Судочинство у кримінальному провадженні під час пандемії COVID-19: міжнародний досвід та вітчизняна практика

Аналіз ст. 193 КПК України дозволяє констатувати, що потерпілий не є учасником судового провадження на стадії досудового розслідування під час вирішення слідчим суддею клопотання про застосування запо-біжного заходу або його зміну, що, як уба-чається, обмежує його права й законні інте-реси. Вчені неодноразово наголошували на тому, що потерпілому має бути надане право брати участь у розгляді клопотання про об-рання запобіжного заходу з метою посилення його ролі як самостійного учасника кри-мінального провадження [1; 17, с. 104-107]. Отже, вважаємо, що в ситуації, яка є пред-метом розгляду, можливість безпосередньої або в режимі відеоконференції за його згодою участі потерпілого в судовому засіданні повинна бути унормована законом.

Повертаючись до питань проведення су-дового засідання у режимі відеоконференції слід також звернутися ще до двох проблем, що виникають у правозастосовній практиці: забезпечення прав обвинуваченого, свідка, що перебувають дистанційно під час судового засідання, та надійності програмного забезпечення.

Під час проведення, зокрема, допиту у режимі відеоконференції можуть виникнути такі проблеми, які потребують свого ви-рішення. Обвинувачений та свідок мають право користуватися під час допиту нотат-ками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які важко тримати в пам'яті (п. 5 ч. 1 ст. 66; ч. 4 ст. 351, ч. 13 ст. 352 КПК України).

При допиті у режимі відеоконференцзв'яз- ку можуть виникнути проблеми, пов'язані із необхідністю представити суду зміст цих записів, розрахунків тощо. Вирішення цієї проблеми вбачається за рахунок забезпечення можливості передавання інформації, яка міститься в таких документах та нотатках, за допомогою сканування та передачі файлів у форматі, який не допускає внесення в них змін, та наступного друкування секретарем судового засідання. Звичайно, такий порядок потребує відповідного обладнання, володіння навичками користування комп'ютерною технікою, однак в сучасних умовах це не є складним, а проблема може бути швидко вирішена.

Також увагу слід звернути на реалізацію під час допиту у режимі відеоконференції права обвинуваченого на захист, а також права свідка користуватися під час давання показань правовою допомогою адвоката (п. 3 ч. 2 ст. 42; п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України). Обмеження, запроваджені у зв'язку з ка-рантином, можуть вплинути на можливість скористатися таким правом, оскільки у КПК України й досі невирішеним залишилося питання про те, де повинен знаходитися за-хисник обвинуваченого та адвокат свідка: поруч з особою, якій він надає правову до-помогу, в залі судового засідання чи також може приєднатися до відеоконференцзв'яз- ку, виконуючи вимоги стосовно дистанцію- вання та перебуваючи в офісі чи вдома. До речі, проблемною залишається реалізація права на конфіденційне побачення захисника з підзахисним перед проведенням допиту. Як перспективний напрям, враховуючи стрімкий розвиток сучасних комунікаційних технологій, а також загрози, які постали перед суспільством у зв'язку з появою надзвичайно небезпечних вірусних хвороб, можна подбати про створення чи виділення окремого каналу зв'язку або створення інших технічних можливостей для забезпечення спілкування захисника чи адвоката з обвинуваченим або свідком з метою реалі-зації їх права на конфіденційне спілкування.

Труднощі можуть виникнути й у випадку, якщо підозрюваний, свідок, потерпілий, що підлягають допиту, не володіють мовою судочинства. Залучення перекладача перед-бачає з'ясування особою, що допитується, рівня володіння мовою та у необхідному випадку заявлення йому відводу. Здається, що для вирішення питання про ступінь володіння перекладача відповідною мовою також необхідно надати час для попереднього спілкування зазначених осіб, що значно ускладнюється під час дистанційного судо-вого розгляду.

Щодо програмного забезпечення можна зазначити, що запровадження Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та «Електронного суду» як її скла-дової значно полегшить здійснення судочин-ства в умовах карантинних заходів. Втім, її запровадження вже декілька років відклада-ється. Не запрацювала ця система й з 1 черв-ня 2020 р., як це було проанансовано.

