Кримінологічна характеристика сучасного кіберзлочинця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінологічна характеристика сучасного кіберзлочинця

Лугіна Н.А.,

Левчишина В.В.,

здобувач вищої освіти другого (магістерського) рівня Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

Щербатюк Я.Б.,

здобувач вищої освіти другого (магістерського) рівня Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України

В Україні, як і у всьому світі, стрімко розвиваються технології. З розвитком технологій розвиваються злочини у цій сфері. Сучасна людина почувається незахищеною у кіберпросторі. Щодня у людей і кампаній крадуть персональні дані, кошти з банківських рахунків, збирають безліч комерційної та конфіденційної інформації, яку потім використовують у власних цілях, блокують діяльність тощо - і це далеко не повний перелік злочинів, які вчиняють в Україні кіберзлочинці.

У статті досліджується кримінологічна характеристика кіберзлочинця. Адже вона має велике значення як у розкритті кіберзлочинів, так і в боротьбі з цим видом злочинів. Проводиться аналіз класифікації кіберзлочинців, виділяються їх спільні і відмінні риси.

Наводиться характеристика кіберзлочинців залежно від мотивації їх діяльності. Встановлено, що для виявлення закономірностей кіберзлочинної поведінки, кіберзлочинності як масового явища, її детермінації, причинності та розробки заходів з боротьби із кіберзлочинністю великого значення має дослідження особистості кіберзлочинця.

Досліджуються особливості особистості правопорушника у трьох підсистемах: соціально-демографічній, соціально-рольовій, морально-психологічній.

На основі їхніх особливостей сформовані ключові ознаки кіберзлочинця, які в подальшому допоможуть прорахувати кроки кіберзлочинця, що значно полегшить правоохоронним органам роботу з пошуку і розкриття злочинів, скоєних кіберзлочинцями.

Визначено, що осіб, які входять до складу злочинних груп, загалом можна характеризувати як висококваліфікованих спеціалістів з вищою юридичною, економічною (фінансовою) і технічною освітою. Вони досліджують і вивчають основи комп'ютерної науки (кібернетики, інформатики, нейробіоніки, нейрокібернетики) та ефективно використовують ці знання у майбутньому реальному житті.

Зроблено висновок про потребу вивчення даних кіберзлочинця, його універсального портрета. Адже чітке вивчення зовнішніх і внутрішніх ознак злочинця дасть чітке уявлення про хід його думок і прогнозування подальших кроків. Щодо заходів подолання кіберзлочин- ності, то вкрай важливим є залучення висококваліфікованих спеціалістів, обмін світовим досвідом, співробітництво на глобальному рівні, впровадження законопроектів щодо кіберзлочинності та нового розділу у Кримінальний кодекс України, який би стосувався комп'ютерної безпеки населення, бізнесу тощо. кримінологічний кіберзлочинець характеристика

Ключові слова: кіберзлочинець, кіберзлочини, кіберпростір, хакери, комп'ютерний правопорушник.

CRIMINOLOGICAL CHARACTERASTICS OF A MODERN CYBERCRIMINAL

In Ukraine, as in the whole world, technologies are developing rapidly. With the development of technology, crimes in this area are developing. The modern man feels insecure in cyberspace. Since people and campaigns steal personal data, money from bank accounts, collect lots of commercial and confidential information, which is then used for their own purposes, block activities, etc. This is not a complete list of crimes committed by cyber criminals in Ukraine.

The article examines the criminological characteristics of a cybercriminal. After all, it is of great importance both in the disclosure of cybercrime and in the fight against this type of crime. The classification of cybercriminals is analyzed: their common and distinguishing features are distinguished.

The characteristics of cybercriminals are given depending on the motivation of their activity. It has been established that research on the identity of cybercrime is important in order to identify patterns of cybercrime behaviour, cybercrime as a mass phenomenon, its determinations, causation and the development of measures to combat cybercrime.

