Органи публічного адміністрування космічної діяльності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут публічного права

Органи публічного адміністрування космічної діяльності України

Сорока Л.В., кандидат юридичних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи

Анотація

Стаття присвячена аналізу чинних нормативно-правових актів, які регулюють сферу космічної діяльності задля виокремлення системи органів публічної адміністрації, опису їх компетенції в означеній сфері. На підставі аналізу Закону України «Про космічну діяльність» та деяких інших нормативно-правових актів автору вдалось досягти мети дослідження. Виявлено, що систему органів публічної адміністрації, котрі здійснюють публічне адміністрування космічної діяльності в Україні, складають: Державне космічне агентство України, Міністерство оборони України. Окрім зазначених представників публічної адміністрації важливе значення мають і гарант України, парламент та уряд, оскільки безпосередньо шляхом видання актів адміністрування (як нормативно-правових, так й адміністративних), чинять правовий вплив на досліджувану сферу. Космічна галузь зазвичай ділиться на три сектори: цивільний, військовий (оборонний та розвідувальний) та комерційний. Хоча в цих секторах діють свої програми, у значній мірі незалежні один від одного, але вони мають загальну виробничу базу, робочу силу й інфраструктуру. Враховуючи, що в Україні на початку 2020 року вступлять у дію зміни до Закону України «Про космічну діяльність», які дозволять приватним особам займатись космічною діяльністю, для опікування комерційною космічною діяльністю, використовуючи досвід зарубіжних країн, необхідно створити орган публічної адміністрації на які будуть покладені повноваження в зазначеній сфері. У статті робиться висновок, що під публічною адміністрацією у сфері космічної діяльності розуміють систему суб'єктів забезпечення публічного інтересу (інклюзивного та ексклюзивного) в досліджуваній сфері, яка складається із: гаранта України, парламенту, уряду, Державного космічного агентства України й Міністерства оборони України. А інструментарієм публічного адміністрування космічної діяльності є сукупність адміністративних дій зазначених суб'єктів регулюючого, управлінського, забезпечувального, охоронного, захисного та іншого характеру, котрі здійснюються щодо сфери космічної діяльності як правові засоби різноманітного значення, походження та юридичної сили.

Ключові слова: система органів, публічне адміністрування, космічна діяльність, публічний інтерес, інклюзивність, комерційна діяльність.

Abstract

PUBLIC ADMINISTRATION OF SPACE ACTIVITY OF UKRAINE

The article is devoted to analysis current normative-legal acts regulating sphere of space activity for the purpose of definition system of public administration bodies, their competence in the specified sphere. On the basis of the analysis of the Law of Ukraine “On space activity” and other current normative legal acts, the system of public administration bodies in the field of space activity and their competence was established. The author argues that this system consists of: State Space Agency of Ukraine, Ministry of Defence of Ukraine. In addition to these representatives of public administration, the guarantor of Ukraine, the Parliament and the government are also important, since they directly exert legal influence on the investigated sphere through the issuance of administrative acts (both regulatory and administrative). The space industry is usually divided into three sectors: civil, military (defence and intelligence) and commercial. Although these sectors operate their programs, they are largely independent of one another, but they have a common production base, workforce and infrastructure. Considering that amendments to the Law of Ukraine “On Space Activity” will enter into force in early 2020 allowing private individuals to engage in space activities, in order to take care of commercial space activities using the experience of foreign countries, it is necessary to create public administration body for which assigned authority in the said field. The article concludes that public administration in the field of space activities understand the system of subjects of public interest (inclusive and exclusive) in the research area, which consists of - guarantor of Ukraine, Parliament, Government, State Space Agency of Ukraine and the Ministry of Defence of Ukraine. A tool for public administration of space activities is a set of administrative actions of these entities of regulatory, administrative, security, protective, and other nature, carried out in relation to the field of space activities in the form of legal means of heterogeneous importance, origin and legal force.

Key words: organ system, public administration, space activity, public interest, inclusivity, commercial activity.

Постановка проблеми

Закон України «Про космічну діяльність» установлює компетенцію центрального органу виконавчої влади, яка забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності. Для здійснення своєї діяльності він може використовувати такі методи публічного адміністрування як контроль (наприклад, контролює дотримання вимог міжнародних договорів України про обмеження та заборону випробувань ядерної зброї, випробувань ядерної зброї на іноземних випробувальних полігонах і здійснення ядерних вибухів у мирних цілях (п. 9, ч. 2, ст. 6)) та нагляд (наприклад, державний нагляд за дотриманням вимог безпеки космічної діяльності, а також навчання та атестація осіб, які контролюють дотримання космічних правил і наявність необхідного рівня безпеки космічної діяльності, а також осіб, які розслідують інциденти та надзвичайні події (ст. 20)) [1].

