Корупція в Україні: проблеми та шляхи вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Проніна Оксана Володимирівна кандидат наук

з державного управління, доцент кафедри державного управління

і місцевого самоврядування Херсонського національного

технічного університету

Анотація

У статті досліджується питання корупції, яка створює суттєву небезпеку для суспільства в цілому, і на сьогодні масштаби її поширення становлять реальну загрозу національній безпеці. З цією метою було проаналізовано рейтинги вебінару Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні, які проводились разом з Національним агентством з питань запобігання корупції. В ході дослідження були проведені опитування підприємців, експертів і населення «КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ 2020: РОЗУМІННЯ, СПРИЙНЯТТЯ, ПОШИРЕНІСТЬ». Також в статті розглядаються законодавчі акти вітчизняного антикорупційного законодавства та результат впливу на результат боротьби з корупцією в Україні. Розглянуто наслідки в соціальноекономічній сфері від корупційних схем, які діють у державному управлінні. Як перспектива для подальших наукових досліджень визначена розробка заходів підвищення ефективності державної антикорупційної політики та показників (індикаторів) її ефективності. В результативній частині статті запропоновано шляхи вдосконалення запобігання проявам корупції. Як результат дослідження, визначено, що необхідно приділяти увагу своєчасному реагуванню на повідомлення громадян та засобів масової інформації, результати досліджень про корупційні діяння в окремих відомствах та протиправні дії окремих посадових осіб. В статті підтверджена думка про складність подолання корупції. Це пов'язано ще з тим, що у таких протиправних діяннях зацікавлені не тільки представники різних органів влади, а й прості громадяни та суб'єкти бізнесу.

Пропозиції в подальшому необхідно розробити з подальшим впровадження в життя комплексні технології протидії корупції по різним сферам: місцеве самоврядування, державне управління, освітня галузь, правосуддя, будівництво, медицина і т.п. Це повинні стати технології, які мають складатися з заходів, керованих з єдиного спеціального органу: аналітика, експертиза, розвідка, розслідування, судівництво і т.п. Тому єдиною метою зусиль усіх зацікавлених органів у цьому напрямі - це повинно стати забезпечення дотримання прав і свобод громадян, як найповнішої реалізації їхніх законних інтересів. Результативність залежить від того, наскільки держава виконує свої зобов'язання перед своїми громадянами. корупція державний управління антикорупційний

Ключові слова: Корупція, конфлікт інтересів, посадова особа, конституційний лад, корупційні прояви, місцеве самоврядування.

Abstract

Pronina Oksana Volodymyrivna Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor of the Department of Public Administration and Local Self-Government of Kherson National Technical University

CORRUPTION IN UKRAINE: PROBLEMS AN D WAYS TO SOLVE

The article examines the issue of corruption, which poses a significant threat to society as a whole, and today the scale of it is spread is a real threat to national security. To this end, the ratings of the EU Anti-Corruption Initiative webinar in Ukraine, which were conducted together with the National Agency for the Prevention of Corruption, were analyzed. In the course of the research, surveys of entrepreneurs, experts and the population "CORRUPTION IN UKRAINE 2020: UNDERSTANDING, PERCEPTION, PREVALENCE" were conducted. The article also considers the legislation of domestic anti-corruption legislation and the result of the impact on the outcome of the fight against corruption in Ukraine. The consequences in the socioeconomic sphere of corruption schemes operating in public administration are considered. As a prospect for further research, the development of measures to improve the effectiveness of state anti-corruption policy and indicators (indicators) of its effectiveness is identified. The effective part of the article suggests ways to improve the prevention of corruption. As a result of the study, it was determined that it is necessary to pay attention to the timely response to reports from citizens and the media, the results of research on corruption in certain departments and illegal actions of individual officials. The article confirms the idea of the difficulty of overcoming corruption. This is due to the fact that not only representatives of various authorities, but also ordinary citizens and businesses are interested in such illegal actions.

Proposals should be further developed with the subsequent implementation of comprehensive anti-corruption technologies in various areas: local government, public administration, education, justice, construction, medicine, etc. These should be technologies that should consist of activities managed by a single special body: analytics, expertise, intelligence, investigation, judiciary, etc. Therefore, the only purpose of the efforts of all interested bodies in this direction should be to ensure the observance of the rights and freedoms of citizens, as the fullest realization of their legitimate interests. Effectiveness depends on the extent to which the state fulfills its obligations to its citizens.

Keywords: Corruption, conflict of interests, official, constitutional order, corruption, local self-government.

