До проблеми захисту прав ненароджених дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра правознавства Поліського національного університету

До проблеми захисту прав ненароджених дітей

To the problem of protecting the rights of unborn children

Костенко С.О., к.ю.н., доцент

Кулікова А.С., студентка

У даному дослідженні авторами розкрито проблематику захисту прав ненароджених дітей, а саме захист права на життя, здійснено спробу юридичного обґрунтування того, що право на життя виникає з моменту зачаття, а тому право на життя ненароджених дітей повинно бути юридично захищене. Проаналізовано три концепції виникнення права на життя, зокрема: ембріональна (право на життя визнається з моменту зачаття), натусіальна (право на життя визнається з моменту народження) та утилітарна (право на життя мають особи, якими не є ненароджені діти та немовлята). Встановлено, що найбільш гостріші дискусії точаться навколо ембріональної та натусіальної концепції, тому їм приділена найбільша увага в дослідженні.

Не дивлячись на те, що в Україні на законодавчому рівні закріплена натусіальна концепція, авторами робиться висновок, що найбільш близькою до об'єктивної істини є ембріональна концепція. Адже при правовому регулюванні питань, з іншої галузі знань, у даному випадку біології, потрібно брати за основу саме знання відповідної галузі надаючи їм правової оболонки. А тому, якщо біологія однозначно стверджує, що життя починається з моменту зачаття, то юриспруденція не вправі констатувати інше. В протилежному випадку право тоді вже не є відображенням об'єктивної дійсності, за допомогою юридичних інструментів відбувається підміна понять і демократія перестає бути легітимною.

Як додаткова аргументація ембріональної концепції у дослідженні представлений досвід Польщі, де від самого початку право на життя захищалося від моменту зачаття. Більше того, відповідно до останніх подій, Конституційний трибунал Польщі визнав неконституційним право жінки робити аборт, якщо пренатальні дослідження вказують на тяжкі та невідворотні вади плоду або невиліковну хворобу, що загрожує його життю. Суд аргументував свою позицію тим, що існування такої норми закону легалізує євгенічну практику у галузі права на життя ненародженої дитини та ставить захист права на життя ненародженої дитини залежно від її стану здоров'я, що є забороненою прямою дискримінацією.

Ключові слова: право на життя, цінність життя, ембріональна концепція, натусіальна концепція.

In this study, the authors reveal the issue of protection of the rights of unborn children, namely the protection of the right to life, an attempt is made to legally substantiate that the right to life arises from conception, and therefore the right to life of unborn children should be legally protected. Three concepts of the origin of the right to life are analyzed, in particular: embryonic (the right to life is recognized from the moment of conception), natusial (the right to life is recognized from the moment of birth), and utilitarian (persons who are not unborn children and infants have the right to life). It is established that the sharpest discussions revolve around the embryonic and natusial concept, so they are given the most attention in the study.

Despite the fact that in Ukraine the natusial concept is enshrined in law, the authors conclude that the closest to the objective truth is the embryonic concept. After all, in the legal regulation of issues in another field of knowledge, in this case, biology, it is necessary to take as a basis the knowledge of the relevant field, giving them a legal shell. Therefore, if biology unequivocally states that life begins from the moment of conception, then jurisprudence has no right to state otherwise. Otherwise, the law is no longer a reflection of objective reality, legal instruments are used to substitute concepts, and democracy is no longer legitimate.

As an additional argumentation of the embryonic concept, the study presents the experience of Poland, wherefrom the very beginning the right to life was protected from the moment of conception. Moreover, according to recent events, the Polish Constitutional Tribunal has declared a woman's right to have an abortion unconstitutional if prenatal studies indicate severe and unavoidable birth defects or an incurable life-threatening illness. The Court argued that the existence of such a rule of law legalized the eugenic practice in the field of the right to life of the unborn child and made the protection of the right to life of the unborn child conditional on its state of health, which is prohibited by direct discrimination.

Keywords: the right to life, the value of life, embryonic concept, natusial concept.

Постановка проблеми

Останні події у Польщі, зокрема масові протести з приводу рішення Конституційного суду щодо абортів, оживили науковий інтерес до вказаної проблематики, до дискусії визначення моменту початку життя та захисту пов'язаних у зв'язку з цим прав ще ненароджених дітей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варто відзначити, що вказана тематика не є новою, однак поляризація наукових суджень з цього приводу, а також значні колізії та прогалини правового регулювання у відповідній сфері свідчать про актуальність даної проблематики як в українському, так і польському, зокрема, суспільстві.