Єдиним виходом із ситуації, що склалася після 12 березня 2020 р., було здійснення су-дового розгляду у кримінальних проваджен-нях на платформі Zoom, чим і скористалися суди. Причому з метою забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження судді не лише надсилали ідентифікатор конференції, але й направляли особам інструкцію по використанню сервісу Zoom. Втім, з цього приводу можна зробити декілька зауважень [29; 28; 26; 27]. Як виявилося, платформа Zoom не є достатньо захищеною від можливого протиправного втручання. Крім того, проведення судового засідання в режимі відеоконференції через додаток Zoom обмежено 40 хвилинами, після чого зв'язок переривається та потребує або скористатися платним сервісом, або пе- репідключенням ще на 40 хвилин, що ство-рює незручності та ускладнює сприйняття цілісності судового розгляду.

Проблемним є також ідентифікація особи, яка бере участь у судовому провадженні, адже у Zoom-конференцію користувач може заходити під будь-яким нікнеймом. Ця проблема буде вирішеною, коли відповідно до Наказу Державної судової адміністрації запрацює комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», що повинен забезпечити проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв'язку, про що йшлося вище, однак, нагадуємо, цей Наказ стосується лише адміністративного, цивільного та господарському процесів [14]. Переваги «EasyCon» полягають у тому, що вона дозволить точно ідентифікувати учас-ників відеоконференції та здійснювати фік-сацію судового провадження. До того ж про-ведення судового засідання за допомогою несертифікованої спеціалізованої програми, що було вимушеною мірою безпосередньо після запровадження карантину, призведе до ризиків появи додаткових підстав апеля-ційного оскарження недотримання процеду-ри судового розгляду на порушення права на належну судову процедуру.

Увагу слід також звернути на дотримання розумних строків судового провадження як складову права на справедливий суд, яке знаходить своє закріплення у ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 6 КЗПЛ, ч. 3 ст. 9, п. «с» ч. 2 ст. 14 МПГПП [8] та, зокрема, передбачає, що правосуддя не повинно здійснюватися з за-пізненням, здатним скомпрометувати його ефективність та правдоподібність.

Саме у КПК України 2012 р. вперше на нормативному рівні розумність строків була закріплена як загальна засада кримінального провадження, яка кореспондує його завданням, передбаченим у ст. 2, та полягає у забезпеченні швидкого розслідування і су-дового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчи-нив кримінальне правопорушення, був при-тягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинува-чений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримі-нального провадження була застосована на-лежна правова процедура.

Ураховуючи практику ЄСПЛ та положен-ня частин 1, 4 ст. 28 КПК України, під ро-зумним строком слід розуміти найкоротший строк розгляду і вирішення кримінального провадження, проведення процесуальної дії або прийняття (ухвалення) процесуального рішення, який є достатнім для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів, досягнення мети процесуальної дії та в цілому завдань кримінального про-вадження [7, с. 90].

Однією з найважливіших переваг судової діяльності, безумовно, визнається доступ-ність правосуддя, його якість та оператив-ність, які корелюють між собою, доповню-ючи одна одну. Сучасна правозастосовна практика дозволяє констатувати, що опера-тивність судового провадження не охоплю-ється виключно організаційною сферою, а має забезпечувати такий ступінь доступу до правосуддя, який сприяв би реалізації одного з основоположних прав людини, яке нерозривно пов'язане з правом на справед-ливий судовий розгляд, - бути судимим без невиправданої затримки.

У п. 1 ст. 6 КЗПЛ зазначене право сфор-мульовано як право бути судимим протягом «розумного строку». Аналогічне положення сформульовано й у п. 3 ст. 14 МПГ1111. Оскільки й у Пакті, і у КЗПЛ застосовуються такі поняття, як «у терміновому порядку», «протягом розумного строку», «без неви-правданої затримки» тощо, то ЄСПЛ досить докладно роз'ясняє різницю, розходження між ними. Перше поняття вживається у ст. 5 КЗПЛ і стосується затриманих і заарешто-ваних до пред'явлення обвинувачення, які «у терміновому порядку» повинні доставлятися до судді чи іншої посадової особи, яка здійснює судову владу. Поняття «розумний строк», так само як і «без невиправданої за-тримки», стосуються тривалості криміналь-ного процесу і вживаються щодо часу, що проходить із моменту пред'явлення обвину-вачення до закінчення розгляду криміналь-ного провадження.

