Деякі питання заборони дискримінації в контексті Європейської Конвенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі питання заборони дискримінації в контексті Європейської Конвенції

Стельмахов В.Ю.,

студент Vкурсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Бондарчук В.Я.,

студент Vкурсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

У статті проаналізовано теоретичні здобутки та практику Європейського Суду з Прав Людини (ЄСПЛ) щодо заборони дискримінації. Виокремлені питання, визначення та інтерпретації статті 14 ЄКПЛ в умовах глобалізації та зростання права приватної особи у міжнародному праві. Проаналізовані відмінності тлумачення статті 14 Європейської Конвенції в англійській та французькій інтерпретаціях. Розглянуті основні праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо цієї проблематики. Викладені окремі концепції розуміння правової природи та духу статті 14 Європейської Конвенції з прав людини. Виокремлені історичні концепції заборони дискримінації як чіткої лінії прецедентного права. Наведені основні проблеми пояснення заборони дискримінації в практиці Європейського суду з прав людини. Проаналізовані унікальні особливості та теоретичні положення окремих підходів до тлумачення статті 14 Європейської Конвенції з прав людини. Досліджена можливість впровадження в майбутньому єдиної позиції суду щодо цього питання. Розкрито недоліки цієї статті, а також проаналізовано суперечливі позиції Європейського Суду з Прав Людини щодо трактування дискримінації. Проаналізовані положення посібника з європейського законодавства про недискримінацію, виданого спільно Радою Європи, ЄСПЛ та Агентством Європейського Союзу з фундаментальних прав людини у 2018 році. Проаналізований процес формування та прийняття Протоколу № 12 до Конвенції, який 04.11.2000 р. Комітетом міністрів Ради Європи був відкритий до підписання (ратифікований Україною Законом від 09.02.2006 р.) Охарактеризовано допоміжний характер статті 14 Європейської Конвенції з прав Людини в контексті доповнення до інших гарантованих прав. Досліджені певні проблеми щодо прозорості та правової визначеності в контексті недискримінації. Наведена думка про необхідність створення єдиного посібника, у якому чітко буде визначено, що вважається «іншим статусом» та обставинами, що належить до кола захисту статті 14 Конвенції.

Ключові слова: дискримінація, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський Суд з Прав Людини, розрізнення, інший статус.

Some issues of the prohibition of discriminationin the context of the European Convention

The article analyzes the theoretical achievements and practice of the European Court of Human Rights (ECHR) regarding the prohibition of discrimination. Issues, definitions and interpretations of Article 14 of the EcHr in the context of globalization and the growth of private law in international law are highlighted. The differences in the interpretation of Article 14 of the European Convention in the English and French interpretations are analyzed. The main works of domestic and foreign scientists on the subject of this issue are considered. Separate concepts of understanding the legal nature and spirit of Article 14 of the European Convention on Human Rights are set forth. Historical concepts of the prohibition of discrimination as a clear line of case law are highlighted. The main problems of explaining the prohibition of discrimination in the practice of the European Court of Human Rights are given. The unique features and theoretical provisions of individual approaches to the interpretation of Article 14 of the European Convention on Human Rights are analyzed. The possibility of introducing in the future a unified position of the Court on this issue has been investigated. The shortcomings of this article are revealed, as well as the conflicting positions of the European Court of Human Rights regarding the interpretation of discrimination are analyzed. The provisions of the manual on European nondiscrimination legislation, jointly issued by the Council of Europe, the ECHR and the European Union Agency for Fundamental Human Rights in 2018, are analyzed. The process of formation and adoption of Protocol No. 12 to the Convention, 04.11.2000, was analyzed. The Committee of Ministers of the Council of Europe was opened for signature (ratified by Ukraine by the Law of 09.02.2006 ..). The subsidiary nature of Article 14 of the European Convention on Human Rights is described in the context of the complement to other guaranteed rights. Certain problems of transparency and legal certainty in the context of non-discrimination are investigated. The idea is given of the need to create a single textbook which will consist clearly definition what “different status” is and circumstances that relate to the protection chain of Article 14 of the Convention.

Key words: discrimination, European Convention on Human Rights, European Court of Human Rights, differences, different status.

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стаття ґрунтується на дослідженнях визначення поняття дискримінації як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Цьому питанню присвятили свої праці О. Васильченко, Д. Гудима, С.Погребняк, О. Панкович, С. Рабінович, О. Уварова, С. Шевчук, Яннеке Герардс та інші. Здійснений аналіз рішень ЄСПЛ щодо порушення права на недискримінацію.