Мета, завдання та методика дослідження

Завданням пропонованого авторами дослідження є наукове обґрунтування авторської позиції щодо визначення моменту початку життя з метою подальшого захисту пов'язаних у зв'язку з цим прав ще ненароджених дітей. Методологічну основу дослідження складають сукупність філософсько-світоглядних, а також загально- наукових та спеціально-наукових методів, серед яких: діалектичний, компаративний, історичний, аналізу та синтезу, узагальнення, формально-логічний, методи індукції та дедукції.

право життя ненароджений

Результати досліджень

Загалом в українській юридичній науці обґрунтовано три основні наукові концепції визначення початку права на життя людини: а) ембріональна (пренатальне життя або людськість від початку); б) натусіальна (поява права на життя від народження дитини); в) утилітар- на (право на життя мають особи, якими не є ненароджені діти та немовлята) [1, с. 13].

Найгостріші дискусії точаться навколо першої та другої концепції визначення початку права на життя людини. Прихильниками третьої концепції є незначне коло осіб адже, як зазначає Майданик Р. А.: «Методологію цього напряму становлять дискримінаційні принципи «нової біоетики», яка своїм корінням сягає суто утилітарних філософських течій, які абсолютизують принцип максимізації приємності, стверджуючи, що суттю добра є те, що приносить вигоду і користь. Щодо статусу людського ембріона нова біоетика за момент людськості («гомі- нізації») приймає один із пізніших етапів розвитку, з урахуванням критеріїв розвитку (біологічні та психологічні) і суспільних критеріїв.... Як результат, застосування зазначених вище описових (дескриптивних) критеріїв «людськості» дає можливість викреслювати людей зі спільноти осіб, а отже, веде до позбавлення їх права на життя.» Власне тому, ми зосередимо свою увагу у даному дослідженні саме на дискусії між прихильниками ембріональної та натуральної концепції.

Український законодавець, як і більшість українських правників схиляються до натуральної концепції, що знайшла своє відображення у наданні права жінці за бажанням штучно переривати вагітність, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів відповідно до ст.281 ЦК України. Від дванадцяти до двадцяти двох тижнів дозволяється переривати вагітність за так званими медичними або соціальними показниками. Так, в обґрунтування даної концепції її прихильники роблять сміливу заяву, що існування зародка не має ніякого значення для суспільства, якщо не завершиться народженням людини [2, с. 64].

Однак, на наше переконання, дана теза є суперечливою, як з юридичної точки зору, так і з морально-етичної. Так, з точки зору українського права (враховуючи, що законодавець підтримує натуральну концепцію), якщо існування зародка не має ніякого значення для суспільства (ми не знаємо народиться він живим чи ні), чому ж тоді в Кримінальному кодексі вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності є обтяжуючою обставиною? Так само, якщо існування зародка не має ніякого значення для суспільства чому тоді Цивільний кодекс України дозволяє оформляти заповіт на зачатих за життя спадкодавця осіб? Отже, навіть на рівні українського права констатується суперечливість або, точніше, вибірковий підхід законодавця щодо бачення цієї проблематики залежно від ситуації - в одному випадку життя особи не захищається (право жінки штучно переривати вагітність без будь-яких показань), а в другому випадку - охороняються майнові права зачатої особи. Даний правопорядок вбачається сумнівним з огляду на те, що він захищає власність людини, а не її саму (адже майнові права зачатої особи захищаються державою, а життя - ні) і це в соціальній держави, де на конституційному рівні закріплено, що життя визнається найвищою соціальною цінністю. Що стосується морально-етичної точки зору, то прихильникам даної тези хочеться порадити поспілкуватися з жінками, які втратили ненароджених дітей та спробувати їм пояснити, що їх дитина не мала ніякого значення.

Абсурдність вказаної позиції з точки зору права та моралі можна прослідкувати на такому прикладі: чоловік помирає у період перших трьох місяців вагітності своєї дружини, на які не поширюється покарання за аборт, не залишивши розпоряджень щодо своєї останньої волі. У цей час право на власність його ненародженої дитини перебуває під захистом як основне право. Але щоби не ділити спадщину із нащадком, жінка цілком безкарно вбиває дитину абортом. Чого тоді варте основне право, яке ніхто не наважується заперечити, якщо таке право можна позбавити смислу, безкарно вбивши його носія [3, с. 96]?