Тлумачення категорії «розумний строк» залежить від того, знаходиться обвинуваче-ний під арештом чи ні, оскільки заарештова-на особа має право на те, щоб її справа роз-глядалася в першочерговому порядку і щоб судовий процес йшов без тяганини. Тому «розумний строк», про який йдеться стосовно заарештованої особи, повинен бути більш коротким, аніж «розумний строк», про який йдеться щодо всіх обвинувачених (і не тільки обвинувачених, якщо мати на увазі і цивільний процес). ЄСПЛ у низці рішень сформулював правову позицію, відповідно до якої тривала затримка в судовому розгляді може бути прийнятною, обґрунтованою, зумовленою, наприклад, складністю справи, однак це не може виправдовувати тривале тримання особи під вартою [23; 21; 19; 22; 20 тощо].

Визначаючи в кожному окремому випад-ку наявність порушення п. 1 ст. 6 КЗПЛ або п. 3 «с» ст. 14 Пакту, ЄСПЛ розглядає обста-вини справи, приділяючи особливу увагу її складності, діям сторін і влади. Оскільки зо-бов'язання по міжнародних договорах при-ймають на себе держави, то тільки затримки, що відбулися з вини останніх, можуть обґрунтувати висновок про недотримання вимог щодо «розумного строку». Держава повинна бути в змозі гарантувати дотримання «розумного строку» навіть під час порушення роботи державних установ у країні, наприклад, у період тимчасової політичної кризи або епідемії коронавірусу.

У контексті зазначеного особливої ак-туальності набувають проблеми правоза- стосовної практики, що виникли у зв'язку з внесенням чергових змін до КПК України. Йдеться про згадуваний Закон України від 13 квітня 2020 р. № 558-ІХ [12], яким запропонована нова редакція п. 205 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та унормовані особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Одразу зауважимо, що, на думку вітчизняного законодавця, на період запровадження карантину не потребують встановлення ніяких особливостей порядку розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшу- кових) дій, а також скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

Перша особливість судово-контрольного провадження стосується скорочення строку розгляду подання місцевого суду про пере-дачу клопотання, яке має розглядатися слід-чим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у разі неможливості визначити слідчого суддю у ідповідному суді (крім Вищого антикоруп- ційного суду). Таке подання має бути розгля-нуто невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту його надходження, головою відпо-відного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів), про що постановляється ухвала2.

При цьому, на думку Т. Слуцької, датою надходження таких матеріалів до суду слід уважати не дату передачі їх відповідному голові суду, а дату і час подання документа, зазначені в реєстраційній позначці (штампі суду), проставленому відповідно до п. 9 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 р. № 814, та п. 2.12 Інструкції з діловодства Верховного Суду, затвердженої наказом керівника апарату Верховного Суду від 31 січня 2020 р. № 11

[18] . Обов'язковість позначення часу надходження подання зумовлюється скороченим строком (не більше 24 годин) для вирішення питання щодо зміни підсудності.

Друга особливість судово-контрольного провадження пов'язана з неможливістю у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду. В цьому випадку воно може бути (1) передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, вста-новленому ч. 3 ст. 35 КПК України, або (2) розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або

(3) може бути передано для розгляду до ін-шого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в по-рядку, передбаченому абз. 6 п. 205 розділу ХІ КПК України. Встановлена поліваріантність вирішення ситуації, що може виникнути, свідчить про те, що вказана норма не носить імперативного характеру та надає дискреці-йні повноваження суду.

Питання про передачу на підставі абз. 5 п. 205 розділу ХІ КПК України клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невід-кладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що поста-новляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.

Аналізуючи наведені кримінальні про-цесуальні механізми, можемо констатувати, що вони, у цілому, сприятимуть дотриманню розумних строків кримінального про-вадження та унеможливленню на практиці ситуацій, коли у передбачений законом строк і з дотриманням прав учасників провадження суди не зможуть належним чином та у встановлений законом строк здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних про-вадженнях та розгляд окремих невідкладних питань під час досудового і судового провадження. Водночас викликає зауваження підхід законодавця, який, формулюючи нормативну конструкцію, вдався до викори-стання оціночних понять, зокрема, «у разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді», «у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (ко-легією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою... воно може бути передано», наділивши судові органи невиправдано широкою дискрецією стосовно тлумачення наведених положень, адже не встановлено, про які саме випадки йдеться, що, у свою чергу, може призвести до порушення прав, свобод та інтересів сторони захисту, а також положень ст. 6 КЗПЛ.

