Компанія та юридична особа: співвідношення понять у контексті господарсько-правових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

Компанія та юридична особа: співвідношення понять у контексті господарсько-правових відносин

Єремєєв А.В., аспірант

У статті аргументовано, що у зв'язку із широким застосуванням поняття «компанія» до різних суб'єктів економічної діяльності (офшорні компанії, холдингові компанії, транснаціональні компанії тощо) виникає потреба ґрунтовного наукового аналізу самої категорії «компанія» та встановлення того, до яких саме структур та осіб це поняття може застосовуватися. Також акцентовано увагу на необхідності обґрунтованого встановлення співвідношення категорій «компанія», «юридична особа» та «суб'єкт господарювання». Проаналізовано низку нормативних та наукових визначень поняття «компанія», що містяться у законодавчих актах, міжнародних договорах за участю України, українській та іноземній словниковій літературі. Також розглянуто основні категорії, за допомогою яких термін «компанія» визначається, - організація, утворення, об'єднання, корпоративне об'єднання тощо. Зроблено висновок, що поняття «компанія» може розглядатися і у вузькому (як юридична особа), і широкому значенні (окрім юридичних осіб, охоплює також окремі категорії об'єднань без статусу юридичної особи, а за певних умов також і фізичних осіб). Обґрунтовується, що для чинного господарського законодавства більш характерне розуміння поняття «компанія» у вузькому сенсі, тоді як чинне податкове законодавство допускає тлумачення відповідної категорії у більш широкому значенні. Також у статті запропоноване власне визначення поняття «компанія», відповідно до якого компанія може розумітися як юридична чи фізична особа або об'єднання таких осіб (без набуття об'єднанням статусу окремої юридичної особи), що бере участь у господарських правовідносинах, має господарську компетенцію (повну або неповну) та здійснює діяльність, що містить ознаки господарської, або реалізовує організаційно-господарські повноваження власника у сфері господарювання. Вказано на можливість застосування дефініції «квазі-суб'єкти господарювання» до окремих категорій компаній, що мають більшість ознак суб'єкта господарювання, але не в повному обсязі відповідають вимогам статті 55 Господарського кодексу України.

Ключові слова: офшорна компанія, компанія, юридична особа, суб'єкт господарювання, господарська діяльність.

COMPANY AND LEGAL ENTITY: CORRELATION OF CONCEPTS in the context of business and legal relations

The paper argues that with regard to the widespread use of the concept of “company” to various economic operators (offshore companies, holding companies, multinational companies, etc.), there is a need for a thorough scientific analysis of the very category of “company” and the identification of which structures and persons this concept can be applied to. Attention is also focused on the need for a reasonable identification of a correlation of the “company”, “legal entity”, and “business entity” categories. A number of normative and scientific definitions of the concept of “company”, which are contained in legislative acts, international treaties with the participation of Ukraine, in Ukrainian and foreign lexicographic literature have been analyzed. Also, the main categories, by which the term “company” is defined: organization, founding, association, legal entity, and the like, have been considered. It is concluded that the concept of “company” can be considered both narrowly (as a legal entity) and in a broad sense (except for legal entities, it also covers certain categories of associations without the status of a legal entity, and under certain conditions - also individuals). It is substantiated that the current legislation is more characteristic of understanding the concept of “company” in the narrow sense, while the current tax legislation allows the interpretation of the corresponding category in a broader sense. The paper also offers its own definition of the concept of “company”, according to which a company can be understood as a legal person or individual, or an association of such persons (without acquiring the status of a separate legal entity by the association), which takes part in business relations, has economic competence (full or incomplete), and carries out activities that contain signs of business, or implements the organizational and economic powers of the owner in the field of business. The possibility of applying the definition of “quasi-business entities” to certain categories of companies that have most of the characteristics of a business entity but do not fully comply with the requirements of Article 55 of the Commercial Code of Ukraine has been indicated.

