Детермінанти насильства в установах виконання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕТЕРМІНАНТИ НАСИЛЬСТВА В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ DETERMINANTS OF VIOLENCE IN PENAL INSTITUTIONS

Михайлик О.Г.,

кандидат юридичних наук,

докторант кафедри управління безпеки, правоохоронної та антикорупційної діяльності ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

У статті наведено теоретико-прикладний аналіз та визначено детермінанти насильства в установах виконання покарань. Доведено, що внутрішньою причиною насильства в установах виконання покарань є агресивна криміногенна мотивація; внутрішньою умовою є суперечності виконання / відбування позбавлення волі, а також одностатевий характер ізоляції криміногенно зараженої маси засуджених.

Зазначено, що зовнішніми причинами насильства в установах виконання покарань є конфліктна криміногенна ситуація та кримінальна субкультура.

насильство покарання виконання установа

Доведено, що небезпека кримінальної субкультури та насильства в установах виконання покарань полягає у постійному впливі їх на свідомість засуджених, на їх соціально-психологічний стан і поведінку під час відбування покарання, на прояви насильства, що в кінцевому результаті призводить до вчинення засудженим нового злочину. Водночас кримінальна субкультура та насильство в установах виконання покарань мають специфічні особливості впливу на засуджених. Перебуваючи у специфічному середовищі, зі спільним способом життя, зі схожими долями і вчиненими суспільно небезпечними діяннями (вбивство, крадіжка, зґвалтування, розбій, тілесні ушкодження тощо), засуджені, хочуть того чи ні, активно формуються в неофіційні групи різної спрямованості. У будь-якому разі кримінальна субкультура та насильство в установах виконання покарань перебувають в складному взаємозв'язку з порядком і умовами відбування засудженими покарання і своїм виявом негативно впливають на увесь процес виконання і відбування засудженими кримінальних покарань.

Опитані нами співробітники установ виконання покарань відзначили субкультуру (59,3%) та вплив лідерів засуджених негативної спрямованості (56,5%) як одні з найпоширеніших детермінант насильства в установах виконання покарань.

Зовнішніми умовами насильства в установах виконання покарань є недоліки організаційно-управлінського, кадрового, оперативно-службового, матеріально-технічного та іншого характеру.

Ключові слова: детермінанти, причини, умови, насильство, установа виконання покарань, засуджені, персонал.

The article presents the theoretical and applied analysis and the determinants of violence in penal institutions. It has been proven that aggressive criminogenic motivation is an internal cause of violence in penal institutions; the internal condition is the contradictions of imprisonment, as well as the one-sex nature of isolation of the criminally infected mass of convicts.

It is noted that the external causes of violence in the penal institutions are the conflicting criminal situation and the criminal subculture.

It is proved that the danger of criminal subculture and violence in penal institutions is their constant influence on the convicts' consciousness, on their socio-psychological state and behavior during the sentence, on manifestations of violence, which ultimately leads to committing of a new crime. At the same time, the criminal subculture and the violence in penal institutions have specific features of influence on the convicts. Being in a specific environment, with a common way of life, with similar fates and committing socially dangerous acts (murder, theft, rape, robbery, bodily harm, etc.), convicts, whether they want it or not, are actively formed into informal groups of different backgrounds. In any case, the criminal subculture and the violence in penal institutions are in a complex relationship with the terms and conditions of serving a sentence by prisoners and in their expression adversely affect the entire process of execution and serving punishments.

The interviewed personnel of penal institutions noted the subculture (59,3%) and the influence of leaders of convicts with a negative orientation (56,5%) as one of the most common determinants of violence in penal institutions.

External conditions of violence in penal institutions are the shortcomings of organizational, managerial, personnel, operational, service, logistical and other nature.

Key words: determinants, causes, conditions, violence, penal institution, convicts, personnel.

Постановка проблеми

Теорія детермінації (причинності) в сучасній українській та зарубіжній кримінології вирізняється науково-практичним дуалізмом, зважаючи на такі обставини: з одного боку, нині наявні численні наукові розробки, які формують плюралізм поглядів на визначення понять «причини», «умови», «детермінанти» тощо дотично або конкретних злочинів (їхніх груп), або злочинності загалом; з іншого боку, такий плюралізм створює велике «наукове нагромадження», зрозуміти яке практикам дуже складно, оскільки для них головне - знати, які недоліки в роботі (оперативно-службовій діяльності), які особливості того чи іншого мікросередовища, конкретних осіб можуть призвести до вчинення злочинів.

