Правове регулювання статусу тимчасово окупованих територій та вплив діяльності інститутів громадянського суспільства в умовах реінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання статусу тимчасово окупованих територій та вплив діяльності інститутів громадянського суспільства в умовах реінтеграції

Тараненко М.М.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Ярош І.С.,

студент факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

У статті наголошено на важливій ролі законодавчого підґрунтя у проведенні політики реінтеграції тимчасово окупованих територій України. У статті проаналізовано положення чинного українського законодавства в контексті питання правового регулювання статусу тимчасово окупованих територій та надано рекомендації щодо усунення його прогалин. Зосереджено увагу на законодавчих правах населення тимчасово окупованих територій, проблемах у визначенні цих прав. Стаття наголошує на необхідності якнайшвидшого повернення усіх тимчасово окупованих територій під юрисдикцію України. Запропоновано концептуальний підхід до вирішення питання повернення усіх цих територій під юрисдикцію України. Вказується на необхідність існування правосвідомого суспільства, його міцного зв'язку із державою. Розглядається питання діяльності інститутів громадянського суспільства як одного з дієвих механізмів забезпечення програми реінтеграції. Висвітлюються можливості вирішення суспільних і державних питань. Акцентується увага на діяльності громадянського суспільства на території Донецької та Луганської областей. Окремо сказано про те, як інститути громадянського суспільства здатні забезпечити права громадян у взаємодії із державними органами України, а також показати належний і достатній розвиток України тимчасово окупованим територіям. Також громадянському суспільству надається важлива роль під час вирішення питань контролю за дотриманням прав громадян і їх розширенням. Надаються пропозиції стосовно покращення зв'язку влади із громадянським суспільством, а також стосовно належного зв'язку між різними інститутами громадянського суспільства. У висновках наголошено на основних завданнях влади і суспільства у контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Ключові слова: громадянське суспільство, тимчасово окуповані території, законодавство, реінтеграція, держава.

LEGAL REGULATION OF THE STATUS OF TEMPORARILY OCCUPIED TERRITORIES AND THE IMPACT OF CIVIL SOCIETY INSTITUTIONS ON REINTEGRATION

The article emphasizes the important role of the legislative basis for the policy of reintegration of the temporarily occupied territories of Ukraine. The article analyzes the provisions of the current Ukrainian legislation in the context of the issue of legal regulation of the status of the temporarily occupied territories and provides recommendations to eliminate gaps. Focused on the legal rights of the population of the temporarily occupied territories, the problems in determining these rights. The article emphasizes the need to return all temporarily occupied territories to the jurisdiction of Ukraine as soon as possible. The article proposes a conceptual approach to addressing the return of all these territories to the jurisdiction of Ukraine. The contemporary necessity of existence of a fair society, its strong connection with the state, is pointed out. The article deals with the issues of the activity of civil society institutions as one of the effective mechanisms for providing the reintegration program and highlights possibilities in solving public and state issues. The focus is on civil society activities in the Donetsk and Luhansk regions. It is stated separately how civil society institutions are able to secure the rights of citizens in cooperation with state bodies of Ukraine, as well as to show the proper and sufficient development of Ukraine as opposed to the temporarily occupied territories. The article also gives civil society an important role in addressing issues of control over the observance of citizens' rights and their extension. Suggestions have been made to improve the link between government and people with civil society, as well as to ensure good communication between the various civil society institutions. The conclusions emphasizes the main tasks of the authorities and society in the context of reintegration of the temporarily occupied territories of Ukraine.

Key words: civil society, temporarily occupied territories, legislation, reintegration, state.

Постановка проблеми

Національна безпека України вимагає належного правового підґрунтя. Наявність в Україні тимчасово окупованих територій змушує проводити постійний моніторинг правового становища цих територій, правильного регулювання їхнього статусу та забезпечення прав населення. Сучасний розвиток подій дає підтвердження того, що без існування правосвідомого суспільства, а також при втраті довіри населення до діяльності інститутів громадянського суспільства буде неможливо налагодити міцний взаємозв'язок із мешканцями тимчасово окупованих територій, а також пришвидшити етап їхньої реінтеграції. Достатньо зауважити, що питання реінтеграції тимчасово окупованих територій залишається наріжним каменем в українському соціумі, що і підтверджує актуальність обраної теми.

