Главная Коллекция "Otherreferats" Государство и право Виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні

Виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні

Дослідження та характеристика питань щодо стану України, як правової держави після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення основних порушень, які Суд констатує у справах, порушених проти України.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 10.03.2021
Размер файла 26,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні

Корчака Є.О., студентка Інституту прокуратури та кримінальної юстиції

Самборська О.Ю., студентка

Стаття присвячена загальному аналізу питань щодо стану України як правової держави після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Розглянуто статистику надходження заяв до Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) проти України, виконання рішень органами держави згідно зі ст. 53 Конвенції, зокрема недоліки виконання та їх причини, загальні обсяги грошових коштів, сплачених за судовими рішеннями, а також дії держави в особі Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України щодо забезпечення належного виконання рішень Європейського Суду.

Загалом зазначено основні порушення, які Суд констатує у справах, порушених проти України. Автори зауважили, що деякі порушення є систематичними, тому подальші наслідки - прийняття ЄСПЛ пілотних рішень, покладаючи на державу обов'язок не лише сатисфакції (сплати матеріального відшкодування заявнику), а й інші навантаження, які повинні бути виконані з боку України, наприклад прийняття реформаторських рішень, програм, оптимізація відповідної системи. Також було звернуто увагу на питання контролю з боку Комітету міністрів Ради Європи (далі - КМ РЄ) щодо виконання відповідних рішень Україною та на прийняті Комітетом меморандуми за результатами таких засідань. У статті процитовано кілька справ ЄСПЛ проти України, у яких Суд неодноразово вказував на недоліки правового поля й механізм виконання рішень, що є наслідком порушення прав людини та громадянина. Це вказує також на те, що існує проблема забезпечення дотримання Конвенції з прав людини на національному рівні, попри те що Конвенція - це по суті національний закон, а практика Суду - джерело права.

Задля усунення відповідних проблем на рівні держави було прийнято відповідні нормативно-правові акти, як закони так і підзаконні акти, зокрема програму ліквідації боргів України перед заявниками, утворення комісії з питань виконання рішень ЄСПЛ. Як передбачається, усі ці дії повинні сприяти забезпеченню прав людини, верховенству права й удосконаленню правової системи в Україні.

Ключові слова: Європейський Суд з прав людини, порушення, невиконання, причини, ризики, санкції.

ENFORCEMENT OF JUDGMENTS OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS IN UKRAINE

The article is devoted to the general analysis of the issues concerning the status of Ukraine as constitutional state after ratification of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, namely: statistics of applications to the European Court of Human Rights against Ukraine, enforcement of decisions by state bodies under 53 paragraph of the Convention. and the number of shortcomings and causes of such shortcomings in their implementation, the total amount of money paid by court decisions, as well as the actions of the state represented by the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Justice of Ukraine to ensure the proper enforcement of judgments of the European Court of Justice.

In general, the main violations that the Court finds in the cases brought against Ukraine are indicated. The authors noted that some of the violations were systematic, so the further consequences are the adoption of pilot decisions, entrusting the state with the obligation not only to fulfill the compensation (payment of material compensation to the applicant) but also to other burdens that must be committed by Ukraine, for example, making reform decisions, programs, optimizing the relevant system. Attention was also drawn to the scrutiny by the Committee of Ministers of the Council of Europe of the implementation of the relevant decisions by Ukraine and memoranda adopted on the results of such meetings. The article cites several cases of European Court of Human Rights against Ukraine, in which the Court has repeatedly pointed out the shortcomings of the legal framework and the mechanism of enforcement of decisions resulting from human and civil rights violations. This also indicates that there is a problem of ensuring that the Convention on Human Rights is complied at national level, even though the Convention is essentially national law and the Court's case-law is a source of law.

In general, in order to remedy the relevant problems at the state level, the relevant normative legal acts were adopted, both laws and by-laws, a program for elimination of Ukraine's debts to the applicants, and the establishment of a commission for the implementation decisions of European Court of Human Rights. All these actions are expected to contribute to the protection of human rights, the rule of law and the improvement of the legal system in Ukraine.

