Окремі аспекти правового регулювання політичної реклами: український та зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Петришина М.О.,

к.ю.н., доцент, доцент кафедри державного будівництва Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Оболєнцева М.А.,

студент 2 курсу, 1 групи міжнародно-правового факультету Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена вивченню та виокремленню особливостей однієї з найбільш дискусійних теоретико-практичних проблем права - правовому регулювання політичної реклами в Україні. Звертається увага на характер та обсяг правового регулювання положень, що прямо чи опосередковано стосуються означеної сфери. Досліджуються функції, характерні особливості, види та принципи політичної реклами, її вплив на формування і розвиток політичних процесів, а також визначаються їх ролі у виборчій практиці, та вплив політичної реклами на громадян.

Аналізу піддаються як чинні, так і ті, що втратили чинність, але мають значення для цілей даного дослідження законодавчі акти. Серед них, зокрема, Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про рекламу», Виборчий кодекс України та ін. Крім того, проводиться порівняння правового регулювання політичної реклами в Україні та у зарубіжних країнах, у тому числі, Угорщині, Румунії, Великобританії, Португалії, Мальті, Франції, Іспанії, Болгарії, Польщі, Македонії, Латвії та Литві.

Недосконалість та фрагментарність правового врегулювання здійснення політичної реклами в Україні є суттєвим недоліком, який породжує зловживання суб'єктами виборчого процесу своїми правами на інформування виборців і, тим самим, ставить під сумнів принцип рівних умов проведення передвиборної агітації. Крім того, серйозною проблемою сучасного політичного процесу є втрата населенням довіри до влади через дискредитацію каналів комунікації, що використовують політтехнологи.

Відтак, на підставі аналізу норм міжнародно-правових актів, а також чинних законодавства формулюються висновки щодо нагальної необхідності у визначенні особливостей правового регулювання політичної реклами, зокрема в аспекті поширення на неї спеціального законодавства про рекламу.

Подальшого удосконалення потребують положення вітчизняного законодавства у цій сфері у напрямку закріплення конкретних процедур, підстав, порядку і строків їх проведення, заходів відповідальності за порушення основних принципів проведення передвиборної агітації тощо.

Ключові слова: політична реклама, правове врегулювання, реклама, передвиборна агітація, принципи.

Abstract

CERTAIN ASPECTS OF LEGAL REGULATION OF POLITICAL ADVERTISING: UKRAINIAN AND FOREIGN EXPERIENCE

The article is devoted to researching and highlighting the features of one of the most controversial theoretical and practical problems of law - the legal regulation of political advertising in Ukraine. The nature and scope of legal regulation of provisions that directly or indirectly relate to this are examined together with the functions, characteristics, types and principles of political advertising, its influence on the formation and development of political processes, as well as their role in electoral practice, and the impact of political advertising on citizens.

Analysis of current and expired legislation that is relevant for the purposes of this study was conducted, and, in particular, the Law of Ukraine “On Elections of People's Deputies of Ukraine”, the Law of Ukraine “On Advertising”, the Electoral Code of Ukraine and others were explored. In addition, given article provides a comparison of the legal regulation of political advertising in Ukraine and other countries, including Hungary, Romania, Great Britain, Portugal, Malta, France, Spain, Bulgaria, Poland, Macedonia, Latvia and Lithuania.

The imperfection and fragmentation of the legal regulation of political advertising in Ukraine is a significant drawback, which promotes an abuse of the right to inform voters by the electoral process subjects and, thus, casts doubt in the principle of equal campaigning. In addition, there is a serious problem in a modern political process, which is the loss of public confidence in the government which is triggered by discrediting of communication channels used by political technologists.

Therefore, based on the analysis of international legal provisions, as well as current legislative acts, it was concluded on the existence of the urgent need to determine the features of legal regulation of political advertising, in particular in terms of extending special legislation on advertising.

The provisions of the domestic legislation needs further improvement in order to provide regulation of specific procedures, as well as to define the basis, actual procedure and terms of their implementation, to provide measures of responsibility for violation of the basic principles of election campaigning, etc.

Key words: political advertising, legislative regulation, advertising, pre-election campaign, principles.

законодавство політичний реклама право

Постановка проблеми

Політична реклама привертає чи не найбільшу увагу науковців через важливість даного питання з огляду на очевидну недосконалість та фрагментарність правового регулювання політичної реклами в Україні. Недосконалість правового врегулювання здійснення політичної реклами у свою чергу породжує зловживання суб'єктами виборчого процесу своїми правами на інформування виборців, тим самим ставлячи під сумнів принцип рівних умов агітаційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній науковій літературі питання правового регулювання політичної реклами стали об'єктом наукових досліджень таких учених, як Л. Адашис, Ю. Бурбан, К. Кулина, М. Кушакова, Н. Лютко, Н. Скрицька та ін. При цьому, практика правового регулювання свідчить про наявність як концептуальної невизначеності, так і низки системно-юридичних, а також суто техніко-юридичних недосконалостей, що можуть стати передумовою для порушення громадянських та політичних прав і свобод громадян.