Окрім цього, не сприятиме правовій ви-значеності й положення абз. 10 п. 205 розділу ХІ КПК України, яким передбачено, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Збільшення строку подання клопотання з 5-ти до 10-ти днів пояснюється необхідністю забезпечення до-тримання строку тримання під вартою, ви-значеному у попередній ухвалі, оскільки у зв'язку з карантинними заходами своєчасне проведення судового засідання може бути ускладнено. Водночас невирішеним зали-шається проблема недотримання стороною обвинувачення 10-денного строку. Думаєть-ся, що єдиним правовим наслідком такого порушення має бути звільнення особи з-під варти. Справедливості заради зазначимо, що положеннями глави 18 «Запобіжні заходи, затримання особи» КПК України порушена проблема також, на жаль, не вирішена, що слід розглядати як суттєву прогалину чин-ного процесуального законодавства, оскільки зумовлює порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого та захисника. Принагідно нагадаємо, що право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, в тому числі передбачене п. «Ь» § 3 ст. 6 КЗПЛ.

Показово, що в умовах запровадження карантину сторона захисту «отримала» до-датковий аргумент у мотивуванні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, а саме «загроза захворювання COVID-19 в умовах слідчого ізолятора». Так, як приклад, колегією суддів Городищенського районного суду Черкаської області було розглянуто клопотання за-хисника обвинуваченого про зміну запобіж-ного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у зв'язку з тим, що, крім іншого, «.. .в умовах ізоляції не забезпечений ні маскою, ні рукавичками, є загроза захворювання, та доводи того, що матір має похилий вік, інвалідність, потребу в догляді, яка необхідна саме в цей час, коли в державі оголошена пандемія коронавірусу, та яка входить до групи ризику.». Однак, на думку суду, наведених аргументів виявилося недостатньо задля задоволення клопотання, та строк тримання під вартою було продовжено [24].

У прецедентны практиці ЄСПЛ сформу-льовані певні вказівки стосовно розуміння можливості та доцільності звільнення осіб з-під варти у зв'язку з наявністю ризику за-раження. У цьому контексті можна навести точку зору відомого юриста, міжнародного консультанта Ради Європи Джеремі Мак-Брайда, який у статті «Covid-19 та Європей-ська конвенція з прав людини» відзначає: «умовне звільнення осіб з в'язниці - як це передбачено в відступі від зобов'язань Грузії та Латвії - може захистити звільнених осіб від ризику зараження. Проте це не повинно відбуватися без оцінювання ризику для членів суспільства, оскільки може означати, що застосування фізичного насильства звільненою особою може бути порушенням обов'язку піклуватися про жертву, що тягне за собою порушення статей 2 та 3 (див., на-приклад, Maiorano та інші проти Італії, № 28634/06, 15 грудня 2009 р. та Opuz проти Туреччини, № 33401/02, 9 червня 2009 р.). Відступ Латвії від зобов'язань також перед-бачає можливе продовження термінів ув'яз-нення. Будь-яке таке продовження, з огляду на ймовірність відсутності причинно-на- слідкового зв'язку з початковим вироком, не було б обґрунтованим відповідно до статті 5 (1) (a). Крім того, за відсутності вжиття за-ходів, необхідних для запобігання поширен-ню інфекційних хвороб, - наприклад, коли відповідний ув'язнений був інфікований Covid-19, - то позбавлення волі може бути обґрунтованим відповідно до статті 5 (1) (е), посилання на відступ від зобов'язань, безпе-речно, є вкрай необхідним для запобігання будь-якого порушення Конвенції. Однак за таких обставин важко помітити, що відкла-дене звільнення дійсно суворо вимагається ситуацією, що склалася» [42].

