Про зміст договору інжинірингу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Про зміст договору інжинірингу

Мехеда В.Д.

Мехеда В.Д., прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури

У статті наголошено, що поняття якості надається й в багатьох інших нормативно-правових актах, однак вважаємо, що у договорі інжинірингу сторони мають дотримуватися усіх імперативно визначених стандартних вимог щодо якості надання послуг та виконання робіт. Якість у договорі інжинірингу є насамперед обов'язковим виконанням взятих на себе інжинірингових зобов'язань, а також дотримання різних рекомендацій щодо результату виконаних робіт / надання послуг, які закладаються під час виконання досліджуваного договору. Визначено, що за договором інжинірингу виконавець, виявивши недоліки, виконав зобов'язання з моменту відправлення письмового повідомлення замовнику за адресою, вказаною у цьому ж договорі. Такі дії виконавця матимуть істотне значення, адже він виконав свій обов'язок своєчасно і належним чином. При цьому зауважимо, що відповідно до ст. 847 Цивільного кодексу України підрядник не зобов'язаний здійснювати попередження негайно після виявлення відповідних обставин, однак для того, щоб це попередження вважалося своєчасним, підрядник має здійснити його хоча б до моменту початку робіт, у процесі виконання яких можуть використовуватися недоброякісні чи непридатні матеріали, які надав замовник. Зроблено висновок, що за договором інжинірингу до зобов'язань виконавця слід відносити: гарантування повноти наданої інформації, зокрема й щодо належного володіння чи експлуатації результатами робіт; підготовка звіту про результати виконаних робіт; правильне зберігання обладнання та його експлуатація відповідно до цілей; забезпечення безпеки людей, майна, навколишнього середовища; зберігання та передання інформації після виконання умов договору інжинірингу та інші. Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що загальний успіх як для виконавця, так і для замовника у досягненні мети договору інжинірингу - це насамперед належне виконання його умов. З огляду на це перелік прав та обов'язків сторін може доповнюватися й іншими зобов'язаннями, адже з розвитком економічного складника на ринку виконання послуг / робіт зростає перелік нових, в тому числі й технологічних обов'язків.

Ключові слова: договір, ризики, обов'язки, замовник, виконання робіт.

ABOUT THE CONTENT OF THE ENGINEERING CONTRACT

The article emphasizes that the concept of quality is also provided in many other legal acts, however, we believe that in the engineering contract, the parties must comply with all imperative standard requirements for the quality of services and works. Quality in an engineering contract is, first and foremost, a mandatory fulfillment of the undertaken engineering obligations, as well as adherence to various recommendations regarding the result of the work performed/the provision of services that are laid down in the performance of the contract under study. It was determined that under the engineering contract, the contractor, having identified the shortcomings, fulfilled the obligation from the moment of sending a written notice to the customer at the address specified in the same contract. Such actions of the performer will be essential as he fulfills his duty in a timely and proper manner. It should be noted that in accordance with Art. 847 of the Civil Code of Ukraine, the contractor is not obliged to give notice immediately after the identification of the relevant circumstances, but in order to be considered timely the contractor must carry it out at least until the beginning of the work, in the course of which poor or unsuitable materials may be used provided by the customer. It is concluded that under the engineering contract, the obligations of the contractor should include: guaranteeing the completeness of the information provided, including regarding proper possession or exploitation of the results of the works; preparation of the report on the results of the completed works proper storage and operation of the equipment in accordance with the purpose; ensuring the safety of people, property, the environment; storage and transfer of information after the fulfillment of the terms of the engineering contract and others. Summarizing the above, it should be noted that the overall success of both the contractor and the customer in achieving the purpose of the engineering contract is, first and foremost, the proper fulfillment of its conditions. In view of this, the list of rights and obligations of the parties may be supplemented by other obligations, as the list of new ones, including technological obligations, grows with the development of the economic component in the market of services/works.

Key words: contract, risks, obligations, customer, work execution.

Актуальність теми

В юридичній літературі зазвичай зазначається, що зміст договору як спільного вольового юридичного акта сторін становлять умови (пункти), щодо яких вони дійшли згоди, і умови, які приймаються ними як обов'язкові внаслідок чинного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України та ч. 1. ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГКУкраїни).

Позиції вчених щодо розуміння змісту договору складаються по-різному. Одні стверджують, що змістом договору є його умови [1, с. 151], а інші - що зміст будь-якого договору становлять його умови щодо прав та обов'язків сторін [2, с. 4].

Виклад основного матеріалу

Співавтори науково-практичного коментаря Цивільного кодексу України зазначають, що зміст договору - це саме ті умови, на яких сторонами досягнена відповідна домовленість [3, с. 596].

Є.О. Харитонов вкладає у зміст договору сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства [4, с. 471]. Така думка висловлювалася й у радянський період, зокрема зазначалося, що під змістом договору слід розуміти права і обов'язки сторін [5, с. 382].

О.С. Іоффе визначав зміст договору як сукупність його умов, сформульованих сторонами, чи таких, що випливають із закону, на якому засноване укладення договору [6, с. 27]. Однак були й інші наукові підходи, а саме І.В. Суханов акцентував увагу на тому, що під змістом договору слід розуміти сукупність умов, що визначають склад дій, належних до виконання сторонами, вимоги до порядку та строків їх виконання [7, с. 49].

