Громадянське суспільство як суб’єкт правової охорони Конституції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

CIVIL SOCIETY AS A SUBJECT OF LEGAL PROTECTION
OF THE CONSTITUTION OF UKRAINE

суспільство громадянський конституція охорона

Черняк Є.В.,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри конституційного права

юридичного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Стаття присвячена висвітленню питань підстав (ознак) включення громадянського суспільства до переліку самостійних суб'єктів механізму правової охорони Конституції. Громадянське суспільство розглядається як обов'язковий елемент сучасної правової держави, завдяки інститутам якого забезпечується громадський контроль за дотриманням органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами Конституції України. Досліджуються питання сутності громадянського суспільства. Знаходження конституційної моделі розвитку громадянського суспільства в Україні в процесі трансформації спричиняє необхідність пошуку найбільш оптимальних практик правового урегулювання відповідних суспільних відносин. На основі аналізу чинного законодавства України виокремлено підстави (ознаки) належності громадянського суспільства до суб'єктного (інституційного) складу правової охорони Конституції. Цими підставами є такі: і) мета -реалізація та захист конституційних прав і свобод людини, її законних інтересів, утвердження демократії та верховенства права; 2) легітимність способу забезпечення на засадах рівного партнерства з державою мети функціонування; 3) вплив на правотворчу, у тому числі конституційну, і правозастосовну діяльність; 4) функціональна спрямованість участь в управлінні державними справами шляхом здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України має здійснюватися у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів; 5) відповідність діяльності інститутів громадянського суспільства загальнолюдським цінностям, духовним цінностям Українського народу, соціально-політичним цінностям, у тому числі задекларованим у Конституції; 6) засоби досягнення мети форми демократії участі (партисипативна демократія).

Ключові слова: громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства, Конституція, правова охорона Конституції, суб'єкт правової охорони Конституції.

The article deals with the issues of grounds (signs) of Civil Society involvement in the list of independent subjects of the mechanism of legal protection of the Constitution. Civil society is investigated as a compulsory element of the modern law-based state, through which institutions ensure public control over the observance by the state and local self-government bodies, their officials the Constitution of Ukraine. The issues of the essence of civil society are focused on. Due to the transformation process of the constitutional model for the development of Civil Society in Ukraine there is the necessity for the search the most optimal practices of legal regulation of relevant social relations. On the basis of the analysis of the current legislation of Ukraine, the following grounds (signs) of Civil Society's including in the subjective (institutional) composition of the legal protection of the Constitution have been distinguished: 1) goal the realization and protection of constitutional rights and freedoms of person, his/her legitimate interests, the establishment of democracy and the rule of law; 2) the legitimacy of the way to ensure (on the basis of equal partnership with the state) the purpose of its functioning;

3) influence on law-making, including constitutional one, and law-enforcement activities; 4) functional orientation participation in the management of public affairs by exercising public control over the activities of state authorities and local self-government bodies, their officials, which in accordance with Part 2 of Art. 6 of the Constitution of Ukraine must be implemented within the limits established by the Constitution and in accordance with the laws of Ukraine; 5) conformity of activity of civil society institutions with universal values, spiritual values of the Ukrainian people, socio-political values, including those declared in the Constitution; 6) the means of achieving the goal are forms of participatory democracy.

Key words: Civil Society, Institutions of Civil Society, Constitution, legal protection of Constitution, subject of Constitution legal protection.

Постановка проблеми

Громадянське суспільство є важливим засобом демократизації влади, всебічних охорони і захисту прав людини і громадянина, оптимальної взаємодії більшості і меншості на основі узгодження позицій державних і громадських інститутів. Становлення такого суспільства залежить від якості конституційного законодавства і конституції, яка повинна закладати демократичні засади функціонування держави і суспільства. Стратегічна мета нашої держави розбудова громадянського суспільства та демократизація всіх сфер суспільного життя набуває особливого значення на шляху просування України до європейського та світового простору. Свідченням актуальності означеного курсу розвитку держави є факт прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору)» від 7 лютого 2019 р. № 2680^Ш та набрання ним чинності. На шляху побудови конституційного порядку в Україні актуальними залишаються питання залучення до участі у прийнятті важливих державницьких рішень такого експертного середовища, яким у країнах розвиненої демократії виступає громадянське суспільство.

Стан дослідження. Окремі проблеми громадянського суспільства та його інститутів отримали свій розвиток у працях таких вітчизняних учених, як Ю. Барабаш, О. Батанов, Я. Берназюк, Ю. Бисага, М. Козюбра, А. Колодій, А. Крусян, О. Лотюк, Р. Максакова, М. Орзіх, В. Погорілко, В. Речицький, М. Савчин, О. Скрипнюк, Ю. Тодика, В. Федоренко, Ю. Шемшученко.