Key words: European Court of Human Rights, violation, non-compliance, causes, risks, sanctions.

Вступ

Актуальність теми. Рішення ЄСПЛ підлягають обов'язковому виконанню країнами, які ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони впливають не лише на право, а також і на розвиток національного законодавства держав - учасниць Конвенції. Ухилення держави від виконання рішень або їх виконання неповною мірою загрожує прийняттям політичних заходів відносно держави, аж до позбавлення членства в Раді Європи. Можливі політичні наслідки для держав є дуже непривабливими, тому рішення, як правило, виконуються вчасно. Однак протягом приблизно піввікової діяльності Європейського суду все ж таки зафіксовані непоодинокі випадки їх тривалого невиконання.

Стан дослідження. Питаннями сучасного стану впровадження в національну правову систему рішень ЄСПЛ, а також дослідження механізмів виконання й першопричин невиконання займалися такі вчені, як В.В. Костицький, В.Т. Маляренко, В.П. Паліюк, П.М. Рабінович, О.І. Тіунов, С.В. Шевчук і багато інших.

Метою статті є проведення статистичного дослідження щодо кількості заяв і винесених судових рішень ЄСПЛ проти України, а також аналіз основних причин їх невиконання в умовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до преамбули й ст. 1 Конституції України наша держава є суверенною й незалежною, демократичною, соціальною та правовою, яка поважає й дотримується європейських цінностей. Уся її діяльність спрямована на забезпечення реалізації й дотримання прав людини та громадянина. Підтвердженням цього є ратифікація Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. [1]. Україна як держава - учасниця Конвенції взяла на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.

Згідно з наданою ЄСПЛ статистикою у 2019 р. було подано 8 883 заяви проти України [2], що більше майже в 1,215 раза, ніж у 2017 р. (7112 заяв) [3] й у 2018 р. (7267) [4]. Ми є третьою країною з найбільшою кількістю справ (випереджає Росія й Туреччина). У 2019 р. було винесено 187 рішень у справах проти України. Необхідно зазначити, що у 2017 р. ця цифра була набагато більшою - 12438, а у 2018 р. - 290. Таку кількість заяв до Європейського суду з прав людини деякі правники й політики пояснюють тим, що українці не в змозі захистити свої права в національних судах. Кількість заяв з України до ЄСПЛ постійно збільшується: за весь період з моменту приєднання України до Конвенції проти України подано понад 95 тисяч заяв. україна європейський суд правовий

Порушення з боку України Європейський Суд оцінює в сумі від кількох тисяч євро до кількох тисяч десятків євро. Усі ці суми сплачуються з державного бюджету, а отже, відповідальність за порушення з боку держави несемо ми - українці, які, сплачуючи податки, поповнюють державну казну. Згідно з даними Міністерства юстиції України у 2019 р. 443 рішення ЄСПЛ було визнано такими, що виконані Україною. Обсяг грошових коштів, сплачених Україною за судовими рішеннями ЄСПЛ минулого року становив 44 664 231,60 грн, тобто понад 44 млн грн [5]. Однак необхідно пам'ятати, що, встановивши порушення Конвенції з боку держави, ЄСПЛ не лише зобов'язує сплатити компенсацію заявнику, а також і зобов'язує вжити заходи проти дій, унаслідок яких здійснюється системне порушення прав людини. Такі рішення в практиці Суду мають назву пілотні.

ЄСПЛ констатував такі найбільш критичні системні порушення з боку України: надмірна тривалість кримінального й цивільного провадження; жорстоке поводження з особами, що перебувають у місцях позбавлення волі; порушення права на життя, а також відсутність ефективного розслідування: неналежна адміністративна й судова практика затримання особи й обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; проблема функціонування судової влади; прогалини в законодавстві щодо регулювання свободи зібрань; незабезпечення державними органами можливості отримання копії документів з матеріалами справи для обґрунтувань заяви до ЄСПЛ; неналежні умови тримання під вартою, не надання медичної допомоги.