Стан дослідження

правове регулювання окупований територія

Останні дослідження науковців у цій сфері пов'язані із вирішенням проблеми повернення Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей під юрисдикцію України. Зокрема, це питання досліджували О. Горбулін, О. Лященко та інші. окрему увагу було приділено А. Колосовим, І. Кресіною економічному складнику реінтеграції. Розвиток громадянського суспільства було проаналізовано В. Корнієнком, М. Попковичем та В. Яблонським. Однак процеси впливу громадянського суспільства на реінтеграцію, а також правова база потребують фундаментального дослідження та аналізу з боку науковців.

Метою статті є надання основних рекомендацій щодо усунення прогалин законодавства та визначення ступеня впливу інститутів громадянського суспільства на державу та процес реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку Української Держави влада і суспільство, перебуваючи під впливом різноманітних проблем, повинні брати до уваги такий складний процес, як дезінтеграція України, а саме існування на території нашої країни утворень сепаратистського характеру - ДНР, ЛНР.

Окуповані території Донбасу за прямого втручання Російської Федерації перетворились на самопроголошені утворення, що не визнаються міжнародною спільнотою. фундаментальний аналіз законодавства свідчить, що на сьогодні питання тимчасово окупованих територій не врегульоване належним чином на державному рівні, хоча закони України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» [4] та «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України»[3] визначають основи правового статусу тимчасово окупованих територій. Проте, ретельно дослідивши зміст обох законів, ми виявили юридичні прогалини у законодавчому закріпленні статусу тимчасово окупованих територій.

Зокрема, в законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України» до тимчасово окупованих територій не належать частини Донецької та Луганської областей [3], яким такий статус надається Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» [4]. Ми вважаємо це суттєвим недоліком законодавства, оскільки Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України» [3] встановлює систему соціальних гарантій для населення, що проживає на тимчасово окупованих територіях. З огляду на це частина громадян України не отримує достатньої регламентованої підтримки з боку держави.

З метою ліквідації цієї прогалини ми пропонуємо внести зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України», а саме:

- пункт 1 частини 1 статті 3 викласти в такій редакції:

«сухопутна територія частин Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій<.. .>»;

- пункт 2 частини 1 статті 3 викласти в такій редакції:

«Внутрішні морські води і територіальне море України вздовж узбережжя частини Донецької області та навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України<.. .>»;

- з урахуванням пункту 1 частини 1 статті 3 внести відповідні зміни до статей 8, 11, 12, 15, 16 цього Закону.

Проаналізувавши законодавчі аспекти територіального устрою України, вважаємо, що Конституція України [1] не регулює питання правового статусу територій України у разі їх окупації. Для забезпечення принципу верховенства Конституції України ми пропонуємо таке:

- доповнити статтю 133 частиною 4: «У разі втрати контролю над частинами територій України через агресію іноземних держав, сепаратизм, терористичні дії вважати ці території тимчасово окупованими та такими, що не змінюють адміністративно-територіального устрою України, а їх статус має регулюватися законом»;

- пункт 13 частини 1 статті 92 викласти в такій редакції: «Територіальний устрій України та статус тимчасово окупованих територій<.. .>».

Крім того, в Україні існує потреба у запровадженні послідовної політики реінтеграції як невід'ємної складової частини державної національної програми, орієнтованої на відновлення контролю та територіальної цілісності всіх територій України, що оформилися у невизнані сепаратистські утворення, тобто ДНР, ЛНР.

Слід зазначити, що під поняттям «реінтеграція» розуміється відновлення цілісності держави, повторне об'єднання того, що раніше розпалося, та возз'єднання суспільства.

