Тактика слідчого експерименту під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Тактика слідчого експерименту під час розслідування умисного

вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

Tactical of the investigative experiment during the investigation of an intentional homicide, commited in the state of strong mental agitation

Кунтій А.1,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики

Наукова стаття присвячена висвітленню актуальним проблемам проведення слідчого експерименту на стадії досудового розслідування кримінального провадження про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Проаналізовано наявні в юридичній літературі підходи до поняття слідчого експерименту як різновиду слідчої (розшукової) дії.

Встановлено, що на законодавчому рівні слідчий експеримент проводиться у двох формах: у формі відтворення обстановки та обставин події, а також у формі дослідів чи випробовувань, тактика проведення яких має свої особливості. Аналізом мети слідчого експерименту було доведено, що поняття «докази» є значно ширшим за поняття «відомості, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення» та на цій основі, запропоновано, авторську редакцію ч. 1 ст. 240 КПК України.

Доведено, що слідчий експеримент на стадії досудового розслідування проводиться із підозрюваним та свідками умисно вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. Констатовано, що в ході аналізу слідчо-судової практики у кримінальних провадженнях досліджуваної категорії, під час допиту підозрюваного, останній у більшості випадків не може відтворити подій убивства, слідчий експеримент покликаний на активізацію у його пам'яті обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Встановлено, що особливістю слідчого експерименту під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання є проведення його з суб'єктом вчинення кримінального правопорушення у формі відтворення обстановки та обставин події, через його психологічний стан, у якому він перебував в момент інкримінованих йому дій. Розглянуто тактичні особливості на початковому, наступному та завершальному етапах проведення слідчого експерименту. Доведено, що перш ніж проводити слідчий експеримент слідчому слід ретельно підготуватися та під час проведення здійснювати відеофіксацію.

Ключові слова: умисне вбивство, стан сильного душевного хвилювання, слідчі (розшукові) дії, тактика, слідчий експеримент.

слідчий експеримент умисний хвилювання

The scientific article is devoted to the coverage of actual problems of conducting an investigative experiment at the stage of pre-trial investigation of criminal proceedings about intentional homicide, committed in a state of strong mental agitation.

The approaches in the legal literature to the concept of investigative experiment as a kind of investigative (investigative) action are analyzed. It is established that at the legislative level the investigative experiment is carried out in two forms: in the form of reproduction of the situation and circumstances of the event, as well as in the form of experiments or trials, the tactics of which have their own peculiarities.

The analysis of the purpose of the investigative experiment proved that the concept of “evidence” is much broader than the concept of “information relevant to establishing the circumstances of a criminal offense” and, on this basis, the author's version of Part 1 of Art. 240 CPC of Ukraine. It is proved that the pre-trial investigative experiment is conducted with the suspect and witnesses of an intentional homicide, committed in a state of strong mental agitation. It was stated that during the analysis of the investigative-judicial practice in criminal proceedings of the investigated category, during the interrogation of the suspect, the latter in most cases can not reproduce the events of the murder, the investigative experiment is called to intensify in his memory the circumstances of the criminal offense committed by him.

It is established that the peculiarity of an investigative experiment in the investigation of an intentional homicide, committed in a state of strong mental agitation is the conduct of it with the subject of a criminal offense in the form of reproduction of the situation and circumstances of the event, due to his psychological state in which he was at the time of the crimes charged with him. . Tactical features in the initial, next and final stages of the investigative experiment are considered. It is proved that before conducting the investigative experiment, the investigator should be carefully prepared and videotaped during the conduct.

Key words: intentional homicide, state of strong mental agitation, investigative (search) actions, tactics, investigative experiment.

Постановка проблеми

Одним зі способів збирання фактичних даних шляхом провадження слідчих (розшукових) дій є проведення слідчого експерименту, який під час розслідування умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання займає особливе місце та тактика проведення якого має свої особливості. Проведення слідчого експерименту в ході розслідування кримінальних проваджень про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, за результатами опитування працівників слідчих підрозділів Національної поліції України займає 18% серед загальної кількості слідчих (роз- шукових) дій. Тактика проведення слідчого експерименту в ході розслідування досліджуваного виду кримінального правопорушення має свої тактичні особливості, дослідити які є метою дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку наукових основ слідчого експерименту зробили відомі науковці: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, О.М. Васильєв, Н.І. Гуковська, Ф.В. Глази- рін, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмичов, Є.Д. Лук'янчиков, М.В. Салтевський, В.М. Тертишник, В.Ю. Шепітько і багато інших. Однак практичне вирішення цієї проблеми законодавцем здійснено неоднаково: в одних країнах передбачений слідчий експеримент, в інших - відтворення обстановки і обставин події. Варто зазначити, що ці процесуальні дії розрізняються за джерелами і методами одержання інформації, а також різниться тактика їх проведення.