З'ясування ознак, за якими громадянське суспільство можна розглядати як суб'єкт правової охорони Конституції, є складовою частиною більш широкого питання про інституційний складник механізму правової охорони Конституції в цілому. з цієї причини актуальними при проведенні даного дослідження були праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених, в яких досліджувалися питання гарантування, забезпечення, охорони Основного закону держави. Це праці Д.М. Белова, А.Д. Болехівської, М.І. Козюбри, А.Р. Крусян, Р.М. Максакової, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, С.П. Погребняка, Х.В. Приходько, Т.М. Пряхіної, П.М. Рабіновича, М.В. Савчина, П.Б. Стецюка, В.Л. Федоренка, Т.Я. Хабрієвої, Т.О. Цимбалістого, В.Є. Чіркіна, В.М. Шаповала, л.П. Юзькова та ін.

Метою даної статті є дослідження ознак, за якими громадянське суспільство можна розглядати як суб'єкт правової охорони Конституції.

Виклад основного матеріалу

У спеціальній юридичній літературі відсутні єдині підходи до визначення поняття правової охорони Конституції. Зокрема, у вузькому розумінні правова охорона Конституції це сукупність засобів, гарантій щодо забезпечення юридичної дії конституції, у широкому це сукупність не лише юридичних, але і соціальних, політичних, економічних, освітньо-виховних заходів щодо забезпечення реалізації конституції та запобігання її порушень [1, с. 201-203; 2, с. 50-51; 3, с. 18; 4, с. 212]. У працях вітчизняних та зарубіжних учених можна знайти такі визначення правової охорони Конституції: сукупність юридичних засобів, за допомогою яких досягається виконання усіх встановлених в Основному Законі норм, неухильне забезпечення у всіх сферах життя режиму конституційної законності [5, с. 290]; сукупність юридичних засобів, що забезпечують дію юридичних норм [6, с. 6-8]; запобігання і припинення порушень законного порядку, що здійснюється за допомогою сукупності засобів для реальної реалізації конституційних положень у суспільних відносинах [7, с. 4]; сукупність правових заходів, встановлених державою й спрямованих на забезпечення найвищої юридичної сили, верховенства й стабільності основного закону, а також неухильного виконання конституційних норм [8, с. 6]; деятельность, целью которой является обеспечение высшей юридической силы Конституции России, ее прямого действия и применения на всей территории РФ, а также обеспечение соблюдения конституционных норм органами государственной власти, органами местного самоуправления, должностными лицами, гражданами и их объединениями [9] та ін.

Спільним для всіх визначень є розуміння, що Конституція не є самозабезпечувальним явищем, тому для гарантування її дії та убезпечення її від можливих порушень має ефективно функціонувати правовий механізм охорони Конституції. У зв'язку з цим актуальним залишається питання підстав (ознак) включення громадянського суспільства до переліку самостійних суб'єктів даного механізму.

Чинна Конституція України 1996 р. не оперує поняттям «громадянське суспільство», хоча у проєкті Конституції України в редакції від 1 липня 1992 р. третій розділ мав назву «Громадянське суспільство і держава». Згідно зі ст. 64 цього проєкту держава підпорядковувалась служінню громадянському суспільству і спрямовувала свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як основи соціальної справедливості [10]. Хоча в чинній Конституції України 1996 р. відсутнє поняття «громадянське суспільство», у ст. 1 Україна визначена як демократична правова держава. Громадянське суспільство є обов'язковим елементом сучасної правової держави. Завдяки громадянському суспільству та його інститутам забезпечується громадський контроль за дотриманням органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами Конституції України, як це передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України [11].

Уперше проблеми конституційного закріплення основ громадянського суспільства в Конституції та чинному конституційному законодавстві почали досліджуватися у вітчизняній конституційно-правовій науці з кінця ХХ ст. За влучним висловом В.Ф. Погорілка, «якщо організація і діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів має регулюватися Конституцією і законами всебічно та повно, то організація та діяльність суспільства мають регулюватися мінімально» [12, с. 184].

