Про сучасне розуміння поняття "громадянське суспільство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про сучасне розуміння поняття "громадянське суспільство"

Кириченко В.М.,

кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри політології та права Національного університету «Запорізька політехніка»

Соколенко Ю.М.,

старший викладач кафедри політології та права Національного університету «Запорізька політехніка»

У статті досліджено поняття «громадянське суспільство» та проаналізовано наукові погляди сучасних учених щодо цього політико- правового явища. Обґрунтовано, що громадянське суспільство є підсистемою «людського суспільства» як цілого і тому вони відрізняються один від одного історично, структурно і культурно, а також певними якісними ознаками.

Визначено, що громадянське суспільство в сучасному розумінні являє собою необхідний і раціональний спосіб співвідношення людей, який базується на свободі, праві і демократії за розумно необхідного й мінімально достатнього втручання держави. Таке суспільство є природною формою соціальної організації, і тому саме з такої моделі виходить чинна Конституція України, яка закріплює засади правового статусу основоположних інституцій громадянського суспільства, характер, принципи і зміст їх взаємовідносин із органами державної влади. громадянське суспільство правовий політичний

Наголошено, що суспільство є складним і багатогранним явищем, яке існувало завжди, але воно не завжди було громадянським. Якщо для суспільства загалом характерна спільна життєдіяльність індивідів, то для громадянського суспільства визначальною є така система зв'язків та інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, свободу будь-якої діяльності, що не заважає іншим, на власність, рівність перед законом тощо.

Визначено, що поняття «громадянське суспільство» склалося не відразу, зміст його формувався та збагачувався еволюційно, протягом кількох століть, оскільки постійно виникали і розвивалися нові концептуальні уявлення щодо сутності громадянського суспільства, його основні ознаки та інститути.

На підставі узагальнення основних методологічних підходів та спираючись на «класичні» наукові погляди щодо громадянського суспільства, запропоновано власні авторські підходи щодо визначення поняття «громадянське суспільство», під яким слід розуміти добровільну асоціацію (союз) вільних і рівноправних людей та їх об'єднань, які пов'язані спільними економічними, соціальними, політичними, ідеологічними (духовними) та правовими відносинами, відповідною системою громадянських цінностей, яка відокремлена від держави, але взаємодіє з нею заради суспільного блага, реалізації та захисту своїх прав і свобод.

Ключові слова: Конституція України, суспільство, громадянське суспільство, людина, модель.

About the modern introduction of the concept of “civil society”

The article explores the concept of “civil society” and analyzes the scientific views of contemporary scholars on this political and legal phenomenon. It is substantiated that civil society is a subsystem of “human society” as a whole and therefore they differ from each other historically, structurally and culturally, as well as with certain qualitative features.

It is determined that civil society in the modern sense is a necessary and rational way of relating people based on freedom, law and democracy with reasonably necessary and minimally sufficient state intervention. Such a society is a natural form of social organization and that is why the current Constitution of Ukraine, which establishes the principles of the legal status of the basic institutions of civil society, the nature, principles and content of their relations with public authorities, follows from this model.

It is emphasized that society is a complex and multifaceted phenomenon that has always existed, but it has not always been civil. If society as a whole is characterized by the common life of individuals, then the civil society is decisive for such a system of connections and interests, which ensures the free enjoyment by each person of his or her natural rights: life and decent existence, freedom of any activity that does not interfere with others, property, equality before the law, etc.

It has been found that the main features of civil society are: 1) they must be able to plan and carry out collective actions to protect or achieve their own interests; 2) they are, as a rule, independent of both public authorities and private corporations; 3) such groups do not seek to replace state power structures and do not seek to seize state power; 4) they always agree to act within the limits of legitimate political and legal norms.

It is determined that the concept of “civil society” did not emerge at once, its content was shaped and enriched in evolution, over several centuries, as new conceptual ideas about the essence of civil society, its main features and institutions were constantly emerging and developing.

Based on the generalization of the main methodological approaches and on the basis of “classical” scientific views on civil society, the author's own approaches to defining the concept of “civil society” are proposed, which should be understood as a voluntary association (union) of free and equal people and their associations linked by common economic, social, political, ideological (spiritual) and legal relations, an appropriate system of civic values that is separate from and interacting with the state Arad social benefits realization and protection of their rights and freedoms.

Key words: Constitution of Ukraine, society, civil society, man, model.