Key words: offshore company, company, legal entity, business entity, business activity.

Вступ

Категорія «компанія» стала невід'ємною частиною сучасного економічного та економіко-правового понятійного апарату. У контексті застосування категорії «компанія» до певних суб'єктів економічної діяльності (офшорні компанії, транснаціональні та мультинаціональні компанії, холдингові компанії, промислово-фінансові та фінансово-промислові групи тощо) виникає потреба у вивченні самого поняття «компанія» та визначенні його співвідношення із поняттями «юридична особа» та «суб'єкт господарювання». Особливо актуальним зазначене є у зв'язку із дослідженням господарсько-правового статусу офшорних компаній, що стали невід'ємною частиною сучасного економічного життя, але не зазнали достатнього господарсько- правового аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компанії, як категорії господарського та корпоративного права, не було присвячено достатньої кількості досліджень. Правові та економічні аспекти статусу окремих суб'єктів, що можуть розглядатися як компанії, досліджувалися такими вченими, як Б.В. Деревянко, В.В. Кадала, О.П. Подцерковний, Т.М. Пристай, Н.А. Ясінська та ін. Загалом, господарсько-правові аспекти визначення співвідношення понять «компанія» та «юридична особа», «компанія» та «суб'єкт господарювання» залишаються не дослідженими повною мірою і потребують подальшого вивчення.

Метою статті є аналіз категорії «компанія» та визначення її співвідношення з поняттями «юридична особа» та «суб'єкт господарювання».

1. Виклад основного матеріалу

Словосполучення «офшорна компанія», «холдингова компанія», «транснаціональна компанія» тощо філологічно складаються з іменника компанія, що визначає певного суб'єкта економічної діяльності. Визначення категорії «компанія» як такої, а також того, які саме суб'єкти можуть бути до компаній віднесені, має велике значення для аналізу та розуміння господарсько-правового статусу відповідних суб'єктів. Зокрема, наприклад, офшорних компаній. Що ж таке «компанія»? У словнику іншомовних слів за редакцією

О.С. Мельничука знаходимо таке визначення: «компанія» (франц. compagnie, італ. compagnia, від лат. cum - разом і panis - хліб) - 1) група осіб, об'єднаних певними інтересами (напр., виробничими); 2) капіталістичне підприємство, засноване на пайовій участі окремих капіталістів [1, с. 430]. У іншому словнику іншомовних слів «компанія» визначається як: 1) група осіб, яких об'єднують спільні погляди, інтереси або спільна справа; товариство; 2) торговельне або промислове товариство, що об'єднує підприємців [2, с. 301].

Дещо по-різному термін «компанія» тлумачить світова словникова література. Компанія - група осіб, така як асоціація, корпорація, партнерство або об'єднання, створена з метою здійснення, підтримки або функціонування комерційного або промислового підприємства [3, с. 82]. Компанія - будь-яка організація, що створена для ведення бізнесу [4, с. 101]. Відповідно до визначення, що міститься в Оксфордському юридичному словнику, компанія - асоціація, створена для ведення підприємницької або іншої діяльності від імені тієї чи іншої асоціації. Більшість компаній інкорпоровані, а отже, мають правосуб'єктність, відмінну від прав їхніх членів [5, с. 98].