У науковій літературі існує широкий діапазон думок з приводу сутності громадянського суспільства. Одні вчені розглядають його як сукупність неполітичних відносин [13, с. 31-37]. Інші науковці визначають назване суспільство як відносини, не опосередковані державою [14, с. 96]. Треті вчені вважають державу визначальним інститутом громадянського суспільства [15, с. 30]. Певним теоретичним узагальненням усіх сутнісних характеристик природи громадянського суспільства слід вважати таке його визначення: «громадянське суспільство є історично сформованою, цілісною системою самостійних і завершених суспільних відносин і незалежних від держави суб'єктів, що в легітимний спосіб забезпечують на засадах рівного партнерства з державою реалізацію та захист конституційних прав і свобод людини, її законних інтересів, утвердження демократії та верховенства права, а також беруть участь в управлінні державними справами, впливають на правотворчу, у т. ч. конституційну, і правозастосовну діяльність» [16, с. 294].

Можна погодитись із О.С. Лотюк, що конституційна модель розвитку громадянського суспільства в Україні сьогодні перебуває в процесі трансформації, конституційно-правова конфігурація якої залежить від трендів розвитку громадянського суспільства, а також від удосконалення правової практики урегулювання відповідних суспільних відносин [16, с. 290].

Якщо питання сутності громадянського суспільства залишається дискусійним, особливо у світлі відсутності законодавчого визначення поняття «громадянське суспільство», то розгляд його як самостійного суб'єкта охорони Конституції набирає у фаховій спільноті все більше резонних аргументів з огляду на еволюційні процеси розвитку українського суспільства. Так, В.Л. Федоренко зазначає, що громадянське суспільство та його інститути є надійними партнерами громадян, народу та держави щодо охорони конституції України [17, с. 116]. Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 під інститутами громадянського суспільства (далі ІГС) слід розуміти громадські об'єднання, професійні спілки та їх об'єднання, творчі спілки, організації роботодавців та їх об'єднання, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства [18].

Вихідними ознаками віднесення ІГС до суб'єктів правової охорони конституції є мета їх формування та розвитку і функціональна спрямованість. Ці ознаки визначені у Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки (далі Стратегія) [19].

З метою створення державою сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади та органами місцевого самоврядування на засадах партнерства, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії участі, громадської ініціативи та самоорганізації у 2016 році Указом Президента України була затверджена національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки. На виконання Стратегії Уряд України розробляє щорічні плани заходів. Реалізація Стратегії передбачається за такими стратегічними напрямами: 1) створення сприятливих умов для формування та інституційного розвитку організацій громадянського суспільства; 2) забезпечення ефективних процедур участі громадськості під час формування та реалізації державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення; 3) стимулювання участі організацій громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку України; 4) створення сприятливих умов для міжсекторальної співпраці [19].

Важливо підкреслити, що громадянське суспільство має функціонувати на засадах рівного партнерства з державою. Саме рівне партнерство громадянського суспільства з державою є легітимним способом забезпечення мети функціонування самого громадянського суспільства.

Самостійною ознакою віднесення громадянського суспільства до суб'єктів правової охорони Конституції слід вважати його здатність впливати на правотворчу та правозастосовну практику.

Так, за визначеними у Стратегії напрямами за активної участі представників ІГС сьогодні можна констатувати такі результати впливу ІГС на правотворчу та правозастосовну практику: удосконалено процедури проведення конкурсу з визначення проєктів ІГС, яким надається фінансова підтримка (завдяки внесенню відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених ІГС, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка» від 12 жовтня 2011 р. № 1049); запроваджено електронну послугу щодо державної реєстрації громадських об'єднань; розроблено типовий зразок статуту громадської організації із статусом юридичної особи, який розміщено в онлайн-будинку юстиції (https:// online.minjust.gov.ua/); удосконалено механізм формування та організації діяльності громадських рад при органах виконавчої влади (завдяки внесенню відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р. № 996); прийнято Закон України «Про соціальні послуги», у якому, зокрема, передбачено запровадження закупівлі соціальних послуг через соціальне замовлення на конкурсних засадах, проведення моніторингу надання соціальних послуг та запровадження незалежної оцінки їх якості; прийнято Концепцію розвитку громадянської освіти тощо [20, 21, 22, 23].

П'ятою ознакою включення ІГС до переліку самостійних суб'єктів правової охорони Конституції слід вважати відповідність їх діяльності задекларованим конституційним цінностям, загальнолюдським цінностям, духовним цінностям українського народу, а також соціально-політичним цінностям.

У 2018 році Уряд затвердив Концепцію розвитку громадянської освіти в Україні, яка передбачає визначення ціннісних орієнтирів, завдань та специфічних підходів до громадянської освіти, характеристику системи громадянської освіти, а також підготовку нормативно-правової бази.

У зазначеному документі громадянська освіта розуміється як навчання та громадянське виховання на основі національних та загальнолюдських цінностей, що має охоплювати всі види освіти (формальну, неформальну, інформальну), а також всі складники освіти, всі рівні освіти і всі вікові групи громадян, зокрема й освіту дорослих. вона має бути спрямованою на формування громадянських компетентностей.