Постановка проблеми

За останні роки рівень корупції в Україні виріс і став однією з гострих проблем сучасності. Це негативне явище створює реальну загрозу безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, а саме: підриває авторитет країни, завдає шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, порушує принципи верховенства права, порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектора, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні. Корупція дестабілізує суспільний лад у державі, систему правопорядку, негативно впливає на стан захищеності прав, свобод і законних інтересів громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Багатьох науковців привертає проблема корупції в Україні і світі. Значна частина літератури з питань запобігання та протидії корупційним проявам в Україні протягом тривалого часу носила не стільки науковий, стільки прикладний характер і стосувалась, здебільшого, питань здійснення різноманітних аспектів протидії на практиці. До таких джерел можна віднести праці І. Ю. Аввакумова, О. В. Войцеховського, В. М. Безчасного, Л. М. Горілик, Е. С. Дмитренка. Теоретичний характер з даного дослідження становлять праці М. І. Бесараба, Ю. П. Дмитренка, А. А. Кушніренка, В. В. Романовського, М. А. Павловського, М. І. Пірен, О. В. Тіменка. На даний момент відсутні комплексні дослідження, необхідні для побудови цілісної системи запобігання та протидії корупції в усіх органах влади. В зв'язку з цим виникає гостра потреба в науково - методичному забезпеченні зазначеної проблематики.

Мета статті

Головною метою цієї статті є дослідження сутності корупції, сучасний стан в Україні та світі, розглянути можливе вирішення проблеми на державному рівні.

Виклад основного матеріалу

Українське законодавство дає формулювання поняття «корупції» в Законі України «Про запобігання корупції» № 1700 -VII від 14.10.2014 р: «корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей» [1].

Слід наголосити, що корупція створює суттєву небезпеку для життєдіяльності суспільства, і на сьогодні масштаби її поширення становлять реальну загрозу національній безпеці. Незважаючи на вжиті протягом останніх років організаційно-правові заходи щодо протидії корупції, масштаби її не зменшилися, що частково слід пояснити нерозробленістю теоретичного підґрунтя формування національної антикорупційної політики. Науковий інтерес дослідження корупції сягає як вивчення системних характеристик корупції, наслідків, до яких вона призводить на загальнодержавному рівні, так і до розуміння індивідуальних культурних і психологічних факторів, що сприяють або перешкоджають корупційному поводженню посадових осіб на певному рівні. Тому потребує самостійного дослідження феномен корупції, передусім як соціально-політичне явище, сутність якого неможливо пояснити лише соціально - психологічними чи економічними особливостями діяльності посадових осіб.

Корупція гальмує розвиток в Україні управлінської, політичної та правової системи, що повністю блокує наближення України до світових показників рівня життя. У зв'язку з відсутністю дійсних результатів боротьби з корупцією, поширення корупційних ризиків фактично на всі сфери суспільного життя, а також толерантне ставлення більшості громадян країни до вказаного явища призвели до того, що корупційна діяльність на всіх щаблях влади паралізувала проведення реформ, визначених керівництвом держави як пріоритет розвитку.

Арнольд Хайденхаймер та Майкл Джонсон зазначали, що корупція все більше виходить на передній план всесвітніх досліджень міжнародного політичного порядку денного[2]. Для України вона набуває особливого значення, адже демократичні перетворення, що нині відбуваються в нашій державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин, що супроводжуються масштабними корупційними явищами та діями.

У багатьох енциклопедіях та словниках визначення корупції надається як дослівний переклад з латинської «corruption» - «корозія, роз'їдання, руйнування». Відомий російський філолог С. І. Ожегов визначав корупцію як «підкуп хабарями, продажність посадових осіб, політичних діячів».

У Довідковому документі про міжнародну боротьбу з корупцією (квітень 1995 р.) вона визначається як «зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях». Боротьба з корупцією має базуватися на таких принципах: не повинні обмежуватися законні права та свободи людини та громадянина; ефективність протидії корупції може бути забезпечена тільки узгодженими діями державних органів, громадських організацій та громадян; державна система боротьби з корупцією передбачає здійснення державної політики, спрямованої на усунення та нейтралізацію чинників, які сприяють розвитку корупційних дій; правова база боротьби з корупцією має враховувати зміни соціально-економічної та політичної ситуації в державі; головна увага в протидії корупції повинна надаватися запобіжним заходам, основаним на аналізі та прогнозуванні тенденцій поширення корупційних діянь; основні практичні заходи щодо запобігання та виявлення корупційних діянь здійснюють органи, які ведуть боротьбу з корупцією.

