Нормативно-правове регулювання транспортно-експедиторської діяльності: розмежування відповідальності експедитора

In this article analyzes freight forwarder's liability at the level of Ukrainian legislation. It proposes to expand the scope of liability in the assigned legal sources that govern freight forwarding activities, in order to clarify rights and obligations of participants more clearly. It proposes also institutionalization of regulatory acts is proposed, aimed at delineating liability of the parties and recognizing the necessary documents proposed by freight forwarding organizations at the level of Ukrainian legislation. It analyzes activity, influence on freight forwarding industry development by international and national organizations. The aforesaid fact necessitated a detailed analysis of the current Law, identification of gaps and suggested methods of their elimination and improvement of regulatory acts. It emphasizes risks, aspects, freight forwarder's role of in transport and logistics industry.

Special attention is drawn to the issues of lawfulness of the claims of the parties to Freight Forwarding Agreement against freight forwarder, jointly with analysis of the differences between Freight Forwarding Agreement and Carriage Contract. It touches also analysis of commercial court practice, namely the first instance court decisions and positions regarding limitation of freight forwarder's liability, claim consideration. It considers international and national organizations representing freight forwarding industry, engaged in settlement of professional activity problems, representation of freight forwarders' general interest, defense of the Ukrainian market of freight forwarding services, information support on professional activity issues, drafting and implementation of the unified freight forwarding documents at the national level in order to improve quality of freight forwarding services in Ukraine.

It shows also the necessary aspects in concluding contracts, the attention whereto should be drawn in respect of freight forwarder's liability, in particular, during multimodal transportation. It emphasizes two major issues, namely: the Ukrainian legislation does not stipulate unchanged limitations of freight forwarder's liability against the customer; and the parties may agree on any limitations of liability and grounds for releasing from liability the transport process organizer due to conclusion of Contracts on transport and freight forwarding services.

Key words: сontract, freight forwarding, cargo, transportation, arbitrage practice, association, AIFU, FIATA.

Постановка проблеми. Поняття транспортного експедирування закріплено в законодавстві України ще з 2004 року. Важливим питанням при укладанні договору транспортно-експедиторського обслуговування є межі відповідальності сторін у разі заподіяння збитків, або ж невиконання зобов'язань. На жаль, ні Цивільним кодексом України, ні ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" межі відповідальності сторін чітко не визначені. На практиці сторони вже у договорах транспортно-експедиторського обслуговування прописують межі власної відповідальності. У зв'язку з цим видається актуальним дослідження юридичних аспектів даної діяльності.

Стан опрацювання. Питанням транспортного регулювання в Україні та взаємовідносин учасників перевезення і відповідальності експедитора займалися такі дослідники: А. Скоробогатов, Н. Мирошниченко, Принилов К, В. Карпова, А. Рубанович.

Метою дослідження є аналіз чинного національного законодавства для визначення напрямку розвитку закріплення чітких аспектів відповідальності в транспортно- експедиторській діяльності, розмежування поняття і відповідальності учасників за договором транспортного- експедирування і договором-перевезення. Вдосконалювати правових умов для регулювання відповідальності учасників при транспортно-експедиторській діяльності, оскільки це надає великий вплив на права та обов'язки учасників та обсяг транспортно-експедиторської діяльності на території України загалом.

Виклад основного матеріалу. Експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно- експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. (ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність") [1].

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, оскільки транспортне експедирування - це багатозадачна діяльність, яка може потребувати субпідрядників у послугах з перевезення вантажу.

Організація послуг, пов'язаних із перевезенням, або саме перевезення вантажу часто обумовлюється сторонами за допомогою договору перевезення або транспортного експедирування: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України) [2].

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ст. 308 Господарського кодексу України) [3].

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо.

Відносини, що виникають внаслідок укладення вищезазначених договорів, мають деякі спільних рис. При цьому рамки відповідальності відрізняються, оскільки перевізник несе відповідальність за прострочення доставки, прийняття, втрату або нестачу вантажу при перевезенні і за його пошкодження. Відповідальність експедитора за перевізника, якого він залучив до перевезення вантажу замовника, як і самого перевізника настає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Експедитори досить часто укладають договори з відповідними транспортними організаціями та передають їм виконання усіх або частини своїх обов'язків. При цьому відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством. Відсутність чіткого законодавчого регулювання відповідальності експедитора тягне за собою неоднозначне тлумачення таких норм судом.

Основну увагу суди приділяють формулюванням у договорі транспортного експедирування, а саме питанню про обмеження відповідальності експедитора. Певний час існувала судова практика, відповідно до якої суди відмовляли у задоволенні позовів до експедиторів, мотивуючи це тим, що експедитор бере на себе обов'язок лише за організацію перевезення вантажу. Така позиція аргументувалась також тим, що договори перевезення вантажу автомобільним транспортом укладаються експедиторами не від власного імені, а від імені клієнта. Однак, суди останнім часом займають позицію клієнта та покладають на експедитора повну відповідальність стосовно збитків, які виникли у процесі транспортування.

Експедитор відповідає за завдані збитки, які були скоєні третіми особами в повному розмірі (ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність") [1]. Експедитор зобов'язаний сплатити замовнику суму збитків в повному обсязі. Таким чином, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності з перевезення вантажів, з обмеженим обсягом відповідальності, але комфортним для клієнта, особливо під час перевезення вантажу декількома видами транспорту, а саме в міжнародних мультимодальних перевезеннях.