Процес реінтеграції ускладнюється неможливістю застосування політико-правових механізмів реінтеграції на окупованих територіях та відсутністю консенсусу в Україні щодо стратегії повернення тимчасово окупованих територій. Наскрізною ідеєю прийнятого у 2018 році Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» є відновлення територіальної цілісності збройним шляхом[2]. Однак, на нашу думку, поряд із збройними методами процесу возз'єднання повинні бути і інші методи, зокрема, в концептуальному підході виділимо діяльність інститутів громадянського суспільства.

На думку М. Поповича, громадянське суспільство - це складна система, що забезпечує автономний режим життєдіяльності кожного зі складників цілісного соціального організму [6]. Враховуючи думку М. Поповича, ми пропонуємо визначати громадянське суспільство через систему волонтерських, громадських організацій, а також окремі дії активістів щодо розв'язання суспільних питань, сприяння державі у вирішенні управлінських та розвитку демократичних ініціатив. Кожна з цих інституцій є самостійним механізмом впливу на державний організм, хоча основною відмінністю між державою та громадянським суспільством є орієнтованість останнього на горизонтальну взаємодію.

На думку В.О. Корнієнка, розуміння сутності громадянського суспільства слід вести від тієї інтегральної якості, яка вирізняє його з-поміж інших інституцій. Це можна зробити шляхом виокремлення поняття «громадянин», тобто член громади. Громадянське суспільство - це суспільство вільних громадян, а не просто підданих держави, це співтовариство зрілих громадян, які самі спільно визначають свою долю [5, с. 435].

У контексті питання реінтеграції громадянське суспільство є засобом контролю з гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також одним з механізмів організації правових, соціальних, економічних, культурних стандартів. цінним є те, що воно реалізує допомогу населенню через неурядову діяльність і у такий спосіб непрямим впливом змушує урядові організації шукати нові шляхи у реформуванні для забезпечення прозорості влади, безпеки і кращого життя людей, що в контексті досліджуваної нами теми є актуальним.

Побудова громадянського суспільства останнім часом набула широкого розголосу. Реформа децентралізації надала активний поштовх до його розвитку. Ми вважаємо, що у своєму розвитку громадянське суспільство здатне вплинути на реінтеграцію і створити передумови для безпеки людей на цих територіях. однак питання діяльності громадянського суспільства, зокрема на територіях Донбасу, не врегульовані законом. Зокрема, О. Сидорчук наголошує на необхідності «розробки та реалізації нормативно-правового забезпечення діяльності інститутів громадянського суспільства», що дозолило б забезпечити соціальну безпеку держави та регіонів [7, с. 301].

У контексті розбудови державних інституцій на територіях Донбасу, що підконтрольні Україні, а також з метою повернення окупованих територій варто створити умови, за яких проукраїнські громадські організації та волонтерські об'єднання будуть прямо впливати на здійснення влади на місцях і створять громадські ради доброчесності і безпеки, які будуть відсіювати сепаратистські та проросійські елементи з метою недопуску цих елементів до влади. однак потрібно враховувати, що населення цих територій може не сприйняти такі нововведення, тому необхідна широка інформативна робота з метою впровадження поступових змін зі зверненням уваги в процесі їх реалізації на реакцію жителів тимчасово окупованих територій. Крім того, важливим складником успіху нововведень є позбавлення нинішніх еліт на тимчасово окупованих територіях доступу до масштабного впливу на суспільство або повна їх ізоляція.

Формування правосвідомого громадянського суспільства може зробити значний внесок у реінтеграцію тимчасово окупованих територій. саме завдяки громадянському суспільству на Донбасі вдалося подолати кризові тенденції у 2014 році, зокрема у наданні допомоги біженцям, українським військовим та населенню. згідно з даними дослідження Організації Об'єднаних Націй щодо волонтерського руху в Україні основним напрямом діяльності волонтерів у 2014 році стала допомога українській армії та пораненим. Цим займались 70% волонтерів [9].

