Торгівля людьми у світлі статті 4 ЄКПЛ: проблемні аспекти та судова практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Торгівля людьми у світлі статті 4 ЄКПЛ: проблемні аспекти та судова практика

Trafficking in the world of article 4 ECHR: problem aspects and judicial practice

Чередниченко К.Ю.

студентка

Кохан А.С.

студентка

Анотація

торгівля люди примусовий рабство

У роботі досліджено торгівлю людьми як одну з найбільш гострих проблем XXI століття. На початку статті наведено актуальні статистичні дані Управління Організації Об'єднаних Націй з наркотиків і злочинності, Міжнародної організації праці та Walk Free Foundation щодо кількості випадків торгівлі людьми, рабства та примусової праці у світі. Автори звернули увагу і на доповідь начальника Департаменту боротьби зі злочинами щодо кількості випадків торгівлі людьми із січня по червень 2019 р. в Україні. Як приклад згадано про випадок продажу у 2018 р. в сексуальне рабство 19-річної Наді Мурад, яка на момент продажу була послом доброї волі в УНЗ ООН. Цей випадок було наведено для наочного підтвердження того, що люди незалежно від соціального та матеріального становища є незахищеними від торгівлі людьми.

У статті ставиться питання про регулювання торгівлі людьми Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Досліджується зміст ст. 4 Конвенції, яка встановлює заборону рабства, підневільного стану, примусової та обов'язкової праці. Авторами проводиться співставлення понять, передбачених ст. 4 Конвенції з поняттям «торгівля людьми».

Авторами аналізуються положення деяких справ Європейського суду з прав людини - Rantsev v. Cyprus and Russia, Siliadin v. France, C.N. and V. v. France. Наведено та проаналізовано позицію, висловлену в пояснювальній доповіді, що супроводжує Конвенцію про заходи щодо протидії торгівлі людьми. У доповіді пропонувалося вважати торгівлю людьми сучасною формою работоргівлі. Було внесено пропозицію розширити це поняття в межах здійснюваного дослідження. Незважаючи на те, що авторами було знайдено декілька випадків звернення щодо торгівлі людьми з посиланням на порушення ст. 4 Конвенції, у статті було наведено думку, що відсутність прямої вказівки у статті не дає фактичної можливості звернення для захисту порушеного права.

Наприкінці статті автори досліджують питання можливості встановлення порушення під час торгівлі людьми не лише ст. 4 Конвенції, але й інших статей. Внесено пропозицію про доповнення окремим пунктом ст. 4 щодо заборони торгівлі людьми.

Ключові слова: торгівля людьми, рабство, підневільний стан, примусова праця, обов'язкова праця, судова практика.

Abstract

The article studies human trafficking as one of the most acute problems of the 21st century. At the beginning of the article are relevant statistics from the United Nations Office on Drugs and Crime, the International Labor Organization and the Walk Free Foundation on the number of cases of human trafficking, slavery and forced labor in the world. The authors drew attention to the report of the head of the Department of Combating Crimes on the number of cases of human trafficking from January to June 2019 in Ukraine. An example is the case of the sale in 2018 of sexual slavery of 19-year-old Nadi Murad, who at the time of the sale was a goodwill ambassador to UNODC. This case was given to illustrate that people, regardless of their social and financial situation, are vulnerable to human trafficking.

The article raises the issue of regulating human trafficking in the European Convention for the Protection of Rights and Fundamental Freedoms. The content of Art. 4 of the Convention, which establishes the prohibition of slavery, servitude, forced and compulsory labor, is examined. The authors compare the concepts provided for in Art. 4 of the Convention with the concept of “trafficking in persons”.

The authors analyze the provisions of some cases of the European Court of Human Rights - Rantsev v. Cyprus and Russia, Siliadin v. France, C.N. and V. v. France The position expressed in the explanatory report accompanying the Convention on Action against Trafficking in Human Beings is given and analyzed. The report suggested that trafficking in persons be a modern form of the slave trade. A suggestion was made to expand this notion as part of the ongoing study. Despite the fact that the authors have found several cases of trafficking in persons with reference to a violation of Art. 4 of the Convention, the article was of the opinion that the absence of a direct indication in the article does not give the actual possibility of applying for the protection of the violated right.

At the end of the article, the authors investigate the possibility of establishing a violation of trafficking in persons not only of Art. 4 of the Convention, but also of other articles. A proposal has been made to supplement a separate paragraph of Art. 4 on the prohibition of human trafficking.

Key words: human trafficking, slavery, servitude, forced labor, compulsory labor, judicial practice.

Постановка проблеми

Торгівля людьми - одна з найбільш гострих проблем сучасності. Через свою латентність, недосконалість національного регулювання, відсутність дієвих механізмів протидії міжнародній торгівлі людьми та невиконання державами своїх позитивних зобов'язань права та інтереси людей залишаються незахищеними.

Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) являє собою своєрідний додатковий механізм захисту, який починає діяти тоді, коли національні органи не здатні забезпечити достатній рівень охорони та захисту прав і свобод людини. Саме тому постає необхідність аналізу положень Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) та практики ЄСПЛ на предмет можливості захисту від торгівлі людьми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання протидії торгівлі людьми, міжнародне співробітництво держав у цій сфері досліджувалося багатьма національними вченими, серед яких такі: А.О. Топчій, Т.С. Шевченко, К.Б. Левченко, О.А. Удалова, А.В. Войціховський, В.С. Батиргареєва та інші. Аналіз практики ЄСПЛ із приводу порушення ст. 4 Конвенції здійснювали такі науковці, як В.І. Кафарський та І.О. Рощина.

Формулювання цілей статті

Головною метою статті є дослідження торгівлі людьми в межах ст. 4 ЄКПЛ. Авторами статті буде запропоновано приблизний перелік статей, порушення яких може мати місце під час встановлення факту торгівлі людьми.

Виклад основного матеріалу

Торгівля людьми як негативний кримінально-соціальний феномен набула свого широкого поширення у світі. Саме вона передує оберненню людей у сексуальне та трудове рабство, триманню в підневільному стані, а також залученню до примусової чи обов'язкової праці. Актуальність обраної теми можна підтвердити статистичними даними, зібраними як міжнародними організаціями, так і державними органами окремо взятих країн.

Згідно з офіційними даними, опублікованими Управлінням Організації Об'єднаних Націй із наркотиків і злочинності, кількість виявлених жертв від торгівлі людьми у світі досягла свого піку у 2016 р. та становила 24 000 осіб. Для сексуальної експлуатації було викрадено 59%, що становить 14 160 осіб, для примусової праці - 34%, що становить 8 160 осіб. Відповідно до доповіді начальника Департаменту боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, в Україні із січня по червень 2019 р. було виявлено 214 випадків торгівлі людьми. У 2018 р. в сексуальне рабство була продана 19-річна Наді Мурад, яка на момент продажу була послом доброї волі в УНЗ ООН. Цей випадок наочно підтверджує, що люди незалежно від соціального та матеріального становища є незахищеними від торгівлі людьми.

Оскільки торгівля людьми безпосередньо пов'язана з примусовою працею та рабством, вважаємо за необхідне навести актуальну статистику і за цими напрямами. Відповідно до оцінок Міжнародної організації праці на сьогодні жертвами примусової праці у всьому світі є понад 21 млн осіб, 18,7 млн з яких експлуатуються фізичними особами та підприємствами, а 2,3 млн - безпосередньо державами. Питання рабства досліджувалося спільно МОП та Walk Free Foundation, які дійшли висновку, що наразі у світі понад 36 млн осіб, які перебувають у трудовому рабстві.

Зважаючи на наведені статистичні дані, які стосуються як безпосередньо торгівлі людьми, так і рабства та примусової праці, вважаємо, що держави повинні захищати своїх громадян. Для цього потрібно створювати дієві механізми, підписувати та ратифікувати міжнародні договори, імплементувати норми у національне законодавство.

На відміну від рабства, підневільного стану, примусової та обов'язкової праці, які забороняються на рівні Конвенції та безпосередньо зазначені у ст. 4 ЄКПЛ, про торгівлю людьми у міжнародному договорі не згадується. На цій проблемі акцентує увагу і ЄСПЛ у справі Rantsev v. Cyprus and Russia [1], у параграфі 272, ставлячи під питання регулювання цієї статтею торгівлю людьми. Хоча у практиці Європейського суду з прав людини нами було знайдено декілька випадків звернення щодо торгівлі людьми з посиланням на порушення ст. 4 Конвенції, вважаємо, що відсутність прямої вказівки у статті не дає фактичної можливості звернення для захисту порушеного права. Причиною є недостатнє розуміння змісту норм звичайними громадянами.

У межах здійснюваного дослідження вважаємо за потрібне з'ясувати, на основі чого Судом було введено практику вважати торгівлю людьми порушенням ст. 4 Конвенції [2]. Для цього коротко проаналізуємо та співставимо поняття, про які йдеться в самій статті, а саме: рабство, підневільний стан, обов'язкову та примусову працю з торгівлею людьми.

Розмежування понять здійснено у практиці ЄСПЛ. У параграфі 122 у справі Siliadin v. France зазначено, що під час розгляду поняття «рабство», відповідно до ст. 4, Суд спирається на класичне визначення рабства, що міститься в Конвенції про рабство 1926 р., яка визначає рабство як «стан або становище особи, у зв'язку з яким вона виконує деякі або всі правомочності, притаманні праву власності» [3].

У справах Siliadin v. France та C.N. and V v. France Суд проводить розмежування підневільного стану та рабства, а також підневільного стану та примусової чи обов'язкової праці. Аналіз показав, що «підневільний стан» означає зобов'язання надавати свої послуги під примусом, і це поняття тісно пов'язане з поняттям рабства. У параграфі 91 у справі C.N. and V. v. France вказано, що підневільний стан є однією з форм примусової чи обов'язкової праці.

Основна відмінність підневільного стану від примусової чи обов'язкової праці за змістом ст. 4 Конвенції полягає у відчутті жертви, що її стан є постійним і що ситуація навряд чи зміниться [4].

