Адміністративно-правові форми забезпечення державної безпеки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Адміністративно-правові форми забезпечення державної безпеки в Україні

Біліченко В.В., старший викладач кафедри

тактико-спеціальної підготовки

Хитрук Р.О., курсант факультету економіко-правової безпеки

У статті проаналізовано змістовну сутність адміністративно-правових форм правового регулювання та державного управління, спрямованих на забезпечення державної безпеки та суспільства. Порушено питання адміністративно-правових засад діяльності державних органів у сфері забезпечення національної безпеки. Розглянуто суб'єктів адміністративно-правового забезпечення (основними суб'єктами адміністративно-правового забезпечення національної безпеки в Україні є органи національної безпеки), їхні завдання, службу в органах безпеки. Розкрито правові засоби, форми та методи діяльності органів національної безпеки, їхню взаємодію. Розглянуто систему адміністративно-правового регулювання та державного управління в широкому розумінні змістовної сутності забезпечення інформаційної безпеки. Такий підхід передбачає застосування у сфері, що досліджується, як загальнонаукових, так і спеціальних юридичних засобів. Великого значення набувають проблеми забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кризових ситуаціях, коли життєдіяльність суспільства ставиться під загрозу внаслідок дії негативних чинників природного, техногенного чи соціально-політичного характеру. Теоретико-методологічні засади адміністративного права включають засоби правового регулювання відносин як сукупність правових механізмів, прийомів і способів забезпечення інформаційної безпеки в широкому розумінні цієї сфери діяльності, що необхідно розглянути. З метою їх усунення і нівелювання держава застосовує відповідний спектр адміністративно-правових заходів, необхідних для подолання наслідків тієї чи іншої кризової ситуації та відновлення нормального стану суспільних відносин у сфері державного управління. Порушено питання про адміністративну відповідальність за невиконання конкретних заходів певного виду адміністративно-правового режиму відповідними учасниками режимних правовідносин.

Ключові слова: національна безпека, адміністративно-правові засади, форми та методи діяльності, служба в органах безпеки, взаємодія.

Administrative and legal forms of public security in ukraine

The article analyzes the substantive essence of administrative and legal forms of legal regulation and public administration aimed at ensuring state security and society. The issue of administrative and legal foundations of the activity of state bodies in the field of national security has been raised. The subjects of administrative and legal support are considered, and as the main subjects of administrative and legal support of national security in Ukraine are the national security authorities. Their tasks, service in the security bodies. The legal remedies, forms and methods of activity of national security bodies, their interaction are revealed. The system of administrative and legal regulation and public administration in a broad sense of the substantive essence of information security is considered. This approach involves the application of research in the field of general scientific and special legal means. Of great importance are the problems of securing the rights and freedoms of the individual and the citizen in crisis situations, when the vital activity of society is threatened by the effects of negative factors of natural, man-made or socio-political nature. Theoretical and methodological principles of administrative law include the means of legal regulation of relations as a set of legal mechanisms, techniques and methods of ensuring information security in the broad sense of this field of activity that must be considered.

In order to eliminate and eliminate them, the state applies the appropriate range of administrative and legal measures necessary to overcome the consequences of a crisis and restore the normal state of public relations in the sphere of public administration. The issue of administrative responsibility for non-fulfillment of specific measures of a certain type of administrative and legal regime by the relevant participants of legal relations has been raised.

Key words: national security, administrative and legal principles, forms and methods of activity, security service, interaction.

Основна частина

Метою статті є висвітлення питань адміністративно-правових засад діяльності державних органів у сфері забезпечення національної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за темою дослідження свідчить, що вивченню різних аспектів державної безпеки приділяють значну увагу відомі дослідники, серед яких слід виділити праці таких учених, як В. Авер'янов, Ю. Битяк, І. Березовська, О. Бодрук, І. Бачило, В. Гавловський, М. Гуцалюк, І. Голосніченко, Р. Калюжний, В. Колпаков, О.Кузьменко, Б. Кормич, В. Кохан, В. Лопатін, В. Ліпкан, В. Петрик, В. Полєвий, І. Сопілко, О. Степко, В. Цимбалюк, О. Юдін та інших науковців.