Упродовж останніх років у теорії та практиці політичних і юридичних наук значну увагу звернуто на дослідження такого явища, як громадянське суспільство, яке формується історично, оскільки відображає певні якісні характеристики суспільства, набуті ним лише на певному етапі розвитку. Проте в науковій літературі здебільшого йдеться про становлення ідеї громадянського суспільства та її історичну еволюцію, взаємовідносини із державою, принципи, структуру та функції. У той же час у теоретичному аспекті найбільш дискусійним було і є питання, що стосується визначення поняття «громадянське суспільство», яке вчені вводили до сфери наукового розгляду. В умовах формування громадянського суспільства в сучасній Україні та в зв'язку з відсутністю достатнього наукового опрацювання цієї проблематики виникає необхідність розставлення деяких понятійних акцентів і наповнення реальним змістом політико-правового поняття «громадянське суспільство».

Багатовікову історію дослідження поняття громадянського суспільства можна простежити у теоретичних концепціях Аристотеля, Т Гоббса, Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, А. де Токвіля, А. Фергюсона, Дж. С. Мілля, Г. В. Ф. Гегеля, К. Маркса та інших видатних мислителів.

Науково-теоретичним підґрунтям для дослідження теми стали насамперед роботи сучасних українських учених, таких як Г.В. Берченко, Т Гарасимів, О.І. Задоянчук, С.І. Іщук, С.О. Кириченко, Б.В. Ковальчук, А.Ф. Колодій, О.В. Корнієнко, В.Л. Логвіна, П.М. Любченко, О.В. Петри- шин, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, О.В. Скрипнюк, С.М. Тимченко, Ю.М. Тодика, О.Г Чувар- динський та інші.

Сьогодні в теоретичному аспекті найбільш дискусійним є питання поняття «громадянське суспільство», яке неоднозначно трактується різними авторами.

Метою статті є аналіз наукових методологічних підходів щодо визначення поняття «громадянське суспільство» та формулювання логічної структурної моделі побудови цієї політико-правової категорії.

громадянське суспільство в сучасному розумінні являє собою необхідний і раціональний спосіб співвідношення людей, який базується на свободі, праві і демократії за розумно необхідного й мінімально достатнього втручання держави. Таке суспільство є природною формою соціальної організації, і тому саме з такої моделі виходить чинна Конституція України, яка закріплює засади правового статусу основоположних інституцій громадянського суспільства, характер, принципи і зміст їх взаємовідносин із державними органами. Такими нормами можна вважати ст. ст. 1, 3, 7 розділу І та норми розділу II Конституції України, які регулюють права, свободи та обов'язки людини і громадянина та є основою для існування базових інститутів громадянського суспільства.

Але перш ніж приступити до розкриття теми дослідження слід зазначити, що не можна змішувати або ототожнювати «суспільство» як людську спорідненість з категорією «громадянське суспільство» як історичний феномен [1, с. 87]. Ще свого часу класик німецької філософії ГВ.Ф. Гегель на основі систематизації західної суспільно-політичної думки дійшов висновку, що поняття «громадянське суспільство» вужче, ніж поняття «суспільство» [2, с. 228], яке, на нашу думку, можна визначити як сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Суспільство є складним і багатогранним явищем, яке існувало завжди, але воно не завжди було громадянським. Тобто, незважаючи на те, що громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, воно відрізняється від «людського суспільства» історично, структурно і культурно, а також певними якісними ознаками. Так, якщо для суспільства загалом характерна спільна життєдіяльність індивідів, то для громадянського суспільства визначальною є така система зв'язків та інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, свободу будь-якої діяльності, що не заважає іншим, на власність, рівність перед законом тощо.

Отже, громадянське суспільство виникло лише тоді, коли в країнах західної цивілізації сформувались засновані на приватній власності ринкові відносини, ліберально- конституційний політичний лад, і виник тип самостійної особистості, яка мала схильність і правові можливості діяти від держави та вступати у взаємодію з іншими людьми на договірній основі з власної волі, а не з примусу.

Уперше термін «громадянське суспільство» застосував у своїх працях Аристотель, який ввів це словосполучення від слова «громадянин». При цьому взірцевим громадянином мислитель вважав тільки того, «хто бере участь в управлінні та чинить послух», а також зазначав, що сутність поняття «громадянин» може здійснюватися з огляду на зміну форми державного устрою [3, с. 88]. Як підкреслив О.В. Скрипнюк, «ознайомлення з історико-правовою ґенезою дослідження проблематики громадянського суспільства < . .> дає змогу стверджувати, що поняття «громадянське суспільство» це не просто поняття, а ще й важлива політико-правова концептуальна категорія, оскільки весь історичний розвиток цивілізації визначається врешті- решт саме розвитком громадянського суспільства. Що ж до змісту поняття громадянського суспільства, то воно включає всю сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічні, духовно-моральні, релігійні, національні тощо» [4, с. 376].

