Малозначність справ адміністративної юрисдикції та право на справедливий суд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра конституційного, адміністративного та міжнародного права

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Малозначність справ адміністративної юрисдикції та право на справедливий суд

Insignificance of cases of administrative jurisdiction and the right to a fair court

Владовська К.П., старший викладач

Черевичник К.В., студентка 2 курсу магістратури

Як відомо, одними з першочергових завдань, що постали перед Україною, є курс на побудову правової держави та тісна співпраця з країнами Європейського Союзу. Питання реформування судової системи в сучасній Україні є однією з найбільш дискусійних проблем, які стосуються вдосконалення та реформування правової системи України, її подальшої розбудови та узгодження з найпрогресивнішими світовими стандартами.

У зв'язку з розвитком суспільних відносин, політичним станом у державі, еволюцією національного законодавства не обійшлося й без змін у процесуальних кодексах України, в тому числі були внесені зміни в Кодекс адміністративного судочинства, основною метою якого є нормативне врегулювання процесуальних механізмів, які мають забезпечити ефективний, справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав і свобод особи в суді, ефективної реалізації права на справедливий суд в Україні. У процесі внесення змін до кодексу враховувалось те, що навантаження на суди збільшувалося, але при цьому ефективність судової системи зменшувалась, тому з метою вирішення цієї проблеми почали вводити так звані «процесуальні фільтри» і разом із цим з'явилося таке нововведення, як «малозначність справ». Стаття присвячена висвітленню сутності малозначних справ в адміністративному судочинстві.

На підставі проведеного аналізу автор робить висновок, що перевагами введення інституту малозначних справ, безумовно, є скорочення строків розгляду типових справ, зменшення навантаження на суддівський корпус, що є передумовою для здійснення ефективного правосуддя, а також зменшення затримок і черг безпосередньо у приміщеннях судів, проте поряд із цими перевагами є низка проблем. Одна із найголовніших проблем - обмеження права на доступ до правосуддя та справедливий суд із запровадженням цього інституту, адже, встановивши завищену ціну позову, здійснивши відбір за допомогою так званих «процесуальних фільтрів», майже усі справи в адміністративному судочинстві можна зарахувати до малозначних. У кодексі закріплений вичерпний перелік справ, які нині варто вважати «застрахованими» та не можуть бути зарахованими до малозначних. Також варто зазначити, що малозначні справи розглядаються в порядку спрощеного провадження, тобто суд розглядає справи без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами, що також позбавляє громадянина змоги належним чином відстояти свої інтереси в суді.

Ключові слова: малозначність, малозначність справ, адміністративне судочинство, категорія справ, право.

It is well known that one of the priority tasks currently facing Ukraine is a course on the rule of law and close cooperation with the countries of the European Union. The issue of reforming the judicial system in contemporary Ukraine is one of the most debatable issues concerning the improvement and reformation of Ukraine's legal system, its further development and bringing it to the most progressive world standards.

Due to the development of social relations, the political situation in the country, the evolution of national legislation, there were no changes in the procedural codes of Ukraine, including amendments to the Code of Administrative Justice, the main purpose of which is the regulatory regulation of procedural mechanisms that have to ensure effective, fair, impartial and timely protection of the rights and freedoms of a person in court, effective exercise of the right to a fair trial in Ukraine. The amendments to the Code made it clear that the burden on the courts was increasing, but that the efficiency of the judiciary was decreasing, so, in order to solve this problem, the so-called “procedural filters” began to be introduced, and along with this, such innovations as “insignificance” appeared. The article is devoted to the coverage of the essence of insignificant cases in administrative proceedings.

Based on the analysis, the author concludes that the advantages of introducing a small-scale institute are, of course, the reduction of the timeframe for standard cases, reducing the burden on the judicial corps, which is a prerequisite for effective justice, as well as reducing delays and queues directly in the court premises. However, there are a number of problems with these benefits. One of the main problems is the restriction of the right of access to justice and a fair court with the introduction of this institute, since setting the excessive cost of the claim, having made the selection by means of so-called “procedural filters”, almost all cases in administrative proceedings can be considered insignificant. The Code sets out an exhaustive list of cases that today should be considered “insured” and cannot be considered insignificant. It should also be noted that minor cases are dealt with in the simplified procedure, that is, the court examines cases without informing the parties on the available materials in the case, which also deprives the citizen of the opportunity to properly defend their interests in court.

Key words: insignificance, insignificance of cases, administrative proceedings, category of cases, law.

малозначна справа адміністративна юрисдикція

Постановка проблеми

Зумовлена необхідністю проаналізувати поняття та дослідити сутність нової для адміністративного судочинства категорії «малозначна справа». 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» [1], основною метою якого є нормативне врегулювання процесуальних механізмів ефективної реалізації права на справедливий суд в Україні. Нині інститут малозначності справ в адміністративному судочинстві не є досконалим та потребує внесення змін, оскільки замість очікуваної ефективності цей інститут певною мірою обмежив процесуальні права осіб в адміністративному судочинстві. Справи незначної складності є новим для України, проте саме для вдосконалення цього інституту необхідно проводити наукові дослідження з метою отримання ефективного результату, які б в подальшому враховували внесення змін у законодавство та сприяли реалізації права громадян на справедливий суд.