Таким чином, у контексті Закону України «Про космічну діяльність» державне регулювання та управляння застосовуються як елементи організаційного впливу (інструментарій) публічної адміністрації на соціально- економічні процеси, що полягає в запровадженні комплексу заходів, спрямованих на досягнення соціального та економічного ефекту у сфері космічної діяльності.

Стан опрацювання проблематики

Проблемами державного регулювання й управління космічної діяльності опікувались науковці: В. Галунько, В. Колпаков, С. Кричев- ський, Н. Малишева, В. Семеняка, С. Ударцев та інші. Проте, незважаючи на великі здобутки вчених у цій галузі, досліджувана проблематика потребує подальшого вивчення.

Мета статті - проаналізувати чинні нормативно- правові акти, які регулюють сферу космічної діяльності, та виокремити систему органів публічної адміністрації та їх компетенцію в означеній сфері.

Виклад основного матеріалу

Під інструментарієм публічного адміністрування космічної діяльності ми розуміємо сукупність адміністративних дій представників публічної адміністрації регулюючого, управлінського, забезпечувального, охоронного, захисного та іншого характеру, які здійснюються стосовно сфери космічної діяльності як правові засоби різнорідного значення, походження та юридичної сили. космічний публічний адміністрація законний

Щодо суб'єктного складу аналізованої публічної адміністрації необхідно уточнити, що за класичною моделлю, це система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень на здійснення публічної влади шляхом виконання чинних нормативно-правових актів та вчинення інших дій у публічних інтересах [2, с. 20].

Із вищезазначеного зрозумілим є те, що основним представником аналізованої публічної адміністрації є Державне космічне агентство України.

Це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності [3]. Його було створено згідно з Указом Президента України від 29 лютого 1992 р. [4]. Такі спеціалізовані органи управління космічною діяльністю діють ще більш ніж у 20-ти державах світу (США, Франції, Німеччині, Японії, Канаді, Бразилії, Російській Федерації, Казахстані тощо). На ці органи покладаються владні повноваження з ліцензування космічної діяльності, реєстрації об'єктів, які запускаються в космічний простір, організації, нагляду й контролю за здійсненням відповідної діяльності всіма суб'єктами на території чи під юрисдикцією певної держави, нормот- ворчого забезпечення тощо. Водночас саме на цих органах лежить відповідальність за гарантування безпеки всієї національної космічної діяльності [5, с. 40].

В Україні на цей орган покладено одне основне завдання - реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності [3]. Вона здійснюється шляхом:

розробки концептуальних основ державної політики в галузі дослідження й використання космічного простору в мирних цілях та в інтересах безпеки держави;

забезпечення організації космічної діяльності в Україні та під юрисдикцією України поза її межами;

розробки разом із міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та Національною академією наук України Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України та забезпечення її виконання;

здійснення керівництва у сфері управління та координації діяльності підприємств, установ та організацій космічної та суміжних галузей;

здійснення державного нагляду (контроль) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні в порядку, передбаченому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

здійснення інших повноважень, визначених законами та покладеними на нього актами Президента України.

Ще одним суб'єктом публічної адміністрації необхідно вважати Міністерство оборони України, оскільки воно наділене комплексом спеціальних повноважень у сфері космічної діяльності. Зокрема, Міністерство оборони України у межах своєї компетенції: розробляє концептуальні основи державної космічної політики та Загальнодержавну цільову науково-технічну космічну програму України в частині, пов'язаній зі створенням та використанням космічної техніки військового призначення, а також разом із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування й реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності, - космічної техніки подвійного призначення; формує та організовує виконання замовлень на роботи, пов'язані зі створенням і використанням космічної техніки військового, а також разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування й реалізує державну політику у сфері космічної діяльності, - космічної техніки подвійного призначення на основі Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України; здійснює використання космічної техніки у сфері оборони України; разом із центральним органом виконавчої влади, яка забезпечує формування й реалізує державну політику у сфері космічної діяльності, функціонування й розвиток об'єктів наземної та космічної інфраструктури; бере участь у здійсненні сертифікації космічної техніки військового призначення [1].