У сучасних умовах розбудови Української держави першочерговим завданням є належна реалізація конституційних приписів щодо забезпечення національної безпеки в усіх її проявах, особливо у сфері суспільних відносин, пов'язаних із запровадженням адміністративно-правових режимів. З огляду на це великого значення набувають проблеми забезпечення прав і свобод людини й громадянина в кризових ситуаціях, коли життєдіяльність суспільства ставиться під загрозу внаслідок дії негативних чинників природного, техногенного чи соціально-політичного характеру. З метою їх усунення і нівелювання держава застосовує відповідний спектр адміністративно-правових заходів, необхідних для подолання наслідків тієї чи іншої кризової ситуації та відновлення нормального стану суспільних відносин у сфері державного управління.

Визначальною метою і головним призначенням адміністративно-правових режимів є створення на шляху правопорушників надійних організаційно-правових бар'єрів, які б мінімізували, а в деяких випадках й повністю виключали б досягнення злочинних цілей відповідними суб'єктами.

Основне і головне в адміністративно-правових режимах запобігання чи ускладнення злочинної або іншої протиправної діяльності у сфері забезпечення національної та державної безпеки [1].

Забезпечення дії адміністративно-правових режимів пов'язане також із вирішенням економічних, матеріально-технічних питань: підготовкою сил і засобів, достатніх для функціонування режиму; створенням спеціальних фондів фінансування; наданням соціальної та медичної допомоги потерпілим; здійсненням рятувальних, ремонтних робіт тощо. Але більшою мірою існування і розвиток адміністративно-правових режимів пов'язані передусім з урегулюванням і забезпеченням безпеки життєдіяльності та її інститутів [2].

Зміст і класифікацію правових режимів, які можна віднести до розряду адміністративно-правових, на нашу думку, слід розглядати відповідно до сфер державного управління, де повноваження суб'єкта управління переважно поширюються на невизначене коло об'єктів. Прикладом, що ілюструє такого роду режими, може слугувати режим безпеки дорожнього руху, який є досить визначеним та персоніфікованим і виступає у досить конкретній нормативно-правовій формі.

Отже, змістова сутність адміністративно-правових засобів правового регулювання та державного управління має розглядатися як сукупність правових механізмів та прийомів і способів встановлення й реалізації владних повноважень державними органами всіх гілок влади, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави. При цьому доцільно нагадати, що ми розглядаємо систему адміністративно-правового регулювання та державного управління в широкому розумінні змістової сутності забезпечення інформаційної безпеки. Такий підхід передбачає застосування у сфері, що досліджується, як загальнонаукових, так і спеціальних юридичних засобів. На нашу думку, правове регулювання щодо системи державного управління, а саме діяльність органів державної влади, має спиратися на довіру і підтримку народу України, що передбачає врахування зворотних зв'язків, тобто впливу громадян, їхніх об'єднань на формування і реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема й у сфері, що досліджується.

Конституцією України (ст. 15) встановлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова [3].

Методологічні засади адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки України, обґрунтовані в статті, запропоновані в Україні вперше на підставі комплексного підходу, який базується на: широкому розумінні забезпечення інформаційної безпеки як системоутворюючого фактора всіх складників національної безпеки; засадах конституційного ладу і правового статусу всіх суб'єктів України; нормах міжнародного права; аналізі і врахуванні наукових здобутків вітчизняних і зарубіжних дослідників із цих питань; осмисленні теорії, методології та практики адміністративного права. Запропонований підхід зумовлений необхідністю формування загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки як найважливішої функції держави, справи всього українського народу.

До найважливіших теоретико-методологічних адміністративно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки ми відносимо також засоби. вони не є вичерпними, однак їх законодавче закріплення і застосування сприятиме як формуванню, так і ефективному функціонуванню системи забезпечення інформаційної безпеки. теоретико-методологічні засади адміністративного права включають засоби правового регулювання відносин як сукупність правових механізмів, прийомів і способів забезпечення інформаційної безпеки в широкому розумінні цієї сфери діяльності.

Удосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів виконавчої влади України у сфері забезпечення національної безпеки є одним із пріоритетних напрямів сучасного етапу розвитку країни.

Національну безпеку у вузькому сенсі можна розглядати як безпеку державну, без досягнення якої неможливо забезпечити як інші види національної безпеки (економічну, екологічну, інформаційну, військову, продовольчу тощо), так і національну безпеку загалом. досягнення відповідної мети дасть змогу створити ефективний правовий механізм, що забезпечує функціонування системи забезпечення національної безпеки і, як результат, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави.

