Біотероризм у системі доктринальних положень та перспективи протидії йому на законодавчому рівні

Нормативно-правове забезпечення біобезпеки та протидія біотероризму на державному рівні. Характеристика спільних параметрів алгоритму управління забезпеченням біологічної безпеки від терористичних посягань з урахуванням національних особливостей.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 09.03.2021
Размер файла 24,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Біотероризм у системі доктринальних положень та перспективи протидії йому на законодавчому рівні

Кравчук М.Ю., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу ДВНЗ «Тернопільський національний економічний університет»

У статті здійснена систематизація окремих доктринальних положень біотероризму, декларованих представниками правової та інших суспільних наук, та аналіз термінологічного апарату антитерористичного законодавства на предмет визначення суспільно-правової сутності біотероризму, а також запропонованих правових механізмів протидії терористичній діяльності як суспільно негативному явищу.

Встановлено, що забезпечення біобезпеки та протидія біотероризму декларується в Україні як важлива складова у системі національної безпеки, проте реальне нормативно-правове забезпечення біобезпеки та протидії біотероризму на державному рівні здійснюється не на належному рівні. Здійснено аналіз досліджень ряду науковців щодо повноти визначення поняття біотероризму, його сутності, особливостей та характерних риси як виду технологічного тероризму. Також охарактеризовано причини, що зумовлюють високу небезпеку біотероризму; визначено спільні параметри алгоритму управління забезпеченням біологічної безпеки від терористичних посягань з урахуванням національних особливостей тощо.

З метою вдосконалення механізмів протидії біотерористичній діяльності у нашій державі запропоновано розробку Концепції розвитку законодавства про протидію біотероризму, в основу формування якої пропонується включити існуючі доктринальні положення за проблематикою; аналіз антитерористичного досвіду зарубіжних країн; комплекс рекомендацій та пропозицій науковців та експертів щодо усунення існуючих недоліків та внесення позитивних змін у законодавство про антитерористичну діяльність та подальшу його оптимізацію з метою досягнення більш ефективного адміністративно-правового регулювання у сфері протидії біотероризму та забезпеченні біобезпеки.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, біологічна зброя масового ураження, доктринальні положення, концептуальні підходи, концепція протидії біотероризму, науково-правові дослідження, національна біобезпека.

BIOTHERORISM IN THE SYSTEM OF DOCRINAL PROVISIONS AND THE PROSPECTS OF COMBATING THEM AT THE LEGISLATIVE LEVEL

The article deals with the systematization of certain doctrinal provisions declared by representatives of legal and other social sciences, as well as the analysis of the terminological apparatus of anti-terrorist legislation to determine the socio-legal nature of bioterrorism, as well as the proposed legal mechanisms for counteracting terrorist activity as socially negative.

It has been established that biosecurity and countering bioterrorism is declared in Ukraine as an important component of the national security system, but the real regulatory and legal provision of biosecurity and countering bioterrorism at the state level is not implemented at the proper level. The research of a number of scientists on the completeness of the definition of the concept of bioterrorism, its essence, features and characteristics as a type of technological terrorism is carried out. The reasons for the high risk of bioterrorism are also outlined; the common parameters of the algorithm for managing biosecurity from terrorist attacks taking into account national peculiarities, etc. are determined.

In order to improve the mechanisms of counteraction to bioterrorist activity in our country, it is proposed to develop the Concept of development of legislation on counteraction of bioterrorism, in the basis of which it is proposed to include: existing doctrinal provisions on problems; analysis of counterterrorism experience of foreign countries; a set of recommendations and proposals from scientists and experts to address the existing shortcomings and to make positive changes to the legislation on anti-terrorist activities and to further optimize them in order to achieve more effective administrative and legal regulation in the field of combating bioterrorism and ensuring biosecurity.

Key words: administrative and legal regulation, biological weapons of mass destruction, doctrinal provisions, conceptual approaches, concept of counteraction to bioterrorism, scientific and legal researches, national biosafety.