The characteristics of the offender's personality are investigated in three subsystems: socio-demographic, social-role, moral-psychological.

Based on their features, key features of the cybercriminal have been formed, which will further help to calculate the cybercriminal steps, which will make it easier for law enforcement agencies to search and solve crimes committed by cybercriminals.

It has been determined that persons who are members of criminal groups can generally be characterized as highly qualified specialists with higher legal, economic (financial) and technical education. They explore the foundations of computer science (cybernetics, computer science, neurobionics, neurokibernetics) and effectively use this knowledge in the future in real life.

It is concluded that it is necessary to study the data of the cyber-criminal, his universal portrait. After all, a clear study of the external and internal signs of the offender will give an idea of the progress of his thoughts and predict further steps. Regarding measures to overcome cybercrime, it is essential to attract highly qualified specialists, exchange world experience, cooperate at the global level, introduce draft laws on cybercrime and a new section in the Criminal Code of Ukraine, which will deal with computer security of the population, business and the like.

Key words: cybercrime, cybercrime, cyberspace, hackers, computer offender.

Вступ

Двадцять перше століття - століття, в якому за досить короткий термін стрімко розвивається цивілізація і досягає неймовірних висот у розробленні і відкритті різноманітних технологій. Сучасна людина не може уявити своє повсякденне життя без телефонів, комп'ютерів, планшетів, блютуз-навушників і так далі, а найголовніше - без Інтернету. Гаджети й Інтернет великою мірою полегшують життя сучасної людини у різних галузях: навчанні, роботі, веденні бізнесу, фінансах. Проте мають вони і свої недоліки, до яких належать: комп'ютерна залежність від соціальних мереж та ігор, розвиток і розповсюдження різноманітних вірусів. І одним з найголовніших недоліків є поява віртуальних злочинів, які почали стрімко розвиватись і дістали назву кіберзлочини, та віртуальних злочинців, яких з кожним роком більшає і дістали вони назву кіберзлочинці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Кримінологічну характеристику кіберзлочинця досліджували такі вчені, як О.Є. Михайлов, Ю.М. Батурин, А.В. Горбань, В.В. Міщук, В.Б. Бехов, В.В. Голіна, Б.М. Головкін

Метою статті є аналіз кримінологічної характеристики кіберзлочинця з метою врахування кримінологічного аспекту, а саме особливостей особистості правопорушника у розкритті злочинів.

Виклад основного матеріалу. Існує досить велика кількість класифікацій комп'ютерних злочинців. Зокрема, за сферою діяльності їх можна поділити на такі підгрупи:

1. Хакери - це особи, які намагаються отримати несанкціонований доступ до комп'ютерних систем з метою отримання секретної інформації. Хакери бувають різних типів - їх поділяють на так званих "білих", "сірих" та "чорних" хакерів. Найбільш злочинними є "чорні" хакери, яких ще називають "чорний капелюх". Чорні хакери - це хакери, які заробляють на тому, що зламують системи та дістають інформацію за гроші. Це може бути як злом сервісу конкурента, так і DDоS атака, або ж отримання інформації з поштової адреси чи з бази даних. Для звичайної людини - це не так страшно, але якщо ви впливова медійна особистість, то володіння хакерами доступом до вашої електронної пошти може обернутися для вас негативними наслідками. Тому робота таких хакерів оцінюється досить дорого [1]. Ніл Девіс є фахівцем із комп'ютерної безпеки і вважає, що найбільш численні, але найменш небезпечні - хакери-аматори. Вони вчиняють до 80% всіх комп'ютерних атак. Їх цікавить сам процес атаки і вони отримують задоволення від "злому" систем захисту. Найчастіше їх дії вдається легко припинити, оскільки хакери-аматори намагаються не ризикувати і не вступати в конфлікт із законом. Як свідчить практика, в більшості своїй хакери не мають традиційного кримінального минулого [2].