У загальновизнаному юридичному словнику Блека, що нерідко використовується судовими органами США як вторинне джерело права, наведено кілька можливих тлумачень поняття «компанія» [6, с. 352]. Компанія - товариство або об'єднання людей у значній кількості, зацікавлених у загальному об'єкті і, як правило, тих, що об'єднуються для організації будь-якого комерційного чи промислового підприємства або ведення іншого законного бізнесу [6, с. 352]. Належне значення слова «компанія» стосовно осіб, які займаються торгівлею, позначає тих, хто об'єднаний для єдиної мети або для здійснення спільної діяльності. Цей термін не є ідентичним терміну «партнерство», хоча кожне неінкорпороване товариство у своїх правових відносинах є партнерством [6, с. 352]. Як правило, ці поняття диференціюються: назва «партнерство» використовується для ділових асоціацій обмеженого числа осіб (зазвичай не більше чотирьох або п'яти), які здійснюють торговельну діяльність під іменем, складеним з їхніх індивідуальних імен, зазначених послідовно; тоді як назва «компанія» присвоюється як позначення товариства, що складається з більшого числа людей з більшим капіталом та займається більш широкими підприємствами, а також здійснює торговельну діяльність під пев- ною назвою, не розкриваючи при цьому імен конкретних людей [6, с. 352]. Іноді цей термін використовується для позначення тих членів партнерства, чиї імена не вказані в назві фірми [6, с. 352]. Загалом, як стверджує юридичний словник Блека, компанія - це досить узагальнююче та всеосяжне слово, яке може включати окремих осіб, партнерства та корпорації. Іноді цей термін застосовується і до однієї людини [6, с. 352].

Відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС від 23 квітня 2009 року про контроль державою порту компанія означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, якій власник судна передав відповідальність за експлуатацію судна і яка, беручи на себе таку відповідальність, погодилася нести всі обов'язки та зобов'язання, передбачені Міжнародним кодексом з управління безпекою (МКУБ) [7]. Термін «компанія» міститься і в актах українського законодавства та укладених Україною міжнародних договорах. Так, Закон України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» [8] (втратив чинність від 01.09.2012) визначав компанію як зареєстровану в Україні відповідно до законодавства юридичну особу, уповноважену УЄФА на здійснення організаційних заходів та проведення чемпіонату. Тобто компанія - це юридична особа. Відповідно до Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства, затвердженого наказом Держком- рибгоспу України від 05.05.1999 № 68 (втратило чинність 22.01.2013), «компанія» означала власника судна або іншу організацію чи особу, таку як керівник (керуючий) або фрахтувальник за бербоут-чартером, що взяли на себе відповідальність від судновласника за експлуатацію судна та за безпеку мореплавства [9]. Згідно із Положенням щодо встановлення відповідності системи управління безпекою компаній та суден флоту рибного господарства вимогам Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередженням забруднення 1993 року, затвердженим наказом Держкомрибгоспу від 16.01.2008 № 5, компанія - власник або будь-яка юридична чи фізична особа, яка управляє судном флоту рибного господарства, або фрахтувальник такого судна [10]. Два останні визначення, як і визначення, закріплене у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС від 23.04.2009, припускають, що компанією може розглядатися або юридична, або навіть і фізична особа. При цьому аналіз зазначених вище визначень дає змогу стверджувати, що фізичні особи можуть розглядатися як компанії передусім у разі здійснення ними діяльності, що містить ознаки господарської або реалізації організаційно-господарських повноважень власника у сфері господарювання.

Відповідно до Угоди про заохочення та захист інвестицій між Україною та Фондом міжнародного розвитку ОПЕК компанія означає будь-яке підприємство, створене відповідно до законодавства Приймаючої країни, що не повністю або частково належить, або контролюється приватною особою, державою або будь-яким іншим органом, включаючи корпорації, товариства, одноосібне або спільне підприємство або право власності, асоціацію або будь-яку іншу організацію [11]. Низка угод щодо уникнення подвійного оподаткування визначають компанію як будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа. Зокрема, таке визначення містить Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи [12], Конвенція між Урядом України і Урядом Ісландської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал [13], Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Мальта про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи [14] та ін. Своєю чергою Конвенція між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно [15], Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Південно-Африканської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи [16] характеризують компанію як будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання. Тотожне визначення поняття «компанія» містять і Рекомендації щодо застосування положень конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу), що є додатком до листа Державної податкової служби України від 27.12.2012 № 12744/0/71-12/12-1017 [17]. Разом із тим вказані рекомендації також містять застереження, що в Україні під терміном «компанія» маються на увазі юридичні особи.