Варто наголосити, що значення поняття «громадянське суспільство» склалося не відразу, зміст його формувався та збагачувався еволюційно, протягом кількох століть, оскільки постійно виникали і розвивалися нові концептуальні уявлення щодо сутності громадянського суспільства, його основні ознаки та інститути. До головних ознак громадянського суспільства, які визначаються як засад- ничі більшістю науковців, слід віднести такі, що містяться у працях сучасних учених. Так, Ф. Шміттер, розуміючи під громадянським суспільством структуру недержавних самоорганізованих груп, виокремлює щонайменше чотири ознаки, а саме: 1) вони повинні бути здатні планувати та реалізовувати колективні акції щодо захисту чи досягнення власних інтересів; 2) вони зазвичай незалежні як від органів державної влади, так і від приватних корпоративних об'єднань; 3) такі групи не прагнуть підмінити собою державні владні структури і не намагаються захопити державну владу; 4) вони завжди згодні діяти в межах легітимно встановлених законом політико-правових норм [5, с. 16]. Своєю чергою А. Юлдашев визначає такі ознаки громадянського суспільства: розвинені суспільні організації, «прозорий» уряд; «кваліфікований діалог» між ними - легітимні способи контролю зі сторони суспільства за всіма без винятку державними структурами виконавчої влади (включно з військовим відомством), а також легітимні способи впливу на прийняття (зміну) державних рішень [6, с. 118].

Зазвичай під поняттям «громадянське суспільство» розуміють автономну (стосовно держави), самоорганізовану й саморегульовану сферу публічного життя, в якій громадяни створюють різноманітні асоціації та інші добровільні об'єднання задля задоволення власних потреб і захисту своїх інтересів. Інакше кажучи, громадянське суспільство - це стан упорядкування суспільства в інтересах кожної людини. При цьому серед науковців немає усталеного розуміння щодо самого поняття «громадянське суспільство», яке й досі є дискусійним.

Наприклад, ще за часів існування СРСР 19 червня 1991 р. Верховною Радою УРСР було схвалено Концепцію нової Конституції України, в якій визнано за доцільне включити до нової Конституції України окремий розділ «Громадянське суспільство і держава» та закріпити в ньому поняття громадянського суспільства [7]. Упродовж 1992-1993 рр. зазначений розділ було включено до трьох конституційних проектів, в якому, за ствердженням С.М. Тимченка, «поняття «громадянське суспільство» розумілося досить широко» [8, с. 46]. Проте з останнього проекту Конституції України розділ «громадянське суспільство і держава» був виключений [9, с. 29]. Природно, що немає відповідного розділу та будь-якої згадки про громадянське суспільство і в Конституції України, ухваленій 28 червня 1996 р. Тим самим з нормативного обігу на рівні Конституції вилучалася й сама дефініція громадянського суспільства [10, с. 122]. Але з цього приводу П.М. Рабі- нович вважає, що термін «громадянське суспільство» не вживається у прийнятій Конституції саме через свою неоднозначність [11, с. 22]. Також вважає обґрунтованим підхід, згідно з яким у Конституції України, на відміну від її проектів, не застосовується поняття «громадянське суспільство», і П.Б. Євграфов, на думку якого, чинний основний Закон України досить повно закріплює головні засади організації та функціонування суспільства, яке за розвитку мало б називатися громадянським [12, с. 41]. Досить обґрунтовані юридичні підстави для вилучення відповідного розділу з тексту Конституцій України бачить і О.В. Скрипнюк [13, с. 77].

Як вважає Т. Гарасимів, поняття «громадянське суспільство» є мінливим, відносним, розпливчастим і полі- тизованим. І далі вчений робить висновок про те, що найпростіше тлумачення громадянського суспільства звучить як суспільство цивілізованих громадян, а найбільш узагальнене - як суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими відносинами між самими індивідами, неопосередкованими державою [14, с. 107].