Не становить винятку в цьому відношенні і насильство в установах виконання покарань (УВП), знання детермінантів якого здатне суттєво знизити його рівень у зазначених місцях несвободи Міністерства юстиції України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичною базою написання статті стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема таких, як А.В. Аба- джян, Ю.М. Антонян, М.П. Барабанов, В.С. Батиргареєва, А.І. Богатирьов, І.Г. Богатирьов, В.В. Василевич, М.Г. Вер- бенський, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Б. М. Головкіна, О.М. Гумін, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисова, Т.А. Денисової, О.М. Джужі, А.І. Долгової, В.М. Дрьоміна, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, Д.О. Зубова, О.Г Кальмана, І.І. Кар- пеця, В.В. Коваленка, О.Г Колба, І.М. Копотуна, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвака, О.М. Литвинова, А.В. Лунєєва, П.П. Михайленка, С.С. Мірошниченка, Ю.В. Орла, О.В. Старкова, В.О. Тулякова, Г.А. Туманова, В.Б. Шабанова, В.І. Шакуна, С.А. Шалгунової та інших дослідників.

Метою статі є теоретико-прикладний аналіз та визначення детермінантів насильства в УВП.

Основний зміст статті

Проведене нами вивчення спеціальної літератури з пенітенціарної кримінології загалом та з проблем пенітенціарного насильства зокрема, а також аналіз та узагальнення особових справ засуджених у виправних колоніях Міністерства юстиції України середнього і максимального рівнів безпеки за насильницькі злочини (період дослідження 2014-2018 рр. (усього п'ять років), щорічно було вивчено 120 особових справ засуджених (усього 600 справ)), дали підстави констатувати, що більш вдалим видається поділ причин і умов насильства в УВП на внутрішні (суб'єктивні) та зовнішні (об'єктивні). Також установлено, що в механізмі пенітенціарного насильства суб'єктивні причини і умови повністю залежать від волі, свідомості, емоцій, в усякому випадку, від спрямованості злочинця-засудженого або злочинної групи, об'єктивні ж - не залежать від цього. Зазначений підхід також вирізняється не лише диференційованим, а і міждисциплінарним підходом до розуміння детермінантів насильства в УВП.

Так, починаючи аналіз причин і умов насильства в УВП, зазначимо, що внутрішньою причиною насильства в УВП є агресивна криміногенна мотивація (курсив наш. - О.М.). Важливо підкреслити, що стійкість, котра властива агресивній криміногенній мотивації, як внутрішній причині насильства в УВП, виявляється в тому, що за даними проведеного нами аналізу емпіричного матеріалу (узагальнення результатів анкетування (протягом 2014-2018 рр.) персоналу УВП (750 осіб) та засуджених (1 250 осіб) на базі установ усіх 24 областей України (за винятком Автономної Республіки Крим)) більшість засуджених, які вчинили насильство в УВП, відбували покарання за насильницькі або корисливо-насильницькі злочини (дод. А). Також сталість такої мотивації підкріплюється тим, що схожі показники отримували дослідники насильства в місцях позбавлення волі наприкінці ХХ ст. [1, с. 3-53; 2, с. 42-70; 3].

Навіть більше, агресивна криміногенна мотивація в УВП посилюється як особистісно-маргінальними якостями (насамперед правовим нігілізмом) засуджених, яких вони набули до засудження, так і негативним явищем кримінальної (тюремної, пенітенціарної) субкультури. Також під час вивчення протягом 2014-2018 рр. 600 особових справ засуджених було встановлено, що більше 50% осіб, які вчинили під час відбування покарання насильство, виявляли негативне ставлення до основних засобів виправлення і ресоціалізації (були систематичними та злісними порушниками режиму, не працювали за власним бажанням, не здобували відповідний освітній рівень або не підвищували наявний, хоча всі умови для цього адміністрацією УВП було створено).

