Тактичні особливості допиту підозрюваного
З'ясування причин конфліктних ситуацій, що виникають під час допиту підозрюваного. Приклади застосування тактичних прийомів під час його допиту, зокрема, при наявності даних про обмову. Поєднання прийомів у тактичних комбінаціях слідчої (розшукової) дії.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.03.2021 |
| Размер файла | 22,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Тактичні особливості допиту підозрюваного
Земляний Д.Л., здобувач вищої освіти зі спеціальності «Право» Інституту післядипломної освіти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Стаття присвячена дослідженню допиту підозрюваного як одного з основних джерел отримання та перевірки інформації про розслідувану подію. Наведено приклади застосування тактичних прийомів під час допиту підозрюваного, зокрема, при наявності даних про обмову. Розкрито поєднання прийомів у тактичних комбінаціях слідчої (розшукової) дії.
Метою статті є з'ясування причин конфліктних ситуацій, що виникають під час допиту підозрюваного, здійснення аналізу тактики поведінки, якою користуються учасники конфлікту.
Слідчі (розшукові) дії функціонують у межах узгодженої цілісної системи, що направлена на збір, дослідження, оцінку й використання доказів і характеризується певним ступенем єдності в кримінально-процесуальному, морально-етичному, психологічному та організаційно-тактичному аспектах. У свою чергу центральне місце на початковому етапі розслідування займає допит підозрюваного. Вказана слідча (розшукова) дія є найбільш поширеним способом одержання інформації про подію, що трапилася. Під час допиту підозрюваного можуть виникати як безконфліктні, так і конфліктні ситуації. Конфліктна ситуація виникає тоді, коли підозрюваний, якого допитує слідчий, відмовляється давати показання, дає неправдиві показання, не визнає причетність до злочину, говорить правду, однак вважає, що інші учасники говорять неправду.
Варто зазначити, що стратегії поведінки, які обирають учасники конфлікту мають вирішальне значення для подальшого розвитку, а також для кінцевого результату завершення конфлікту. Для досягнення цілей допиту необхідно правильно обрати тактику його проведення, що зводиться до використання певних тактичних прийомів, які сприяють одержанню більш докладної й повної інформації. Вибір тактики допиту залежить від таких чинників, як ситуація допиту, процесуального положення підозрюваного, якого допитують, рівня його зацікавленості в результатах розслідування, особливості допитуваної особи (вік, характер, рівень правової поінформованості, наявність злочинного досвіду тощо), характеру інформації та доказів, які є в органів досудового розслідування, тощо.
Ключові слова: допит, підозрюваний, методи проведення допиту підозрюваного, тактичні прийоми спілкування, самообмова.
Tactical features of the suspect interview
The article is devoted to investigating the questioning of a suspect as one of the main sources of obtaining and verifying information about an investigated event. Examples of the use of tactical techniques during the interrogation of the suspect, in particular, in the presence of information about the conversation. The combination of techniques in tactical combinations of investigative (investigative) action is revealed.
The purpose of the article is to find out the causes of conflict situations that arise during the interrogation of the suspect, to analyze the tactics of behavior used by the parties to the conflict. Investigative (investigative) actions operate within the framework of a coherent holistic system aimed at collecting, researching, evaluating and using evidence and characterized by a degree of unity in criminal-procedural, moral-ethical, psychological and organizational-tactical aspects. In turn, central to the initial stage of the investigation is the interrogation of the suspect.
This investigative (search) action is the most common way to get information about an incident. During the interrogation of the suspect, both conflict-free and conflict situations may arise. The conflict situation arises when the suspect, who is interrogated by the investigator, refuses to testify, gives false testimony, does not admit involvement in the crime, tells the truth, but believes that other participants are telling lies and so on. It is worth noting that the behavioral strategies chosen by the parties to the conflict are crucial for the further development and final outcome of the conflict. In order to achieve the goals of the interrogation, it is necessary to choose the tactics of its conduct, which amounts to the use of certain tactical techniques that contribute to obtaining more detailed and complete information.
