Транскордонне співробітництво: питання співвідношення категорій у науці конституційного права

Так, Н.А. Мікула вважає міжтериторіальне співробітництво найбільш ширшим поняттям, яке визначає право територіального органу влади будь-якого рівня співпрацювати з відповідними територіальними органами влади інших держав (для України - Автономна Республіка Крим, області, райони, селищні ради, міста). На її думку, міжрегіональне співробітництво окреслює правові рамки територій, що стоять на другому після центрального рівня (для України - це області й Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь, для Швейцарії - кантони, для Австрії, Німеччини - землі, для Польщі - воєводства тощо). Транскордонним ж співробітництвом учена називає співпрацю суміжних територій сусідніх держав, де визначальною є наявність кордону між співпрацюючими територіями, що виключає можливість транскордонного співробітництва не сусідніх держав (це не стосується функціонування міжнародних організацій і об'єднань) [1, с. 12-13]. Погоджуємося з висновком дослідниці, що поняття «міжтериторіальне» та «міжрегіональне» можна вживати як ідентичні, якщо визначитися з поняттям «регіон», тому що під територією варто розуміти різного рівня адміністративно-територіальні одиниці держави, зокрема і другий рівень безпосередньо після державного (тобто, за європейським визначенням, регіон), то поняття «міжтериторіальне» буде включати і «міжрегіональне» співробітництво [2, с. 69]. Транскордонне співробітництво дослідниця виділяє в окрему форму, оскільки в умовах транскордонного простору проблем, які виникають та які необхідно вирішувати, набагато більше, ніж тих, які виникають у відносинах територій (регіонів) різних держав, часто ці проблеми мають об'єктивний характер - не залежать від людини: перенос забруднень на суміжні території, спільні водні ресурси тощо [1, с. 13].

У вітчизняній літературі розглядається такий вид міжнародного співробітництва, як прикордонне. Прикордонне співробітництво - це форма міжнародного співробітництва, що передбачає дві основні умови: 1) сусідні території; 2) регіональний або локальний характер співпраці. Поняття «прикордонне співробітництво» ширше від поняття «єврорегіональне співробітництво», оскільки до того ж не потребує створення спільних структур по обидва боки кордону [3, с. 673].

Прикордонне співробітництво - погоджені дії місцевої влади, постійних жителів, юридичних осіб і визначених об'єктів (зокрема, перетинання кордону за спрощеними правилами), дозволені у визначеній зоні (найчастіше від 15 до 50 км) по обидва боки міждержавного кордону, також відповідно до національного законодавства і міждержавних угод, (наприклад, прикордонна торгівля) [4, с. 457], хоча деякі вчені зазначають, що «таке визначення прикордонного співробітництва має звужений характер» [5, с. 53].

У літературі зазначено такі відмінності прикордонного співробітництва від інших видів: прикордонне співробітництво створює вигоди для обох сторін зовнішнього кордону Європейського Союзу (далі - ЄС), спирається на фінансування із внутрішніх джерел ЄС і за його межами. Водночас прикордонне співробітництво іноді опосередковано ототожнюється із транскордонним або зазначається, що прикордонне співробітництво перейшло у транскордонне із травня 2004 р., коли кордони України з Угорщиною, Словаччиною та Польщею стали кордонами ЄС [5, с. 46, 49, 66].

На думку дослідника В.А. Дергачова, прикордонне співробітництво, як єврорегіони та міжнародні транспортні коридори, належить до основних форм транскордонного співробітництва [6].

Н.А. Мікула зазначає, що диференціація понять транскордонного та прикордонного регіонів здійснюється тому, що перші визначаються як спільна територія прилеглих до кордону сусідніх адміністративно-територіальних одиниць як мінімум двох держав, тоді як другі є територіями, що охоплюють одну або декілька адміністративно-територіальних одиниць однієї держави і прилягають до державного кордону [7, с. 11]. Тому вчена вважає, що прикордонні регіони сусідніх країн є важливою складовою частиною транскордонних регіонів, сформованих за їхньої участі, оскільки лише в межах транскордонного регіону виявляється синергетичний ефект від взаємодії прикордонних регіонів різних держав завдяки використанню потенціалу транскордонного співробітництва [8, с. 17].