Меморандум щодо невиконання рішень національних судів в Україні (997-ме засідання КМ РЄ у червні 2007 р.) визначив такі основні недоліки, пов'язані з практикою виконання рішень національних судів проти органів державної влади або державних підприємств в Україні:

- відсутність належного бюджетного фінансування виконання судових рішень проти державних органів чи державних підприємств;

- складні правові норми щодо конфіскації й арешту майна держави, включно з її рахунками, які крім того не мали ефективного практичного застосування;

- відсутність належних ефективних положень про забезпечення ефективної компенсації за затримку виконання рішень;

- відсутність ефективної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної й цивільної) державних службовців за невиконання рішень і відсутність відповідальності розпорядників у процедурах банкрутства й ліквідації за невиконання рішень;

- неефективність Державної виконавчої служби.

Меморандум «Справи, розглянуті Комітетом міністрів стосовно невиконання чи несвоєчасного виконання рішень національних судів в Україні (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України (Yuriy Mikolayevich Ivanov v. Ukraine)» і група справ «Жовнер проти України (Zhovner v. Ukraine))» 2018 р. перелічує такі джерела проблеми, які було розглянуто в рішеннях КМ РЄ:

1) відсутність належного бюджетного фінансування виконання судових рішень проти державних органів чи державних підприємств;

2) неможливість арешту будь-якого майна, розташованого в Чорнобильській зоні, без спеціального дозволу держави;

3) неможливість арешту будь-якого майна держави чи компаній-банкрутів, що належать державі, відповідно до мораторію на примусову реалізацію майна від 2001 р.;

4) відсутність відповідних процедур виконання рішень;

5) брак належної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної чи цивільної) державних службовців за невиконання рішень і відповідальності розпорядників у процедурах банкрутства й ліквідації за невиконання рішень;

6) неефективність виконавчої служби;

7) відсутність належних й ефективних правил забезпечення ефективної компенсації за затримки виконання рішень і необхідність впровадження ефективних національних засобів юридичного захисту, які повинні відповідати основним вимогам Конвенції, після пілотного рішення Суду;

8) відсутність інформації щодо точної суми боргу, яку держава зобов'язана сплатити особам, на користь яких постановлені національні судові рішення.

Експерти Ради Європи називають такі першопричини невиконання рішень національних судів в Україні:

1) правові причини: недоліки законодавства про соціальне забезпечення та мораторії;

2) фінансові причини: недостатнє фінансування витрат на виконання судових рішень;

3) інституційні причини (недоліки практики): рішення зобов'язального характеру, проблеми щодо обліку невиконаних судових рішень, корупція, координація між різними гілками влади, державні виконавці v. приватні виконавці, розвиток інформаційних і комунікаційних технологій [6].

Рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»: «84. Суд не бачить підстав не погоджуватися з Урядом у тому, що причина затримок у виконанні остаточних рішень національних судів - в існуванні низки різних дисфункцій у правовій системі України. Зокрема Суд нагадує свої висновки за п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу в цій справі, а саме що затримки у виконанні рішень, винесених на користь заявника, були спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність з боку державних виконавців і недоліки в національному законодавстві. < . .> В інших справах, в яких порушуються аналогічні питання, заявники не мали можливості домогтися вчасної виплати присудженого судом відшкодування через невжиття органами влади певних бюджетних заходів або через запровадження заборони на арешт і продаж майна, що належить підприємствам, які перебувають у державній власності або контролюються державою...» [7].

Рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» проголошує, що «відповідні проблеми мають виключно фінансовий і політичний характер» (п. 195). ЄСПЛ ще раз звернув увагу на наявність в Україні проблеми невиконання судових рішень і закликав державу розробити дієвий механізм усунення системних і грубих порушень прав людини, визначивши строк у два роки для вирішення цієї проблеми.