Отже, робимо висновок про те, що ці поняття, про які йдеться у ст. 4 Конвенції, розмежовуються залежно від ступеня суб'єктивного сприйняття особою власного становища, а також певних об'єктивних чинників, пов'язаних з особливостями праці, яку мають виконувати особи, тривалості та характеру такої праці. Це розмежування має більше не практичний, а теоретичний характер для встановлення порушення ЄСПЛ. Однак розмежування було необхідним для подальшого співставлення понять із торгівлею людьми.

Досить цікавим є те, що про відносини власності йдеться не лише за рабства, але й за торгівлі людьми. У Керівництві із застосування ст. 4 Конвенції зазначено, що торгівля людьми за самою своєю природою ґрунтується на здійсненні повноважень, пов'язаних із правом власності. Вона трактує людей як товари, які можуть купуватися і продаватися, а також можуть бути залучені до примусової праці, часто низькооплачуваної або зовсім неоплачуваної, як правило, в секс-індустрії, але часом і в інших сферах. Це передбачає тісне спостереження за діяльністю жертв, чиє право пересування часто обмежене. Торгівля людьми включає в себе застосування насильства і погроз щодо жертв, які живуть і працюють у поганих умовах [5, с. 5]. Тобто фактично це означає, що торгівля людьми фактично передує оберненню в рабство, підневільний стан, а також залученню до примусової чи обов'язкової праці.

У пояснювальній доповіді, що супроводжує Конвенцію про заходи щодо протидії торгівлі людьми [6], така торгівля названа сучасною формою работоргівлі. На нашу думку, ця позиція є правильною, але сформульована досить вузько, адже торгівля людьми може використовуватися не лише для обернення людей у рабство, але й для подальшого вилучення та трансплантації органів, релігійних обрядів, церемоній, зокрема весільних тощо.

Суд у справі Rantsev v. Cyprus and Russia вказав, що не вважає за необхідне визначати в конкретному контексті торгівлі людьми, чи є звернення, на яке скаржиться заявник, «рабством», «підневільним станом» чи «примусовою або обов'язковою працею». Суд уважає, що торгівля людьми, за змістом ст. 3 (а) Палермського Протоколу та ст. 4 (а) Конвенції про заходи щодо протидії торгівлі людьми, підпадає під дію ст. 4 Конвенції [1]. Позиція ЄСПЛ є аргументованою та цілком логічною, однак постає питання про те, які ще статті можуть бути порушені під час торгівлі людьми.

Вважаємо, що це безпосередньо залежить від мети продажу, умов тримання, ставлення до осіб з боку злочинців тощо. Дослідження практики ЄСПЛ показало, що звернень до Суду у зв'язку з торгівлею людьми було, порівняно з іншими, небагато, що, на нашу думку, можна пояснити саме відсутністю прямої вказівки в Конвенції.

Проаналізувавши низку рішень Європейського суду з прав людини, можемо зробити висновок про те, що під час звернення до Суду іноді констатується порушення не лише ст. 4 ЄКПЛ, але й інших статей. Зокрема, у справі Rantsev v. Cyprus and Russia Суд встановив також порушення Кіпром ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) [1]. Ця практика є правильною, адже під час продажу людей і використання їхньої праці зачіпаються й інші права та інтереси людей.

Автори впевнені, що залежно від обставин справи можна констатувати й порушення таких статей, як ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона катування), ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), ст. 9 (свобода думки, совісті та релігії) у разі продажу для проведення релігійних обрядів і здійснення жертвоприношень, ст. 12 (право на шлюб) у разі продажу людини для проведення примусових весільних церемоній.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Європейський суд із прав людини має бути найбільш прогресивним міжнародним органом, який діє для захисту порушених прав людини. Оскільки Суд тлумачить і робить власні висновки виключно на основі Конвенції та протоколів до неї, то ЄКПЛ має повно відображати ті відносини, які можуть бути захищені в Суді, у своїх положеннях. Саме тому вважаємо за потрібне прописати у ст. 4 окремим пунктом положення щодо заборони торгівлі людьми. Це дасть можливість людям звертатися за порушенням свого права до Суду, адже кількість звернень прямо вказує на те, що потенціальні заявники не сприймають ЄСПЛ як процесуальний інструмент захисту прав у разі торгівлі людьми.

Список використаних джерел

1. Case of Rantsev v. Cyprus and Russia. Application no 25965/04. Judgment Strasbourg 7 January 2010. URL: http://www.refworld.org/ pdfid/4b4f0b5a2.pdf.

2. Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод: прийнята 4 жовтня 1950 р. База даних «Законодавство України».

3. Конвенція про рабство: прийнята 25 вересня 1926 р. База даних «Законодавство України».

4. Case of C.N. and V. v. France. Application no 67724/09. Judgment Strasbourg 11 January 2013. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{% 22itemid%22:[%22001-114032%22]}.

5. Guide on Article 4of the European Convention on Human Rights. Prohibition of slavery and forced labour. 2019. URL: http://surl.li/bhnx.

6. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми: прийнята 16 травня 2005 р. База даних «Законодавство України».

Размещено на Allbest.ru