Невирішені раніше проблеми. У працях багатьох вчених питання визначення та інтерпретації статті 14 ЄКПЛ розглядалося досить детально, однак і досі не були досліджені і розглянуті розбіжності її тлумачення у практиці Європейського Суду. Вважаємо, що в умовах глобалізації та зростання права приватної особи у міжнародному праві це дослідження є необхідним для усунення проблем, що виникають на практиці, з метою ефективного захисту прав і свобод громадян.

Метою статті є аналіз рішень ЄСПЛ щодо дискримінації, визначення основних шляхів її трактування Судом, а також надання пропозицій щодо усунення розбіжностей.

Виклад основного матеріалу

У статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року визначено, що користування правами і свободами, які визнані даною Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації. ЄКПЛ визначає невичерпний перелік ознак, за якими така дискримінація може здійснюватися: стать, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні та інші переконання тощо. Вважаємо, що укладачі Конвенції конкретно зазначили певні ознаки у тексті через те, що саме на цих підставах найчастіше виникають дискримінаційні конфлікти у суспільстві. Проте практика ЄСПЛ є значно ширшою, а тому Суд часто вирішує, чи є дискримінацією різне ставлення до людей, на підставі, наприклад, місця проживання чи військового звання. В офіційних текстах Конвенції англійською та французькою мовами стаття 14 може тлумачитися по-різному. Зокрема, в англійській версії зазначено, що забороняється дискримінація, що базується на “otherstatus” (іншому статусі), тоді як французькою це звучить як “toute autre situation” (будь-яка інша ситуація). Навіть більше, це положення передбачає, що права, викладені в Конвенції, повинні бути забезпечені без дискримінації “on any ground suchas...” (на будь-якій підставі як-от). Зважаючи на це, рішення ЄСПЛ базуються на двох основних напрямах.

У справі Engel and others v.Netherlands Суд визнав, що «“distinction” (відмінність, ставлення, розрізнення) на основі військового звання (рангу) може суперечити статті 14 ЄКПЛ. Перелік, викладений у цьому положенні, є ілюстративним та невичерпним, про що свідчать слова any ground such as (французькою “notamment”). Крім того, слово “status” (франц. “situation”) є досить широким, щоб включати ранг» [1].

Однак є й інша думка Суду, паралельна попередній. Згідно з цією думкою ЄСПЛ більш важливим у положенні статті 14 є слово “other status”, а не «будь-яка ситуація». Така думка передбачає певні обмеження, і це яскраво відображено у рішенні Kjeldsen, BuskMadsenandPedersenv.Denmark. Суд постановив, що різниця у ставленні [до особи] повинна базуватися на особистісній характеристиці, якою особи або групи відрізняються одна від одної [2]. Таким чином, лише дискримінація за особистісними особливостями особи, як вродженими (стать, раса, колір шкіри та інші), так і набутими (політичні та інші переконання тощо), входить до сфери захисту статті 14 Конвенції.

Важливим є те, що обидві позиції не заміняють одна одну, а продовжують співіснувати у рішеннях ЄСПЛ, що призводить до неоднозначності судової практики. У 2010 році у справі Carsonandothersv. TheUnitedKingdom, відповідно до якої заявники скаржилися на те, що у пенсіонерів, які проживають на території Великобританії, пенсії щороку підвищувалися, а у тих, хто проживає за її межами, залишалися фіксованими, Суд визнав і зазначив у своїй позиції, що існує два підходи до визначення підстав для дискримінації і відніс місце проживання особи до особистого статусу [3]. Таким чином, ЄСПЛ лише констатував таку розбіжність, однак і надалі продовжив виносити різні рішення щодо цього питання. Зокрема, у 2010 році у справі Cliftv. UnitedKingdom, яка стосувалася розбіжностей у процедурі звільнення ув'язнених, які відбували покарання строком менше п'ятнадцяти років, та особами, які відбували покарання строком на п'ятнадцять і більше років, на думку Суду, ця відмінність була продиктована різними правовими режимами і належала до “otherstatus” [4]. У справі Springettandothersv. United Kingdomрішення ЄСПЛ, на нашу думку, було ще більш суперечливим. Заявники скаржилися на те, що їм було відмовлено у виплаті WinterFuelPayment (WFP), оскільки вони покинули Великобританію до 1998 року, коли була запроваджена ВПП, тоді як пенсіонери, які переїхали до іншої країни після придбання ВПП (після 1998 року), продовжували її отримувати. Таким чином, саме момент виїзду з країни став підставою для дискримінації. Однак Суд, незважаючи на рішення Cliftv. UnitedKingdom, де він вивчив всі обставини справи і визначив, що це було порушенням статті 14, у цьому разі зазначив, що право на пільги не є вродженою особистісною характеристикою. Навіть більше, на відміну від «релігії», «політичної чи іншої думки» або навіть місця проживання, факт набуття права на пільгу не стосується особистої віри чи вибору, а тому стаття 14 тут не застосовується [5]. А у справі PeterkavCzechRepublicСуд постановив, що вираз “otherstatus” повинен застосовуватися лише до тих підстав, які є достатньо аналогічними або подібними до підстав, прямо вказаних у статті 14, які стосуються особистого вибору або притаманних йому особистих рис [6].