The choice of interrogation tactics depends on such factors as the interrogation situation, the procedural position of the suspect being interrogated, the level of his / her interest in the results of the investigation, the specifics of the interrogated person (age, nature, level of legal awareness, availability of criminal experience, etc.), the nature of the information and evidence there are pre-trial investigation bodies, etc.
Key words: questioning, suspect, methods of conducting questioning of suspect, tactical methods of communication, self-talk.
Постановка проблеми
Розслідування кримінальних правопорушень відбувається за допомогою передбачених Законом кримінально-процесуальних засобів пізнання. До них належать насамперед слідчі (розшукові) дії, що проводять уповноважені службові особи з метою збирання, дослідження, оцінки й використання доказів з огляду на приписи процесуального законодавства.
Необхідно пам'ятати той факт, що підозрюваний - це особа, яку лише підозрюють у вчинені кримінального правопорушення. Вина підозрюваного не доведена, тому органам досудового розслідування необхідно встановити причетність даної особи до вчинення злочину та надати беззаперечні докази її вини. Якщо ж у справі є декілька підозрюваних, слідчому необхідно визначитися кого з підозрюваних допитати першим. Вирішуючи дане питання слідчий повинен проаналізувати інформацію та докази, які містяться в матеріалах справи, зробити попередні висновки щодо того, яку роль відігравав кожний з підозрюваних при спільному вчиненні злочину, з'ясувати в яких стосунках вони перебувають між собою, їх особисті якості, темпераменти. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробці рекомендацій і прийомів проведення допиту та інших слідчих (розшукових) дій під час розслідування злочинів, присвячені роботи таких криміналістів, як В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші.
Метою статті є з'ясування причин конфліктних ситуацій, що виникають під час допиту підозрюваного, здійснення аналізу тактики поведінки, якою користуються учасники конфлікту.
Виклад основного матеріалу
Успіх допиту підозрюваного залежить від ретельності його підготовки, яка базується передусім на ретельному вивченні раніше зібраних матеріалів кримінального провадження, а також оперативної інформації. Виключно важливо вивчити особу підозрюваного, а також встановити її роль у вчиненні кримінального правопорушення (організатор, підбурювач, посередник, виконавець). Слідчий повинен володіти за можливістю максимальним обсягом відомостей про допитуваного.
При проведенні допиту слідчому необхідно пам'ятати основоположні принципи допиту:
1. Принцип активності допиту полягає в тому, що слідчий має бути ініціативним, вміло застосовувати тактичні прийоми з метою отримання правдивих показань, що допоможуть з'ясувати обставини розслідуваної справи.
2. Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що допит проводиться з метою підтвердження чи спростування певної інформації.
3. Принцип об'єктивності і повноти показань полягає в тому, що слідчому заборонено на власне переконання скорочувати чи змінювати показання підозрюваного, а також нав'язувати допитуваному свої міркування. [1, с. 155].
Спектр тактичних прийомів, що застосовуються в ході допитів досить широкий і різноманітний. У нашому випадку для отримання правдивих показань доцільно використовувати такі методи:
- метод встановлення - це метод допиту при якому слідчий з'ясовує дані та отримує інформацію по вчиненому кримінальному правопорушенні від підозрюваного шляхом розпитування;
- метод переконання побудований на словесному чи іншому впливі на підозрюваного з метою отримання правдивих показань;
- метод викриття полягає в отриманні під час допиту в підозрюваного інформації, за допомогою тактичних комбінацій.
Перед допитом слідчий встановлює особу допитуваного, повідомляє у вчиненні якого злочину її підозрюють та роз'яснює процесуальні права, про що робиться запис в протоколі допиту. Підозрюваний має право давати показання, які мають значення для всієї розслідуваної справи, а не лише з приводу тих обставин, що стали причиною його затримання. Показання підозрюваного є не лише видом доказів, а й засобом його захисту [2, с. 34].
