Особливості правового режиму розпорядку дня засудженого до позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Центр пробації»

Академія Державної пенітенціарної служби

Особливості правового режиму розпорядку дня засудженого до позбавлення волі

Яковець І.С., доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, перший заступник директора

Карелін В.В., доктор юридичних наук, капітан внутрішньої служби, доцент кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології

У статті зазначено, що режим встановлює правила поведінки суб'єктів та учасників процесу виконання (відбування) покарань, їх права та обов'язки. Норми режиму також забезпечують порядок реалізації правообмежень, прав та обов'язків відповідних суб'єктів та учасників цього процесу. Отже, режим у колоніях не лише охоплює всі правила поведінки засуджених, а й відображає сутність та зміст покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме в ньому відображається кара, тобто сукупність правообмежень, які застосовуються до засуджених. Доведено, що сфера впливу режиму позбавлення волі поширюється на три категорії осіб: суб'єктів виконання покарання - адміністрацію органів і установ виконання покарань; суб'єктів відбування покарання - засуджених; учасників кримінально-виконавчої діяльності, тобто тих осіб, що причетні до цього різновиду діяльності, мають контакти з адміністрацією і засудженими, однак не наділені повноваженнями реалізації кари, застосування примусових заходів.

Автори відзначають, що одним із ключових елементів режиму є розпорядок дня для засуджених, дотримання якого включено до основних обов'язків цих осіб. Розпорядок дня виступає, по суті, головним засобом забезпечення неухильного дотримання засудженими передбачених для них правил поведінки. Вказано, що розпорядок дня установи виконання покарань складається з підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві та навчанні, перевірки наявності засуджених, проведення виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. Встановлено, що динамічна безпека полягає в тому, що поряд із технічними засобами забезпечення нагляду, важливу роль відіграє безпосередня робота персоналу з засудженими, який, працюючи з ними, добре інформований про події в установі виконання покарань та слідкує, щоб усі засуджені були задіяні в суспільно корисній праці. Констатовано, що розпорядок дня являє собою один з елементів режиму та чітко регламентований в нормативних актах. Відзначено, що розпорядку дня властивий власний правовий режим, під яким слід розуміти самостійний, законодавчо визначений, комплексний, правовий інститут, який складається із сукупності організаційно-забезпечуваних заходів, спрямованих на встановлення оптимального, з погляду держави, безпечного функціонування установ виконання покарань, належного виконання компетентними органами своїх зобов'язань на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Ключові слова: засуджений, правовий режим розпорядок дня, правила внутрішнього розпорядку, установа виконання покарань.

Peculiarities of the legal regime of convict's daily routine

It is noted, that regime sets the rules of subjects and participants, of the process of executing (serving) sentences behaviour, their rights and duties. Regime norms also provide for the procedure of implementing restrictions, rights and duties of appropriate subjects and participants of this process. Consequently, the colony regime does not only include all the rules of the convicts' behavior, but also adheres to the essence of punishment in form of imprisonment because it reflects the penalty that is the set of restrictions applied towards convicts. It is proved that the sphere of influence of the prison regime extends to the following: - subjects of sentence enforcement - administration of penal bodies and institutions; subjects of serving sentences - convicts; participants of criminal and executive activity, that is, those persons who are involved in this type of activity, have contacts with the administration and convicts, but are not empowered to carry out punishment, to apply coercive measures. it is mentioned that one of the key elements of the regime is convicts' daily routine. Its compliance is the basic duty of these persons. The daily routine is, in essence, the main means of ensuring the convicts' strict compliance with the rules of conduct provided for them. It is determined that the daily routine of a penal institution consists of waking up, toilet, doing physical exercise, having meal, job placement, staying at work and studying, checking convicts' presence, conducting educational, cultural-mass and sports-wellness events, etc. It is established that dynamic security is that, in addition to the technical means of supervision, an important role is played by the direct work of prison staff with convicts, who, while working with them, are well-informed of the evens in penal institution and ensure all convicts to be involved in socially useful work. It is stated that the daily routine is one of the elements of the regime, which is clearly regulated in the normative acts. Therefore, on this basis of the regime, there is a peculiar legal regime, which should be understood as an independent legislatively defined, comprehensive, legal institute, consisting of a set of organizationally-assured measures aimed at establishing the optimal, from the state's point of view, the safe functioning of penal institutions, proper performing by the competent authorities of their obligations on the basis of the inviolability of constitutional rights and freedoms of a man and a citizen.

Key words: convict, legal regime, daily routine, internal rules, penal institution.