2. Кракери (сгаскег) - більш серйозні порушники, ніж хакери, здатні спричинити будь-яку шкоду системі. Вони викрадають інформацію, викачуючи за допомогою комп'ютера цілі інформаційні банки, змінюють та псують файли. З технічного боку це набагато складніше, ніж те, що роблять хакери. За декілька годин, не докладаючи особливих зусиль, будь-який технік середньої руки може пограбувати банк даних французького комісаріату з атомної енергії і отримати найконфіденційніші відомості, наприклад, таємний проект створення лазера чи програму будівництва ядерного реактора [3].

3. Фрікери - особи, які зламують телефонні мережі і мережі мобільного зв'язку, з використанням прихованих від користувача або недокументованих функцій. Зазвичай фрікери здійснюють це для безкоштовних дзвінків, поповнення особистого мобільного рахунку тощо [4].

4. Колекціонери (codeskids) є відносно молодші за хакерів та фрікерів, спеціалізуються на використанні програм, які перехоплюють різні паролі, а також коди телефонного виклику та номери приватних телефонних компаній, які мають вихід до загальної мережі. Також ці молоді кіберзлочинці обмінюються програмним забезпеченням, паролями, номерами, але не торгують ними.

5. Кіберплути (cybercrooks) - це злочинці, які спеціалізуються на розрахунках, використовують комп'ютери для крадіжки грошей, отримання номерів кредитних карток та іншої цінної інформації. Отриману інформацію потім продають іншим особам, досить часто контактують з організованою злочинністю. Популярними товарами для них є кредитна інформація, інформаційні бази правоохоронних органів та інших державних установ.

6. Торгаші або пірати (waresdudes) спеціалізуються на збиранні та торгівлі піратським програмним забезпеченням.

Залежно від мотивації вчені виділяють наступні типи кіберзлочинців:

1) Корисливий тип - вчиняють злочини для отримання специфічних предметів, що мають особливу цінність у кіберсфері.

2) Насильницький тип - незважаючи на відсутність фізичного контакту, вчиняють такі насильницькі злочини, як доведення до самогубства або погроза вбивством, можуть бути скоєні за допомогою електронних засобів та мереж.

3) Сексуальний тип - характерним є вчинення таких злочинів, як розповсюдження матеріалів порнографічного змісту або предметів, без будь-якої мети, спонукання до дій сексуального характеру, розпусні дії.

4) Соціально дезорганізований тип - тип злочинця, головною метою якого є порушення закріплених законодавчо соціальних норм та здійснення деструктивного впливу на соціум та суспільні відносини.

5) Ідеологічний або політично мотивований тип - останнім часом скоєння спеціальних кіберзлочинів стає розповсюдженою формою протесту та політичної або ідеологічної боротьби.

6) Статусний тип - злочинці цього типу, вчиняючи злочин, намагаються отримати більш високий неофіційний соціальний статус, здебільшого серед представників кіберспільноти.

7) Дослідницький тип характерний для осіб, які вчиняють спеціальні кіберзлочини. Основою їх мотивацію є вивчення програмних та технічних складників електронних пристроїв та їх мереж, пошук слабких місць, можливостей їх використання та усунення [5].

Для виявлення закономірностей кіберзлочинної поведінки, кіберзлочинності як масового явища, її детермінації, причинності та розробки заходів з боротьби із кіберзлочинністю великого значення має дослідження особистості кіберзлочинця.

Кримінологи виділяють ознаки, за якими визначають структуру особистості злочинця. Особу злочинця може бути висвітлено в трьох підсистемах:

1) соціально-демографічна (стать, вік, освіта, соціальна належність, матеріальне становище і громадянство);

2) соціально-рольова (функціональна), до якої належить сукупність видів діяльності осіб у системі суспільних відносин як громадянина, члена трудового колективу, сім'янина тощо;

3) морально-психологічна, яка відображає ставлення особистості до соціальних цінностей і виконуваних соціальних функцій [6, с. 100].