Аналіз абз. 7 п. 205 розділу ХІ КПК Укра-їни показує, що практична реалізація його нормативного змісту може призвести до по-рушення строків, встановлених загальними положеннями КПК України щодо розгляду окремих питань, віднесених до компетенції слідчого судді, суду. Так, формулюючи поло-ження, відповідно до якого розгляд питань, віднесених до повноважень слідчого судді, суду (крім розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), за його рішенням, прийнятим з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, може бути проведено у режимі відеоконференції, про що повідомляються сторони криміналь-ного провадження у порядку, визначеному законом, не враховано, що відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана при-бути за викликом. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 151, ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173, ч. 2 ст. 174, ч. 1 ст. 186 КПК України слідчий суддя під час досудового розслідування повинен розглянути клопо-тання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним пра-вом, відсторонення особи від посади, арешт тимчасово вилученого майна, скасування арешту майна, застосування запобіжного за-ходу не пізніше трьох днів із дня його над-ходження до суду, а клопотання про арешт майна - не пізніше двох днів. Така колізій- ність у будь-якому випадку може призвести до порушення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та не сприятиме забезпеченню дотримання ро-зумних строків.

Висновки

У 2020 р. людство постало перед складними проблемами, які виникли у зв'язку з пандемією COVID-19. Влада багатьох держав зіткнулася з ризиками у своєму прагненні захистити демократичні цінності та забезпечити не лише права та законні інтереси своїх мешканців, але й їх життя та здоров'я. Пандемія коронавірусу вплинула не лише на економіку країн, але й на їх демократичний розвиток та основоположні права, які завжди були пріоритетом будь-якого демократичного суспільства. Суди та органи охорони правопорядку також зазнали суттєвих викликів, які потребували та досі потребують адекватного реагування з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів осіб, що потребують судового захисту.

Обсяг заходів, що повинні запобігати розповсюдженню коронавірусної хвороби, які запровадили майже всі країни світу, є різним та залежить від поширюваності хвороби, ступеня її розповсюдження на території певних країни, розвитку медицини, правової системи, культури суспільства в цілому та багатьох інших факторів. Кожна держава самостійно оцінювала ступінь ризиків та обсяг допустимих обмежень прав та свобод, у тому числі гарантованих КЗПЛ, від яких держава може відступити. Узагальнення та широке обговорення цього досвіду має важливе значення, адже саме він стане в пригоді державам для подальшого вдосконалення чинного законодавства з урахуванням кращих практик.

Очевидним є те, що у період пандемії запровадження певних обмежень є вимушеною мірою задля збереження здоров'я та життя населення держави, але разом з тим надзвичайні заходи повинні будуватися на принципах верховенства права, законності, правової визначеності та пропорційності, а також бути достатніми при виниклій небезпеці та супроводжуватися низкою гарантій від свавілля влади.

Україна не заявила про відступ від КЗПЛ, а отже, запроваджені протиепідемічні заходи під час здійснення кримінального судочинства повинні будуватися на неприпустимості обмеження фундаментальних прав людини, які гарантовані КЗПЛ. Значна більшість змін, що були запровадженні українським законодавцем, були встановлені законом, переслідували легітимну мету, були пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.

Зміни, спрямовані на обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, не порушують фундаментальних прав осіб, вони не спрямовані на припинення дії засади гласності кримінального провадження. Законодавцем у зв'язку з ситуацією, що склалася, були запропоновані лише певні обмеження, які разом з тим містять сукупність гарантій від зловживання правом, що пов'язані із дискреційністю судового рішення, строковістю, вибірковістю та чіткою цілеспрямованістю.

При тлумаченні оцінного поняття, яке обумовлює мету запроваджених обмежень засади гласності кримінального провадження, - «наявність загрози життю чи здоров'ю особи» слід виходити з того, що захист життя та здоров'я - це легітимна мета, яка детермінує можливість запроваджених обмежень, що пов'язана із наявністю у слідчого судді, суду імовірного судження, припущення про існування загрози життю та здоров'ю суду та учасникам судового провадження, яке виникає на підставі внутрішнього переко-нання, що формується виходячи з загальної ситуації в державі (на певній території, міс-цевості, у певному місті).

Враховуючи істотність обмеження кон-ституційного права людини на свободу та особисту недоторканність, на погляд авторів, потребують перегляду зміни до КПК

України, відповідно до яких продовження строків тримання під вартою може відбуватися у режимі відеоконференції, оскільки такий підхід без системи гарантій перевірки добровільності згоди підозрюваного, обвинуваченого здатний призвести до квазіавтоматичного продовження цього найсуворішого запобіжного заходу.