Усе це має передбачати застосування як загальнонаукових, так і спеціальних юридичних засобів. Вважаємо, що реалізація владних повноважень суб'єктами державно-управлінської діяльності має спиратися на довіру і підтримку народу як найважливіший фактор узгодженості дій суб'єктів України у сфері, що досліджується.

Основними суб'єктами адміністративно-правового забезпечення національної безпеки в Україні є органи національної безпеки. Орган національної безпеки це утворена згідно з нормативними та правовими актами в установленому порядку і в певній формі організація, яка, будучи частиною державного апарату, має свою структуру, територіальний масштаб діяльності, компетенцію, яку реалізує у встановлених формах і за допомогою певних методів, зокрема спеціальних, наділена правом за дорученням держави провадити діяльність, спрямовану на реалізацію найважливішої функції сучасної держави забезпечення національної безпеки в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах державного управління [4, с. 30].

Врахування засобів адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки буде сприяти оперативному прийняттю рішень, своєчасному застосуванню запобіжних заходів і засобів, адекватних характеру загроз і небезпек національним інтересам України. Останнім часом усе більше дослідників звертає увагу на необхідність активного розроблення проблематики засобів забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави. Тому, безперечно, нове вирішення та наукове обґрунтування щодо вдосконалення адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України висувають ці проблеми в число першочергових щодо подальших досліджень і практичного втілення задля сталого суспільного розвитку та входження України у світовий інформаційний простір.

Процес реформування, що триває в державі, вимагає належного законодавчого забезпечення системи адміністративно-правових режимів (далі режимної діяльності) як одного з видів державного управління, має велике значення для ефективної роботи державних органів щодо перетворення в життя їхніх вимог [5].

Усі повноваження, коло суб'єктів, об'єктів, предметів, основні напрями, операції, з яких складається режимне провадження, мають бути чітко окреслені в нормативних актах, інших законодавчих документах загальнообов'язкового характеру, правилах, що визначають правову основу і послідовність завдань державних органів, які наділені такими повноваженнями, а також процедуру їх застосування. Без відповідного нормативного закріплення та організації роботи з реалізації визначених нормативними актами засад, форм і методів здійснення режимної діяльності неможливе адекватне правове регулювання цієї групи суспільних відносин. Саме тому процес формування системи адміністративно-правових режимів як одного з видів державного управління (як у широкому, так і у вузькому значенні) треба починати з визначення загальних цілей, завдань, спеціалізації і кола суб'єктів, які їх здійснюють.

У свою чергу, для ефективного виконання поставлених перед ними завдань у сфері режимної діяльності інститутів, які її здійснюють, повинні діяти суворо відповідно до закону. Кожен орган має чітко розуміти загальну мету покладеного на нього обов'язку щодо ухвалення рішень режимного характеру, свої завдання і повноваження в цій сфері, знати повноваження інших органів режимної компетенції.

Застосування численних адміністративно-режимних проваджень має супроводжуватися не тільки виконанням певних вимог посадових осіб державних органів, які здійснюють режимні функції управління, а й виконанням відповідних правил, що встановлюються з урахуванням конкретної обстановки. з огляду на це необхідно передбачити адміністративну відповідальність за невиконання конкретних заходів певного виду адміністративно-правового режиму відповідними учасниками режимних правовідносин.

Висновок

Адміністративно-правове забезпечення національної безпеки являє собою здійснювану в межах єдиної державної політики в галузі забезпечення національної безпеки діяльність уповноважених суб'єктів, спрямовану на формування адміністративно-правової основи забезпечення національної безпеки, на закріплення в ній системи адміністративно-правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, індивідуальних приписів тощо), за допомогою яких досягається результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до суспільних потреб забезпечення національної безпеки країни, створення і підтримки необхідного рівня захищеності об'єктів безпеки держави.

адміністративний правовий відповідальність безпека

Список використаних джерел

1. Ласточкин В.В. Административно-правовые режимы и охрана государственной границы. С. 85.

2. Кондрашов В.П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения. Москва, 1998. С. 240-260.

3. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

4. Правові основи захисту України від зовнішньої та внутрішньої агресії : навч. посіб. / В.В. Середа, М.В. Ковалів, С.С. Єсімов, М.П. Гурковський. Львів, 2015. 496 с.

5. Про важливість організаційно-правових заходів у сфері державного управління. Див.: Малащук С.П. Організаційноправові засади стратегічного менеджменту в державному управлінні. Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. Харків : УАДУ ХФ, 2000. № 2 (7). С. 64-69.

Размещено на Allbest.ru