На думку О.В. Дзери, зміст зобов'язання слід розкривати через права та обов'язки його учасників, які визначені умовами договору [8, с. 29]. Своєю чергою В.В. Васильєва стверджує, що зміст договірного зобов'язання становить сукупність кореспондуючих прав та обов'язків сторін [9, с. 13]. Є.О. Харитонов, Н.А. Саніахметова вказують, що зміст - це сукупність умов договору, сформованих сторонами, або тих умов, що випливають із закону, у якому укладення договору засновано на умовах, при цьому такі умови можуть бути суттєвими, звичайними та випадковими [10, с. 335-339].

З наведеного вище можна дійти висновку, що зміст договору інжинірингу складають сукупність умови договору, що визначають права і обов'язки сторін.

Договірні умови прийнято об'єднувати у певні групи, найбільш поширені - це істотні, звичайні, випадкові. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відомо, що істотні умови - це умови, загальні для усіх цивільних договорів, серед яких виділяють умови про предмет договору, ціну, строк і умови, щодо яких за попередньою заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди [11 с. 22]. На думку В.І. Кофмана, до істотних умов належать умови, закріплені в імперативній нормі закону [12, с. 420]. Такий підхід сьогодні є дещо обмеженим, адже за домовленістю сторони вправі включити у договір, зокрема й договір інжинірингу, й інші (додаткові) умови.

У юридичній літературі запропоновано поділити істотні умови на об'єктивні, які названі в законі і за якими сторони мають неодмінно досягти згоди, та суб'єктивні, які включені у договір за пропозицією однієї із сторін [13, с. 5]. Вважається, що традиційно слід досягнути домовленості стосовно, принаймні, трьох умов: предмет договору, ціна договору та строк договору [14, с. 204].

На думку В.В. Луця, виділення умов звичайних та випадкових здійснюється винятково в юридичній літературі. Так, звичайні умови - це умови, які передбачаються в законі чи іншому нормативно-правовому акті та стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних звичайні умови відрізняються тим, що вони не потребують окремого погодження, їх не обов'язково зазначати в тексті договору [15, с. 34].

Своєю чергою випадковими умовами договору прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами у відступ від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством. У нашому випадку це, наприклад, обов'язок надати додаткову інформацію про стан робочої техніки або надати додаткову консультацію щодо експлуатації цієї техніки тощо.

У юридичній літературі розглядають й інші види договірних умов, зокрема, нарівні з істотними називають ще й «приписні» умови, це такі умови, про необхідність включення яких у текст договору передбачається законодавством, «ініціативні» умови, які не визначені законодавством, проте включення їх умов договору вирішується сторонами, та «відсилочні», які передбачають, що у відповідному питанні сторони керуються зазначеними нормативними актами [7, с. 50-51].

М.І. Брагинський, В.В. Вітрянський під істотними умовами договору розумують ті умови, які необхідні та достатні для того, щоб договір вважався укладеним і цим самим здатним породжувати права та обов'язки у його сторін [16, с. 295-296]. У юридичній літературі є думка, що істотні умови - це умови, загальні для усіх цивільних договорів, серед яких виділяють умови про предмет договору, ціну, строк і умови, щодо яких за попередньою заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди [17, с. 22].

З огляду на наведене вважаємо, що для виникнення та трансформації інжинірингових договірних зобов'язань мають значення усі умови договору, про які сторони дійшли згоди. При цьому, солідаризуючись із співавторами науково-практичного коментаря ЦК України, зазначимо, що виокремлення істотних, звичайних і випадкових умов у договорі інжинірингу є важливим з огляду на визнання чи невизнання договору укладеним, адже у разі відсутності в ньому хоча б однієї з істотних умов такий договір вважається неукладеним, тоді як відсутність у договорі будь-яких інших умов до такого наслідку не призводить [18, с. 688].

Таким чином, враховуючи те, що ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, доходимо висновку, що у договорі інжинірингу такі умови, як істотні, звичайні, випадкові, ініціативні, приписні чи відсилочні, зокрема після укладення цього договору, є однаково обов'язковими для сторін. Отже, у разі недотримання хоча б однієї з умов можна стверджувати про неналежне виконання договірних зобов'язань за договором інжинірингу, що тягне за собою відповідно правові наслідки, серед яких й розірвання договору тощо.

Отже, визначальною умовою договору інжинірингу є предмет договору (ст. 638 ЦК України, ч. 3 ст. 180 ГК України). Враховуючи його змішаний аспект, вважаємо, що у договорі інжинірингу предметом є дії послугонадавача із надання послуг, зокрема, з економічними складниками підготовки та забезпечення процесу виробництва і реалізації відповідного продукту, з обслуговування та експлуатації різних об'єктів, а також результати таких дій. Маємо на увазі як послуги, так і матеріалізований результат таких дій.

Окрім наведеного, якщо проаналізувати загальні положення про договір у ЦК України, то зрозумілим стаєте те, що нормами визначаються права і обов'язки сторін, оскільки, як вірно зазначає А.Б. Гриняк, з укладенням договору, в тому числі і договору підряду, права і обов'язки сторін виникають у кожної зі сторін і лише завдяки їм забезпечується досягнення мети, задля якої укладався договір [19, с. 154].