Використання платформи Zoom для здійснення відеоконференцзв'язку під час судового засідання не є бездоганним засобом, оскільки існують ризики, пов'язані із несанкціонованим втручанням, відсутністю системи забезпечення конфіденційності спілкування, складністю ідентифікації осіб, що беруть участь у відеоконференції, та ін.

Також, незважаючи на загальну пози-тивну спрямованість змін, внесених у КПК України на період дії карантину, встанов-леного Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавіру- сної хвороби (COVID-19), на даний час не створений ефективний механізм судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також система гарантій до-тримання розумних строків кримінального провадження в умовах пандемії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Давиденко С. В. Особливості процесуального положення потерпілого при застосу-ванні запобіжних заходів. Право і суспільство. 2015. № 3. С. 194-201.

2. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью : Резолюция 40/34 Ген. Ассамблеи от 29 нояб. 1985 г. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_114.

3. Дело «Бацанина против России» (Жалоба № 8927/02) : постановление Европ. суда по правам человека от 26 мая 2009 г. Прецеденты Европейского суда по правам человека по России. 2009. № 9. С. 356-363.

4. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov. uaЛaws/show/995_015#Text.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_004#Text.

6. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

7. Кримінальний процес : підручник / за заг. ред.: О. В. Капліна, О. Г. Шило. Харків : Право, 2018. 584 с.

8. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_043.

9. Офіційний сайт Ради Європи. иЯЬ: https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/ сопуепйо^^еЬСо^еП/62111354.

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забез-печення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона- вірусної хвороби (COVID-19) : Закон України від 30 березня 2020 р. № 540-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 18. Ст. 123.

11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесу-альних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) : Закон України від 18 червня 2020 р. № 731-ІХ. Офіційний вісник України. 2020. № 58. Ст. 1835.

12. Про внесення зміни до пункту 205 розділу XI «Перехідні положення» Криміналь-ного процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотри-манням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) : Закон України від 13 квітня 2020 р. № 558-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 19. Ст. 129.

13. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211. Офіційний вісник України. 2020. № 23. Ст. 896.

14. Про затвердження Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'яз- ку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду : Наказ Держ. судової адмі-ністрації України від 8 квітня 2020 р. № 169. URL: https://dnve.google.eom/file/d/1PdQ6oIR.- C5HnIJYSYox95PwXdLvk9ojC/view.

15. Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1645-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 29. Ст. 228.

16. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-УПІ. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 31. Ст. 545.

17. Січко В. О. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу у судовому про-вадженні : дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2019. 290 с.

18. Слуцька Т. Зміни до КПК на період дії карантину: аналіз Закону, опублікованого 22 квітня 2020 року. URL: https://protocol.ua/ru/zmini_do_kpk_na_period_dii_karantinu_analiz_ zakonu_opublikovanogo_22_kvitnya_2020_roku/.

19. Справа «Діана проти Італії» : рішення Європ. суду з прав людини від 27 лютого 1992 р. URL: http://www.echr.coe.int.

20. Справа «Калашников проти РФ» : рішення Європ. суду з прав людини від 15 липня 2002 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/980_057#Text.

21. Справа «Манцоні проти Італії» : рішення Європ. суду з прав людини від 19 лютого 1991 р. URL: http://www.echr.coe.int.

22. Справа «Маньєрі проти Італії» : рішення Європ. суду з прав людини від 27 лютого 1992 р. URL: http://www.echr.coe.int.

23. Справа «Триджіані проти Італії» : рішення Європ. суду з прав людини від 19 лютого 1991 р. URL: http://www.echr.coe.int.

24. Ухвала Городищенського районного суду Черкаської області від 30 березня 2020 р. Судова справа № 704/16/16-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88555565.

25. Ухвала Жовтневого районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. Справа № 212/8969/18 від 4 серпня 2020 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90746091.

26. Ухвала Корецького районного суду Рівненської області від 22 червня 2020 р. Справа № 563/1452/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89952051.

27. Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 р. Справа 521/9436/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90435582.

28. Ухвала Острозького районного суду Рівненської області від 10 червня 2020 р. Справа № 567/690/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89710997.

29. Ухвала Острозького районного суду Рівненської області від 24 червня 2020 р. Справа № 567/557/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90013417.

