Підвищення ефективності реалізації європейських стандартів про громадські організації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення ефективності реалізації європейських стандартів про громадські організації в Україні

У статті запропоновано проводити гармонізацію конституційного законодавства України з європейськими стандартами про громадські організації за трьома основними напрямами. Перший напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про утворення громадських організацій з Рекомендацією № CM/Rec(2007)14 та Фундаментальними принципами. Вона є необхідною з питань: а) надання засновникам можливості резервування обраного ними найменування громадської організації (з огляду на тривалий процес утворення та легалізації); б) заміни трьох територіальних статусів громадських організацій (міжнародного, всеукраїнського та місцевого) на міжнародний та національний статуси; в) впровадження класифікації громадських організацій на підставі наявності особливостей конституційно-правової регламентації їх утворення та функціонування на безвидові (регулюються законами загального характеру про громадські організації) та видові (регулюються законами спеціального характеру про громадські організації). Другий напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про статус засновників та членів громадських організацій з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Рекомендацією № CM/Rec(2007)14 та Фундаментальними принципами.

Вона є необхідною з питань: а) конкретизації вимог до засновників у частині необхідності наявності повної цивільної дієздатності, а для засновників дитячих та молодіжних організацій - неповної чи повної цивільної дієздатності; б) встановлення з метою захисту громадянських прав членів громадських організацій вичерпного переліку підстав, за наявності яких є можливим припинення членства в громадській організації за ініціативою її органів; в) закріплення можливості оскарження в судовому порядку рішення органів громадської організації про виключення члену громадської організації. Третій напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про діяльність громадських організацій з Рекомендацією № CM/Rec(2007)14 та Фундаментальними принципами. Вона є необхідною з питань: а) надання громадським організаціям права нормотворчої ініціативи на місцевому рівні; б) уніфікації податкового законодавства України з конституційним законодавством України в частині звільнення від оподаткування здійснюваної громадськими організаціями підприємницької діяльності; в) здійснення конституційно-правової регламентації процедури скликання та проведення загальних зборів членів громадської організації; г) спрощення внутрішньої структури громадських організацій у частині зменшення кількості органів, утворення яких є обов'язковим відповідно до конституційного законодавства України.

Ключові слова: громадські організації, громадські об'єднання, громадянське суспільство, права на об'єднання, європейські стандарти.

Proving the effectiveness of implementing European standards on NGO_S in Ukraine

The article proposes to harmonize the constitutional legislation of Ukraine with the European standards on NGOs in three main areas. The first area is the harmonization of the constitutional legislation of Ukraine on the formation of public organizations with Recommendation No. CM / Rec (2007) 14 and the Fundamental Principles. It is necessary for the following issues: a) providing the founders with the opportunity to reserve the name of the NGO chosen by them (in view of the long process of formation and legalization); b) replacement of three territorial statuses of NGOs (international, all-Ukrainian and local) with international and national statuses; c) introduction of classification of NGOs on the basis of the peculiarities of the constitutional and legal regulation of their formation and functioning on the visually impaired (regulated by laws of general nature about NGOs) and species (regulated by laws of a special nature about NGOs). The second area is the harmonization of the constitutional legislation of Ukraine on the status of founders and members of NGOs with the 1950 Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms, Recommendation No. CM / Rec (2007) 14 and the Fundamental Principles.

It is necessary to: a) specify the requirements for the founders in terms of the need for full civil capacity, and for the founders of children's and youth organizations - incomplete or full civil capacity; b) establishing, in order to protect the public rights of members of NGOs, an exhaustive list of grounds upon which it is possible to terminate membership of a NGOs at the initiative of its bodies; c) fixing the possibility of appealing in court the decision of the bodies of an NGO to exclude a member of an NGO. The third area is the harmonization of the constitutional legislation of Ukraine on the activities of NGOs with Recommendation No. CM / Rec (2007) 14 and the Fundamental Principles. It is necessary for: a) granting NGOs the right of legislative initiative at the local level; b) unification of the tax legislation of Ukraine with the constitutional legislation of Ukraine regarding the exemption from taxation of entrepreneurial activities carried out by NGOs; c) implementation of the constitutional and legal regulation of the procedure for convening and holding general meetings of members of a NGO; d) simplification of the internal structure of NGOs in the part of reduction of the number of bodies, the formation of which is obligatory in accordance with the constitutional legislation of Ukraine.