У літературі, зокрема в цивільно-правовій, визначення змісту цивільних правовідносин як різновиду правових відносин належить до найбільш дискусійних питань. Вважається, що зміст цивільних правовідносин включає суб'єктивні права і обов'язки сторін, визначених договором, що іменуються в теорії цивільного права як суб'єктивні [20, с. 89-93]. Схожої думки дотримується і В.Г Олюха. Автор зазначає, що зміст договору як правової категорії складають як умови, погоджені сторонами, так і ті, що визначаються ними як обов'язкові за чинним законодавством і встановлюють взаємні права і обов'язки сторін [21, с. 5]. В.В. Андрейцев, визначаючи зміст правовідносин з виконання науково-дослідних робіт з точки зору прав і обов'язків замовників і виконавців, вказує на те, що визнання змістом лише суб'єктивних прав і обов'язків сторін є дещо нелогічним, оскільки питання юридичної відповідальності залишаються поза межами договірних правовідносин [22, с. 170]. Підтримуючи погляди Д.В. Бобрової [23, с. 59], автор розглядає зміст правовідносин з виконання науково-дослідних робіт з точки зору прав і обов'язків замовників і виконавців, що визначаються договором та випливають із вимог чинного законодавства у цій сфері, а також визначає при цьому особливості реалізації юридичної відповідальності сторін, встановленої відповідним договором у цій сфері, що реалізується вже на забезпечувальному рівні зазначених правовідносин [22, с. 171]. Є.О. Харитонов, Н.Ю. Голубєва стверджують, що зміст договору підряду становлять взаємні зобов'язання сторін щодо виконання певного виду робіт та розрахунків за їх виконання [24, с. 344].

Таким чином, з вищенаведеного доходимо висновку, що найбільш правильним є розуміння того, що зміст зобов'язання слід розкривати через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору. З огляду на це вважаємо, що зміст договору інжинірингу становлять права та кореспондуючі обов'язки сторін.

На думку А.Б. Гриняка, зміст договору підряду регулюється шляхом закріплення в тексті ЦК України обов'язків сторін, які можуть належати тільки одній зі сторін, з огляду на пряму вказівку закону, або покладатися на конкретну сторону в результаті досягнення домовленостей про це учасниками договору [19, с. 154].

Як відомо, більшість цивільно-правових норм, які визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, а це свідчить про те, що сторони мають право відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зокрема, слід відзначити, що умови, на яких укладаються договори загалом, а також умови договору інжинірингу зокрема, мають велике практичне значення, оскільки саме від них залежать особливості договірних прав і обов'язків сторін договору, а також належне виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, А.Б. Гриняк виділив обов'язки сторін договору підряду та класифікував їх, враховуючи зміст цивільно-правових зобов'язань та спосіб їх вираження, таким чином: 1) обов'язки щодо здійснення певних дій (обов'язок виконати певну роботу, прийняти, оплатити її тощо); 2) обов'язки щодо утримання від вчинення певних дій (замовник не вправі заперечувати або ж створювати якісь перешкоди у разі залучення до виконання робіт підрядником інших осіб (субпідрядників), якщо інше не передбачено їх домовленістю); 3) обов'язки, прямо передбачені законом (обов'язок виконати певну роботу, зберігати надані матеріали та майно, передати інформацію, прийняти та оплатити роботу тощо); 4) обов'язки, визначені шляхом погодження умов договору (погодження обов'язків із надання матеріалу, залучення чи незалучення інших осіб (субпідрядників), погодження ціни роботи та способів її визначення тощо); 5) обов'язки, визначені шляхом вказівки на кореспондуючі їм права контрагента (невиконання замовником обов'язку замінити недоброякісний або непридатний матеріал кореспондує праву підрядника відмовитись від договору підряду та праву на відшкодування збитків) [19, с. 155].

Зважаючи на те, що у законодавстві, зокрема у ЦК України, у договорах про виконання робіт законодавець більше звертає увагу на обов'язки підрядника, ніж на його права, чітке дотримання підрядником взятих на себе зобов'язань сприяє не лише належному виконанню робіт, а й безпеці виробництва та подальшому безпечному використанню результату загалом [19, с. 155].

Таким чином, підтримуючи погляди К.Н. Анненкова, який звертав увагу на те, що для визначення змісту договору підряду слід окремо виділяти обов'язки сторін договору, а також їх права [25, с. 232-235], у договорі інжинірингу проведемо насамперед аналіз прав та обов'язків замовника, а потім аналіз прав та обов'язків виконавця щодо здійснення ним певних дій на виконання робіт та надання послуг, які передбаченні законодавцем, а також і тих, які не визначені законом, проте можуть за погодженням сторін визначатись у договорі.

Про співвіднесення прав і обов'язків контрагентів у договорі інжинірингу можна стверджувати лише з огляду на його синалагматичність (взаємність). Відповідно, зрозумілим є те, що замовник за досліджуваним договором зобов'язаний виконати зустрічні обов'язки виконавця. При цьому замовник безпосередньо жодним чином не може впливати на результат договору інжинірингу, адже спрямовує діяльність виконавця на отримання бажаного максимального результату, який би задовольняв отримання мети за договором.

Моделюючи підрядні договори, законодавець закцентував увагу на тому, що ініціатива укладення договору підряду завжди походить від замовника. У групі договорів про надання послуг такий же підхід, адже виконавець завжди надає послуги з огляду на замовлення контрагента. Саме завдання або бажання замовника, яке в подальшому слугує метою договору, є ініціативою для укладення договору, зокрема й договору інжинірингу.

За загальним правилом підрядних договорів, у замовника є обов'язок прийняти та оплатити виконану роботу. Обов'язок щодо оплати отриманого результату існує й у договорах про надання послуг Відповідно, у договорі інжинірингу, зважаючи на його змішаний предмет, обов'язок прийняти та оплатити отримані послуги, а також отриманий матеріалізований результат, випливає із кореспондуючого обов'язку підрядника виконати / надати роботи / послуги.