Саме тому в цій частині варто підтримати О.В. Старкова, на думку якого, стрижнем внутрішньої причини насильницької злочинної поведінки в УВП є мотивація підтримання престижу, завоювання авторитету, а іноді і лідерства в середовищі засуджених. Окрім того, до її змісту входить відсутність співчуття до іншої людини, співпереживання, байдужість до життя і здоров'я оточуючих, а особливо потерпілих, надмірний егоїзм і жорстокість [4, с. 250].

Результати проведеного нами й інших досліджень засвідчують, що головною внутрішньою умовою насильства в УВП виступають суперечності виконання / відбування позбавлення волі, а також одностатевий характер ізоляції криміногенно зараженої маси засуджених (курсив наш. - О.М. ).

Зокрема, зарубіжний вчений А.В. Блінов слушно наголошує на тому, що крім згубного впливу в УВП існує серйозна і постійна небезпека поганого поводження із засудженими, включаючи сексуальне насильство, експлуатацію і ризик заподіяння шкоди здоров'ю [5, с. 55]. Правий й інший дослідник пенітенціарної тематики за кордоном О.Б. Панова, яка зазначає, що в місцях позбавлення волі засуджені позбавляються звичного укладу життя. Вони відсторонюються від родичів, вимушено знаходяться в умовах частих міжособистісних конфліктів, грубості поводження, убогості побутових умов і постійного тиску з боку персоналу [6, с. 50]. Схожу точку зору з приводу змісту означених негативних явищ місць несвободи висловлює Б.З. Маліков, підкреслюючи, що ізоляція засудженого своєю організацією ламає його звичайний спосіб життя, нав'язує стереотипи поведінки [7].

Заслуговують на увагу й результати дослідження, отримані українським дослідником у галузі пенітенціарної кримінології Д.О. Зубова. Так, поіменованим ученим у контексті кримінально-виконавчих установ відкритого типу встановлено, що внутрішніми (суб'єктивними) умовами вчинення злочинів засудженими в зазначених УВП є обставини, які сприяють реалізації відповідної криміногенної мотивації і входять у суб'єктивну сферу особистості злочинця-засудженого - це усі інші властивості, процеси і стани як біологічного, так і психологічного походження. І для їх встановлення, на думку Д.О. Зубова, в принципі необхідно застосовувати різні методи - від генетичних до психологічних. Сюди можуть бути віднесені вікові, статеві, психічні (психічні захворювання, невротичні відхилення тощо), фізіологічні (тип темпераменту, темп і ритм протікання фізіологічних процесів, «критичні дні», клімакс у жінок тощо) та інші особливості (характер, соціально-психологічні, особистісно- психічні, морально-психологічні та інші якості) засудженого. Вони якраз і можуть сприяти випадінню окремих ланок кримінальної спрямованості, гальмуванню або посиленню їх функціонування. У цьому і полягає їх вплив на механізм злочинної поведінки саме як умов, а не причин, які є своєю чергою джерелами злочину. Зокрема, до внутрішніх (суб'єктивних) умов вчинення злочинів засудженими у кримінально-виконавчих установах відкритого типу Д.О. Зубов відносить такі: 1) молодий вік засуджених (18-29 років); 2) стан сп'яніння; 3) недостатня психічна готовність засуджених до тримання в умовах обмеження волі [8, с. 55-56].

Отже, результати проведеного дослідження показують, що вищенаведені обставини як детермінанти виникнення конфліктів а звідти й насильства мають враховуватися персоналом УВП під час організації оперативно-службової діяльності щодо забезпечення безпеки засуджених, персоналу, а також запобігання насильницьких проявів у пенітенціарному середовищі.

Наступною детермінантою насильства в УВП виступає така категорія, як зовнішня причина. Результати нашого дослідження показали, що в будь-якому випадку такою причиною в умовах УВП є та чи інша криміногенна ситуація, тобто безпосередній зовнішній каталізатор, що спричиняє конкретний пенітенціарний злочин.