Key words: non-governmental organizations, associations, civil society, right to associate, European standards.

Постановка проблеми

З 1 січня 2013 р. набрав чинності Закон України «Про громадські об'єднання». Незважаючи на те, що з тих пір минуло більше ніж 5 років, поки що залишаються проблеми з практичною реалізацією норм цього Закону, особливо тих, що були новими для законодавства України та водночас запозичені з європейських стандартів про громадські організації. Для того щоб вирішити проблеми ефективності реалізації європейських стандартів про громадські організації в Україні, необхідним є аналіз як змісту цих стандартів, так і національного досвіду регламентації створення та функціонування громадських організацій з урахуванням особливостей національної історії, традицій.

Метою статті є формулювання пропозицій щодо підвищення ефективності реалізації європейських стандартів про громадські організації в Україні.

Аналіз досліджень

Для виконання поставленого завдання доцільним є, зокрема, розгляд літератури часів СРСР, у якій висвітлювались проблеми, пов'язані з утворенням та діяльністю громадських організацій.

Найбільш відомим фахівцем з питання утворення і функціонування громадських організацій за часів СРСР була Ц.А. Ямпольська. Більшість її досліджень є доволі ідеологізованими, однак вона дуже глибоко проаналізувала сутність громадських організацій та їх значення для суспільства; ці положення можуть бути використані і зараз як доктринальне підґрунтя для імплементації європейських стандартів про громадські організації у чинне законодавства України.

Найбільш плідним на сучасному етапі, крім урахування праць Ц.А. Ямпольської, є звернення до опублікованих за часів СРСР досліджень А.І. Щіглика, В.В. Кравченка, ГА. Кудрявцевої, О.В. Орлової, Д.В. Шутька, М.І. Данченка. Вони мають загальний характер та висвітлюють проблеми громадських організацій, що не втратили актуальності й нині. Це зумовлено тим, що значна частина праць радянських дослідників присвячена питанням взаємодії громадських організацій та державних органів.

Основна частина

Під час розгляду можливостей застосування праць радянських учених як доктринального підґрунтя спочатку для імплементації, а потім і для практичної реалізації європейських стандартів про громадські організації виокремлено 2 групи наукових праць, які вийшли друком за радянських часів:

1) публікації, що є надто ідеологізованими та не становлять значного інтересу для вирішення сучасних проблем громадських організацій в Україні;

2) публікації, що присвячені проблемам передачі окремих повноважень органів публічної влади громадським організаціям, підвищенню ефективності їх взаємодії за іншими напрямами.

Саме останні становлять значний інтерес для подальшого розвитку українського громадянського суспільства (праці наведених вище авторів, а також М.Т. Баймаханова, Д.В. Шутька, В.М. Горшеньова та ін.).

Застосування міжнародних стандартів загалом та європейських стандартів зокрема для вирішення правових проблем того чи іншого інституту в Україні не є новою ідеєю. Однак подібні праці щодо громадських організацій є поодинокими. У сучасних дослідженнях, оприлюднених після проголошення незалежності України, автори або взагалі не згадують про наявність міжнародних стандартів у сфері утворення громадських організацій (наприклад,

О.М. Ващук у дисертації «Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні»), або обмежуються міжнародними стандартами щодо права на об'єднання (наприклад, Є.Є. Додіна в дисертації «Адміністративно- правовий статус громадських організацій в Україні»).

Проблеми використання європейських стандартів для вдосконалення конституційно-правової регламентації утворення та діяльності громадських організацій досліджують не тільки науковці (дивись, наприклад, [1-5]), але й практичні діячі. Найбільш активними з точки зору публікацій є експерти Українського незалежного центру політичних досліджень.

Під час визначення кола суб'єктів міжнародного права, органи яких утворюють європейські стандарти про громадські організації, слід звернути особливу увагу на діяльність органів Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Ради Європи та Європейського Союзу.