Вступ

Постановка проблеми. Питання забезпечення правового режиму розпорядку дня засудженого до позбавлення волі є актуальним у наш час, оскільки саме воно багато в чому визначає ефективність діяльності, і як наслідок, - порядок у державі. Така обставина, на нашу думку, зумовлює необхідність розгляду названого питання більш глибоко.

Державна кримінально-виконавча служба України, яка реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань щорічно, за офіційними даними, через систему установ виконання покарань пропускає тисячі громадян, при цьому значна частина всіх засуджених відчуває максимальний комплекс правообмежень під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Однак, відповідно до існуючої доктрини кримінально-правового впливу, вважається, що сама по собі ізоляція не в змозі досягти поставленої перед покаранням мети, тому до засуджених має також застосовуватись відповідний режим відбування покарань, який своєю чергою забезпечується розпорядком дня засудженого в установах виконання покарань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням питання розпорядку дня засудженого до позбавлення волі займалася велика кількість науковців, зокрема В.А. Бадира, І.Г Богатирьов, В.В. Василевич, О.А. Гритенко, А.П. Гель, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, А.І. Зубков, О.Г. Колб, В.А. Льовочкін, О.В. Лисодєд, І.С. Михалко, Л.П. Оніка, П.Г Пономарьов, М.В. Романов, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, В.О. Уткін, В.П. Філонов, А.І. Фролов, М.П. Черненок, Д.В. Ягунов, І.С. Яковець та інші.

Метою статті є окреслення основних підходів до визначення правового режиму та змісту розпорядку дня засудженого до позбавлення волі як передумови створення належного режиму та його врахування у подальшому реформуванні кримінально-виконавчої системи України.

Виклад основного матеріалу

У ч. 1 ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) дається наступне визначення поняття «режим у виправних і виховних колоніях»: це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. У кримінально-виконавчому законодавстві вперше дано визначення цього поняття, хоча в науці як виправно- трудового, так і кримінально-виконавчого права воно було сформульовано досить давно.

У теорії режим позбавлення волі (як основний засіб виправлення та ресоціалізації засуджених за ст. 6 КВК України) прийнято визначати як порядок відбування, порядок виконання покарання, порядок тримання засуджених, укладу їх життя чи правопорядку, встановленого в колонії. Оскільки термін «порядок», зазвичай, тлумачиться як послідовність тих чи інших дій, правила, за якими здійснюється що-небудь, то у цьому значенні режим визначає послідовність процесу виконання (відбування) покарання чи правила, за якими здійснюється цей процес. Режим позбавлення волі уособлює як порядок виконання, так і порядок відбування покарання.

Провідні вчені не обмежуються розумінням режиму виключно як інституту позбавлення волі. Так, А.Х. Сте- панюк визначає режим покарання (зокрема у випадку позбавлення волі) як встановлену кримінально-виконавчим законодавством сукупність правил поведінки засуджених (режим відбування покарання) і заходів, що здійснюються органами й установами виконання покарань, спрямованими на досягнення цілей покарання (режим виконання покарання). Це визначення режиму дозволило науковцю розглядати режим не тільки у вузькому значенні, лише як інститут позбавлення волі, а й дало можливість вести мову про режим виконання (відбування) інших видів покарань, наприклад, режим арешту, режим обмеження волі, режим виправних робіт, режим позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, режим тримання в дисциплінарному батальйоні і таке інше [1, с. 329-241].

Частина 2 ст. 102 КВК України закріплює, що режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що наведене положення дещо відрізняється від цілей режиму, закріплених у міжнародних нормативно-правових актах. Так, у Європейських тюремних правилах зазначено, що режим, застосовуваний в місцях позбавлення волі, повинен:

- забезпечувати умови життя, сумісні з людською гідністю та нормами, прийнятими в суспільстві;

- звести до мінімуму негативні наслідки ув'язнення та різницю в ув'язненні й на свободі, з тим щоб ув'язнений не втратив почуття самоповаги або особистої відповідальності;

- підтримувати та зміцнювати зв'язки з рідними та громадськістю в інтересах ув'язнених та їх сімей;

- надавати можливість ув'язненим розвивати навички та схильності, що допоможуть їм успішно включитись у життя суспільства після звільнення [2, с. 16].

Режим встановлює правила поведінки суб'єктів та учасників процесу виконання (відбування) покарань, їх права та обов'язки. Норми режиму також забезпечують порядок реалізації правообмежень, прав та обов'язків відповідних суб'єктів та учасників цього процесу. Отже, режим у колоніях не лише охоплює всі правила поведінки засуджених, а й відображає сутність та зміст покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме в ньому відображається кара, тобто сукупність правообмежень, які застосовуються до засуджених. Водночас, оскільки режим регламентує також взаємовідносини адміністрації та засуджених, засуджених між собою, проведення виховної роботи, залучення до праці тощо, ним охоплюються і правила поведінки, що не виражають кару.

