Доктринальні та правові аспекти участі народу у формуванні та здійсненні правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Доктринальні та правові аспекти участі народу у формуванні та здійсненні правосуддя

Синьобок М.С.

Синьобок М.С., аспірант кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Визначено, з огляду на значний вплив християнства на формування західної правової традиції, на наш погляд, слушним буде звернутись до Біблії, в якій закріплені імперативні Божественні закони, що за своєю суттю стали орієнтиром не тільки для розвитку людства, але і наріжним каменем, на якому мали б формуватись та здійснювати свою діяльність владні інституції, завданням яких є служити роду людському. Тому вкрай доречним буде поглянути на досліджувану нами проблему під кутом Біблії, яка не втрачає своєї актуальності. Тисячолітній досвід людства, зафіксований у Біблії, на сьогоднішній час у правовій науці ще не використано вповні.

Вказано, змінюваність державних органів (поряд з визнанням принципу поділу влади, плюралізмом, багатопартійність, вирішенням питань більшістю голосів, виборністю і підзвітністю державних органів народу) - це шляхи і способи прояви демократії в більшості держав або правлячих режимів, які відносять себе до народних, демократичним, функціонуючим від імені своїх громадян і в їх інтересах.

Відзначається, на сьогодні з неабиякою актуальністю постає необхідність у конституційному закріпленні принципу виборності судців, особливо в суспільстві, де стосовно порядності та чесності носіїв судової влади все ще виникають великі сумніви. Так, на думку дослідника, порядок обрання судців народом розглядається як кращий спосіб народного контролю за організацією суддівською корпусу. Основний аргумент полягає в тому, що це буде суттєвий крок з метою забезпечення незалежності суддів від впливу інших гілок влади, оскільки у системі заходів, спрямованих на посилення гарантій незалежності судців не останню роль має порядок зайняття ними посад. Прозора та детальна законодавча регламентація виборів судців народом допоможе запобігти колізій та маніпулювань під час практичної реалізації даної ідеї. Допоки рано говорити про те, чи доцільно обирати всіх суддів таким чином, оскільки очевидно, що це питання часу. Наразі практика обрання народом суддів місцевих судів буде підґрунтям дія висновків про дієвість такої системи та доцільність впровадження виборності суддів судів усіх рівнів.

Ключові слова: судова влада, формування органів системи судоустрою, принципи демократії, розподіл влади.

DOCTRINAL AND LEGAL ASPECTS OF PEOPLE'S PARTICIPATION IN THE FORMATION AND EXECUTION OF JUSTICE

Certainly, given the significant influence of Christianity on the formation of Western legal tradition, in our opinion, it would be appropriate to refer to the Bible, which enshrines the imperative divine laws, which in essence have become a guide not only for human development but also a cornerstone. power institutions whose task is to serve the human race should be formed and carry out their activities. Therefore, it is extremely appropriate to look at the problem we are studying from the angle of the Bible, which does not lose its relevance. The millennial experience of mankind recorded in the Bible has not yet been fully used in legal science.

It is stated that the variability of state bodies (along with the recognition of the principle of separation of powers, pluralism, multiparty system, decision-making by majority vote, electability and accountability of state bodies of the people) are ways and means of democracy in most states or ruling regimes. acting on behalf of its citizens and in their interests.

It is noted that today there is a great need to constitutionally enshrine the principle of election of judges, especially in a society where the integrity and honesty of the judiciary are still in great doubt. Thus, according to the researcher, the procedure for electing judges by the people is considered as the best way of people's control over the organization of the judiciary. The main argument is that this will be a significant step towards ensuring the independence of judges from the influence of other branches of government, as in the system of measures aimed at strengthening the guarantees of judges' independence, the order of their positions plays an important role. Transparent and detailed legislative regulation of the election of judges by the people will help prevent conflicts and manipulations during the practical implementation of this idea. It is too early to say whether it is appropriate to elect all judges in this way, as it is obviously a matter of time. At present, the practice of electing judges of local courts by the people will be based on the conclusions about the effectiveness of such a system and the expediency of introducing the election of judges of courts at all levels.

Key words: judicial power, formation of bodies of the judicial system, principles of democracy, distribution of power.

Постановка проблеми

З огляду на значний вплив християнства на формування західної правової традиції, на наш погляд, слушним буде звернутись до Біблії, в якій закріплені імперативні Божественні закони, що за своєю суттю стали орієнтиром не тільки для розвитку людства, але і наріжним каменем, на якому мали б формуватись та здійснювати свою діяльність владні інституції, завданням яких є служити роду людському. Тому вкрай доречним буде поглянути на досліджувану нами проблему під кутом Біблії, яка не втрачає своєї актуальності. Тисячолітній досвід людства, зафіксований у Біблії, на сьогоднішній час у правовій науці ще не використано вповні [1].