Виклад основного матеріалу

З криміналістичної точки зору поняття слідчого експерименту як слідчої (розшукової) визначалися по різному.

Так, професор Р.С. Бєлкін визначив слідчий експеримент як пізнавальну слідчу (розшукову) дію, сутність якої полягає у проведенні досліджень, пов'язаних зі встановленням, перевіркою або оцінкою слідчих версій про можливість або неможливість існування тих чи інших фактів, що мають значення для кримінального провадження[1, с. 5].

Згідно думки професора В.Ю. Шепітька, слідчий експеримент - це слідча дія, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування кримінального провадження [2, с. 205].

На думку Є.В. Пряхіна, слідчий експеримент - слідча дія, яка проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження [3, с. 276].

Таким чином, теоретично поняття слідчого експерименту ґрунтовно досліджено та встановлено, що визначення поняття слідчого експерименту зводяться до формулювання мети слідчої (розшукової) дії. Поряд з цим є недосконале законодавче визначення вказаної слідчої (розшукової) дії. Так, відповідно до ст. 240 КПК України слідчий експеримент визначається як різновид слідчої (розшукової) дії, яка проводиться шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події, а також проведенням дослідів чи випробовувань, з метою перевірки та уточнення відомостей про обставини кримінального правопорушення. Звідси слідчий експеримент може проводитися у двох формах: 1) відтворення дій, обстановки та обставин події; 2) проведення дослідів чи випробовувань(власне експерименту).

Згідно з загальними вимогами до проведення слідчих (розшукових) дій, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України усі вони спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні. Поняття доказів є ширшим, ніж поняття «відомості, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення». Звідси некоректне формулювання законодавцем мети слідчого експерименту, як різновиду слідчої (розшукової) дії. Часто під час слідчого експерименту отримуються нові відомості про вчинені кримінальні правопорушення, а особливо під час проведення слідчого експерименту у кримінальних провадженнях про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Тому метою слідчого експерименту є перевірка, уточнення або отримання нових доказів.

Автор пропонує внести зміни до ч. 1 ст. 240 КПК України, виклавши її у такій редакції: «З метою перевірки, уточнення чи отримання нових доказів слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань».

Під час розслідування умисного вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання слідчий експеримент, як слідча (розшукова) дія, повинна проводитися з підозрюваним та за наявності свідків, зі всіма свідками, які стали очевидцями події даного кримінального правопорушення.

За результатами узагальнення судової практики у кримінальних провадженнях про умисне вбивство в 56% випадків підозрюваний не пам'ятав подій вчиненого ним убивства через наявність у нього специфічного емоційного стану. Тому слідчий експеримент за участю суб'єкта, який перебував у специфічному психологічному стані, що суттєво вплинув на його свідомість та діяльність в момент вчинення ним кримінального правопорушення, проводиться з певними особливостями.

Метою проведення слідчого експерименту з підозрюваним є перевірка можливості в певних умовах вчинити певні дії за певний проміжок часу та перевірка настання наслідку у вигляді настання смерті потерпілого, а також важливим у досліді є встановлення причин, що сприяли вчиненню злочину та перевірка дій потерпілого, які стали наслідком протиправних дій підозрюваного у вигляді умисного вбивства. Слід зважати на те, що під час проведення слідчого експерименту можуть бути встановлені нові факти даного кримінального правопорушення, які цікавлять слідство, а також встановлене місцезнаходження яких-небудь слідів злочину чи предметів, що можуть бути речовими доказами у провадженні.