30. Case of Shishkov v. Bulgaria (Application no 38822/97) : Judgement of the European Court of Human Rights, Strasbourg 9 January 2003. HUDOC: database. URL: http://hudoc.echr. coe.int/eng?i=001-60879.

31. Case of Tase v. Romania (Application no 29761/02) : Judgement of the European Court of Human Rights, Strasbourg 10 June 2008. HUDOC: database. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-86861.

32. Commentary: The impact of Spain's COVID-19 measures on the criminal justice system. URL: https://www.fairtrials.org/news/commentary-impact-spain%E2%80%99s-covid-19-measures- criminal-justice-system.

33. Coronavirus Act 2020. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2020/7/pdfs/ ukpga_20200007_en.pdf.

34. Council of Europe Respecting democracy, rule of law and human rights in the framework of the COVID-19 sanitary crisis. A toolkit for member states. 7 April 2020. URL: https://www. coe.int/en/web/congress/covid-19-toolkits.

35. Courts and tribunals data on audio and video technology use during coronavirus outbreak. URL: https://www.gov.uk/guidance/courts-and-tribunals-data-on-audio-and-video-technology-use-during-coronavirus-outbreak.

36. COVID-19 Global: Arbitration and court impacts. URL: https://www.clydeco.com/en/ insights/2020/05/covid-19-impact-on-courts-and-arbitration.

37. Developments in the MH17 criminal proceedings on 23 March 2020. URL: https:// www.courtmh17.com/en/news/2020/developments-in-the-mh17-criminal-proceedings-on-23- march-2020.html.

38. European Commission for the Efficiency of Justice (CEPEJ) Lessons Learnt and Challenges Faced by the Judiciary During and After the COVID-19 Pandemic. No CEPEJ (2020)8rev from 10 June 2020. URL: https://rm.coe.int/declaration-en/16809ea1e2.

39. HM Courts and Tribunals Service Guidance Going to a court or tribunal during the coronavirus (Covid-19) outbreak. URL: https://www.gov.uk/guidance/going-to-a-court-or- tribunal-during-the-coronavirus-covid-19-outbreak.

40. How coronavirus is propelling the rise of online courts in India. URL: https://www. dw.com/en/how-coronavirus-is-propelling-the-rise-of-online-courts-in-india/a-53774109.

41. Internet court handles cases despite coronavirus epidemic. URL: http://english.court.gov. cn/2020-03/1 Lcontent_37534291.htm.

42. Jeremy McBride. COVID-19 and The European Convention on Human Rights. ECHR BLOG. An Analysis of Covid-19 Responses and ECHR Requirements. URL: http://echrblog. blogspot.com/2020/03/an-analysis-of-covid-19-responses-and.html.

43. Judiciary of England and Wales. Guidance for Crown Court Judges - Covid-19 Measures. URL: https://www.judiciary.uk/wp-content/uploads/2020/03/GUIDANCE-FOR-CROWN-COURT- JUDGES-COVID-19-MEASURES-23.3.20-003.docx.

44. Nicola Canestrini State of emergency: Legal framework in Italy. URL: https://journals. sagepub.com/doi/full/10.1177/2032284420934669.

45. Note Verbale of the Permanent Representation of Estonia in the Council of Europe with Annex No JJ9017C from 20 March 2020. URL: https://rm.coe.int/16809cfa87.

46. Note Verbale of the Permanent Representation of Georgia in the Council of Europe with Annex No JJ9018C from 23 March 2020. URL: https://rm.coe.int/16809cff20.

47. Note Verbale of the Permanent Representation of Latvia in the Council of Europe with Annex No JJ9012C from 16 March 2020. URL: https://rm.coe.int/16809ce9f2.

48. Note Verbale of the Permanent Representation of Romania in the Council of Europe with Annex No JJ9014C from 18 March 2020. URL: https://rm.coe.int/16809cee30.

49. Supporting the justice system from home. URL: https://www.judiciary.uk/announcements/ supporting-the-justice-system-from-home/.

50. Virus Pushes a Staid Supreme Court Into Revolutionary Changes. The New York Times, 3 May 2020. URL: https://www.nytimes.com/2020/05/03/us/politics/supreme-court-coronavirus. html.

51. Worldometer COVID-19 CORONAVIRUS PANDEMIC. URL: https://www.worldometers.info/coronavirus/.

Размещено на Allbest.ru