Отже, в першому випадку компанія визначається через поняття «юридична особа» та «утворення», в другому - «корпоративне об'єднання» та «організація». Втім, усі ці категорії також можуть розумітися неоднозначно та потребують належного тлумачення. При цьому перша й остання із зазначених категорій органічно пов'язані, оскільки саме через категорію «організація», як правило, визначається поняття «юридична особа».

Господарський кодекс України [18] не містить визначення юридичної особи. Легальне визначення юридичної особи законодавець зафіксував у Цивільному кодексі України. Зокрема, відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України («Поняття юридичної особи») юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку [19]. Через категорію «організація» визначав юридичну особу і Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, згідно зі статтею 23 якого (також мала назву «Поняття юридичної особи») юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді [20]. Отже, відповідно до цивільного законодавства юридична особа - це організація, що характеризується низкою кваліфікуючих ознак. Що ж таке організація? Організація (франц. organisation): 1) будова, структура чогось; 2) одна з функцій управління в суспільстві; 3) група осіб, що становить колектив, єдине ціле; 4) Налагодження, впорядкування, приведення чогось у систему; 5) об'єднання, союз, засновані для досягнення спільної мети [1, с. 604]. Як бачимо, визначення організації зводяться до певного об'єднання, групи осіб, що становить єдине ціле, та певної впорядкованої структури. Відповідно, і в цивілістичній літературі зазначається, що термін «організація» у разі визначення юридичної особи має двоєдине значення. По-перше, це певним чином сформована структура, яка може створюватися об'єднанням осіб, капіталів, рішенням відповідних органів управління з певною метою - стати учасником цивільного обороту. По-друге, цим терміном підкреслюється, що структура певним чином є внутрішньоорганізованою [21, с. 142].

Поняття «утворення», що також використовується для розкриття поняття «компанія», в загальному сенсі означає: 1) дію зі значенням утворити та утворитися; 2) те, що виникло як наслідок певних природних процесів; 3) те, що з'явилося як наслідок творчої діяльності, творчого процесу [22, с. 1518]. Видається, що категорія «утворення» в контексті визначення поняття «компанія» не має чіткої правничої складової частини та лише характеризує компанію як результат дії її засновників, те, що утворюється в результаті їхніх дій.

Термін «корпоративне об'єднання», через який може визначатися «компанія», також потребує аналізу. Слово «об'єднання» тлумачиться як: 1) ціле, що склалося на основі з'єднання, поєднання чого-небудь; 2) організація людей на основі спільної мети, завдань; спілка; 3) дія зі значенням об'єднати і об'єднатися [22, с. 802]. Ні Господарський, ні Цивільний кодекси України словосполучення «корпоративне об'єднання» безпосередньо не містять. Поняття «об'єднання» Господарський кодекс України використовує щодо об'єднань підприємств та інших суб'єктів господарювання юридичних осіб. Категорія «корпоративне» застосовується Господарським кодексом України в основному до підприємств (корпоративне підприємство) та прав (корпоративні права). Так, відповідно до статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні [18]. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/ або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства [18]. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб [18]. Визначення корпоративних прав надається у статті 167 Господарського кодексу України: корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) такої організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами [18].

У світлі розуміння корпоративних підприємств та корпоративних прав, визначених Господарським кодексом України, термін «корпоративне об'єднання» породжує низку питань. А саме які суб'єкти можуть входити до складу такого об'єднання, чи може це бути об'єднання, наприклад, унітарних підприємств, які за визначенням не є корпоративними, а також які саме організації, що не є корпоративними об'єднанням, можуть розглядатися як корпоративні об'єднання з метою оподаткування. Разом із тим застереження, зазначене у вищевказаних Рекомендаціях щодо застосування положень конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу) стосовно того, що в Україні під терміном «компанія» маються на увазі юридичні особи, фактично нівелює у цьому контексті змістове навантаження терміна «корпоративне об'єднання».