З аналізу слідчо-судової практики, доцільно розглянути наступний приклад: у 2009 році у кримінальному провадженні, про умисне вбивство,яке розслідувалося Личаків- ським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, де гр. І. підозрювався в умисному вбивстві свого товариша В.. Так, було становлено, що 12.06.2007 р. І. та В. гуляли у лісосмузі неподалік будинку, в якому проживав останній. Після їхньої зустрічі В. зник, а його труп знайшли через декілька днів у вказаному місці. Підозрюваний І. спочатку визнав вину у вчиненому злочині, проте повідомив, що вчинив вбивство, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що був викликаний тяжкою образою з боку В. Проте незабаром свою вину почав заперечувати. Достатніми доказами, що підтверджували його вину, слідство не володіло. В ході досудового розслідування слідчим було проведено моніторинг розмов з мобільного телефону потерпілого, де встановлено, що під час зустрічі з І. його мобільний термінал працював у зоні дії базової станції, де було виявлено труп потерпілого, проте через 17 хв. після цього телефон спрацював у зоні дії базової станції, яка знаходиться в іншому кінці міста. В подальшому вказаний мобільний телефон було вилучено у чоловіка, який придбав його у невідомого по оголошенню, встановити якого не вдалося.

Так, слідчий прийняв рішення про проведення слідчого експерименту для з'ясування питання, чи міг підозрюваний, після вчинення вбивства із викраденим мобільним телефоном переміститися з місця вбивства в друге місце за 17 хвилин. У зазначену годину та день тижня у роздруківках мобільного оператора слідчий за допомогою одного мобільного терміналу телефонував на інший термінал періодичністю в 1 хв., переміщаючись із місця вчинення вбивства у точку, де було зафіксовано дзвінок через 17 хвилин після вчиненого. Проведеним слідчим експериментом встановлено, що підозрюваний І. після вчинення злочину викрав мобільний телефон потерпілого та утримуючи викрадене перемістився з одного місця в інше з метою уникнути відповідальності. В подальшому

І. продав викрадений ним мобільний телефон невідомому. Це і дало підстави слідчому перекваліфікувати діяння підозрюваного, а суду можливість визнати його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні [4].

Що стосується перевірки показань, як джерела фактичних даних за участю підозрюваного в умисному вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання, то слід зазначити, що його значення під час розслідування такого роду кримінального провадження відіграє особливу роль, оскільки під час проведення слідчого експерименту за участю особи, яку підозрюють у вчиненні умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, частими є випадки, коли вона під час допиту стверджує, що не може згадати обставини і деталі, які цікавлять слідство, оскільки специфічний стан, що вплинув на її свідомість під час вчинення злочину, міг «затьмарити» її свідомість. Тому основною перевагою перевірки показань на місці є те, що особа, покази якої перевіряються, потрапляє в обстановку, де раніше відбувалася подія злочину, і за зоровими асоціаціями вона може пригадати набагато більше фактів, ніж у кабінеті слідчого. Таким чином можуть бути встановлені важливі обставини кримінального правопорушення, які до цього часу з'ясовані не були.

Слідчий експеримент у досліджуваних кримінальних провадженнях має свою тактику проведення, яку за загальними вимогами криміналістичної тактики, поділяють на три етапи: підготовчий, робочий та завершальний та може бути проведений із підозрюваним та свідками.

Підготовчий етап. Слід погодитися, що перш ніж проводити такого роду слідчий експеримент, необхідна попередня підготовка, що включає: а) прийняття рішення про провадження слідчого експерименту; б) визначення цілей, тобто які обставини можуть бути встановлені слідчим експериментом; в) визначення часу і місця проведення експерименту; г) забезпечення умов, максимально наближених до тієї обстановки, що перевіряється; ґ) добір учасників слідчого експерименту; д) підготовка об'єктів, необхідних для постановки дослідів; е) складання плану експерименту і забезпечення охорони місця його проведення [5, с. 305 -306].

Перш ніж проводити характеристику кожного етапу його проведення, потрібно зазначити, що слідчий експеримент у формі відтворення дій, обстановки та обставин події або перевірки показань на місці є добровільною дією і змусити підозрюваного чи свідка демонструвати, де, яким чином та за яких умов ним вчинявся злочин, або злочин, очевидцем якого стала особа, а також давати показання на місці вчинення правопорушення, є недопустимим.