Розрізняють наступні види показань підозрюваного: обмова, самообмова, алібі [3, с. 278]. Тактика допиту залежить від того, є він безконфліктним чи конфліктним. Безконфліктна ситуація характеризується повним або частковим збігом інтересів учасників взаємодії, відсутністю суперечностей у цілях, для досягнення яких спрямовані їхні зусилля на цьому етапі розслідування. За безконфліктної ситуації основне тактичне завдання слідчого полягає в детальному й вичерпному з'ясуванні та фіксації в протоколі показань допитуваного.
Для конфлікту типовою є така ситуація, коли сторони прагнуть до протилежних цілей і під час планування своїх дій, враховують можливі дії протилежної сторони, взаємно створюють труднощі, щоб забезпечити необхідний для них результат. У такій ситуації необхідно спонукати допитуваного до правдивих показань, діагностувати й усунути мотиви неправдивих показань. Вибір тактики допиту багато в чому залежить від того, хто є суб'єктом учиненого кримінального правопорушення.
Розрізняють наступні види допитів: первинний, повторний і додатковий допити [4, с. 117]. Під час допиту слідчий може зіштовхнутися з проблемою того, що підозрюваний відмовляється від дачі показань користуючись своїм законним правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, тобто коли особа, зокрема підозрюваний не зобов'язаний давати показання. Відомості про те, що підозрюваний відмовився від надання показань, заносяться до протоколу допиту. Під час допиту підозрюваного відмова від давання показань є небажаною, оскільки відсутність його показань негативно позначиться на ході розслідування. Тому слідчий зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб подолати відмову. Для цього застосовуються тактичні прийоми спілкування з підозрюваним, які спрямовані на: переконання підозрюваного в хибності позиції яку він займає; повідомлення про показання співучасників, що викривають підозрюваного (у випадку, якщо такі показання є в дійсності); використання суперечностей інтересів співучасників; звернення до моральних цінностей підозрюваного [5, с. 304].
Слідчий може стимулювати позитивні якості підозрюваного. З цією метою він виявляє і активізує такі риси допитуваного, як сміливість, гуманність тощо.
Досить дієвим методом допиту із застосуванням доказового матеріалу, є так зване «фонове» подання доказів. Цей метод заснований на особливостях психіки, яка не дозволить відчувати себе комфортно під час демонстрації певного предмета, до якого допитуваний має безпосереднє відношення. Наприклад, до початку допиту на видному місці й у зовсім звичайному положенні може бути розміщена записка в розгорнутому вигляді, яку залишив підозрюваний, що містить погрози іншій потерпілому чи його сім'ї. Її слід розташувати так, щоб вона легко впізнавалась і навіть читалася допитуваним, якщо це не суперечить цілям допиту. Такі ж дії можуть бути здійснені з аудіокасетою чи відеокасетою подібного змісту, яка знайома допитуваному. Можуть використовуватися відомі йому диктофони, автовідповідачі, відеокамери, які він використовував, міг спостерігати в руках або вдома в потерпілого чи інших осіб, на яких чинився вплив. Крім того, можна розмістити на столі декілька папок із наклеєним на їх корінці прізвищем допитуваного або архівні справи, що стосуються його кримінального минулого. ці предмети покликані створити ілюзію повної поінформованості слідчого, а для допитуваного - ускладнити дачу неправдивих показань щодо, наприклад, наявності та характеру висловлених ним погроз тощо.