О.А. Урбан у своєму дослідженні виокремлює такі відмінності між прикордонним і транскордонним та міжрегіональним співробітництвом:

1) прикордонне співробітництво відбиває співробітництво прикордонного регіону з будь-яким регіоном іншої держави, тоді як транскордонне - лише суміжних регіонів;

2) прикордонне співробітництво в деяких випадках характеризується як співробітництво між окремими територіями (містами, селищами й ін.), які не є регіонами, а тому його не завжди можна тлумачити як міжрегіональне співробітництво. Транскордонне співробітництво завжди є формою міжрегіонального співробітництва, тому є дещо складнішою формою міжрегіонального співробітництва порівняно із прикордонним співробітництвом;

3) порівняно із «прикордонним» і «транскордонним» «міжрегіональне» співробітництво є дещо ширшим поняттям, бо відображає будь-які зв'язки, встановлені між регіонами, що належать до різних держав, і включає в себе транскордонне співробітництво, відмітною рисою є наявність державного кордону між територіями, що співпрацюють [9, с. 9].

Говорячи про рівні транскордонного співробітництва, варто звернути увагу на рівні, які наводить П.Ю. Бєлєнький [10]:

1) міжнародний рівень, на якому реалізується політика загальноєвропейських інтересів, здійснюється координація національних регіональних політик для збалансованого розвитку європейського простору;

2) державний рівень, на якому виробляється національна політика у сфері транскордонного співробітництва й узгоджуються національні інтереси із загальноєвропейськими, а також здійснюється гармонізація національних і регіональних цілей;

3) регіональний рівень, на якому реалізується регіональна політика розвитку транскордонного співробітництва з урахуванням інтересів держави та регіональних зацікавлень, здійснюється відповідна координація з регіонами сусідніх країн;

4) місцевий рівень, на якому здійснюється координація планів розвитку, що запропоновані місцевою владою (з урахуванням регіональних і національних інтересів), відбувається конкретна співпраця між суб'єктами прикордонних територій.

На думку дослідників В.Ф. Проскури та М.Л. Фозекоша, «<..> в Україні транскордонне співробітництво найчастіше здійснюється на регіональному рівні та розглядається як співробітництва прикордонних регіонів суміжних держав. Також за участю регіонів створюються вищі інституційні структури транскордонного співробітництва, зокрема єврорегіони». Однак дослідники вказують на здебільшого декларативність державного рівня транскордонного співробітництва, який не приводить до пожвавлення співпраці на місцях, і звертають найбільшу увагу на місцеві рівні, оскільки саме тут відбувається конкретна співпраця між суб'єктами прикордонних територій, саме на співпрацю та взаємодію між територіальними громадами або їх представницькими органами спрямоване транскордонне співробітництво, саме територіальна громада є тією основною ланкою, яка формує «фундамент» регіону та держави загалом, здійснює місцеве самоврядування та місцеве управління. Крім того, транскордонне співробітництво на місцевому рівні стикається з низкою перешкод, що суттєво знижують ефективність такої співпраці та мають демоти- вуючий характер, серед яких нормативно-правове забезпечення, оскільки, на думку експертів, «Закон України «Про транскордонне співробітництво» у своїй основі є достатньо декларативним і консервативним» [11].

Таблиця 1

1) створення транскордонних об'єднань і органів транскордонного співробітництва, зокрема об'єднань євро- регіонального співробітництва, європейських об'єднань територіального співробітництва;

2) у межах створеного єврорегіону;

3) укладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах;

4) розроблення та реалізації спільних ініціатив, заходів, проєктів, програм та стратегій в окремих сферах, що передбачає координацію співробітництва й акумулювання на визначений період ресурсів із метою спільного здійснення відповідних заходів;

5) встановлення та розвиток взаємовигідних контактів між суб'єктами транскордонного співробітництва;

6) інші форми транскордонного співробітництва, не заборонені законодавством [11].