Однодумці натусіальної концепції обґрунтовують свою позицію також тим, що дана проблематика розглядається суспільством в різних площинах: біологічній, теологічній та юридичній і в залежності від того хто яку площину обирає - то відповідну позицію він і займає. Зрозуміло, що у світській державі, якою є Україна - теологічний аспект не береться до уваги. Тому для нашого дослідження залишається важливою біологічна та юридична площина. Так, більшість правників цілком виправдано обґрунтовують певні труднощі у визначенні правового статусу ненародженої дитини та послуговуються також вже усталеною практикою правовідносин у цій царині. В зв'язку з цим правникам відстоювати позицію, що у юридичній площині право на життя в особи з'являється з моменту народження уявляється «зручніше», адже це знімає ряд протистоянь у суспільстві. Однак такий підхід поляризує правове регулювання фактично медичних відносин (переривання вагітності) від знань медицини, що є повним абсурдом. Адже якщо ми говоримо про правове регулювання медичних відносин, то воно повинно ґрунтуватися на медичних знаннях. Саме тому є концептуальною помилкою розглядати право на життя, не враховуючи знання біології про початок життя. В даному випадку ці дві площини тісно взаємопов'язані та нерозривні.

На противагу правовикам, серед науков- ців-біологів панує єдина думка, яка навіть не піддається сумніву, - життя починається з моменту зачаття. «Відривання» права в даному випадку від біології демонструє «спрощений», поверховий підхід до поняття права та позбавляє права такої ознаки як відображення об'єктивної дійсності. А тому, як влучно зазначив В.Вальдштайн: «З цього неминуче випливає: там, де повсякчасно не дотримуються основоположного права людини на життя, демократія давно втратила свою легітимність.» [3, с. 99]. Адже, приміром за даними міністерства охорони здоров'я в Україні кількість абортів у 2019 році перевалила 74 тисячі дітей [4]. Так, за рахунок юридичних інструментів відбувається підміна понять об'єктивної дійсності шляхом простої парламентської більшості.

Хочеться зазначити, що не всі законодавці підтримують натусіальну концепцію. У цьому контексті та в обґрунтування ембріональної концепції доцільно навести приклад Польщі. На тлі подій, що відбуваються наразі у Польщі варто відзначити, що український інформаційний інтернет простір дещо спотворено передає суть питання. Приміром, інтернет-сторінки рясніють оманливими заголовками такими як «Заборона абортів у Польщі», «Польща без абортів: які наслідки матиме скандальне рішення Конституційного суду», «Протести через заборону абортів у Польщі» тощо, через які складається хибне враження, що у Польщі аборти заборонили в цілому. Однак, це не так. Щоб краще зрозуміти хибність таких суджень - потрібно зробити коротенький екскурс в історію правового регулювання відповідного питання у Польщі.

Так, ще у 1993 році ст.1 Закону «Про планування сім'ї, охорону людського плоду та умовах допустимості переривання вагітності» встановлювалось, що кожна людська істота має право на життя з моменту зачаття. Цим же законом встановлювалось лише три випадки в яких дозволялося робити аборт: якщо вагітність становила загрозу для життя матері, якщо вагітність настала у зв'язку зі злочинними діяннями (ґвалтування) та якщо результатами досліджень було встановлено, що плід має важкі та невідворотні ушкодження [5]. У 1996 р. в даний закон було внесено зміни і перелік підстав, за якими дозволявся аборт був доповнений новою підставою - якщо жінка перебувала у важких життєвих умовах або складній особистій ситуації [6]. З цього приводу в польському суспільстві відбулась бурхлива реакція наслідком якої стало рішення Конституційного Суду від 1997 р. [7]. Конституційний Суд Республіки Польща визнав неконституційною доповнену четверту підставу, яка уможливлювала аборт. Відповідаючи на закиди поодиноких представників суспільства, Суд серед іншого зазначив, що єдина причина заборони переривання вагітності, яка повинна стосуватись і самої вагітної, полягає у визнанні цінності життя зачатої людини. Таким чином, у Польщі знову дозволялось штучно переривати вагітність лише по трьом вище зазначеним показникам.