Отже, на підготовчому етапі слідчий повинен з'ясувати у особи, що підлягає проведенню слідчого експерименту чи бажає вона взяти у ньому участь. Так, якщо особа відмовляється від участі у слідчому експерименті, слідчий відбирає у такої особи письмову заяву про небажання її участі у провадженні слідчої ( розшукової ) дії. Якщо особа виявила бажання у його проведенні, то слідчий перш ніж експериментувати з нею, слідчий повинен допитати її. Допит, проведений в умовах службового приміщення буде мати статусу первинного. Після того, як слідчий змоделю- вав обстановку на місці події, особу, з якою проводиться слідчий експеримент, слід допитати про обставини подій, які їй відомі. Власне такого роду допит особи вважатиметься основним, під час якого слідчий зможе встановити розбіжності у показаннях особи, даних до і на місці вчинення кримінального правопорушення, що може бути суттєвим для встановлення усіх обставин, що мають значення для кримінального провадження. Також перед початком слідчої ( розшукової ) дії, у тому разі, якщо при виконанні огляду обстановку місця події було зафіксовано неповно, слідчому необхідно здійснити повторний або додатковий огляд, під час якого доцільно визначити можливі точки фото-, відеозйомки та перевірити, чи не зазнала обстановка місця події суттєвих змін. У будь-якому випадку слідчому рекомендується попередньо відвідати місце (місцевість), де буде відбуватися слідча дія.

Наступним на підготовчому етапі є встановлення кола учасників слідчого експерименту. Так, для проведення слідчого експерименту із підозрюваним досліджуваного нами злочину та отримання бажаного результату, слід запросити обмежене коло осіб з тим, що підозрюваний не «замкнувся» в собі та давав правдиві показання. З цією метою до його проведення окрім підозрюваного та його захисника, необхідно запросити двох незацікавлених осіб - понятих, двох працівників оперативних підрозділів, з метою дотримання умов безпеки слідчої (розшуко- вої) дії, статиста, спеціаліста-криміналіста, спеціаліста у галузі судової медицини, психолога. Саме участь останнього на думку автора є найголовнішою та корисною справою з метою досягнення мети проведення вказаної слідчої (розшукової) дії.

Після визначення мети та кола учасників слідчого експерименту необхідно встановити місце і час його проведення, а також приготувати макети, які можуть використовуватися, як знаряддя вчинення злочину.Слід використовувати оригінали чи точні копії знарядь вчинення злочину. Законодавчо встановлено, що проведення слідчого експерименту допускається за умови, якщо при цьому не створюється небезпека для життя та здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхня чесність та гідність та не завдається шкода. Не можна використовувати в дослідних діях оригінали зброї (холодної чи вогнепальної), засобів господарського призначення (ножів, сокир, лопат), вибухових і отруйних речовин. У таких випадках використовуються моделі та манекени. Якщо обстановка, де планується провести експериментальні дії, зазнала суттєвих змін, то вдаються до реконструкції. Реконструкції слід піддавати не всю обстановку, а окремі елементи, важливі для дослідів. Слідчий експеримент слід проводити на місці вчинення злочину, приблизно в цей самий час та з додержанням умов освітлення та звукових умов, в час, коли настала кримінальна подія.

Якщо необхідно перевірити показання кількох осіб на одному місці, такі перевірки здійснюються окремо з кожною особою. Перевірка показань за одночасною участю двох або більше допитаних осіб є недопустимою.

Робочий етап. Слідчий експеримент у формі відтворення дій, обстановки та обставин події як правило починається у кабінеті слідчого, де у присутності особи, що підлягає слідчому експерименту та учасників слідчого експерименту, особу запитують про її бажання в участі у слідчому експерименті, зачитують її права та обов'язки та роз'яснюють важливість слідчої (розшукової) дії, а також зміст ст. 63 Конституції України. В подальшому особа у формі вільної розповіді, дає показання з приводу кримінальних події та вказує, куди необхідно направитися учасникам експерименту для відтворення нею дій, обстановки та обставин події,після чого всі учасники починають рух за описаним цією особою маршрутом.

Необхідно, щоб особа, що бере участь у експерименті, йшла попереду усіх інших та самостійно вказувала шлях слідування учасникам процесуальної дії, звертаючи при цьому увагу на орієнтири місцевості, а також місця, пов'язані з обставинами події. Після прибуття на місце події, особа вказує його загальні межі, коментує зміни в обстановці. Під час перевірки показань слідчий може ставити особі запитання стосовно окремих аспектів і деталей обстановки на місці, конкретних предметів та їх зв'язку з обставинами розслідуваного злочину. Всі пояснення та дії особи, показання якої перевіряються, заносяться до протоколу.Якщо допитаний вказує на нову ділянку місцевості або приміщення, де можуть бути ті чи інші сліди злочину, про які раніше він не повідомляв, необхідно припинити проведення слідчого експерименту, провести огляд місця події, а згодом поновити перевірку. Також якщо під час проведення експерименту особа бажатиме дати додаткові показання, слідча дія припиняється та слідчим проводиться допит особи, після допиту слідчий експеримент відновлюється.