Н.А. Мікула звертає увагу на те, що залежно від цілей, завдань, масштабу і характеру транскордонного співробітництва деякі дослідники виділяють форми транскордонного співробітництва, які еволюціонують у такій послідовності:

1) одноразові заходи транскордонної співпраці, спрямовані на реалізацію певної мети (коли мета досягається, співпраця припиняється);

2) довготривала транскордонна співпраця, яка ґрунтується на використанні внутрішніх переваг і можливостей або наявних ресурсів прикордонних регіонів;

3) транскордонна діяльність, що базується на розробленій транскордонній або міжрегіональній стратегії (концепції) налагодження добросусідських відносин у різних сферах;

4) співробітництво самостійних і незалежних учасників транскордонного співробітництва, що відбувається під контролем уповноважених органів влади та самоврядування [12, с. 20--21]. Ця тенденція сьогодні завершилася додаванням законодавцем такої нової форми транскордонного співробітництва, як об'єднання єврорегіонального співробітництва, європейські об'єднання територіального співробітництва та можливості утворювати інші форми, не заборонені законодавством.

З аналізу конституційного законодавства та деяких наукових джерел (Н.А. Мікула, В.Ф. Проскура) постає, що протягом тривалого періоду часу в Україні вживався термін «прикордонне» співробітництво, лише після здобуття незалежності став уживатися термін «транскордонне». Однак, як зазначає В.Ф. Проскура, разом із поступовим переходом від прикордонного співробітництва до транскордонного змінювалися і розширилися сфери співпраці - від спрощеної прикордонної торгівлі до багатовекторного співробітництва, яке сприяє налагодженню добросусідських відносин між територіальними громадами та всебічному розвитку прикордонних регіонів суміжних країн [13, с. 140]. Тобто сьогодні «прикордонне співробітництво» стало поняттям вужчим за своїм змістом, ніж «транскордонне співробітництво».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Мікула Н.А. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво. Львів : ІРД НАН України, 2004. 231 с.

2. Бєлєнький П.Ю, Мікула Н.А. Формування та розвиток системи міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні. Регіональна економіка. 200І. № 3. С. 61-74.

3. Економічна енциклопедія : у 3-х т. / ред. рада : Б.Д. Гаврилишин (голова) та ін. Т 2 / за ред. С.В. Мочерного та ін. Київ : Видавничий центр «Академія», 2002. 952 с.

4. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку : монографія / З.С. Варналій та ін. ; за ред. З.С. Вар- налія. Київ : Знання України, 2005. 498 с.

5. Прикордонне співробітництво: регіональні трансформації і перспективи / В.П. Мікловда та ін. Ужгород : Видавництво ФОП Бреза А.Е., 2012. 232 с.

6. Дергачев В.А. Регионоведение : учебное пособие для студентов вузов. Москва : Юнити-Дана, 2004. 463 с.

7. Мікула Н.А. Національна доповідь «Сучасний стан та перспективи розвитку транскордонного співробітництва в Україні» (основні положення проекту). Регіональна економіка. 2010. № 3. С. 12-19.

8. Мікула Н.А. Концептуальні підходи до дослідження кон'юнктури транскордонного ринку. Регіональна економіка. 2010. № 2 (56). С. 17-21.

9. Урбан О.А. Транскордонне співробітництво України як форма розвитку європейської економічної інтеграції : автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.10.01. Львів, 2004. 2о с.

10. Бєлєнький П.Ю, Мікула Н.А. Формування та розвиток системи міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні. Регіональна економіка. 200І. № 3. С. 61-74.

11. Про транскордонне співробітництво : Закон України від 24 червня 2004 р. № 1861-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1861-15/ed20040624.

12. Мікула Н.А. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво. Львів : ІРД НАН України, 2004. 231 с.

13. Проскура В.Ф. Проблеми та перспективи реалізації транскордонного співробітництва на місцевому рівні. Економіка і суспільство.2018 Вип. 14. С. 139-146.

14. Студенніков ІВ. Транскордонне співробітництво та його місце в регіональному розвитку. Регіональна політика в країнах Європи : Уроки для України / за ред. С. Максименка. Київ : Логос, 2000. 171 с.

15. Бєлов Д.М., Сестренікова О.М. Принципи правової держави: конституційно-правовий вимір. Конституційно-правові аналітичні студії 2016. № 1. С. 26-34.

16. Byelov D., Hromovhcuk M. The constitution of the state in the context of its functions. Visegrad Journal on Human Rights. 2017. № 4. P. 41-49.

Размещено на Allbest.ru