Формулювання цілей статті

Метою цієї статті є вивчення та виокремлення характерних рис політичної реклами в Україні, зокрема, за допомогою аналізу положень чинного законодавства, що прямо чи опосередковано стосуються означеної сфери, а також проведення порівняльно-правового аналізу проблем правового регулювання політичної реклами в Україні та зарубіжних країнах, виділення основних проблем і перспектив подальшого удосконалення цього механізму.

Виклад основного матеріалу

Розвиток інформаційних технологій помітно проявляється в політичних процесах, як в окремих країнах, так і у світі в цілому [1]. Засоби масової інформації, виконуючи низку функцій (об'єднання, соціалізації інтересів, критики й контролю, залучення мас), потужно впливають на формування і розвиток політичних процесів, змінюючи громадську думку, підлаштовуючи її під настрої та цілі політичних еліт. Відтак, засоби політичної реклами постійно вдосконалюються для потреб політичного ринку. Одні засоби та види політичної реклами мають тенденцію до втрати популярності через втрату довіри до кандидатів, яких вони привели до влади під час попередніх виборів на користь інших - більш сучасних [2].

Свого часу визначення поняття «політична реклама» містилося в Законі України «Про вибори народних депутатів України» [3]. При чому, варто відзначити, що до прийняття цього Закону, це поняття трактувалося як форма передвиборної агітації. У свою чергу в Законі України «Про рекламу» не врегульовано питання щодо її поширення в окремому розділі. Натомість останній містить уточнення щодо способів і засобів її поширення в межах розділів, присвячених питанням реклами на телебаченні, радіо, у друкованих ЗМІ тощо.

На наш погляд, навряд чи можна погодитись із трактуванням законодавцем поняття «політичної реклами» як форми передвиборної агітації, адже таким чином політична реклама ставилася у рамки конкретного виборчого процесу, а її основним призначенням було виконання чітко визначеної мети передвиборної агітації -- спонукання виборця до голосування «за» чи «проти» конкретної політичної партії чи кандидата на виборну посаду, -- замовника відповідної реклами.

Проте сьогодні поняття політичної реклами відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» тлумачиться ширше - це інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії (організації партії), привернення уваги до діяльності політичної партії (організації партії) та її позиції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення. [4]. Зважаючи на той факт, що визначення поняття «політична реклама» міститься в названому вище Законі, а також враховуючи те, що цей Закон врегульовує питання щодо різноманітних способів і засобів поширення реклами як такої, можна стверджувати, що політична реклама поширюється за допомогою різних рекламних засобів і різними способами, що передбачені та/або не заборонені Законом (зважаючи на вид та способи поширення реклами).

На початку 2020 року набрав чинності Виборчий кодекс України, що складається з чотирьох книг «Загальна частина», «Вибори Президента України», «Вибори народних депутатів України» та «Місцеві вибори» [5]. Проте, на відміну від Закону України «Про вибори народних депутатів України» у відповідних розділах чинного Виборчого кодексу не закріплено визначення політичної реклами, натомість закріплено поняття передвиборної агітації, а також встановлено форми, засоби, методи, строки та інші особливості, а також обмеження щодо її здійснення. Таким чином, законодавче врегулювання поняття «політичної реклами» та наповнення його реальним змістом, відзначається непослідовністю та неоднозначністю.

Звертаючись до зарубіжного досвіду законодавчого регулювання зазначеної сфери, можна відзначити що у більшості європейських країн визначення поняття «політичної реклами» на законодавчому рівні відсутнє. На відміну від Румунії, де законом встановлено, що політична реклама - це реклама, спрямована на популяризацію партії або політика [6], а також Угорщини, де політичною рекламою вважається програма, яка містить заклик або іншим чином впливає на виборців з метою спонукання їх до участі у виборах та підтримки певної партії та деяких інших країн [7].

До сучасних найпоширеніших видів політичної реклами можна віднести такі: соціальні мережі, телебачення, сайти кандидатів та політичних сил; білборди, листівки, публікації в друкованих виданнях й окремі короткочасні безкоштовні видання (газети), поштова розсилка, благодійні акції та кампанії; акції, виступи в колективах, музичні заходи, вистави, концерти та інші культурні заходи за участю або профінансовані політсилою, використання лідерів думок (блогерів, спортсменів, зірок, політологів) та інше [8].

Проте в законодавстві ряду європейських країн прослідковується чітка тенденція запровадження обмежень на транслювання політичної реклами на телебаченні і радіо. Так, політична реклама повністю заборонена у Великобританії, Португалії, Мальті, Франції [9]. Зокрема, в Іспанії розповсюдження політичної реклами допускається виключно у друкованих ЗМІ та на комерційних радіостанціях [10]. У Чехії розміщення політичної реклами дозволяється лише у період між виборами, розміщення такої реклами під час виборчого процесу може призвести до відповідальності як організацій мовлення, так і для суб'єктів виборчого процесу [11].