Наведемо приклад застосування тактичних прийомів під час допиту підозрюваного. При наявності даних про обмову необхідно:
1) забезпечити оптимальні умови для використання доказів в ході допиту шляхом послідовного допиту кількох осіб (раніше допитуються зазвичай ті, від кого легше отримати правдиві показання, наприклад, хто грав другорядну роль у вчиненні злочину; чия вина підтверджується більш істотними доказами; хто має менш сильний характер, характеризується менш негативно і тому може швидше надати правдиві показання; хто краще міг сприйняти і відтворити будь-які важливі для справи факти; хто може повідомити істотні відомості про особу інших людей, які підлягають допиту);
2) спокійним тоном порадити розповісти правду;
3) почати допит із з'ясування в першу чергу обставин, щодо яких є найбільша кількість достовірних даних;
4) з'ясувати спочатку питання, що стосуються відносин між підозрюваним і свідком, а потім отримати пояснення з приводу факту, про який показав свідок, з метою запобігання безпідставної заяви підозрюваного про недоброзичливості до нього свідка і нібито зумовленої цим хибності його показань;
5) з'ясувати спочатку місця перебування підозрюваного в період перед скоєння злочину і після нього, з метою запобігання безпідставної заяви про залишення слідів на місці події в результаті перебування поза злочином;
6) здійснити максимальну деталізацію показань, з'ясувати шляхом постановки відповідних питань всі подробиці обставин щодо яких даються показання;
7) з'ясувати умови сприйняття певних подій (освітленість території або приміщення, наявність або відсутність шуму, стан особи в момент сприйняття обставин, властивості його пам'яті, зору, слуху тощо);
8) запропонувати допитуваному обґрунтувати висловлені судження конкретними фактами (наприклад, якщо підозрюваний стверджує, що особа, яка дає показання проти нього, є недобросовісною, наділена негативними властивостями і здатна на обмову, йому пропонується вказати, в чому і коли конкретно висловилися негативні показання даної особи);
9) продемонструвати який-небудь об'єкт без спеціального звернення на нього уваги допитуваного (речовий доказ перед допитом укладається на чільне місце або ж береться схожий предмет на знаряддя злочину);
10) зробити застереження про те, що неправдиві показання позбавлять можливості ефективно захищатися та перешкодять встановленню істини;
11) продемонструвати підозрюваному можливість об'єктивного встановлення істини (демонстрація відповідного пошукового приладу; перерахування питань, які можуть бути вирішені за допомогою експертизи з одночасним зазначенням на ознаки потенційних об'єктів експертизи, дослідженням яких можна вирішити відповідні питання);
12) створити перебільшене уявлення у допитуваного про ступінь обізнаності слідчого щодо розслідуваної злочину та наявні докази (вираз обізнаності в невизначеній формі; використання в розмові маловідомих відомостей про життя допитуваного тощо);
13) надати допитуваного можливість до кінця викласти неправдиві показання з тим, щоб потім використовувати їх для його викриття [5].
При наявності даних про самообмову доцільно:
1) скрупульозно проаналізувати показання з визнанням вини. Особливу увагу необхідно звернути на неправдоподібні деталі, протиріччя, збіг тверджень допитуваного зі чутками, які існують в цій місцевості і не відповідають матеріалам кримінального провадження;
2) провести ретельний аналіз протоколу допиту (протоколів допитів) підозрюваного, який згідно з припущеннями вчиняє самообмову, з метою перевірки відсутності в показаннях ознак, характерних для самообмови (надмірний словесний збіг показань даних на різних допитах;
3) вивчити матеріали кримінального провадження і додаткові матеріали, що містять дані про особу підозрюваного (особовий листок з обліку кадрів, характеристики з місця роботи та місця проживання, трудова книжка, особисті записи (наприклад, в щоденнику); приватна кореспонденція, відгуки родичів, товаришів по службі, друзів, знайомих, висновки за результатами судово-психіатричної або судово-психологічної експертизи; пояснення тих чи інших учасників допиту, на якому допитаний визнав свою провину, щодо впливів, які вчинялися на допитуваного, і про його стан в той момент, при вивченні враховувати вольові якості допитуваного, його темперамент, сміливість або боягузтво);
4) провести повторний допит (допити) з дотриманням іншої послідовності з'ясування обставин справи в порівнянні з тією, яку було дотримано на попередньому допиті, де допитуваний визнав свою вину (це заважає відтворенню показань, що обрані підозрюваним, для самообмови).
Для подолання відмінностей у послідовності показань підозрюваного можна застосовувати такий метод: ретельно протягом серії допитів у числі інших ставити одні й ті ж питання та порівнювати потім отримані на них відповіді з метою виявлення будь-якої невідповідності. Ці відмінності в показаннях підозрюваному згодом пропонується пояснити та дати правдиві показання.