Окрім прийняти та оплатити отриманий результат на замовника, за правилами договорів підряду, покладається обов'язок оглянути отриманий результат. Саме на цьому етапі виконавець договору інжинірингу повинен виконати обов'язок щодо надання повної та достовірної інформації, за потреби, роз'яснити відповідну інструктивну інформацію, розтлумачити різні дані тощо, наприклад, у разі передання проектно-кошторисної інформації. До речі, зазначимо, що в законодавстві щодо передання проектно-кошторисної інформації у підрядних договорах існують розбіжності. Так, за ЦК України обов'язок щодо передання підряднику затвердженої проектно-кошторисної документації покладається на замовника, якщо він у договірному порядку не закріплений за підрядником (ч. 1 ст. 875 ЦК України). Своєю чергою за ГК України такий обов'язок покладено лише на замовника (ч. 1 ст. 318 ГК України). На нашу думку, за договором інжинірингу доцільно використовувати диспозитивний підхід щодо надання проектно-кошторисної документації, тобто за погодженням сторін її може бути надано як замовником, так і виконавцем. Однак звертаємо увагу, що саме виконавець договору інжинірингу зобов'язаний надавати контроль за його дотриманням.

Що ж до завдання, яке лежить на замовнику, то варто зазначити, що воно може бути передбачено й певною програмою надання послуг чи виконання робіт. Так, наприклад, за загальним підходом договір інжинірингу включає в себе допроектні техніко-економічні дослідження й обґрунтування запланованих капітальних вкладів, проектування, будівництво та введення об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів, вдосконалення наявних виробничих процесів тощо [26, с. 106]. Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» інжинірингові послуги регламентовано як діяльність із надання послуг інженерного та технічного характеру, до яких належать проведення попередніх техніко-економічних обґрунтувань і досліджень, експертизи проекту, розробка програм фінансування будівництва, організація виготовлення проектної документації, проведення конкурсів і торгів, укладання договорів підряду, координація діяльності всіх учасників будівництва, а також здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта архітектури та консультації економічного, фінансового або іншого характеру [27].

За Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», договір інжинірингу є договором «про виконання робіт і надання послуг, зокрема, складання технічного завдання, проведення допроектних робіт, техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт, пов'язаних із будівництвом виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі виробництва продукції, проведення наукових досліджень, розроблення проектних пропозицій, технічної та конструкторської документації стосовно технологій та їхніх складників, надання консультацій» [28].

Враховуючи зростання кількості міжнародних договорів та, відповідно, надання послуг у сфері міжнародного інжинірингу, слід зазначити, що міжнародна торгівля інжиніринговими послугами полягає в «наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо підготовки виробництва, забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу), забезпечення реалізації продукції; обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів [29, с. 348, 381, 156-157]. Як стверджується у навчальній літературі, усі ці послуги мають інтелектуальний характер і спрямовані на реалізацію інвестиційних проектів на всіх етапах. Надання таких послуг міжнародним інвесторам потребує знання міжнародної практики, порядку їх регламентації, зокрема й в укладенні договорів. Так, наприклад, втілення дорогих, масштабних проектів, які конструкційно складні, потребує під час укладення договору інжинірингу узгодження за усіма пунктами, в тому числі й у відповідних установах. Така документація може бути невіддільною і обов'язковою для виконання будівельних робіт. Наприклад, під час виконання геологічного вивчення надр та корисних копалин роботи проводяться за відповідною програмою робіт з геологічного вивчення надр та корисних копалин. Згідно з нею сторонам надається право: а) отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами; б) складати проектно-коштористну документацію попередньої та детальної розвідки; в) визначати перспективи ліцензійної площі, до яких входять прогнозні ресурси корисних копалин, деталізація особливостей геологічної будови, вивченням якісних і кількісних параметрів корисної копалини, обґрунтування підрахунку запасів; г) на комплекс геологорозвідувальних робіт, зокрема, геологічне обслуговування бурових робіт, відбір проб із керну свердловин, гамма-каротаж свердловин, гідрогеологічні дослідження; д) лабораторні роботи, серед яких: проведення фізико-механічних досліджень, визначення петрографічного і хімічного складу; лабораторні і технологічні випробування: проведення фізико-механічних досліджень кернових проб за повною і скороченою програмами, випробування сировини, петрографічні, хімічні і спектральні аналізи, радіаційно-гігієнічна оцінка сировини; е) камеральні роботи: складання геологічного звіту, підготовка матеріалів і складання ТЕО постійних кондицій та інші [30].

Відомо, що чинне законодавство надає суб'єктам підрядних правовідносин самостійно визначати обсяг робіт, який має бути виконано, тобто сторони договору підряду можуть самостійно за допомогою технічної документації та кошторис визначити межі своїх вимог. Отже, замовник має право вимагати виконання і передання йому в обумовлений строк отриманих результатів, а виконавець може визначити межі проведення робіт, прийняття закінченої роботу та здійснення оплати за виконану роботу.

Серед інших обов'язків замовника у договорі інжинірингу слід зазначити про можливий обов'язок видавати та направляти виконавцю відповідні приписи, розпорядження та/або повідомлення. Так, за умовами договору будівельного підряду замовник має надати будівельний майданчик підряднику. Виконання цього обов'язку зводиться до передання належної земельної ділянки та відповідної проектно-кошторисної документації для ведення будівництва. Виконавець за договором інжинірингу має вивчити передані йому документи і належним чином вести контроль за процесом виконання робіт, адже будь-які відхилення від юридично правильного оформлення поданих замовником документів може призвести до втрати матеріальної винагороди за неналежне виконання умов договору.