Таким чином, сфера впливу режиму позбавлення волі поширюється на: - суб'єктів виконання покарання - адміністрацію органів і установ виконання покарань;

- суб'єктів відбування покарання - засуджених;

- учасників кримінально-виконавчої діяльності, тобто тих осіб, що причетні до цього різновиду діяльності, мають контакти з адміністрацією і засудженими, однак не наділені повноваженнями реалізації кари, застосування примусових заходів.

Одним із ключових елементів режиму є розпорядок дня для засуджених, дотримання якого включено до основних обов'язків цих осіб. Розпорядок дня виступає, по суті, головним засобом забезпечення неухильного дотримання засудженими передбачених для них правил поведінки.

У колоніях, на відміну від того безладного способу життя, що в підсумку привів особу в місця позбавлення волі, ритм життя засуджених є чітко налагодженим, розміреним, завдяки суворо регламентованому розпорядку дня, який включає в себе час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання, виховних, культурно-масових та спортивно- оздоровчих заходів. Обов'язковими елементами розпорядку дня, незалежно від зайнятості засуджених на виробництві, оперативної обстановки, пори року, є безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу від 1 до 2 годин. В основному нормативно-правовому акті, який регулює правовий режим розпорядку дня засудженого, - Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 р. № 2823/5, - зазначено, що у кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з різними категоріями засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин [3].

До 14 вересня 2018 року щодо регулювання внутрішнього розпорядку в установах діяли правила, прийняті в 2014 році [4]. Відмінність щодо Розділу 6 «Розпорядок дня в установах виконання покарань» полягає у тому, що раніше він був ширшим та в цей розділ входили не тільки розпорядок дня, а й проведення перевірок наявності засуджених, розвід засуджених на роботу, порядок приймання засудженими їжі.

Розпорядок дня затверджується наказом начальника установи, узгоджується з начальником міжрегіонального управління, доводиться до відома засуджених і персоналу та розміщується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових послуг засудженим, відділеннях соціально-психологічної служби, контрольно-пропускних пунктах між житловою і виробничою зонами, а також кімнатах очікування громадян, які прибули на побачення. Розпорядок дня медичної частини розробляється її керівником з урахуванням затвердженого розпорядку дня установи виконання покарань [3]. Розпорядок дня, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах, виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув'язнені та засуджені [4].

Розпорядок дня установи виконання покарань складається з підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві та навчанні, перевірки наявності засуджених, проведення виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм не менше ніж дві години вільного часу [3].

Підйом засуджених відбувається о шостій годині ранку, нічний днювальний подає команду «Відділення, підйом» і дзвонить у спеціальний дзвоник на тумбочці. Засуджені піднімаються і заправляють ліжка. Ранковий туалет займає приблизно п'ятнадцять хвилин.

Важливою особливістю виконання покарань є фізичне виховання засуджених, яке слід розуміти як процес формування та розвитку фізичних можливостей, морально- вольових якостей засуджених, закріплення та збереження їх фізичного та психічного здоров'я. Кожен ранок для засуджених в установі починається з фізичної зарядки.

Приймання засудженими їжі проводиться в години, установлені розпорядком дня, окремо за структурними дільницями колонії, відділеннями та бригадами з урахуванням їх надійної ізоляції в їдальні, а на контрагентських об'єктах - у спеціально відведених для цього місцях.

Якщо їдальня розташована на межі житлової і виробничої зон, приймання їжі робочою зміною може організовуватися в їдальні, але з забезпеченням вимог ізоляції засуджених, які перебувають у житловій зоні, від засуджених, які працюють на виробництві. Засуджені, яких тримають у камерах, їжу приймають у жилих або робочих камерах. З метою підтримання належного порядку під час приймання їжі засудженими в їдальнях в обов'язковому порядку повинні бути присутні представники адміністрації установ та молодший інспекторський склад чергової зміни.

Згідно з розпорядком дня установи виконання покарань засуджені шикуються відділеннями та бригадами у спеціально відведених місцях для розводу на роботу. Під час проведення розводу засуджених на роботу або зняття з роботи в обов'язковому порядку повинні бути присутні представники виробничого персоналу установи та начальники відділень чи бригад, які задіяні на виробництві. При цьому перевіряється зовнішній вигляд засуджених, стан одягу та взуття, і у разі потреби вживають заходів щодо усунення недоліків.