Космічна галузь зазвичай ділиться на три сектори: цивільний, військовий (оборонний та розвідувальний) та комерційний. Хоча в цих секторах діють свої програми, значною мірою незалежні один від одного, але вони мають загальну виробничу базу, робочу силу й інфраструктуру.

Військовий сектор, як уже зазначалось нами вище, передусім відноситься до діяльності Міністерства оборони України на підтримку військових. Розвідка охоплює всі космічні або космічні розвідувальні можливості, які підтримують національні інтереси.

Цивільний сектор охоплює всі дії уряду у сфері космічної діяльності, які не пов'язані з обороною, передусім, діяльність Державного космічного агентства України.

Комерційний простір, як правило, поділяється на виробництво й запуск супутників, підтримку наземного обладнання та промисловості. Комерційний сектор охоплює генеральних підрядників, підприємницькі космічні компанії й ринки, які розвивають комерційні космічні продукти та послуги. Для підтримки розвитку комерційного космічного сектору в деяких країнах створюються спеціальні державні структури, які опікуються означеним сектором космічної діяльності. Наприклад, у США був розроблений і прийнятий пакет законів, який врегулював космічне підприємництво й засновував в рамках НАСА посаду заступника керівника по комерційному космічному транспорту. Також була видана президентська «Директива про космічну політику-3, Національна політика управління космічним рухом», яка встановила рамки взаємовідносин держави й бізнесу та визначила напрями їх зусиль в ракетобудуванні [6]. Зазначена директива закріпила новий курс, ключовими завданнями якої стали просування космічного бізнесу Сполучених Штатів на глобальний рівень і відмова уряду від створення космічної техніки за наявності її аналогів у приватних суб'єктів, або якщо немає можливості реалізувати проєкт на комерційній основі.

Враховуючи те, що в Україні на початку 2020 року наберуть чинності зміни до Закону України «Про космічну діяльність» [7], які дозволять приватним особам займатись космічною діяльністю, для опікування комерційною космічною діяльністю, використовуючи досвід зарубіжних країн, необхідно створити орган публічної адміністрації, на які й буде покладено повноваження в зазначеній сфері.

Окрім зазначених представників публічної адміністрації, важливе значення мають і гарант України, парламент та уряд, оскільки безпосередньо шляхом видання актів адміністрування (як нормативно-правових, так й адміністративних), чинять правовий вплив на досліджувану сферу. Таким способом визначається поведінка суб'єктів цих відносин, тим самим виконується регулятивна, охоронна, захисна та забезпечувальна функції для гарантування законних спільних інтересів усього людства.

Що стосується забезпечення законних спільних інтересів публічної адміністрації щодо досліджуваної сфери, то всі суб'єкти публічної адміністрації забезпечують виключно публічний інтерес. Це аксіома, оскільки поза його межами вони існувати не можуть. Публічний інтерес є спільною турботою громадян у публічному адмініструванні на місцевому та національному рівнях. Він характеризує не просту теоретичну цікавість, а широке використання в політиці, публічному адмініструванні, наслідком чого є належний рівень забезпечення суспільного добробуту громадян.

Відповідно, публічний інтерес є невід'ємною категорією адміністративного права. Без його розуміння неможливо забезпечувати права і свободи громадян та протидіяти зловживанням чиновників, зокрема, й у досліджуваній сфері.

Одночасно публічний інтерес є однією з найбільш складаних для розуміння категорій, адже: в ньому закладено суперечність між об'єктивними природними потребами людини та суб'єктивним їх закріпленням законодавцем у нормах права; у загальному розумінні публічний інтерес означає загальний інтерес людської спільноти - громадян, народу; у жодному законі немає визначення публічного інтересу. Проте з цього питання є судовий прецедент - рішення Верховного Суду України у справі № 810/2763/17 р. У своєму рішенні із цієї справи Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації [8].

Об'єктивні природні потреби людини і, відповідно, зміст публічного інтересу не є сталими й залежать від рівня розвитку людства. Наприклад, у XIX столітті такою цінністю стала свобода, рівність усіх громадян, право кожного займатись бізнесом, у ХХ столітті - право на гідне існування будь-якої людини через упровадження соціального публічного захисту, утвердилось право кожного на користування електроенергією, у ХХІ столітті таким правом стало право громадян на: життя в екологічно чистій біосфері, Інтернет, сталий соціально-економічний розвиток, рівні можливості щодо освоєння космічного простору. І ці потреби постійно зростають і розширюються. Зрозуміло, що законодавство завжди відстає від природних потреб людини [9].