За конструкцією абз. 2 ч. 1 ст. 879 ЦК України замовник може прийняти на себе зобов'язання із надання іншого роду робіт. Зокрема, на замовника може бути покладено обов'язок забезпечити електроенергією, без якої видається неможливим виконати роботи і таким чином досягти кінцевого результату. Такий обов'язок передбачається і за необхідності забезпечення підрядника умовами для виконання робіт у капітальному будівництві [31, с. 93]. До наведеного зазначимо, що законом не передбачається переліку дій, які можуть становити їх порядок, обсяг. У договорі інжинірингу конкретні умови сприяння, їх обсяг та порядок сторони можуть визначати на власний розсуд, головне, щоб вони відповідали ліцензійним умовам щодо виконання робіт.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний у разі виявлення відступів від умов договору або інших недоліків, що погіршують результат роботи, негайно заявити про це підряднику. Слід зазначити, що недоліки поділяють на приховані та явні, зокрема, явними вважаються ті недоліки, які замовник зміг виявити під час прийняття робіт. Своєю чергою приховані - це ті, що не були виявлені під час приймання робіт [32, с. 643]. Зазвичай усі недоліки оформлюються претензіями. Не є винятком договір інжинірингу. На нашу думку, у разі виявлення недоліків замовник вправі підготувати і подати претензію виконавцю, якою зафіксувати факт порушення договірних умов та неналежне виконання зобов'язань виконавця. При цьому, отримавши від замовника повідомлення щодо виявлення явних чи прихованих недоліків, виконавець вправі перевірити повідомлення замовника. У разі явних розбіжностей із заявою замовника щодо недоліків законодавством передбачено проведення експертизи. Відповідно до договору підряду у разі призначення експертизи витрати на її проведення несе підрядник, за винятком тих умов, коли експертиза встановила відсутність порушень умов договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками в його роботі. За такою ж конструкцією пропонуємо діяти і у договорі інжинірингу, адже у разі відсутності у діях виконавця недоліків виконаної роботи витрати на проведення має нести замовник.

Окрім наведених вище прав та обов'язків замовника, чинним законодавством передбачено норми щодо правових наслідків у разі, коли замовник ухиляється від прийняття результатів робіт (ст. 853 ЦК України). Так, наприклад, за договором підряду, якщо замовник ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 853 ЦК України). У договорі інжинірингу виконавець має право письмово попередити замовника про виконання своїх обов'язків. Однак, як і у договорі підряду на проведення проектних робіт, таке право виконавець не зможе реалізувати з огляду на те, що відносини інжинірингу містять інтелектуальні ознаки і зазвичай не можуть бути використані в іншій діяльності.

Як і в договору підряду, так і в договорі інжинірингу передання результатів робіт та їх прийняття оформлюється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Зазначений документ є доказом виконання сторонами своїх обов'язків за договором інжинірингу.

З цього приводу є слушною думка Н.В. Федорченко, яка звертає увагу, що серед багатьох новел, які введені з прийняттям ЦК України, що регулюють виконання договірного зобов'язання, важливими є положення ст. 545 ЦК України «Підтвердження виконання зобов'язання». Адже виконання зобов'язання є тим кінцевим результатом, якого бажали досягти сторони укладаючи договір, а отже, виконання, проведене належним чином, припиняє зобов'язання [33, с. 229]. Погоджуючись із наведеним, зазначимо, що у договорі інжинірингу підтвердження виконання зобов'язання насамперед буде результат діяльності виконавця та проведена відповідно оплата за його послуги.

Відповідно до наведеного, на нашу думку, у договорі інжинірингу обов'язок замовника щодо оплати є одним із основних. За загальним правилом розрахунків, що діє у загальній системі підряду, підрядник зазвичай виконує роботи своїм коштом, своїми силами та на свій ризик. Відповідно до правил, закріплених у ч. 1 ст. 854 ЦК України, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну та одночасно право замовника сплатити її лише після остаточної здачі результату виконаних робіт. При цьому договором може бути встановлена й попередня оплата або оплата окремих етапів. Наведена модель відносин може бути передбачена і у договорі інжинірингу, однак, як вбачається з практики, виконавці зазвичай не виконують роботи із власних коштів. Однак оплата щодо етапів виконання робіт та надання послуг цілком реальна. На практиці застосовуються різні види розрахунків, які були передбачені умовами договору інжинірингу. При цьому обов'язок оплати за договором інжинірингу слід відрізняти від плану фінансування, що складається під час складних етапів будівництва. На думку П.С. Озерова, виконання замовником обов'язку щодо належного фінансування будівництва може здійснюватися шляхом: а) інвестування; б) відрахування власних коштів; в) перерахування кредитних коштів [34, с. 111].

Вважаємо, що до усіх вищенаведених прав та обов'язків замовника слід додати й обов'язок щодо збереження інформації. Наведений обов'язок є спільним як для замовника, так і для виконавця. Як слушно зазначає М.С. Біленко, цією законодавчою нормою встановлено локальний випадок режиму поширення інформації, зокрема, заборону поширення певної інформації, якою володіють та використовують сторони підрядних правовідносин [35, с. 145]. Вважаємо, що у досліджуваному нами договорі інформація про нові технічні завдання, про нові рішення, а також та, яка, на думку замовника, є комерційною таємницею, підлягає забороні її поширення.

Здійснюючи нагляд за виконанням робіт, замовник не повинен втручатися в діяльність виконавця, зокрема, надавати йому вказівки про те, як слід організувати ту чи іншу роботу чи надавати ті чи інші послуги. Як слушно зауважила К.Е. Насурлаєва, інжиніринг є важливим методом збільшення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Інжинірингові послуги - це спосіб передачі нових технологічних та інших знань, але ці послуги являють собою товар, що відрізняється від технології. Інжинірингові фірми в галузі управління займаються не плануванням, а розробкою нових методів планування виробництва продукції на основі маркетингових досліджень зовнішнього ринку, не обліком і звітністю, а саме пошуком нових підходів до обліку і звітності, модернізації структур управління, контролю за якістю продукції тощо [35, с. 11].