Постановка проблеми

Забезпечення біологічної безпеки (надалі - біобезпеки) та протидія біологічному тероризму (надалі - біотероризму) декларується в Україні як важливий складник у системі національної безпеки. Перебуваючи у тісному політико-економічному контакті зі значною кількістю зарубіжних країн, нашій державі у тому чи іншому виді можуть загрожувати наслідки проявів біотероризму у світі. Однак, реальне нормативно-правове забезпечення біобезпеки та протидії біотероризму на державному рівні в Україні здійснюється досить повільно, майже з нульовою ефективністю. Хоча вирішення цієї проблематики повинно посідати одне з провідних місць у системі правового забезпечення національної безпеки зокрема, у зв'язку із загостренням політичної ситуації на сході України протягом кількох останніх років та існуванням інших підбурюючих до терористичної діяльності соціально-політичних чинників. Відсутність чіткого адміністративно-правового механізму протидії використанню в якості біологічної зброї збудників різних захворювань людей і тварин та здійснення диверсій на підприємствах, які виробляють біологічні препарати або зберігають колекції штамів мікроорганізмів; безконтрольне та необґрунтоване використання сучасних біотехнологій і продуктів, які отримані з її використанням, може призвести до не прогнозованих ситуацій та до непередбачуваних наслідків на значних територіях нашої держави.

Стан дослідження. У сучасних умовах розвитку новітніх технологій, а також сфер їх застосування, актуальність правового забезпечення біобезпеки людини у кожній державі набуває все більшої ваги. Саме тому у вітчизняній адміністративно-правовій науці назріла необхідність систематизації розрізнених досліджень сутності біотероризму, правових механізмів протидії, які містяться у окремих працях ряду вітчизняних науковців зокрема, таких як К.Ю. Чередниченко та О.В. Глинська [1]; В.В. Квасюк [2]; О.О. Головацький [3]; А.Ю. Лапутіна [4]; М.В. Гребенюк та Б.Д. Леонов [5]; О.В. Губар [6]; О.А. Шомпол [7]; О.В. Волосянко, В.Ю. Кассіч, В.В. Курзова, В.І. Курило, В.В. Недосєков [8] та інших. Питання систематизації концептуальних підходів до вирішення питання протидії біотероризму та трансформування наукових надбань у норми та приписи нормативно-правових актів вітчизняного законодавства є актуальним та визначає напрями наукових досліджень.

Виходячи з цього, метою статті є аналіз доктринальних теоретико-правових положень та пропозицій вітчизняних науковців у царині забезпечення біобезпеки та протидії біотероризму з метою формування пропозицій щодо удосконалення норм та приписів чинного антитерористичного законодавства.

Виклад основного матеріалу

біотероризм терористичний посягання

Здійснення дослідження доктринальних (концептуальних) підходів до визначення суспільно-негативних характеристик біотероризму та протидії йому спонукало автора статті, у першу чергу, тому, що зазначена категорія не знайшла свого відображення у чинному законодавстві, зокрема Законі України «Про боротьбу з тероризмом», який прийнято з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, а також який визначає: 1) правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем; 2) повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері та порядок координації їх діяльності; 3) гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом [9].

Слід зазначити, що цей закон містить визначення такого виду тероризму як технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин ..., включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру [9].

Проведені авторські дослідження у царині адміністративно-правового забезпечення національної безпеки та протидії різним проявам тероризму показують, що здійснення терористичної діяльності із застосуванням біологічної зброї масового ураження визначається у світовій та національний правовій науці як біотероризм. Тому ця дефініція повинна бути відображена у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» як самостійна суспільно-негативна категорія, а також надана її адміністративно-правова характеристика та визначено механізми протидії у національній правовій системі як елементі міжнародної протидії терористичній діяльності.

Відсутність самостійного законодавчого регулювання системи протидії біотероризму спонукає автора даної статті до аналізу доктринальних підходів до визначення даної категорії, характеристики окремих її елементів, а також пропозицій щодо перспектив правового регулювання протидії біотероризму.

Вітчизняні науковці-правники К.Ю. Чередниченко та О.В. Глинська надали визначення поняття «біологічного тероризму» який за їх твердженням полягає у застосуванні державою, злочинною організацією чи окремим індивідуумом проти населення біологічної зброї, у якості якої виступають мікроорганізми чи отруйні речовини [1, с. 693]. Науковці також зазначають, що небезпечність такого виду тероризму полягає у відсутності контролю поширення, неможливості швидкого припинення терористичного акту та ліквідації наслідків, а також у великій кількості людських жертв [1, с. 694].