З наведеного нами вище аналізу слідчо-судової практики у кримінальних провадженнях про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, підозрюваний, в ході допиту у більшості випадках не пригадував своїх дій по вчиненню убивства. Так, підозрювані давали показання про «потемніння в очах», «затьмарення пам'яті», «втрату свідомості» та інше. Тому, погоджуючись із думкою Є.В. Пряхіна, під час проведення слідчого експерименту із підозрюваним, який не пригадує своїх дій по вчиненню ним злочину, слідчому слід застосовувати тактичний прийом для отримання додаткової інформації, який ґрунтується на вченні психології про залежність спогадів від діяльності людини. Суть його полягає в тому, що особа на пропозицію слідчого відтворює на місці тільки те, що запам'ятала. В ході такого відтворення нерідко вдається настільки оживити пам'ять особи, що слідчий отримує дуже детальні відомості про здавалося б зовсім забуті факти. При цьому особа не тільки пригадує певні факти, але й коригує їх, відкидаючи все те, що не погоджується з реальною обстановкою, уточнює окремі відомості і дає обґрунтування тому, що повідомляла під час допиту [6, с. 96]. Як вирішення, присутність на місці спеціаліста у галузі психології, у даному випадку є обов'язковою. Також під час перевірки необхідно ретельно спостерігати за тим, щоб дії допитаної особи були самостійними, а підказування та навідні запитання з боку інших учасників слідчої дії - повністю виключені.

Важливим є завершальний етап проведення слідчого експерименту - етап фіксації його результатів. Під час проведення слідчого експерименту слідчий складає протокол слідчого експерименту, у який вносить всі проведені ним та іншими учасника слідчої (розшукової) дії результати. В кінці протокол підписується всіма його учасниками та зазначаються заяви та зауваження, що поступили від його учасників. Варто виділити те, що досліджувана нами слідча (розшукова) дія повинна фіксуватися за допомогою відеокамери, оскільки результати її можуть бути корисними для експертів під час проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, адже за допомогою відеоперегляду експерти зможуть проаналізувати поведінку підозрюваного, його рухи та жестикуляцію, які можуть вплинути на результати експертизи, зокрема для встановлення наявності чи відсутності стану сильного душевного хвилювання.

Висновки

Таким чином, під час розслідування кримінального провадження необхідно з'ясувати реальну можливість тієї або іншої події в умовах конкретної слідчої ситуації. В результаті дослідження та аналізуючи думки вчених, автор дійшов висновку, що слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка провадиться шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події і виконанням дослідів та випробувань, внаслідок чого можуть бути перевірені, уточнені та здобуті нові докази. У кримінальному провадженні про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання слідчий експеримент проводиться у формі дослідів, а також відтворення дій, обстановки та обставин події, а також перевірки показань, з підозрюваним та свідками злочину. Перш ніж проводити слідчий експеримент слідчому слід ретельно підготуватися, а результати його слід фіксувати за допомогою науково-технічних засобів, зокрема здійснювати відеофіксацію.

Список використаних джерел

Белкин РС. Експеримент в следственной, судебной и экспертной практике. М., 1964. 230 с.

Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник. Х. : Право, 2001.554 с.

Слідчі (розшукові) дії: навч. посібник / О.В. Авраменко, Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк та інші; за заг. Ред.. Р.І. Благути та Є.В. Пряхіна. Львів : ЛьвДУВС, 2013. 416 с.

Матеріали кримінального провадження №142-0978 відносно гр. І за ознаками злочину, передбаченого ст. 116 КК України.

Криміналістика : Підручник / Під ред. П.Д. Біленчука. К. : АТІКА, 2001. 544 с.

Пряхін Є.В. Слідча тактика : навч. посібник / Є.В. Пряхін. Л. : ЛьвДУВС, 2011. 116 с.

Размещено на Allbest.ru