Начальниками установ та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов установлюється порядок поведінки засуджених на виробничих об'єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність засуджених на об'єктах, інструктаж їх начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здачі робочих місць, підведення підсумків роботи, інші питання.

В установах виконання покарань перевірки наявності засуджених організовуються щоденно, уранці та ввечері, у години, визначені розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі засудженими або після. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками (додаток 8 до Правил). У нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально, без підняття засуджених

Для поіменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями у спеціально відведених місцях. Від поіменної перевірки звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи або звільнені через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на роботах, які залишити неможливо. Персональні списки таких засуджених затверджуються начальниками установ виконання покарань. Перевірка їх наявності проводиться за місцем перебування.

У негоду і при низькій температурі, коли проведення таких перевірок на відкритому повітрі не бажане, вони можуть проводитися у приміщеннях відділень. Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше 30 хвилин. На перевірках почергово повинні бути присутні начальники установ, їх заступники та керівники частин і служб. У разі виявлення відсутності засудженого, інші засуджені залишаються на місці перевірки до з'ясування причин його відсутності. Організація перевірок і відповідальність за них покладається:

- у житлових зонах на чергового помічника начальника установи виконання покарань, начальників відділень і молодший інспекторський склад чергових змін;

- на виробничих об'єктах на представників адміністрації установ виконання покарань, зайнятих на виробництві, і молодший інспекторський склад чергових змін. На тимчасових виробничих об'єктах, де працюють невеликі групи засуджених, - на начальників варт, молодший інспекторський склад чергових змін, членів оперативних груп установи.

Перевірки наявності засуджених у виправних колоніях максимального рівня безпеки з триманням засуджених у приміщеннях камерного типу (далі - ПКТ), секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю, арештних домах, ПКТ (одиночних камерах) виправних колоній, а також у дисциплінарних ізоляторах (далі - ДІЗО) та карцерах організовуються покамерно. Перевірки проводяться з обов'язковим шикуванням засуджених та відвідуванням камер. Вечірні перевірки засуджених до довічного позбавлення волі здійснюються з відкриванням перших дверей камер та шикуванням.

Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх підрозділів, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, секторів середнього і максимального рівнів безпеки, дільниці слідчого ізолятора, їдальні, перукарні, лазні, пральні, крамниці [3].

Відповідно до законодавства засуджені (ув'язнені) на виробничих об'єктах не можуть працювати більше 40 годин на тиждень (для неповнолітніх засуджених віком від 15 до 16 років - більше 24 годин на тиждень, а віком від 16 до 18 років- більше 36 годин на тиждень), ні при п'яти- або шестиденному робочому тижні, ні при позмінній праці. Водночас законом передбачено, що тривалість робочого дня встановлюється з 7 до 17 години або з 6 до 16 години. Конкретно в тій або іншій установі час початку і закінчення роботи (зміни) визначається адміністрацією. При роботі в нічний час (з 22 години до 6) установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину (це правило не поширюється на засуджених, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці). В окремих випадках тривалість нічної роботи може зрівнюватися з денною на виробництві з безперервним технологічним процесом, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем [4].

Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського обслуговування (крім старших днювальних та днювальних), формуються в одне відділення соціально-психологічної служби. Їхні обов'язки визначаються начальником установи виконання покарань. Таким засудженим оформлюють санітарні книжки з відміткою про проходження медичного огляду.

Адміністрація установи виконання покарань може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення житлово-побутових умов засуджених або забезпечення установ продовольством. До цих робіт засуджені, відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України, залучаються без оплати праці, як правило, у порядку черговості, у неробочий час і не більш як на дві години в день. засуджений правовий законодавчий

Узяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, у провадженні яких перебуває справа. Праця таких осіб оплачується згідно з чинним законодавством Без оплати праці особи, узяті під варту, можуть залучатись лише до робіт, пов'язаних зі створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення не більш ніж на дві години протягом дня (ст. 16 Закону України «Про попереднє ув'язнення»). Забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, крім вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених [4, с. 85].

Розпорядок дня в установі обов'язково має включати в себе вільний час, який за загальними значенням розуміється як частина позаробочого часу людини, не зайнятої проблемами підтримання повсякденної життєдіяльності [5]. Вільний час - це час, вільний від виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня установи, та основної трудової діяльності для засуджених та ув'язнених [4, с. 86]. Вільний час для ув'язнених та засуджених повинен тривати не менше ніж дві години на добу і передбачається розпорядком дня установи. Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд, виключаючи виконання тих видів діяльності, які заборонені законодавством [4, с. 86].