Досліджуючи існуючі концептуальні підходи комплексного чи самостійного адміністративно-правового характеру біотероризму, автор аналізує позицію В.В. Квасюка, який характеризує особливості біотероризму як виду технологічного тероризму. Науковець акцентує увагу на чинниках, що зумовлюють підвищену суспільну небезпеку проявів біо- тероризму, пропонує основні підходи до визначення даного поняття та зазначає, що біотероризм є особливим різновидом технологічного тероризму, для якого характерним є використання біологічної та токсичної зброї з терористичною метою шляхом отруєння атмосфери, водних ресурсів, продуктів харчування чи інших предметів продовольчого забезпечення або знищення чи руйнування рослинного або тваринного світу [2]. Тобто науковець підтримує позицію законодавця щодо віднесення терористичної діяльності із застосуванням біологічної зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин до технологічного тероризму, проте підтримує необхідність виділення біотероризму в самостійну правову категорію з метою формування особливих правових механізмів протидії даному суспільно-негативному явищу.

Більш ґрунтовні результати у царині дослідження вказаної проблематики має О.О. Головацький, який визначає загальні положення біотероризму, а саме з'ясовується його сутність, особливості та характерні риси тощо. Науковець акцентує увагу на причинах, що зумовлюють високу небезпеку біотероризму, а також, враховуючи досвід зарубіжних країн, пропонує заходи протидії біотероризму в Україні [3, с. 18-19].

Повністю підтримуючи позицію О.О. Головацького та посилаючись на наукові здобутки науковця автор зазначає, що біотероризм повинен розглядатися законодавцем як самостійний вид терористичної діяльності, оскільки він суттєво відрізняється від інших видів тероризму. Дану відмінність можна охарактеризувати таким чином. Суспільний негативний потенціал біотерористичної діяльності пов'язаний з ураженням живої сили (люди, тварини, птахи, рослини тощо) без заподіяння суттєвої шкоди матеріальним об'єктам інфраструктури життєдіяльності суспільства (будівлі, споруди, дороги, тощо). Крім того, особливу небезпеку для людства являє собою загроза несподіваного використання суб'єктами терористичної діяльності біологічної зброї масового знищення Досліджуючи дане питання О.О. Головацький зазначає, що особливістю біологічної зброї є те, що її надзвичайно складно виявити, а ефект від її застосування може бути відкладеним та прихованим на значний термін, що збільшує кількість її потенційних жертв [3, с. 20].

Для включення до системи законодавчого регулювання протидії біотероризму особливо корисним та цінним є дослідницький здобуток Ю.А. Лапутіної, яка, зокрема, вважає, що біологічний тероризм - тип тероризму, що здійснюється шляхом створення або розповсюдження біологічних агентів (бактерій, вірусів або токсинів), розроблення методів їхньої доставки як у природній, так і в модифікованій людиною формі, тобто з використанням біологічної зброї. Науковець аналізує існуючу проблематику організації, правового забезпечення та особливостей безпосереднього здійснення практичних заходів протидії біотероризму у провідних країнах світу, а також зазначає, що темпи розвитку біомедичних наук значно випереджають відпрацювання механізмів правового регулювання питань практичного застосування їхніх досягнень. Як результат, виникає небезпека використання сучасних технологій злочинними угрупуваннями, включаючи терористичні організації [4, с. 18-19].

На основі аналізу підходів різних держав до процесу створення та функціонування системи протидії біологічному тероризму, Ю.А. Лапутіною визначено спільні параметри алгоритму управління забезпеченням біологічної безпеки від терористичних посягань з урахуванням національних особливостей та запропоновано шляхи удосконалення механізмів протидії біотероризму у нашій державі. Крім того, науковець визначає поняття «технології подвійного призначення», суть яких полягає в тому, що це певні корисні біотехнології, які можна використовувати з метою свідомого нанесення шкоди здоров'ю чи життю людини [4, с. 21].