Але цього разу Суд не обмежився тільки зауваженнями в бік України. Вище зазначеним рішенням було виключено з реєстру ЄСПЛ понад 12 тис. заяв проти України, що стосувалися того самого питання. Суд постановив, що надалі всі заяви проти України щодо невиконання судових рішень не розглядатимуться, а переадресовуватимуться

Комітету міністрів, доки Україна не розробить належного механізму.

Правові й політичні ризики для України полягають у тому, що до держави-порушниці (в нашому випадку - яка не виконує рішення ЄСПЛ) можуть бути застосовані різноманітні санкції, наприклад позбавлення права голосу або тимчасове зупинення членства, аж до виключення з Ради Європи.

Джерело неефективної роботи виконавчої служби слід шукати перш за все в недосконалому правовому регулюванні, численних законодавчих обмеженнях і недостатньому асигнуванні державою видатків для виконання рішень ЄСПЛ. Свою роль відіграє також різне правозастосування й різні судові позиції щодо вирішення однієї й тієї ж категорії спорів.

Указом Президента України від 20 травня 2015 р. №276/2015 було схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства й суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр. Стратегією було визнано існування істотних недоліків, які заважають ефективному виконанню судових рішень. Це зокрема гранично низька частка фактичного виконання судових рішень; відсутність ефективної системи мотивації державних виконавців; системні недоліки у взаємодії державних виконавців з іншими державними й недержавними установами.

Першими кроками держави на шляху реалізації Стратегії були інституціональні зміни, які повинні змінити застарілі й неефективні механізми виконання судових рішень. Реформу виконавчого провадження провели в комплексі з судовою реформою. Йдеться насамперед про прийняття Законів України «Про виконавче провадження» й «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». До кардинальних заходів з вирішення проблеми уряд вдавався протягом 2018 р. й продовжив цю діяльність у 2019 р.

19 квітня 2018 р. офіційно відкритий Проект Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини». Проект фінансується Фондом з прав людини. Метою Проекту є підтримка України в удосконаленні національних механізмів виконання рішень Європейського суду з прав людини, якими констатовано порушення ст. 6 Конвенції у зв'язку з недоліками функціонування судової системи.

Вже у червні 2018 р. Міністерство юстиції презентувало механізм виконання рішення у справі «Бурмич та інші проти України» під назвою Програма #НіБоргамДержави й законопроект №8533 від 27 червня 2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подолання проблеми заборгованості держави за рішеннями судів», покликаний остаточно розв'язати проблему невиконання судових рішень в Україні. Мін'юсту довелося визнати, що проблема полягає у сфері правового регулювання і що механізм виконання судових рішень, закріплений Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виявився неефективним.

Програма, запропонована Мін'юстом, передбачає скасування мораторіїв та інших заходів, які перешкоджають виконавчим провадженням щодо державних підприємств; запровадження системи моніторингу законопроектів і чинного законодавства щодо встановлення додаткових пільг, а також можливості державного бюджету з метою запобігання прийняттю законів, що передбачають видатки, які перевищують можливості бюджету; вдосконалення процедури порушення цивільного провадження проти державних підприємств щодо відшкодування коштів, які сплачуються з державного бюджет;, встановлення системи постійного моніторингу рішень про стягнення коштів з держави з метою запобігання новим хвилям масових позовів проти держави [8].

Кабінет Міністрів України затвердив Постанову від 29 серпня 2018 р. № 700 «Про реалізацію експериментального проекту у сфері примусового виконання рішень», відповідно до якої Мін'юст повинен організувати офіси «Центр виконання рішень» з розміщенням у них управлінь Державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Мін'юсту в Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Сумській областях та м. Києві.