Основними стратегічними напрямами громадянської освіти є такі:

- правова освіта громадян, зокрема в частині розуміння та вміння реалізовувати власні конституційні права та обов'язки;

- посилення здатності брати участь у суспільному житті та використовувати можливості впливу на процеси прийняття рішень на всеукраїнському та місцевому рівні.

Громадянська освіта також має ґрунтуватися на цінностях активної життєвої позиції, особистої ефективності, істини, правдивості та критичного мислення, взаємоповаги, відкритого спілкування та ефективної співпраці, прав людини та спільного захисту цих прав.

Освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта як одна із складових частин системи громадянської освіти, має включати:

- розвиток навичок демократичного врядування та участь у ньому, застосування механізму захисту прав людини;

- розвиток відкритості та толерантності до нового, усвідомлення важливості багатоманіття думок;

- сприяння усвідомленню цінності закону та доброчесності, готовності у повному обсязі виконувати громадянські обов'язки, захищати державний устрій [24].

У Концепції розвитку громадянської освіти в Україні визначено, що виховний процес повинен бути невід'ємною складовою частиною всього освітнього процесу та орієнтуватися на духовні цінності українського народу (національну самосвідомість, ідентичність, самобутність, гідність, соборність, свободу), загальнолюдські цінності, зокрема моральноетичні (гідність, чесність, справедливість, повагу до інституту сім'ї, турботу, повагу до себе та інших людей) та соціально-політичні (свободу, демократію, культурне різноманіття, повагу до рідної мови та культури, патріотизм, шанобливе ставлення до навколишнього природного середовища, повагу до закону, відповідальність та солідарність) [24].

Що стосується важливості залучення до формування громадянського суспільства верств населення усіх вікових категорій, то вважаємо за необхідне звернути увагу на наступний факт. Кабінет Міністрів України 4 грудня 2019 р. на своєму засіданні прийняв Постанову про створення 7 нових центральних органів виконавчої влади у сферах культури, молоді та спорту. Одним із них стало Державне агентство розвитку молоді (вид. авт. Є. Ч.) та громадянського суспільства України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури, молоді та спорту. Це агентство реалізує державну політику у молодіжній сфері та сприяє розвитку громадянського суспільства [25]. З огляду на це важливо враховувати два моменти: по-перше, держава може лише сприяти формуванню та розвитку громадянського суспільства, по-друге, громадянське суспільство формується не лише молоддю.

Важливою ознакою віднесення ІГС до суб'єктів правової охорони Конституції є засоби досягнення мети, під якими слід розуміти форми демократії участі (т. зв. партисипаторної демократії). Демократія потрібна для того, щоб перед прийняттям важливих державницьких рішень відбувалося їх обговорення (забезпечення експертності).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р. № 996 затверджений Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі Порядок) [26]. Цим Порядком визначені основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. відповідно до п. 11 Порядку консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю (безпосередні форми) та вивчення громадської думки (опосередкована форма).

З метою сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної і регіональної політики при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та севастополі держадміністраціях утворюються громадські ради, які є тимчасовими консультативнодорадчими органами.

У 2015 році до Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон) були внесені зміни, відповідно до яких була введена особлива форма колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування електронна петиція [27]. Відповідно до ст. 231 даного Закону громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний вебсайт органу, якому адресована конкретна петиція, або вебсайт громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції. Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Ігс мають право розробляти програми (проєкти, заходи), для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Процедура організації та проведення конкурсів з визначення таких програм (проєктів, заходів) регулюється Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка» від 12 жовтня 2011 р. № 1049 [28]. Однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення є органи самоорганізації населення, правовий статус, порядок організації та діяльності яких регулюється Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р. № 2625-ІІІ [29].

Актуальним питанням сьогодення є напрацювання нормативної бази щодо регулювання волонтерського руху в Україні. Так, 5 грудня 2019 р. глава держави призначив на новостворену посаду Уповноваженої з питань волонтерської діяльності Наталію Пушкарьову [30].

На VIII Форумі організаційного розвитку громадянського суспільства «Точка неповернення», який відбувся 5-6 грудня у м. Києві, заступник міністра культури, молоді та спорту О. Сівірін заявив про те, що Міністерство культури, молоді та спорту України має намір у 2020 році ініціювати низку законодавчих змін, які дозволять посилити громадянське суспільство [31].

Актуальною залишається робота над законопроєктом «Про публічні консультації» (за час роботи Верховної Ради VIII скликання був зареєстрований законопроєкт «Про публічні консультації» від 25 квітня 2018 № 7453/П, який залишився не розглянутим депутатами).