У доповнення здійсненої характеристики доктринальних підходів теоретико-правової категорії «біотероризм» та його протидії зазначимо про існування певної кількості авторських позицій науковців, які не були проаналізовані у даній статті, проте містять окремі результати досліджень, які можуть лягти в основу формування системи нормативно-правової протидії біотероризму. Зокрема, на думку М.В. Гребенюка та Б.Д. Леонова, біотероризм як особливо небезпечний різновид тероризму являє собою використання біологічних агентів, бактерій або токсинів для масштабного знищення продовольчих, біологічних ресурсів будь-якої країни з метою встановлення зовнішнього тотального контролю над ними, підриву продовольчої незалежності [5, с. 90]. О.В. Губар розкриває особливості організаційно-правового функціонування системи забезпечення біологічної безпеки України в сучасних умовах державотворення та характеризує повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування у системі структурно-функціонального забезпечення біобезпеки тощо [6, с. 146].

Здійснена характеристика даної категорії як теоретичного адміністративно та кримінально-правового елементу суспільних відносин не знаходить закріплення у вітчизняному законодавстві по ряду причин. Однією з яких є відсутність консолідації дослідницьких зусиль науковців, які повинні трансформуватися у державницьку стратегічну позицію протидії біотероризму на основі публічних обговорень на науково-практичних конференціях чи інших подібних заходах.

Для вдосконалення адміністративно-правового регулювання протидії біотероризму як негативному суспільно-політичному феномену, вітчизняні органи законодавчої та виконавчої влади повинні використовувати досвід країн, де боротьба з тероризмом є одним із важливих складників державної політики.

Прикладом використання наукових здобутків для забезпечення конкретних позитивних практичних результатів є проведення у 1997 році у Вашингтоні Потомакським інститутом політичних досліджень науково-практичної конференції з проблем запобігання біотерроризму.

У межах проведення конференції науковці різних галузей суспільно-політичних наук, незалежні експерти, військові та дипломати, як учасники наукового зібрання державного значення, детально розглянули політичні та технічні аспекти застосування терористами біологічної зброї у різних країнах світу.

У ході обговорення проблеми учасники прийшли до висновку, що тільки новітні технології зможуть забезпечити захист від біотероризму. Протидія йому повинна базуватись на декількох принципах: розпізнавання вірусів у різних умовах, діагностика, лікування та аналіз. Було висловлено одностайну думку про те, що якщо біологічна зброя потрапить до терористів, найбільш уразливими цілями будуть райони розташування військ, авіабази, порти, великі населені пункти.

Терористична група, що навіть не володіє якимись ефективними засобами доставки, зможе здійснити невелике за масштабами демонстративне застосування біологічних речовин, що призведе до паніки серед населення, якщо тільки не будуть підготовлені загальнонаціональні засоби захисту [10].

Висновки

Формування адміністративно-правових засад державної політики щодо протидії застосування біологічної зброї масового ураження у даний час в Україні повинно здійснюватися у певному концептуальному порядку. Біотероризм повинен розглядатися законодавцем як самостійний вид терористичної діяльності, оскільки він суттєво відрізняється від інших видів тероризму тим, що його суспільний негативний потенціал пов'язаний з ураженням живої сили без заподіяння суттєвої шкоди матеріальним об'єктам.

З огляду на вищевикладене автор вважає за доцільне говорити про необхідність розробки Концепції розвитку законодавства про протидію біо- тероризму. В основу формування такої концепції повинно бути включено: 1) систему доктринальних теоретико-правових положень щодо визнання біоте- роризму як суспільно негативного явища та запропонованих науковцями методах, способах і засобах протидії йому; 2) аналіз антитерористичного досвіду зарубіжних країн, який повинен бути вивченим вітчизняними науковцями-правниками та рекомендований для запровадження у нормативно-правових актах вітчизняної системи законодавства; 3) висновки щодо об'єктивного стану сучасного законодавства про боротьбу з тероризмом; 4) комплекс сформованих на наукових конференціях представниками різних галузей суспільно-політичних наук рекомендацій та пропозицій щодо усунення існуючих недоліків та внесення позитивних змін у законодавство про антитерористичну діяльність тощо.

Перспективами подальших наукових досліджень у цій царині повинно стати визначення основних напрямів оптимізації антитерористичного законодавства з метою досягнення більш ефективного адміністративно-правового регулювання у сфері протидії біотероризму та забезпеченні біобезпеки.

Список використаних джерел

1. Чередниченко К.Ю., Глинська О.В. Біологічний тероризм як найбільш небезпечний вид терористичного акту (ст. 258 Кк України). Молодий вчений. 2018. № 10 (62). С. 693-695.

