До питання про поняття та ознаки правоохоронних органів у правовій доктрині та законодавстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ ТА ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Бомбергер І.Л.,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри теорії та історії держави і права та приватноправових дисциплін Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Собко А.В.,

слухач 371 навчальної групи

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

У статті автором розкрито на основі досягнень правової доктрини та чинного законодавства поняття та ознак правоохоронних органів, а також таких понять, як правоохоронна діяльність та правоохоронна функція, охорона законності та правопорядку. Автор зазначає, що поняття «правоохоронні органи» використовується в законодавстві, однак переважно не через визначення цього поняття, а через визначення відповідного переліку органів або через визначення певного державного органу як правоохоронного.

На підставі проведеного аналізу автор робить висновок, що правоохоронний орган - це державний орган, основною функцією якого є здійснення правоохоронної діяльності, яка виявляється у здійсненні відповідних правоохоронних функцій, що здійснюється на професійній основі, має визначені законом повноваження на здійснення заходів державного примусу, спрямовані на охорону та захист прав людини, забезпечення законності та правопорядку, рішення яких є обов'язковими для відповідних посадових осіб, фізичних та юридичних осіб, потребують спеціального матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності, здійснює свою діяльність із дотриманням встановлених законом правил та процедур. У правовій доктрині поняття «правоохоронний орган» пов'язується з такими категоріями, як «правоохоронна функція», «правоохоронна діяльність», «охорона правопорядку» і «охорона законності». Поняття «правоохоронна функція» та «правоохоронна діяльність» позначають схожі поняття, однак остання є процесом реалізації першої; функція є, по суті, тією компетенцією, яку має відповідний правоохоронний орган, яку він реалізує через правоохоронну діяльність. Водночас охорона законності та правопорядку є лише однією із правоохоронних функцій поряд із забезпеченням національної безпеки, боротьби із злочинами міжнародного характеру, вчинення відповідних превентивних та забезпечувальних заходів.

Ключові слова: правоохоронний орган, правоохоронна функція, правоохоронна діяльність, законність, правопорядок.

ON THE CONCEPTS AND FEATURES OF LAW ENFORCEMENT BODIES IN LEGAL DOCTRINE AND LEGISLATION OF UKRAINE

In this article, the author discloses on the basis of the achievements of legal doctrine and current legislation the concepts and features of law enforcement bodies, as well as such concepts as law enforcement and law enforcement function, protection of law and order. The author notes that the term “law enforcement” is used in law, but mainly not by defining the term, but by defining an appropriate list of bodies, or by designating a specific state body as law enforcement.

On the basis of the analysis, the author concludes that a law enforcement bodies is a state body whose main function is the implementation of law enforcement activities, which is manifested in the implementation of relevant law enforcement functions, performed on a professional basis, has statutory powers for the implementation of measures of state coercion. aimed at the protection and protection of human rights, law and order, the decisions of which are binding on the respective officials, individuals and legal entities, b special logistical and staffing activity operates in compliance with statutory rules and procedures. In the legal doctrine, the concept of “law enforcement body” is associated with such categories as “law enforcement function”, “law enforcement activity”, “law enforcement” and “law enforcement”. The terms “law enforcement function” and “law enforcement activity” denote similar concepts, but the latter is a process of implementation of the former; the function is, in essence, the competence of the relevant law enforcement body, which it implements through law enforcement activities. At the same time, the protection of law and order is only one of the law enforcement functions along with ensuring national security, combating crimes of an international nature, taking appropriate preventive and preventive measures.

Key words: law enforcement body, law enforcement function, law enforcement activities, legality, law and order.

Постановка проблеми

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

В Україні здійснюється реформування системи правоохоронних органів, зокрема проведено судову реформу, реформу прокуратури, поліції, системи органів досудового розслідування, реформування прокуратури продовжується, однак вже нині можна стверджувати, що таке реформування проводиться непослідовно, немає комплексного перегляду системи правоохоронних органів, що призводить або до дублювання функцій, зокрема, розслідування корупційних правопорушень. Зазначені обставини викликані, зокрема й тим, що ані в законодавця, ані в науковців немає чіткого уявлення про поняття та систему правоохоронних органів (які є органи є правоохоронними, які функції цих органів є правоохоронними, які - правозахисники, а які - лише контрольно-наглядовими).

Вищевикладене зумовлює перепрацювання наявних положень законодавства та правової доктрини щодо поняття та системи правоохоронних органів.

Стан дослідження

Окремі проблемні аспекти поняття та системи правоохоронних органів стала предметом наукових досліджень таких учених, як Р. Білокінь, Д. Бородін, О. Вакарова, А. Гель, В. Дубінчак, В. Дяченко, Ю. Загуменна, О. Захарова, Н. Клименко, П. Корнієнко, А. Куліш, В. Маляренко, В. Молдован, С. Россоха, В. Тацій, П. Хамула, Р. Шай та інших. Водночас до цього часу відповідні питання залишаються дискусійними, що зумовлює актуальність наукового дослідження.

Мета статті. Метою наукової статті є визначення на основі досягнень правової доктрини та чинного законодавства поняття та ознак правоохоронних органів.

Виклад основного матеріалу

Термін «правоохоронні органи» не є досить давнім і виник у колишньому СРСР на початку 1960-х років на заміну терміну «каральні органи» і фактично означав те саме, проте був позбавлений асоціацій із часами сталінських репресій. З іншого боку, він не був відтворенням будь-якої історичної термінології. Нині він використовується виключно у східнослов'янських мовах і не має прямих перекладів іншими мовами (найближчий переклад англійською «law enforcement bodies»), а в сучасній редакції Конституції України, зокрема у ст. 131-1, використовується також поняття «органи правопорядку» [1, с. 22-23]. При цьому у країнах англо-саксонської правової системи розрізняють дві групи органів, що здійснюють правоохоронну діяльність: правоохоронні органи (Law enforcement agency) та правоохоронні організації (Law enforcement organization); останнє поняття включає в себе не тільки державні органи, а й громадські об'єднання, діяльність яких пов'язана з правоохоронними інтересами (наприклад, асоціації працівників певних правоохоронних органів, групи спостерігачів тощо) [1, с. 34].

Поняття «правоохоронні органи» використовується також у законодавстві, однак переважно не через визначення цього поняття, а через визначення відповідного переліку органів, наприклад як це зазначено в Інструкції про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю як правоохоронні зазначені органи внутрішніх справ та Служби Безпеки України [2] або у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції [3]. В окремих актах законодавства надається визначення правоохоронних органів, але воно є занадто широким: правоохоронні органи визначаються як державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (це визначено в нині недіючих законах «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» і «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р., однак відсутнє в Законі України «Про національну безпеку України», який їх замінив [4; 5; 6]). Саме до цих понять, в умовах відсутності іншого, змушені звертатися в своїй практиці судові органи [1, с. 25].

У законах України прямо названі правоохоронними лише окремі державні органи, такі як: Служба Безпеки України (ст. 1 Закону України «Про Службу Безпеки України») [7], Управління державної охорони України (ст. 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб») [8], Військова служба правопорядку у Збройних силах України (ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України») [9], Державна прикордонна служба України (ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» [10]). В інших правових актах якщо термін «правоохоронний орган» і згадується, то не уточнюється його визначення. Так, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначається обов'язок оперативно-розшукових підрозділів здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами (ст. 7), звертатися із відповідними запитами (ст. 8), однак які саме органи належать до правоохоронних Законом не визначено [11]. На практиці така нормативна невизначеність призводить до правових колізій, дублювання функцій та серйозних непорозумінь у застосуванні норм того чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, єдиного правового акта, який визначав би поняття та перелік правоохоронних органів, в Україні немає. З цього приводу В. Тацій зазначає, що в результаті широкого тлумачення правоохоронної функції до правоохоронних органів включаються майже всі органи виконавчої влади, які в тій чи іншій мірі займаються виконанням правоохоронних функцій, тобто опосередковано й правоохоронною діяльністю. За таким критерієм у системі державного апарату виділяються близько 80 органів, які прямо чи опосередковано здійснюють хоча б одну таку функцію. Разом із тим за своєю правовою природою та поставленими перед ними завданнями до правоохоронних органів не мають жодного відношення [12, с. 234].

Якщо звернутися до правової доктрини, то визначення поняття «правоохоронні органи» можна звести до 6 підходів:

1) визначення правоохоронних органів просто через відповідний перелік органів [13, с. 243; 14, с. 143-145]. Цей підхід має суттєвий недолік - він не пояснює підстави віднесення відповідних органів до правоохоронних, а лише виділяє їх аналогічно тому, як це визначено у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»;

2) державні органи, які виконують широкий перелік державних функцій, у тому числі владні, організаційно-розпорядчі, контрольно-перевірочні, охоронні, що реалізуються в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності [15, с. 273]. У цьому аспекті фактично здійснюється змішування правоохоронних органів з іншими державними органами, які мають контрольні функції (що дає змогу зарахувати до правоохоронних навіть Верховну Раду України чи Кабінет Міністрів України, які ними не є);

3) перелік державних органів, які виконують правоохоронні функції, в тому числі: державні органи (зазвичай озброєні [16, с. 12]), виконання якими однієї чи кількох головних правоохоронних функцій є основним в їх діяльності, які характеризуються окремим матеріально-технічним забезпеченням співробітників і до якого чинним законодавством пред'являються спеціальні вимоги і співробітники якого з метою ефективного виконання своїх обов'язків законами та підзаконними нормативними актами наділяються специфічними правами та обов'язками [17, с. 50]; органи, діяльність яких (або основна її частина) спрямована на реалізацію правоохоронної функції держави, що включає охорону законності та забезпечення правопорядку в суспільстві, причому правоохоронна діяльність може бути як основною, так і неосновною для таких органів [18, с. 13-15]; спеціально створені органи для виконання функції правоохоронної діяльності [19, с. 146]. За таких умов виникає питання щодо поняття правоохоронної функції, в чому вона проявляється і що її вирізняє від інших державних функцій, які виконують відповідні державні органи. Визначення поняття правоохоронної функції дасть змогу відмежувати правоохоронні органи від інших державних органів, яким така функція якщо і притаманна, однак не є основною;

4) система спеціалізованих державних органів, які, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють правоохоронну діяльність, спрямовану на забезпечення захисту конституційного ладу, законності і правопорядку, прав та інтересів громадян (соціальних груп), запобігання й припинення правопорушень, що виявляється в застосуванні державного примусу та громадського впливу до осіб, дії яких порушують норми чинного законодавства [20, с. 163]; в цьому аспекті виникає питання щодо поняття правоохоронної діяльності та її співвідношення із поняттям «правоохоронна функція»;

5) всі державні органи, наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності й правопорядку (широке визначення) чи боротьби зі злочинністю та яким для цього надано повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу й перевиховання правопорушників, тобто суд, органи прокуратури, внутрішніх справ, безпеки (вузьке визначення) [21, с. 31-32]; на нашу думку, а цьому разі цей підхід дещо звужує правоохоронні органи порівняно з попередніми підходами, однак дати відповідь, чи варто його застосовувати, можна лише після визначення понять «правоохоронна функція» та «правоохоронна діяльність» та їх співвідношення із поняттям «охорона законності та правопорядку»;

6) органи у сфері захисту прав людини, які володіють відповідним примусовим апаратом: державний орган, що Конституцією та законами України наділений певним обсягом прав і обов'язків щодо здійснення захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави, шляхом вчинення специфічних дій примусового характеру, які проводяться в певній процесуальній формі [22, с. 9]; цей підхід, по суті, змішує правоохоронні та правозахисні органи, хоча лише окремі з останніх є правоохоронними, а такі правозахисні органи, як суди чи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, не є правоохоронними по суті.

Говорячи про визначення поняття «правоохоронна діяльність», варто зазначити, що вона, як правило, виходить за межі діяльності лише правоохоронних органів, окремі її функції виконують законодавча та виконавча гілки влади, президентські органи, інститути громадянського суспільства тощо [19, с. 148]. Правоохоронна діяльність в юридичній літературі визначається як діяльність держави через спеціально створені нею органи, спрямована на захист правопорядку [23, с. 61-62], активна форма поведінки уповноважених суб'єктів із можливістю застосування встановлених законом примусових засобів, що націлена на охорону та захист (відновлення, профілактику порушень) прав, свобод і законних інтересів осіб, та реалізує правоохоронну функцію держави [24, с. 22].

П.І. Хамула до змісту правоохоронної діяльності зараховує такі функції правоохоронних органів: розроблення та реалізація державної політики щодо забезпечення внутрішньої безпеки; підготовка стратегічного плану за напрямом діяльності правоохоронного органу; участь у формуванні та створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування правоохоронної системи загалом; профілактичні, превентивні, оперативно-розшукові заходи щодо запобігання виникненню правопорушень; забезпечення інформаційної безпеки, здійснення оперативно-технічних заходів, боротьба з корупцією та організованою злочинністю, захист національної державності, боротьба з тероризмом, захист учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, охорона державної таємниці, оперативне документування тощо [1, с. 180-181]. Можемо погодитися з науковцем, оскільки такий перелік дійсно допомагає вирізнити правоохоронні органи з-поміж інших.

Таким чином, поняття «правоохоронна функція» та «правоохоронна діяльність» позначають схожі поняття, однак остання є процесом реалізації першої; функція є, по суті, тією компетенцією, яку має відповідний правоохоронний орган і яку він реалізує через правоохоронну діяльність. Водночас бачимо, що охорона законності та правопорядку є лише однією із правоохоронних функцій поряд із забезпеченням національної безпеки, боротьбою зі злочинами міжнародного характеру, вчиненням відповідних превентивних та забезпечувальних заходів.

Говорячи про ознаки правоохоронних органів, варто зазначити, що в літературі зазначають такі ознаки: правоохоронний орган є органом державної влади (державно-владний характер діяльності правоохоронного органу); наявність повноваження на застосування засобів державного примусу, при цьому обґрунтовані рішення правоохоронних органів є обов'язковими до виконання посадовими особами та громадянами; виконання спеціальних повноважень із реалізації правоохоронної функції держави як мета і основний напрям діяльності, що здійснюється на професійній основі (професійність виконання своїх повноважень); необхідність спеціального матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності (зброя, спецзасоби, криміналістична техніка тощо); спеціальні вимоги та обмеження щодо кадрового складу, особливий порядок добору і проходження служби, відповідальність, додаткові гарантії діяльності); правоохоронні органи у випадках необхідності виконання своїх функцій, пов'язаних із виявленням та розслідуванням порушень закону, за передбачених законодавством умов, можуть відхилятися від правових приписів, обов'язкових для усіх інших суб'єктів суспільних відносин [1, с. 46-48; 25, с. 260]; законні та обґрунтовані рішення, прийняті державними органами, обов'язкові для виконання посадовими особами та громадянами [26, с. 505]; здійснює свою діяльність із дотриманням встановлених законом правил та процедур [19, с. 146].

Висновки. На підставі вищевикладеного наукового дослідження нормативних та доктринальних підходів до поняття та ознак правоохоронних органів доходимо таких висновків.

1. Правоохоронний орган - це державний орган, основною функцією якого є здійснення правоохоронної діяльності, яка виявляється в реалізації відповідних правоохоронних функцій, що здійснюються на професійній основі, має визначені законом повноваження на здійснення заходів державного примусу, спрямовані на охорону та захист прав людини, забезпечення законності та правопорядку, рішення яких є обов'язковими для відповідних посадових осіб, фізичних та юридичних осіб, потребують спеціального матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності, здійснює свою діяльність із дотриманням встановлених законом правил та процедур. закон право орган юридичний

У правовій доктрині поняття «правоохоронний орган» пов'язується із такими категоріями, як «правоохоронна функція», «правоохоронна діяльність», «охорона правопорядку» й «охорона законності».

Поняття «правоохоронна функція» та «правоохоронна діяльність» позначають схожі поняття, однак остання є процесом реалізації першої; функція є, по суті, тією компетенцією, яку має відповідний правоохоронний орган, яку він реалізує через правоохоронну діяльність. Водночас охорона законності та правопорядку є лише однією із правоохоронних функцій поряд із забезпеченням національної безпеки, боротьби зі злочинами міжнародного характеру, вчинення відповідних превентивних та забезпечувальних заходів.

Список використаних джерел

1. Хамула П.І. Правоохоронні органи в системі органів державної влади: дис.... канд. юр. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень». Харків, 2015. 235 с.

2. Інструкція про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Центрального управління Служби безпеки України від 10 червня 2011 р. № 317/235. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0822-11.

3. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1994 р.

4. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 року.

5. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р.

6. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2469-19.

7. Про Службу Безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12.

8. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160/98-вр.

9. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3099-14.

10. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/661-15.

11. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2135-12.

12. Тацій В. Визначення поняття та системи правоохоронних органів у концепції змін до Конституції України (концептуальні підходи). Право України. 2012. № 11-12. С. 233-240.

13. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник. Харьков: Консум: Университет внутренних дел, 2000. 704 с.

14. Шилін М.О. Проблеми визначення поняття «правоохоронні органи», назви і структури відповідної навчальної дисципліни у сфері юридичної освіти. Проблеми законності. 2007. Вип. 92. С. 138-145.

15. Захарова О.С., Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 352 с.

16. Дяченко В. Система правоохоронних органів: навч. посібник. Київ: КНЕУ 2003. 320 с.

17. Бородін Д.І. Правоохоронні органи: поняття та функції. Юридичний вісник. 2015. № 2 (35). С. 47-51.

18. Білокінь РМ. Поняття правоохоронних органів. Вісник прокуратури. 2011. № 11. С. 13-15.

19. Загуменна Ю. Правоохоронні органи: поняття, ознаки, функції, особливості діяльності. Право і безпека. 2010. Вип. № 3 (35). С. 145-150.

20. Куліш А.М., Солонар А.В., Михайлішин П.А. Поняття та правове регулювання діяльності силових структур системи правоохоронних органів України в сучасних умовах. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2014. № 5(2). С. 161-166.

21. Мельник М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: навч. посібник. Київ: Атіка, 2002. 576 с.

22. Россоха С.В. Правоохоронні органи держави в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків, 2016. 20 с.

23. Корнієнко П.С. Співвідношення понять і практики здійснення правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні. Часопис Київського університету права. 2014. № 3. С. 60-63.

24. Дубінчак В.М. Сутність правоохоронної діяльності. Правова держава. 2007. Вип. 18. С. 577-583.

25. Соколенко О.Л. Поняття та ознаки системи правоохоронних органів. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 3. С. 254-260.

26. Шай Р.Я. Роль і місце правоохоронних органів у правовій державі. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2011. № 2. С. 496-508.

Размещено на Allbest.ru