Стан дослідження

Незважаючи на те, що є наукові дослідження малозначних справ в адміністративному, господарському судочинстві, розкриття сутності малозначної справи саме в адміністративному судочинстві не було предметом наукових досліджень. Питання необхідності запровадження поняття «малозначності» та так званих «процесуальних фільтрів» в адміністративному судочинстві назрівало вже давно. Така позиція мала як активних прихильників, так і тих, хто вважав цю ідею обмеженням доступу осіб до суду. З'ясування змісту поняття малознач- ності справи, а також визначення фактичного місця малозначних справ в адміністративному судочинстві й зумовлює мету наукової статті.

Предмет дослідження в межах наукової статті -- суспільні відносини, які виникають із приводу процесуального забезпечення реалізації права на справедливий суд у світлі новел КАСУ.

Виклад основного матеріалу

Право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі -- Конвенція) як право на справедливий та публічний розгляд справи [2, с. 11--12]. Зміст положень Конвенції дає змогу більш детально з'ясувати практика Європейського суду з прав людини (далі -- Суд), яку він викладає у своїх рішеннях. Право на справедливий суд займає надзвичайно важливе місце у системі глобальних та європейських цінностей. Суд у своїх рішеннях пропонує досить широке та різнобічне його тлумачення.

До прикладу, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначав: «У світлі розуміння Конвенції, у демократичному суспільстві право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало би меті та призначенню цього положення». У справі Bellet V. France Суд зазначав: «Ст. 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві» [3, с. 1].

Як підтверджує позиція Суду в численних справах, провідною складовою частиною права на суд є право доступу, тобто особі має бути забезпечена змога звернутись до суду для вирішення її питання, а з боку держави не мають чинитись правові або практичні перепони для реалізації цього права.

Варто зазначити, що для Суду право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 §1 Конвенції, не є абсолютним. Це право може бути піддане припустимим обмеженням через те, що вимагає державного регулювання. Держави-учасниці користуються в цьому питанні певною свободою розсуду. Проте Суд мусить переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Введення процесуальних фільтрів має розглядатися, з одного боку, як спосіб забезпечення доступу до правосуддя шляхом зменшення судових витрат та більш гнучкої процедури із меншим ступенем формалізації, а з іншого боку -- як спосіб скорочення державних витрат на судову систему та підвищення ефективності судового адміністрування.

На думку Суду, певні обмеження, «фільтри» та процедури допуску до судів вищих інстанцій жодним чином не будуть порушувати право на доступ до суду, за умови якщо останнє вже буде реалізовано під час звернення до суду першої інстанції.

Намагання українського законодавця знайти виважену «золоту середину» в питаннях запровадження процесуальних фільтрів та забезпечення процесуальних прав громадян при безпосередньому вирішенні справ адміністративним судом першої інстанції призвели до того, що однією з новел КАСУ стало введення поняття малозначності справи (справа незначної складності).

Так, на відміну від Цивільного процесуального кодексу України, КАСУ містить визначення поняття «малозначні справи». Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАСУ, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) -- адміністративна справа, в якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У законодавстві України поняття «малозначні спори» з'явилося у Конституції України з прийняттям у 2016 р. Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) щодо визначення як винятку для представництва адвокатом у суді у малозначних спорах (ст. 131-2)» [4]. У редакції КАСУ 2017 р. касаційний перегляд малозначних справ не передбачено з деякими виключеннями. До слова, ще у 2012 р. Конституційний Суд України у справі про підсудність окремих категорій адміністративних справ визнав обґрунтованість, законодавчу доцільність існування деяких категорій справ, в яких касаційне оскарження є недоречним. І це узгоджується з принципом верховенства права, справедливістю, розумністю та логічністю закону та співмірністю між інтересами особи та суспільства [5, с. 27-29].

Варто зазначити, що справи незначної складності та інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, розглядаються у порядку спрощеного провадження, саме ця норма закріплена в ч. 2 ст. 12 КАСУ. Необхідно зауважити, що визначення «малозначність справи» є єдиною нормою в КАСУ, де використовується цей термін, адже далі КАСУ містить поняття «справа незначної складності», «спрощене позовне провадження», «інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи» тощо, але терміна «малозначність» уникає.

На мою думку, вищезазначені зміни до КАСУ спрямовані на зменшення навантаження на суди, на мінімалізацію затрат часу та коштів, а також загалом на підвищення ефективності судової системи в Україні. Але, вважаю, зазначені зміни до КАСУ не є досконалими та певною мірою обмежують процесуальні права осіб.