Своєю чергою, залежно від типу (виду) пенітенціарного злочину, у спеціальній кримінологічній літературі виділяють такі типи криміногенних ситуацій: 1) управлінська криміногенна ситуація; 2) криміногенна ситуація безнаглядності; 3) конфліктна ситуація; 4) віктимно- криміногенна [8, с. 56-57]. Стосовно предмета нашого дослідження найбільш близькою зовнішньою причиною насильства в УВП є конфліктна криміногенна ситуація (курсив наш. - О.М.). Вона, порівняно з іншими типами ситуацій, має місце в механізмі детермінації насильства в УВП найчастіше.

Варто підтримати позицію вітчизняного дослідника питань запобігання злочинам проти життя та здоров'я особи у кримінально-виконавчих установах закритого типу В.А. Носенка та зарубіжного вченого С.В. Федяєва (який вивчав детермінанти насильницької злочинності в УВП), що у виправних колоніях злочини проти життя та здоров'я особи виступають зазвичай засобом вирішення конфліктної ситуації, що складається між окремими засудженими. Породити її можуть особисті неприязні відносини, що виникають на ґрунті ненависті, ревнощів, заздрості, помсти за участь в самодіяльних організаціях тощо [9, с. 143]. Конфлікти виникають і через те, що засудженому може не подобатися зовнішність, манери, звички іншого засудженого [10, с. 76].

Науковий пошук та проведений нами аналіз емпіричних даних (аналітичних матеріалів щодо діяльності УВП, вивчення особових справ засуджених, опитування персоналу та засуджених у виправних колоніях середнього та максимального рівнів безпеки) дав можливість виділити низку факторів, що сприяють існуванню й розвитку конфліктної криміногенної ситуації в УВП:

- тісний характер контактів в УВП, що зумовлено кримінально-виконавчими засадами виконання / відбування покарання у виді позбавлення волі. Так, відповідно до ст. 96 КВК України, засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподіляються по відділеннях СПС (основна структурна дільниця виправних колоній середнього та максимального рівнів безпеки. - О.М.) і розміщуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживанням членів відділення [11]. Тому за таких обставин під час відбування покарання у виді позбавлення волі засуджені суттєво обмежені у виборі кола осіб для спілкування, що в умовах свободи дає можливість обирати для спілкування людей, схожих як за стилем управління, способом життя, так і за методами вирішення конфліктних ситуацій;

- конформізм засуджених. Зокрема, це явище не дає можливості повною мірою реалізувати особі індивідуальність в умовах несвободи;

- кругова порука в середовищі засуджених, що зумовлює підвищення ймовірності включення неформальної групи засуджених у процес вирішення конфліктної ситуації, що виникла за участю одного засудженого з іншим, проте з іншої групи;

- зловживання і свавілля активістів-засуджених. Зокрема, ця категорія засуджених, що має підтримку адміністрації, часто «перегинаючи палку», наражає себе на небезпеку з боку інших засуджених, підвищуючи таким чином ступінь своєї віктимності;

- тероризування засуджених позитивної спрямованості (які є членами самодіяльних організацій, стають на шлях виправлення тощо) з боку засуджених негативної спрямованості;

- зловживання з боку адміністрації УВП. Із цього приводу слушною є позиція зарубіжного кримінолога О.В. Старкова, що якщо зловживають своїм службовим становищем представники адміністрації УВП, то між- особистісний конфлікт завжди, якщо його не загасити в зародку, має потенційну можливість розвинутися в між- групову конфліктну криміногенну ситуацію, а при їх концентрації (повторі зловживань) може завершитися масовою злочинною поведінкою [4, с. 255];

- прагнення засуджених отримати матеріальні цінності інших засуджених, наслідком чого досить часто є розвиток цієї корисливої мотивації у конфліктну ситуацію;

- викривлені (через призму так званих «злодійських законів») уявлення про честь, гідність, престиж засуджених та їх угруповань;

- використання засудженими в разі виникнення небезпеки їх життю і здоров'ю не правових (легальних) важелів, передбачених ст. 10 КВК України, а часте звернення до такого методу розв'язання конфліктної криміногенної ситуації, як переговори, причому через посередників - так званих «авторитетів».

Водночас варто наголосити, що необхідним елементом структури всіх передкримінальних насильницьких ситуацій (у які розвинулися конфліктні криміногенні ситуації) є кримінальна субкультура, яка також з огляду на це належить до зовнішніх причин насильства в УВП.