Таким чином, саме завдяки своїй універсальності інжинірингові послуги застосовуються під час реалізації проектів найрізноманітнішого характеру, зокрема будівельних, науково-дослідних, виробничих тощо.

Зважаючи на змішаний характер інжинірингових відносин, доходимо висновку про те, що законодавцем, зокрема у договорах про надання послуг та договорах підряду, виокремлено основні права та обов'язки сторін. Вважаємо, що під час укладення досліджуваного нами договору сторони вправі визначати й ряд інших своїх прав та обов'язків, серед яких і термінова передача інструкцій, надання в користування консультанта документації, спеціальних знань, приміщень, учасників і обладнання, а також співпраця з консультантами тощо. Адже юридична конструкція інжинірингового договору надає змогу забезпечувати самостійність виконавця щодо надання послуг та виконання робіт та надання замовнику гарантії отримання бажаного результату.

Розглянувши права і обов'язки замовника, перейдемо до прав і обов'язків виконавця.

Відомо, що усі інженерно-консультативні послуги оформлюються контрактом про надання інженерно-консультативних послуг або договором про командирування спеціаліста для виконання певного роду робіт. При цьому таких договорів, які пов'язані з одним і тим же проектом, може укладатися декілька. До обов'язків виконавця (консультанта) за договором інжинірингу входять: а) проведення попередніх техніко-економічних обґрунтувань і досліджень, пов'язаних з проектуванням; б) планування і складання програм фінансування; в) підготовка проектної документації, креслень і специфікації; г) призначення торгів; д) оцінка пропозицій про будівництво; е) консультування замовника по відношенню до всіх заявок на підрядні роботи, оферентів, цін і оцінок для здійснення робіт; є) контроль за будівництвом; ж) контроль за виготовленням обладнання і його підключенням; з) набір персоналу; к) координація інших учасників проекту тощо.

Серед усіх важливих аспектів прав та обов'язків сторін є питання про інтелектуальну власність та запатентовану інформацію. Вважаємо, що сторони мають домовитися відносно права однієї сторони використовувати розробки, на які друга сторона дає заявку на патент. Додатково як виконавцю, так і замовнику слід погоджувати умови про конфіденційну інформацію та її розповсюдження.

Серед інших прав і обов'язків виконавця наведемо обов'язок якісного виконання договірних умов та правильного використання матеріалу, що наданий замовником(ст. 840 ЦК України). З наведеного аспекту імпонує думка А.Б. Гриняка, що «правильність використання» є оціночним поняттям і загалом тягне за собою обов'язок підрядника використовувати надані замовником матеріали та засоби за цільовим призначенням, а саме на досягнення того результату виконуваних робіт, який передбачений договором [37, с. 38]. На нашу думку, у договорі інжинірингу виконавець зобов'язаний оглянути та визначити придатність наданих устаткувань, матеріалів замовником для виконання усіх робіт з договором. У разі їх неналежного, непридатного стану чи іншого роду поломок негайно попередити замовника у письмовому вигляді. Зволікання з таким обов'язком виконавця в майбутньому може потягнути прострочення виконання договірних зобов'язань інжинірингу, оскільки ремонт чи заміна обладнання потребують певного часу.

Серед обов'язків підрядника, які визначені у загальних положеннях глави 62 ЦК України, є обов'язок підрядника забезпечити збереження наданого замовником майна (ст. 841 ЦК України). У зв'язку з виконанням договору інжинірингу у володінні виконавця є різні майнові цінності. Саме тому останній зобов'язаний зберігати не лише надані замовником матеріали та обладнання, а й усе інше майно, яке знаходиться у його володінні під час виконання умов цього договору. При цьому зберігання такого майна виконавець здійснює безоплатно, якщо договором не передбачено інше.

На думку М.Д. Пленюк, у підрядних договірних відносинах умови про строки (терміни) виконання сторонами своїх обов'язків за договором належать до числа важливих умов договору. Це зумовлюється консенсуальним характером договорів підряду, оскільки виконання підрядником і замовником взятих на себе зобов'язань потребує зазвичай певного часу: на виконання самої роботи, здачу-приймання та оплату результатів виконаної роботи, на усунення недоліків у роботі тощо [38, с. 102]. За нормами ГК України, зокрема ч. 3 ст. 180, встановлено обов'язкову вказівку в господарському договорі строку його дії (а отже, і строків виконання сторонами своїх обов'язків за таким договором). Про таку умову йдеться і в деяких підзаконних нормативно-правових актах, зокрема в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (пункти 5, 17-18). З огляду на наведене, зважаючи на те, що договір інжинірингу належить до довгострокових договірних конструкцій, доходимо висновку, що усі етапи виконання договірних умов мають відображатися у певних графіках проведення робіт / надання послуг. У цих графіках мають зазначатися дати початку і закінчення усіх видів робіт, а також передача відповідної техніки, проектної документації, фінансування послуг тощо. При цьому, як початковий, так і кінцевий термін проведення / надання робіт / послуг у договорі інжинірингу має найважливіше значення. Адже відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Визначення в досліджуваному нами договорі початку введення робіт є важливим й з огляду на здійснення замовником контролю за ходом та якістю виконуваних виконавцем етапів робіт, без втручання у його діяльність.

Серед багатьох інших обов'язків виконавця звертаємо увагу на обов'язок призупинити роботи у випадках неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, що призводить до неможливості та ускладнення виконання інжинірингових зобов'язань.