Слід констатувати, що в науковій літературі є ціла низка визначень цього явища. Так, у тлумаченні Г.В.Ф. Гегеля «громадянське суспільство - це об'єднання членів як самостійних, одиничних у формальній і загальній спільноті на основі їх потреб і через правовий устрій як засіб забезпечення безпеки осіб та власності, і через зовнішній порядок для їх власних та загальних інтересів [2, с. 208]. На думку В.Ф. Погорілка, громадянське суспільство - це спільність вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником та брати активну і всебічну участь у політичному житті [15, с. 88]. Як зазначав Ю.М. Тодика, громадянське суспільство - це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів для життєдіяльності соціальної, культурної і духовної сфер, їх відтворення та передачі від покоління до покоління [16, с. 187]. О.В. Петришин характеризує громадянське суспільство як сукупність добровільно сформованих громадських інститутів, котрі діють на самоврядних засадах у межах Конституції та законів, за посередництвом яких індивіди реалізують свої основні невіддільні права і свободи [17, с. 3].

Таким чином, сучасні дискусії вчених щодо поняття «громадянське суспільство» пов'язані, з одного боку, з тим, що цей термін став полісемантичним, тобто таким, коли словам, що його утворюють, надають різне значення, а з іншого - з тим, що під час дослідження цього складного і багатоаспектного явища застосовують різні методологічні підходи. Як вірно зазначив С.М. Тимченко, «на відміну від інших правничих термінів, що мають чітко окреслені рамки вживання, цей термін має різноманітну сферу вжитку - від суб'єкта правовідносин до суспільного ідеалу» [8, с. 48]. Тому безумовно, що за подібних обставин важко говорити про узагальнене поняття «громадянське суспільство», оскільки досягти однозначності його сенсу практично неможливо.

Отже, на підставі узагальнення основних методологічних підходів можна стверджувати, що «громадянське суспільство» це не просто абстрактне поняття, а ще й важлива політико-правова концептуальна категорія, оскільки весь історичний розвиток цивілізації визначається врешті-решт саме розвитком громадянського суспільства. Таким чином, спираючись на «класичні» наукові погляди щодо громадянського суспільства, а також з метою уникнення однобічного і поверхового формування та насамперед адекватного відображення змісту цього поняття, яке відповідало б сучасному рівню суспільних наук і політико-правовим реаліям в Україні, на нашу думку можна надати таке визначення цьому явищу: «громадянське суспільство - це добровільна асоціація (союз) вільних і рівноправних людей та їх об'єднань, які пов'язані спільними економічними, соціальними, політичними, ідеологічними (духовними) та правовими відносинами, відповідною системою громадянських цінностей, яка відокремлена від держави, але взаємодіє з нею заради суспільного блага, реалізації та захисту своїх прав і свобод».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Логвіна В.Л. Політологія: навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 304 с.

2. Гегель Г.В.Ф. Философия права / пер. с нем. Москва : Мысль, 1998. 524 с.

3. Аристотель. Політика / пер. з давнього. О. Кислюка. Київ : Основа, 2000.

4. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики (до 10-річчя незалежності України): монографія. Київ : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2000. 600 с.

5. Шмиттер Ф. Размышление о гражданском обществе и консолидации демократии. Полис. Политические исследования: научный и культурно-просветительский журнал. Москва : Российская академия наук. 1996. № 5. С. 16-27.

6. Юлдашев А. Права человека и гражданское общество. Юридический вестник. Киев, 2002. С. 118-120.

7. Про Концепцію нової Конституції України. Постанова Верховної Ради України від 19 червня 1991 р. № 1213-ХІІ. Відомості Верховної Ради УРСР Київ. 1991. №35. Ст.466.

8. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні. Запоріжжя : Юридичний інститут МВС України, 2002. 193 с.

9. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины - Основной Закон государства и общества. Харьков : «Факт», 2001.608 с.

10. Берченко Г.В. Громадянське суспільство в Україні: конституційні аспекти : монографія. Харків : Юрайт, 2014. 208 с.

11. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування). Українське право. 1996. № 3. С. 27-33.

12. Євграфов П. Вплив Конституційного Суду України на формування громадянського суспільства і правової держави. Вісник Конституційного Суду України. Київ, 2001. № 5.

13. Скрипнюк О.В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації: до 10-ї річниці прийняття Конституції України. Київ : Академія правових наук України, 2005.

14. Гарасимів Т Дефініція «громадянське суспільство»: філософсько-правова парадигма. Вісник національного університету «Львівська політехніка». Зб. наук. праць. Серія юридичні науки. Львів, 2017. № 861. С. 105-112.

15. Конституційне право України. / за ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. Київ : Український центр правничих студій, 1999. 376 с.

16. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики : монографія. Харків : Факт, 2000. 608 с.

17. Петришин О. Громадянське суспільство і держава: питання взаємовідносин. Вісник Академії правових наук України. Київ, 2006. № 4 (47). С. 2-12.

Размещено на Allbest.ru