Своєю чергою опитані нами співробітники УВП відзначили субкультуру (59,3%) та вплив лідерів засуджених негативної спрямованості (56,5%) як одні з найпоширеніших детермінант насильства в УВП. До інших за результатами дослідження було віднесено такі: суб'єктивні чинники (як з боку засуджених, так і персоналу УВП) - 13,1%; різні об'єктивні причини та умови, що впливають на зниження ефективності функціонування різних підрозділів УВП (некомплект кадрів, неналежне фінансове, матеріально-технічне забезпечення служб УВП тощо) - 39,3%; формальне проведення соціально-виховної та психологічної роботи - 2,3%; вплив так званих «злодіїв в законі», які керують з волі, - 2,4%. Схожі дані було отримано в результаті узагальнення результатів анкетування засуджених, які, назвавши спільні з персоналом УВП детермінанти пенітенціарного насильства, вказали на меншу роль субкультури (10,8%) та впливу лідерів засуджених негативної спрямованості (45,0%), що можна пояснити їхньою так званою «тюремною солідарністю» з неформальними звичаями і традиціями.

Підводячи підсумок розгляду конфліктної криміногенної ситуації як зовнішньої причини насильства в УВП, доречно наголосити, що її аналіз має не лише науковий інтерес, а і практичне значення. Так, адміністрації УВП з метою своєчасного виявлення конфліктної криміногенної ситуації необхідно постійно «тримати руку на пульсі» всіх оперативно-службових аспектів міжособистісної взаємодії засуджених, вживаючи при цьому невідкладних заходів, передбачених ст. 10 КВК України, щодо забезпечення особистої безпеки засудженого, таких як: 1) переведення засудженого в безпечне місце (в тому числі ізольоване тримання); 2) інших заходів до усунення небезпеки (так зване «розведення» конфліктуючих сторін по різним відділенням, бригадам тощо); 3) вирішення питання про місце подальшого відбування засудженим покарання (аж до переведення в іншу УВП). Таких невідкладних заходів адміністрація УВП повинна вживати з тим, щоб у підсумку не допустити надзвичайного (летального) результату розвитку конфліктної криміногенної ситуації.

І наостанок логічно розглянути таку детермінанту насильства в УВП, як зовнішня умова. Ґрунтуючись на здобутках сучасної вітчизняної та зарубіжної кримінологічної науки, а також емпіричній базі функціонування УВП Міністерства юстиції України, до цієї детермінанти варто насамперед відносити низку наявних на практиці недоліків організаційно-управлінського, кадрового, оперативно-службового, матеріально-технічного та іншого характеру (курсив наш. - О.М.). Зовнішні умови - це блок мікрорівневих (на рівні конкретно взятої УВП) та макрорівневих (рівень кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції України) недоліків в організації кримінально-виконавчих, психолого-педагогічних, управлінських, фінансових, ресурсних, матеріально-технічних та інших засад функціонування УВП Міністерства юстиції України.

ВИСНОВОК

Отже, на підставі вищевикладеного та з урахуванням предметного підходу диференційовано детермінанти насильства в УВП на внутрішні та зовнішні причини і умови. Доведено, що внутрішньою причиною насильства в УВП є агресивна криміногенна мотивація; внутрішньою умовою є суперечності виконання / відбування позбавлення волі, а також одностатевий характер ізоляції криміногенно зараженої маси засуджених. Зазначено, що зовнішніми причинами насильства в УВП є конфліктна криміногенна ситуація (вона, порівняно з іншими типами ситуацій, має місце в механізмі детермінації насильства в УВП найчастіше) та кримінальна субкультура (котра є необхідним елементом структури всіх передкримінальних насильницьких ситуацій, у які розвинулися конфліктні криміногенні ситуації). Зовнішніми умовами насильства в УВП є низка наявних на практиці недоліків організаційно- управлінського, кадрового, оперативно-службового, матеріально-технічного та іншого характеру. Зовнішні умови - це блок мікрорівневих (на рівні конкретно взятої УВП) та макрорівневих (рівень кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції України) недоліків в організації кримінально-виконавчих, психолого-педа- гогічних, управлінських, фінансових, ресурсних, матеріально-технічних та інших засад функціонування УВП Міністерства юстиції України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