Отже, можемо зробити висновок, що проблема інтерпретації положення статті 14 існує в практиці ЄСПЛ і досі, а єдина позиція Суду ще не визначена. Однак у Посібнику з європейського законодавства про недискримінацію, виданому спільно Радою Європи, ЄСПЛ та Агентством Європейського Союзу з фундаментальних прав людини у 2018 році, зазначено, що поняття “otherstatus” у ЄСПЛ широко визначається як «відмінності, засновані на ідентифікованій, об'єктивній або особистій характеристиці або статусі, за якою люди або групи відрізняються одна від одної». Навіть більше, зазначено, що трактування цього поняття «не обмежується лише характеристиками, які є особистими в тому сенсі, що вони є вродженими або притаманними». ЄСПЛ, виходячи зі своєї практики, визначив приблизний перелік ознак, які можуть належати до “otherstatus”. Це інвалідність, вік, сексуальна орієнтація, батьківство, сімейний стан, членство в організації, військове звання, батьківство дитини, народженої поза шлюбом, місце проживання, здоров'я, статус колишнього працівника КДБ, пенсіонери, зайняті в певних категоріях державного сектору, особи, затримані до суду [7, с. 224-225]. Отже, ЄСПЛ максимально намагається визначити ознаки, на підставі яких будь-яке розрізнення буде вважатися дискримінацією. Вважаємо, що це є правильним рішенням, адже невичерпність, що зазначена у статті 14, породжує проблеми та різні підходи до тлумачення “otherstatus”.

У Посібнику зі статті 14 Європейської конвенції про права людини та статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції станом на 31.12.2019 визначені певні ознаки, які не пов'язані з особистим статусом. Це наявність або ненабуття права на пільгу (сюди належить справа Springettandothersv. UnitedKingdom), тривалість та характер трудового договору (PeterkavCzechRepublic), право на риболовлю в різних районах, відправлення у різні військові місії, різний правовий статус відносно реституції податків, різниця між малими та великими профспілками, різниця між комерційною рекламою та рекламою, що передає певні ідеали [8].

Окрім різноманітних підходів тлумачення статті 14 ЄКПЛ на практиці, саме положення теоретично має також свої унікальні особливості. По-перше, відсутня загальна заборона дискримінації, а визначена лише мета «користування правами і свободами, визнаними в Конвенції». Таке формулювання надалі спричинило необхідність прийняття Протоколу № 12 до Конвенції, який 04.11.2000 р. Комітетом міністрів Ради Європи був відкритий до підписання (ратифікований Україною Законом від 09.02.2006 р.). По-друге, особливістю ст.14 є те, що вона має допоміжний характер, адже застосовується як доповнення до інших гарантованих прав. Науковець Яннеке Герардс називає положення статті 14 «Попелюшкою» Європейської Конвенції [9, с. 2]. По-третє, конкретний вжитий захід, котрий сам по собі не порушує вимог жодної статті Конвенції, яка гарантує якесь право чи свободу, може, попри все, порушувати цю статтю у разі її розгляду в поєднанні зі ст. 14 на тій підставі, що захід має дискримінаційний характер [10, с. 328].