Ще в Біблії, у Старому Завіті, зазначено, що суддею народу був Мойсей, який судив за законами Божими. Але один він не міг виконувати цю справу. Тому тесть його, священик Мадіамський, порадив обрати суддями людей з народу - здібних, правдивих, які бояться Бога і ненавидять корисливість. Так і вчинив Мойсей, а пізніше проповідував категоричне заперечення прийняття подарунків, оскільки вони «засліплюють очі» та породжують несправедливість (гл. 18 другої книги Мойсея «Ісход») [2].

Р. Папаян досліджуючи встановлення інституту судової влади у контексті Біблії зауважує, що дещо по-іншому слід ставитися до того, що після встановлення царської влади ми бачимо, що царі також наділяються судовими повноваженнями. Уважніше придивившись до всіх тонкощів, пов'язаних з установою царської влади, можна зробити висновок, що суд царський, будучи змішанням судової функції з виконавчою, в біблійні події представляється як щось, що йде врозріз з богоустановленістю шляхами формування владних структур, викликаючи гнів Господа. У формулюваннях і визначеннях, які є в епізодах установи царської влади, знаходимо недвозначні вказівки на те, що богообраність біблійного народу визначається і раздельностью суду, що, незважаючи на реальні події біблійної історії, окремість судової влади - одна зі специфічних особливостей біблійного підходу до структури влади [3].

Таким чином Р. Папаян стверджує, що боговластіе передбачає окремість судової влади. Встановлення царської влади, будучи наслідком відходу суспільства від богоустановлених «канонів» влади, неабияк змішала різні функції: царі, наділені виконавчими повноваженнями, стали творити і правосуддя. Незважаючи на те, що іноді їх суд був мудрим, як наприклад, суд Соломона, проте це не могло з'явитися гарантією праведності суду, що ми і бачимо в наступному: недовго тривало мудре суддівство царя, чи не протримавшись навіть до кінця царювання Соломона. Тому так чи інакше слід було повернути справу правосуддя окремої владній структурі, і Новий Завіт, демонструючи людям поділ цих владних функцій на небі, фактично нагадує про первісну окремо суду від виконавчої влади [3].

У працях Ш. Монтеск'є виділені три основних принципи організації і діяльності судової влади в демократичному суспільстві: народний початок, незалежність від політики і професіоналізм [4].

При цьому Ш. Монтеск'є, розрізняючи в кожній державі три гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову, особливо підкреслював необхідність існування системи взаємного стримування однієї владою іншої і при цьому звертав увагу на те, що в суспільстві не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не відділена від влади законодавчої і виконавчої [4]. Також він з різкою категоричністю вказував на небезпеку, що загрожує політичним свободам від з'єднання законодавчої, виконавчої та судової влади в одних і тих же руках, навіть якщо це аристократичні або народні збори. З трьох влад, по Монтеск'є, одна лише судова влада повинна бути реалізована не постійним представництвом, а присяжними суддями, які мають вибиратись із народу. Дві інші влади повинні мати організований характер (виконавча влада - монарх, законодавча - дві палати) [4].

Змінюваність державних органів (поряд з визнанням принципу поділу влади, плюралізмом, багатопартійність, вирішенням питань більшістю голосів, виборністю і підзвітністю державних органів народу) - це шляхи і способи прояви демократії в більшості держав або правлячих режимів, які відносять себе до народних, демократичним, функціонуючим від імені своїх громадян і в їх інтересах [5]

Ю. Крижанич який свого часу запропонував концепт організації судової системи, згідно з яким вищою судовою інстанцією повинен бути боярський суд, а нижчою ланкою - судді з числа бояр, які розглядають справи одноособово, між іншим зауважує, що на різних рівнях судочинство мали здійснювати судді, призначені наказом царя та виборні судді, обрані містянами.

На нашу думку ідеї щодо підтримки участі народу у формуванні та здійсненні судової влади можна знайти у ідеях та поглядах Т. Гоббса. Так, мислитель стверджував, що суверену належать усі види влади, а судова влада і право вирішення спорів є невід'ємною складовою верховної влади в державі й передається сувереном на його розсуд.

Крім того, судова влада суверена виражена в так званому праві юрисдикції, тобто праві розглядати та приймати рішення в усіх спорах, які стосуються природних чи цивільних законів або фактів. З огляду на це, науковий підхід Т. Гоббса та створену ним концепцію можна обґрунтовано вважати самодостатніми для розуміння сутності державної влади [7]

Як слушно зазначає С. Прилуцький, формування корпусу суддів - це справа загальносуспільного значення, яка з огляду на динамічність соціальних процесів, об'єктивну необхідність змін в політичному, соціально-економічному та культурному житті майже безперервно зберігає свою актуальність.