Громадянське суспільство може пришвидшити процес інформування населення щодо можливостей та переваг України на противагу квазітериторій. зокрема, можна показати належний суспільний розвиток у вирішенні питань місцевого значення. Як зазначає В.М. Яблонський, кожного року в Україні кількість позитивних прикладів використання потенціалу громадських рад для налагодження постійного громадського контролю за діяльністю місцевих органів виконавчої та муніципальної влади зростає [8, с. 115].

Аналізуючи питання діяльності інститутів громадянського суспільства, ми виявили, що не існує належного законодавчого підґрунтя для розвитку такої інституції, що створює сприятливі умови для функціонування пропагандистської політики РФ у квазідержавах ДНР і ЛНР.

Законодавець частково врегулював питання добровільної діяльності населення законом України «Про волонтерську діяльність», яким визначив основні принципи, якими мають користуватися волонтери у допомозі населенню, а також напрями їхньої роботи [2].

Із закону випливає, що, ґрунтуючись на законності, рівності, гуманності, добровільності, волонтери можуть здійснювати будь-яку діяльність з надання допомоги різним верствам населення та проведення заходів щодо соціальних і культурних ініціатив. Водночас волонтери можуть спрямовувати свою діяльність на захист довкілля та охорону культурної спадщини. Одним із завдань виконавчих органів влади є сприяння ефективному забезпеченню волонтерської діяльності.

На нашу думку, цей Закон належним чином не регулює усі питання, пов'язані з діяльністю волонтерських організацій, які є складовою частиною інституту громадянського суспільства. Також не існує бази для ефективних комунікацій між державними органами та громадськими організаціями. відсутній правовий механізм залучення волонтерських та інших громадських організацій до ініціатив влади та належного забезпечення ініціатив самих волонтерів.

Тому для більш ефективного забезпечення якості життя людей ми пропонуємо:

- створити закон, що регулював би відносини щодо закріплення статусу громадянського суспільства на законодавчому рівні та координування різних форм самоорганізованої діяльності громадян;

- проводити моніторинг ситуації щодо вразливості, ризиків та соціальних зв'язків на тимчасово окупованих територіях;

- створити єдину структуру з координування центрів забезпечення психологічної та соціальної підтримки населення, яке постраждало від збройного конфлікту;

- проводити просвітницьку роботу за допомогою інститутів громадянського суспільства для зменшення ідеологічного бар'єру між різними соціальними групами населення.

Висновки

Отже, основним завданням, що стоїть перед суспільством та владою, є відновлення правового впливу на окупованих територіях з практикою просвіти населення цих регіонів. Ефективна взаємодія влади з громадянським суспільством дозволить активізувати процес реінтеграції тимчасово окупованих територій і створити належні умови для відновлення цілісності держави.

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Про волонтерську діяльність : Закон України від 19.04.2011 р. № 3236^1. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 42. Ст. 435.

3. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України : Закон України від 15.04.2014 р. № 1207^11. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 26. Ст. 892.

4. Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях : Закон України від 18.01.2018 р. № 2268^111. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 10. Ст. 54.

5. Корнієнко В.О. Становлення інституту громадянського суспільства та його правове забезпечення. Актуальні проблеми держави і права. 2006. Вип. 27. С. 435-441.

6. Попович М. Громадянське суспільство України: підсумки XX століття. День. 1999. С. 244.

7. Сидорчук О.Г., Панькова О.В. Ресурси громадянського суспільства в процесах забезпечення соціальної безпеки України та її регіонів. Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія «Економічні науки». 2016. Вип. 11. С. 298-305.

8. Яблонський В.М. Громадянське суспільство України: сучасні практики та виклики розвитку : аналітична доповідь / за заг. ред. О.А. Корнієвського, Ю.А. Тищенко, В.М. Яблонського. Національний інститут стратегічних досліджень. 2018. С. 126.

9. Публікація «Загальнонаціональне дослідження «Волонтерство в Україні». Програма розвитку ООН в Україні. Київ, 2015. 32 с.

Размещено на Allbest.ru