ОБСЄ не ставить за мету встановлення стандартів щодо утворення та діяльності неурядових організацій, хоч активно залучає вже наявні організації до співпраці. Аналогічна ситуація спостерігається і щодо права Європейського Союзу, норми якого не регламентують питання утворення та діяльності неурядових організацій, відносячи його до відання держав-членів ЄС, відповідно до такого принципу права ЄС, як принцип субсидіарності. Що ж до України, то чинна Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу також не передбачає внесення змін та доповнень до нормативних актів про громадські організації. А отже, конституційне законодавство України про громадські організації не зазнає істотних змін у процесі адаптації законодавства України до законодавства ЄС, бо такого напряму адаптації поки що не передбачено.

На підставі вищезазначеного слід резюмувати, що європейські стандарти про громадські організації - це прийняті органами Ради Європи документи обов'язкового або рекомендаційного характеру, що стосуються як безпосередньо права на об'єднання в громадські організації, так і механізму та гарантій його ефективної реалізації. Нині в Україні наявні численні проблеми з практичною реалізацією їхніх положень та з імплементацією їх у чинне конституційне законодавство.

У дослідженнях громадських організацій термін «конституційне законодавство» традиційно розглядається з вузької точки зору, тобто під ним маються на увазі Конституція та закони України. Відповідно, конституційне законодавство України про громадські організації - це сукупність Основного Закону та поточних законів, що закріплюють основи утворення та функціонування громадських організацій в Україні.

На сучасному етапі розвитку конституційного законодавства України про громадські організації основним шляхом підвищення його ефективності видається гармонізація його норм з положеннями європейських стандартів про громадські організації. Під гармонізацією у цьому разі розуміється наближення конституційного законодавства України про громадські організації до відповідних європейських стандартів.

Варто нагадати, що громадська організація - це утворене фізичними особами громадське об'єднання, яке передбачає їхню спільну діяльність для реалізації неполітичних прав і законних інтересів. За своєю природою громадські організації є конституційно-правовою формою громадських об'єднань. Їм притаманні такі ознаки громадських об'єднань, як добровільність, самоврядність, недержавність і неприбутковість; ці ознаки відрізняють громадські організації від політичних партій. Від іншої конституційно-правової форми громадських об'єднань - громадських спілок - громадські організації відрізняються, по-перше, тим, що їх засновниками і членами (учасниками) можуть бути лише фізичні особи, а по-друге, тим, що засновники та члени (учасники) своїми діями беруть участь у роботі громадської організації.

Потреба в гармонізації конституційного законодавства України про громадські організації з європейськими стандартами в цій сфері наявна з огляду на тривале антидемократичне минуле. Для здійснення такої гармонізації варто взяти до уваги, що найважливішими європейськими стандартами про громадські організації, положення яких доцільно враховувати у подальшому вдосконаленні поточних законів України про громадські організації, є Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі 2007 р. № СМЖес(2007)14 [6] та Фундаментальні принципи статусу неурядових організацій в Європі 2002 р. [7]. Як випливає з їхніх назв, вони не мають обов'язкового характеру. На підставі дослідження цих європейських стандартів слід зазначити, що вони є більш гнучкими, ніж чинне конституційне законодавство України про громадські організації, а також у багатьох питаннях утворення та функціонування громадських організацій спираються на норми цивільного, а не конституційного права.

Положення Конституції України 1996 р. у частині норм про громадські організації майже завжди гармонізовані з відповідними європейськими стандартами (здебільшого з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.). Потребує зміни лише розширення кола суб'єктів конституційного права на об'єднання в частині громадських організацій (наразі воно належить тільки громадянам України) та скасування обмеження діяльності громадських організацій захистом прав виключно їхніх членів.

Гармонізація конституційного законодавства України з європейськими стандартами про громадські організації доцільно проводити за трьома основними напрямами.