Міжнародна мультимодальне перевезення - це перевезення вантажу щонайменше двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення з місця в одній країні де вантажі надходять у відання оператора змішаного перевезення, до обумовленого місця в іншій країні. (Конвенція Організації Об'єднаних Націй "Про міжнародні змішані перевезення вантажів") [4]. Тобто, існують специфічні ризики при організації мультимодальних перевезень для експедитора, необхідність передачі вантажу від одного перевізника до іншого. Експедитор повинен ретельно контролювати питання здачі-приймання вантажу, вручення транспортних документів, а також оперативно реагувати на можливі пошкодження та нестачі.

У практиці господарських судів зустрічаються, як рішення про стягнення з експедитора шкоди за вантаж, так і рішення на користь експедиторів. Ознайомившись із судовою практикою, можна звернути увагу на те, що рішень першої категорії за кількістю набагато більше, через те, що судді посилаються на пункт у договорах між клієнтом та експедитором, який зазначає, що експедитор бере на сабе відповідальність за вантаж.

Протилежна позиція, яка іноді фігурує в судових рішеннях, буває у випадках, коли збитки, пов'язані з вантажем, виникли з правовідносин перевезення вантажу, а не з відносин транспортного експедирування. Тобто, укладений сторонами договір не передбачав покладання на експедитора функцій перевізника, доставки вантажу в пункт призначення і видачі його одержувачу, а тільки організацію перевезення. Тому в договорах слід враховувати межі відповідальності та інтереси сторон, оперуючи нормами законодавства та практикою.

Розширення сфер відповідальності у закріплених нормативно-правових актів - є напрямом розвитку регулювання відповідальності експедитора.

Над питанням регулювання відповідальності експедиторської активно працює Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ). Асоціація заснована за ініціативою більше 100 транспортний-експедиторських організацій України різних форм власності 27.09.1994 і є професійним, добровільним, некомерційним об'єднанням міжнародних експедиторів України. Метою діяльності Асоціації є координація зусиль експедиторів України для вирішення проблем їх професійної діяльності, які представляють загальний інтерес [5].

Асоціація АМЕУ входить до міжнародної федерації експедиторської асоціації - FIATA, члени асоціації мають право використовувати стандартні договори транспорт- ного-експедирування від FIATA. Документи і форми FIATA є уніфікованими документами, зо сприяють регулюванню прав, обов'язків і відповідальності учасників договору транспортного експедирування в процесі переходу права власності від продавця до покупця при здійсненні міжнародних вантажних перевезень. Законодавством України були ухвалені "Правила та рекомендації щодо користування документами і формами FIATA", незважаючи на те, що правила втратили чинність 08.10.2009, документи FIATA активно використовуються в транспортно-експедиторській діяльності.

Застосування документів і форм FIATA полегшує виконання транспортних, митних, банківських, комерційних і інших операцій, пов'язаних із міжнародними перевезеннями вантажів, дозволяє прискорити обіг грошових коштів, скоротити терміни перевезення і розмежувати сферу відповідальності експедитора [6].

Висновки

Транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності з перевезення вантажів з обмеженим обсягом відповідальності, але більш комфортним для клієнта, особливо при перевезенні вантажу декількома видами транспорту.

Відповідальність експедитора має більш загальний характер, ніж відповідальність перевізника. Важливе питання є хто саме привернув третіх осіб до процесу експедирування, а також конкретні договірні відносини і документи на кожному етапі мультимодального перевезення. Експедитор, який не бажає відшкодовувати збитки за загублений або пошкоджений перевізником вантаж, слід підійти до складання договору з клієнтом більш уважно. Експедитори повинні формулювати предмет договору та визначати перелік своїх обов'язків з урахуванням принципу свободи договору та положень статті 929 ЦК України, а саме розмежовувати свою відповідальність і відповідальність субпідрядників [2].

Вирішення питання відповідальності за нестачу і псування вантажу залежить від того, як регламентовані умови перевезення окремого вантажу, порядок його прийняття та інші особливості, зумовлені його специфікою. Також необхідно звертати увагу на правильність оформлення документів, що супроводжують перевезення, оскільки вони складають основу доказову базу в питанні відповідальності за нестачу і пошкодження вантажу.

Надання послуг експедирування та здійснення транспортно-експедиторської діяльності регулюється Цивільним кодексом України (ст.ст. 929-935), Господарським кодексом (ст. 316), а також Законом "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004. Подібними правилами можна повністю легалізувати експедиторські документи FIATA в Україні, однак це не так. Законом "Про транспортно-експедиторську діяльність" (ст. 9) передбачається визначення допустимих товарно-транспортних документів законами України, тому правила, затверджені Кабміном, не можуть виконати цю задачу. Згаданим законом тільки доручено Кабінету Міністрів організувати застосування в Україні уніфікованих документів і форм, що використовуються в міжнародній практиці транспортно-експедиторської діяльності [7].

Таким чином, для признання документації FIATA, яка розмежовує відповідальність учасників в транспортно-експедиційної діяльності в Україні, необхідне визнання цих форм на рівні закону. Така інституалізація може бути передумовою впевненості клієнтури експедиторів у тому, що їхні правові відносини врегульовані належним чином і притягнення до відповідальності експедитора не зустрічатиме перешкод у дрімучій відсталості законодавства України. Незважаючи на відсутність законодавчого закріплення форми FIATA Україні, вона широко використовувалася протягом багатьох років.

Список використаних джерел