Одним з основних соціально-демографічних ознак є стать злочинців.

За статтю кіберзлочини в Україні переважно вчиняють чоловіки, які захоплюються діяльністю технічної спрямованості, але за останні 4 роки питома вага жінок значно зросла - до 30%. Це пояснюється підвищенням інтересу жінок до вивчення комп'ютерних систем, ЕОМ, інформаційних технологій, систем і мереж зв'язку (дарпанет, фідонет, інтернет), що є надійним фундаментом майбутньої злочинної діяльності.

Залежно від віку виділяють дві групи кіберзлочинців: від 14 до 20 років, від 21 року і старші.

Більшість комп'ютерних правопорушників у віці від 14 до 21 року навчаються в школі, коледжі або університеті. Про це свідчить той факт, що найбільше комп'ютерних вірусів виникає в період літніх або зимових канікул. До особливостей вчинення кіберзлочинів першою групою осіб належить: відсутність цілеспрямованої, продуманої підготовки до злочину; оригінальність способу; неприйняття заходів для приховування злочину; факти невмотивованого бешкетництва.

Діяння осіб понад 21 рік зазвичай мають усвідомлений корисливий характер. Дослідження показують, що злочинці цієї групи зазвичай є членами добре організованих, мобільних і технічно оснащених висококласним обладнанням і спеціальною технікою (нерідко оперативно-технічного характеру) злочинних груп і співтовариств.

Осіб, які входять у їх склад, загалом можна характеризувати як висококваліфікованих спеціалістів з вищою юридичною, економічною (фінансовою) і технічною освітою. Вони досліджують і вивчають основи комп'ютерної науки (кібернетики, інформатики, нейробіоніки, нейрокібернетики) та ефективно використовують ці знання у майбутньому реальному житті. Більшість злочинців мають клички - прізвиська, за якими вони відомі серед інших. Підбір кличок зазвичай пов'язаний з віком та інтересами хакерів. Ось деякі найбільш розповсюджені з них: Скорпіон (Scorpion), Бандит (Bandito), Капітан (Captain), Розбещенець (Corrupt), Король Таран (Taran King), З'їхавший з глузду Едік (Crazy Eddie), Рейнджер Рік (Ranger Rick), Мисливець за головами (Head Hunter), Червоний Ніж (Red Knight), Шпигун (Spy) та багато інших. Більшість з них свідчить про моральні якості їх власників, зокрема підкреслення влади, грубої сили. Під час спілкування хакери також широко використовують свій власний мовний жаргон.

Якщо брати до уваги закордонний досвід, то результати соціологічних і кримінолого-криміналістичних досліджень, які були проведені в Австралії, Канаді, США та Німеччині, свідчать, що найбільш активний віковий період, в якому вчиняються кіберзлочини, коливається у віковій категорії від 15 до 35 років. Ці злочини поділяють на такі групи:

1) 11-15 років - вони переважно займаються злочинами з використанням телефонних мереж, кредитних карток та автоматів з видачі готівки;

2) 17-25 років - вони займаються комп'ютерним хакерством;

3) 30-45 років, вони використовують комп'ютери для корисливих цілей та шпигунства [7].

Кіберзлочини проти власності вчиняються також у великих або курортних містах. Це пов'язано з такими чинниками:

1) у великих містах високорозвинені інформаційно- телекомунікаційні технології та є безлімітний доступ до Інтернету;

2) мегаполіс дозволяє переховуватись та змінювати місця перебування, щоб не стати віднайденим;

3) політична та економічна нестабільність, комерційні замовлення організаторів злочинів щодо цих країн, де містяться великі матеріальні ресурси;

4) мале фінансування комп'ютерної безпеки;

5) досить нерозвинене законодавство у сфері кіберзлочинності.