У 2020 р. у форматі вебінару Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні разом з Національним агентством з питань запобігання корупції були проведені опитування підприємців, експертів і населення «КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ 2020: РОЗУМІННЯ, СПРИЙНЯТТЯ, ПОШИРЕНІСТЬ». Опитування проводилось у березні 2020року соціологічною компанією Info Sapiens за фінансової підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI). Метою дослідження є моніторинг ситуації у сфері запобігання і протидії корупції в Україні, який дозволяє фіксувати динаміку показників поширеності корупції і сприйняття населенням ефективності антикорупційної діяльності у наступних галузях: освіта, охорона здоров'я, судові органи, правоохоронні органи, патрульна/дорожня поліція, адміністративні послуги, які надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, комунальні послуги, публічні закупівлі, і приватна сфера.

Дослідження було проведено за Методикою стандартного опитування щодо рівня корупції, розробленою і затвердженою НАЗК. Дані дослідження порівнюються з отриманими у 2017 році під час опитування, проведеного за цією ж методикою. До вибірки не включаються території, які тимчасово не контролюються владою України - АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей.

• Для населення корупція є другою за значущістю суспільною проблемою після військових дій у Донецькій і Луганській областях.

• Так, 69% громадян вказали корупцію серед дуже серйозних проблем України. Стосовно військових дії на сході України такої думки дотримується 72,7% українців;

• 44,2% українців стикалися з корупційними практиками. Так, протягом опитування було виявлено, що більшість громадян не мають чіткого розуміння щодо того, які практики варто вважати корупційними, та толерують деякі з них. Коли відповідне питання було поставлено без зазначення певної сфери, то 27% заявили про те, що вони особисто або їх родичі стикалися з корупцією за останній рік. Коли були поставлені питання щодо окремих випадків корупції (наприклад, вимагання «благодійних внесків» у лікарнях), то 44,2% громадян підтвердили, що вони особисто або члени їх сім'ї стикнулися з такими практиками;

• За оцінками підприємців, рівень поширеності корупції в Україні знизився. За п'ятибальною шкалою підприємці оцінили рівень поширення корупційних практик в Україні на 4,23 (коли задавалося пряме питання). У 2017 році цей показник становив 4,52;

• Бізнес та громадяни стверджують, що найперше Україні потрібно подолати корупцію у судах. Так вважають 56,9% підприємців та 52,2% від усього населення.

Одним з важливих кроків на шляху подолання корупції в Україні стало прийняття Верховною Радою України Закону України «Про запобігання корупції»[1]. Зазначений Закон спрямований на створення дієвого антикорупційного законодавства України. Цим Законом передбачено наступне:

- розширення кола суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення;

- чітке визначення кола суб'єктів, які здійснюють заходи, координують та контролюють діяльність із запобігання і протидії корупції;

- конкретизацію видів обмежень суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення стосовно використання ними службового положення, роботи близьких родичі, суміщення посад та отримання такими суб'єктами подарунків;

- встановлення обмежень щодо осіб, які звільнились з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави;

- введення нового порядку здійснення фінансового контролю, встановлення обов'язку декларування як доходів, так і витрат.

Важливим фактором запобігання проявам корупції є вдосконалення діяльності органів по боротьбі з корупцією. Необхідно більше уваги приділяти своєчасному реагуванню на повідомлення громадян, засобів масової інформації, результати соціологічних досліджень про корупційні діяння та інші протиправні дії посадових осіб, поширеність корупції в окремих відомствах [3].

Можна зазначити, що одні й ті ж суб'єкти, причетні до корупційних відносин, можуть виступати в різних суб'єктних ролях. Так, окремі народні депутати України (переважно з числа представників діючої влади) можуть виступати одночасно організаторами й покровителями корупційних мереж, безпосередніми корупціонерами, або посередниками корупційних змов між владою та олігархами, котрі фінансують політичну партію, до якої належить даний народний депутат.

Водночас, окремі народні депутати можуть виступати також в роли мовчазних спостерігачів корупційних відносин, або й борців з корупцією.

Зважаючи ж на те, що в Україні склалися умови фактичної відсутності належного суспільного контролю та ефективної боротьби з корупційними проявами - організатори й покровителі корупції тяжіють до створення нелегітимних корупційних мереж, які підміняють собою систему публічної влади в державі. А в умовах корупційних мереж вже більшість державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування та керівників цих органів вже навіть попри своє бажання чи небажання виявляються втягнутими в корупційні діяння. Їх самих примушують брати хабарі, щоб потім віддавати "наверх" обумовлену частку - "платню" за посаду, привілеї, прихильне ставлення керівництва тощо.

Вважаємо, що найбільш загрозливим визначено тенденцію, за якою в корупційні відносини сьогодні виявляється втягнутим чи не все українське суспільство, коли корупція стає інструментом соціальної реадаптації громадян до перманентних криз і соціальних негараздів, все більше значення в суспільній свідомості набувають цінності виживання за будь-яку ціну, прагматичні опції пошуку виходу зі злиденного життя руйнують традиційну етику й мораль, а корупція починає сприйматися як буденність.