Під час останнього засідання Комітету міністрів Ради Європи 3-5 березня 2020 р. стосовно дотримання прав людини, виконання рішень ЄСПЛ були розглянуті такі питання стосовно України, як незалежність і неупередженість судової влади, реформування судової системи («Олександр Волков та інші проти України»); проблеми невиконання або затримки виконання національних судових рішень, винесених проти держави, та відсутності ефективних внутрішніх засобів захисту в цьому відношенні («Юрій Миколайович Іванов і Бурмич та інші проти України»); недопущення порушення права на справедливий суд під час повторного розгляду справи після винесення рішення Європейським Судом, оскільки сталося помилкове тлумачення висновків Суду («Бочан та інші проти України»). Як бачимо, всі ці питання стосувалися саме ст. 6 Конвенції. Комітет міністрів не лише проаналізував загальні питання, які порушувалися вищеназваними справами, а й саму ситуацію в Україні: прийняті практичні й інституційні заходи, внесені зміни до Конституції України й законодавства, зокрема приділено увагу Закону України № 193-ІХ, який змінив положення в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» щодо кількості суддів у Верховному Суді й Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, та Висновок Венеціанської Комісії до нього. Необхідно зазначити, що Комітет міністрів не схвалював такі законодавчі зміни й закликав українського законодавця внести поправки до цього Закону, взяти до уваги Висновок Венеціанської Комісії, а також вкотре підтвердив готовність Ради Європи надати допомогу в законодавчому процесі , щоб законодавство, яке регулює функціонування судової влади та її застосування на практиці, відповідало Конвенції, інтерпретованій у практиці Суду, та рекомендації Ради Європи щодо незалежності суддів [9]. 11 березня 2020 р. Конституційний Суд України Рішенням №4-р/2020 визнав цей Закон таким, що не відповідає Конституції України [10]. Кабінет Міністрів України 1 квітня 2020 р. прийняв постанову про утворення Комісії з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Прийняті рішення Європейським Судом з прав людини проти України є певним відображенням внутрішньої правової та інституційної системи в середині країни, а також рівня дотримання прав і свобод людини. Однак ми не можемо говорити, що вони мають лише негативний характер, оскільки вказують на недоліки в діяльності держави, тому що, з іншого боку, вони є оздоровленням і трансформацією правової системи України, це наближення її до конкретних стандартів, визначених у практиці ЄСПЛ і Комітету міністрів. Як зазначає П. Пушкар, фактично це робота на майбутнє правової системи, судової системи, лібералізації права й забезпечення сталості верховенства права в Україні в довгостроковій перспективі [11].

Список використаних джерел

1. Європейська конвенція з захисту прав людини та основоположних свобод. 1950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : прийнята й проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 4 листопада 1950 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

3. Analysis of statistics / European Court of Human Rights. 2020. URL: https://echr.coe.int/Documents/Stats_analysis_2019_ENG.pdf.

4. Analysis of statistics / European Court of Human Rights. 2018. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Stats_analysis_2017_ENG.pdf.

5. Analysis of statistics / European Court of Human Rights. 2019. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Stats_analysis_2018_ENG.pdf.

6. Картер С. Україна за рік сплатила за рішеннями ЄСПЛ понад 44 млн грн. / УНН. 2020. URL: https://www.unn.com.ua/uk/ news/1852949-ukrayina-za-rik-splatila-za-rishennyami-yespl-ponad-44-mln-grn.

7. Ліньова І. 1331-ше засідання Комітету міністрів Ради Європи (CM DH): бачення Ради Європи щодо першопричин невиконання судових рішень в Україні. 2019. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/lenjova.pdf.

8. Рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» : Рішення Європейського суду з прав людини. 2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_479

9. Авторгов А. Україна в боргах: чому невиконання судових рішень залишається системною проблемою. Судово-юридична газета. 2019. URL: https://www.avtorgov.com/?p=265.

10. 1369th meetingMinisters' Deputies of Council of Europe. 3-5 March 2020. URL: https://search.coe.int/cm/pages/result_details. aspx?objectid=09000016809cc979.

11. Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 р. №4-рп/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-20.

12. Желтухін Є., Пушкар П. В Україні на національному рівні існує проблема забезпечення дотримання Конвенції з прав людини. Юридична газета online. 2020. URL: https://yur-gazeta.com/interview/v-ukrayini-na-nacionalnomu-rivni-isnue-problema-zabezpechennya- dotrimannya-konvenciyi-z-prav-lyudini.html.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены