Конституційна безпека держави, як вид національної безпеки держави: понятійно-категорійний апарат

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Конституційна безпека держави, як вид національної безпеки держави: понятійно-категорійний апарат

Світлик О.М., здобувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства

Розглядаючи наукові розробки вітчизняних науковців констатовано відсутність єдиного підходу до розгляду змістовної сторони поняття «безпека», тому розглянемо цей термін детальніше. Визначено, з точки зору психологічної науки поняття безпека оцінюється як певний факт, як щось цінне й досяжне, що створюється людьми, як певна цінна властивість, характеристика предмета, безпека являє собою певну потребу і благо, тому що «класифікація того чи іншого об'єкта як важливого або цінного для людини означає, що цей об'єкт чи стан є благом або потребою, кваліфікація ж як неважливого означає, що він не є не тим, не іншим».

На думку автора наведене в роботі дослідження дозволяє сформулювати наступне визначення безпеки - це стан об'єктивної дійсності, при якому відсутні прямі чи потенційні впливи, що змінюють суспільний порядок, що в свою чергу призводить до настання несприятливих наслідків у вигляді його змін (трансформації) в часі і просторі від більш ефективного до менш ефективного (гальмування соціального прогресу). Основними ознаками безпеки можна назвати такі як: об'єктивність, тобто це стан, при якому реально на нього відсутні прямі (реальні) чи потенційні (можливі) впливи; непорушність, тобто відсутність або мінімізація впливів несприятливого характеру; темпоральність, тобто тривалість в часі і просторі такого стану необмежена; ефективна спрямованість, тобто відсутність трансформації встановленого суспільного порядку від більш ефективного до менш ефективного (гальмування соціального прогресу).

Ключові слова: безпека, національна безпека, державна безпека, темпоральність, суспільний порядок.

CONSTITUTIONAL SECURITY OF THE STATE AS A TYPE OF NATIONAL SECURITY OF THE STATE: CONCEPTUAL AND CATEGORY APPARATUS

Considering the scientific developments of domestic scientists, it is stated that there is no unified approach to the consideration of the substantive side of the concept of “security”, so let's consider this term in more detail. Definitely, from the point of view of psychological science, the concept of security is evaluated as a certain fact, as something valuable and achievable, created by people, as a certain valuable property, characteristic of the subject, security is a certain need and benefit, because “classification of an object as important or valuable for a person means that this object or state is a good or a need, and qualification as unimportant means that he is neither one nor the other.

According to the author, the study presented in this paper allows us to formulate the following definition of security - a state of objective reality in which there are no direct or potential influences that change public order, which in turn leads to adverse consequences in the form of its changes (transformation) in time and space from more effective to less effective (inhibition of social progress). The main features of security can be called such as: objectivity, ie it is a state in which there are no direct (real) or potential (possible) effects; inviolability, ie the absence or minimization of adverse effects; temporality, ie the duration in time and space of such a state is unlimited; effective orientation, ie the lack of transformation of the established social order from more effective to less effective (inhibition of social progress).

Key words: security, national security, state security, temporality, public order.

Вступ

Постановка проблеми та аналіз основних джерел. Дослідження конституційної безпеки держави в Україні не є численними, більшу увагу науковці приділяють вивченню національної, державної, інформаційної безпеки України. Так, вивченням питання національної безпеки займалася плеяда визначних вітчизняних вчених з часів створення незалежної України, зокрема: А. Баранов, Ю. Барабаш, С. Білоцький, Ф. Бродель, [sE.pjB. Горбулін, М. Герман, Т Грабович, О. Дзьобань, Я. Жаліло, О. Лемак, О. Ляшенко, Н. Нижник, С. Погребняк, В. Пилипчук, М. Савчин, Г. Ситник, С. Шевчук та інші. Розробкою концепції конституційної безпеки крізь призму діяльності органів прокуратури займався науковець І. Швед. Однак й досі цей контекст не набув належного дослідження з боку вітчизняних науковців.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як справедливо зазначає О. Лемак, через загострення протиріч між державами, пов'язані з нерівномірністю розвитку в результаті глобалізаційних процесів, поглиблення розриву між рівнями добробуту країн, цінності і моделі розвитку (в тому числі конституційного) стали предметом глобальної конкуренції. В результаті зміцнення нових центрів економічного зростання і політичного впливу складається якісно нова геополітична ситуація. Все це збільшує значення розробки конституційно-правових проблем забезпечення безпеки суспільства і держави, так само як і дослідження самої по собі категорії «безпека» у всій багатогранності її економічного, політичного, правового змісту, маючи на увазі різні форми і рівні її прояву (особистість, суспільство, держава, міждержавні об'єднання, світове співтовариство) [1, с. 28; 2, с. 5].

Розглядаючи наукові розробки вітчизняних науковців можемо констатувати відсутність єдиного підходу до розгляду змістовної сторони поняття «безпека», тому розглянемо цей термін детальніше.

В основному значенні словники англійської мови, зокрема Оксфордський чи Кембріджський термін «safety» тлумачать як «безпека», «safe^ties», як безпечні зв'язки; умови бути збереженим, свобода від небезпеки, ризику чи травми (The condition of being safe; freedom fromdanger, risk, or injury) [3]. У російській мові термін «безопастность» означає відсутність небезпеки; у німецькій - «Sicherheit» - стан упевненості і надійності існуючого становища; у більшості європейських мов закріпився латинський термін «securitas», що означає «спокій» [5, с. 11]. У загальному розумінні «безпека» (від латинського слова «^ecur^s») означає свободу від страху і від ворожого стороннього впливу.

З точки зору психологічної науки поняття безпека оцінюється як певний факт, як щось цінне й досяжне, що створюється людьми, як певна цінна властивість, характеристика предмета, безпека являє собою певну потребу і благо, тому що «класифікація того чи іншого об'єкта як важливого або цінного для людини означає, що цей об'єкт чи стан є благом або потребою, кваліфікація ж як неважливого означає, що він не є не тим, не іншим» [6, с. 44].

Згідно Української енциклопедії державного управління «безпека» -- це стан системи, за якого вона зберігає свою цілісність, стійкість (стабільність), здатність до ефективного функціонування і стійкого розвитку, а на їх основі -- можливість надійного захисту усіх її елементів (підсистем, сфер, об'єктів) від будь яких деструктивних внутрішніх і зовнішніх дій. Загалом в українській мові слово безпека можна тлумачити як стан, коли немає потреби відсторонюватися, захищатися від чого-небудь, коли відсутні загрози, немає необхідності відволікатися від справи на убезпечення себе [7, с. 42].

Погоджуємося з науковцем В. Пасічником, який розглядаючи безпеку як філософську категорію, зазначає, що розгляд безпеки як певного стану захищеності від загроз і небезпек є дещо спрощеним, утилітарним підходом, а безпеку і національну безпеку слід розглядати як захист та забезпечення індивідуального, суспільного та національного буття та буття людства загалом. Так, науковець зазначає, що безпека - це стан захищеності буття, цінностей та інтересів суб'єкта (об'єкта) безпеки від загроз та небезпек, за якого забезпечуються оптимальні умови його життєдіяльності, розвитку та самореалізації [8].

Цікаве етимологічне дослідження поняття «безпека людини» провів визначний вчений, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України В. Тихий, на думку якого «... слово «безпека» складається з прийменника bez і основи іменника peka, пов'язаного з дієсловом pekti, українське «пекти» [9, с. 163]. Прийменник «без» загальнослов'янського індоєвропейського характеру. Вихідне, початкове значення, за одними джерелами, - «поза» [10, с. 39], за іншими - при відсутності - «крім» [9, с. 161]. Слово «пека» походить від слова «пек», яке запозичене з голландської мови - pek («смола»). Старослов'янською «пькъ, пькълъ смола; пекло». Згідно із догмами християнства, грішники киплять у пеклі в смолі, горять у вічному вогні; через те в народній етимології слово «пекло» пов'язують зі словом «пекти». Пекло - найнебезпечніше місце [9, с. 328, 329]. Так, науковець вважає, що етимологія безпеки пов'язана з міфом про Пека, розповідаючи, що Пек - це слов'янський бог пекла. У давньоукраїнській міфології «пек» - бог пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син Чорнобога і Марі. Згідно з повір'ям, - кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий, надто боявся Чура (звідси давнє прислів'я «Чур тобі, Пек») (за Д. Зеленіним). «Пекло» - царство Пека, страхітливе підземелля, куди «провалювалися» (крізь «криваві горловини») душі грішників після смерті. За давніми міфами, пекло мало дванадцять ярусів (дванадцять «проваль» - з «кривими горловинами» між ними: «чим більше гріха у людини, тим важча її душа, тим глибше вона провалюється крізь горловини» (І. Литвинчук)...». Науковець зазначає, що давні українці вірили, що Пек затягував до пекла і праведників, добрих людей. З усіх богів Вирію лише Чур міг проникати в пекло й відбивати в Пека невинні душі добрих людей чи своїх лицарів-побратимів, повертати їх на землю чи до Вирію. Битва Чура з Пеком у підземеллі, за уявою давніх українців, призводила до землетрусів. Походи Чура в пекло, двобої з Пеком становлять низку давньоукраїнських пригодницьких міфів (за М. Слободянюком) [11, c. 181, 182]. В. Тихий резюмує, що при мовному тлумаченні слід вживати норми літературної мови, де безпека - це стан, за якого не загрожує небезпека, і отже, припускає небезпеку. Все має свою протилежність, безпека - теж термін, який вживається спеціально для позначення протилежного безпеці - небезпека. Протилежності не існують одне без одного. Безпечний (отже, співвідносний із небезпечним) стан того чи іншого об'єкта. Безпека виступає формою прояву своєї протилежності - небезпеки, і окремо від предмета не існує. Безпека - це властивість предмета, а не сам предмет. Це те, що має чи не має той чи інший предмет. Лише в результаті відволікання, абстрагування цієї властивості від самого предмета і створюється поняття «безпека». Воно, описуючи одну із загальних властивостей предметів, фіксує загальне і суттєве у видах безпеки, відволікаючись від того, чим вони розрізняються між собою, застосовуються в багатьох, якщо не у всіх науках, набуваючи статусу загальнонаукового поняття. Безпека завжди свідчить, що в ній є дві взаємодіючі сторони - безпека від кого (чого) і безпека кого (чого). Потрібно розрізняти безпеку в двох сенсах: у тому значенні, що предмет безпечний, не створює небезпеки заподіяння шкоди, не здатний її заподіяти, не загрожує небезпекою, надійний, і в тому розумінні, що предмету не загрожує небезпека, він надійно захищений, гарантований, забезпечений від небезпеки [12, с. 32, 33, 34].

Так, Г. Ситник визначає безпеку як забезпечення всім громадянам держави умов для їх самореалізації, захист їх життя, свободи, власності від посягань будь якої окремої людини, організації, суспільства або держави [13, с. 65]. Крім того, науковець стверджує, що небезпека і безпека - дві взаємозв'язані сторони, що перебувають у динамічній взаємодії й характеризують умови (ситуації) життєдіяльності об'єктів природи. Як не існує безпеки без небезпеки, так не може існувати і небезпека без безпеки. При цьому у своїй єдності вони тотожні: небезпечне для одного об'єкта є безпечним для іншого і навпаки, тобто безпека може розглядатися як заперечення небезпеки, а небезпека - як заперечення безпеки. Іншими словами, для людини (соціальної групи,суспільства загалом) небезпека має не безпосередній характер, а набуває опосередкованого безпекою визначення. Виходячи з цього, безпеку дослідник розуміє як опосередковану відсутністю небезпеки визначеність існування того чи іншого об'єкта [14, с. 25-26].

І. Швед визначає безпеку як закріплене в нормах національного законодавства правове становище осіб, що полягає в захисті їх прав та законних інтересів органами державної влади від потенційно можливих і реально наявних внутрішніх і зовнішніх небезпек, які можуть завдати шкоди їх життєво важливим інтересам [15].