З урахуванням застереження визначення компанії як будь-якої юридичної особи чи будь-якого утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа, та визначення компанії як будь-якого корпоративного об'єднання або будь-якої організації, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання, змістовно аналогічні. При цьому важливою є відповідь на питання: які утворення можуть розглядатися з метою оподаткування як юридичні особи не будучи такими? Видається, що такими можуть вважатися передусім відокремлені підрозділи юридичних осіб, які відповідно до статті 15 Податкового кодексу України визнаються платниками податків [23].

Господарський кодекс України не дає визначення поняттю «компанія», застосовуючи цю категорію лише стосовно компаній холдингових. Натомість чинний Господарський кодекс України визначає категорію господарських організацій та суб'єктів господарювання загалом. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [18]. При цьому суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці [18].

З огляду на положення чинного законодавства для господарського права видається характерним розуміння слова компанія у значенні, тотожному поняттю «юридична особа». Для цілей податкового регулювання визначальною є здатність суб'єкта виступати платником податків і зборів, яку можуть мати і відокремлені підрозділи юридичних осіб. Так, відокремлені підрозділи юридичних осіб можуть самостійно сплачувати низку податків і зборів, а також виступати податковим агентом щодо сплати окремих податків і зборів, можуть самостійно сплачувати відокремлені підрозділи юридичних осіб.

На відміну від права податкового, для господарського права визначальною і принциповою є здатність суб'єкта виступати суб'єктом господарювання та володіти необхідною господарською правосуб'єктністю. Первинна редакція статті 55 Господарського кодексу України визнавала філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарської організації (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності самостійним суб'єктом господарювання нарівні з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями. Однак Законом України від 04.02.2005 такі структури було позбавлено статусу суб'єкта господарювання. Відповідно до наявної законодавчо закріпленої концепції саме юридична особа загалом виступає єдиним суб'єктом господарювання разом з усіма своїми структурними та відокремленими підрозділами, які не можуть вважатися окремими суб'єктами господарювання. Разом із тим у господарсько-правовій доктрині відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій, що діють на території України, зокрема філії і представництва, особливо іноземних юридичних осіб нерідко продовжують вважатися нетиповими колективними суб'єктами господарювання [24]. На доктринальному рівні констатується наявність гострої кризи концепції поділу суб'єктів майнових відносин на юридичні та фізичні особи [24]. При цьому багато учасників господарських відносин виходять за рамки зазначених понять: промислово- фінансові групи, відокремлені підрозділи підприємств, інвестиційні фонди та інше [24]. Крім того, господарська практика знає не тільки філії і представництва (як це передбачено в Цивільному кодексі України), але, наприклад, відділення, цехи, відділи й т.п. [24]. Вважається, що такі суб'єкти де факто беруть участь в економічних відносинах, а за тискання економічного різноманіття у тверді рамки традиційних цивілістичних конструкцій (юридична або фізична особа, філія або представництво) означало б регрес і перешкоди в розвитку бізнесу [24]. Наявні «не типові» суб'єкти господарювання у буквальному значенні не можна віднести ні до суб'єктів господарювання, ні до учасників господарських відносин, тому що закон щоразу ототожнює учасників господарських відносин з фізичною або юридичною особою [24]. Такі суб'єкти, як промислово-фінансові групи, відокремлені підрозділи підприємств, просте товариство, інвестиційні фонди, фонди фінансування будівництва і фонди операцій з нерухомістю, не мають статусу юридичної особи [24]. Визначення можливості віднесення окремих типів економічних структур до суб'єктів господарювання має велике теоретичне і прикладне значення. Так, як слушно зазначає В.В. Кадала, не є суб'єктами господарювання інститути спільного інвестування [25, с. 59], що діють відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування». Певною категорією компаній, що можуть і не мати статусу юридичної особи, однак мають господарську правосуб'єктність, є промислово-фінансові групи [26, с. 97]. Як вказує Б.В. Деревянко, незалежно від наявності чи відсутності статусу юридичної особи промислово-фінансові групи володіють господарською компетенцією, мають власну (господарську) правосуб'єктність, виступають як суб'єкти господарських правовідносин під власним іменем [26, с. 97]. Промислово-фінансова група є суб'єктом господарювання, об'єднанням підприємств без статусу юридичної особи, при цьому приведення законодавства у відповідність до теорії господарського права та практики викликало необхідність уточнення поняття господарської організації у бік визнання такою не лише юридичної особи, але й об'єднання юридичних осіб. [26, с. 97]. У цьому зв'язку доречно констатувати, що, незважаючи на скасування Закону України «Про промислово-фінансові групи», питання економічної діяльності відповідних суб'єктів залишається актуальним. З цього приводу є думка, що нині відбувається трансформація дефініції з «промислово-фінансова група» у «фінансово-промислова група», при цьому фінансово-промислові групи називаються найдосконалішою формою кооперації в економіці [27]. Також науковцями вказується на необхідність законодавчого закріплення поняття «фінансово-промислова група» та виділення його як окремого інституту господарського права [28]. Поряд з промислово-фінансовими групами виокремлюють і інші форми організаційної взаємодії суб'єктів господарювання, що зумовлюють виникнення різного роду господарських структур. Процеси глобалізації сприяли розвитку транснаціональних корпорацій, а також удосконаленню організаційних форм квазіінтеграційної взаємодії, до яких відносять стратегічні альянси, мережеві квазіінтегровані структури, віртуальні корпорації, адхократичні організації, квазіконсорціуми, що загалом об'єднуються у мережеві індустріальні організації [29, с. 52]. Також у контексті правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності звертається увага, що залишається невизначеним статус суб'єктів, які передбачені законом, але не вказані в Господарському кодексі України (об'єднань фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України, і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність, та структурних одиниць іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України) [30, с. 1]. При цьому Т.М. Пристай застосовує термін «квазі-суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності» до суб'єктів, які не мають самостійної зовнішньоекономічної компетенції, але так чи інакше беруть участь у зовнішньоекономічних відносинах [30, с. 11]. Аналогічно видається прийнятним застосовувати термін «квазі-суб'єкти господарювання» до суб'єктів, що беруть участь в економічних відносинах та мають більшість ознак суб'єкта господарювання, але відповідно до чинного господарського законодавства не можуть бути формально до суб'єктів господарювання віднесені.

Висновок

Узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що натепер застосування поняття «компанія» до структур, які не набули статусу юридичної особи для господарського права є нехарактерним. Загалом, поняття «компанія» може розглядатися як у вузькому сенсі (юридична особа, господарська організація), так і у широкому сенсі (окрім юридичних осіб, охоплює також окремі категорії об'єднань без статусу юридичної особи, а за певних умов також і фізичних осіб). При цьому розгляд поняття «компанія» у широкому сенсі також порушує питання щодо ролі і місця у господарських правовідносинах компаній, які не відповідають вимогам статті 55 Господарського кодексу України та за її змістом не належать до суб'єктів господарювання, а також щодо можливості здійснення такими компаніями діяльності, що містить ознаки господарської. За наявності більшості ознак, характерних для суб'єктів господарювання, з певною долею умовності ці компанії можуть бути позначені як «квазі-суб'єкти господарювання». Умовно в контексті господарських правовідносин компанію можна визначити як юридичну чи фізичну особу або об'єднання таких осіб (без набуття об'єднанням статусу окремої юридичної особи), що бере участь у господарських правовідносинах, має господарську компетенцію (повну або неповну) та здійснює діяльність, що містить ознаки господарської або реалізовує організаційно-господарські повноваження власника у сфері господарювання.