Окремої уваги потребує стан здоров'я злочинця. За станом здоров'я ці особи частіше слаборозвинуті, мають певні особливості в фізичній конструкції (худорлявість або зайва вага). Малорухомий спосіб життя часто призводить до серйозних проблем зі здоров'ям. За ознакою зайнятості найбільше в Україні вчиняють злочини працездатні особи, які ніде не працюють і не навчаються (45-50%) [8].

Як показує практика, зазвичай кіберзлочинці офіційно в шлюбі не перебувають, що зумовлено тим, що сімейні люди рідше вчиняють злочини, ніж самотні, через негативні наслідки, які можуть відобразитись на їх близьких. Кількість неодружених кіберзлочинців становить - 70%, а одружених - 30%.

Якщо брати до уваги індивідуально-психологічні риси, то виділяють наступні:

1) виражені порушення емоційно-вольової сфери;

2) відхилення у психосексуальному розвитку;

3) виражені аутичні прояви у сполученні із соціальним аутсайдерством;

4) користолюбство;

5) мстивість;

6) антигуманна спрямованість;

7) озлобленість;

8) відчуття нерівності чи другорядності;

9) боязкість і лякливість у соціальних та міжособистих стосунках; заглибленість у своїх думках, мріях, фантазіях; філософське сприйняття світу;

10) відсутність буттєвих ціннісних орієнтацій; викривлена (збочена) система життєвих цінностей;

11) тотальна недовірливість та виражений цинізм;

12) прагнення уникнути перешкод у подоланні життєвих труднощів. Хоча для деяких представників може бути характерним активна життєва позиція, нестандартність мислення і поведінки, обережність, уважність.

Враховуючи вищеописані кримінологічні характеристики кіберзлочинця, можна скласти його портрет: це чоловік, середній вік якого 24 роки, неодружений, не має постійного місця роботи, проживає у великому або курортному місті з розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою, інтелектуально розвинений, з вищою юридичною, економічною (фінансовою) або технічною освітою, слаборозвинений за станом здоров'я і має прагнення до уникнення перешкод у подоланні життєвих труднощів, живе у віртуальному світі.

Висновки

Потреба вивчення даних кіберзлочинця, його універсального портрета залишається актуальною. Адже чітке вивчення зовнішніх і внутрішніх ознак злочинця дасть чутке уявлення про хід його думок і прогнозування подальших кроків. Щодо заходів подолання кіберзлочинності, то вкрай важливим є залучення висококваліфікованих спеціалістів, обмін світовим досвідом, співробітництво на глобальному рівні, впровадження законопроектів щодо кіберзлочинності та нового розділу у Кримінальний кодекс України, який стосувався комп'ютерної безпеки населення, бізнесу тощо.

Список використаних джерел

1. Марія Прохорова про кіберзлочинність в світі та в Україні. URL: https://indevlab.com/uk/blog-ua/mariya-prohorova-pro-kiberzlochinn- ist-v-sviti-ta-ukrayini/ (дата звернення 14.02.2020).

2. Современные хакеры: мотивация, поведение, классификация и степень угроз. URL: http://www.outsourcing.ru/content/rus/105/1053- article.asp (дата звернення 18.02.2020).

3. Батурин Ю.М. Право и политика в компьютерном круге. Москва, 1987. с.30

4. Definition - What does Phreaking mean? URL: https://www.techopedia.com/definition/4050/phreaking (дата звернення 20.02.2020).

5. Orly Turgeman-Goldschmidt. Meanings that Hackers Assign to their Being a Hacker. URL: http://www.cyber-crimejournal.com/Orly- ijccdec2008.pdf (дата звернення 20.02.2020).

6. Михайлов О.Є., Горбань А.В., Міщук В.В. Кримінологія: навч. посіб. Київ: Знання, 2012. с.565

7. Вехов В.Б. Компьютерные преступления. Москва, 1996. с. 31.

8. Голіна В.В., Головкін Б.М. Кримінологія: Загальна та Особлива частини Навчальний посібник. Харків: Право. 2014. с. 513 c

Размещено на Allbest.ru