеціалістом виявлених збіжностей і розбіжностей в ознаках зовнішності й оцінювання достатності комплексу цих ознак для категоричного висновку експерта. Поруч із традиційними методами оцінювання ідентифікаційних ознак, останнім часом із метою об'єктивізації оцінних критеріїв використовують математичні й імовірнісно-статистичні методи визначення частоти прояву й ідентифікаційної значущості ознак зовнішності людини. Про науково-методичний бік цього виду досліджень можна судити на основі описань методик і схем дослідження, що містяться у висновку спеціаліста. Важливим чинником оцінювання дослідження є наочність - наявність і якість ілюстративного матеріалу, що демонструє результати роздільного аналізу, а також процеси порівняння зображень і його результати.

Практичні результати фотопортретних ідентифікаційних досліджень багато в чому залежать від якості ідентифікаційних об'єктів і порівняльних зразків. Ідентифікуючі об'єкти (портретні фотознімки) повинні бути надані спеціалісту зазвичай у тому стані, у якому вони були виявлені й передані оперативному працівникові. З метою забезпечення належної результативності дослідження як порівняльні зразки рекомендується надавати фотознімки, за можливості, аналогічні досліджуваному за ракурсом і часом фотозйомки, без ретуші. Якщо збереглися негативи, їх варто направити експертові разом із фотознімками.

Останніми роками правоохоронна практика характеризується суттєвою якісною зміною основних об'єктів портретних досліджень, зокрема, все частіше об'єктами таких дослідження стають фотографічні та відеозобра- ження зовнішнього вигляду осіб, зображення, що отримані під час здійснення негласних оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, які отримані з використанням спеціальних технічних засобів фіксації, заснованих на сучасних цифрових технологіях. Ці зображення за способом їх отримання та якістю мають істотні відмінності від тих, що отримані з використанням аналогової фотографічної та відеотехніки.

Висновки та пропозиції

Викладене свідчить про те, що розглянуті питання потребують подальшого вивчення. Тому перед фахівцями в галузі експертних портретних досліджень постають завдання розробклення нових прийомів, методів і методик дослідження, які з найбільшим ефектом можуть бути використані в експертній практиці.

Список використаних джерел

1. Энциклопедия судебной экспертизы / под ред. Т.В. Аверьяновой, Е.Р Россинской. Москва : Юристь, 1999.

2. Судово-експертна діяльність : довідник для суддів. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ : Видавничий дім «Ін Юре», 2013. 183 с.

3. Снетков В.А. Габитоскопия : учебное пособие. Волгоград : НИРИО ВСШ МВД СССР, 1979. 345 с.

4. Експертизи у судовій практиці / за заг. ред. В.Г. Гончаренка. Київ : Юрінком-Інтер. 2005. 381 с.

5. Корухов Ю.Г Судебно-портретная экспертиза. Современные возможности судебных экспертиз. Москва, 2000. 272 с.

6. Зинин А.М., Кирсанова Л.З. Криминалистическая фотопортретная экспертиза. Москва : МВД СССР, 1991.

7. Зинин А.М., Липовецкая Н.Г., Ройтман А.Б. Применение теории информации для определения информационной значимости признаков внешности (по материалам исследования близнецов). Правовая кибернетика. Москва, 1973.

8. Эльбур РЗ. Графические алгоритмы и возможности использования в природе идентификационных криминалистических экспертиз. Рига, 1965.

Размещено на Allbest.ru