Для отримання достовірної інформації від підозрюваного слідчому необхідно підібрати тактичні прийоми, які найбільш доцільно застосувати в слідчій ситуації, що склалася. Такими тактичними прийомами є: 1) встановлення психологічного контакту з підозрюваним; 2) викладення показань підозрюваним у формі вільної розповіді, інколи з переходом до тактики поділу теми вільної розповіді; 3) поставлення запитань; 4) пред'явлення доказів підозрюваному; 5) актуалізація забутого в пам'яті підозрюваного [6, с. 134].
Тактичний прийом встановлення психологічного контакту - це складний психологічний процес, який потребує від слідчого знань психологічних особливостей особи, встановлення психологічного стану, психологічного настрою підозрюваного на момент допиту та інших особливостей, що характеризують особу допитуваного.
Для встановлення психологічного контакту з підозрюваним слідчому необхідно дотримуватися наступних правил:
- підібрати індивідуальний підхід до особи допитуваного;
- здійснити психологічну діагностику лінії поведінки, що обрана підозрюваним, з метою встановлення причин обрання даної позиції;
- поведінка слідчого має бути об'єктивною, коректною та доброзичливою;
- необхідно роз'яснити підозрюваному його права та обов'язки;
- варто дотримуватись законних інтересів і прав допитуваного;
- допит слід проводити без присутності сторонніх осіб (за винятком випадків, коли цього вимагають закон та обставини справи) [7, с. 94-95].
Також для встановлення психологічного контакту з підозрюваним слідчий може застосувати такий тактичний прийом як проведення розмови з допитуваним на сторонню тему, яка є йому цікавою або ж демонстрація слідчим глибокої поінформованості про життя підозрюваного, про його інтереси, зв'язки тощо.
Другим тактичним прийомом під час проведення допиту підозрюваного є викладення показань у формі вільної розповіді. Такий тактичний прийом полягає в тому, що допитуваному ставиться пропозиція розповісти інформацію, якою він володіє та яка має значення для розслідуваної справи. Під час вільної розповіді підозрюваного не варто, без потреби, перебивати, але варто вчасно спрямувати його розповідь в необхідне русло. Неуважне ставлення до особи допитуваного порушує психологічний контакт, бажання спілкуватись, тому у процесі розповіді підозрюваного необхідно його уважно слухати і робити короткі нотатки. При застосуванні даного тактичного прийому слідчий може:
- скласти особисту думку про підозрюваного;
- встановити ступінь інформованості допитуваного про подію злочину;
- отримати уявлення про правдивість показань підозрюваного;
- з'ясувати інформацію, яка не була відома слідчому.
Якщо під час допиту у слідчого з'явиться враження, що підозрюваний дає неправдиві показання, то слідчому варто звузити тему вільної розповіді і запропонувати йому розповісти про інші обставини, які вже відомі слідчому. Тобто застосувати тактичний прийом під назвою «поділ теми вільної розповіді».
Тактичний прийом постановлення запитань полягає в тому, що після закінчення вільної розповіді підозрюваного слідчий ставить йому запитання з метою уточнення фактів та заповнення існуючих прогалин у показаннях. Залежно від сутті та мети запитання бувають:
- основні (що складають суть підозри та становлять інтерес для слідства);
- додаткові (спрямовані на встановлення (уточнення) фактів, які не були висвітлені під час вільної розповіді);
- нагадуючі (впливають на пам'ять людини з метою відтворення забутого чи викликають асоціації);
- деталізуючі (спрямовані на уточнення деталей злочину);
- повторні (спрямовані на звірку показань допитуваного з раніше наданими).
Запитання, які ставить слідчий мають бути чіткими, зрозумілими, послідовними, логічними.
Наступним тактичним прийом є пред'явлення доказів. Він полягає в тому, що слідчий демонструє підозрюваному наявні в матеріалах кримінального провадження докази з метою здійснення на нього психологічного впливу, щоб показати не точність чи невірність в його показаннях.