Зважаючи на те, що повна заборона політичної реклами є порушенням статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у ряді країн політична реклама дозволяється [12]. Серед таких країн - Болгарія, Угорщина, Польща, Македонія, Латвія, Литва та інші [9].

Як видається, на рівні Європейського союзу єдиної системи, яка б регулювала використання політичної реклами, немає. Всі правила поширення політичної реклами визначає національне законодавство кожної держави-члена. Водночас, загальною тенденцією є те, що, незважаючи на впливовість політичної реклами, регулювання її розповсюдження на телебаченні та/або на радіо є більш суворим, на відміну від політичної реклами у друкованих засобах масової інформації [13].

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про рекламу» при розповсюдженні матеріалів політичної реклами потрібно враховувати наступне:

1) основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди;

2) реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції;

3) реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності;

4) реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди [4].

Політична реклама потрібна, щоб ім'я кандидата скрізь впізнавали, щоб його програма була популярна, і всі проблеми обговорювалися, формувався позитивний імідж. Політична реклама характеризується низкою особливостей. Одна з основних - це масовість цільової аудиторії. Це, у свою чергу, означає, що методи впливу повинні бути такі, щоб якомога більше людей сприйняло б інформацію найкращим чином (вигідно для кандидата/ списку кандидатів). Відтак, політична реклама використовує емоційно-психологічні методи впливу на людей, часто перетворюючись на маніпулятивні технології [14].

Утім, у рамках виборчого процесу мета політичної реклами з простого підтримання обізнаності виборців та формування їхнього ставлення до того чи іншого суб'єкта виборчого процесу вже безпосередньо трансформується у спонукання виборця до активних дій -- голосувати «за» чи «проти».

Водночас, однією з основних проблем сучасного політичного процесу є втрата населенням довіри до влади через дискредитацію каналів комунікації, що використовують політтехнологи. Даний процес дуже нагадує зневіру споживачів в етикетки, що супроводжують товари. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що політтехнологи рано чи пізно повинні будуть стати значно більш відповідальними за дії та наслідки політичної реклами. Крім того, нові рекламні технології із залученням методів великих даних потребують вдосконалення законодавчого врегулювання процесів втручання в особисте життя громадян.

Висновки

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, цілком очевидно, що правове регулювання здійснення політичної реклами в Україні не можна назвати досконалим, що у свою чергу породжує зловживання суб'єктами виборчого процесу своїми правами на інформування виборців, тим самим ставлячи під сумнів принцип рівних умов агітаційної діяльності, а також принцип вільних виборів (вільного волевиявлення громадян). Для того, щоб мінімізувати подібні зловживання, чинне українське законодавство потребує суттєвого доопрацювання у визначенні особливостей правового регулювання політичної реклами, зокрема в аспекті поширення на неї спеціального законодавства про рекламу. Поширення спеціального законодавства про рекламу на політичну рекламу здатне забезпечити надзвичайно важливий позитивний результат -- окреслення загальних допустимих меж рекламування своєї політичної діяльності та встановлення чітких механізмів реагування контролюючих органів на порушення вимог про рекламу. Насамкінець, чітке та однозначне законодавче врегулювання означених питань сприятиме попередженню та усуненню можливих порушень громадянських та політичних прав і свобод.

Список використаних джерел

1. Christina Holtz-Bacha, Lynda Lee Kaid. Political advertising in international comparison.

2. Monica Partut. Candidates in the presidential elections in Romania (2014): the use of social media in political marketing. Studies and scientific researches. Economics edition. 2015. 21(1). P 127 - 135.

3. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 № 4061-VI / Верховна Рада України.

4. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 № 271/96-ВР / Верховна Рада України.

5. Виборчий кодекс України: Кодекс від 19.12.2019 № 396-ІХ / Верховна Рада України.

6. The Regulatory Code Regarding Audiovisual Content, adopted by CNA in 2006.

7. Act on electoral procedure (2013).

8. European Public Accountability Mechanisms.

9 Political advertising: case studies and monitoring. Background Paper. Plenary. EPRA Secretariat. 23rd EPRA Meeting, Elsinore, Denmark, 17 - 19 May, 2006.

10. The Organic Law of General Electoral Regime (1985, amended 2016).

11. Act on elections to the Parliament (2006).

12. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.

13. Кулина К. Регулювання політичної реклами на телебаченні: європейський досвід. Центр демократії та верховенства права. 2016.

14. Кушакова М. К. Маси як об'єкт політичного маніпулювання. Панорама політологічних студій: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. № 11. С. 66-73.

Размещено на Allbest.ru