Перший напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про утворення громадських організацій з Рекомендацією № СМЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами. Вона є необхідною з питань: а) надання засновникам можливості резервування обраного ними найменування громадської організації (з огляду на тривалий процес утворення та легалізації); б) заміни трьох територіальних статусів громадських організацій (міжнародного, всеукраїнського та місцевого) на міжнародний та національний статуси; в) впровадження класифікації громадських організацій на підставі наявності особливостей конституційно-правової регламентації їх утворення та функціонування на безвидові (регулюються законами загального характеру про громадські організації) та видові (регулюються законами спеціального характеру про громадські організації). До останньої групи нині належать громадські організації інвалідів, релігійні організації, громадські організації споживачів, громадські організації в науковій та науково-технічній діяльності, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, творчі спілки, професійні спілки, молодіжні та дитячі громадські організації, благодійні організації; г) доцільності встановлення в конституційному законодавстві України про громадські організації не одного, а кількох способів утворення громадських організацій - окремо для тих громадських організацій, що є членськими, та тих, що не базуються на членстві.

Другий напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про статус засновників та членів громадських організацій з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Рекомендацією № СМЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами. Вона є необхідною з питань: а) конкретизації вимог до засновників у частині необхідності наявності повної цивільної дієздатності, а для засновників дитячих та молодіжних організацій - неповної чи повної цивільної дієздатності; б) встановлення з метою захисту громадських прав членів громадських організацій вичерпного переліку підстав, за наявності яких є можливим припинення членства в громадській організації за ініціативою її органів; в) закріплення можливості оскарження в судовому порядку рішення органів громадської організації про виключення члену громадської організації.

Третій напрям - це гармонізація конституційного законодавства України про діяльність громадських організацій з Рекомендацією № СМЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами. Вона є необхідною з питань: а) надання громадським організаціям права нормотворчої ініціативи на місцевому рівні; б) уніфікації податкового законодавства України з конституційним законодавством України в частині звільнення від оподаткування здійснюваної громадськими організаціями підприємницької діяльності; в) здійснення конституційно-правової регламентації процедури скликання та проведення загальних зборів членів громадської організації; г) спрощення внутрішньої структури громадських організацій у частині зменшення кількості органів, утворення яких є обов'язковим відповідно до конституційного законодавства України. Для членських громадських організацій запропоновано встановити обов'язкову наявність лише загальних зборів членів та керівного органу, для інших громадських організацій - лише керівного органу (одноособового чи колегіального).

громадський право конституційний конвенція

Висновки

Резюмуючи, слід запропонувати такі основні напрями гармонізації конституційного законодавства України про громадські організації з європейськими стандартами, як:

1) гармонізація конституційного законодавства України про утворення громадських організацій з Рекомендацією № СМЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами;

2) гармонізація конституційного законодавства України про статус засновників та членів громадських організацій з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Рекомендацією № СмЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами;

3) гармонізація конституційного законодавства України про діяльність громадських організацій з Рекомендацією № СМЖес(2007)14 та Фундаментальними принципами. За кожним з цих напрямів сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про громадські об'єднання» (2012 р.).

Формулювання пропозицій щодо внесення змін та доповнень у вигляді конкретних текстів статей Закону України «Про громадські об'єднання» за кожним з пунктів цього переліку може розглядатись як перспектива для подальших досліджень в обраному напрямі.

Список використаних джерел

1. Волкова Д.Є. Конституційне законодавство про громадські організації: стан та перспективи гармонізації з європейськими стандартами : дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2015. 217 с.

2. Волкова Д.Є. Міжнародні стандарти про внутрішню структуру громадських організацій. Юридичний вісник. 2012. № 1. С. 71-77.

3. Волкова Д.Є. Міжнародні стандарти створення громадських організацій. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. Одеса, 2012. Вип. 64. С. 88-94.

4. Мішина Н.В. Європеїзація конституційного права України: проблеми і перспективи. Публічне право. 2011. № 3. С. 12-20.

5. Мішина Н.В. Гармонізація законодавства України з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини (на матеріалах законодавства про громадські організації). Правничий часопис Донецького університету. 2011. № 2. С. 13-21.

6. Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі (Прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи), Страсбург, 5 липня 2002 р.

7. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ/ Кес(2007)14. (неофіц. переклад).

Размещено на Allbest.ru