Однак, 22 жовтня 2020 р. Конституційний суд Польщі виніс рішення [8] на відповідне конституційне подання, згідно з яким одна з умов штучного переривання вагітності визнавалась неконституційною, а саме право жінки робити аборт, якщо пренатальні дослідження або інші медичні показники вказують на тяжкі та невідворотні вади плоду або невиліковну хворобу, що загрожує його життю. Суд аргументував свою позицію тим, що існування такої норми закону легалізує євгенічну практику у галузі права на життя ненародженої дитини та ставить захист права на життя ненародженої дитини залежно від її стану здоров'я, що є забороненою прямою дискримінацією. З таким аргументом важко не погодитися.

Висновки

Отже, резюмуючи варто відзначити, не у всіх країнах на законодавчому рівні підтримується натусіальна концепція права на життя. Наприклад, в Польщі від самого початку на законодавчому рівні закріплювалась ембріональна концепція права на життя, що, на нашу думку, є правильним. Адже відповідна позиція має ґрунтуватися на знаннях біології, яка однозначно стверджує, що життя починається з моменту зачаття. Закид про те, що суттєве звуження права на штучне переривання вагітності лише збільшить кількість нелегальних абортів і задля запобігання цього не варто забороняти аборти не є в своїй основі обґрунтованим. Адже, в даному випадку можна провести аналогію з наркозалежними: і наркотики, і аборти призводять до смерті, однак всі розуміють, що наркоманію не можна легалізовувати, навіть якщо наркозалежні перебувають в антисанітарних умовах та мають підвищений ступінь ризику заразитися СНІДом. В даному контексті варто згадати крилате латинське прислів'я: «Dura lex sed lex» - «Суворий закон, але закон», тому якщо держава позиціонує себе на конституційному рівні як соціальну державу, визнає життя найвищою соціальною цінністю, то потрібно залишатися вірним таким поглядам до кінця і у всіх сферах, наскільки б це складно не було.

Список використаних джерел

1. Майданик Р. А. Право фізичної особи на життя: поняття, елементи, виникнення і припинення. Публічне право. 2016. № 3. С. 9-20.

2. Розгон О. В. Правовий статус зачатої, але ще не народженої особи у спадкових відносинах. Мала енциклопедія нотаріуса. № 5(71). 2013. С.61-69.

3. Вальдштайн В. Записано у серці людини. Природне право як основа людського суспільства. Дрогобич: Коло, 2012. 150 с.

4. В Україні різко зросла кількість абортів. URL: https://ua.korrespondent.net/ ukraine/4242713-v-ukraini-rizko-zrosla-kilkist-abortiv (дата звернення: 25.11.2020).

5. Ustawa z dnia 7 stycznia 1993 r. o planowaniu rodziny, ochronie plodu ludzkiego i warunkach dopuszczalnosci przerywania ci^zy. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download. xsp/WDU19930170078/O/D19930078.pdf (дата звернення: 25.11.2020).

6. Ustawa z dnia 30 sierpnia 1996 r. o zmianie ustawy o planowaniu rodziny, ochronie plodu ludzkiego i warunkach dopuszczalnosci przerywania ci^zy oraz o zmianie niektorych innych ustaw. URL: http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19961390646/O/D19960646.pdf (дата звернення: 25.11.2020).

7. Orzeczenie Trybunalu Konstytucyjnego z dnia 28 maja 1997 r. K 26/96 URL: https:// sip.lex.pl/orzeczenia-i-pisma-urzedowe/orzeczenia-sadow/k-26-96-orzeczenie-trybunalu- konstytucyjnego-520122839 (дата звернення: 25.11.2020).

8. Wyrok Trybunalu Konstytucyjnego 22 pazdziernika 2020 r. Sygn. akt K 1/20 Planowanie rodziny, ochrona plodu ludzkiego i warunki dopuszczalnosci przerywania ci^zy. URL: https:// trybunal.gov.pl/postepowanie-i-orzeczenia/wyroki/art/11300-planowanie-rodziny-ochrona-plodu- ludzkiego-i-warunki-dopuszczalnosci-przerywania-ciazy (дата звернення: 25.11.2020).

Размещено на Allbest.ru