Однією із багатьох пропозицій щодо вдосконалення судової системи, що могла б сприяти налагодженню взаємодії судової влади і громадянського суспільства, а також забезпечила б участь громадськості у формуванні корпусу суддів, є ідея впровадження виборності суддів. Йдеться про можливість народного обрання суддів шляхом голосування (на визначений термін і з подальшим переобранням). Висловлюються гіпотези, що такий механізм формування суддівського корпусу здатний забезпечити підвищення якості кадрового складу судів, а також збільшити рівень довіри громадян до судової влади, оскільки «...доля кожного кандидата в судді та усіх без винятку діючих суддів буде перебувати в руках громадян і вирішуватися на виборчій дільниці». Я. Абрамова також наводить ще один аргумент на користь ідеї виборності суддів народом, яка полягає в тому, що судді вирішують долю спірних відносин не лише за участі суб'єктів публічного права, суб'єктів господарювання, але її звичайних громадян. Тому саме заради забезпечення демократичності (а точніше, легітимності) суду у процедурі визначення кандидатів і подальшого обрання суддів принаймні до місцевих судів (судів першої інстанції) повинні брати участь приватні суб'єкти Відсутність же впливу громадськості позбавляє судову владу зворотного зв'язку і зумовлює певну закритість суддівської професії. А це, в свою чергу, спричиняє «успадкування» проблем у судовій системі [8].

Людству знадобилося пройти чимало випробувань, перш ніж вдалося в законодавчій формі закріпити народний початок в правосудді. Це було зроблено шляхом установи суду присяжних спочатку в Англії, потім в США і Франції. Першість безумовно належить Англії, де були проголошені документи, що гарантують права особистості на недоторканність і судовий захист. Habeas corpus act - зберігає і понині все своє значення як документ невиліковним історичної цінності. На його основі в англосаксонському судочинстві перемогли принципи устності, гласності та змагальності процесу, реалізація яких в повній мірі досягалася саме в суді присяжних. Слід особливо відзначити, що Англія завжди пишалася судом присяжних і виставляла його як наріжний камінь не тільки судової, а й своєї політичної системи. Завдяки стабілізуючу роль суду присяжних англійська судова система зобов'язана всіма придбаними нею за багато століття достоїнствами [9]. державний суддя виборність

Висновки

Отже, саме тому на сьогодні з неабиякою актуальністю постає необхідність у конституційному закріпленні принципу виборності судців, особливо в суспільстві, де як зауважує Н. Слободяник, стосовно порядності та чесності носіїв судової влади все ще виникають великі сумніви. Так, на думку дослідника, порядок обрання судців народом розглядається як кращий спосіб народного контролю за організацією суддівською корпусу. Основний аргумент полягає в тому, що це буде суттєвий крок з метою забезпечення незалежності суддів від впливу інших гілок влади, оскільки у системі заходів, спрямованих на посилення гарантій незалежності судців не останню роль має порядок зайняття ними посад. Прозора та детальна законодавча регламентація виборів судців народом допоможе запобігти колізій та маніпулювань під час практичної реалізації даної ідеї. Допоки рано говорити про те, чи доцільно обирати всіх суддів таким чином, оскільки очевидно, що це питання часу. Наразі практика обрання народом суддів місцевих судів буде підґрунтям дія висновків про дієвість такої системи та доцільність впровадження виборності суддів судів усіх рівнів [10].

Література

1. Гецко М. М. Загальна характеристика еволюційного етапу розвитку інституту конституційної скарги як способу захисту основних прав і свобод людини в контексті Біблії як джерела сучасного конституційного права. Науковий вісник УжНУ. 2012. Вип. 20. Част. II. Т. I. С. 109--112. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/13436(дата звернення: 15.04.2018).

2. Біблія. М.: Благодійне видавництво, 1990. 842 с., с. 77

3. Папаян Р. А. Христианские корни современного права. М., 2002. 416 с. C. 288

4. Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. М., 1955. 803 c., с. 78

5. Марченко М.Н. Проблемы общей теории государства и права: учеб.: в 2 т. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ТК «Велби», Изд-во «Проспект», 2008. Т. 2: Право. С. 729-731.

6. Крижанич Ю. Политика. URL: http://www.krotov.info/acts/17/krizhanich/krizh_00.html

7. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / пер. з англ. Київ: Дух і Літера, 2000. 606 с.

8. Виборність суддів: аргументи за і проти. Правовий тиждень. Щотижнева інформаційно-правова газета. URL: http://legalweekly.com.ua/index.php7id=16061&show=news&newsid= 121840

9. Боботов С.В., Чистяков Н.Ф. Суд присяжных: история и современность / Пособие. М.: издат. «Манускрипт». 1992. 149 с. C.45

10. Слободяник Н. С. Виборність суддів у світлі реалізації гарантій незалежності суддів. Правове життя сучасної України: матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу / відп. за вип. В. М. Дрьомін; НУ ОЮА, Півд. регіон. центр НАПрН України. Одеса: Фенікс, 2014. Т. 1.

Размещено на Allbest.ru