Вважаємо, що так само як і в підрядних договірних умовах (ч. 5 ст. 844 ЦК України), за договором інжинірингу виконавець вправі вимагати розірвання договору в разі відмови замовника збільшити встановлену ціну роботи за умови істотного зростання вартості обладнання та матеріалів, а також послуг, що надаються третіми особами. Так само й щодо ризику недосягнення бажаного результату, тобто у разі, коли під час виконання договору виникають ситуації неможливості закінчення роботи, або знищення предмету, ризик недосягнення результату роботи, а отже, і ризик неотримання у такому випадку винагороди завжди існує для обох сторін, хоча законодавець прямо про нього й не вказує [19, с. 275]. До того ж недосягнення результату роботи у договорі інжинірингу може розумітися і як наявність частково виконаної роботи, і як ще не розпочате виконання робіт чи надання консультативних послуг.

Враховуючи те, що виконавець за умовами договору інжинірингу має володіти не лише певними навичками, а й необхідним обсягом інформації для виконання тих чи інших робіт, зупинимося на цьому більш детально.

Так, на думку ГА. Осетинської, інформація має бути повною, достатньою для того, щоб споживач зробив свій вибір [39, с. 97]. Своєю чергою Ю.В. Білоусов, О.Ю. Черняк під необхідною інформацією розуміють саме таку інформацію, яка, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», є обов'язковою [40, с. 76]. На думку О.Ю. Поліщук, якщо через будь-які особливості робіт вимагається надання споживачу додаткової інформації, поряд з обов'язковою, яка встановлена законом, то виконавець зобов'язаний її надати і не має права посилатись у разі виникнення спору на ту обставину, що така інформація не вказана в загальновстановленому переліку обов'язкової до доведення до відома інформації [41, с. 68]. На нашу думку, наведений загальний підхід не може застосовуватися до відносин договору інжинірингу, адже у цих договорах акцент робиться на володіння спеціальними знаннями, зокрема й інформацією. Замовник без відповідних знань, умінь та навичок не може скористатися такою інформацією, в результаті - отримати бажаний результат та використати його. Однак під час виконання умов договору інжинірингу замовник вправі забажати отримати від виконавця інформацію, відповідно до умов ч. 2 ст. 869 ЦК України. Надана виконавцем інформація має бути для замовника доступною та зрозумілою.

Проте слід зазначити, що поряд із договором у наданні інжинірингових послуг існує більш широкий спектр документації, яка потребує знань законодавства, технічних знань і вимог, що об'єднується у конкретизованому понятті «контракт». «Контракт на покупку інжинірингових послуг включає низку специфічних зобов'язань і умов: перелік зобов'язань і робіт зі строками їх виконання; строки і графіки виконання робіт; кількість персоналу інжинірингової фірми, який бере участь у виконанні робіт на місці, умови його проживання; ступінь відповідальності сторін за порушення зобов'язань; умови переуступки частини контрактних послуг іншій фірмі на принципах субпідряду; оплата навчання персоналу» [42, с. 4].

Часові межі виконання обов'язків у договорі інжинірингу також мають бути передбачені серед умов договору. Так, наприклад, за нормами ЦК України, попередження замовника про ті чи інші відхилення від умов договору мають бути своєчасними. Відтак, якщо сторони визначили строк (термін), протягом якого підрядник повинен повідомити замовника про передбачені у ст. 869 ЦК України обставини, то безперечно своєчасним вважатиметься повідомлення, зроблене у такий строк і за договором інжинірингу.

З наведеного доходимо висновку, що за досліджуваним договором виконавець, виявивши недоліки, виконав зобов'язання з моменту відправлення письмового повідомлення замовнику за адресою, вказаною у цьому ж договорі. Такі дії виконавця матимуть істотне значення, адже він виконав свій обов'язок своєчасно і належним чином. При цьому зауважимо, що відповідно до ст. 847 ЦК України підрядник не зобов'язаний здійснювати попередження негайно після виявлення відповідних обставин, однак для того, щоб це попередження вважалося своєчасним підрядник має здійснити його хоча б до моменту початку робіт, в процесі виконання яких можуть використовуватися недоброякісні чи непридатні матеріали, які надав замовник. Однак наведені положення не означають, що виконавець за договором інжинірингу не зобов'язаний попереджати замовника про обставини, адже інформаційні обов'язки, навіть відповідно до ст. 844 ЦК України, лежать на підряднику (у нашому випадку на виконавцеві). Так, наприклад, абз. 1 ч. 4 ст. 844 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про необхідність істотного перевищення приблизного кошторису), так і в межах конструкцій окремих видів договору підряду (наприклад, абз. 1 ч. 3 ст. 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний повідомити замовника про виявлені у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи). Вважаємо, що у договорі інжинірингу сторони вправі самостійно визначити окремі інформаційні обов'язки.

Таким чином, перелік інформації або певних обставин, про які сторони мають попереджати один одного, мають бути встановлені у договорі інжинірингу або відповідати положенням ст. 847 ЦК України.

Серед інших обов'язків виконавця є й обов'язок надання якісних послуг та якісного виконання робіт. Розуміння «якості» у юридичній літературі зазвичай сприймається через призму оціночної категорії. Так, відомо, що вперше на законодавчому рівні поняття «якість» розкривалося у ГОСТ 15467-79, де вказувалося про сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її здатність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення. У нинішньому законодавстві поняття «якість» уперше з'явилося у Декреті Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р., за яким якість продукції визначалась як сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення [43].

У Законі України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. поняття «якість» розкривається як властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем [44].