Наступним тактичним прийомом є актуалізація забутого у пам'яті підозрюваного. Тактичний прийом полягає у наданні допомоги допитуваному в згадуванні подій минулого. Збудження нервових зв'язків у корі головного мозку та виклик асоціацій є головною рушійною силою у відтворені в пам'яті підозрюваного забутого. Для виконання даних функцій використовують такі прийоми: 1) асоціація за схожістю; 2) асоціація за тотожністю; 3) асоціація за контрастом.
Для відтворення забутого в пам'яті підозрюваного слідчий може використати як комплекс тактичних прийомів, так і кожний окремо. До таких тактичних прийомів належать: проведення допиту на місці вчинення злочину; постановлення запитання у формі нагадування; пред'явлення знаряддя злочину; пред'явлення доказів та інших джерел інформації [8, с. 136]. У випадку, коли підозрюваний визнає свою вину і показання, які він дає відповідають матеріалам кримінального провадження, слідчий має здійснити перевірку достовірності та щирості таких показань. Перевірка здійснюється для того, щоб викрити самообмову чи приховування більш тяжкого злочину, шляхом деталізації даних показань або ж шляхом проведення додаткового допиту.
У випадках, коли підозрюваний визнає свою, але показання які він дає не співпадають з матеріалами кримінального провадження перевірка його показань може бути здійснена шляхом встановлення обставин, які були відомі лише особі, яка вчинила злочин чи шляхом проведення повторного допиту із зміною черговості встановлення обставин.
У випадку, коли підозрюваний визнає себе винним частково чи не визнає себе винним та показання, які він дає на допиті суперечать матеріалам справи, то варто:
- розпочинати допит з розмови на тему, яка не стосується розслідуваної справи;
- дати можливість підозрюваному розповісти свою версію події та детально зафіксувати її;
- проаналізувати сукупність даних, які зібрані під час розслідування кримінального провадження та виявивши в них суперечності роз'яснити їх суть підозрюваному;
- в порядку черговості пред'являти підозрюваному доказову базу його неправдивих показань.
Поєднання прийомів у тактичних комбінаціях навіть у рамках однієї слідчої (розшукової) дії досить велике, тому обмежимося лише перерахуванням тих із них, які можуть бути використані в тактичних комбінаціях із найбільшим успіхом.
Тактичний прийом «створення напруження» досягається шляхом пред'явлення безлічі доказів, нагадування про моральну оцінку вчиненого злочину тощо. У тактичній комбінації цей прийом може поєднуватися з прийомом, що має назву «зняття напруження», що досягається різними засобами (голосом, інтонаціями, репліками слідчого тощо).
Такий прийом, як «допущення легенди», дає допитуваному можливість безперешкодно висловлювати свою помилкову легенду, що поєднується в комбінації з такими прийомами, як «припинення брехні», «раптовість», «послідовність», «повторність допиту».
Тактичний прийом «послідовність у пред'явленні доказів у порядку наростання їх сили» застосовується в комбінації з такими тактичними прийомами, як «допущення легенди», «припинення брехні».
Сутність такого прийому, як «відволікання уваги, або непрямий допит», полягає в постановці питань, безпосередньо не пов'язаних із подією злочину. Цей тактичний прийом може поєднуватися з прийомами: «форсування темпу допиту» й «інерція».
Крім того, як психологічний вплив можуть використовуватися такі прийоми, як «звернення до моральних і етичних норм»; «створення перебільшеного враження про обізнаність слідчого»; «переконання в невідворотності встановлення всіх обставин кримінального провадження»; «роз'яснення закону про обставини, що пом'якшують відповідальність»; «використання суперечностей у показаннях співучасників» [9, с. 178].