Як справедливо зазначають С. Кричевський [10], а також В. Ударцев [11], космізація права - це об'єктивна тенденція, яка відповідає сучасному етапу його розвитку, а з розумінням того, що Космос - це не тільки щось невідоме, недоторкане пересічною особою, а це, насамперед, цінність, потенційна цінність - до тих пір, поки людство не має технологій її використовувати та реальна матеріальна цінність, як тільки такі технології з'являються - виникає необхідність особливої уваги владних інституцій. До того ж пізнаючи щось невідоме, досить легко завдати йому шкоди, навіть випадково, не усвідомлюючи наслідків. Не дарма є гіпотеза, згідно з якою для досягнення максимальної результативності в певному полі діяльності необхідним до застосування є метод «проб та помилок». Однак космічний простір не може вивчатись таким шляхом. Тільки виважені, узгоджені дії спеціальних міжнародних, публічних національних та приватних суб'єктів можуть бути задіяні в пізнавальному процесі нерозвіданої території космічного простору, Місяця та інших небесних тіл.

Дослідник у галузі міжнародного публічного права Лунг-Чу Чен спільні інтереси поділяє на інклюзивні та ексклюзивні [12, с. 85]. Він зазначає, що під інклюзивними розуміють потреби й очікування щодо діяльності, яка має рівень впливу на суспільство, а також характеризується важливими наслідками у транснаціональному та глобальному масштабі. Ексклюзивні інтереси, зі свого боку, стосуються потреб й очікувань щодо діяльності, вплив якої поширюється переважно на людей єдиної територіальної спільноти [5, с. 26]. Таким чином, публічна адміністрація України під час здійснення нею своєї діяльності в «космічній сфері» повинна забезпечувати дотримання публічних інтересів, які поєднують у собі як інклюзивні, так й ексклюзивні інтереси.

Висновки

Усе вищенаведене дає можливість сформулювати висновок, що під публічною адміністрацією у сфері космічної діяльності розуміємо систему суб'єктів забезпечення публічного інтересу (інклюзивного та ексклюзивного) в досліджуваній сфері, яка складається із гаранта України, парламенту, уряду, Державного космічного агентства України й Міністерства оборони України. А інструментарієм публічного адміністрування космічної діяльності є сукупність адміністративних дій зазначених суб'єктів регулюючого, управлінського, забезпечувального, охоронного, захисного та іншого характеру, які здійснюються по відношенню до сфери космічної діяльності, зокрема, правові засоби різноманітного значення, походження та юридичної сили.

Список використаних джерел

1. Про космічну діяльність : Закон України від 15.11.1996 р.

2. Колпаков В. Предмет адміністративного права: поняття, структура і система адміністративно-правових відносин. Питання адміністративного права. Кн. 2 / відп. за вип. Н.Б. Писаренко. Харків : оОо «Оберіг», 2018. 182 с.

3. Про затвердження Положення про Державне космічне агентство України : Постанова Кабінету Міністрів України; Положення, Перелік від 14.05.2015 № 281. Урядовий кур'єр. 2015. № 93

4. Про створення Національного космічного агентства України: Указ Президента України від 29 лютого 1992 р. № 117. Збірник указів Президента. 1992 р. № 1.

5. Стельмах О. Міжнародно-правовий режим безпеки дослідження та використання космічного простору в мирних цілях. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2016. 240 с.

6. Space Policy Directive-3, National Space Traffic Management Policy, 2018.

7. Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання космічної діяльності : Закон України від 02.10.2019 р. 143-IX.

8. Постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 810/2763/17 (№ в ЄДРСР 79883398).

9. Адміністративне право для громадян України: науково-популярне видання / за ред. В. Галунька. Київ: НДІПП. 2019. 95 с.

10. Krichevsky, Sergey and Sergey Udartsev. Space State on Earth and Beyond: Philosophy, Models, Experience and Prospects. Philosophy and Cosmology, Vol. 23. 2019: 30-52.

11. Udartsev S. Extension of Space Activities, Emergence of Space State and Cosmization of Legal Science. Advanced Space Law, Volume 4, 2019: 92-106.

12. Lung-Chu Chen. An Introduction to Contemporary International Law/ A Policy Oriented Perspective (Second Edition). Yale University Press, 2000. 512 p.

Размещено на Allbest.ru