Поняття якості надається й в багатьох інших нормативно-правових актах, однак вважаємо, що у договорі інжинірингу сторони мають дотримуватися усіх імперативно визначених стандартних вимог щодо якості надання послуг та виконання робіт. Якість у договорі інжинірингу є насамперед обов'язковим виконанням взятих на себе інжинірингових зобов'язань, а також дотримання різних рекомендацій щодо результату виконаних робіт / надання послуг, які закладаються під час виконання досліджуваного договору.

Висновки

Таким чином, з наведеного вище доходимо висновку, що за договором інжинірингу до зобов'язань виконавця слід відносити: гарантування повноти наданої інформації, зокрема й щодо належного володіння чи експлуатації результатами робіт; підготовка звіту про результати виконаних робіт; правильне зберігання обладнання та його експлуатація відповідно до цілей; забезпечення безпеки людей, майна, навколишнього середовища; зберігання та передання інформації після виконання умов договору інжинірингу та інші.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що загальний успіх як для виконавця, так і для замовника у досягненні мети договору інжинірингу - це насамперед належне виконання його умов. З огляду на це перелік прав та обов'язків сторін може доповнюватися й іншими зобов'язаннями, адже з розвитком економічного складника на ринку виконання послуг / робіт зростає перелік нових, в тому числі й технологічних обов'язків.

Література

договір інжиніринг правовий цивільний

1. Советское гражданское право / К. Граве. Москва: Госюриздат, 1961, 486 с.

2. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции. Свердловск: УрГУ, 1980. С. 3-20.

3. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих чудових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т 7: Загальні положення про зобов'язання та договір / За ред. проф.

4. І.В. Спасібо-Фатєєвої. Серія «Коментарі та аналітика». Харків: ФО-П Лисяк Л.С., 2012. 736 с.

5. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Цивільне право України: підручник. Вид. 2, перероб. і доп. Київ: Істина, 2009. 816 с.

6. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф. Маслова и А.А. Пушкина. Київ, 1977. 462 с.

7. Иоффе О.С. Обязательственное право. Москва, 1975. 325 с.

8. Гражданское право: В 2 т. / Под ред. Е.В. Суханова. Москва, 1993. Т. 2. 428 с.

9. Зобов'язальне право / За ред. О. В. Дзери. Київ, 1998. 912 с.

10. Васильєва В.В. Договір як підстава виникнення цивільно-правового зобов'язання: автореф. дис. на збодуття наук. ступення канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне прав; міжнародне приватне право». Київ, 2013. 20 с.

11. Цивільне право України: підручник. Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. Київ, 2003. 776 с.

12. Хозяйственный договор: Общие положения. Под ред. Н.Н. Степанова. Свердловськ, 1986. 136 с.

13. Кофман В.И. Советское гражданское право. Москва, 1968. Т. 1.425 с.

14. Зазуляк І.І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2009. 17 с.

15. Підопригора О.А. Цивільне право: підручник для студ. юрид. вузів та ф-тів. Київ: Вентурі, 1997. 480 с.

16. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. Київ, 1999. 560 с.

17. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1: Общие положения. Москва, 2001.848 с.

18. Хозяйственный договор: Общие положения / Под ред. Н.Н. Степанова. Свердловск, 1986. 136 с.

19. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнецової, В.В.Луця. Київ: Юрінком Інтер, 2005. Т ІІ. 1088 с.

20. Гриняк А.Б. Особливості правового регулювання відносин за договорами підряду: сонографія. Відп. ред. В.В. Луць. Київ: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011.300 с.

21. Ем В.С. Гражданское правоотношение. Гражданское право. Том 1. 2-е изд. Учебник. Отв. Ред. проф. Е.А. Суханов. М., БЕК. 544 с.

22. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: автореф. дис. на збодуття наук. ступення канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне прав; міжнародне приватне право». Київ, 2013. 20 с.

23. Андрейцев В.В. Договірні правовідносини з виконання науково-дослідних робіт: монографія. Донецьк: Національний гірничий університет, 2012. 235 с.

24. Боброва Д.В. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин. Цивільне право. Частина перша наук. ред. О.В. Дзера. Київ, Вентурі. 1997. 234 с.

25. Зобов'язальне право України: підручник / За ред. Є.О. Харитовона, Н.Ю. Голубєвої. Київ: Істина, 2011.848 с.

26. Анненков К. Система русского гражданского права. Т 4. Санкт-Петербург, 1904. 644 с.

27. Непомнящий М.О. Перспективи застосування в Україні міжнародно визнаних форм договорів на надання інжинірингових послуг у будівництві. Державне управління. 2019. № 2 (66). С. 106-111.

28. Закон України «Про архітектурну діяльність». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-14.

29. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14 вересня 2006 р. № 143-V. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-16.

30. Фінансовий інжиніринг: навчальний посібник / за ред. О.М. Сохацької. Київ: К Кондор, 2011. 660 с.

31. Наказ Держгеонадр від 09.10.2015 № 326. URL: http://geo.gov.ua/storinka/nakazy-derzhgeonadr.

32. Цибуленко З.І. Співпраця соціалістичних підприємств при виконанні господарських зобов'язань. Саратов, 1988. С. 93-94.

33. Цивільне право України: В 2-х томах.Т. 2. Підручник. За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова ; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. Харків: ТОВ «Одіссей», 2008. С. 317-318.

34. Федорченко Н.В. Договірні зобов'язання з надання послуг: проблеми теорії і практики: монографія. Київ, 2015. 328 с.

35. Озеров П.С. Гражданско-правовое регулирование отношений строительного подряда: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Москва: РГБ, 2003. 210 с.

36. Біленко М.С. Договір будівельного підряду в цивільному праві України: монографія. Київ: НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2014. 180 с.