Найбільш ефективним тактичним прийомом для викриття підозрюваного у даванні неправдивих показань є пред'явлення йому доказів, перевірених та отриманих законним шляхом. Під час застосування даного тактичного прийому слідчий має використовувати докази таким чином, щоб у підозрюваного склалася думка про повну його обізнаність щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Висновки
Допит - ключова слідча (розшукова) дія під час розслідування будь-якого кримінального провадження. цим пояснюється необхідність ретельної підготовки до його проведення. На підготовчій стадії в розпорядженні слідчого, як правило, знаходиться велика кількість інформації, яку необхідно вміти проаналізувати та правильно використовувати надалі. Допит підозрюваного буде ефективнішим, чим більше часу слідчий зможе приділити ознайомленню з інформацією, яка є в його розпорядженні.
підозрюваний поведінка конфлікт слідчий
Список використаних джерел
1. Тертишник В.М. Теорія доказів: підручник для слухачів магістратури юридичних вузів. Київ: Алерта, 2015. 294 с.
2. Шепітько В.Ю. Психологія судової діяльності: навч. посібник. Харків : Право, 2006. 160 с.
3. Маркусь В.О. Криміналістика: навч. посіб. Київ: Кондор, 2007. 558 с.
4. Кофанов А.В. Криміналістика: посіб. для підг до іспитів. К., 2011.248 с.
4. Варфоломеєва Т.В. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко та ін. К.: Юрінком Інтер, 2011. 504 с.
5. Удалова Л.Д. Теорія судових доказів в питаннях та відповідях: навч. посіб. / Л.Д. Удалова, Ю.І. Азаров та ін. К. : Центр учбової літератури, 2015. 104 с.
6. Гора І.В. Криміналістика: посіб. для підготов. до іспитів. / І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.А. Колесник. К.: Паливода А.В., 2004. 236 с.
7. Біленчук П.Д. Криміналістика : підручник. Київ : Атіка, 2001. 544 с.
8. Климчук М.П., Фурман Я.В. Тактичні особливості допиту підозрюваних - членів організованих злочинних угруповань // Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 1. С. 1741-79.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення місця, цілі і ролі допиту свідка в сучасному кримінальному процесі. Аналіз психологічних особливостей формування показань свідків. Характеристика тактичних прийомів проведення допиту і особливості допиту неповнолітніх, глухих і німих свідків.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 21.02.2011Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.
методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010Тактичні прийоми основної діяльності слідчих працівників. Особливості психологічного аналіза слідчої тактики. Психологічні основи розробки тактичних прийомів розв’язання конфліктних ситуацій на стадіях розслідування злочину, в процесі судочинства.
контрольная работа [363,4 K], добавлен 11.03.2012Правова характеристика статусу потерпілого. Визначення вмісту і значення допиту в криміналістиці: підготовка, тактика, вибір часу і місця допиту. Основні особливості допиту окремих категорій потерпілих. Фіксація і способи перевірки свідчень потерпілого.
курсовая работа [34,0 K], добавлен 21.02.2011Поняття та основні завдання допиту неповнолітніх та малолітніх осіб відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України. Використання спеціальних знань при проведенні допиту неповнолітніх та малолітніх осіб. Підготовка до допиту.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 28.11.2013Особливості проведення тих чи інших слідчих дій по відношенню до умов розслідування конкретних видів злочинів. Поняття, загальні правила та різновиди допиту. Психологічний контакт під час допиту як система взаємодії людей в процесі їх спілкування.
контрольная работа [101,4 K], добавлен 22.02.2008Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012Допит як регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, його призначення та цілі. Підготовка, проведення допиту не неповнолітніх. Дитина згідно норм міжнародного права.
реферат [19,4 K], добавлен 28.09.2014Криміналістична характеристика вбивства матір'ю новонародженої дитини. Типові слідчі ситуації й обставини, які підлягають встановленню по справах про дітовбивства. Тактика огляду місця події, допиту підозрюваного, призначення судово-медичної експертизи.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 11.10.2012Підозрюваний, його права та обов’язки. Затримання підозрюваного. Показання підозрюваного. Допит підозрюваного. Особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину. Особа, до якої застосовано запобіжний захід.
реферат [21,8 K], добавлен 15.08.2007