В. Антонов виходячи із наукового сприйняття національної безпеки як об'єктивного соціального явища, яке не існує саме по собі та у відриві від загальнолюдської життєдіяльності, а має конкретно-історичний характер і тісно пов'язане з усіма аспектами і напрямами взаємодії та діяльності у системі «природа -- людина -- суспільство», розглядає сутність безпеки як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз [16].

Сучасне поняття безпеки, на думку багатьох вчених, «має більш широкий вимір, ніж у минулому, де воно обмежувалось питаннями військової сили. Сьогодні воно охоплює військові, економічні, технологічні, екологічні, соціальні та гуманітарні аспекти. До його сфери також входить питання збереження національної ідентичності та захист базових прав і свобод громадян» [17, с.8]. конституційний безпека прокуратура

В. Бліхар характеризує безпеку як сукупність заходів, систему гарантій, що забезпечує захист об'єкта від потенційно можливих і реально наявних внутрішніх і зовнішніх небезпек, що можуть завдати шкоди його життєво важливим інтересам. Це система умов існування суб'єкта та відповідного матеріального добробуту, що уможливлює статус суб'єкта; перебування суб'єкта у безпеці - це перебування в таких безпечних умовах, за яких суб'єкт завдяки наявним у нього силам і засобам реалізовує свою мету та залишається власне суб'єктом [18, с. 379, с. 381].

Досліджуючи етапи формування поняття «безпека», науковця О. Панова торкається історичного аспекту формування даного поняття. Так, як зазначає науковця, категорія «безпека» розвивалася системно із розвитком ідей про державу, адже однією із цілей держави якраз і було створення більш стабільних та безпечних умов життя для певного об'єднання людей. Ще Аристотель, труди якого належать 56 до 4 ст. до н.е., вказував, що одним із критеріїв ідеального суспільства, задля якого має здійснюватися управління ним, є забезпечення безпеки членів цього суспільства. Пізніше у свої роботах Ж.Ж. Руссо та Б. Спіноза визначали, що основним призначення громадянського суспільства є мир та безпека життя, а держави -- турбота про самозбереження [19]. Подібне визначення давалося Т Гоббсом та М. Макіавеллі, які стверджували, що безпека полягає у колективному захисті у війні всіх проти всіх. Таким чином, безпека розглядалася як основне із завдань держави [20]. Такий стан речей пояснюється суспільними потребами особи у відчутті захищеності, проте, ретроспективний аналіз яскраво демонструє, що безпеку ототожнювали і визначали її внутрішню природу виключно через призму війни [21, с. 55-56].

М. Шутий виділив такі критерії категорії «безпека» як:

- відсутність загрози життю, здоров'ю людей, майну, тваринам, рослинам і довкіллю;

- стан стабільності та спокою, який дає можливість громадянам користуватися своїми правами та виконувати свої обов'язки;

- відсутність ризику та нестабільності, яка може створити загрози для життя і здоров'я людей [22, с. 174].

Отже, як бачимо, слушною є думка Г. Ситника щодо того, що переважна більшість дослідників пов'язує поняття «безпека» з поняттям «небезпека». Причиною цього на думку науковця є те, що в процесі еволюції живої природи сформувався інстинкт самозбереження живих істот. Інакше кажучи умова існування будь-якої живої істоти залежить від того, як вона може виявляти та оцінювати чинники (в тому числі зовнішнього середовища), що загрожують її фізичному існуванню. Тобто для живого організму визначальними є чинники, які заперечують його існування, а тому зумовлюють необхідність адекватного реагування для забезпечення самозбереження й спонукають до активних захисних дій. Дія (явище, процес тощо), що заперечує існуванню живого організму набуває в суб'єктному визначенні специфічної форми - «небезпеки» [23, с. 17-18].

Висновки

На нашу думку вищенаведене дозволяє сформулювати наступне визначення безпеки - це стан об'єктивної дійсності, при якому відсутні прямі чи потенційні впливи, що змінюють суспільний порядок, що в свою чергу призводить до настання несприятливих наслідків у вигляді його змін (трансформації) в часі і просторі від більш ефективного до менш ефективного (гальмування соціального прогресу).