2. Квасюк В.В. Основні підходи до визначення поняття «біотероризм». Інформація і право. 2018. № 4 (27).

3. Головацький О.О. Біотероризм: особливості та тактика протидії. Південноукраїнський правничий правопис. 2016. № 1. С. 18-20.

4. Лапутіна Ю.А. Світовий досвід організації та правового забезпечення протидії біологічному тероризму. Наука і практика: міжвідомчий медичний журнал. 2014. № 1(2). С. 17-21.

5. Гребенюк М.В. Леонов. Б.Д. Інформаційна складова запобігання проявам аграрного тероризму. Інформація і право. 2014. № 2. С. 90-94.

6. Губар О.В. Організаційно-правові засади функціонування системи забезпечення біологічної безпеки України. Науково-інформаційний вісник Академії національної безпеки. 2016. Вип. 3-3 (11-12). С. 143-155.

7. Шомпол О.А. Вдосконалення законодавства України про екологічну безпеку у контексті міжнародно-правових зобов'язань : монографія. Чернівці. 2018. 204 с.

8. Екологічна та біологічна безпека держави в умовах глобалізації: монографія / О.В. Волосянко, В.Ю. Кассіч, В.В. Курзова, В.І. Курило, В.В. Недосєков; за заг. ред. Волосянко О.В. та Курила В.І. К. : НУБіП України, 2014. 226 с.

9. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 р. № 638-У.

10. Чеснаков С.П. Роль негосударственных «мозговых центров» в процессе принятия решений военно-политическим руководством США в области обороны и безопасности.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Визначення поняття домашнього насильства та його заборони шляхом аналізу міжнародних стандартів і національного законодавства України. Особливість забезпечення протидії та запобігання примусу в сім’ї. Здійснення захисту порушених прав в судовому порядку.

    статья [20,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Дослідження проблемних питань протидії тероризму за допомогою адміністративно-правових заходів. Сутність та зміст основних заходів адміністративного запобігання, які використовують органи Служби безпеки України в діяльності з протидії тероризму.

    статья [21,3 K], добавлен 10.08.2017

  • Проблемні питання врегулювання подолання протидії розслідуванню злочинів. Недоліки у чинному кримінальному законодавстві щодо подолання протидії розслідуванню злочинів. Пропозиції його удосконалення з метою належного використання норм матеріального права.

    статья [21,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Створення виконавчої інформаційної системи на рівні оперативного управління для обробки даних про рух товарів. Засоби захисту комерційної інформації. Небезпека організованої злочинності для бізнесу. Значення ергономіки в системі безпеки життєдіяльності.

    реферат [30,6 K], добавлен 13.11.2010

  • Поняття і види інформаційних ресурсів, їх значення для економіки. Нормативно-правове забезпечення їх використання. Система державного управління ІР. Політика національної безпеки в сфері інформації. Інтеграція України в світовий інформаційний простір.

    курсовая работа [58,7 K], добавлен 21.04.2015

  • Контроль у державному управлінні: з боку органів законодавчої влади, спеціалізованих контролюючих установ, представництва місцевого самоврядування. Судовий, прокурорський та громадський нагляд. Провадження в справах про адміністративні правопорушення.

    контрольная работа [55,6 K], добавлен 13.02.2011

  • Характеристика безпритульності і можливі її наслідки. Зростання безпритульності в умовах нестабільності політичного, соціально-економічного життя. Нормативно-правові основи соціальної допомоги безпритульним і бездоглядним дітям на державному рівні.

    контрольная работа [30,6 K], добавлен 22.09.2010

  • Аналіз забезпечення віктимологічної безпеки персоналу кримінально-виконавчої служби України. Детермінанти злочинних посягань на співробітників Державної пенітенціарної служби. Напрямки профілактики злочинів проти зазначеної категорії правоохоронців.

    статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Дослідження аспектів ведення соціального діалогу у сфері праці на територіальному рівні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.

    статья [16,8 K], добавлен 11.09.2017

  • Теоретичні основи SWOT-аналізу в області державне управління на регіональному рівні. Стратегія розвитку Сумської області "Нова Сумщина – 2015". Традиційні кількісні показники розвитку області. Формування нових принципів територіального самоврядування.

    контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.09.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.