компанія юридичний господарювання законодавчий

Список використаних джерел

1. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничук. Київ, 1975. 776 с.

2. Словник іншомовних слів / За ред. С.Я. Єрмоленко. Харків : Фоліо, 2006. 623 с.

3. Webster's New World Law Dictionary / Susan Ellis Wild. Wiley, Hoboken, NJ, 2006. 320 p.

4. Oran's Dictionary of the Law: 3th ed. / Daniel Oran, Mark Tosti West Legal Studies, 2000

5. Oxford Dictionary of Law: 4th ed. / Edited by Elizabeth A. Martin. Oxford University Press, 2003. 551 p.

6. Black's Law Dictionary: 4th ed. Rev. / By Henry Campbell Black, M.A. St. Paul, Minn : West Publishing co., 1968. 1882 p.

7. Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС від 23 квітня 2009 року про контроль державою порту. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/984_005-09 (дата звернення 19.02.2020).

8. Закон України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні». URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-16 (дата звернення: 19.02.2020).

9. Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства, затверджене наказом Держкомриб- госпу України від 05.05.1999 № 68. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0467-99 (дата звернення: 19.02.2020).

10. Положення щодо встановлення відповідності системи управління безпекою компаній та суден флоту рибного господарства вимогам Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередженням забруднення 1993 року, затверджене наказом Держкомрибгоспу від 16.01.2008 № 5. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0072-08 (дата звернення: 19.02.2020).

11. Угода про заохочення та захист інвестицій між Україною та Фондом міжнародного розвитку ОПЕК. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/893_001-17/conv (дата звернення: 19.02.2020).

12. Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196_016 (дата звернення: 19.02.2020).

13. Конвенція між Урядом України і Урядом Ісландської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/352_002 (дата звернення: 19.02.2020).

14. Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Мальта про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. URL: http://https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/470_009-13 (дата звернення: 19.02.2020).

15. Конвенція між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/031_023 (дата звернення: 19.02.2020).

16. Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Південно-Африканської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/710_004 (дата звернення: 10.09.20).

17. Лист Державної податкової служби України від 27.12.2012 № 12744/0/71-12/12-1017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ v1274810-12/sp:java-#n4 (дата звернення: 19.02.2020).

18. Господарський кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/436-15 (дата звернення: 19.02.2020).

19. Цивільний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 19.02.2020).

20. Цивільний кодекс Української РСР URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (дата звернення: 19.02.2020).

21. Цивільне право України : підручник: у 2 т. Т 1/ За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. Харків : Право,

2012. 656 с.

22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

23. Податковий кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення 19.02.2020).

24. Господарське право : підручник / За ред. О.П. Подцерковного. Xарків : Одіссей, 2010. 640 с.

25. Кадала В.В., Волобуєва О.О. До порядку припинення діяльності інститутів спільного інвестування. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 3 (68). С. 58-63.

26. Деревянко Б.В. Правове регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.04. Донецьк, 2011.227 с.

27. Ясінська Н.А., Сердюкова Г.Г. Сучасні підходи до розуміння економічного сенсу існування фінансово-промислових груп. Ефективна економіка. 2019. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/8.pdf (дата звернення: 10.02.2020).

28. Гордієнко О.О. Фінансово-промислові групи як окремий інститут господарського права. Актуальна юриспруденція : матеріали наук.-практ. інтернет-конф., 08.12.2016. URL: http://legalactivity.com.ua/index.php?option= com_content&view=article&id=1407 %3A081216-10&catid=169%3A4-1216 &Itemid=210&lang=en (дата звернення: 10.02.2020).

29. Гуторов А.О. Тезарус форм реалізації інтеграційних відносин в аграрному секторі економіки. Агросвіт. 2017. № 15-16. С. 49-56.

30. Пристай Т.М. Правове становище суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.04. Кривий Ріг, 2019. 16 с.

Размещено на Allbest.ru