Основними ознаками безпеки можна назвати такі як:

1) об'єктивність, тобто це стан, при якому реально на нього відсутні прямі (реальні) чи потенційні (можливі) впливи;

2) непорушність, тобто відсутність або мінімізація впливів несприятливого характеру;

3) темпоральність, тобто тривалість в часі і просторі такого стану необмежена;

4) ефективна спрямованість, тобто відсутність трансформації встановленого суспільного порядку від більш ефективного до менш ефективного (гальмування соціального прогресу).

Список використаних джерел

1. Лемак О.В. Українська нація і національна безпека: аспекти співвідношення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2014. №27. С. 40-44.

2. Галузин А.Ф. Правовая безопасность и ее принципы. СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. С. 5 - 10.

3. The American Heritage Dictionary of the English Language. Second College Edition. EXECUTIVE EDITOR

4. Anne H. Soukhanov. URL.: https://list-english.rU/img/newpdf/dictpdf/1.pdf

5. Кривонос Р. Об'єднана Німеччина і проблеми безпеки східної Європи. Нова політика. Вип. 2. 1996. С. 11-17.

6. Магун В. С. Потребности и психология социальной деятельности. Л., 1983. 176 с.

7. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред.колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ: НАДУ, 2011.

8. Пасічник В. М. Філософська категорія безпеки як основа нової парадигми державного управління національною безпекою. Демократичне врядування. 2011. Вип. 7. URL.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2011_7_7

9. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; редкол. О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1982. Т 1: А-Г 632 с

10. Шанский Н. М. Краткий этимологический словарь русского языка: пособие для учителя / Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т В. Шанская ; ред. С. Г. Бархударов. 2-е изд., испр. и доп. М.: Просвещение, 1971. 543 с.

11. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. К.: Велес, 2007. 240 с.

12. Тихий В. П. Безпека людини: поняття, правове забезпечення, значення, види. Вісник Національної академії правових наук України № 2 (85) 2016. С. 31-46.

13. Ситник Г.П. Національна безпека України: теорія і практика:[Текст]: навч. посіб. Хмельницький, К.: Кондор. 2007. С. 20.

14. Глобальна та національна безпека: підручник / авт. кол.:В..І. Абрамов, Г.П. Ситник, В.Ф. Смолянюк та ін. / за заг. ред. Г.П.Ситника. Київ: НАДУ 2016. 784 с.

15. Швед І.І. Місце органів прокуратури в механізмі забезпечення конституційної безпеки держави. Дис. к.ю.н. Ужгород, 2018. 205 с.

16. Антонов В. О. Поняття та зміст системи національної безпеки . Держава і право. 2010. Вип. 48. С. 137-144.

17. Дацків, Р.М. Економічна безпека держави в умовах глобальної конкуренції. Львів: Центр Європи, 2006. 160 с.

18. Бліхар В.С., Бащук В.В. Філософсько-правовий і соціокультурний виміри національної безпеки. Науковий вісник НЛТУ України. 2015. Вип. 25.2. с. 378-385.

19. Пасічник В. М. Філософська категорія безпеки як основа нової парадигми державного управління національною безпекою. Демократичне врядування. 2011. Вип. 7. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2011_7_7.

20. Жила С. Ю. Правові та організаційні засади забезпечення громадської безпеки підрозділами Національної поліції: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одес. держ. ун-т внутр. справ. Одеса, 2016. 222 с.

21. Панова, О.О. Забезпечення публічної безпеки в Україні: адміністративно-правовий аспект [Текст]: дисертація ... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / О.О. Панова; наук. консультант О.І. Безпалова. Х.: Харківський нац. ун-т внутр. справ, 2019. 516 с.

22. Шутий М. В. Аспекти визначення поняття «безпека» та його значення для забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ України. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право Вип. № 3 (74). 2014. С. 173 - 178.

23. Глобальна та національна безпека: підручник / авт. кол.:В..І. Абрамов, Г.П. Ситник, В.Ф. Смолянюк та ін. / за заг. ред. Г.П.Ситника. - Київ: НАДУ 2016. 784 с.

Размещено на Allbest.ru