Висновки

Результатом проведеного дослідження є виокремлення підстав (ознак) належності громадянського суспільства до суб'єктного (інституційного) складу правової охорони Конституції. Цими підставами є такі: 1) мета реалізація та захист конституційних прав і свобод людини, її законних інтересів, утвердження демократії та верховенства права;

2) легітимність способу забезпечення на засадах рівного партнерства з державою мети функціонування;

3) вплив на правотворчу, у т.ч. конституційну, і правозастосовну діяльність; 4) функціональна спрямованість участь в управлінні державними справами шляхом здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України має здійснюватися у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів; 5) відповідність діяльності ІГС загальнолюдським цінностям, духовним цінностям українського народу, соціально-політичним цінностям, у т.ч. задекларованим у Конституції; 6) засоби досягнення мети форми демократії участі (партисипативна демократія).

Актуальним залишається пошук оптимальних засобів переведення населення України із пасивного стану в активне суспільне життя, що є важливою умовою зміцнення громадянського суспільства в Україні.

Список використаних джерел

1. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша : посібник для студентів. Львів : Астролябія, 2003. 232с.

2. Лунь З.І. Правова охорона Конституції України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Львів, 2003. 192 с.

3. Цимбалістий Т.О. Конституційна юстиція в Україні : навч. пос. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 200 с.

4. Таран Д.П. Захист конституції : основні сучасні підходи. Форум права. 2015. № 3. С. 212-218.

5. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики : монографія. Харків : Факт, 2000. 608 с.

6. Савенко М.Д. Функція правової охорони Конституції України. Право України. 2001. № 9. С. 6-8.

7. Корейба І.В. Конституційний Суд України в системі органів правової охорони Конституції України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка. Київ, 2011.236 с.

8. Болехивская А.Д. Правовая охрана Конституции Российской Федерации: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Волгоград, 2006. 23 с.

9. Межецкий А.Н. Понятие «охрана Конституции РФ». Современное право.2005. № 12. URL: www.sovremennoepravo.ru.

10. Про проєкт нової Конституції України : Постанова Верховної Ради України від 01 липня 1992 р. № 2525-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2525-12.

11. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, зі змінами. URL: http:zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр.

12. Конституційне право України : підручн. / за ред. проф. В.Ф. Погорілка. Київ : Наукова думка, 1999. 734 с.

13. Кравченко И.И. Концепция гражданского общества в философском развитии. Социально-политические науки. 1999. № 12. С. 31-37.

14. Габермарс Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство». Львів : Літопис, 2000. 319 с.

15. Мацюк А. Громадянське суспільство соціальна основа держави, влади, демократії. Українське право. 1995. № 1 (2). С. 29-34.

16. Лотюк О.С. Конституційні засади розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні : монографія. Київ : Видавництво Ліра-К, 2015. 356 с.

17. Федоренко В.Л. Конституційне право України : підруч. / До 20-ої річниці Конституції України та 25-ої річниці незалежності України. Київ : Видавництво Ліра-К, 2016. 616 с.

18. Про затвердження порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://www.rada.gov.ua.

19. Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, затверджена Указом Президента України «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» від 26 лютого 2016 року № 68/2016 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68/2016.

20. Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1049-2011-%D0%BR

21. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/996-2010-%D0%BR

22. Про соціальні послуги : Закон України від 17 січня 2019 р. № 2671^Ш. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2019. № 18. Ст. 73.

23. Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 710-р // Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-shvalennyakoncepciyi-rozvitku-gromadyanskoyi-osviti-v-ukrayini.

24. Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від жовтня 2018 р. № 710-р. // Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-shvalennyakoncepciyi-rozvitku-gromadyanskoyi-osviti-v-ukrayini.

25. Питання утворення деяких центральних органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2019 р. № 995 // Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pitannya-utvorennyadeyakih-centralnih-organiv-vikonavchoyi-vladi-i041219.

26. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/996-2010-%D0%BR

27. Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції : Закон України від 2 липня 2015 р. № 577^Ш. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 35. Ст. 341.

28. Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1049-2011-%D0%BR

29. Про органи самоорганізації населення : Закон України від 11 липня 2001 р. № 2625-ІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 48. Ст. 254.

30. Про Уповноваженого Президента України з питань волонтерської діяльності : Указ Президента України від 4 грудня 2019 р. № 879/2019 // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: www.rada.gov.ua.

31. Мультимедійна платформа іномовлення України «Укрінформ». URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2831829mkms-iniciue-nizkuzakonodavcih-zmin-aki-zsivatimut-krainu.html

Размещено на Allbest.ru