Питання як боротися з корупцією, вже десятиліттями задають собі наші люди, але ж в тому, що корупція процвітає є також і наша з вами вина. В суспільстві міцніють стереотипи толерантності по відношенню до корупції та організованої злочинності, пов'язаної з нею. В масовій свідомості основних соціальних груп формується думка, що корупційні злочини не наносять шкоди суспільству, тому певні верстви населення обирають корупційні шляхи вирішення тих чи інших повсякденних проблем (чесний чиновник часто не влаштовує ні населення в цілому, ні підприємців, як його найбільш активну частину). Розповсюдженість корупції й призвичайніть до неї населення, особливо в окремих сферах суспільного життя, діє на окрему особистість як культурна норма. Людині, знаючи про те, що всі дають у тому чи іншому закладі хабарі, дуже важко психологічно перебороти у собі конформістську схильність і вчинити не так, як це робить решта. Вона може добре розуміти на раціональному рівні, що давати хабаря - це принизливе, аморальне і навіть протиправне явище, але на рівні психологічних чинників, що обумовлюють її поведінку, піддається традиції. Всі ці симптоми щодо корупції існують в українському суспільстві.

Погоджуємось з думкою Новак А.М. в тому, як свідчить вітчизняний і міжнародний досвід боротьби з корупцією, що ліквідувати корупцію повністю як соціально неприйнятний феномен майже неможливо. За таких умов реальною метою антикорупційної політики повинно стати реальне зменшення рівня та локалізація корупції в суспільстві, зміна її характеру, обмеження її впливу на соціально-політичні та економічні процеси [4].

В Україні корупція є однією із головних проблем, яка потребує невідкладного вирішення. Вона становить значну загрозу демократії, реалізації верховенства права, національній безпеці, становленню громадянського суспільства. Аналіз інституціонального складника антикорупційної політики особливо важливий у сучасних умовах проведення системних реформ, серед яких один із головних напрямів - курс на європейську інтеграцію, що є на сьогодні головною і необхідною умовою ефективного розвитку держави.

Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та економічної реформ вимагають рішучих дій у боротьбі з корупцією. На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах стрімких суспільно-політичних перетворень питання удосконалення державної антикорупційної політики набуває першочергового значення, оскільки боротьба з корупцією активно впливає на суспільне життя і значною мірою формує певний вектор подальшого розвитку держави.

Висновки

Для ефективної боротьби з корупцією, як системним явищем, на наш погляд необхідно розробити комплексні технології протидії корупції по основним сферам: державне управління, місцеве самоврядування, правосуддя, будівництво, освіта, медицина і т.п. Ці технології мають складатися з комплексу адекватних заходів, керованих з єдиного спеціального органу: аналітика, експертиза, розслідування, судівництво і т.п. Єдина мета зусиль усіх державних органів у цьому напрямі - це забезпечення дотримання прав і свобод громадян, як найповнішої реалізації їхніх законних інтересів, адже єдиним чинником ефективності роботи у цьому випадку є те, наскільки громадяни задоволені виконанням зобов'язань, які бере на себе держава.

Отже, на сьогоднішній день існує складність подолання корупції, яка пов'язана ще з тим, що у таких протиправних діяннях зацікавлені не тільки представники органів влади, а й бізнесмени та пересічні громадяни. Люди схильні дати “хабаря”, навіть коли в них не вимагають, з метою мати державне рішення на свою користь у найкоротші терміни. Необхідність вирішення цих та інших проблем обумовлюють подальші дослідження щодо вироблення ефективної антикорупційної політики.

Тому, виходячи з офіційних статистичних даних щодо виявлення корупційних злочинів, можна зробити висновок лише про активність діяльності органів прокуратури, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції у напрямі їх виявлення, а не про реальну кількість проведених заходів щодо її подолання.

Підводячи підсумок вищевикладеному, можна відзначити, що вирішити проблему протидії корупції одним лише прийняттям нормативно-правових актів, а також внесенням відповідних змін та доповнень в них неможливо. За найсприятливіших умов не антикорупційне законодавство сприяє запобіганню корупції. На наш погляд, саме громадянське суспільство повинно активно популяризувати цінності та відкинути культуру корупції. Тому з корупцією повинен боротися кожен із нас.

Література

1. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р, № 49. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1700-18#Text.

1. Zakon Ukrainy “Pro zapobihannia koruptsii”: vid 14.10.2014, № 49 [Law of Ukraine “On the prevention of corruption” from 14.10.2014, № 49]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].