Вільний час повинен заповнюватися різноманітними корисними видами діяльності для засуджених. Таке уточнення випливає з концепції впровадження динамічної безпеки та виховної функції режиму позбавлення волі. Виховна функція забезпечується шляхом:

- кари (практичної реалізації норм, які містять в собі каральні елементи), бо примус не тільки виховує людину, а й привчає її до дисципліни, правомірної поведінки в період відбування призначеного покарання під загрозою застосування додаткових обмежень чи дисциплінарних стягнень. Приміром, ст. 101 КВК України встановлює, що засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені в дільницю посиленого контролю або колонію більш суворого рівня безпеки чи режиму, а ст. 100 - порядок такого переведення;

- встановлення та реалізації норм (правил), які не є каральними за своєю природою. Так, ст. 107 КВК України покладає на засуджених обов'язок утримувати в чистоті та порядку приміщення, дбайливо ставитись до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм тощо. Зазначені обов'язки не містять каральних елементів, а їх виконання покликане виховувати засуджених відповідно до загальноприйнятих в суспільстві норм та правил;

- створення умов для успішного застосування різних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених, тобто реалізації карально-виховного впливу (наприклад, така вимога режиму, як зміна умов тримання засуджених у процесі відбування покарання).

Динамічна безпека полягає в тому, що поряд із технічними засобами забезпечення нагляду, важливу роль відіграє безпосередня робота персоналу із засудженими, який, працюючи з ними, добре інформований про події в установі виконання покарань та слідкує, щоб усі засуджені були задіяні в суспільно корисній праці. Як стверджує Е. Койл, режимна безпека, заснована на замках і ключах, має бути доповнена безпекою, заснованою на всеохоплюючому знанні персоналом своїх засуджених та їх можливої поведінки. Персонал, навчання якого засноване на понятті динамічної безпеки, має чітко усвідомити, що запобігання надзвичайним подіям, зокрема масовим заворушенням і бунтам, це завжди краще, ніж боротьба з уже виниклими безпорядками. Належним чином підготовлений співробітник помітить ознаки назріваючого конфлікту і вживе компетентних заходів щодо запобігання загостренню конфліктних ситуацій, порушень безпеки, режиму й порядку. Крім того, провідним гаслом узагальненого Ендрю Койлом у 2002 р. досвіду 5 різних європейських країн є зміна в ході тюремної реформи моделі ставлення керівництва і персоналу тюрем до своїх обов'язків. Суть цієї моделі полягає в таких ключових позиціях:

1) пенітенціарні системи перестають бути статичними ієрархічними організаціями, а є динамічними інститутами, які постійно змінюються і розвиваються;

2) до співробітників усіх рівнів ставиться вимога бути направляючою і рушійною силою змін, що мають охопити всю організаційну структуру тюрми і пенітенціарної системи;

3) старша ланка керівництва має навчитись довіряти молодшому персоналу, який повинен хотіти взяти на себе відповідальність за власні дії і там, де це доцільно, використовувати ініціативу [6, с. 48].

Висновки

Підсумовуючи викладене, можемо констатувати, що розпорядок дня являє собою один з елементів режиму, чітко регламентований в нормативних актах. Тому розпорядку дня властивий власний правовий режим, під яким слід розуміти самостійний законодавчо визначений, комплексний, правовий інститут, який складається із сукупності організаційно-забезпечуваних заходів, спрямованих на встановлення оптимального, з погляду держави, безпечного функціонування установ виконання покарань, належного виконання компетентними органами своїх зобов'язань на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Список використаних джерел

1. Кримінально-виконавче право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. проф. А.Х. Степанюка. Харків: Право, 2005. С. 239-241.

2. Рекомендація N R (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць щодо Європейських пенітенціарних правил: Інститут прикладних гуманітарних досліджень, 2006. 16 с.

3. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 р. № 2823/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18.

4. Федорук О.О., Яковець І.С., Бондаренко О.А. Пенітенціарна система та права людини: правовий посібник. Київ: Асоціація УМДПЛ, 2017 р. 256 с.

5. Грабовська І.М., Грабовський С.І. Вільний час. Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34578.

6. Лисенко М.І. Поняття та зміст динамічної безпеки у виправних колоніях. Забезпечення безпеки в установах виконання покарань України: виклики сьогодення та перспективи майбутнього: матеріали круглого столу, 24 листопада 2016 р. Київ: Інститут КВС, 2013. 106 с.

Размещено на Allbest.ru