Висновки

Судова практика ЄСПЛ щодо застосування заборони дискримінації статті 14 ЄКПЛ завжди була неоднозначною. Починаючи з 1970-х років існують дві чіткі лінії прецедентного права, одна з яких дозволяє скаржитись на майже всі відмінності у ставленні незалежно від їх підстав, а інша дозволяє лише скаржитися на розрізнення за особистим статусом або особистими характеристиками. Хоча Суд намагався об'єднати свою прецедентну практику у справі Карсона, наступні справи чітко визначали, що підхід до двох курсів прецедентного права все ще залишається непостійним та заплутаним. Це створює певні проблеми щодо прозорості та правової визначеності. Як наслідок, у суддів, законодавців та практикуючих юристів, що працюють на національному рівні, можуть виникнути труднощі у спробах слідкувати за невідповідними міркуваннями Суду та визначити, коли вони повинні застосовувати статтю 14 у власних правових системах. Однак, з іншого боку, зараз Суд намагається мінімізувати усі суперечності шляхом визначення певних ознак як таких, що належать до “otherstatus” і визначення тих, що до нього не належать. З'являється все більше пояснень з приводу тлумачення права недискримінаии та ознак, за якими розрізнення буде вважатися його порушенням. Варто також зазначити, що у будь- якому разі кожна справа унікальна і потребує детального вивчення і розгляду. Саме тому дві схожі справи можуть мати різні рішення. Ми вважаємо, що більш обґрунтованою є позиція ЄСПЛ, за якою підстави, відповідно до яких здійснюється розрізнення, і, як наслідок, порушується право на недискримінацію, стосуються особистого статусу або характеристик. Це дозволяє виділяти з усіх випадків несправедливого, на думку людей, відношення ті, які насправді є дискримінацією та порушують важливе положення Європейської Конвенції. На нашу думку, було б доцільно створити єдиний посібник, у якому чітко буде визначено, що вважається «іншим статусом» та обставинами, а що належить до кола захисту статті 14 Конвенції. Це б значно допомогло не лише ЄСПЛ швидше вирішувати справи і дотримуватися єдиної позиції у своїх рішеннях, а й національним судам у здійсненні правосуддя на локальному рівні; забезпечило б прозорість та правову визначеність рішень.

Список використаних джерел

дискримінація європейський суд право

1. Case of Engel and others v.Netherlands. European Court of Human Rights. URL: https://hudoc.echr.coe.int/tur#{%22ite mid%22:[%22001-57479%22]}.

2. Case of Kjeldsen, Busk Madsen and Pedersen v.Denmark. European Court of Human Rights. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22i temid%22:[%22001-57509%22]}.

3. Case of Carson and others v. The United Kingdom. European Court of Human Rights. URL: http://ceere.eu/wp-content/uploads/2016/03/ CASE-OF-CARSON-AND-OTHERS-v.-THE-UNITED-KINGDOM.pdf.

4. Case of Clift v. United Kingdom. European Court of Human Rights. URL: http://www.bailii.org/eu/cases/ECHR/2010/1106.html.

5. Springett and others v. United Kingdom. European Court of Human Rights. URL: http://echr.ketse.com/doc/34726.04-14287.05-34702.0 5-en-20100427/view/.

6. Case of Peterka v Czech Republic. European Court of Human Rights. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22ite mid%22:[%22001-98803%22]}.

7. Handbook on European non-discrimination law. 2018 edition. URL: https://fra.europa.eu/sites/default/files/fra_uploads/fra-2018- handbook-non-discrimination-law-2018_en.pdf.

8. Guide on Article 14 of the European Conventionon Human Rights and on Article 1 of Protocol No. 12 to the Convention. Prohibition of discrimination. 1st edition 31 December 2019. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:DRw5yA7OmRcJ:https://www. echr.coe.int/Documents/Guide_Art_14_Art_1_Protocol_12_ENG.pdf+&cd=12&hl=ru&ct=clnk&gl=ua#37.

9. The Discrimination Grounds of Article 14 of the EuropeanConvention on Human Rights. Janneke Gerards. URL: http://webcache.google- usercontent.com/search?q=cache:YiCSgcwPMloJ:www.corteidh.or.cr/tablas/r30700.pdf+&cd=13&hl=ru&ct=clnk&gl=ua.

10.Захист права людини на недискримінацію у практиці Європейського суду з прав людини. О.З. Панкевич. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2016. Випуск 3. С.325-335. URL: http://webcache.googleusercontent. com/search?q=cache:Gc-CsIz7o0EJ:www.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/visnyky/nvsy/03_2016/16pozzpl.pdf+&cd=12&hl=ru&ct=clnk&gl=ua.

Размещено на Allbest.ru