Насамперед це стосується підстав для визнання справи малозначною та порядку розгляду справ, які належать до цієї категорії.

Чи доцільно було вводити це поняття, адже для громадянина, право якого було порушено, за суб'єктивним відношенням навряд чи буде малозначимим (малозначним)? Відразу виникає питання: чи існують значні справи? І які критерії визначають ці незрозумілі для громадянина поняття?

У ч. 6 ст. 12 КАСУ закріплено вичерпний перелік справ, які зараховано до справ незначної складності:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб -- підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, в яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

З цього переліку п. 8) відразу потребує пояснення. Так, ст. 4 КАСУ у п. 20 дає визначення: типові адміністративні справи -- адміністративні справи, відповідачем в яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір в яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та в яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Мало яка категорія справ із перелічених у ч. 6 ст. 12 КАСУ може не підпасти під дію п. 8 цієї ж ч. 6 ст. 12 КАСУ.

Так само п. 10) дає волю щодо зарахування тієї чи іншої справи до категорії малозначних практично до нескінченності. Потенційно -- це будь-яка справа, яка не зарахована КАСУ до справ незначної складності та яка не обов'язково розглядається за правилами загального провадження.

«Застрахованими» від можливості стати малозначними є справи, перелік яких наведено в ч. 4 ст. 12 КАСУ. Це справи:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, в сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917--1991 років».

Виникає питання, яка кількість справ з урахуванням цього переліку потенційно мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження? Яку частину серед загальних показників надходження адміністративних справ і матеріалів займають ці чотири категорії справ?

Також потребує обрахунку зазначена у ч. 4 ст. 12 КАСУ сума, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як критерій «немалозначності». Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (поточна редакція від 17 березня 2020 р.) [6, с. 19] встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб із 1 січня 2020 р. у розмірі 2027 грн, з 1 липня -- 2118 грн, з 1 грудня -- 2189 грн. Отже, суми, про які йдеться у ч. 4 ст. 12 КАСУ, мають бути не меншими 1 013 500 грн. (500 х 2027 грн)! Чимала сума для громадянина чи навіть для фізичної особи підприємця, підприємства!

На мою думку, ч. 4 ст. 12 КАСУ обмежує право на доступ до правосуддя та справедливий суд, яке закріплено в п. 1 ст. 6. Конвенції, встановлюючи завищені вимоги до ціни адміністративного позову та зазначаючи малочисельні на практиці категорії справ. Тому забезпечення співрозмірності інтересів між особою та державою, між правилами здійснення судочинства і реальним судовим захистом навряд чи вдасться досягти, поки до ч. 4 ст. 12 КАСУ не будуть внесені більш наближені до українських реалій зміни.

Висновки

Отже, законодавець, даючи визначення поняття «малозначна справа», передбачаючи для її наявності перелік критеріїв, за якими ту або іншу справу не можна вважати малозначною, створив таку оціночну категорію «малозначні справи», яка не дає змоги належним чином пересічному громадянинові реалізувати своє право на захист адміністративним судом на підставі основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зазначених у ч. 3 ст. 2 КАСУ. Нині інститут малозначності справ в адміністративному судочинстві не є досконалим та потребує внесення змін. Дискреційні повноваження суддів щодо встановлення «оціночних критерій» для зарахування тієї чи іншої справи до малозначної в межах КАС необхідно ліквідувати, розширивши перелік «захищених статей» та створити формулу, на підставі якої здійснювати визначення критеріїв малозначності справ із метою однакового застосування норм матеріального права та, відповідно, створення однакової суддівської практики. Звичайно, зрозуміло, що основна ідея такої категорії полягає в тому, щоб адміністративні суди першої інстанції знизили своє навантаження та зосередилися на якісному вирішенні «немалозначних» справ. Але такі реформування в напрямі гармонізації нашого законодавства із законодавством провідних країн Європи варто вводити поступово та раціонально, при цьому не обмежувати доступ до правосуддя, аби громадяни їх повністю розуміли. Таким чином, подальші дослідження поставленої проблеми неминучі, оскільки в переосмисленні критеріїв зарахування справ до малозначних має допомогти також і судова практика, після чого можна буде говорити про дієвість запровадження малозначності справ з одночасним забезпеченням права на справедливий суд.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2147-19.

2. Конвенція про захист прав та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. № 995_004. Відомості Верховної Ради України. С. 11-12.

3. Коваль І. Право на справедливий суд: практика Європейського суду з прав людини щодо України. С. 1. URL: https://minjust.gov.ua/rn/str_7474.

4. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України від 2 червня 2016 р. № 1401-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1401-19.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі про підсудність окремих категорій адміністративних справ від 29 серпня 2012. № v016p710-12. С.27-29. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v016p710-12.

6. Про Державний бюджет України на 2020 рік: Закон України поточна редакція від 17 березня 2020 р. № 294-IX. С. 19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20.

Размещено на Allbest.ru